Search

Existing methods for fixing fragments in fractures of long bones have different properties. Certain characteristics are indications for the preferential use of different methods in some individual situations. During the treatment, the conditions of fixation are changing. Changing requirements within the treatment of the nonunion makes the transition from one species to another optimal — the so-called conversion osteosynthesis. The duration of treatment for nonunion of the tibia with a defect of bone tissue and plastics with distractive regenerator by Ilizarov provides the basis for the application of the low-traumatic methods of fixing fragments with external bondages at the final stages. The authors present the results of the treatment of 36 patients with tibia nonunion, who have applied the Scotch system following the surgical intervention (segmental resection of the tibia and replacement with the distractive regenerator by Ilizarov) to prevent deformation of the regenerator after dismantling of the external fixation union by Ilizarov and to begin the full-fledged tibia function. The use of a semi-rigid individual Softcast/Scotchcast locking system made it possible to achieve stability and the opportunity to start functional loading at an early stage. Free knee and ankle joints made it possible for them to function fully. The muscular atrophy was prevented, blood circulation conditions — outflow through veins were improved. As a general result, the results of the rehabilitation of patients with tibia nonunions after fractures are improved. The combination of rigidity (Sсotchcast) and elasticity (Softсast) in the system of semi-rigid fixation with polymeric materials enables the circular rounds of Softcast to change its shape. given this, the authors proposed a method that provided the possibility of pneumatic massage at the immobilization stage of treatment. The results of treatment of the victims with tibia nonunion after fractures were evaluated using the Modifi, Существующие способы фиксации осколков при переломах длинных костей имеют разные свойства. Определенные характеристики являются показаниями к преимущественному применению различных методов в существующих индивидуальных ситуациях. В процессе лечения условия осуществления фиксации меняются. Изменение требований при лечении несращения делает оптимальным переход с одного вида на другой — осуществляется так называемый переменный остеосинтез. Длительность лечения при несращениях костей голени с дефектом костной ткани и пластики его дистракционным регенератом по Илизарову дает основание для применения на финальных стадиях малотравматичных способов фиксации отломков внешними повязками. Авторы приводят результаты лечения 36 больных с несращением костей голени, у которых после проведения хирургического вмешательства (сегментарной резекции большеберцовой кости и замещения дистракционного регенерата по Илизарову) с целью профилактики деформаций регенерата после демонтажа аппарата и начала полноценной функции голени использовалась фиксация системами Softcast/Scotchcast. Осложнений, обусловленных предложенным комплексным лечением, не наблюдалось. Объем лечебного комплекса и возможный прогноз полученных результатов осуществлялись с применением предикторов оценочной шкалы Non Union Scoring Sistem (NUSS). Полученные результаты определялись с использованием оценочной анатомо-функциональной шкалы Karlstrom-Olerud. Неудовлетворительные результаты составили лишь 5,6 % (2 наблюдения), хорошие и отличные — 63,8 % (23 пациента). Хорошим полученный результат следует считать с учетом характеристики основной массы пострадавших, нуждающихся (по NUSS) во всех случаях в специализированных методах лечения, сложной комплексной специализированной медицинской помощи с возможным положительным результатом., Існуючі способи фіксації відламків при переломах довгих кісток мають різні властивості. Певні характеристики є показаннями до переважного застосування різних методів в існуючих індивідуальних ситуаціях. У процесі лікування умови здійснення фіксації змінюються. Зміна вимог при лікуванні незрощення робить оптимальним перехід з одного виду на інший — здійснюється так званий змінний остеосинтез. Тривалість лікування при незрощенні кісток гомілки з дефектом кісткової тканини і пластики його дистракційним регенератом за Ілізаровим дає підставу для застосування на фінальних стадіях малотравматичних способів фіксації уламків зовнішніми пов’язками. Автори наводять результати лікування 36 хворих з незрощенням кісток гомілки, у яких після проведення хірургічного втручання (сегментарної резекції великогомілкової кістки і заміщення дистракційним регенератом за Ілізаровим) з метою профілактики деформацій регенерату після демонтажу апарата і початку повноцінної функції гомілки використовувалася фіксація системами Softcast/Scotchcast. Ускладнень, зумовлених запропонованим комплексним лікуванням, не спостерігалося. Обсяг лікувального комплексу та можливий прогноз отриманих результатів здійснювались із застосуванням предикторів оціночної шкали Non Union Scoring Sistem (NUSS). Отримані результати визначалися з використанням оціночної анатомо-функціональної шкали Karlstrom-Olerud. Незадовільні результати становили лише 5,6 % (2 спостереження), хороші та відмінні — 63,8 % (23 пацієнти). Хорошим отриманий результат слід вважати з урахуванням характеристики основної маси постраждалих, які потребують (за NUSS) у всіх випадках спеціалізованих методів лікування, складної комплексної спеціалізованої медичної допомоги з можливим позитивним результатом.

It is known that venous stroke usually develops against the background of thrombosis of the veins or sinuses of the brain. The disease is an extremely rare form of cerebral circulation disorders. The main etiological factors are skull injuries, intracranial infection (abscess, subdural empyema, meningitis), ENT dise-ases (otitis, sinusitis), consequences of lumbar puncture, sepsis, tumors, vasculitis, pregnancy and childbirth, as well as oral contraceptives. The most frequent clinical manifestations of the disease are signs of increased intracranial pressure (hypertension syndrome) and symptoms of focal brain damage. Venous stroke can have an acute, subacute, or chronic course. Focal symptoms manifested itself in motor and sensory disorders, damage to the cranial nerves, visual, vestibular or cerebellar disorders. Diagnostic Protocol of the patient who suffered a vascular catastrophe, provides a thorough general clinical examination, conducting duplex scanning of vessels of head and neck, obligatory examination by an ophthalmologist with the ocular fundus testing (characterized by blood-filled veins and swelling of the optic disc). First of all, MRI and CT of the brain with contrast (MR angio-, venography) are performed, and the patient must be examined by a neurosurgeon to clarify the diagnosis and determine the tactics of surgical treatment. It is important to examine the cerebrospinal fluid, where often there is an increase in liquor pressure and protein-cell dissociation. Therapeutic tactics are aimed at improving the rheological properties of blood with the use of anticoagulants (heparin). In case of thrombosis of the upper sagittal sinus, thrombolysis or thromboectomies may be performed, and symptomatic therapy is also performed. Symptoms of neurological deficits in the form of motor, sensory, speech and cognitive disorders require a set of rehabilitation measures aimed at early recovery of the affected functions. This article presents a clinical case of venou, Известно, что венозный инсульт обычно развивается на фоне тромбоза вен или синусов головного мозга. Заболевание относится к крайне редким формам нарушений мозгового кровообращения. Основными этиологическими факторами выступают травмы черепа, внутричерепная инфекция (абсцесс, субдуральная эмпиема, менингит), заболевания лор-органов (отит, синусит), последствия люмбаль-ной пункции, сепсис, опухоли, васкулиты, беременность и роды, а также пероральный прием контрацептивов. Наиболее часто заболевание клинически проявляется признаками повышения внутричерепного давления (гипертензионный синдром) и симптомами очагового поражения головного мозга. Венозный инсульт может иметь острое, подострое или хроническое течение. Очаговые симптомы проявляются двигательными и чувствительными нарушениями, поражением черепных нервов, зрительными, вестибулярными или мозжечковыми расстройствами. Диагностический протокол больного, который перенес сосудистую катастрофу, преду-сматривает тщательный общеклинический осмотр, проведение дуплексного сканирования сосудов головы и шеи, обязательный осмотр офтальмологом с исследованием глазного дна (характерны полнокровие вен и отек диска зрительного нерва). В первую очередь проводят МРТ и КТ головного мозга с контрастированием (МР-ангио-, венография), а также обязательно больной должен быть осмотрен нейрохирургом с целью уточнения диагноза и определения тактики хирургического лечения. Важно исследовать спинномозговую жидкость, где нередко обнаруживают повышение ликворного давления и белково-клеточную диссоциацию. Терапевтическая тактика направлена на улучшение реологических свойств крови с применением антикоагулянтов (гепарин). В случае возникновения тромбоза верхнего сагиттального синуса возможно проведение тромболизиса или тромб-эктомий, также применяется симптоматическая терапия. Симптомы неврологического дефицита в виде двигательных, сенсорных, речевых и когнитивных расстройств требуют проведения комплекса реабилитационных мероприятий, направленных, Відомо, що венозний інсульт зазвичай розвивається на тлі тромбозу вен або синусів головного мозку. Захворювання належить до вкрай рідкісних форм порушень мозкового кровообігу. Основними етіологічними факторами виступають травми черепа, внутрішньочерепна інфекція (абсцес, субдуральна емпієма, менінгіт), захворювання лор-органів (отит, синусит), наслідки люмбальної пункції, сепсис, пухлини, васкуліти, вагітність і пологи, а також пероральний прийом контрацептивів. Найчастішими клінічними проявами захворювання є ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензійний синдром) і симптоми вогнищевого ураження головного мозку. Венозний інсульт може мати гострий, підгострий або хронічний перебіг. Вогнищеві симптоми проявляються руховими й чутливими порушеннями, ураженням черепних нервів, зоровими, вестибулярними або мозочковими розладами. Діагностичний протокол хворого, який переніс судинну катастрофу, передбачає ретельний загальноклінічний огляд, проведення дуплексного сканування судин голови і шиї, обов’язковий огляд офтальмологом з дослідженням очного дна (характерні повнокров’я вен і набряк диска зорового нерва). В першу чергу проводять МРТ і КТ головного мозку з контрастуванням (МР-ангіо-, венографія), а також обов’язково хворий має бути оглянутий нейрохірургом з метою уточнення діагнозу та визначення тактики хірургічного лікування. Важливо дослідити спинномозкову рідину, де нерідко виявляють підвищення лікворного тиску й білково-клітинну дисоціацію. Терапевтична тактика спрямована на поліпшення реологічних властивостей крові із застосуванням антикоагулянтів (гепарин). У разі виникнення тромбозу верхнього сагітального синуса можливе проведення тромболізису або тромбектомій, також застосовується симптоматична терапія. Симптоми неврологічного дефіциту у вигляді рухових, сенсорних, мовних і когнітивних розладів потребують комплексу реабілітаційних заходів, спрямованих на якнайшвидше відновлення уражених функцій. В даній статті наведений клінічний випадок венозного ін

The article presents data on the etiology, pathogenesis, clinical picture, diagnosis and treatment of acute liver failure as an emergency in hepatology, with which the anesthesiologists happen work in the intensive care unit. The article covers the main causes of acute liver failure, major differences in diagnosis, criteria for evaluation of candidates for liver transplantation, as well as the basic approaches to the treatment of acute liver failure and hepatic encephalopathy according to current world recommendations., В статье приведены данные об этиологии, патогенезе, клинике, диагностике и лечении острой печеночной недостаточности как неотложного состояния в гепатологии, с которым приходится работать врачам-анестезиологам в отделении интенсивной терапии. Перечислены основные причины возникновения острой печеночной недостаточности, основные различия в постановке диагноза, приведены критерии оценки кандидатов на трансплантацию печени, а также основные подходы к лечению острой печеночной недостаточности и печеночной энцефалопатии согласно современным мировым рекомендациям., У статті наведені дані щодо етіології, патогенезу, клініки, діагностики та лікування гострої печінкової недостатності як невідкладного стану в гепатології, з яким доводиться працювати лікарям-анестезіологам у відділенні інтенсивної терапії. Перераховані основні причини виникнення гострої печінкової недостатності, основні відмінності в постановці діагнозу, наведені критерії оцінки кандидатів на трансплантацію печінки, а також основні підходи до лікування гострої печінкової недостатності та печінкової енцефалопатії згідно із сучасними світовими рекомендаціями.

The article presents the biochemical mechanism of narcotic and toxic effects of ethyl alcohol on the human body, lists the life-threatening complications of chronic abuse of ethyl alcohol with a focus on the compartment syndrome. At the end of the article, a clinical observation is presented, in which the compartment syndrome was masked under the diagnosis of acute cerebrovascular accident for a week, and the patient recovered after three sessions of renal replacement therapy. Attention is drawn to the need for a thorough external examination of patients with alcohol intoxication. All patients admitted to the clinic with acute alcohol intoxication should be screened for rhabdomyolysis., В статье представлен биохимический механизм наркотического и токсического действия этилового алкоголя на организм человека, перечислены жизненно опасные ­осложнения хронического злоупотребления этиловым алко­голем с акцентом на синдром позиционного сдавления. В конце статьи приведено клиническое наблюдение, в котором на протяжении недели синдром позиционного сдавления маскировался под диагноз «острое нарушение мозгового кровообращения» и завершился выздоровлением больной после проведения трех сеансов заместительной почечной терапии. Акцентируется внимание на необходимости тщательного ежедневного внешнего осмотра пациентов с алкогольной интоксикацией. Все пациенты, поступающие в клинику в состоянии острой алкогольной интоксикации, должны быть обследованы на предмет наличия у них рабдомиолиза., У статті описаний біохімічний механізм наркотичної і токсичної дії етилового алкоголю на організм людини, перераховані життєво небезпечні ускладнення хронічного зловживання етиловим алкоголем з акцентом на синдром позиційного стиснення. У кінці статті наведене клінічне спостереження, де упродовж тижня синдром позиційного стиснення маскувався під діагнозом «гостре порушення мозкового кровообігу» і завершився одужанням хворої після проведення трьох сеансів замісної ниркової терапії. Акцентується увага на необхідності ретельного зовнішнього огляду пацієнтів з алкогольною інтоксикацією. Усі пацієнти, які надходять у клініку в стані гострої алкогольної інтоксикації, повинні бути обстежені на предмет наявності в них рабдоміолізу.

Заболевания щитовидной железы широко распространены и являются наиболее частой эндокринной патологией, особенно в регионах с недостаточным содержанием йода в окружающей среде. Дисфункция щитовидной железы диагностируется у 5–10 % населения, чаще у женщин и в возрастной группе старше 60 лет. С увеличением возраста возникновение коморбидных заболеваний у пациентов значительно возрастает. Среди них первое место занимает патология сердечно-сосудистой системы. В качестве одного из факторов можно выделить эндотелиальную дисфункцию, которая является одним из предикторов морфологических изменений сосудистой стенки при многих хронических заболеваниях, в частности при атеросклерозе, артериальной гипертензии, заболеваниях щитовидной железы и др., Захворювання щитоподібної залози значно поширені і є найбільш частою ендокринною патологією, особливо в регіонах із недостатнім вмістом йоду в довкіллі. Дисфункція щитоподібної залози діагностується в 5–10 % населення, частіше в жінок і у віковій групі старше від 60 років. Зі збільшенням віку частота виникнення коморбідних захворювань у пацієнтів значно зростає. Серед них перше місце посідає патологія серцево-судинної системи. Як один з факторів можна виділити ендотеліальну дисфункцію, що є одним із предикторів морфологічних змін судинної стінки при багатьох хронічних захворюваннях, зокрема при атеросклерозі, артеріальній гіпертензії, хворобах щитоподібної залози тощо., Thyroid diseases are widespread and are the most common endocrine pathology, especially in regions with iodine deficiency in the environment. Thyroid dysfunction is diagnosed in 5–10 % of the population, more often in women and in the age group over 60 years. With increasing age, the occurrence of comorbid diseases in patients is increasing significantly. Among them, the first place belongs to the pathology of the cardiovascular system. One of the factors is endothelial dysfunction, which is one of the predictors of morphological changes in the vascular wall in many chronic diseases, in particular, atherosclerosis, arterial hypertension, thyroid diseases, and others.

Mechanical damage to the peripheral nerve is a disabling type of trauma with high cumulative potential, treatment and rehabilitation of which remains an important medical problem. At present, neurorrhaphy is a ubiquitous means of connecting stumps of a crossed nerve. The disadvantages of the method are the manual complexity and prolongation of local inflammatory reactions by persistent suture material. Alternatively, methods of glue, laser, photochemical, nanocomposite or, least studied, electric welding compounds are considered.A series of studies performed on adult white outbred male rats evaluated the efficacy and safety of multiple point-welded epineural joints of the sciatic nerve stump after crossing it. In particular, it was found that the tested type of connection provides a fast and reliable fixation of the stump of the crossed nerve, which by Sciatic Functional Index values is 2 months faster, but ultimately does not differ from neurorrhaphy. Instead, the amplitude of the electrical M-response of the paretic calf muscle and the density of nerve fibers in the regeneration neuroma thickness are significantly higher after 5 months after the weld, and the angle of deviation of the fibers from the nerve axis is substantially smaller than after neurorrhaphy.In general, the effectiveness of a welded joint is no worse than an epineural surgical suture, in some respects better, as it requires less time and resources. The study also attempts to pathophysiologically interpret the data and compare them with the results of testing other seamless means of restoring the integrity of the crossed nerve.In our opinion, the obtained experimental data against the background of the results of other research groups motivate the clinical validation of the proposed method., Механическое повреждение периферического нерва ‒ инвалидизирующий вид травмы с высоким кумулятивным потенциалом, лечение и реабилитация последствий которого являются важной медицинской проблемой. Убиквитарным средством соединения культей пересеченного нерва является нейрорафия. Недостатки метода – мануальная сложность и увеличение длительности локальных воспалительных реакций персистирующим шовным материалом. В качестве альтернативных рассматривают методы клеевого, лазерного, фотохимического, нанокомпозитного или наименее изученного электросварного соединения.В серии исследований, выполненных на взрослых белых беспородных крысах-самцах, проведена оценка эффективности и безопасности электросварного эпиневрального соединения культей седалищного нерва после его пересечения. В частности установлено, что апробированный вид соединения обеспечивает быструю и надежную фиксацию культей пересеченного нерва, которая по значениям SFI (sciatic functional index) происходит на 2 мес быстрее, но не отличается от такой при применении нейрорафии. Амплитуда М-ответа паретической икроножной мышцы и плотность нервных волокон в толще регенерационной невромы через 5 мес после сварного соединения существенно выше, а угол отклонения волокон от оси нерва ‒ меньше, чем после нейрорафии.В целом эффективность сварного соединения не уступает нейрорафии, а в некоторых аспектах превосходит ее, требует меньших затрат времени и средств. Предпринята попытка патофизиологически интерпретировать полученные данные и сравнить их с результатами апробации других бесшовных средств восстановления целостности пересеченного нерва.На наш взгляд, полученные экспериментальные данные на фоне результатов других исследовательских групп являются основанием для клинической апробации предложенного метода., Механічне ушкодження периферичного нерва — інвалідизуючий вид травми з високим кумулятивним потенціалом, лікування і реабілітація наслідків якого є важливою медичною проблемою. Убіквітарним засобом з’єднання кукс перерізаного нерва є нейрорафія. Недоліки цього засобу ‒ мануальна складність виконання і збільшення тривалості локальних запальних реакцій персистуючим шовним матеріалом. Як альтернативні розглядають методи клейового, лазерного, фотохімічного, нанокомпозитного чи найменш вивченого електрозварного з’єднання.У серії досліджень, виконаних на дорослих білих безпородних щурах-самцях, проведено оцінку ефективності та безпечності кількаточкового електрозварного епіневрального з’єднання кукс сідничного нерва після його перетину. Зокрема виявлено, що апробований вид з’єднання забезпечує швидку та надійну фіксацію кукс перерізаного нерва, котра за значеннями SFI (sciatic functional index) відбувається на 2 міс швидше, але не відрізняється від такої при застосуванні нейрорафії. Амплітуда електричної М-відповіді паретичного литкового м’яза і щільність нервових волокон у товщі регенераційної невроми через 5 міс після зварного з’єднання значно вища, а кут відхилення волокон від осі нерва ‒ менший, ніж після нейрорафії.Загалом ефективність зварного з’єднання не поступається такій нейрорафії, а в деяких аспектах ‒ перевершує її, потребує менших витрат часу та засобів. Зроблено спробу патофізіологічно інтерпретувати отримані дані і порівняти їх з результатами апробації інших безшовних засобів відновлення цілісності перерізаного нерва.На нашу думку, отримані експериментальні дані на тлі результатів інших дослідницьких груп є підставою для клінічної апробації запропонованого методу.

Патологія постави в дітей залишається невирішеною проблемою. За даними закордонних дослідників, у загальній популяції частота діагностики в підлітків ідіопатичного сколіозу з кутом понад 10º за Cobb становить від 0,93 % до 12,00 %. В Україні поширеність патології постави невідома.Мета роботи – вивчити поширеність патології постави в дітей шкільного віку.Матеріали та методи. За період із 2017 до початку 2019 року, використовуючи комп’ютеризовану фото-геометричну програму «Постава», обстежили 1922 школярі віком 6–17 років, які постійно проживають у м. Києві (Україна).Результати. Відхилення хребта від серединної лінії у фронтальній, сагітальній площині (функціональні й органічні порушення постави) спостерігали у 75,3 % дітей. Ознаки сколіотичної деформації хребта виявили у 72,5 % дітей, у дівчат у 1,5 раза частіше. Кут максимального відхилення сколіотичної дуги від серединної лінії становив ≥5º у 13,7 % дітей зі сколіозом і 9,9 % усіх обстежених.Висновки. Визначили чутливість (95 %) і специфічність (85 %) комп’ютеризованої фото-геометричної програми «Постава», що вказує на необхідність її широкого впровадження у практику охорони здоров’я. Патологія постави у школярів Києва визначена у 75,3 %, ознаки сколіотичної деформації хребта виявили в 72,5 %. Частота діагностики сколіозу з кутом відхилення деформації хребта ≥5º становила 9,9 %. Результати свідчать про необхідність розроблення медико-соціальних програм профілактики та лікування патології постави в дітей., Pathology of posture in children remains currently unresolved problem. According to foreign studies in the general population, the occurrence of idiopathic scoliosis in adolescents with an angle above 10º according to Cobb accounts for 0.93 % to 12.00 %. In Ukraine, the prevalence of posture pathology is not known.The purpose of the work – to study the prevalence of posture pathology among school-aged children.Material and methods. 1922 schoolchildren of 6–17 years, residents of Kyiv (Ukraine), were examined with the computerized photo-geometric program “Posture” between 2017 and early 2019.Results. Deviation of the spinal column from the midline in the frontal, sagittal plane (functional and organic disorders of posture) was observed in 75.3 % of children. Among them, signs of scoliotic spinal deformity were found in 72.5 % of children, in girls – 1.5 times more often. The angle of maximum deflection of the scoliotic arch from the median line was ≥5º in 13.7 % of children with scoliosis and in 9.9 % of all the examined children.Conclusions. Sensitivity (95 %) and specificity (85 %) of the computerized photo-geometric program “Posture” were determined, which points to the necessity to be applied in health care maintaining practice. The pathology of posture in schoolchildren of the city of Kyiv was determined in 75.3 %, among them the signs of scoliotic spinal deformity were noted in 72.5 %. The scoliosis incidence with a deflection angle of spinal deformity ≥5º was 9.9 %. It attests to the fact that it is necessary to develop medical and social programs for the prevention and treatment of posture pathology in children., Патология осанки у детей остается нерешенной проблемой. По данным зарубежных исследований, в общей популяции частота встречаемости у подростков идиопатического сколиоза с углом более 10º по Cobb составляет от 0,93 % до 12,00 %. В Украине распространенность патологии осанки неизвестна.Цель работы – изучить распространенность патологии осанки среди детей школьного возраста.Материалы и методы. За период с 2017 до начала 2019 года с использованием компьютеризированной фото-геометрической программы «Осанка» обследовали 1922 школьников в возрасте 6–17 лет, постоянно проживающих в г. Киеве (Украина).Результаты. Отклонение позвоночника от срединной линии во фронтальной, сагиттальной плоскости (функциональные и органические нарушения осанки) отмечено у 75,3 % детей. Признаки сколиотической деформации позвоночника диагностированы у 72,5 % детей, у девочек в 1,5 раза чаще. Угол максимального отклонения сколиотической дуги от срединной линии составлял ≥5º у 13,7 % детей со сколиозом и 9,9 % всех обследованных детей.Выводы. Определена чувствительность (95 %) и специфичность (85 %) компьютеризированной фото-геометрической программы «Осанка», что указывает на необходимость ее широкого внедрения в практику охраны здоровья. Патология осанки у школьников города Киева установлена у 75,3 %, признаки сколиотической деформации позвоночника отмечены у 72,5 %. Частота встречаемости сколиоза с углом отклонения деформации позвоночника ≥5º составила 9,9 %. Результаты свидетельствуют о необходимости разработки медико-социальных программ профилактики и лечения патологии осанки у детей.

Purpose of research: to improve the treatment effectiveness of patients with endometrial local hyperplasia by use of endoscopic technologies and pathogenetical postoperative therapy.Materials and methods. 66 women whose treatment algorithm included 4 stages (hysteroscopic polyp ablation followed by the morphological study, hormonal therapy aimed at the endometrium suppression, hormonal status optimization and dispensary observation within 5 years) were the subject of the study. After complex examination and histological verification of endometrial polyposis diagnosis patients were divided into two groups: A (n = 34) with the immune corrective therapy and B (n = 32). Examination algorithm included the endometrial immune histochemical examination with its immune histochemical profile definition.Study results. Histological screening of endometrium state resulted that 9 (26.5%) patients in the A group had the chronic endometritis features. The corresponding index for the B group stood for 15 patients (46.9%) that is 20.4% higher compared to the A group. Estrogen receptors expression with the background of progestogen treatment indicated the 1.2 times lowering for both groups. The viral and bacterial complex screening indicated the endometrial pathogenic contamination dramatic decrease. Study of tumor necrosis factor’s level determined the straightforward tendency with the CD 138 index dynamics. In a year term the complete treatment effect in A group was observed among 29 patients (85.2%), and the endometrial polyposis recurrence was observed among 5 (14.8%) patients.Conclusions. It is necessary to take into account the woman’s age, joint genital and somatic pathology’s presence and the immune histochemical profile of hyperplastic endometrial while determining the endometrial pathology differentiated treatment tactics. Additional immune corrective therapy with the antibacterial treatment determines the receptor phenotype restoration, normalization of tumor necrosis facto, Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих з локальною гіперплазією ендометрія шляхом застосування ендоскопічних технологій та патогенетично обґрунтованої післяопераційної терапії.Матеріали і методи. У дослідження включили 66 жінок, алгоритм лікування яких складався з 4 етапів: гістероскопічне видалення поліпа і зміненого ендометрія з подальшим морфологічним дослідженням, гормональна терапія, спрямована на супресію ендометрія, оптимізація гормонального статусу, диспансерне спостереження протягом 5 років. Після комплексного обстеження і гістологічної верифікації діагнозу хворі з поліпозом ендометрія були розділені на дві групи: група А (n = 34), яка додатково отримувала імунокоригуючу терапію, і група В (n = 32). Алгоритм обстеження включав імуногістохімічне дослідження ендометрія з визначенням його імуногістохімічного профілю.Результати дослідження. Гістологічний скринінг стану ендометрія показав, що у 9 (26,5%) хворих групи А спостерігалися ознаки хронічного ендометриту. У групі В цей показник склав 15 (46,9%), що на 20,4% більше, ніж у групі А. Рівень експресії естрогенових рецепторів на фоні лікування прогестинами показав зниження в 1,2 разу в обох групах. Проведення комплексного вірусно-бактеріального скринінгу показало різке зменшення кількості патогенів контамінації ендометрія. Дослідження рівня фактора некрозу пухлини в змивах з порожнини матки засвідчило односпрямовану тенденцію з динамікою показника CD 138. Повний ефект лікування в групі А визначено через рік у 29 (85,2%) хворих, у 5 (14,8%) жінок спостерігали рецидив поліпозу ендометрія.Висновки. Визначаючи тактику диференційованого лікування патології ендометрія, необхідно враховувати вік жінки, наявність поєднаної генітальної і супутньої соматичної патології, дані імуногістохімічного профілю гіперплазованого ендометрія. Доповнення антибактеріального лікування імунокоригуючою терапією сприяє відновленню рецепторного фенотипу, нормалізації рівня фактору некрозу пухлин, збільшує на 22,7% ефе, Цель исследования: повышение эффективности лечения больных с локальной гиперплазией эндометрия путем применения эндоскопических технологий и патогенетически обоснованной послеоперационной терапии.Материалы и методы. В исследование вошли 66 женщин, алгоритм лечения которых состоял из 4 этапов: гистероскопическое удаление полипа и измененного эндометрия с последующим морфологическим исследованием, гормональная терапия, направленная на супрессию эндометрия, оптимизация гормонального статуса, диспансерное наблюдение в течение 5 лет. После комплексного обследования и гистологической верификации диагноза больные с полипозом эндометрия были разделены на две группы: группа А (n = 34), которая дополнительно получала иммунокорригирующую терапию, и группа В (n = 32). Алгоритм обследования включал иммуногистохимическое исследование эндометрия с определением его иммуногистохимического профиля.Результаты исследования. Гистологический скрининг состояния эндометрия показал, что у 9 (26,5%) больных группы А наблюдались признаки хронического эндометрита. В группе В этот показатель составил 15 (46,9%), что на 20,4% больше, чем в группе А. Уровень экспрессии эстрогеновых рецепторов на фоне лечения прогестинами показал снижение в 1,2 раза в обеих группах. Проведение комплексного вирусно-бактериального скрининга выявило резкое уменьшение количества патогенов контаминации эндометрия. Исследование уровня фактора некроза опухоли в смывах из полости матки указало на однонаправленную тенденцию с динамикой показателя CD 138. Полный эффект лечения в группе А определен через год у 29 (85,2%) больных, у 5 (14,8%) женщин наблюдали рецидив полипоза эндометрия.Выводы. Определяя тактику дифференцированного лечения патологии эндометрия, необходимо учитывать возраст женщины, наличие сочетанной генитальной и сопутствующей соматической патологии, данные иммуногистохимического профиля гиперплазированного эндометрия. Дополнение антибактериального лечения иммунокорригирующей терапией содействует восстановле

The objective: to provide clinical and instrumental characteristic of the combined course of chronic gastroduodenitis (CGD) and primary arterial hypertension (PAH) in children.Materials and methods. We examined 154 children: group I – 47 children with a combination of CGD and PAH; group II – 52 children with isolated PAH; group III – 55 children with CGD and normal blood pressure.Results. Children of group I compared with group III had nausea (p=0,046) and gastric heaviness (p=0,04) more often. Children of group I more often than in children of group II (p=0,04) and group III (p=0,02) troubled by increased fatigue. Dizziness (p=0,001), palpitations (p=0,04), and cardialgia (p=0,04) were observed more frequently s group I compared to group III. On ECG sinus tachycardia was in 40,4 % of children in group I compared with 21,2 % of children ingroup II (p=0,04) and 7,3 % of children in group III (р<0,001). The voltage in group I was 29,2±1,0 mV compared to 28,9±1,2 mV in group II (p=0,85) and 25,8±1,2 mV in group III (p=0,04). By DMBP, in group I there was a tendency for higher average daily systolic blood pressure (SBP) (142,1±1,7 mm Hg and 137.8±1.4 mm Hg; p=0,05) and significantly lower diastolic blood pressure (DBP) indicators (70,7±1,1 mm Hg and 74,3±1,3 mmHg; p=0,03) compared with the group II.Conclusions. Children with combination of CGD and PAH compared with the isolated course of CGD and PAH are more common dyspeptic syndrome, signs of chronic nonspecific intoxication, tachycardia and signs of high hemodynamic load on the ECG., Цель исследования: анализ клинико-инструментальной характеристики сочетанного течения хронического гастродуоденита (ХГД) и первичной артериальной гипертензии (ПАГ) у детей.Материалы и методы. Обследованы 154 ребенка: I группа – 47 детей с сочетанием ХГД и ПАГ; II группа – 52 ребенка с изолированной ПАГ; III группа – 55 детей с ХГД и нормальным артериальным давлением.Результаты. У детей I группы по сравнению с III группой чаще возникали тошнота (р=0,046) и ощущение тяжести в желудке (р=0,04). Детей I группы чаще по сравнению со II (р=0,04) и III (р=0,02) группами беспокоила повышенная утомляемость, а по сравнению с III группой чаще наблюдались головокружение (р<0,001), сердцебиение (р=0,04) и кардиалгии (р=0,04). На ЭКГ синусовую тахикардию отмечали у 40,4 % детей I группы по сравнению с 21,2 % детей II группы (р=0,04) и 7,3 % детей III группы (р<0,001). Вольтаж в первой группе составил 29,2±1,0 мВ по сравнению с 28,9±1,2 мВ во II группе (р=0,85) и 25,8±1,2 мВ в III группе (р=0,04). По данным суточного мониторирования артериального давления, в І группе отмечали тенденцию к более высокому среднесуточному САД (142,1±1,7 мм рт.ст. и 137,8±1,4 мм рт.ст.; р=0,05) и достоверно ниже показатели ДАД (70,7±1,1 мм рт.ст. и 74,3±1,3 мм рт.ст.; р=0,03) по сравнению со II группой.Заключение. У детей с сочетанием хронического гастродуоденита (ХГД) и первичной артериальной гипертензии (ПАГ) по сравнению с изолированным течением ХГД и ПАГ чаще встречается диспепсический синдром, признаки хронической неспецифической интоксикации, тахикардия и признаки высокой гемодинамической нагрузки на ЭКГ., Мета дослідження: аналіз клініко-інструментальної характеристики поєднаного перебігу хронічного гастродуоденіту (ХГД) та первинної артеріальної гіпертензії (ПАГ) у дітей.Матеріали та методи. Обстежено 154 дитини: І група – 47 дітей з поєднанням ХГД та ПАГ; ІІ група – 52 дитини з ізольованою ПАГ; ІІI група – 55 дітей з ХГД і нормальним артеріальним тиском.Результати. У дітей І групи порівняно з ІІІ групою частіше виникали нудота (р=0,046) та відчуття тяжкості у шлунку (р=0,04). Дітей І групи частіше, ніж у ІІ (р=0,04) і ІІІ (р=0,02) групах турбувала підвищена втомлюваність, а порівняно з ІІІ групою частіше спостерігались запаморочення (р˂0,001), серцебиття (р=0,04) і кардіалгії (р=0,04). На ЕКГ синусову тахікардію фіксували у 40,4 % дітей І групи порівняно з 21,2 % дітей ІІ групи (р=0,04) та 7,3 % дітей ІІІ групи (р˂0,001). Вольтаж у І групі становив 29,2±1,0 мВ порівняно з 28,9±1,2 мВ у ІІ групі (р=0,85) та 25,8±1,2 мВ у ІІІ групі (р=0,04). За даними добового моніторування артеріального тиску, у І групі відзначали тенденцію до вищого середньодобового САТ (142,1±1,7 мм рт.ст. і 137,8±1,4 мм рт.ст.; р=0,05) і достовірно нижчі показники ДАТ (70,7±1,1 мм рт.ст. і 74,3±1,3 мм рт.ст.; р=0,03) порівняно з ІІ групою.Заключення. У дітей з поєднанням хронічного гастродуоденіту (ХГД) та первинної артеріальної гіпертензії (ПАГ) порівняно з ізольованим перебігом ХГД і ПАГ частіше зустрічається диспепсичний синдром, ознаки хронічної неспецифічної інтоксикації, тахікардія та ознаки високого гемодинамічного навантаження на ЕКГ.

The results of a number of studies have proved the relationship between the functional state of the pineal gland and renal function. However, violations of the melatonin-forming function of the epiphysis (MFE) in patients with chronic kidney disease (CKD) undergoing hemodialysis (HD) and its relationship with dyslipidemia in this patient population is a poorly understood issue.The objective: to analyze disorders of MFE and blood lipid spectrum in patients with CKD of 5 stage treated with HD and to determine the relationship of epiphysis dysfunction with dyslipidemia.Materials and methods. 130 people (50% of men) aged 58.5 were surveyed [43; 66] which are on permanent hemodialysis treatment. Control passed 20 healthy individuals. The determination of day and night level of melatonin (MT) in saliva was conducted, based on the level of which patients (treated with HD) were divided into two groups: group I – 110 patients with impaired MFE, group II – 20 patients with normal MFE. Clinical and laboratory researches were carried out for all patients: general and biochemical analyzes of blood with determination of cholesterol level and its fractions, measurements of office blood pressure (BP) were made.Results. Significant prevalence of MFE disorders in patients with CKD of 5 stage treated with hemodialysis and its relationship with blood lipid spectrum were found. The level of total cholesterol (TC), triglycerides (TG) and low density lipoproteins (LDL) in patients with impaired MFE was higher by 26.4 % (p<0.05), 16.7 % (p<0.05) and 22 , 6 % (p= 0.03) according to the outcome of the comparison group patients. The level of high-density lipoprotein (HDL) of the main group is lower by 11.8 % compared to the group with preserved MFE. The data obtained indicate the relationship of MFE disorders with the duration of RRT treatment, the duration of arterial hypertension, the age of patients, and their effect on the lipid spectrum of patients with CKD of 5 stage treated with, Результаты ряда исследований доказали наличие взаимосвязи между функциональным состоянием эпифиза и функцией почек. Однако нарушения мелатонинобразовательной функции эпифиза (МФЭ) у больных хронической болезнью почек (ХБП), находящихся на гемодиализе (ГД), и ее связь с дислипидемией в данной популяции пациентов является малоизученным вопросом.Цель исследования: анализ нарушения МФЭ и липидный спектр крови у больных ХБП V стадии, которые лечатся ГД, и определение взаимосвязи дисфункции эпифиза с дислипидемией.Материалы и методы. Обследованы 130 человек (50% из них – мужчины) в возрасте 58,5 [43; 66] года, которые находятся на постоянном лечении ГД. В группу контроля вошли 20 здоровых лиц. Проведено определение дневного и ночного уровня мелатонина (МТ) в слюне, на основании чего, больных на ГД разделили на две группы: группа I – 110 больных с нарушенной МФЭ, группа II – 20 пациентов с нормальной МФЭ. Всем больным проведены клинико-лабораторные исследования: общий и биохимический анализы крови с определением уровня холестерина и его фракций, проведено измерение офисного артериального давления (АД).Результаты. Обнаружена значительная распространенность нарушения МФЭ у больных ХБП V стадии, которые лечатся ГД, и ее взаимосвязь с липидным спектром крови. Уровень общего холестерина (ОХ), триглицеридов (ТГ) и липопротеидов низкой плотности (ЛПНП) у пациентов с нарушенной МФЭ выше на 26,4 % (р<0,05), 16,7 % (р<0,05) и 22,6 % (р=0,03) соответственно по сравнению с пациентами группы сравнения. Уровень липопротеидов высокой плотности (ЛПВП) основной группы ниже на 11,8 % аналогичного показателя группы с сохраненной МФЭ. Полученные данные свидетельствуют о взаимосвязи нарушения МФЭ с продолжительностью лечения почечно-заместительной терапии (ПЗТ), стажем артериальной гипертензии, возрастом больных и их влияние на липидный спектр крови больных ХБП V стадии, которые лечатся ГД. Установлена обратная корреляционная связь ночного уровня МТ с уровнем ОХ (r=–0,256; р<0,05). Ко, Результати низки наукових досліджень довели наявність взаємозв’язку між функціональним станом епіфізу та функцією нирок. Проте порушення мелатонінутворювальної функції епіфізу (МФЕ) у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН), що лікуються гемодіалізом (ГД), та її зв’язок з дисліпідемією у даної когорти пацієнтів є маловивченим питанням.Мета дослідження: аналіз порушень МФЕ та ліпідного спектра крові у хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД, та визначення взаємозв’язку дисфункції епіфізу з дисліпідемією.Матеріали та методи. Обстежено 130 осіб (50% з них – чоловіки) віком 58,5 [43; 66] року, що перебувають на постійному лікуванні ГД. До контрольної групи увійшли 20 здорових осіб. Проведено визначення денного та нічного рівня мелатоніну (МТ) у слині, на підставі рівня якого хворих, що лікуються ГД, розподілили на дві групи: група І – 110 хворих з порушеною МФЕ, група ІІ – 20 пацієнтів з нормальною МФЕ. Усім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові з визначенням рівня холестерину та його фракцій, проведено вимірювання офісного артеріального тиску (АТ).Результати. Виявлено значну поширеність порушення МФЕ у хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД, та її взаємозв’язок з ліпідним спектром крові. Рівень загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ) та ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) у пацієнтів з порушеною МФЕ вищий на 26,4 % (р<0,05), 16,7 % (р<0,05) та 22,6 % (р=0,03) відповідно щодо пацієнтів групи порівняння. Рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) основної групи нижчий на 11,8 % за аналогічний показник групи зі збереженою МФЕ. Отримані дані свідчать про взаємозв’язок порушення МФЕ з тривалістю нирковозамісної терапії (НЗТ), стажем артеріальної гіпертензії, віком хворих та їхнього впливу на ліпідний спектр крові хворих на ХХН V стадії, що лікуються ГД. Встановлено зворотній кореляційний зв’язок нічного рівня МТ з рівнем ЗХ (r=–0,256; р<0,05). Кореляційний аналіз підтверджує, що зниження нічного рівня

The conceptual modeling of reparative regeneration during surgical treatment of diaphyseal fractures was carried out. A systematic analysis of preoperative, operative and postoperative factors of influence on reparative regeneration was used. Before planning surgical intervention and choosing osteosynthesis method and bone fixator, a systematic analysis of factors influencing reparative regeneration in accordance with the nature of fracture should be carried out. If there is insufficient or even good contact between the bone fragments while stabilizing them with intramedullary nails or locking compression plates, after the resorption of non-vascularized sections of bone fragments, the access to the main fragments is blocked. Therefore, the development of pseudoarthrosis is possible. The analysis of factors influencing reparative regeneration during surgical treatment of fractures is very important in preventing possible disorders and complications. Moreover, the conceptual modeling of reparative regeneration during surgical treatment of diaphyseal fractures is necessary in expanding the understanding of biology of fracture healing process., Проведено концептуальное моделирование репаративной регенерации при оперативном лечении диафизарных переломов. Использован системный анализ дооперационных, операционных и послеоперационных факторов влияния на репаративную регенерацию. Перед планированием оперативного вмешательства и выбором метода остеосинтеза и фиксатора должен проводиться системный анализ факторов влияния на репаративную регенерацию, в соответствии с характером перелома. После стабилизации невправленных фрагментов создаются условия для развития псевдоартроза. Достаточно часто процесс осложняется плохой васкуляризацией участков кости либо сдавливанием серкляжами. Анализ факторов влияния на репаративную регенерацию при оперативном лечении переломов имеет большое значение в предвидении их возможных расстройств и осложнений. Концептуальное моделирование репаративной регенерации расширяет понимание биологии процесса сращения отломков., Проведено концептуальне моделювання репаративної регенерації при оперативному лікуванні діафізарних переломів. Використаний системний аналіз доопераційних, операційних і післяопераційних чинників впливу на репаративну регенерацію. Перед плануванням оперативного втручання та вибором методу остеосинтезу й фіксатора повинен проводитися системний аналіз факторів, що впливають на репаративну регенерацію, відповідно до характеру перелому. Після стабілізації невправлених фрагментів створюються умови для розвитку псевдоартрозу. Досить часто процес ускладнюється поганою васкуляризацією ділянок кістки при її скелетизації або здавлюванні серкляжами. Аналіз факторів впливу на репаративну регенерацію при оперативному лікуванні переломів має велике значення щодо передбачення можливих розладів і ускладнень. Концептуальне моделювання репаративної регенерації розширює розуміння біології процесу зрощення відламків.

Background. The results of a number of studies have proved the relationship between the functional state of the pineal gland and renal function. However, violations of the melatonin-forming function (MFF) of the pineal gland in patients with chronic kidney disease (CKD) undergoing hemodialysis and its relationship with the development of anemia in this population is a poorly understood issue. The purpose: to conduct a clinical assessment of anemia in patients with stage 5 CKD who are treated with hemodialysis depending on clinical and demographic parameters, and to determine its correlation with the violation of MFF. Materials and methods. We examined 130 people (50 % of men) with stage 5 CKD undergoing hemodialysis treatment. Based on the level of melatonin in saliva, patients treated with hemodialysis were divided into two groups: group I — 110 individuals with impaired MFF, group II — 20 people with normal MFF. The control group included 20 healthy individuals matched for age and gender. All patients underwent clinical and laboratory studies: general and biochemical blood tests with determination of all indicators of blood iron metabolism, lipid profile, blood pressure measurement, body mass index calculation, evaluation of the salivary melatonin concentration at different periods of the day, as well as parathyroid hormone. Results. A significant prevalence of MFF disturbance was found in patients with stage 5 CKD, which are treated with hemodialysis, and its relationship with the development of anemia. Analysis of circadian melatonin levels depending on the severity of anemia demonstrated their profound impairment in patients with mode­rate severity of anemia, in which a significant difference was determined by the level of melatonin at night (p = 0.004). Correlation analysis showed a weak negative correlation between the level of hemoglobin and the duration of hemodialysis (r = –0.217; p < 0.05) that may indicate the progression of anemia with an increase in, Актуальность. Результаты ряда исследований доказали наличие взаимосвязи между функциональным состоянием эпифиза и функцией почек. Однако нарушение мелатонинобразующей функции эпифиза (МФЭ) у больных хронической болезнью почек (ХБП), находящихся на гемодиализе (ГД), и его связь с развитием анемии у данной популяции пациентов являются малоизученным вопросом. Цель: провести клиническую оценку анемии у больных ХБП 5-й стадии, которые лечатся ГД, в зависимости от клинико-демографических показателей и определить ее связь с нарушением МФЭ. Материалы и методы. Обследованы 130 пациентов (50 % мужчин) с ХБП 5-й стадии, находящихся на лечении гемодиализом. С учетом уровня мелатонина (МТ) в слюне больных, которые лечатся ГД, разделили на две группы: группа I — 110 больных с нарушенной МФЭ, группа II — 20 пациентов с нормальной МФЭ. Контрольную группу составили 20 здоровых лиц, сопоставимых по возрасту и полу. Всем больным проведены клинико-лабораторные исследования: общий и биохимический анализы крови с определением всех показателей обмена железа крови, липидного профиля, измерение артериального давления, расчет индекса массы тела, определение концентрации мелатонина в слюне в разные периоды суток и паратгормона. Результаты. Обнаружена значительная распространенность нарушения МФЭ у больных ХБП 5-й стадии, которые лечатся ГД, и его связь с развитием анемии. Анализ циркадных уровней МТ в зависимости от степени тяжести анемии продемонстрировал глубокие их нарушения у пациентов со средней степенью тяжести анемии, при котором достоверная разница определялась по уровню МТ в ночное время (р = 0,004). Анализ корреляционных связей показал слабую отрицательную корреляционною связь между уровнем гемоглобина (Нb) и продолжительностью лечения ГД (r = –0,217; р < 0,05), что может свидетельствовать о прогрессировании анемии при увеличении стажа почечно-заместительной терапии (ПЗТ). Установлены положительные корреляции между Нb и уровнем дневного МТ (r = 0,193; р < 0,05) и более тесные, Актуальність. Результати низки наукових досліджень довели наявність взаємозв’язку між функціональним станом епіфіза та функцією нирок. Проте порушення мелатонінутворювальної функції епіфіза (МФЕ) у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН), які перебувають на гемодіалізі (ГД), та його зв’язок із розвитком анемії в даної когорти пацієнтів є маловивченим питанням. Мета: провести клінічну оцінку анемії у хворих на ХХН 5-ї стадії, які лікуються ГД, залежно від клініко-демографічних показників та визначити її зв’язок із порушенням МФЕ. Матеріали та методи. Обстежені 130 пацієнтів (50 % чоловіків) із ХХН 5-ї стадії, які перебувають на лікуванні гемодіалізом. З урахуванням рівня мелатоніну (МТ) у слині хворих, які лікуються ГД, розподілили на дві групи: група І — 110 хворих із порушеною МФЕ, група ІІ — 20 пацієнтів із нормальною МФЕ. Контрольну групу становили 20 здорових осіб, порівнянних за віком і статтю. Усім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження: загальний і біохімічний аналізи крові з визначенням всіх показників обміну заліза крові, ліпідного профілю, вимірювання артеріального тиску, розрахунок індексу маси тіла, визначення концентрації МТ у слині в різні періоди доби та паратгормона. Результати. Виявлено значну поширеність порушення МФЕ у хворих на ХХН 5-ї стадії, які лікуються ГД, та його зв’язок із розвитком анемії. Аналіз циркадних рівнів МТ залежно від ступеня тяжкості анемії продемонстрував найглибші їх порушення в пацієнтів із середнім ступенем тяжкості анемії, при якому вірогідна різниця визначалася за рівнем МТ у нічний період (р = 0,004). Аналіз кореляційних зв’язків показав слабкий негативний кореляційний зв’язок між рівнем гемоглобіну (Нb) і тривалістю лікування ГД (r = –0,217; р < 0,05), що може свідчити про прогресування анемії при збільшенні стажу нирково-замісної терапії (НЗТ). Установлені позитивні кореляції між Нb і рівнем денного МТ (r = 0,193; р < 0,05) та більш тісні — із рівнем нічного МТ (r = 0,278; р < 0,05), що відображає вза

Background. The leading cause of death in patients with systemic lupus erythematosus (SLE) is cardiovascular diseases due to early atherosclerosis. Endothelial dysfunction is considered one of the markers of subclinical atherosclerosis. The work aimed at assessing the endothelial vasoregulatory function in patients with SLE and its relationship with clinical and laboratory features of SLE. Materials and methods. We studied endothelium-dependent (EDVD) and endothelium-independent vasodilation (EIVD) of the brachial artery in 100 patients with SLE. Results. EDVD in patients with SLE was reduced by an average of 31.5 % compared with healthy individuals (p < 0.001). The average va­lues of EIVD in the group of patients with SLE (20.03 ± 0.80 %) and in the group of healthy individuals (21.4 ± 0.7 %) did not significantly differ (p > 0.05). The presence of lupus nephritis was associated with a significant deterioration in EDVD (42.5 % compared with the control group and 25.8 % compared with the alternative group, p < 0.001 and p < 0.05, respectively). The ave­rage values of EDVD in patients with elevated levels of C-reactive protein (CRP) were reduced by 35.1 % compared with the control group (p < 0.001), and in patients with normal levels of CRP — by 25.9 % (p < 0.001; the difference between the subgroups is unreliable). No significant correlation between the values of CRP and EDVD was found (r = 0.10, p > 0.05). In patients with positive antinuclear factor (ANF) and antibodies to native DNA (anti-nDNA), the values of EDVD were 32.0 and 35.2 % lower, respectively, than in the control group (p < 0.001). At the same time, in patients with negative ANF and anti-nDNA, the difference with the control group was unreliable (p > 0.05). According to the results of multiple linear regression analysis, the independent determinants of EDVD were the patient’s age (p < 0.001), the pre­sence of nephritis (regardless of its form) (p = 0.001), polyarthritis (, Актуальность. Ведущей причиной смертности у больных системной красной волчанкой (СКВ) являются сердечно-сосудистые заболевания вследствие раннего атеросклероза. Одним из маркеров субклинического атеросклероза считается нарушение функции эндотелия. Цель работы: оценить состояние вазорегулирующей функции эндотелия у больных СКВ и ее связь с клинико-лабораторными особенностями СКВ. Материалы и методы. Проведено определение эндотелийзависимой (ЭЗВД) и эндотелийнезависимой вазодилатации (ЭНВД) плечевой артерии у 100 больных СКВ. Результаты. ЭЗВД у больных СКВ была снижена в среднем на 31,5 % по сравнению со здоровыми лицами (р < 0,001). Средние величины ЭНВД в группе больных СКВ (20,03 ± 0,80 %) и в группе здоровых лиц (21,4 ± 0,7 %) достоверно не отличались (р > 0,05). Наличие люпус-нефрита ассоциировалось со значительным ухудшением ЭЗВД (на 42,5 % по сравнению с контролем и на 25,8 % по сравнению с альтернативной группой, р < 0,001 и р < 0,05 соответственно). Средние значения ЭЗВД у больных с повышенным уровнем С-реактивного белка (СРБ) были снижены на 35,1 % по сравнению с контролем (р < 0,001), а у больных с нормальным уровнем СРБ — на 25,9 % (р < 0,001; разница между подгруппами недостоверна). Значимой корреляционной зависимости между величинами СРБ и ЭЗВД обнаружено не было (r = 0,10, р > 0,05). У больных, позитивных по антителам к нативной ДНК (АТ-нДНК) и антинуклеарному фактору (АНФ), значения ЭЗВД были соответственно на 35,2 и 32,0 % ниже, чем в контрольной группе (р < 0,001). В то же время у больных, негативных по АТ-нДНК и АНФ, разница с контролем была недостоверной (p > 0,05). Согласно результатам множественного линейного регрессионного анализа независимыми детерминантами ЭЗВД были возраст больного (р < 0,001), наличие нефрита (независимо от его формы) (р = 0,001), полиартрита (р = 0,019) и синдрома Рейно (р = 0,045). Выводы. Для больных СКВ характерно нарушение вазорегулирующей функции эндотелия, особенно при наличии люпус-нефри, Актуальність. Провідною причиною смертності у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ) є серцево-судинні захворювання внаслідок раннього атеросклерозу. Одним із маркерів субклінічного атеросклерозу вважається порушення функції ендотелію. Мета роботи: оцінити вазорегулюючу функцію ендотелію у хворих на СЧВ та її зв’язок із клініко-лабораторними особливостями СЧВ. Матеріали та методи. Проведено визначення ендотелійзалежної (ЕЗВД) й ендотелійнезалежної вазодилатації (ЕНВД) плечової артерії в 100 хворих на СЧВ. Результати. ЕЗВД у хворих на СЧВ була знижена в середньому на 31,5 % порівняно зі здоровими особами (р < 0,001). Середні величини ЕНВД у групі хворих на СЧВ (20,03 ± 0,80 %) і в групі здорових осіб (21,4 ± 0,7 %) вірогідно не відрізнялись (р > 0,05). Наявність люпус-нефриту асоціювалась зі значним погіршенням ЕЗВД (на 42,5 % порівняно з конт­ролем та на 25,8 % порівняно з альтернативною групою, р < 0,001 і р < 0,05 відповідно). Середні значення ЕЗВД у хворих із підвищеним рівнем С-реактивного білка (СРБ) були знижені на 35,1 % порівняно з конт­ролем (р < 0,001), а у хворих із нормальним рівнем СРБ — на 25,9 % (р < 0,001; різниця між підгрупами невірогідна). Значущої кореляційної залежності між величинами СРБ і ЕЗВД виявлено не було (r = 0,10, р > 0,05). У хворих, позитивних за антинуклеарним фактором (АНФ) й антитілами до нативної ДНК (АТ-нДНК), значення ЕЗВД були відповідно на 32,0 і 35,2 % нижчими, ніж у контрольній групі (р < 0,001). Водночас у негативних за АНФ і АТ-нДНК хворих різниця з контролем була невірогідною (p > 0,05). Згідно з результатами множинного лінійного регресійного аналізу незалежними детермінантами ЕЗВД були вік хворого (р < 0,001), наявність нефриту (незалежно від його форми) (р = 0,001), поліартриту (р = 0,019) і синдрому Рейно (р = 0,045). Висновки. Для хворих на СЧВ характерним є порушення вазорегулюючої функції ендотелію, особливо за наявності люпус-нефриту та підвищених титрів АНФ і АТ-нДНК. ЕЗВД не корел

Background. Iron deficiency anemia (IDA) is the most common extraintestinal symptom of celiac disease in adults. Stu­dies of the presence or absence of iron deficiency, including cases of latent anemia, in patients with both celiac disease and non-celiac gluten sensitivity (NCGS) has not been previously carried out in our country. The purpose was to study and analyze general clinical and biochemical blood parameters of patients who are on a gluten-free diet with regards to the pre­sence of anemia and/or iron deficiency. Materials and methods. The study included 38 adults previously diagnosed with one of the major types of cereal intolerance — celiac disease or NCGS. All of them were on a gluten-free diet. The following hematological parameters were studied and analyzed for each subject: erythrocyte count, hemoglobin, ferritin, total iron-binding capacity, iron, and blood transferrin levels. Results. The analysis revealed that 13.16 % of 38 patients had mild IDA as measured by hemoglobin levels, and latent iron deficiency was found in 18.42 % patients. In general, analysis of serum ferritin concentrations revealed the rate of iron deficiency of 31.58 % despite follo­wing a gluten-free diet for 6.5 (interquartile range of 4–12) years, suggesting that the rate of all iron deficiency cases (including the latent ones) almost twice exceeds the rate of IDA detected by hemoglobin analysis. Withal, the red blood cell count was normal in 100 % of the examined people, but a decrease in the concentration of serum iron in the blood was observed in 23.08 % of patients. Among individuals with iron deficiency, people with celiac disease are more likely to be found than those with NCGS (83.3 and 16.7 %, respectively). Conclusions. Patients with celiac disease and NCGS remain at risk for the deve­lopment of IDA despite following a gluten-free diet. The isolated indicator of red blood cells is not informative for the diagnosis of not only latent iron deficiency but IDA as well. Isolat, Актуальность. Железодефицитная анемия (ЖДА) — это наиболее частый внекишечный симптом при целиакии у взрослых. Исследований наличия или отсутствия железодефицита, в том числе скрытого, у пациентов, имеющих как целиакию, так и непереносимость глютена без цели­акии (НГБЦ), ранее в нашей стране не проводилось. Цель исследования: изучить и проанализировать общеклинические и биохимические показатели крови, отражающие наличие анемии и/или железодефицита у больных целиакией и непереносимостью глютена без целиакии, находящихся на АГД. Материалы и методы. В исследование были включены 38 взрослых с диагностированными ранее основными видами непереносимости злаков — целиакией и НГБЦ. Все они находились на диете с полным исключением глютена. Всем исследуемым определялись гематологические показатели: общая железосвязывающая способность сыворотки, содержание эритроцитов, гемоглобина, ферритина, железа и трансферрина крови. Результаты. В результате обследования 38 пациентов, находящихся на аглиадиновой диете продолжительностью 6,5 (IQR 4–12) года, выявлено наличие ЖДА легкой степени у 13,16 % обследованных, при этом латентный железодефицит выявлялся у 18,42 % обследованных. Снижение концентрации сывороточного железа крови отмечено у 23,08 % больных общей группы, но частота железодефицита (в том числе латентного) в обследованной группе по анализу показателей концентрации сывороточного ферритина достигла 31,58 %, превалируя над частотой выявления ЖДА почти вдвое. При этом содержание эритроцитов было нормальным у 100 % обследованных. Среди пациентов с железодефицитом лица с целиакией встречаются чаще, чем среди пациентов с НГБЦ (83,3 и 16,7 % соответственно). Выводы. Больные целиакией и НГБЦ остаются в группе риска по развитию ЖДА, несмотря на то, что они находятся на аглиадиновой диете. Изолированный показатель эритроцитов не является информативным для диагностики не только скрытого железодефицита, но и ЖДА. Изолированный сывороточный уровень железа также не является показательным дл, Актуальність. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) — це найпоширеніший позакишковий симптом при целіакії у дорослих. Досліджень наявності або відсутності залізодефіциту, зокрема прихованого, у пацієнтів, які мають целіакію, так само як і непереносимості глютену без целіакії (НГБЦ), раніше в нашій країні не проводилося. Мета дослідження: вивчити та проаналізувати загальноклінічні та біохімічні показники крові, що відображають наявність анемії та/або залізодефіциту у хворих на целіакію та НГБЦ на агліадиновій дієті (АГД). Матеріали та методи. У дослідження було включено 38 дорослих із діагностованими раніше видами непереносимості злаків — целіакією та НГБЦ. Усі вони перебували на дієті з повним виключенням глютену. Всім досліджуваним визначалися гематологічні показники: загальна залізозв’язуюча здатність крові, вміст еритроцитів, гемоглобіну, феритину, заліза та трансферину крові. Результати. Внаслідок обстеження 38 пацієнтів, які перебували на агліадиновій дієті протягом 6,5 (IQR 4–12) року, ЗДА легкого ступеня була виявлена у 13,16 % обстежених, при цьому латентний залізодефіцит визначався у 18,42 % обстежених. Зниження концентрації сироваткового заліза крові відзначено у 23,08 % хворих загальної групи, але частота залізодефіциту (зокрема латентного) в обстеженій групі за аналізом показників концентрації сироваткового феритину досягла 31,58 %, превалюючи над частотою виявлення ЗДА майже вдвічі. При цьому вміст еритроцитів був нормальним у 100 % обстежених. Серед пацієнтів із залізодефіцитом частіше зустрічаються особи з целіакію, ніж із НГБЦ (83,3 і 16,7 % відповідно). Висновки. Хворі на целіакію та НГБЦ залишаються в групі ризику з розвитку ЗДА, незважаючи на те, що вони знаходяться на агліадиновій дієті. Ізольований показник еритроцитів не є інформативним для діагностики не тільки прихованого залізодефіциту, але і ЗДА. Ізольований сироватковий рівень заліза також не є показовим для діагностики цих станів. Щодо цього саме феритин стає найбільш показовим маркером залізодефі

The article presents the features of the course of parvovirus infection in pregnant women. The consequences of the fetal damage by the pathogen are described. The possibilities of assessing the risk of congenital parvovirus infection, antenatal diagnosis, interpretation of the results of laboratory and instrumental stusies are highlighted. Approaches to treatment are presented, the possibilities of disease prevention are discussed., В статье представлены особенности течения парвовирусной инфекции у беременных. Описаны последствия поражения плода патогеном. Освещены возможности оценки риска врожденной парвовирусной инфекции, антенатальной диагностики, интерпретации результатов лабораторных и инструментальных методов исследования. Представлены подходы к лечению, обсуждены возможности профилактики заболевания., У статті наведені особливості перебігу парвовірусної інфекції у вагітних. Описано наслідки ураження плода збудником хвороби. Висвітлено можливості оцінки ризику вродженої парвовірусної інфекції, антенатальної діагностики, інтерпретації результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження. Наведені підходи до лікування, обговорюються можливості профілактики захворювання.

Zinc plays various roles in different biological processes and is important for cellular growth, cellular differentiation and metabolism. Its deficiency is associated with impaired growth and development in children and immune dysfunction with increased susceptibility to infections. According to the World Health Organization data, severe zinc deficiency is rare in humans, but mild to moderate deficiency is very common worldwide. This narrative review summarizes data about zinc impact on immune system, its role in inflammation and clinical aspects. Clinical use of zinc supplements among children with infectious diseases is aimed mainly to the correction of deficiency and, therefore, to the improvement of immune response. To date, there is evidence of the effectiveness of zinc supplements for the treatment and prevention of upper respiratory tract and intestinal infections., Цинк играет разные роли в различных биологических процессах и имеет важное значение в росте клеток, дифференцировке клеток и обмене веществ. Его дефицит ассоциируется с нарушением роста и развития у детей, а также с нарушениями иммунитета и повышенной восприимчивостью к инфекциям. Согласно данным ВОЗ, тяжелый дефицит цинка у людей встречается редко, но дефицит легкой и умеренной степени широко распространен во всем мире. В этом обзоре обобщены данные о влиянии цинка на иммунную систему, его роли в воспалении и аспектах клинического использования. Клиническое применение препаратов цинка у детей с инфекционными заболеваниями направлено в основном на коррекцию дефицита и, следовательно, на повышение иммунного ответа. На сегодняшний день имеются доказательства эффективности применения препаратов цинка для лечения и профилактики инфекций верхних дыхательных путей, а также кишечных инфекций., Цинк відіграє різні ролі в різноманітних біологічних процесах і має велике значення для клітинного росту, клітинної диференціації та метаболізму. Його дефіцит асоціюється з порушенням росту та розвитку у дітей та імунною дисфункцією з підвищеною сприйнятливістю до інфекцій. Згідно з даними ВООЗ, тяжкий дефіцит цинку є рідкісним у людей, але дефіцит легкого і помірного ступеня значно поширений в усьому світі. Цей огляд узагальнює дані про вплив цинку на імунну систему, його роль у запаленні та аспекти клінічного застосування. Клінічне використання препаратів цинку у дітей з інфекційними захворюваннями спрямоване головним чином на корекцію дефіциту, а отже, на покращення імунної відповіді. На сьогодні є дані про ефективність препаратів цинку для лікування та профілактики інфекцій верхніх дихальних шляхів і кишкових інфекцій.

Due to the growing resistance of bacteria to antibacterial drugs, the treatment of pneumonia remains topical medical issue. The article provides international recommendations on the use of antibiotics in the treatment of community-acquired pneumonia in children. Numerous experimental and clinical studies have revealed high efficacy of azithromycin even in the presence of resistant strains. This is due to the peculiarities of pharmacokinetics, pharmacodynamics and the versatility of the mechanisms of action of the drug. To date, azithromycin has not lost its position in the treatment of community-acquired pneumonia, especially in the children., На фоне растущей резистентности бактерий к антибактериальным препаратам лечение пневмонии остается актуальным вопросом медицины. В статье приведены международные рекомендации по применению антибиотиков при лечении внебольничной пневмонии у детей. В многочисленных экспериментальных и клинических исследованиях выявлена высокая эффективность азитромицина даже при наличии резистентных штаммов. Это обусловлено особенностями фармакокинетики, фармакодинамики и многогранностью механизмов действия препарата. На сего­дняшний день азитромицин не утратил своих позиций в лечении внебольничной пневмонии, особенно в педиатрической популяции., Через зростаючу стійкість бактерій до антибактеріальних препаратів лікування пневмонії залишається актуальною медичною проблемою. У статті надані дані міжнародних рекомендацій щодо застосування антибіотиків для лікування пневмонії у дітей. Численні експериментальні та клінічні дослідження показали високу ефективність азитроміцину навіть при наявності резистентних штамів. Це пов’язано з особливостями фармакокінетики, фармакодинаміки та універсальністю механізмів дії препарату. На сьогодні азитроміцин не втратив своїх позицій у лікуванні позалікарняної пневмонії, особливо у дітей.

According to various sources, three diseases and characteristic symptoms have been described by Hippocrates. An effective combined vaccine against whooping cough, diphtheria and tetanus was licensed 70 years ago. Despite this, clinical questions about these diseases remain relevant in Ukraine today due to low vaccine coverage. This review will discuss pathogens, clinical forms, algorithm for diagnosis and treatment of these diseases., По разным источникам, существуют свидетельства, что три заболевания и характерные симптомы были описаны еще Гиппократом. Эффективная комбинированная вакцина против коклюша, дифтерии и столбняка была лицензирована 70 лет назад. Несмотря на это, на сегодняшний день в Украине из-за низкого уровня охвата вакцинами актуальными остаются клинические вопросы об этих болезнях. В данном обзоре будут рассмотрены возбудители, клинические формы, алгоритм диагностики и лечения данных заболеваний., За різними джерелами, існують свідчення, що три захворювання і характерні симптоми були описані ще Гіппократом. Ефективна комбінована вакцина проти кашлюка, дифтерії та правця була ліцензована 70 років тому. Незважаючи на це, на сьогодні в Україні через низький рівень охоплення актуальними залишаються клінічні запитання про ці хвороби. В даному огляді будуть обговорені збудники, клінічні форми, особливості діагностики та лікування даних захворювань.

The action of Streptococcus salivarius K12 (Bacto­blis®) is due to the colonization of the oral cavity and nasopha­rynx, that is, it is a respiratory probiotic. Streptococcus saliva­rius K12 actively inhibits the growth of Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae and Mora­xella catarrhalis, which are among the main etiological factors of bacterial infections of the respiratory tract in children. Clinical studies are reviewed, their results confirm the efficacy and safety of Bactoblis® in the pediatric population with recurrent streptococcal infections of the upper respiratory tract. It emphasizes the importance of Streptococcus salivarius K12 admi­nistration after taking antibiotic therapy to restore the natural microbiocenosis of the oral cavity, nasopharynx, and to reduce antibiotic resistance., Действие Streptococcus salivarius K12 (Бактоблис®) осуществляется за счет колонизации им ротовой полости и носоглотки, то есть он является респираторным пробиотиком. Streptococcus salivarius K12 активно ингибирует рост Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Haemophi­lus influenzaе и Moraxella catarrhalis, являющихся одними из основных этиологических факторов бактериальных инфекций респираторного тракта у детей. Рассмотрены клинические исследования, результаты которых подтверждают эффективность и безопасность применения препарата Бактоблис® в детской популяции при рецидивирующих стрептококковых инфекциях верхних дыхательных путей. Подчеркивается важность назначения Streptococcus salivarius K12 после приема антибактериальной терапии для восстановления природного микробиоценоза ротовой полости, носоглотки и снижения антибиотикорезистентности, Дія Streptococcus salivarius K12 (Бактобліс®) здійснюється за рахунок колонізації їм ротової порожнини і носоглотки, тобто він є респіраторним пробіотиком. Streptococcus salivarius K12 активно пригнічує ріст Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzaе і Moraxella catarrhalis, які є одними з основних етіологічних чинників бактеріальних інфекцій респіраторного тракту в дітей. Розглянуто клінічні дослідження, результати яких підтверджують ефективність і безпеку застосування препарату Бактобліс® у дитячій популяції при рецидивуючих стрептококових інфекціях верхніх дихальних шляхів. Підкреслюється важливість призначення Streptococcus salivarius K12 після прийому антибактеріальної терапії для відновлення природного мікробіоценозу ротової порожнини, носоглотки і зниження антибіотикорезистентності.

Purpose of the study is to improve the method of preterm deliveries onset predicting in pregnant women at 24–34 weeks.Materials and methods. 49 pregnant women with gestational age 24–34 weeks and with diagnosis of “threatening premature deliveries" were comprehensively examined using transvaginal ultrasound. Pregnant women with a shortened cervix ≤25 mm were given a qualitative determination of fetal fibronectin. The average age of pregnant women ranged from 26–34 years and averaged out 31.2 ± 0,6 years.Study results. Clinically significant structural changes in the cervix were only in 21 (42.9%) pregnant women. The average value of the cervix length varied between 16–24 mm and averaged 18.2 ± 0.4 mm. Positive test on fetal fibronectin in vaginal secretions was in 7 (33.3%) of 21 pregnant women with clinically significant structural changes in the cervix. During 10 days premature birth occurred in 3 (42.9%) of 7 pregnant women with clinically significant cervix shortening and a positive test for fetal fibronectin in the gestation period of 32 weeks. Hospitalization in an obstetric hospital was found to be unjustified in 28 (57.1%) cases.Conclusions. Combination of a comprehensive assessment of the cervix state and vaginal fetal fibronectin evaluation in pregnant women with risk of preterm deliveries at the outpatient stage allows to predict the manifestation of preterm birth in critical terms also determine the volume and direction of therapy in obstetric department. Combination of this methods help to prevent unwarranted hospitalization of a pregnant woman in an obstetric hospital and as a result it limits the conduct of glucocorticoid therapy and prevent a prolong stay of a pregnant woman in a hospital and the associated contamination with nosocomial bacteria strains., Мета дослідження: вдосконалення методики прогнозування настання передчасних пологів у вагітних в терміні 24–34 тижні.Матеріали і методи. Комплексно обстежено 49 вагітних у терміні гестації 24–34 тижні з діагнозом при госпіталізації «загроза передчасних пологів». З метою діагностики стану шийки матки всім вагітним проводилося комплексне трансвагінальне ультразвукове дослідження. Вагітним з укороченням шийки матки ≤ 25 мм проводилося якісне визначення фетального фібронектину у вагінальному секреті. Середній вік обстежених становив 26–34 роки і склав у середньому 31,2 ± 0,6 року. Результати дослідження. Наявність клінічно значущих структурних змін в шийці матки виявлено тільки в 21 (42,9%) вагітної. Середнє значення довжини шийки матки коливалося в межах 16–24 мм і в середньому склало 18,2 ± 0,4 мм. Визначення фетального фібронектину виявило позитивний результат у 7 (33,3%) з 21 вагітної з клінічно значущими структурними змінами шийки матки, яким в подальшому був запропонований максимальний обсяг терапії, спрямованоїна пролонгування вагітності. Протягом 10 днів передчасні пологи відбулись у 3 (42,9%) із 7 вагітних з клінічно значущим укороченням шийки матки і позитивним тестом на фетальний фібронектин в терміні гестації 32 і 34 тижні. У 28 (57,1%) випадках госпіталізація в акушерський стаціонар виявилася необґрунтованою.Висновок. Поєднання комплексної оцінки стану шийки матки та визначення фетального фібронектину у вагінальних виділеннях у вагітних групи ризику передчасних пологів на амбулаторному етапі дозволяє прогнозувати маніфестацію передчасних пологів в критичні терміни, визначити обсяг і спрямованість терапії в умовах акушерського стаціонару. Комбіноване використання цих методів допомагає запобігти необґрунтованій госпіталізації вагітної в акушерський стаціонар і, як результат, обмежити проведення глюкокортикоїдної терапії, профілактувати тривале перебування в стаціонарі і пов'язане з цим інфікування внутрішньолікарняною інфекцією., Цель исследования: усовершенствование методики прогнозирования наступления преждевременных родов у беременных в сроке 24–34 недели.Материалы и методы. Комплексно обследовано 49 беременных в сроке гестации 24–34 недели с диагнозом при госпитализации «угроза преждевременных родов». С целью диагностики состояния шейки матки всем беременным проводилось комплексное трансвагинальное ультразвуковое исследование. Беременным с укорочением шейки матки ≤ 25 мм проводилось качественное определение фетального фибронектина в вагинальном секрете. Средний возраст обследованных колебался от 26 до 34 лет и составил в среднем 31,2 ± 0,6 года.Результаты исследования. Наличие клинически значимых структурных изменений в шейке матки выявлено только у 21 (42,9%) беременной. Среднее значение длины шейки матки колебалось в пределах 16–24 мм и в среднем составило 18,2 ± 0,4 мм. Определение фетального фибронектина выявило положительный результат у 7 (33,3%) из 21 беременной с клинически значимыми структурными изменениями шейки матки, которым впоследствии был предложен максимальный объем терапии, направленной на пролонгирование беременности. В течение 10 дней преждевременные роды произошли у 3 (42,9%) из 7 беременных с клинически значимым укорочением шейки матки и положительным тестом на фетальный фибронектин в сроке гестации 32 и 34 недели. В 28 (57,1%) случаях госпитализация в акушерский стационар оказалась необоснованной.Выводы. Сочетание комплексной оценки состояния шейки матки и определение фетального фибронектина в вагинальных выделениях у беременных группы риска по преждевременным родам на амбулаторном этапе позволяет прогнозировать манифестацию преждевременных родов в критические сроки, определить объем и направленность терапии в условиях акушерского стационара. Комбинированное использование этих методов помогает предотвратить необоснованную госпитализацию беременной в акушерский стационар, и, как результат, ограничить проведение глюкокортикоидной терапии, профилактировать длительное пр

The objective: comparison of infection with sexually transmitted pathogens (STDs), according to the study of genital excrement and intraoperatively removed prostate gland (PZ) in patients with benign prostatic hyperplasia (BPH) and prostate cancer.Materials and methods. 317 patients aged 42 to 83 years (mean age 62 years) were examined. The first group included 122 patients with RP who underwent radical prostatectomy. The second group included 195 patients with BPH, who underwent a planned intermittent prostatectomy in the urological departments of theAlexanderClinicalHospital in Kyiv.Results. The obtained results indicates that STDs DNA in genital excreta and in the removed prostatic tissue in patients with BPH 1.8 times more likely than in patients with the PC. The most common STDs pathogen, detected in the genital excreta and intraoperatively removed prostatic tissue in patients with BPH and PC is Trichomonas vaginalis, which is identified in 26.2% and 14.8% of patients, respectively. In all patients with prostate tumours mollicutes are found more often in the genital excreta than in the intraoperatively removed tissue of the prostate gland (2.4 times more often in patients with BPH and 2 times more often in patients with PC). Trichomonas vaginalis vice versa is found less frequently in genital excreta than in the intraoperatively removed prostate tissue: at BPH 1.1 times rare and at PC 2 times rare. The overall incidence of STD pathogens in removed prostate hyperplasia tissue in patients with BPH is 3.3 times higher than that in prostate cancer patients (p<0.001).Conclusion. The established facts require further study of this problem in order to improve the understanding of the potential role of STD pathogens in the etiopathogenesis of prostate tumors and its impact on the treatment of these tumors., Цель исследования: сопоставление инфицированности возбудителями инфекций, передающихся половым путем (ИППП), по данным исследования генитальных экскретов и интраоперационно удаленной ткани предстательной железы (ПЖ) у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ) и раком предстательной железы (РПЖ).Материалы и методы. Обследованы 317 больных в возрасте от 42 до 83 лет (средний возраст – 62 года). В первую группу вошли 122 больных РПЖ, которым была проведена радикальная простатэктомия. Во вторую группу включены 195 больных ДГПЖ, которым была проведена плановая чреспузырная простатэктомия в урологических отделениях Александровской клинической больницы города Киева.Результаты. Полученные результаты позволяют утверждать, что у больных ДГПЖ ДНК возбудителей ЗППП в генитальных экскретах и удаленной ткани ПЖ выявляется достоверно чаще в 1,8 раза, чем у больных РПЖ. Чаще всего возбудителем ИППП, который выявляется при исследовании генитальных экскретов и интраоперационно удаленной ткани ПЖ у больных ДГПЖ и РПЖ является Trichomonas vaginalis, которая идентифицирована у 26,2% и 14,8% пациентов соответственно. У всех пациентов с опухолями ПЖ в генитальных экскретах чаще, чем в интраоперационно удаленной ткани ПЖ, выявлялись моликуты: в 2,4 раза у больных ДГПЖ и в 2 раза пациентов РПЖ. Trichomonas vaginalis, наоборот, в генитальных экскретах выявлялась значительно реже, чем в интраоперационно удаленной ткани ПЖ при ДГПЖ в 1,1 раза и при РПЖ в 2 раза. Общая частота выявления возбудителей ИППП в удаленной гиперплазированной ткани ПЖ больных ДГПЖ в 3,3 раза выше таковой в ткани карциномы ПЖ пациентов с РПЖ (р<0,001).Заключение. Установленные факты требуют дальнейшего углубленного изучения данной проблемы с целью бóльшего понимания потенциальной роли возбудителей инфекций, передающихся половым путем, в этиопатогенезе опухолевых заболеваний предстательной железы и влияния на результаты лечения опухолей указанной локализации., Мета дослідження: співставлення інфікованості збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), за даними дослідження генітальних екскретів та інтраопераційно видаленої тканини передміхурової залози (ПЗ) у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) та рак передміхурової залози (РПЗ).Матеріали та методи. Обстежено 317 хворих віком від 42 до 83 років (середній вік – 62 роки). До першої групи увійшли 122 хворих на РПЗ, яким була проведена радикальна простатектомія. До другої групи включено 195 хворих на ДГПЗ, яким була проведена планова черезміхурова простатектомія в урологічних відділеннях Олександрівської клінічної лікарні міста Києва.Результати. Отримані результати дозволяють стверджувати, що у хворих на ДГПЗ ДНК збудників ЗПСШ у генітальних екскретах та видаленій тканині ПЗ виявляється вірогідно частіше в 1,8 разу, ніж у хворих на РПЗ. Найчастіше збудником ЗПСШ, що виявляється при дослідженні генітальних екскретів та інтраопераційно видаленої тканини ПЗ у хворих на ДГПЗ і РПЗ є Trichomonas vaginalis, що ідентифікована у 26,2% та 14,8% пацієнтів відповідно. У всіх пацієнтів з пухлин ПЗ у генітальних екскретах частіше, ніж у інтраопераційно видаленій тканині ПЗ, виявляються молікути: у 2,4 разу у хворих на ДГПЗ та в 2 рази – пацієнтів на РПЗ. Trichomonas vaginalis в генітальних екскретах виявляється значно рідше, ніж в інтраопераційно видаленій тканині ПЗ: при ДГПЗ в 1,1 разу та при РПЗ у 2 рази. Загальна частота виявлення збудників ЗПСШ у видаленій гіперплазовній тканині ПЗ хворих на ДГПЗ у 3,3 разу вища за таку в тканині карциноми ПЗ пацієнтів з РПЗ (р<0,001).Заключення. Встановлені факти вимагають подальшого поглибленого вивчення даної проблеми з метою більшого розуміння потенційної ролі збудників ЗПСШ в етіопатогенезі пухлинних захворювань передміхурової залози та впливу на результати лікування пухлин зазначеної локалізації.

Background. This paper deals with the materials on the search for new diagnostic methods and new-generation drugs based on cellular technologies that will be used in oncology and for the treatment of cardiovascular diseases. Materials and methods. The exosomes in the blood plasma, urine and other biological fluids are studied, which can be a source of micro-RNA for phenotyping, cell identification and diagnosis of pathological processes that occur in them. Results. Exosomes isolated from hematopoietic stem cells can protect damaged cells from death by stimulation of the resumption of cell division because on the surface of exosomes growth factors are being produced that could be used for the treatment of acute ischemic stroke, infarction, ischemia of the lower limbs. Exosomes could also be used in clinical practice and as a transporter of specific drugs, delivering them to target cells, redu-cing the possibility of mutations, especially in cancer and other serious diseases. Conclusions. The successful implementation of these tools in medical practice will significantly reduce mortality from the aforementioned diseases., Цель. В данной работе собраны материалы, посвященные поиску новых методик диагностики и лекарственных средств нового поколения, основанных на клеточных технологиях, которые будут использоваться в онкологии, ортопедии-травматологии и лечении заболеваний сердечно-сосудистой системы. Материалы и методы. Исследоваться будут экзосомы, находящиеся в плазме крови, моче и других биологических средах, из них можно получить микро-РНК для фенотипирования, идентификации клеток, а также диагностики патологических процессов, которые в них происходят. Результаты. Экзосомы, выделенные из гемопоэтических стволовых клеток, способны защищать поврежденные клетки от гибели, стимулируя возобновление деления клеток, потому что на поверхности экзосом синтезируются ростовые антиапоптозные факторы, которые могут быть использованы при лечении острого ишемического инсульта, инфаркта, ишемии нижних конечностей. Экзосомы также могут использоваться в клинической практике в качестве транспортеров специфических лекарств, доставляющих их к клеткам-мишеням, снижая возможность мутаций, особенно при онкологических заболеваниях. Выводы. Успешное внедрение этих средств в практическую медицину позволит значительно улучшить диагностику и лечение многих перечисленных выше заболеваний и сократить смертность от них., Мета. У даній роботі зібрані матеріали, присвячені пошуку нових методик діагностики та лікарських засобів нового покоління, заснованих на клітинних технологіях, що будуть використовуватись в онкології, ортопедії-травматології та лікуванні захворювань серцево-судинної системи. Матеріали та методи. Досліджуватись будуть екзосоми, що містяться в плазмі крові, сечі та інших біологічних рідинах, із яких можна отримати мікро-РНК для фенотипування, ідентифікації клітин та діагностики патологічних процесів. Результати. Екзосоми, виділені із гемопоетичних стовбурових клітин, здатні захищати пошкоджені клітини від загибелі, стимулюючи відновлення поділу клітин, тому що на поверхні екзосом синтезуються ростові антиапоптозні фактори, що може бути використано при лікуванні гострого ішемічного інсульту, інфаркту міокарда, ішемії нижніх кінцівок, затримки зрощення кісткової тканини та інших тяжких захворювань. Екзосоми також можуть використовуватись у клінічній практиці як транспортери для певних видів ліків, що доставляють їх до клітин-мишеней, знижуючи можливість мутацій, особливо при онкозахворюваннях. Висновки. Успішне запровадження цих засобів у практичну медицину дозволить покращити діагностику та лікування багатьох перерахованих вище захворювань та значно скоротити смертність від них.

Background. The symmetry of the face is extremely important for everyone for full interaction and comfortable existence in society. As a result, damage to the facial nerve (FN) becomes a serious problem for a patient, causing several negative consequences in many aspects of a patient’s life. Facial muscle paralysis causes emotion inhibition, facial expressions, impedes full communication, smiles, and negatively affects a patient’s vision. The purpose of the study is to investigate the results of differentiated surgical treatment of facial nerve injury. Materials and methods. Between 1998 and 2018, 199 surgical procedures were performed using various methods of surgical treatment of the effects of FN damage — dynamic and static. Dynamic methods of surgical treatment of facial nerve neuropathy (FNN) were applied in 173 cases (86.9 %), static — in 26 cases (13.1 %). The mean age was 38.2 ± 1.1 years. There were 67.2 % women and 32.8 % of males. The severity of FNN was assessed on a House-Brackmann scale. Patients underwent surgery within 1 month to 15 years after injury (median 7.0 ± 5.9 months). Results. In a total of 199 cases, the median postoperative FN function on the House-Brackmann scale was 3.000 ± 0.067 points. Good recovery rates of FN function (up to II–III points on the House-Brackmann scale) were observed in 160 patients (80.41 %), satisfactory (up to IV–V points on the House-Brackmann scale) — in 39 patients (19.59 %). Analyzing separately the results of surgical treatment by the nerve transfer methods, we obtained the following indicators of FN function recovery. In groups 1–4, nerve transfer significantly improved FN function after surgery (p < 0.01; Wilcoxon Matched Pairs Test, Mann-Whitney U-test). When performing surgical treatment of patients with FN injury by the methods of nerve decompression, suture and nerve grafting, good results of function recovery were obtained in 5 (62.5 %) of 8 patients; after surgical static methods — in 6 (85.7 %) of, Актуальность. Симметрия лица является чрезвычайно важной для каждого человека для полноценного общения и комфортного существования в социуме. Как следствие, повреждение лицевого нерва (ЛН) становится серьезной проблемой для пациента, вызывая ряд негативных последствий во многих аспектах жизни больного. Паралич мышц лица вызывает угнетение эмоций, выражения лица, мешает полноценно общаться, улыбаться, а также негативно влияет на орган зрения больного. Цель исследования: изучение результатов дифференцированного хирургического лечения больных с повреждениями лицевого нерва. Материалы и методы. За период с 1998 по 2018 г. было проведено 199 хирургических вмешательств с применением различных методов хирургического лечения последствий повреждения ЛН — динамических и статических. Динамические методы хирургического лечения нейропатии лицевого нерва (НЛН) были применены в 173 случаях (86,9 %), статические — в 26 случаях (13,1 %). Средние показатели возраста составляли 38,2 ± 1,1 года. Женщин было 67,2 %, мужчин — 32,8 %. Оценку тяжести НЛН проводили по шкале House-Brackmann. Пациентам проводили хирургическое вмешательство в сроки от 1 месяца до 15 лет после повреждения (медиана составила 7,0 ± 5,9 месяца). Результаты. В общем, для всех 199 случаев, медиана в послеоперационном периоде показателя функции ЛН по шкале House-Brackmann составила 3,000 ± 0,067 балла. Хорошие показатели восстановления функции ЛН (до II–III баллов по шкале House-Brackmann) наблюдались у 160 пациентов (80,41 %), удовлетворительные (до IV–V баллов по шкале House-Brackmann) — у 39 пациентов (19,59 %). Проанализировав отдельно результаты хирургического лечения методами невротизации, получили следующие показатели восстановления функции ЛН. В группах 1–4 невротизация достоверно улучшала функцию ЛН после операции (р < 0,01; Wilcoxon Matched Pairs Test, Mann-Whitney U-test). При проведении хирургического лечения больных с повреждениями ЛН методами невролиза, шва и аутопластики получены хорошие результаты, Актуальність. Симетрія обличчя є надзвичайно важливою для кожної людини для повноцінного спілкування й комфортного існування в соціумі. Як наслідок, ушкодження лицевого нерва (ЛН) стає серйозною проблемою для пацієнта, спричинюючи низку негативних наслідків в багатьох аспектах життя хворого. Параліч м’язів обличчя спричинює пригнічення емоцій, виразу обличчя, заважає повноцінно спілкуватися, посміхатися, а також негативно впливає на орган зору хворого. Мета дослідження: вивчення результатів диференційованого хірургічного лікування хворих з ушкодженнями лицевого нерва. Матеріали та методи. За період з 1998 по 2018 р. було проведено 199 хірургічних втручань із застосуванням різних методів хірургічного лікування наслідків ушкодження ЛН — динамічних і статичних. Динамічні методи хірургічного лікування нейропатії лицевого нерва (НЛН) були застосовані у 173 випадках (86,9 %), статичні — у 26 випадках (13,1 %). Cередні показники віку становили 38,2 ± 1,1 року. Жінок було 67,2 %, чоловіків — 32,8 %. Оцінку тяжкості НЛН проводили за шкалою House-Brackmann. Пацієнтам проводили хірургічне втручання в терміни від 1 місяця до 15 років після ушкодження (медіана становила 7,0 ± 5,9 місяця). Результати. Загалом, для всіх 199 випадків, медіана у післяопераційному періоді показника функції ЛН за шкалою House-Brackmann становила 3,000 ± 0,067 бала. Добрі показники відновлення функції ЛН (до II–III балів за шкалою House-Brackmann) спостерігалися у 160 пацієнтів (80,41 %), задовільні (до IV–V балів за шкалою House-Brackmann) — у 39 пацієнтів (19,59 %). Проаналізувавши окремо результати хірургічного лікування методами невротизації, отримали такі показники відновлення функції ЛН. У групах 1–4 невротизація вірогідно покращувала функцію ЛН після операції (р < 0,01; Wilcoxon Matched Pairs Test, Mann-Whitney U-test). При проведенні хірургічного лікування хворих з ушкодженнями ЛН методами невролізу, шва та автопластики отримано добрі результати відновлення функції у 5 (62,5 %) з 8 хворих; п

The literature review examines the historical aspects and key issues of the clinical application of new radiopharmaceuticals (RF) for positron emission tomography (PET). The gold standard for measuring effective renal plasma flow is p-[18F] fluorohippurate ([18F] PFH) due to its structure close to p-aminoimpurate one. [18F] FDS is a new potential tracer for the diagnosis of acute renal failure. PET tracers Re (CO) 3 ([18F] FEDA) and [18F] PFH are effective as surrogate markers for the selection of patients for endoradiotherapy with a potential nephrotoxic profile, in patients with hematopoietic malignant tumours and prostate cancer. PET imaging of the kidneys and urinary system can be of additional importance in difficult clinical situations and provide effective support in making diagnostic decisions, in particular in paediatric patients. Further scientific diagnostic research should focus on the synthesis of new radiopharmaceuticals that will have ideal properties for renal functional imaging, low binding to plasma proteins, high metabolic stability and low hepatobiliary clearance., В статье рассмотрены исторические аспекты и ключевые вопросы клинического применения новых радиофармпрепаратов (РФП) для позитронно-эмиссионной томографии (ПЭТ). Золотым стандартом для измерения эффективного ренального плазмотока является p-[18F] фторгиппурат ([18F] PFH) благодаря структуре, схожей с р-аминоимпуратом. [18F] FDS — новый потенциальный трейсер для диагностики острой почечной недостаточности. ПЭТ-трейсеры Re (CO) 3 ([18F] FEDA) и [18F] PFH являются эффективными суррогатными маркерами с целью отбора пациентов для эндорадиотерапии с потенциальным нефротоксическим профилем, у больных с гемопоэтическими злокачественными опухолями, раком предстательной железы. ПЭТ-визуализация почек и мочевыделительной системы может иметь дополнительное значение в сложных клинических ситуациях и обеспечивать эффективную поддержку в принятии диагностических решений, в частности у педиатрических пациентов. Дальнейший научный диагностический поиск должен быть направлен на синтезирование новых РФП, которые будут иметь идеальные свойства для почечной функциональной визуализации, низкое связывание с белками плазмы, высокую метаболическую стабильность и низкий гепатобилиарный клиренс., У статті розглянуто історичні аспекти та ключові питання клінічного застосування нових радіофармпрепаратів (РФП) для позитронно-емісійної томографії (ПЕТ). Золотим стандартом для вимірювання ефективного ренального плазмотоку є p-[18F] фторгіпурат ([18F] PFH) завдяки структурі, що подібна до р-аміноімпурату. [18F] FDS — новий потенціальний трейсер для діагностики гострої ниркової недостатності. ПЕТ-трейсери Re (CO) 3 ([18F] FEDA) і [18F] PFH є ефективними сурогатними маркерами з метою відбору пацієнтів для ендорадіотерапії з потенційним нефротоксичним профілем, у хворих на гемопоетичні злоякісні пухлини, рак передміхурової залози. ПЕТ-візуалізація нирок і сечовидільної системи може мати додаткове значення у складних клінічних ситуаціях і забезпечувати ефективну підтримку у прийнятті діагностичних рішень, зокрема у педіатричних пацієнтів. Подальший науковий діагностичний пошук повинен бути спрямований на синтезування нових РФП, які матимуть ідеальні властивості для ренальної функціональної візуалізації, низьке зв’язування з білками плазми, високу метаболічну стабільність та низький гепатобіліарний кліренс.

Lyme disease is the most common vector-borne disease transmitted by ticks. The diagnostic approach depends on the form of disease, but clinical diagnosis continues to be preferred among others. The method of choice among laboratory tests is to determine serum antibodies. The causative agent of disease is sensitive to several classes of antibiotics; their choice and dose is based on the syndrome of disease. After the illness, patients may have non-specific symptoms in which additional antibiotic therapy is not recommended. Authors of the following guidelines do not recommend testing ticks for Borrelia burgdorferi after a bite. Prophylactic antibiotic therapy is recommended for children and adults for the first 72 hours only in case of a high risk of infection. Adherence to simple personal protection rules, the use of repellents and timely inspection will prevent the development of infection., Болезнь Лайма является самой распространенной трансмиссивной инфекционной болезнью, вектором для которой выступают клещи. Диагностический подход зависит от формы заболевания, но по-прежнему среди стратегий предпочтение отдается клинической диагностике. Методом выбора среди лабораторных тестов является определение сывороточных антител. Возбудитель болезни чувствителен сразу к нескольким классам антибиотиков, при этом их выбор и доза базируются на синдроме болезни. После болезни у пациентов могут оставаться неспецифические симптомы, при определении которых не рекомендуется дополнительная антибиотикотерапия. Авторы нижеприведенных рекомендаций выступают против проверки клещей на наличие Borrelia burgdorferi после укуса. Профилактическая антибиотикотерапия рекомендуется детям и взрослым в течение первых 72 часов только в случае с высоким риском развития инфекции. Соблюдение простых правил индивидуальной защиты, применение репеллентов и своевременный осмотр позволят избежать развития инфекции., Хвороба Лайма є найпоширенішою трансмісивною інфекційною хворобою, вектором для якої виступають кліщі. Діагностичний підхід залежить від форми захворювання, але як і раніше серед стратегій перевага надається клінічній діагностиці. Методом вибору серед лабораторних тестів є визначення сироваткових антитіл. Збудник хвороби чутливий до антибіотиків одразу декількох класів, при цьому їх вибір та доза базуються на синдромі хвороби. Після хвороби у пацієнтів можуть залишатися неспецифічні симптоми, за наявності яких не рекомендується додаткова антибіотикотерапія. Автори нижченаведених рекомендацій виступають проти перевірки кліщів на наявність Borrelia burgdorferi після укусу. Профілактична антибіотикотерапія рекомендується дітям і дорослим протягом перших 72 годин лише у випадку з високим ризиком розвитку інфекції. Дотримання простих правил індивідуального захисту, застосування репелентів і своєчасний огляд дозволять уникнути розвитку інфекції.

Мета роботи – дослідження виявлення клінічних та епідеміологічних особливостей кору в дітей під час спалаху 2017–2018 років.Матеріали та методи. Виконали ретроспективне дослідження 230 історій клінічних випадків дітей, які хворі на кір і госпіталізовані в Київську міську дитячу клінічну інфекційну лікарню під час двох спалахів епідемії кору у 2005–2006 та 2017–2018 роках.Результати. У 2017–2018 р. більшість госпіталізованих дітей із кором (62,9 %) – шкільного віку. Порівняно з 2006 р. середній вік пацієнтів суттєво збільшився, частка дітей на першому році життя істотно зменшилася, а частка дітей молодшого шкільного віку (від 6 до 11 років) значущо збільшилася. Порівняно з 2005–2006 р. під час спалаху 2017–2018 роках характерне збільшення тривалості лихоманки (з 6,60 до 7,26 дня), скорочення продромального періоду (з 3,68 до 2,96 дня), подовження періоду висипання (з 4,97 до 5,88 дня). Лейкопенію спостерігали майже в кожного п’ятого пацієнта. У 14,3 % всіх пацієнтів у 2017–2018 р. захворювання мало перебіг з ускладненнями (здебільшого з боку органів дихання). Порівняно з 2005–2006 р. у структурі хворих на кір у 2017–2018 р. частка вакцинованих хворих зменшилася і, відповідно, відсоток невакцинованих осіб збільшився: частка невакцинованих пацієнтів становила 72,1 %; частка дітей із невідомим вакцинальним статусом – 2,9 %. Майже 10,0 % дітей мали тільки одне введення вакцини проти кору.Висновки. Під час останнього спалаху у віковій структурі дітей із кором, яких госпіталізували, переважають діти та підлітки шкільного віку. Порівняно зі спалахом 2005–2006 р. у 2017–2018 р. встановили збільшення тривалості лихоманки, скорочення продромального періоду та продовження висипання. Зміни клінічних, епідеміологічних особливостей захворювання можуть бути пов’язані зі зміною спектра штамів вірусу кору, що циркулюють., Aim. The purpose of this study was to find out the clinical and epidemiological features of measles in children during the outbreak of 2017–2018.Materials and methods. A retrospective study of 230 case histories of children suffering from measles hospitalized in the Kyiv Children's Clinical Hospital was conducted during two epidemic outbreaks in 2005–2006 and 2017–2018.Results. In 2017–2018, the majority of hospitalized children with measles (62.9 %) were school age children. Compared to 2006, the mean age of patients has increased significantly, the proportion of children in the first year of life has significantly decreased and the percentage of children of primary school age (6 to 11 years old) has increased. Compared to 2005–2006, an increase in the duration of fever (from 6.60 to 7.26), shortening of prodromal period (from 3.68 to 2.96) and prolongation of rash period (from 4.97 to 5.88) are characteristic of the course of measles in 2017–2018. Leukopenia was observed in almost every fifth patient. In 14.3 % of patients in 2017–2018, the course of the disease was complicated (the vast majority was associated with respiratory tract organs). Compared to 2005-2006, the structure of patients with measles in 2017–2018 had the proportion of vaccinated patients decreased and, respectively, the percentage of unvaccinated individuals increased: the proportion of unvaccinated patients was 72.1 %; unknown vaccination status – 2.9 %. Approximately 10.0 % of children had only one administration of a measles vaccine.Conclusions. During the current outbreak, school age children and adolescents prevail in the age structure of ill children hospitalized with measles. Compared to 2005–2006, an increase in the duration of fever, shortening of prodromal period and prolongation of rash period are characteristic of the course of measles in 2017–2018. Changes in the clinical and epidemiological features of the disease may be associated with changes in the spectrum of circulating stra, Цель работы – установление клинических и эпидемиологических особенностей кори у детей во время вспышки 2017–2018 годов. Материалы и методы. Выполнено ретроспективное исследование 230 историй клинических случаев детей, страдающих корью и госпитализированных в Киевскую городскую детскую клиническую инфекционную больницу во время двух вспышек эпидемии кори в 2005–2006 и 2017–2018 гг.Результаты. В 2017–2018 г. большинство госпитализированных детей с корью (62,9 %) – школьного возраста. По сравнению с 2006 г. средний возраст пациентов значительно увеличился, доля детей на первом году жизни значительно уменьшилась, а доля детей младшего школьного возраста (от 6 до 11 лет) значительно увеличилась. По сравнению с 2005–2006 г. во время вспышки 2017–2018 г. характерно увеличение продолжительности лихорадки (с 6,60 до 7,26 дня), сокращение продромального периода (с 3,68 до 2,96 дня) и удлинение периода высыпания (с 4,97 до 5,88 дня). Лейкопения отмечена почти у каждого пятого пациента. У 14,3 % пациентов в 2017–2018 г. заболевания протекало с осложнением (большинство – со стороны органов дыхания). По сравнению с 2005–2006 г. в структуре заболевших корью в 2017–2018 г. доля вакцинированных больных уменьшилась и, соответственно, процент вакцинированных лиц увеличился: доля невакцинированных пациентов составила 72,1 %; доля детей с неизвестным вакцинальным статусом – 2,9 %. Примерно 10,0 % детей имели только одно введение вакцины против кори.Выводы. Во время нынешней вспышки в возрастной структуре госпитализированных детей с корью преобладают дети и подростки школьного возраста. По сравнению со вспышкой 2005–2006 г. в 2017–2018 г. характерно увеличение продолжительности лихорадки, сокращение продромального периода и удлинение высыпания. Изменения клинических и эпидемиологических особенностей заболевания могут быть связаны с изменением спектра циркулирующих штаммов вируса кори.

The objective: to establish the prevalence of the G894T polymorphism of the NOS3 gene among patients with primary arterial hypertension (AH) with overweight and its effect on the course of the disease.Material and methods. 58 patients with AH and body mass index (BMI) of <25 kg/m2 were examined: 22 (38%) men and 38 (62%) women; middle-aged: 53,6±8,7 years. 3 (5%) patients had impaired carbohydrate tolerance, 10 (17%) had type 2 diabetes. 48 patients with hypertension stage I, 5 – stage II and 5 – stage III.Results. The «wild» homozygous genotype GG was detected in 35 (60,3%) patients, the heterozygous genotype GT – in 20 (34.5%) and the «mutant» homozygous TT genotype – in 3 (5,2%) patients. Allele G has 94,8% of those surveyed, allele T – 39,7% of patients. The debut of hypertension on average in patients with the homozygous TT genotype at 38,7 years old, in patients with the GT genotype at 47,5 years old and in patients with the homozygous GG genotype at 43,6 years old. The presence of the T allele in patients with AH with overweight is associated with a significantly lower average level of mean daily systolic and diastolic blood pressure (122,6±22,1 mm Hg vs 132,3±16,5 mm Hg vs; р<0,05 and 76,5±8,1 mm Hg vs. 84,5±16,5 mm Hg vs; р<0,05).Conclusion. The majority (60,3%) of patients with AH and overweight had GG genotype of the G894T NOS3 polymorphism, 34,5% and 5,2% respectively had GT and TT genotypes, while among healthy individuals there were 28,9%, 67,5% and 3,6%. Patients with the GT genotype fell ill with AH 4,5 years earlier than patients with the GG genotype (5,7±4,2 years vs. 10,2±6,0 years; р<0,005). The presence of the T allele of this gene in patients receiving antihypertensive therapy is associated with better control of systolic and diastolic blood pressure than in patients of the comparison group (122,6±22,1 mm Hg vs., 132,3±16,5 mm Hg vs.; р<0,05 and 76,5±8,1 mm Hg vs, 84,5±16,5 mm Hg vs; р<0,05)., Цель исследования: определение распространенности полиморфизма G894T гена NOS3 среди пациентов с первичной артериальной гипертензией (АГ) с избыточной массой тела и его влияние на течение заболевания.Материалы и методы. Обследованы 58 пациентов с АГ и индексом массы тела (ИМТ) <25 кг/м2: 22 (38%) мужчины и 38 (62%) женщин, средний возраст которых составил 53,6±8,7 года. У 3 (5%) пациентов отмечали нарушение толерантности к углеводам, у 10 (17%) больных – сахарный диабет 2-го типа. У 48 пациентов диагностирована АГ I стадии, у 5 – II стадии, у 5 – III стадии.Результаты. «Дикий» гомозиготный генотип GG выявлено у 35 пациентов (60,3%), гетерозиготный генотип GT – у 20 (34,5%), «мутантный» гомозиготный генотип ТТ – у 3 (5,2%) пациентов. Аллель G имеют 94,8% обследованных, аллель Т – 39,7% пациентов. Дебют АГ в среднем у пациентов с гомозиготным генотипом ТТ фиксируют в 38,7 года, у пациентов с генотипом GT – в 47,5 года и у пациентов с гомозиготным генотипом GG – в 43,6 года. Наличие аллеля Т у пациентов с первичной АГ при избыточной массе тела ассоциируется с достоверно меньшим средним уровнем среднесуточного систолического и диастолического АД (соответственно 122,6±22,1 мм рт.ст. против 132,3±16,5 мм рт.ст.; р<0,05 и 76,5±8,1 мм рт.ст. против 84,5±16,5 мм рт.ст.; р<0,05).Заключение. У большинства (60,3%) пациентов с первичной артериальной гипертензией при избыточной массе тела отмечали GG генотип полиморфизма G894T NOS3, у 34,5% и 5,2% – соответственно GТ и ТТ генотипы, тогда как среди здоровых лиц – у 28,9%, 67,5% и 3,6% соответственно. В среднем пациенты с генотипом GT заболели первичной артериальной гипертензии на 4,5 года раньше, чем пациенты с генотипом GG (5,7±4,2 года против 10,2±6,0 года; р<0,005). Наличие аллеля Т данного гена у пациентов при применении антигипертензивной терапии ассоциируется с лучшим контролем систолического и диастолического артериального давления, чем у пациентов группы сравнения (соответственно 122,6±22,1 мм рт. ст. против 13, Мета дослідження: встановлення поширеності поліморфізму G894T гена NOS3 серед пацієнтів з первинною артеріальною гіпертензією (АТ) і надмірною масою тіла, його вплив на перебіг захворювання.Матеріали та методи. Обстежено 58 пацієнтів з АГ та індексом маси тіла (ІМТ) >25 кг/м2: 22 (38%) чоловіка і 38 (62%) жінок, середній вік яких становив 53,6±8,7 року. У 3 (5%) пацієнтів відзначали порушення толерантності до вуглеводів, у 10 (17%) – цукровий діабет 2-го типу. У 48 пацієнтів діагностована АГ І стадії, у 5 – ІІ стадії, у 5 хворих – ІІІ стадії.Результати. «Дикий» гомозиготний генотип GG виявлено у 35 (60,3%) пацієнтів, гетерозиготний генотип GT – у 20 (34,5%) і «мутантний» гомозиготний генотип ТТ – у 3 (5,2%) осіб. Алель G наявний у 94,8% обстежених, алель Т – у 39,7% хворих. Дебют АГ у середньому у пацієнтів з гомозиготним генотипом ТТ фіксують у 38,7 року, у пацієнтів з генотипом GT – у 47,5 року, у хворих з гомозиготним генотипом GG – у 43,6 року. Наявність алеля Т у пацієнтів із первинною АГ, поєднаною із надмірною масою тіла, асоціюється із достовірно нижчим середнім рівнем середньодобового систолічного та діастолічного АТ (відповідно 122,6±22,1 мм рт.ст. проти 132,3±16,5 мм рт.ст.; р<0,05 та 76,5±8,1 мм рт.ст. проти 84,5±16,5 мм рт.ст.; р<0,05).Заключення. У більшості (60,3%) пацієнтів із первинною артеріальною гіпертензією, поєднаною з надмірною масою тіла, відмічався GG генотип поліморфізму G894T NOS3, у 34,5% та 5,2% хворих – відповідно GТ та ТТ генотипи, тоді як серед здорових осіб – 28,9%, 67,5% та 3,6% відповідно. У середньому пацієнти з генотипом GT захворіли на первинну артеріальну гіпертензію на 4,5 року раніше, ніж хворі з генотипом GG (5,7±4,2 року проти 10,2±6,0 року; р<0,005). Наявність алеля Т даного гена у пацієнтів при застосуванні антигіпертензивної терапії асоціюється з кращим контролем систолічного та діастолічного артеріального тиску, ніж у пацієнтів групи порівняння (122,6±22,1 мм рт.ст. проти 132,3±16,5 мм рт.ст; р<0,05 та 76

Antipsychotics (neuroleptics) have a sedative, inhibitory effect on the nervous system, especially actively influencing the state of excitement (affective disorders), delusions, hallucinations, psychic automatism and other manifestations of psychoses. By chemical structure, they belong to derivatives of phenothiazine, thioxanthene, butyrophenone, and others. Neuroleptics are characterized by the follo­wing effects: antipsychotic (all neuroleptics); sedative (chlorpromazine, levomepromazine, thioridazine, chlorprothixene, clozapine); potentiating (haloperidol (galopril), chlorpromazine, levomepromazine, perphenazine hydrochloride, trifluoperazine, droperidol, trifluperidol, clozapine, carbidine); hypothermic (chlorpromazine, levomepromazine); antiemetic (haloperidol (galopril), sulpiride (eglonil), chlorpromazine, levomepromazine, perphenazine hydrochloride, trifluoperazine, thioproperazine, chlorprothixene, sultopride); α-adrenergic (haloperidol (galopril), chlorpromazine, levomepromazine, thioridazine, fluphenazine, chlorprothixe­ne, clozapine, risperidone, dicarbine hydrochloride), cholinolytic (chlorpromazine, levomepromazine, thioridazine, chlorprothixene, clozapine); antidepressive (sulpiride (eglonil), dicarbine hydrochloride); cataleptogenic (perphenazine hydrochloride, trifluoperazine, fluphenazine, trifluperidol); analgesic (sulpiride (eglonil)). Poisoning can be observed as a result of intentional or accidental overdose of these drugs in patients with mental disorders or when used for suicide in case of combined poisoning with alcohol or sleeping pills and neuroleptics. Toxic effects: psychotropic, neurotoxic (ganglionic, adrenolytic effects; inhibition of reticular formation of the brain, damage to the thalamocortical system). Signs of intoxication with neuroleptics are similar to those at poisoning with barbiturates (general tremor, ataxia, tachycardia, arterial hypotension, sometimes convulsions, depressed consciousness with a gradual transition to a co, Антипсихотические средства (нейролептики) обладают успокаивающим, тормозящим действием на нервную систему, особенно активно действуя на состояние возбуждения (аффективные расстройства), бред, галлюцинации, психические автоматизмы и другие проявления психозов. По химическому строению они относятся к производным фенотиазина, тиоксантена, бутирофенона и др. Для нейролептиков характерны эффекты: антипсихотический (все нейролептики); седативный (хлорпромазин, левомепромазин, тиоридазин, хлорпротиксен, клозапин); потенцирующий (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназина гидрохлорид, трифлуоперазин, дроперидол, трифлуперидол, клозапин, карбидин); гипотермический (хлорпромазин, левомепромазин); противорвотный (галоперидол (галоприл), сульпирид (эглонил), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназина гидрохлорид, трифлуоперазин, тиопроперазин, хлорпротиксен, сультопридом); α-адренолитический (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, тиоридазин, флуфеназин, хлорпротиксен, клозапин, рисперидон, дикарбина гидрохлорид); холинолитический (хлорпромазин, левомепромазин, тиоридазин, хлорпротиксен, клозапин); антидепрессивный (сульпирид (эглонил), дикарбина гидрохлорид); каталептогенный (перфеназина гидрохлорид, трифлуоперазин, флуфеназин, трифлуперидол); анальгетический (сульпирид (эглонил)). Отравления могут наблюдаться вследствие умышленной или случайной передозировки указанных лекарств у психических больных или при приеме с суицидальной целью в случае комбинированного отравления алкоголем или снотворными средствами и нейролептиками. Токсическое действие: психотропное, нейротоксическое (ганглиолитический, адренолитический эффекты подавления ретикулярной формации мозга; поражения таламокортикальной системы). Признаки интоксикации нейролептиками сходны с таковыми при отравлении барбитуратами (общий тремор, атаксия, тахикардия, артериальная гипотензия, иногда судороги, угнетение сознания с постепенным переходом в коматозное состояние). Отличительные пр, Антипсихотичні засоби (нейролептики) мають заспокійливу, гальмівну дію на нервову систему, особливо активно діючи на стан збудження (афективні розлади), марення, галюцинації, психічні автоматизми й інші прояви психозів. За хімічною будовою вони відносяться до похідних фенотіазину, тіоксантену, бутирофенону та ін. Для нейролептиків характерні ефекти: антипсихотичний (усі нейролептики); седативний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); потенціювальний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, дроперидол, трифлуперидол, клозапін, карбідин); гіпотермічний (хлорпромазин, левомепромазин); протиблювотний (галоперидол (галоприл), сульпірид (еглоніл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, тіопроперазин, хлорпротиксен, сультоприд); α-адренолітичний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, флуфеназин, хлорпротиксен, клозапін, рисперидон, дикарбіну гідрохлорид), холінолітичний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); антидепресивний (сульпірид (еглоніл), дикарбіну гідрохлорид); каталептогенний (перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, флуфеназин, трифлуперидол); анальгетичний (сульпірид (еглоніл)). Отруєння можуть спостерігатися внаслідок навмисного чи випадкового передозування вказаних ліків у психічних хворих або при прийомі із суїцидальною метою в разі комбінованого отруєння алкоголем або снодійними засобами та нейролептиками. Токсична дія: психотропна, нейротоксична (гангліолітичний, адренолітичний ефекти; пригнічення ретикулярної формації мозку; ураження таламокортикальної системи). Ознаки інтоксикації нейролептиками подібні до таких при отруєнні барбітуратами (загальний тремор, атаксія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді судоми, пригнічення свідомості з поступовим переходом у коматозний стан). Відмінні ознаки: мідріаз і відсутність підвищеної бронхіальної секреції при інтоксикації нейролептиками.

По меньшей мере 600 тысяч человек, инфицированных вирусом гепатита В (HBV), ежегодно умирает во всем мире вследствие цирроза печени и гепатоцеллюлярной карциномы. В настоящее время эффективность противовирусной терапии HBV-инфекции ограниченна, поэтому основной целью лечения является предотвращение прогрессирования болезни печени, а не полная эрадикация HBV. При этом особое внимание уделяется не только исследованию новых препаратов, но также оптимизации существующих и поиску новых стратегий лечения хронического гепатита В (ХГВ). В связи с этим множество научных исследований посвящено взаимосвязи между генотипами HBV, прогрессированием ХГВ и эффективностью лечения. Известно о существовании 10 генотипов HBV (A-J), которые по-разному влияют на естественное течение заболевания, ответ на противовирусную терапию и развитие медикаментозной резистентности. Индивидуализированный подход к лечению HBV-инфекции с определением генотипа HBV может позволить лучше спрогнозировать развитие заболевания и оптимизировать стратегию лечения. В данном литературном обзоре обобщены результаты научных исследований, посвященных изучению влияния генотипов HBV на противовирусную терапию хронического вирусного гепатита В пегилированным интерфероном и нуклеозид(тид)ными аналогами., Щонайменше 600 тисяч людей, інфікованих вірусом гепатиту В (HBV), щорічно вмирає в усьому світі внаслідок цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. На сьогодні ефективність противірусної терапії HBV-інфекції обмежена, тому основною метою лікування є запобігання прогресуванню хвороби печінки, а не повна ерадикація HBV. При цьому особлива увага приділяється не тільки дослідженню нових препаратів, але також оптимізації існуючих та пошуку нових стратегій лікування хронічного гепатиту В (ХГВ). У зв’язку з цим безліч наукових досліджень присвячені взаємозв’язку між генотипами HBV, прогресуванням ХГВ і ефективністю лікування. Відомо про існування 10 генотипів HBV (A-J), що неоднаково впливають на природний перебіг захворювання, відповідь на противірусну терапію та розвиток медикаментозної резистентності. Індивідуалізований підхід до лікування HBV-інфекції з визначенням генотипу HBV може дозволити краще спрогнозувати розвиток захворювання і оптимізувати стратегію лікування. У цьму літературному огляді узагальнені результати наукових досліджень, присвячених вивченню впливу генотипів HBV на противірусну терапію хронічного вірусного гепатиту В пегільованим інтерфероном і нуклеозид(тид)-ними аналогами., At least 600 thousand individuals infected with hepatitis B virus (HBV) die annually worldwide due to liver cirrhosis and hepatocellular carcinoma. To date, efficiency of antiviral therapy for HBV infection is limited, so the main goal of treatment is prevention of liver disease progression and not complete eradication of HBV. At the same time, special attention is paid not only to the study of new drugs, but also to the optimization of existing approaches and to the search for new strategies for treatment of chronic hepatitis B. In this regard, many scientific studies deal with the correlation between HBV genotypes, progression of chronic hepatitis B and response to antiviral therapy. There are 10 known HBV genotypes (A-J) that in different ways affect natural history of disease, response to antiviral therapy and development of drug resistance. An individualized approach to the treatment of HBV infection with determination of HBV genotype may allow to better predict liver disease progression and to optimize treatment strategies. This literature review summarizes results of scientific studies regarding the impact of HBV genotypes on response to antiviral therapy with pegylated interferon and nucleos(t)ide analogs.

According to the World Health Organization data, every third inhabitant of the planet annually seeks medical care for acute respiratory infection. The results of many studies indicate that the correction of immune processes in the site of inflammation is more effective than the impact on the immune cells of blood stream (in systemic use of medications). Therefore, a logical approach to the treatment of respiratory viral infections affecting the respiratory epithelium is the use of intranasal interferon drugs that provide antiviral, immunomodulatory and antibacterial action in the site of infection. In the available literature, there are a sufficient number of clinical studies dealing with the efficacy of nasal and aerosol forms of interferon alpha in acute respiratory viral infections (ARVI). They demonstrated that recombinant interferon alpha is an effective drug for the treatment and prevention of ARVI. Its use reduces the period of clinical recovery of patients, the severity of clinical symptoms of the disease, makes it possible to avoid manifestation of disease. Also, interferon preparations can be used as agents for the prevention of influenza and ARVI., По данным ВОЗ, каждый третий житель планеты ежегодно обращается за медицинской помощью по поводу острой респираторной инфекции. Результаты многих исследований показывают, что коррекция иммунных процессов в очаге воспаления дает больший эффект, чем влияние на иммунокомпетентные клетки кровеносного русла (при системном использовании препаратов). Поэтому логичным подходом к терапии респираторных вирусных инфекций, поражающих респираторный эпителий, является интраназальное применение препаратов интерферонов, которые обеспечивают противовирусное, иммуномодулирующее и противобактериальное действие в месте развития инфекционного процесса. В доступной литературе имеется достаточное количество клинических исследований, посвященных изучению эффективности назальных и аэрозольных форм интерферона альфа при острых респираторных вирусных инфекциях (ОРВИ). В них показано, что рекомбинантный интерферон альфа является эффективным препаратом для лечения и профилактики ОРВИ. Его применение сокращает сроки клинического выздоровления больных, уменьшает степень выраженности клинических симптомов заболевания, позволяет избежать манифестации заболевания. Также препараты интерферонов могут применяться как средство предотвращения ОРВИ и гриппа., За даними ВООЗ, кожен третій житель планети щорічно звертається по медичну допомогу з приводу гострої респіраторної інфекції. Результати багатьох досліджень показують, що корекція імунних процесів у вогнищі запалення дає більший ефект, ніж вплив на імунокомпетентні клітини кровоносного русла (при системному використанні препаратів). Тому логічним підходом до терапії респіраторних вірусних інфекцій, що вражають респіраторний епітелій, є інтраназальне застосування препаратів інтерферонів, що забезпечують противірусну, імуномодулюючу й протибактеріальну дію в місці розвитку інфекційного процесу. У доступній літературі є достатня кількість клінічних досліджень, що присвячені вивченню ефективності назальних і аерозольних форм інтерферону альфа при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ). У них показано, що рекомбінантний інтерферон альфа є ефективним препаратом для лікування й профілактики ГРВІ. Його застосування скорочує терміни клінічного одужання хворих, зменшує ступінь вираженості клінічних симптомів захворювання, дозволяє уникнути маніфестації захворювання. Також препарати інтерферонів можуть застосовуватися як засіб запобігання ГРВІ та грипу.

Согласно международным протоколам, лечение инфекций нижних дыхательных путей имеет свои особенности в разных странах мира. Общее то, что в лечении бронхиолита достаточный уровень доказательств имеют оксигенотерапия и гидратация. Практически все рекомендации указывают, что острый бронхит является самоограничивающимся состоянием; установление диагноза затяжного бактериального бронхита возможно с учетом соответствующих диагностических критериев. На назначение антибиотиков при внебольничной пневмонии у детей влияет вакцинальный статус., Згідно з міжнародними протоколами, лікування інфекцій нижніх дихальних шляхів має свої особливості в різних країнах світу. Спільним є те, що в лікуванні бронхіоліту достатній рівень доказів мають оксигенотерапія й гідратація. Практично всі рекомендації зазначають, що гострий бронхіт є самообмежувальним станом; встановлення діагнозу затяжного бактеріального бронхіту можливе з урахуванням відповідних діагностичних критеріїв. На призначення антибіотиків при позагоспітальній пневмонії в дітей має вплив вакцинальний статус., According to the international protocols, the treatment of lower respiratory tract infections has its own characteristics in different countries. In general, only oxygen therapy and proper hydration have sufficient evidence in the treatment of bronchiolitis. Virtually all recommendations indicate that acute bronchitis is a self-limiting condition; diagnosis of protracted bacterial bronchitis is possible taking into account the relevant diagnostic criteria. It is interesting to note the influence of vaccination status in the decision-making approach to the antibiotic treatment of community-acquired pneumonia.

According to the Public Health Center of Ukraine, from the beginning of the year (from December 28, 2018, to June 27, 2019), 55,300 people had measles, including 25,987 adults and 29,313 children, and 18 persons died from complications of measles. During the outbreak since summer 2017, more than 110 thousand people were ill with measles, 39 of whom died. Symptomatic and supportive treatment of measles is required. The purpose of the research is to reveal the peculiarities of cytokine status in children with measles and to make the correction with a combined homoeopathic drug Influcid. Materials and methods. Surveillance was carried out for 97 children aged from 3 weeks to 18 years who suffered from measles and underwent inpatient treatment. In children with measles at the onset of the disease and in the dynamics, changes of the cytokine profile were marked. They manifested themselves in an imbalance of proinflammatory and anti-inflammatory cytokines that indicated antiviral defense tension in measles. Treatment of patients was carried out according to local protocols. Children of the study group (n = 45) received Influcid from the first day of inpatient treatment in addition to standard therapy. As a result of the drug use, there was a reduction in the duration of fever by 2.8 days and catarrhal syndrome — by 5.4 days, as well as the normalization of cytokine status., По данным Центра общественного здоровья Украины, с начала года (с 28 декабря 2018 до 27 июня 2019) корью заболели 55 300 человек, из них 25 987 взрослых и 29 313 детей, а от осложнений кори умерли 18 человек. В течение вспышки, с лета 2017 года, корью заболели более 110 тыс. человек, 39 из которых умерли. При кори показано симптоматическое и поддерживающее лечение. Цель: выявить особенности цитокинового статуса у детей, больных корью, и провести коррекцию комплексным гомеопатическим препаратом Инфлюцид. Материалы и методы. Проведено наблюдение за 97 детьми в возрасте от 3 недель до 18 лет, которые болели корью и находились на стационарном лечении. У детей, больных корью, в начале заболевания и в динамике отмечались выраженные изменения цитокинового статуса, которые проявлялись дисбалансом провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, что свидетельствовало о напряжении противовирусной защиты при кори. Лечение больных осуществлялось в соответствии с локальными протоколами. Дети основной группы (n = 45) с первого дня стационарного лечения кроме базовой терапии получали Инфлюцид. В результате применения данного препарата отмечено укорочение продолжительности лихорадки — на 2,8 дня, катарального синдрома — на 5,4 дня, а также нормализация цитокинового статуса., За даними Центру громадського здоров’я України, з початку року (з 28 грудня 2018 р. до 27 червня 2019 р.) на кір захворіли 55 300 людей, із них 25 987 дорослих і 29 313 дітей, а від ускладнень кору померли 18 людей. Протягом спалаху, з літа 2017 року, на кір захворіли більше 110 тис. людей, 39 з яких померли. При кору показане симптоматичне і підтримуюче лікування. Мета: виявити особливості цитокінового статусу в дітей, хворих на кір, та провести корекцію комплексним гомеопатичним препаратом Інфлюцид. Матеріали та методи. Проведено спостереження за 97 дітьми віком від 3 тижнів до 18 років, які хворіли на кір та знаходились на стаціонарному лікуванні. У дітей, хворих на кір, на початку захворювання та в динаміці виявлялись виражені зміни цитокінового статусу, які проявлялися дисбалансом прозапальних і протизапальних цитокінів, що свідчило про напруження противірусного захисту при кору. Лікування хворих здійснювалось згідно з локальними протоколами. Діти основної групи (n = 45) з першого дня стаціонарного лікування крім базової терапії отримували Інфлюцид. У результаті застосування даного препарату відмічено скорочення тривалості лихоманки — на 2,8 дня, катарального синдрому — на 5,4 дня, а також нормалізація цитокінового статусу.

Мета роботи – виявити роль змін мікробіоти кишківника в патогенезі серцево-судинних захворювань.Під час аналізу ролі змін мікробіому кишківника в патогенезі серцево-судинних захворювань привертає увагу багатогранність і невивченість цієї проблеми. Кишкова мікрофлора виконує імунну, метаболічну, синтетичну, ферментативну, антитоксичну та інші функції, забезпечує інтестинальну колонізаційну резистентність. Вплив мікробіому кишківника на організм людини переважно здійснюється шляхом токсичних метаболітів, котрі умовно можна поділити на п’ять груп: триметиламін і його похідні, коротколанцюгові жирні кислоти, ендотоксин і продукти бактеріальної стінки, жовчні кислоти, уремічні токсини. Надалі доволі цікавим є вивчення їхньої ролі в патогенезі кардіологічних захворювань, зокрема ролі бактерій у метаболізмі холіну, триметиламіну в механізмах розвитку атеросклерозу. Нині вивчають можливість застосовувати їх як діагностичні маркери. Дослідження триметиламінів зазвичай пов’язане з труднощами через їхню індивідуальність та сильну залежність від режиму харчування пацієнта. Триметиламіни – найбільш вивчена група кишкових метаболітів, хоча досі немає надійних шляхів їхньої корекції. Аналіз коротколанцюгових жирних кислот потребує виявлення індивідуальної ролі кожної з кислот цієї групи з одночасним порівнянням їхнього вмісту в периферичній крові та калі. Ендотоксин є маркером активності мікробіому кишківника, є важливим компонентом бактеріальної клітинної стінки. Дослідження змін метаболізму жовчних кислот під впливом кишкової мікробіоти є необхідним для розуміння патогенезу порушень ліпідного обміну. Зростання синтезу уремічних токсинів (Р-крезол, індоксил сульфат) кишковою мікрофлорою асоціюється з наявністю хронічної хвороби нирок у пацієнта. Важливим є розроблення подальших шляхів корекції їхнього вмісту, що також потребує глибшого розуміння патогенетичних механізмів розвитку серцево-судинної патології.Висновки. Доречним є вивчення бактеріального складу мікробіому кишківника, Purpose of this article is to clarify the role of intestinal microbiota changes in cardiovascular diseases pathogenesis. In the analysis of intestinal microbiota changes in patients with cardiac pathology, a diversity and lack of research on this issue are notable. Intestinal microflora performs immune, metabolic, synthetic, enzymatic, antitoxic and other functions, providing intestinal colonization resistance. The intestinal microbiota effects on the human body are primarily due to toxic metabolites which can be provisionally divided into five groups: trimethylamine and its derivatives, short-chain fatty acids, endotoxin and bacterial wall products, bile acids and uremic toxins. It is interesting to further study their role in the pathogenesis of heart diseases. For example, bacterial role in trimethylamine, choline metabolism and their effects on the pathogenesis of atherosclerosis. The possibilities of their use as diagnostic markers are studied. However, studies of trimethylamines are usually associated with difficulties, due to their strong dependence on the patient's diet. Trimethylamines are the most studied group of intestinal metabolites, although there are still no reliable ways to correct them. Analysis of short-chain fatty acids requires the identification of each fatty acid individual role, and comparing their content in peripheral blood and stool. Endotoxin is a marker of microbial activity in the intestine. It is an important component of the bacterial cell wall. A study of bile acids metabolism changes influenced by intestinal microbiota also can help to understand disorders of lipid metabolism. An increase in the intestinal microflora uremic toxins (p-cresol, indoxyl sulfate) synthesis is associated with chronic kidney disease. It is promising to develop further ways for correction of the intestinal microbiota composition, which requires a better understanding of cardio-vascular pathology pathogenetic mechanisms.Conclusions. The study of intestinal, Цель работы – определить роль изменений микробиоты кишечника в патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний.При анализе роли изменений микробиома кишечника в патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний обращает внимание многогранность и неизученность данной проблемы. Кишечная микрофлора выполняет иммунную, метаболическую, синтетическую, ферментативную, антитоксическую и другие функции, обеспечивает интестинальную колонизационную резистентность. Влияние микробиома кишечника на организм человека преимущественно осуществляется за счет токсических метаболитов, которые условно можно разделить на пять групп: триметиламин и его производные, короткоцепочечные жирные кислоты, эндотоксин и продукты бактериальной стенки, желчные кислоты и уремические токсины. Интересно дальнейшее изучение их роли в патогенезе кардиологических заболеваний, в частности участие бактерий в метаболизме холина, триметиламина, роль в механизме развития атеросклероза. Изучаются возможности их применения в качестве диагностических маркеров. Однако исследования триметиламинов обычно связаны с трудностями из-за их индивидуальности и прочной зависимости от режима питания пациента. Триметиламины являются наиболее изученной группой кишечных метаболитов, хотя до сих пор не существует надежных путей их коррекции. Анализ короткоцепочечных жирных кислот требует выявления индивидуальной роли каждой из кислот этой группы с одновременным сравнением их содержания в периферической крови и кале. Эндотоксин является маркером активности микробиома кишечника, а также важным компонентом бактериальной клеточной стенки. Исследование изменений метаболизма желчных кислот под влиянием кишечной микробиоты преимущественно интересно для понимания патогенеза нарушений липидного обмена. Рост синтеза уремических токсинов (Р-крезол, индоксил сульфат) кишечной микрофлорой ассоциируется с наличием хронической болезни почек у пациента. Также перспективна разработка дальнейших путей коррекции их содержания, что требует более глубокого пон

Мета роботи – визначити основні складові функціонального стану спортсменів Masters і його динаміку в умовах тренувальної та змагальної діяльності.Матеріали та методи. В основі роботи – результати комплексного функціонального обстеження 19 спортсменів (42,2 ± 7,8 роки), які спеціалізуються в тріатлоні Ironman 70.3, стаж занять – від 1 до 4 років. Здійснили функціональну діагностику серцево-судинної та дихальної систем, вегетативної нервової системи, біохімічні дослідження, визначили рівень фізичної працездатності.Результати. Визначили основні складові, що лімітують функціональний стан спортсменів Masters: метаболічна активність (32,1 % загального навантаження), ферментативна активність (24,84 %), вегетативний чинник (16,2 %). Встановили основні кореляційні взаємозв’язки між основними показниками функціонального стану провідних систем організму спортсменів Masters. Розрахували рівняння множинної регресії, що дало можливість визначити вплив окремих значущих параметрів на рівень функціонального стану спортсменів Masters. На підставі порівняльного аналізу функціонального стану спортсменів Masters визначили динаміку змін у показниках функціонального стану в умовах тренувальної та змагальної діяльності.Висновки. Одними з основних показників, які дають відомості щодо комплексної діагностики та показують рівень функціонального стану спортсменів Masters, є АЛТ, АСТ, КФК, ЛДГ, ЖЄЛ, резервні можливості, загальна метаболічна ємність, коефіцієнт економічності кровообігу. У зв’язку з високою вірогідністю результатів, ці показники повинні бути використані під час комплексної та оперативної функціональної діагностики спортсменів Masters., Purpose. To determine the main components of the functional state of masters athletes and its dynamics in training and competitive activities.Materials and methods. The work is based on the results of a comprehensive functional examination of 19 athletes at mean age of 42.2 ± 7.8 years specializing in Ironman 70.3 triathlon for a period of 1 to 4 years. Functional diagnostics of the cardiovascular, respiratory and autonomous nervous system as well as biochemical studies were performed, the level of physical performance was determined.Results. The main factors limiting the functional state level of the masters athletes were revealed: “metabolic activity” (32.1 % of the total load) “enzymatic activity” (24.84 %), “autonomic” (16.2 %). The main correlations between the indicators of basic body systems functional state in masters athletes were established. The multiple regression equation was calculated, which allowed determining the influence of certain significant parameters on the functional state level in the masters athletes. Based on a comparative analysis of the functional state of the masters athletes, the dynamics of changes in the functional state indicators in training and competitive activities were determined.Conclusions. The main indicators that provide information on a comprehensive diagnosis presenting the level of functional status of masters athletes are: ALT; AST; CPK; LDH; spare capacity; total metabolic capacity; coefficient of blood circulation efficiency. The high reliability of the results obtained allows their use in both complex and rapid functional diagnostics of masters athletes., Цель работы – определить основные составляющие функционального состояния спортсменов Masters и его динамику в условиях тренировочной и соревновательной деятельности.Материалы и методы. В основе работы – результаты комплексного функционального обследования 19 спортсменов (42,2 ± 7,8 года), специализирующихся в триатлоне Ironman 70.3, стаж занятий – от 1 до 4 лет. Проводили функциональную диагностику сердечно-сосудистой и дыхательной систем, вегетативной нервной системы, биохимические исследования, определяли уровень физической работоспособности.Результаты. Определены основные составляющие, лимитирующие функциональное состояние спортсменов Masters: метаболическая активность (32,1 % общей нагрузки), ферментативная активность (24,84 %), вегетативный фактор (16,2 %). Установлены основные корреляционные взаимосвязи между основными показателями функционального состояния ведущих систем организма спортсменов Masters. Рассчитано уравнение множественной регрессии, которое позволило определить влияние отдельных значимых параметров на уровень функционального состояния спортсменов Masters. На основе сравнительного анализа функционального состояния спортсменов Masters определена динамика изменений в показателях функционального состояния в условиях тренировочной и соревновательной деятельности.Выводы. Одними из основных показателей, предоставляющих сведения о комплексной диагностике и отражающих уровень функционального состояния спортсменов Masters, являются АЛТ, АСТ, КФК, ЛДГ, ЖЕЛ, резервные возможности, общая метаболическая емкость, коэффициент экономичности кровообращения. В связи с высокой достоверностью полученных результатов, эти показатели должны быть использованы при проведении как комплексной, так и оперативной функциональной диагностики спортсменов Masters.

Однією з проблем сучасної ендокринної гінекології є збільшення кількості жінок, що живуть в пери-та постменопаузальному періоді, тому вивчення патогенезу проявів клімактеричного синдрому викликає значний інтерес науковців. Окремими питанням є проблема раннього припинення менструальної функції, в основі якого може лежати як спонтанна, так і хірургічно спричинена зупинка роботи яєчників. В статті наведено сучасні та доказові дані стосовно патогенетичних чинників раннього виснаження яєчників, серед яких – генетичні, інфекційні, соціальні чинники, шкідливі звички. Особливу увагу приділено можливим ятрогенним факторам передчасного припинення менструальної функції, як-от прийом оральних комбінованих контрацептивів та хіміотерапія з приводу онкологічних захворювань. Саме погляди на прийом оральних контрацептивів зазнали докорінних змін протягом останнього десятиріччя – від протективного впливу пригнічення синтезу гонадотропних гормонів на збереження оваріального резерву до сучасного сприйняття його як ушкоджуючого чинника.Окреслено теорії розвитку змін в екстрагенітальних органах та системах при своєчасній та передчасній менопаузі, а саме часову теорію та теорію критичного вікна. Наведено актуальні дані стосовно особливостей перебігу клімактеричного періоду в пацієнток із раннім припиненням менструальної функції, зокрема більш швидкого розвитку атеросклерозу, розладів ліпідної регуляції, остеопорозу та його ускладнень. Наведено обговорення механізмів зростання ризику захворюваності на серцево-судинні захворювання та смертність від них у разі раннього припинення менструальної функції – різкий дисбаланс ліпідного обміну зі збільшенням вмісту проатерогенних фракцій ліпопротеїдів, естрогенозалежне пригнічення фібринолізу, ендотеліальна дисфункція.Підкреслено більшу схильність жінок з ранньою менопаузою до розвитку депресії. Власне напруження очікування або виключення діагнозу ранньої менопаузи, що завершує період самосприйняття жінки молодою, поглиблює гормональні розлади. Сам, Одной из проблем современной эндокринной гинекологии является увеличение количества женщин, живущих в пери- и постменопаузе, поэтому изучение патогенеза проявлений климактерического синдрома вызывает значительный интерес ученых. Отдельным вопросом является проблема раннего прекращения менструальной функции, в основе которого может лежать как спонтанная, так и хирургически вызванная остановка работы яичников. В статье приведены современные и доказательные данные о патогенетических факторах раннего истощения яичников, среди которых – генетические, инфекционные, социальные факторы, вредные привычки. Особое внимание уделено возможным ятрогенным факторам преждевременного прекращения менструальной функции, как-то прием оральных комбинированных контрацептивови химиотерапия по поводу онкологических заболеваний. Именно взгляды на прием оральных контрацептивов в корне изменились в течение последнего десятилетия – от протективного влияния угнетения синтеза гонадотропных гормонов на сохранение овариального резерва до современного восприятия их как повреждающего фактора.Определены теории развития изменений в экстрагенитальных органах и системах при своевременной и преждевременной менопаузе, а именно временная теория и теория критического окна. Приведены актуальные данные относительно особенностей течения климактерического периода у пациенток с ранним прекращением менструальной функции, в частности более быстрого развития атеросклероза, нарушений липидной регуляции, остеопороза и его осложнений. Обсуждаются механизмы роста риска заболеваемости сердечно-сосудистыми заболеваниями и смертность от них в случае раннего прекращения менструальной функции – резкий дисбаланс липидного обмена с увеличением содержания проатерогенных фракций липопротеидов, эстрогенозависимое угнетение фибринолиза, эндотелиальная дисфункция. Подчеркнута большая склонность женщин с ранней менопаузой к развитию депрессии. Собственно напряжение ожидания или исключения диагноза ранней менопаузы, которая завершает, One of the problems of modern endocrine gynecology is the increase in the number of women living in the peri-menopausal and post-menopausal period, therefore the study of the climacteric syndrome pathogenesis is of considerable interest to scientists. Separate issues are the problem of early termination of menstrual function, which can be based on both spontaneous and surgically induced ovarian stops. The article presents modern and evidentiary data concerning the pathogenetic factors of early ovarian exhaustion, such as genetic, infectious, social factors, bad habits. Particular attention is paid to the possible iatrogenic factors of premature cessation of menstrual function, such as the use of oral combined contraceptives and chemotherapy for oncological diseases. Actually, the views of oral contraceptives have done fundamental changes over the last decade, from the protective effect of gonadotropic hormone synthesis inhibition on the maintenance of the ovarian reserve to the current perception it as a damaging factor.Theories of the development of changes in extragenital organs and systems with timely and premature menopause are identified, namely, the time theory and the theory of the critical window. The actual data concerning the characteristics of the menopausal period in patients with early termination of menstrual function, in particular, the more rapid development of atherosclerosis, lipid regulation disorders, osteoporosis and its complications, are given. The mechanisms of increased cardiovascular morbidity and mortality risk of in the case of early cessation of menstrual function are discussed – a sharp imbalance of lipid metabolism with an level up of the atherogenic lipoproteins fractions, estrogen-dependent suppression of fibrinolysis, endothelial disfunction.The greater tendency of women with early menopause to develop depression is emphasized. The actual tension of waiting for or excluding the diagnosis of early menopause, which completes the perio

В исследовании установлена частота и структура ранних послеоперационных осложнений у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы после трансуретральной резекции простаты, выявлены факторы риска, способствующие их развитию, определена между ними корреляционная зависимость, а также дана оценка ассоциировано зависимым факторам в форме относительного риска., У дослідженні встановлена частота та структура ранніх післяопераційних ускладнень у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози після трансуретральної резекції простати, виявлені фактори ризику, що сприяють їхньому розвитку, визначена між ними кореляційна залежність, а також дана оцінка асоційовано залежним факторам впливовості у формі відносного ризику., In this work, the frequency and structure of early postoperative complications in patients with benign prostatic hyperplasia after transurethral resection of the prostate have been determined, the risk factors that contribute to their development, the correlation between them and the effect of influence in the form of relative risk are revealed.

Background. The use of platelet­rich plasma (PRP) is a promising and very popular technique to improve the regeneration of the affected tissues of the musculoskeletal system. However, insufficient evidence base necessitates conducting researches to study the effectiveness of this treatment method. Purpose to assess the effectiveness of PRP in the treatment of intra­articular osteochondral injuries and defects in an experiment on 24 animals (rabbits) by morphological studies and morphometric analysis. Materials and methods. Morphometric analysis of preparations obtained from 24 experimental animals, which were divided into three groups (2 control and 1 experimental), was carried out to determine the nature and structure of the regenerate, its integration into the surrounding tissues, to assess the content of cellular structures and non­cellular elements formed in the defect in various series of experiment. A modified scale of S.W. O’Driscoll et al. and S.R. Frenkel et al. was used. Results. Analysis of study results using a modified scale of histological evaluation showed that hyaline cartilage was present only in the regenerate of experimental animals of series No. 3, in which PRP was used. Significant delamination of the cartilage surface was not detected in these animals, structural integration was high, the density of articular cartilage around the edges of the defect significantly exceeded the control values. Degenerative changes in chondrocytes prevailed in control animals. The rearrangement of the subchondral bone under the defect area was statistically different in the studied and control animals. The statistical analysis revealed a significant difference between the studied and control groups (P < 0.001, t = 4.8), which indicates the effectiveness of PRP. Conclusions. The results of the study confirmed the effectiveness of PRP for the treatment of patients with intra­articular osteochondral lesions and defects., Актуальность. Применение аутологичной плазмы, обогащенной тромбоцитами (PRP —platelet rich plasma), является перспективной и весьма популярной методикой, используемой с целью улучшения регенерации пораженных тканей опорно­двигательного аппарата. Однако недостаточная доказательная база обусловливает необходимость проведения исследований по изучению эффективности данного метода лечения. Цель исследования: в эксперименте на 24 животных (кролики) путем морфологических исследований и морфометрического анализа оценить эффективность применения PRP при лечении внутрисуставных остеохондральных повреждений и дефектов. Материалы и методы. Морфометрический анализ препаратов, полученных от 24 экспериментальных животных, которые были разделены на три группы (2 контрольные и 1 опытная), проводили для определения характера и структуры регенерата, его интеграции в окружающих тканях, оценки содержания клеточных структур и неклеточных элементов, сформировавшихся в дефекте в различных сериях эксперимента, с использованием модифицированной шкалы S.W. O’Driscoll et al. и S.R. Frenkel et al. Результаты. Анализ результатов исследования с использованием модифицированной шкалы гистологической оценки показал, что гиалиновый хрящ присутствовал только в регенерате опытных животных серии 3, у которых применяли PRP. Существенного расслоения поверхности хряща у этих животных не выявлено, структурная интегрированность была высокой, плотность суставного хряща вокруг краев дефекта значительно превышала показатели контроля. Дегенеративные изменения хондроцитов преобладали у контрольных животных. Перестройка субхондральной кости под зоной дефекта статистически отличалась в исследуемой и контрольных группах животных. При статистическом анализе выявлена достоверная разница между исследуемой и контрольными группами (P < 0,001, t = 4,8), что свидетельствует об эффективности применения PRP. Выводы. Результаты работы подтвердили эффективность применения PRP для лечения пациентов с внутрисуставными остеохо, Актуальність. Застосування автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP — platelet rich plasma) є перспективною та вельми популярною методикою, що використовується з метою покращання регенерації уражених тканин опорно­рухового апарату. Однак недостатня доказова база обумовлює необхідність проведення досліджень щодо ефективності даного методу лікування. Мета дослідження: в експерименті на 24 тваринах (кролі) шляхом морфологічних досліджень та морфометричного аналізу оцінити ефективність застосування PRP при лікуванні внутрішньосуглобових остеохондральних пошкоджень та дефектів. Матеріали та методи. Морфометричний аналіз препаратів, отриманих від 24 експериментальних тварин, які були розподілені на три групи (2 контрольні та 1 дослідна), проводили для визначення характеру та структури регенерату, його інтеграції до оточуючих тканин, оцінки вмісту клітинних структур та неклітинних елементів, що сформувалися в дефекті в різних серіях експерименту, з використанням модифікованої шкали S.W. O’Driscoll et al. та S.R. Frenkel et al. Результати. Аналіз результатів дослідження з використанням модифікованої шкали гістологічної оцінки показав, що гіаліновий хрящ був наявний тільки в регенераті дослідних тварин серії 3, у яких застосовували PRP. Істотного розшарування поверхні в цих тварин не виявлено, структурна інтегрованість була високою, щільність суглобового хряща навколо країв дефекту значно перевищувала показники контролю. Дегенеративні зміни хондроцитів переважали в контрольних тварин. Перебудова субхондральної кістки під зоною дефекту статистично відрізнялася в дослідній та контрольних групах тварин. При статистичному аналізі виявлено вірогідну різницю між дослідною та контрольними групами (P < 0,001, t = 4,8), що свідчить про ефективність застосування PRP. Висновки. Результати роботи підтвердили ефективність застосування PRP для лікування пацієнтів із внутрішньосуглобовими остеохондральними пошкодженнями та дефектами.

A comparative morphometric analysis was performed between the parameters of fibro-reticular and bone tissue formed in the bone defect after implantation of bioactive glass, as well as bioactive glass with the introduction of autoplasma enriched with platelets. In a series of studies with add-on introduction of autogenic plasma enriched with platelets the bone defect increased by 9 % (P < 0.001). The bioactive glass is characterized by osteoconductivity and osteointegration, the material is biologically active, that manifests in formation of active osteoblasts and bone tissue on its surface, partial osteoclast resorption. Around the bioactive glass particles there were no inflammatory sings and allergic reaction; the material was compatible with bone tissue and bone marrow. Destructive bone marrow violations around bioactive glass particles were not recorded. Local administration of plasma enriched with platelets contributed to the improvement of osteoinductive properties of bioactive glass in the area of traumatic injury., Проведено порівняльний морфометричний аналіз між показниками фіброретикулярної та кісткової тканини, що сформувалася в дефекті кістки після імплантації біоскла, а також біоскла з уведенням автоплазми, збагаченої тромбоцитами. В серії досліджень із додатковим уведенням автогенної плазми, збагаченої тромбоцитами, виявлено підвищення в дефекті кісткової тканини на 9 % (P < 0,001). Біоскло характеризується остеокондуктивністю й остеоінтеграцією, матеріал біологічно активний, що проявляється формуванням на його поверхні активних остеобластів і кісткової тканини, часткової резорбції остеокластами. Навколо частинок біоскла були відсутні запальні прояви та алергічна реакція, матеріал був сумісний із кістковою тканиною та кістковим мозком. Деструктивних порушень кісткового мозку навколо частинок біоактивного скла не зафіксовано. Локальне введення плазми, збагаченої тромбоцитами, сприяло підвищенню остеоіндуктивних властивостей біоскла в ділянці травматичного пошкодження.

The article deals with the structural changes in the capsule of the knee joint, meniscus and articular surface on the model of osteoarthritis. Blood filling, stasis of the capsule vessels and synovial villi, villi cell death, dystrophic changes in the meniscal chondrocytes and the epiphysis of joint bones were established. Defect of the articular surface and cruciate ligament transection affected the thickness of the cartilage, reduction of the cellular composition and resorption of the subchondral bone. It was concluded that the vascular factor is involved in the development of dystrophic and deformational changes in the structural formations of the knee joint in osteoarthritis., В статье исследованы структурные изменения капсулы коленного сустава, мениска и суставной поверхности на модели остеоартроза. Установлены кровенаполнение и стаз сосудов капсулы и ворсинок синовиальной оболочки, гибель клеток ворсинок, дистрофические изменения хондроцитов мениска и эпифиза костей сустава. Дефект суставной поверхности и пересечение крестообразной связки сказались на толщине хряща, редукции клеточного состава и резорбции субхондральной кости. Сделан вывод об участии сосудистого фактора в развитии дистрофических и деформационных изменений структурных образований коленного сустава при остеоартрозе., У статті досліджено структурні зміни капсули колінного суглоба, меніска й суглобової поверхні на моделі остеоартрозу. Встановлено кровонаповнення й стаз судин капсули й ворсинок синовіальної оболонки, загибель клітин ворсинок, дистрофічні зміни хондроцитів меніска й епіфіза кісток суглоба. Дефект суглобової поверхні й перетин хрестоподібної зв’язки позначилися на товщині хряща, редукції клітинного складу й резорбції субхондральної кістки. Зроблено висновок про участь судинного чинника в розвитку дистрофічних і деформаційних змін структурних утворень колінного суглоба при остеоартрозі.

Мета: вивчити діагностичну інформативність основних методів променевої візуалізації в діагностиці деформуючого остеоартрозу (ДО) кульшових та колінних суглобів учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Матеріали та методи. В роботу включено 160 пацієнтів із ДО кульшових та колінних суглобів, із них 96 жінок та 64 чоловіки, віком від 48 до 85 років. Всім хворим проведено комплексне дослідження за допомогою основних методів променевої візуалізації: рентгенографії (РГ), термографії (ТГ), комп’ютерної томографії (КТ), ультразвукового методу (УЗД), магнітно-резонансної томографії (МРТ), трифазової остеосцинтиграфії (3-ф ОСГ). Результати. За даними аналізу діагностичної інформативності метод 3-ф ОСГ має більшу чутливість та точність (93,4 та 88,6 %), ніж методи РГ (62,5 та 65,8 %), УЗД (80,7 та 85,2 %), ТГ (83,2 та 74,3 %) відповідно. Однак методи КТ та МРТ мають більшу специфічність (92,1 та 94,6 %) порівняно з методом 3-ф ОСГ (83,3 %). Висновки. В диференціальній діагностиці ДО учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 3-ф ОСГ у комплексі з РГ та ТГ доречно застосовувати з метою стадіювання поширеності патологічного процесу в кульшових та колінних суглобах, а у комплексі з методами УЗД, КТ чи МРТ — для моніторингу динаміки патологічного процесу в післяопераційний період, а також для оцінки ефективності антибактеріального та оперативного лікування., Цель исследования: изучить диагностическую информативность основных методов лучевой визуализации в диагностике деформирующего остеоартроза (ДО) тазобедренных и коленных суставов участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции. Материалы и методы. В работу включены 160 пациентов с ДО тазобедренных и коленных суставов, из них 96 женщин и 64 мужчины, в возрасте от 48 до 85 лет. Всем больным проведено комплексное исследование с помощью основных методов лучевой визуализации: рентгенографии (РГ), термографии (ТГ), компьютерной томографии (КТ), ультразвукового исследования (УЗИ), магнитно-резонансной томографии (МРТ), трехфазовой остеосцинтиграфии (3-ф ОСГ). Результаты. По данным анализа диагностической информативности метод 3-ф ОСГ имеет большую чувствительность и точность (93,4 и 88,6 %), чем методы РГ (62,5 и 65,8%), УЗИ (80,7 и 85,2 %), ТГ (83,2 и 74,3 %). Однако методы КТ и МРТ имеют большую специфичность (92,1 и 94,6 %) по сравнению с методом 3-ф ОСГ (83,3 %). Выводы. В дифференциальной диагностике ДО участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции 3-ф ОСГ в комплексе с РГ и ТГ следует использовать с целью стадирования распространенности патологического процесса в тазобедренных и коленных суставах, а в комплексе с методами УЗИ, КТ или МРТ — для мониторинга динамики патологического процесса в послеоперационный период, а также для оценки эффективности антибактериального и оперативного лечения., Background. The purpose was to study the diagnostic informativeness of the basic methods of beam imaging in the diagnostics of deforming osteoarthrosis (DO) of the hip and knee joints in clean-up workers of Chornobyl accident. Materials and methods. The work included 160 patients with DO of the hip and knee joints (of which 96 women and 64 men), aged 48 to 85 years. All patients performed a comprehensive study using the basic methods of beam imaging: X-ray, thermography (TG), computed tomography (CT), ultrasound (US), magnetic resonance imaging (MRI), 3-fase bone scintigraphy (3f-BS). Results. According to the diagnostic informative analysis, the 3f-BS method has higher sensitivity and accuracy (93.4 and 88.6 %) than X-ray method (62.5 and 65.8 %), US (80.7 and 85.2 %) , TG (83.2 and 74.3 %), respectively. However, CT and MRI methods have higher specificity (92.1 and 94.6%) in relation to the 3f-BS method (83.3 %), respectively. Conclusions. In the differential diagnosis of DO participants in clean-up workers of Chornobyl accident 3f-BS in combination with X-ray and TG is appropriate for the purpose of studying the prevalence of the pathological process in the hip and knee joints, and in combination with the methods of US, CT or MRI - for monitoring the dynamics of the pathological process in the postoperative period, as well as to assess the effectiveness of antibacterial and surgical treatment.

Background. The purpose was to assess the stability of internal fixation when performing various types of supramalleolar corrective osteotomies of the distal tibia by examining the stif-fness parameters of biomechanical “fixator-bone” models during computer simulation using the finite element method. Materials and methods. The study included the creation of solid simulation computer models of biomechanical “fixator-bone” systems based on the ANSYS software using contact and 10-node pyramidal 3D SOLID187 element. The 3D model of the tibia was created on the basis of a computed tomography scan of a non-damaged lower leg in a healthy person. In each model, corrective osteotomy was recreated in the metaepiphyseal zone of the distal tibia, followed by a fixation using various types of modern locking plates with screws. A study of the stress-strain state was carried out, and the maximum values of the compressive, bending and maximum torques were determined under the condition when the displacement of the bone fragments did not exceed 1.0 mm. Results. Biomechanical system with an anterolateral L-shaped locking plate was the most rigid and stable, the allowable forces for compression and bending were 308 and 73 H, respectively. At the same time, this system is also characterized by the greatest equivalent von Mises stresses in the stress concentrator of the screws and the plate. Biomechanical system with medial locking plate had the lowest compressive stiffness (Pmax_compression = 151 H), bending stiffness (Pmax_bending = 19 H) and torsional stiffness (Mmax = 2.46 N/m). Conclusions. When planning medial supramalleolar corrective osteotomy of the distal tibia with an open wedge, the medial Puddu locking plate provides the greatest stability and rigidity of fixation, for lateral corrective osteotomy with a closed wedge, the greatest stability in fixing is provided by the medial locking plate with the mini screws, and for the lateral corrective osteotomy with a closed wedge, l, Цель. Оценка стабильности внутренней фиксации при выполнении различных видов надлодыжечных корригирующих остеотомий дистального отдела большеберцовой кости путем исследования жесткостных параметров биомеханических моделей «фиксатор — кость» при имитационном компьютерном моделировании методом конечных элементов. Материалы и методы. Исследование включало создание солидных имитационных компьютерных моделей биомеханических систем «фиксатор — кость» на базе программного комплекса ANSYS с использованием контактных и 10-узловых пирамидальных 3D SOLID187 СЕ. 3D-модель большеберцовой кости создана на основании компьютерного томографического исследования неповрежденной голени здорового человека. В каждой модели воссоздана корригирующая остеотомия в метаэпифизарной зоне дистального отдела большеберцовой кости с последующей фиксацией различными видами современных блокированных пластин с винтами. Проведено исследование напряженно-деформированного состояния, определены максимальные величины усилий на сжатие, изгиб и максимальные крутящие моменты при условии непревышения перемещения 1,0 мм между костными фрагментами. Результаты. Наиболее жесткой и стабильной является биомеханическая система с переднелатеральной блокированной L-образной пластиной, где допустимые усилия на сжатие и изгиб составляют 308 и 73 Н соответственно. При этом данная система характеризуется наибольшей величиной эквивалентных по Мизесу напряжений в концентраторах винтов и пластины. Наименьшую жесткость на сжатие (Pmax сжатие = 151 Н), сгиб (Pmax изгиб = 19 Н) и кручение (Mmax = 2,46 Н/м) имела биомеханическая система, где применена медиальная блокированная пластина. Выводы. При планировании медиальной корригирующей надлодыжечной остеотомии дистального отдела большеберцовой кости с открытым клином наибольшую стабильность и жесткость фиксации обеспечивает медиальная блокированная пластина «puddi-plate», при планировании медиальной остеотомии с закрытым клином наибольшую стабильность при фиксации обеспечивает мед, Мета. Оцінка стабільності внутрішньої фіксації при виконанні різних видів надкісточкових корекційних остеотомій дистального відділу великогомілкової кістки шляхом дослідження жорсткісних параметрів біомеханічних моделей «фіксатор — кістка» при імітаційному комп’ютерному моделюванні методом скінченних елементів. Матеріали та методи. Дослідження включало створення солідних імітаційних комп’ютерних моделей біомеханічних систем «фіксатор — кістка» на базі програмного комплексу ANSYS з використанням контактних і 10-вузлових пірамідальних 3D SOLID187 СЕ. 3D-модель великогомілкової кістки створена на підставі комп’ютерного томографічного дослідження неушкодженої гомілки у здорової людини. У кожній моделі відтворено корекційну остеотомію в метаепіфізарній зоні дистального відділу великогомілкової кістки з подальшою фіксацією різними видами сучасних блокованих пластин з гвинтами. Проведено дослідження напружено-деформованого стану, визначені максимальні величини зусиль на стиск, згин та максимальні крутильні моменти за умови неперевищення переміщення 1,0 мм між кістковими фрагментами. Результати. Найбільш жорсткою та стабільною є біомеханічна система з передньолатеральною блокованою L-подібною пластиною, де допустимі зусилля на стиск і згин становлять 308 і 73 Н відповідно. При цьому ця система характеризується найбільшою величиною еквівалентних за Мізесом напружень у концентраторах гвинтів та пластини. Найменшу жорсткість на стиск (Pmax стиск = 151 Н), згин (Pmax згин = 19 Н) і кручення (Mmax = 2,46 Н/м) мала біомеханічна система, де застосовано медіальну блоковану пластину. Висновки. При плануванні медіальної корекційної надкісточкової остеотомії дистального відділу великогомілкової кістки з відкритим клином найбільшу стабільність та жорсткість фіксації забезпечує медіальна блокована пластина «puddi-plate», при плануванні медіальної остеотомії із закритим клином найбільшу стабільність при фіксації забезпечує медіальна блокована пластина з міні-гвинтами, а для латеральної к

The review considers modern ideas about the concept of bony malignant metastasis (bone marrow). Bone marrow metastases are an early form of skeletal metastases for malignant tumors. The use of early systemic targeted therapy in these cases may prevent the development of bone metastases. The terminological interpretation is more correct: “metastases in the bone marrow” instead of “metastases in the bone”. There is a need to revise the current technology of indirect radiation imaging and use of modern diagnostic methods for this purpose, such as 18F FDG-PET/CT, reflecting the degree of aggressiveness of the tumor process, providing a personalized assessment of the spread of the tumor process and aimed at effective treatment and optimization of the clinical prognosis of the disease., В обзоре рассмотрены современные взгляды на концепцию метастазирования злокачественных опухолей в костную ткань (костный мозг). Метастазы костного мозга являются ранней формой метастазов в скелет при злокачественных новообразованиях. Применение ранней системной таргетной терапии в указанных случаях может препятствовать развитию костных метастазов. Более корректной является терминологическая интерпретация «метастазы в костный мозг» вместо «метастазы в кости». Существует необходимость пересмотра текущей технологии непрямой лучевой визуализации и использования с данной целью современных диагностических методов, например 18F ФДГ-ПЭТ/КТ, отражающих степень агрессивности опухолевого процесса, обеспечивающих персонифицированную оценку распространения опухолевого процесса и направленных на эффективное лечение и оптимизацию клинического прогноза заболевания., В огляді розглянуто сучасні погляди на концепцію метастазування злоякісних пухлин у кісткову тканину (кістковий мозок). Метастази кісткового мозку є ранньою формою метастазів у скелет при злоякісних новоутвореннях. Застосування ранньої системної таргетної терапії в зазначених випадках може перешкоджати розвитку кісткових метастазів. Більш коректною є термінологічна інтерпретація «метастази в кістковий мозок» замість «метастази в кістки». Існує необхідність перегляду поточної технології непрямої променевої візуалізації та застосування з даною метою сучасних діагностичних методів, наприклад 18F ФДГ-ПЕТ/КТ, що відображають ступінь агресивності пухлинного процесу, забезпечують персоніфіковану оцінку поширення пухлинного процесу та спрямовані на ефективне лікування та оптимізацію клінічного прогнозу захворювання.

На даний час відомі 8 патогенних герпесвірусів: два типи вірусу простого герпесу (HSV-1, HSV-2), вірус вітряної віспи, вірус Епштейна — Барр, цитомегаловірус, HHV-6, HHV-7 і HHV-8. Обидва типи вірусу простого герпесу є членами сімейства Herpesviridae й характеризуються здатністю до латенції після первинної інфекції й можливістю реактивації в майбутньому. Після літичної інфекції на поверхні слизової оболонки HSV може інфікувати сенсорні нейрони, спричинюючи латентну інфекцію, при якій реплікація вірусу припиняється. Після того латентний вірус може повторно активувати цикл реплікації з наступним поверненням у периферичні тканини та розвитком рецидиву інфекції. Протигерпетичні лікарські засоби, що використовують сьогодні, включають ацикловір, цидофовір, фамцикловір, фоскарнет, ганцикловір, ідоксуридин, пенцикловір, трифлуридин, валацикловір, валганцикловір і відарабін. Інозину пранобекс є ще одним протигерпетичним препаратом із прямою противірусною та імуномодулюючою активністю. Інозину пранобекс може поліпшувати клінічний перебіг рецидивуючої герпетичної інфекції і прискорювати нормалізацію імунологічних показників., В настоящее время известны 8 патогенных герпесвирусов: два типа вируса простого герпеса (HSV-1, HSV-2), вирус ветряной оспы, вирус Эпштейна — Барр, цитомегаловирус, HHV-6, HHV-7 и HHV-8. Оба типа вируса простого герпеса являются членами семейства Herpesviridae и характеризуются способностью к латенции после первичной инфекции и возможностью реактивации в будущем. После литической инфекции на поверхности слизистой оболочки HSV может инфицировать сенсорные нейроны и вызывать латентную инфекцию, при которой репликация вируса прекращается. Со временем латентный вирус может повторно активировать цикл репликации с последующим возвращением в периферические ткани и развитием рецидива инфекции. Противогерпетические лекарственные средства, используемые сегодня, включают ацикловир, цидофовир, фамцикловир, фоскарнет, ганцикловир, идоксуридин, пенцикловир, трифлуридин, валацикловир, валганцикловир и видарабин. Инозина пранобекс является еще одним противогерпетическим препаратом с прямым противовирусным и иммуномодулирующим действием. Инозин пранобекс может улучшать клиническое течение рецидивирующей герпетической инфекции и ускорять нормализацию иммунологических показателей., It is currently known 8 pathogenic herpesviruses: two types of herpes simplex virus (HSV-1, HSV-2), varicella zoster virus, Epstein-Barr virus, cytomegalovirus, HHV-6, HHV-7, and HHV-8. Herpes simplex virus type 1 and type 2 are members of the Herpesviridae family and are characterized by their ability to establish latency after primary infection and subsequently reactivate. After lytic infection on the surface of peripheral mucosa, HSV can enter sensory neurons and establish latent infection during which viral replication ceases. Moreover, latent virus can re-enter the replication cycle by reactivation and return to peripheral tissues to start recurrent infection. Drugs used today with anti-herpesvirus activity include acyclovir, cidofovir, famciclovir, foscarnet, ganciclovir, idoxuridine, penciclovir, trifluridine, valacyclovir, valganciclovir, and vidarabine. Inosine pranobex is another antiherpetic medication with direct antiviral and immunomodulatory activity. Inosine pranobex can improve the clinical course of the recurrent herpetic infection and accelerate the normalization of immunological parameters.

The article presents the results of literature review on the clinical and epidemiological features of tetanus in children. Clinical picture, forms, complications, diagnostic questions and clinical cases of tetanus in children aged 11 years and 2 years 8 months are presented in detail. The purpose of the described clinical cases is to emphasize the need for vaccination to prevent tetanus and to remind about the awareness of this disease., В статье приведен обзор литературы по поводу клинико-эпидемиологических особенностей столбняка у детей. Подробно освещены клиническая картина, формы, осложнения, вопросы диагностики, представлены клинические случаи столбняка у детей 11 и 2 лет 8 месяцев. Цель описанных клинических случаев: подчеркнуть необходимость вакцинации для предупреждения столбняка и напомнить о важности настороженности относительно данного заболевания., У статті наведений огляд літератури щодо клініко-епідеміологічних особливостей правця в дітей. Докладно висвітлені клінічна картина, форми, ускладнення, питання діагностики та подані клінічні випадки правця в дітей 11 та 2 років 8 місяців. Мета описаних клінічних випадків: підкреслити необхідність вакцинації для запобігання правцю та нагадати про важливість настороженості щодо даного захворювання.

Сегодня особое внимание учреждения здравоохранения уделяют оптимизации лекарственного обеспечения стационарных больных. Значительная номенклатура лекарственных средств (ЛС) для лечения бронхиальной астмы (БА) у детей, зарегистрированная в Украине, нуждается в совершенствовании системы их отбора для конкретного отделения в условиях оптимального использования ограниченных средств.Цель работы – оценка рациональности затрат на фармакотерапию БА у детей согласно результатам АВС/VEN-анализа.Материалы и методы. Ретроспективный анализ архивных данных медицинских карт стационарных больных с основным диагнозом бронхиальная астма, АВС/VEN-анализ.Результаты. Для экономической оценки рациональности использования ЛС проведен АВС-анализ, который позволил осуществить ранжирование лекарственных назначений по уровню расходов. Установлено, что группу А (80 % расходов) сформировали 14 международных непатентованных названий (МНН) (11,2 % от общего количества наименований), группу В (15 % расходов) – 25 МНН (25,2 %), а группу С (5 % расходов) – 61 МНН (63,6 %). Формальный VEN-анализ определил соотношение индексов по МНН, торговым названиям и количеству врачебных назначений, составлявших 3:27:41; 11:74:102 и 411:768:618 соответственно. Установлено, что в течение 2018 г. наибольшую часть расходов группы А занял сегмент необходимых ЛС (54,7 %), а жизненно необходимых – лишь 17,9 %, что свидетельствует о необходимости оптимизации лекарственного обеспечения детей, больных БА.Выводы. Результаты исследований демонстрируют необходимость усовершенствования лекарственного обеспечения детей с БА и могут быть использованы для принятия управленческих решений, закупки ЛС учреждениями здравоохранения и снижения затрат на фармакотерапию за счет увеличения доли отечественных препаратов., Nowadays, medical institutions pay great attention to optimizing the medicine provision of inpatients. A significant range of medicines, which are registered in Ukraine and are used for the treatment of bronchial asthma (BA) in children, require improving the system of their selection for a particular department in conditions of optimal use of limited funds.Aim. The aim of the work is to assess the expense rationality of BA pharmacotherapy in children by the results of ABC/VEN-analysis.Materials and methods. Retrospective analysis of historical data of medical records in patients with the main diagnosis of BA, ABC/VEN-analysis.Results. For the economic evaluation of the rational medicine usage, an ABC-analysis was performed, which made it possible to rank medical prescriptions by level of consumption. Group A (80 % of costs) was formed by 14 international non-proprietary names (INN) (11.2 % of the total INN number), Group B (15 % of costs) – 25 INN (25.2 %), and Group C (5 % of the cost) – 61 INN (63.6 %). Formal VEN-analysis revealed the ratio of indices for INN, trade names and the number of medical prescriptions, which were 3:27:41; 11:74:102 and 411:768:618 respectively. It was established that during 2018 the largest part of group A expenditure was occupied by the segment of essential medicine (54.7 %), and vital – only 17.9 %, which indicates the need to further optimize the drug supply for children with asthma.Conclusions. The results of the conducted research demonstrate the need to improve the medicine provision of children with asthma, and can be used to make management decisions, purchase medicine by healthcare institutions and reduce the cost of pharmacotherapy by increasing the share of domestic medicine., Нині значну увагу заклади охорони здоров’я приділяють оптимізації лікарського забезпечення стаціонарних хворих. Чимала номенклатура лікарських засобів (ЛЗ) для лікування бронхіальної астми (БА) в дітей, що зареєстрована в Україні, потребує вдосконалення системи їхнього відбору для конкретного відділення в умовах оптимального використання обмежених коштів.Мета роботи – оцінювання раціональності витрат на фармакотерапію БА в дітей за результатами АВС/VEN-аналізу.Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз архівних даних медичних карт стаціонарних хворих з основним діагнозом бронхіальна астма, АВС/VEN-аналіз.Результати. Для економічного оцінювання раціональності використання ЛЗ виконали АВС-аналіз, що дав змогу ранжувати лікарські призначення за рівнем витрат. Встановлено, що групу А (80 % витрат) сформували 14 міжнародних непатентованих назв (МНН) (11,2 % від загальної кількості найменувань), групу В (15 % витрат) – 25 МНН (25,2 %), а групу С (5 % витрат) – 61 МНН (63,6 %). Формальний VEN-аналіз виявив співвідношення індексів за МНН, торговими назвами та кількістю лікарських призначень, що становили 3:27:41; 11:74:102 та 411:768:618 відповідно. Встановлено, що протягом 2018 р. найбільшу частину витрат групи А становив сегмент необхідних ЛЗ (54,7 %), а життєво необхідних – тільки 17,9 %, що свідчить про потребу оптимізації лікарського забезпечення дітей, які хворі на БА.Висновки. Результати досліджень вказують на необхідність удосконалення лікарського забезпечення дітей, які хворі на БА, та можуть використовуватися для ухвалення управлінських рішень, закупівлі ЛЗ закладами охорони здоров’я та зниження витрат на фармакотерапію шляхом збільшення частки вітчизняних препаратів.

Цель работы – определение объемов реализации лекарственных средств с гемостатическим действием и анализ особенностей реализации кровоостанавливающих средств растительного происхождения.Материалы и методы. Рынок и объемы реализации кровоостанавливающих средств проанализировали, проведя контент-анализ Государственного реестра готовых лекарственных средств, а также по данным аналитической системы исследования фармацевтического рынка «Pharm-Xplorer»/«Фармстандарт» компании «Proxima Research».Результаты. Проанализирован ассортимент зарегистрированных лекарственных средств кровоостанавливающего действия на украинском рынке и наличие этих препаратов по данным продаж в розничном сегменте. Изучено наличие растительных гемостатических средств растительного происхождения на рынке иностранных государств. Исследована динамика продаж препаратов гемостатического действия и, в частности, лекарственных средств растительного происхождения в натуральном и денежном эквивалентах на фармацевтическом рынке Украины. Проанализированы сегменты медицины, в которых назначают гемостатические препараты. Исследованы объемы реализации растительных средств кровоостанавливающего действия по сравнению с другими гемостатическими препаратами в некоторых медицинских сегментах.Выводы. На фармацевтическом рынке есть 76,5 % препаратов от ассортимента зарегистрированных торговых названий. На украинском рынке отсутствуют препараты растительного происхождения с кровоостанавливающим действием зарубежных производителей. Лидером по продажам в денежном выражении является транексамовая кислота – 33 %. Гемостатические средства растительного происхождения – малочисленная и недорогая группа препаратов. Антигеморрагические средства растительного происхождения чаще всего назначают в гинекологии, в основном их реализуют через безрецептурные аптечные продажи., The aim of the study. Determination of sales volumes of drugs with hemostatic action and analysis of sales features of plant hemostatic drugs.Materials and methods. The market research and sales volumes of hemostatic drugs were carried out using the content analysis of the State Register of medicines and according to the analytical system of research of the pharmaceutical market Pharm-Xplorer/Pharm standard of Proxima Research Company.Results. The assortment of registered hemostatic drugs on the Ukrainian market and the availability of these drugs according to sales data in the retail segment were analyzed. The presence of hemostatic drugs of the plant origin in the market of foreign countries has been analyzed. The dynamics of sales of hemostatic medicines and in particular of herbal drugs in natural and monetary equivalents in the pharmaceutical market of Ukraine was researched. The segments of medicine in which hemostatic drugs are prescribed were analyzed. The volume of sales of herbal means of hemostatic action compared with other hemostatic drugs in some medical segments was investigated.Conclusions. Available 76.5 % of medicine are from the assortment of registered hemostatic drugs. There are no preparations of plant origin with hemostatic action of foreign manufacturers in the Ukrainian market. The leader in sales in monetary terms is tranexamic acid – 33%. Hemostatic agents of plant origin are in a small and low-grade group of drugs. Antihemorrhagic agents of plant origin are most often prescribed in gynecology and are most commonly sold through non-prescription pharmacy sales., Мета роботи – встановлення обсягів реалізації лікарських засобів із гемостатичною дією та аналіз особливостей реалізації кровоспинних засобів рослинного походження.Матеріали та методи. Ринок та обсяг реалізації кровоспинних засобів дослідили, виконавши контент-аналіз Державного реєстру готових лікарських засобів, а також застосувавши аналітичну систему дослідження фармацевтичного ринку «Pharm-Xplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research».Результати. Проаналізували асортимент зареєстрованих лікарських засобів кровоспинної дії на українському ринку та наявність цих препаратів за даними продажів у роздрібному сегменті. Встановили наявність рослинних гемостатичних засобів рослинного походження на ринку іноземних держав. Дослідили динаміку продажів препаратів гемостатичної дії та, зокрема, лікарських засобів рослинного походження у натуральному та грошовому еквівалентах на фармацевтичному ринку України. Проаналізували сегменти медицини, в яких призначають гемостатичні препарати. Визначили обсяги реалізації рослинних засобів кровоспинної дії порівняно з іншими гемостатичними препаратами у деяких медичних сегментах. Висновки. Наявні 76,5 % препаратів від асортименту зареєстрованих торгових назв. На українському ринку відсутні препарати рослинного походження з кровоспинною дією зарубіжних виробників. Лідером із продажів у грошовому вираженні є транексамова кислота – 33 %. Гемостатичні засоби рослинного походження є нечисленною та низьковартісною групою препаратів. Антигеморагічні засоби рослинного походження найчастіше призначають у гінекології, здебільшого їх реалізують через безрецептурні аптечні продажі.

PCOS is a widespread endocrine disorder of polymorphic ethiology and pathogenesis and varying phenotypic forms that has negative effect non only on reproductive function but also on glucose and lipid metabolism, cardiovascular health, psychological wellbeing and oncologic risks throughout all life of women and their offsprings.Diagnosis of PCOS is based upon at least 2 of the 3 criteria: clinical/biochemical hyperandrogenism, olygo-anovulation, polycystic ovarian morphotype on ultrasound. Exclusion of all other causes of hyperandogenism and anovulation is mandatory.PCOS women both with and without obesity or overweight have significantly higher risk of glucose metabolism disorders and dyslipidemia starting from reproductive age, which leads to diabetes mellitus and cardiovascular disease in older age.Interconnected processes of hyperandrogenism and insulin resistance are the main causes of high risks of cardiometabolic complications in women with PCOS.At the same time PCOS is among risk factors of DM2 which makes screening of all women with PCOS for disglycemia irrespectable of BMI reasonable.Evaluation of insulin resistance in PCOS in clinical setting may be complicated.Contemporary laboratory tests make diagnosis of all stages of dysglicemia from insulin resistance to diabetes possible as well as monitoring of applied interventions (lifestyle modification, medications).Thus, contemporary management of PCOS implies not only correction of reproductive disorders but also prevention of metabolic risks and comorbidities lifelong starting from the moment PCOS is diagnosed., Синдром поликистозных яичников (СПКЯ) – распространенная эндокринная патология с полиморфной этиологией, патогенезом и фенотипическими формами, оказывающая негативное влияние не только на репродуктивную функцию, но и на состояние углеводного, липидного обмена, функцию сердечно-сосудистой системы, психическое здоровье и повышающая риск некоторых онкопатологий в течение всей жизни женщины и ее потомства.Диагноз СПКЯ устанавливается при наличии минимум двух из трех критериев: клиническая/биохимическая гиперандрогения, олиго-/ановуляция, поликистозный морфотип яичников при УЗИ. При этом обязательным является исключение иных причин гиперандрогении и ановуляции.Женщины с СПКЯ как с избыточным весом/ожирением, так и без них имеют значительно повышенный риск нарушений углеводного обмена и дислипидемии уже в репродуктивном возрасте, что приводит к сахарному диабету 2-го типа и сердечно-сосудистой заболеваемости в пери- и менопаузальном возрасте.Взаимосвязанные явления гиперандрогении и инсулинорезистентности являются основными причинами высоких рисков развития с возрастом кардиометаболических осложнений при СПКЯ.СПКЯ относится к факторам риска развития сахарного диабета 2-го типа, что обусловливает целесообразность скрининга на наличие нарушений углеводного обмена всех женщин с этим синдромом независимо от индекса массы тела.Диагностика инсулинорезистентности при СПКЯ в клинической практике может быть связана с определенными трудностями. Современные лабораторные исследования обеспечивают возможность диагностики всех этапов развития нарушений углеводного обмена – от инсулинорезистентности до предиабета/сахарного диабета, а также мониторинг эффективности применяемых вмешательств (модификация образа жизни, медикаментозная терапия).Таким образом, современный менеджмент СПКЯ требует от гинеколога не только коррекции репродуктивных расстройств, но и профилактики метаболических рисков и коморбидности на протяжении всей жизни женщины, начиная с момента установления диагноза СПКЯ.Мед, Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – поширена ендокринна патологія з поліморфною етіологією, патогенезом і фенотиповими проявами, що чинить негативний вплив не лише на репродуктивну функцію, а й на стан вуглеводного, ліпідного обміну, функцію серцево-судинної системи, психічне здоров’я і підвищує ризик деяких онкопатологій протягом усього життя жінки та її потомства.Діагноз СПКЯ встановлюється за наявності щонайменше двох із трьох критеріїв: клінічна/біохімічна гіперандрогенія, оліго-/ановуляція, полікістозний морфотип яєчників за даними УЗД. При цьому обов’язковим є виключення інших причин гіперандрогенії й ановуляції.Жінки з СПКЯ як з надлишковою вагою/ожирінням, так і без них мають значно підвищений ризик порушень вуглеводного обміну і дисліпідемії вже в репродуктивному віці, що призводить до розвитку цукрового діабету 2-го типу та серцево-судинної захворюваності в пери- і менопаузальному віці.Взаємопов’язані явища гіперандрогенії та інсулінорезистентності є основними причинами високих ризиків розвитку з віком кардіометаболічних ускладнень при СПКЯ.СПКЯ належить до факторів ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу, що обумовлює доцільність скринінгу на наявність порушень вуглеводного обміну всіх жінок з цим синдромом незалежно від індексу маси тіла.Діагностика інсулінорезистентності при СПКЯ в клінічній практиці може бути пов’язана з певними труднощами. Сучасні лабораторні дослідження забезпечують можливість діагностики всіх етапів розвитку порушень вуглеводного обміну – від інсулінорезистентності до предіабету/цукрового діабету, а також моніторинг ефективності застосовуваних втручань (модифікація способу життя, медикаментозна терапія).Сучасний менеджмент СПКЯ вимагає від гінеколога не лише корекції репродуктивних розладів, а й профілактики метаболічних ризиків та коморбідності протягом всього життя жінки, починаючи від моменту встановлення діагнозу СПКЯ.Медична лабораторія «ДІЛА» для скринінгу кардіометаболічних ускладнень СПКЯ пропонує наступні тести: про

Background. The clubfoot is a severe deformity of the foot. The birth rate of children with congenital clubfoot is 0.1–0.4 %. Since the end of the 1980s, when the technique of I. Ponseti gained worldwide recognition, early conservative treatment using staged plaster casts has been the main feature. The effectiveness of this technique reaches 93 % and can significantly reduce the number of surgical interventions. However, delayed treatment, the absence or non-compliance with the mode of wearing braces, concomitant neurological pathology lead to a decrease in the effectiveness of conservative treatment and the use of surgery. The objective of the study is a retrospective analysis of the results of applying our surgical method for congenital clubfoot in children. Materials and methods. From 2009 to 2017, 87 children (57 boys (78 feet) and 30 girls (37 feet)) with congenital clubfoot were treated surgically in the orthopaedics and trauma unit of National Children Specialized Hospital “OHMATDYT”. During the study, we have taken into account the age, sex, type of deformity, volume of surgical intervention, immediate results of surgical treatment (up to 1 year), frequency of relapses. Sixty seven patients (83 feet) were operated for the first time, and in 20 children (32 feet), surgical treatment was repeated. The average age of patients was 4.5 years. Results. The immediate results of treatment (1 year after the operation) were good in 65 patients (74.7 %), satisfactory — in 14 (16 %) and unsatisfactory — in 8 (9.3 %). Two (2.3 %) patients had elements of excessive correction of deformity, which was manifested by pronation with valgus deformity of the heel. Relapses manifested by the appearance of one of deformity elements were detected in 8 (9.2 %) cases. The main their causes were non-compliance with the recommendations at the stages of rehabilitation (6 patients) and postoperative complications (2 patients). Conclusions. Immediate results of treatment (1 year after sur, Актуальность. Косолапость является тяжелой деформацией стопы и находится на первом месте среди врожденных заболеваний опорно-двигательного аппарата. Рождаемость детей с врожденной косолапостью составляет 0,1–0,4 %. Начиная с конца 80-х годов, когда во всем мире широкое признание получила методика І. Ponseti, основным является раннее консервативное лечение с использованием этапных гипсовых повязок. Эффективность данной методики достигает 93 % и позволяет значительно уменьшить количество хирургических вмешательств. Однако позднее начало лечения, отсутствие или несоблюдение режима ношения брейсов, сопутствующая неврологическая патология ведут к снижению эффективности консервативного лечения и применению в дальнейшем хирургических методик. Цель — ретроспективный анализ результатов выбранной нами тактики хирургического лечения врожденной косолапости у детей. Материалы и методы. За период с 2009 по 2017 год в ортопедо-травматологическом отделении НДСБ «Охматдет» хирургическое лечение проведено 87 детям (115 стоп) с диагнозом врожденной косолапости. В ходе исследования учитывались возраст, пол, тип деформации, объем оперативного вмешательства, ближайшие результаты оперативного лечения (до 1 года), частота рецидивов. Среди пациентов было 57 мальчиков (78 стоп) и 30 девочек (37 стоп). В том числе у 67 пациентов (83 стопы) операция была первой и у 20 детей (32 стопы) выполнялось повторное хирургическое лечение. Средний возраст пациентов составил 4,5 года. Результаты. Ближайшие результаты лечения через 1 год после оперативного вмешательства показали, что хорошие результаты были у 65 пациентов (74,7 %), удовлетворительные — у 14 (16 %) и неудовлетворительные — у 8 (9,3 %). У 2 (2,3 %) пациентов наблюдались элементы чрезмерной коррекции деформации, что проявлялось пронацией стопы с вальгусной деформацией пятки. Рецидивы, которые проявлялись появлением одного из элементов деформации, отмечались в 8 (9,2 %) случаях. Основной причиной их возникновения у 6 пациентов было несоблюдени, Актуальність. Клишоногість є тяжкою деформацією стопи, що знаходиться на першому місці серед вроджених захворювань опорно-рухового апарату. Народжуваність дітей із вродженою клишоногістю становить 0,1–0,4 %. Починаючи з кінця 80-х років, коли у всьому світі широкого визнання набула методика І. Ponseti, основним є раннє консервативне лікування з використанням етапних гіпсових пов’язок. Ефективність даної методики досягає 93 % і дозволяє значно зменшити кількість хірургічних втручань. Проте пізній початок лікування, відсутність або недотримання режиму носіння брейсів, супутня неврологічна патологія призводять до зниження ефективності консервативного лікування та застосування в подальшому хірургічних методик. Мета — ретроспективний аналіз результатів обраної нами тактики хірургічного лікування вродженої клишоногості в дітей. Матеріали та методи. За період із 2009 по 2017 рік в ортопедо-травматологічному відділенні НДСЛ «Охматдит» хірургічне лікування проведене 87 дітям (115 стоп) із діагнозом вродженої клишоногості. Під час дослідження враховувались вік, стать, тип деформації, обсяг оперативного втручання, найближчі результати оперативного лікування (до 1 року), частота рецидивів. Серед пацієнтів було 57 хлопчиків (78 стоп) та 30 дівчаток (37 стоп). У тому числі в 67 пацієнтів (83 стопи) операція була першою та у 20 дітей (32 стопи) виконувалось повторне хірургічне лікування. Середній вік пацієнтів становив 4,5 року. Результати. Найближчі результати лікування через 1 рік після оперативного втручання показали, що добрі результати були в 65 пацієнтів (74,7 %), задовільні — у 14 (16 %) та незадовільні — у 8 (9,3 %). У 2 (2,3 %) пацієнтів спостерігались елементи надмірної корекції деформації, що проявлялось пронацією стопи з вальгусною деформацією п’яти. Рецидиви, що проявлялися появою одного з елементів деформації, відмічалися у 8 (9,2 %) випадках. Основною причиною їх виникнення у 6 пацієнтів було недотримання рекомендацій на етапах реабілітації та у 2 пацієнтів — післяо

Актуальність. При цукровому діабеті (ЦД) формується ендотеліальна дисфункція (ЕДФ), що визначає швидкість і тяжкість ускладнень захворювання. Серед інших чинників її розвитку сприяє наявність генетичного поліморфізму, що може відрізнятися в різних етнічних популяціях. Мета дослідження: визначити зв’язок поліморфізму rs1800629 гена TNF-α з ЦД 2-го типу в українських хворих, а також зв’язок із розвитком ускладнень і чинниками ЕДФ. Матеріали та методи. До дослідження залучено дані 152 українських хворих із ЦД 2-го типу віком від 34 до 80 років (53,9 ± 8,4 року) та 95 практично здорових осіб (контроль). За результатами клініко-лабораторних обстежень визначали наявність ретинопатії, нефропатії за рівнями мікроальбумінурії та швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), сенсорної полінейропатії, ангіопатії нижніх кінцівок та артеріальної гіпертензії. Поліморфізм rs1800629 визначали методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (ампліфікатор Gene Amp® PCR System 7500 Applied Biosystems, США) за допомогою тест-систем TaqMan Mutation Detection Assays Life-Technology (США). Для статистичної обробки даних використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., США). Результати. В українській когорті хворих на ЦД 2-го типу з розвитком захворювання був пов’язаний розподіл алелей (χ2 = 5,91; р = 0,015) але не генотипів (χ2 = 5,65; p = 0,059) rs1800629 гена TNF-α. Мінорна алель А збільшувала шанси розвитку ЦД 2-го типу (ВШ = 1,71; 95% ДІ 1,11–2,65). Наявність алелі А сприяла зменшенню ШКФ, що пояснювало зв’язок rs1800629 із розвитком нефропатії (χ2 = 6,38; р = 0,041) та було обумовлено розвитком ЕДФ із високими рівнями в крові TNF-α (р < 0,001), ендотеліну-1 (р = 0,026) й оксиду азоту (NO; р < 0,001). Висновки. Поліморфізм rs1800629 гена TNF-α мав зв’язок із розвитком ЦД 2-го типу у хворих з української популяції, а серед ускладнень — із розвитком нефропатії за швидкістю клубочкової фільтрації, що було пов’язане з наявністю мінорної алелі А та більш вираженою ЕДФ у так, Актуальность. При сахарном диабете (СД) формируется эндотелиальная дисфункция (ЭДФ), которая определяет скорость и тяжесть осложнений заболевания. Среди других факторов ее развитию способствует наличие генетического полиморфизма, что может отличаться в разных этнических популяциях. Цель исследования: определить связь полиморфизма rs1800629 гена TNF­α с СД 2­го типа у украинских больных, а также связь с развитием осложнений и факторами ЭДФ. Материалы и методы. В исследование включены данные 152 больных с СД 2­го типа в возрасте от 34 до 80 лет (53,9 ± 8,4 года) и 95 практически здоровых лиц (контроль). По результатам клинико­лабораторных обследований определяли наличие ретинопатии, нефропатии по уровню микроальбуминурии и скорости клубочковой фильтрации, сенсорной полинейропатии, ангиопатии нижних конечностей и артериальной гипертензии. Полиморфизм rs1800629 определяли методом полимеразной цепной реакции в реальном времени (амплификатор Gene Amp® PCR System 7500 Applied Biosystems, США) с помощью тест­систем TaqMan Mutation Detection Assays Life­Technology (США). Для статистической обработки данных использовали программу Statistica 10 (StatSoft, Inc., США). Результаты. В украинской когорте больных СД 2­го типа с развитием заболевания было связано распределение аллелей (χ2 = 5,91; р = 0,015), но не генотипов (χ2 = 5,65; p = 0,059) rs1800629 гена TNF­α. Минорная аллель А увеличивала шансы развития СД 2­го типа (ОШ = 1,71; 95% ДИ 1,11–2,65). Наличие аллели А способствовало уменьшению клубочковой фильтрации, что объясняло связь rs1800629 с развитием нефропатии (χ2 = 6,38; р = 0,041) и было обусловлено развитием ЭДФ с высокими уровнями в крови TNF­α (р < 0,001), эндотелина­1 (р = 0,026) и оксида азота (NO; р < 0,001). Выводы. Полиморфизм rs1800629 гена TNF­α был связан с развитием СД 2­го типа у больных из украинской популяции, а среди осложнений — с развитием нефропатии по скорости клубочковой фильтрации, что было связано с наличием минорной аллели А и более выраже, Background. In diabetes mellitus (DM), endothelial dysfunction (EDF) is formed that determines the rate and severity of the disease complications. Among other factors, there is the presence of genetic polymorphism, which can be different in different ethnic populations. The purpose was to determine the relationship between rs1800629 polymorphism of the TNFα gene and type 2 DM in Ukrainian patients, as well as the association with the development of complications and EDF factors. Materials and methods. The study involved data from 152 Ukrainian patients with type 2 DM aged 34–80 years (53.9 ± 8.4 years) and 95 apparently healthy persons (controls). According to the results of clinical and laboratory examinations, the presence of retinopathy, nephropathy was determined by levels of microalbuminuria and glomerular filtration rate, sensory polyneuropathy, angiopathy of the lower extremities, and hypertension. The rs1800629 polymorphism was determined by real time polymerase chain reaction (Gene Amp® PCR System 7500 Applied Biosystems, USA) using the TaqMan Mutation Detection Assays Life­Technology (USA) test systems. Statistical data processing was performed by Statistica 10 (StatSoft Inc., USA). Results. The distribution of alleles (χ2 = 5.91; p = 0.015), but not genotypes (χ2 = 5.65; p = 0.059) rs1800629 of the TNFα gene was associated with the disease development in the Ukrainian cohort of patients with type 2 DM. Minor allele A increased the risk of type 2 DM (odds ratio = 1.71; 95% confidence interval 1.11–2.65). The presence of allele A led to the reduction of glomerular filtration rate that explained the association of rs1800629 with nephropathy (χ2 = 6.38; p = 0.041) and was due to the development of EDF with high levels of TNFα (p < 0.001), endothelin­1 (p = 0.026) and nitric oxide (p < 0.001). Conclusions. The rs1800629 polymorphism of the TNFα gene was associated with the type 2 DM in patients from the Ukrainian population, and among the complications —