Search

Objective: to conduct a retrospective analysis and evaluate the results of various methods of surgical treatment of patients with intervertebral disc herniation (IDH), which is complicated by spinal canal stenosis (SCS) of the lumbar spine.Materials and methods: 80 patients (36 (45%) men and 44 (55%) women) with a diagnosis of IDH complicated by SCS took part in the study. The average age of patients is under 50 years. All patients were operated on in the neurosurgery department of Zaporizhzhya Regional Clinical Hospital between 2016 and 2020. Patients were divided into two groups depending on the area of ​​the spinal canal and the method of surgical treatment. Group A (n=20) – relative SCS, area of the spinal canal – 75‒100 mm2, the presence of IDH >6 mm (according to magnetic resonance imaging). These patients underwent a standard microdiscectomy. Group B (n=60) ‒ absolute SCS, spinal canal area 0.05). In both groups, a significant decrease in the Oswestry index was registered immediately after surgery and its further decrease until the end of the follow-up period. When comparing the groups at the end of the first day after the operation, after 3 and 6 months, no statistically significant differences were found (p>0.05), but preoperative Oswestry index was significantly higher in group B, (р=0.04 according to the Mann‒Whitney test).Conclusions. In group A, the treatment effectiveness of patients reached 80‒85%, in the observation period on the 3 and 6 months. In group B, the treatment effectiveness of patients was also high and amounted to 75‒80%, in the observation period on the 3 and 6 months. Thus, taking into account the high variability of clinical and morphological changes in patients with IDH complicated by SCS, it is optimal to use differentiated surgical treatment tactics., Цель: провести ретроспективный анализ результатов использования разных методов хирургического лечения больных с грыжами межпозвонковых дисков (ГМД), осложненными стенозом позвоночного канала (СПК) в поясничном отделе. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 80 пациентов (36 (45%) мужчин и 44 (55%) женщины) с установленным диагнозом «ГМД, осложненная СПК». Средний возраст пациентов – младше 50 лет. Все пациенты прооперированы в условиях нейрохирургического отделения Запорожской областной клинической больницы в период с 2016 по 2020 гг. Больных распределили на две группы в зависимости от площади позвоночного канала и метода хирургического лечения. Группа А (n=20) – относительный СПК, площадь позвоночного канала – 75–100 мм2, наличие ГМД >6 мм (по данным магнитно-резонансной томографии). Таким пациентам выполнена стандартная микродискэктомия. Группа Б (n=60) – абсолютный СПК, площадь позвоночного канала 0,05). В обеих группах зарегистрировано существенное уменьшение показателя Oswestry непосредственно после операции и последующее его уменьшение к концу периода наблюдения. При сравнении групп в конце первых суток после операции, через 3 и 6 мес статистически значимых различий не выявлено (p>0,05), но до операции в группе Б величина показателя Oswestry была значительно больше (р=0,04 по критерию Манна‒Уитни). Выводы. В группе А эффективность лечения больных составляла 80–85% через 3 и 6 мес, в группе Б – 75–80%. Учитывая высокую вариабельность клинико-морфологических изменений у больных с ГМД, осложненных СПК, оптимальным является использование дифференцированной тактики хирургического лечения., Мета: провести ретроспективний аналіз результатів використання різних методів хірургічного лікування хворих з грижами міжхребцевих дисків (ГМД), ускладнених стенозом хребтового каналу (СХК) у поперековому відділі.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 80 пацієнтів (36 (45%) чоловіків і 44 (55%) жінки) з установленим діагнозом «ГМД, ускладнена СХК». Середній вік пацієнтів ‒ молодше 50 років. Усі пацієнти прооперовані в умовах нейрохірургічного відділення Запорізької обласної клінічної лікарні у період з 2016 до 2020 рр. Хворих розподілили на дві групи залежно від площі хребтового каналу в ділянці стенозу та методу хірургічного лікування. Група А (n=20) ‒ відносний СХК, площа хребтового каналу ‒ 75‒100 мм2, наявність ГМД >6 мм (за даними магнітно-резонансної томографії). Таким пацієнтам виконано стандартну мікродискектомію. Група Б (n=60) ‒ абсолютний СХК, площа хребтового каналу 0,05). В обох групах зареєстрували суттєве зменшення показника Oswestry безпосередньо після операції та подальше його зменшення до кінця періоду спостереження. При порівнянні груп наприкінці першої доби після операції, через 3 та 6 міс статистично значущих відмінностей не виявлено (p>0,05), але до операції в групі Б величина показника Oswestry була значно більшою (р=0,04 за критерієм Манна‒Уїтні).Висновки. У групі А ефективність лікування хворих становила 80‒85% через 3 та 6 міс, у групі Б ‒ 75‒80%. З огляду на високу варіабельність клініко-морфологічних змін у хворих з ГМД, ускладнених СХК, оптимальним є використання диференційованої тактики хірургічного лікування.

Aim – to evaluate clinical and instrumental correlation (MRI data) in patients with lumbar intervertebral disc herniation complicated by spinal canal stenosis for optimizing the indications for differentiated surgical treatment. Materials and methods. Clinical and neurological manifestations and MRI data in 80 patients (men – 36, women – 44), aged 27 to 72 years with a diagnosis of intervertebral disc herniation complicated by spinal canal stenosis were retrospectively analyzed. Depending on the size of the spinal canal, there were 2 groups: the first – with relative spinal canal stenosis (n = 20) – 75–100 mm2, and the second group – with absolute spinal canal stenosis (n = 60) – less than 75 mm2. We examined the correlation between the clinical and neurological presentations and MRI findings. Results. Our retrospective analysis has found that the first group consisted mainly of younger patients (46 years) and with a mean intervertebral disc herniation of 8.35 mm, while the second group included older patients (51.7 years) and the mean size of intervertebral disc herniation was 7.3 mm. The group of relative spinal canal stenosis was dominated by patients with radiculopathy syndrome (70 %) and pain in one lower limb (85 %). Radiculoischemia syndrome (50 %), pain in both lower extremities (33 %), neurogenic intermittent claudication syndrome (46.6 %), knee reflex disorders (58.3 %), pelvic organ dysfunction (11.6 %) were more common in the second group of patients. In addition, the longest disease duration (more than 24 months) was observed among patients of this group. We have found a relationship between pain syndrome (according to VAS), muscle strength, the disease duration and the spinal canal area. Conclusions. The correlation of clinical and instrumental methods of examination in patients with intervertebral disc herniation complicated by spinal canal stenosis allows the indications for differentiated surgery to be optimized., Цель работы – провести клинико-инструментальную корреляцию (данные МРТ) у больных с грыжами межпозвонковых дисков поясничного отдела позвоночника, осложненными стенозом позвоночного канала, для оптимизации показаний к дифференцированному хирургическому лечению. Материалы и методы. Ретроспективно проанализировали клинико-неврологические проявления и данные МРТ-исследования у 80 больных (36 мужчин, 44 женщины) в возрасте от 27 до 72 лет с диагнозом грыжа межпозвонкового диска, осложненная стенозом позвоночного канала. В зависимости от размеров позвоночного канала условно выделили 2 группы: первая – с относительным стенозом позвоночного канала (СПК, n = 20) – 75–100 мм2, вторая – с абсолютным (n = 60) – менее 75 мм2. Установили корреляции клинико-неврологической картины и данных МРТ. Результаты. Ретроспективный анализ показал, что к первой группе относились преимущественно пациенты более молодого возраста (46 лет), средний размер грыжи межпозвонкового диска (ГМПД) у них – 8,35 мм; ко второй – пациенты старшего возраста (51,7 года), средний размер ГМПД – 7,3 мм. В группе относительного СПК преобладали больные с синдромом радикулопатии (70 %) и болью в одной нижней конечности (85 %). Синдром радикулоишемии (50 %), боль в обеих нижних конечностях (33 %), синдром нейрогенной перемежающейся хромоты (46,6 %), нарушение коленного рефлекса (58,3 %), функции тазовых органов (11,6 %) преобладали во второй группе пациентов. Самая длительная продолжительность заболевания (более 24 месяцев) отмечена у пациентов второй группы. Установлена зависимость болевого синдрома (по данным ВАШ), силы мышц, длительности заболевания от площади позвоночного канала. Выводы. Корреляция клинико-инструментальных методов обследования у больных с грыжами межпозвонковых дисков, осложненных стенозом позвоночного канала, позволяет оптимизировать показания к дифференцированному хирургическому вмешательству., Мета роботи – виконати клініко-інструментальну кореляцію (дані МРТ) у хворих із грижами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта, ускладнених стенозом хребтового каналу, для оптимізації показань до диференційованого хірургічного лікування. Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізували клініко-неврологічні прояви та дані МРТ-дослідження 80 хворих (36 чоловіків, 44 жінки) віком від 27 до 72 років із діагнозом грижа міжхребцевого диска, що ускладнена стенозом хребтового каналу. Залежно від розмірів хребтового каналу умовно виділили 2 групи: перша – з відносним стенозом хребтового каналу (СХК, n = 20) – 75–100 мм2, друга – з абсолютним (n = 60) – менше ніж 75 мм2. Встановили кореляції клініко-неврологічної картини та даних МРТ. Результати. Ретроспективний аналіз показав: до першої групи належали здебільшого молодші пацієнти (46 років), середній розмір грижі міжхребцевого диска (ГМХД) у них – 8,35 мм; до другої – старші пацієнти (51,7 року), середній розмір ГМХД – 7,3 мм. У групі відносного СХК переважали хворі з синдромом радикулопатії (70 %) та болем в одній нижній кінцівці (85 %). Синдром радикулоішемії (50 %), біль в обох нижніх кінцівках (33 %), синдром нейрогенної переміжної кульгавості (46,6 %), порушення колінного рефлексу (58,3 %), функції тазових органів (11,6 %) переважали у другій групі пацієнтів. Найбільшу тривалість захворювання (понад 24 місяці) визначили у другій групі. Встановили залежність больового синдрому (за даними ВАШ), сили м’язів, тривалості захворювання від площі хребтового каналу. Висновки. Кореляція клініко-інструментальних методів обстеження у хворих із грижами міжхребцевих дисків, що ускладнені стенозом хребтового каналу, дає змогу оптимізувати показання до диференційованого хірургічного втручання.

Представлены этиопатогенез и клинические проявления изолированных поясничных стенозов позвоночного канала (ПК), роль венозной недостаточности в формировании клинических проявлений при стенозе ПК на поясничном уровне, описание форм нейрогенной (каудогенной) перемежающейся хромоты (синдрома Вербиста), а также миелогенной перемежающейся хромоты (синдрома Дежерина), возникающей при ишемии в нижнем артериальном бассейне спинного мозга; дифференциальный диагноз между нейрогенной и сосудистой перемежающейся хромотой, современные рентген-визуализационные методы диагностики и возможности консервативного лечения (акцент на препарате цилостазол – ингибитор фосфодиэстеразы 3-го типа), в том числе варианты проведения лечебных эпидуральных блокад, применяемых у пациентов со стенозом поясничного отдела позвоночного канала., There are presented the etiopathogenesis and clinical manifestations of isolated lumbar spinal stenosis of the spinal canal (SC), the role of venous insufficiency in the formation of clinical manifestations in stenosis of SC at the lumbar level, description of the forms of neurogenic (caudogenic) intermittent claudication (Verbist’s syndrome), and myelogenous intermittent claudication (Degerin’s syndrome), which appears in ischemia in the lower arterial basin of the spinal cord; the differential diagnosis between neurogenic and vascular intermittent claudication, modern X-ray imaging methods of diagnostics, and the possibility of conservative treatment (the focus is on the cilostazol – type 3 phosphodiesterase inhibitor), including the variants of therapeutic epidural blockades used in patients with stenosis of the lumbar spinal canal., Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа, Выпуск 1 2021, Pages 95-106

Degenerative disc diseases of the lumbar spine are a relevant medical and social problem. Annually, about 8 % of the population lose their ability to work because of spinal pain, and of the total number of disability cases, 40 % are associated with pain in the lumbar region. Common causes of lumbar spine pain are disc herniation and spinal canal stenosis. There are rare cases of their combination (15–45 %). The lumbosacral spine has a tendency to develop intervertebral disc herniation due to the peculiarities of biomechanics and is, therefore, the main cause of spinal surgery among adults. The clinical picture depends on several factors: the location of the herniated disc, the size and direction of the hernia, the diameter of the spinal canal at this level, the presence of concomitant stenosis and its variant. The purpose of surgical treatment of degenerative disc diseases in the lumbar spine is to carry out complete decompression of the roots of the cauda equina with minimal anatomical destruction of the structures of the spine. An adequate understanding of anatomical ratios and optimal volume of bone resection make it possible to minimize access, reduce traction and surgical traumatization of nerve structures, which ensures effective postoperative rehabilitation of patients.The paper covers the issues of etiology, pathophysiology and surgical treatment of disc herniation complicated by concomitant spinal canal stenosis. The reviews the literature and recent researches of the most optimal methods of surgical treatment of this pathology. The lack of uniform approaches to the surgical treatment of discs herniation complicated by spinal canal stenosis indicates the urgency of the problem and requires further scientific research., Дегенеративно-дистрофические заболевания поясничного отдела позвоночника – актуальная медико-социальная проблема. Ежегодно около 8 % населения теряют работоспособность из-за боли в области позвоночника, а 40 % от общего количества случаев утраты трудоспособности связаны именно с болью в пояснице. Частыми причинами боли в поясничном отделе позвоночника являются грыжи межпозвонковых дисков и стеноз позвоночного канала. Нередки случаи их комбинации (15–45 %). Пояснично-крестцовый отдел позвоночника имеет склонность к возникновению грыж межпозвонковых дисков из-за особенностей биомеханики, что является основной причиной операций на позвоночнике среди взрослого населения. Клиническая картина зависит от нескольких факторов: расположения грыжи межпозвонковых дисков, размера и направления грыжи, диаметра позвоночного канала на этом уровне, наличия сопутствующего стеноза и его варианта. Целью хирургического лечения дегенеративно-дистрофических заболеваний на поясничном уровне является проведение полной декомпрессии корешков «конского хвоста» при минимальном анатомическом разрушении структур позвоночника. Адекватное представление об анатомических соотношениях и оптимальный объем костной резекции позволяют минимизировать доступ, уменьшить тракцию и операционную травматизацию нервных структур, что обеспечивает эффективную реабилитацию больных в послеоперационный период.Освещены вопросы этиологии, патофизиологии и хирургического лечения грыж межпозвонковых дисков, осложненных сопутствующим стенозом позвоночного канала на поясничном уровне. Приведен обзор литературы и исследований, проведенных в последние годы, для разработки оптимальных методов хирургического лечения этой патологии. Отсутствие единых подходов к хирургическому лечению грыж межпозвонковых дисков, осложненных стенозом позвоночного канала на поясничном уровне, свидетельствует об актуальности проблемы и требует проведения дальнейших научных исследований., Дегенеративно-дистрофічні захворювання поперекового відділу хребта – актуальна медико-соціальна проблема. Щорічно близько 8 % населення втрачають працездатність через біль у ділянці хребта, а 40 % від загальної кількості випадків втрати працездатності пов’язані саме з болем у поперековій ділянці. Частими причинами болю в поперековому відділі хребта є грижі міжхребцевих дисків і стеноз хребтового каналу. Нерідкісні випадки їх комбінації (15–45 %). Попереково-крижовий відділ хребта має схильність до виникнення гриж міжхребцевих дисків через особливості біомеханіки, що є основною причиною операцій на хребті серед дорослого населення. Клінічна картина залежить від декількох чинників: розташування грижі міжхребцевого диска, розміру і напрямку грижі, діаметра хребтового каналу на цьому рівні, наявності супутнього стенозу та його варіанта. Метою хірургічного лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань на поперековому рівні є проведення повної декомпресії корінців «кінського хвоста» при мінімальному анатомічному руйнуванні структур хребта. Адекватне уявлення про анатомічні співвідношення та оптимальний обсяг кісткової резекції дають змогу мінімізувати доступ, зменшити тракцію та операційну травматизацію нервових структур, що забезпечує ефективну реабілітацію хворих у післяопераційний період.Висвітлено питання етіології, патофізіології та хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків, ускладнених супутнім стенозом хребтового каналу на поперековому рівні. Наведено огляд літератури та досліджень, проведених останніми роками, для розробки найоптимальніших методів хірургічного лікування цієї патології. Відсутність єдиних підходів до хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків, ускладнених стенозом хребтового каналу на поперековому рівні, свідчить про актуальність проблеми та потребує проведення подальших наукових досліджень.

Цель: oценить результаты хирургического лечения грыж межпозвонковых дисков, сопровождающихся стенозом позвоночного канала на уровне соответствующего позвоночно-двигательного сегмента (ПДС) в поясничном отделе позвоночного столба.Материалы и методы. Изучены результаты хирургического лечения 49 больных по поводу мультифакторной компрессии (сочетание грыжи межпозвонкового диска и стеноза соответствующего ПДС). Тактика хирургического лечения предусматривала одновременное устранение компрессии и стеноза на соответствующем ПДС поясничного отдела позвоночника с последующей установкой систем межостистой стабилизации.Результаты. После хирургического вмешательства биомеханика ПДС существенно не изменилась. Отмечено существенное улучшение качества жизни пациентов.Выводы. Применение динамических межостистых имплантов типа Coflex или DIAM во время выполнения микродискэктомии у больных при мультифакторной компрессии позволяет значительно улучшить результаты их хирургического лечения., Мета. Оцінити результати хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків, поєднаних з стенозом хребтового каналу на рівні відповідного хребцево-рухового сегмента (ХРС) у поперековому відділі хребта.Матеріали і методи. Вивчені результати хірургічного лікування 49 хворих з приводу мультифакторної компресії (поєднання грижі міжхребцевого диска та стенозу відповідного ХРС). Тактика хірургічного лікування передбачала одночасне усунення компресії та стенозу відповідного ХРС поперекового відділу хребта з подальшим встановленням систем міжостистої стабілізації.Результати. Після хірургічного втручання біомеханіка ХРС суттєво не змінювалась. Відзначене суттєве покращення якості життя пацієнтів.Висновки. Застосування динамічних міжостистих імплантів типу Coflex або DIAM під час виконання мікродискектомії у хворих за мультифакторної компресії дозволяє значно покращити результати їх хірургічного лікування., The purpose: to evaluate surgical treatment of intravertebral discs hernias, combined with spine stenosis on the level of appropriate spinal-moving segment (SMS) of lumbar spine.Materials and methods. The results of surgical treatment of 49 patients with multifactor compression (intravertebral disc hernias in combination with stenosis of appropriate SMS). Surgical treatment tactics provided simultaneous elimination of compression and lumbar SMS stenosis with subsequent installation of interspinous fixation systems.Results. After surgical treatment SMS biomechanics did not changed significantly. Considerable improvement of quality of life of patients was noticed.Conclusions. Dynamic interspinous implants (Coflex and DIAM) application at microdiscectomies performing in patients with multifactor compression allowed to improve treatment results considerably.

Вивчено клінічні прояви стенозу поперекового відділу хребтового каналу у хворих похилого (60–74 роки) (n=107) та старечого віку (75 років і старші) (n=14). В обох вікових групах установлено високу частоту каудального синдрому (21,5 та 21,4 % відповідно) та істотну частоту мієлопатичного синдрому (8,4 та 14,3 % відповідно) на тлі значного відсотка багаторівневого (28,1–33,3 % та 44,4–60,0 % відповідно) та комбінованого (44,4–44,9 % та 55,6–80,0 % відповідно) гіперпластичного стенозу (88,9–93,3 % та 60,0–66,7 % відповідно), а також на тлі стабільних і нестабільних дислокацій хребців (5,6–11,1 % та 33,3–40,0 %, відповідно). При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29988 Изучены клинические проявления стеноза поясничного отдела позвоночного канала у больных пожилого (60–74 года) n=107 и старческого возраста (более 75 лет) (n=14). В обеих возрастных группах установлены высокая частота каудального синдрома (21,5 и 21,4 % соответственно) и существенно высокий уровень миелопатического синдрома (8,4 % и 14,3 % соответственно) на фоне значительного процента многоуровневого (28,1–33,3 % и 44,4–60,0 % соответственно) и комбинированного (44,4–44,9 и 55,0–80,0 % соответственно) гиперпластического стеноза (88,9–93,3 и 60,0–66,7 % соответственно), а также на фоне стабильных и нестабильных дислокаций позвонков (5,6–11,1 и 33,3–40,0 % соответственно). При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29988 The task of the research was to evaluate clinical tendencies of lumbar spinal stenosis disease in patients of different age groups. Wе made an analysis of clinical symptoms of lumbar spinal stenosis disease in patients of senior (60–74 years) n=107 and senile (> 75 years) n=14 age. In both groups we found rather big frequency of caudal syndrome (21,5 % and 21,4 %), rate of myelopathic syndrome (8,4 % and 14,3 %) at background of high percentage multilevel (28,1 – 33,3 % and 44,4 – 60,0 %) and combined (44,4 – 44,9 % and 55,0 – 80,0 %) hyperplastic stenosis. Also it was present high level of stable and unstable dislocations (5,6 – 11,1 % and 33,3 – 40,0 %). When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29988

Lumbar spinal stenosis is widespread pathology. It is found at almost 8% of population. Modern classifications of lumbar spinal stenosis and it’s etiologic factors are given. Pathophysiological mechanisms of stenosis are caused by three groups of factors: epidural pressure increasing, aseptic inflammation and ischemia. That causes characteristic patient’s complaints — back pain, neurogenic claudication, radiculopathy.Spinal stenosis treatment, as a rule, is surgical, conservative treatment in ineffective. In our days such types of surgical interventions are performed at lumbar spinal stenosis: decompressive laminectomy, fusion and dynamic interspinous devices setting. Each of these methods has it’s own advantages and failings. Efficacy of this operations, their pathophysiological ground and features of application at stenosis, combined with instability, are described in details., Стеноз позвоночного канала на поясничном уровне является достаточно распространенной патологией. Его выявляют почти у 8% населения планеты. Приведены современные классификации стеноза позвоночного канала, этиологические факторы. Патофизиологические механизмы стеноза обусловлены тремя группами факторов: повышением давления в эпидуральном пространстве, асептическим воспалением и ишемией. Это обусловливает характерные жалобы больного — люмбалгию, синдром неврогенной перемежающейся хромоты, радикулопатию.Лечение стеноза позвоночного канала в основном оперативное, консервативная терапия малоэффективна. В настоящее время используют такие виды оперативных вмешательств: декомпрессивную ламинэктомию, стабилизирующие операции, установление систем межостистой динамической фиксации. Каждый из этих методов имеет свои преимущества и недостатки. Детально описаны эффективность операций, их патофизиологические основы, особенности использования при сочетании стеноза и нестабильности., Стеноз хребтового каналу на поперековому рівні є досить поширеною патологією. Його виявляють майже у 8% населення планети. Наведені сучасні класифікації стенозу хребтового каналу, етіологічні чинники. Патофізіологічні механізми стенозу зумовлені трьома групами чинників: підвищенням тиску в епідуральному просторі, асептичним запаленням та ішемією. Це спричиняє характерні скарги хворого — люмбалгію, синдром нейрогенної переміжної кульгавості, радикулопатію.Лікування стенозу хребтового каналу, як правило, оперативне, консервативна терапія малоефективна. У теперішній час застосовують такі види оперативних втручань: декомпресивну ламінектомію, стабілізуючі операції, встановлення систем міжостистої динамічної фіксації. Кожний з цих методів має свої переваги та недоліки. Детально описані ефективність операцій, їх патофізіологічні основи, особливості застосування при поєднанні стенозу з нестабільністю.

Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 9 больных, оперированных по поводу стеноза позвоночного канала (СПК) на уровне поясничного отдела. Изложены особенности техники и анатомическое обоснование применения динамической системы межостистой стабилизации («U»-имплантат) в лечении СПК., Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування 9 хворих, оперованих з приводу стенозу поперекового відділу хребтового канала. Викладені особливості техніки та анатомічне обґрунтування застосування динамічної системи міжостистої стабілізації («U»-імплантат) в лікуванні стенозу поперекового відділу хребтового канала., Retrospective analysis of 9 patients treatment results, which were operated for lumbar spinal stenosis are presented. Technical features and anatomical ground of “U”-fixation dynamic system application in the treatment of spinal canal stenosis on lumbar level are discussed.