Surgical treatment of the lumbar disc herniation complicated by lumbar spinal stenosis

Degenerative disc diseases of the lumbar spine are a relevant medical and social problem. Annually, about 8 % of the population lose their ability to work because of spinal pain, and of the total number of disability cases, 40 % are associated with pain in the lumbar region. Common causes of lumbar spine pain are disc herniation and spinal canal stenosis. There are rare cases of their combination (15–45 %). The lumbosacral spine has a tendency to develop intervertebral disc herniation due to the peculiarities of biomechanics and is, therefore, the main cause of spinal surgery among adults. The clinical picture depends on several factors: the location of the herniated disc, the size and direction of the hernia, the diameter of the spinal canal at this level, the presence of concomitant stenosis and its variant. The purpose of surgical treatment of degenerative disc diseases in the lumbar spine is to carry out complete decompression of the roots of the cauda equina with minimal anatomical destruction of the structures of the spine. An adequate understanding of anatomical ratios and optimal volume of bone resection make it possible to minimize access, reduce traction and surgical traumatization of nerve structures, which ensures effective postoperative rehabilitation of patients.The paper covers the issues of etiology, pathophysiology and surgical treatment of disc herniation complicated by concomitant spinal canal stenosis. The reviews the literature and recent researches of the most optimal methods of surgical treatment of this pathology. The lack of uniform approaches to the surgical treatment of discs herniation complicated by spinal canal stenosis indicates the urgency of the problem and requires further scientific research.
Дегенеративно-дистрофические заболевания поясничного отдела позвоночника – актуальная медико-социальная проблема. Ежегодно около 8 % населения теряют работоспособность из-за боли в области позвоночника, а 40 % от общего количества случаев утраты трудоспособности связаны именно с болью в пояснице. Частыми причинами боли в поясничном отделе позвоночника являются грыжи межпозвонковых дисков и стеноз позвоночного канала. Нередки случаи их комбинации (15–45 %). Пояснично-крестцовый отдел позвоночника имеет склонность к возникновению грыж межпозвонковых дисков из-за особенностей биомеханики, что является основной причиной операций на позвоночнике среди взрослого населения. Клиническая картина зависит от нескольких факторов: расположения грыжи межпозвонковых дисков, размера и направления грыжи, диаметра позвоночного канала на этом уровне, наличия сопутствующего стеноза и его варианта. Целью хирургического лечения дегенеративно-дистрофических заболеваний на поясничном уровне является проведение полной декомпрессии корешков «конского хвоста» при минимальном анатомическом разрушении структур позвоночника. Адекватное представление об анатомических соотношениях и оптимальный объем костной резекции позволяют минимизировать доступ, уменьшить тракцию и операционную травматизацию нервных структур, что обеспечивает эффективную реабилитацию больных в послеоперационный период.Освещены вопросы этиологии, патофизиологии и хирургического лечения грыж межпозвонковых дисков, осложненных сопутствующим стенозом позвоночного канала на поясничном уровне. Приведен обзор литературы и исследований, проведенных в последние годы, для разработки оптимальных методов хирургического лечения этой патологии. Отсутствие единых подходов к хирургическому лечению грыж межпозвонковых дисков, осложненных стенозом позвоночного канала на поясничном уровне, свидетельствует об актуальности проблемы и требует проведения дальнейших научных исследований.
Дегенеративно-дистрофічні захворювання поперекового відділу хребта – актуальна медико-соціальна проблема. Щорічно близько 8 % населення втрачають працездатність через біль у ділянці хребта, а 40 % від загальної кількості випадків втрати працездатності пов’язані саме з болем у поперековій ділянці. Частими причинами болю в поперековому відділі хребта є грижі міжхребцевих дисків і стеноз хребтового каналу. Нерідкісні випадки їх комбінації (15–45 %). Попереково-крижовий відділ хребта має схильність до виникнення гриж міжхребцевих дисків через особливості біомеханіки, що є основною причиною операцій на хребті серед дорослого населення. Клінічна картина залежить від декількох чинників: розташування грижі міжхребцевого диска, розміру і напрямку грижі, діаметра хребтового каналу на цьому рівні, наявності супутнього стенозу та його варіанта. Метою хірургічного лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань на поперековому рівні є проведення повної декомпресії корінців «кінського хвоста» при мінімальному анатомічному руйнуванні структур хребта. Адекватне уявлення про анатомічні співвідношення та оптимальний обсяг кісткової резекції дають змогу мінімізувати доступ, зменшити тракцію та операційну травматизацію нервових структур, що забезпечує ефективну реабілітацію хворих у післяопераційний період.Висвітлено питання етіології, патофізіології та хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків, ускладнених супутнім стенозом хребтового каналу на поперековому рівні. Наведено огляд літератури та досліджень, проведених останніми роками, для розробки найоптимальніших методів хірургічного лікування цієї патології. Відсутність єдиних підходів до хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків, ускладнених стенозом хребтового каналу на поперековому рівні, свідчить про актуальність проблеми та потребує проведення подальших наукових досліджень.