Search

I.Svitlichnyi and L.Kostenko are writers, to whom the theme of freedom is the key to their work. The purpose of the study is to analyze the features of the interpretation of the concept of FREEDOM by the two authors who approach its vision from different angles. The work of I. Svitlichny is analyzed first. The artist raises the topic of freedom in a philosophical context, as a reflection, as a consideration. He perceives the world in Soviet reality as a big prison, and freedom as a form of internal independence. For him, freedom is a social phenomenon. At the same time, he contrasts two freedoms: one as an opportunity to remain oneself, to preserve principles and oneself as the final result, to die for one's ideals, and the other as an option to adapt to reality, to survive in it. For L.Kostenko, freedom is also a key characteristic. Freedom is interpreted by her in combination with nature, since only in nature does a person become free, and nature itself can act as a model and a mirror of freedom for a person. However, a person can achieve complete freedom only in the soul, otherwise it is impossible to overcome social conventions. Freedom as a category is partially opposed to fame, which has a dualistic interpretation: as a social convention that limits the artist, and true fame that comes after death and can no longer harm. At the same time, true creativity is freedom restrained by duty.

I. Svitlichnyi and L. Kostenko are writers, to whom the theme of freedom is the key to their work. The purpose of the study is to analyze the features of the interpretation of the concept of FREEDOM by the two authors who approach its vision from different angles. The work of I. Svitlichny is analyzed first. The artist raises the topic of freedom in a philosophical context, as a reflection, as a consideration. He perceives the world in Soviet reality as a big prison, and freedom as a form of internal independence. For him, freedom is a social phenomenon. At the same time, he contrasts two freedoms: one as an opportunity to remain oneself, to preserve principles and oneself as the final result, to die for one's ideals, and the other as an option to adapt to reality, to survive in it. For L. Kostenko, freedom is also a key characteristic. Freedom is interpreted by her in combination with nature, since only in nature does a person become free, and nature itself can act as a model and a mirror of freedom for a person. However, a person can achieve complete freedom only in the soul, otherwise it is impossible to overcome social conventions. Freedom as a category is partially opposed to fame, which has a dualistic interpretation: as a social convention that limits the artist, and true fame that comes after death and can no longer harm. At the same time, true creativity is freedom restrained by duty.

Der Artikel befasst sich mit der Identifizierung der verschiedenen Arten des Lachens und deren literarischer Charakteristik sowie der Frage, wie sie entstehen. Die Autorin versucht, in dem Roman die verschiedenen Arten des Lachens aufzudecken und ihnen literarische Charakteristik zu geben, sowie das herauszufinden, mit welchen Mitteln ihre Schöpfung erfolgt, um den künstlerischen Charakter des Komischen zu erklären, der für dieses Werk des prominenten deutschen Schriftstellers charakteristisch ist. Die Studie basiert auf dem Originaltext und seiner ukrainischen Übersetzung. Theoretische Überlegungen basieren auf der Analyse der in der modernen Literaturkritik vorhandenen Aussagen zu den künstlerischen Besonderheiten des Werkes von B. Brecht, insbesondere hinsichtlich der Eigenschaften des Lachens, das oft von Forschern als künstlerische Technik beschrieben wird, die die Ideenausdrucksfunktion des Werkes erfüllt. Die Autorin des Artikels stellt seine Gedanken zu diesem Thema vor und illustriert sie mit entsprechenden Zitaten aus dem Text des Romans. Da das Lachen in diesem Werk wirklich eine ideologische Grundlage hat, achtet der Artikel auch auf die Besonderheiten des Ideenausdrucks in diesem Werk mit Hilfe von künstlerischen Figuren, die im Wesentlichen Spielarten des Komischen sind. B. Brecht gründet den Gedankenhintergrund auf der Ebene der Repliken, der Gedanken der Charaktere, auf der Ebene der Handlung, des Sujets, der künstlerischen Bilder, insbesondere der Naturbeschreibungen. Trotz der Unvollständigkeit dieses Romans wird seine Idee klar von B. Brecht definiert. Diese Idee wird mit Hilfe verschiedener Arten des Lachens dargestellt: von versteckter Ironie und Humor zu Groteske und Satire und, wie die Forscher sagen, manchmal zu Sarkasmus und sardonischem Gelächter. Die Autorin des Artikels beweist, dass sich das Lachen im Roman "Die Geschäfte des Herrn Julius Caesar" von B. Brecht entwickelt, und macht folgende Vermutung: Wäre dieses Werk beendet, hätte das Lachen neue Veränderungen und Transformationen erfahren, und am Ende der Geschichte hätte es wahrscheinlich seinen Höhepunkt erreicht, sodass es auf der Ebene der Handlung mit dem Moment der endgültigen Offenbarung von Mythen über Caesar übereinstimmen würde, in dem die Satire auf merkantile, verkäufliche Welt und schmutzige bestechliche Politik deutlich gerichtet ist. Ein weiteres Merkmal des idealen Hintergrunds dieses satirischen Romans ist, dass B. Brecht trotz des tragischen Wesens jedes Krieges (der Roman bezieht sich auf verschiedene Kriege, die von den Römern geführt wurden) künstlerische Mittel findet, um selbst den Krieg und das, was darauf geschieht, zu verspotten. Er zerstört auch die durch die Geschichte geschaffenen Mythen über die großen Eroberungen und großen Eroberer und wird das Pathos los, mit dem historische Quellen über Rom und seine Herrscher umwittert wurden, insbesondere wird die Gemeinheit der Eroberer gezeigt, wobei sich der Autor an die kosmische Richtlinie seiner Erzählung hält., In the article, the author makes an attempt to identify the laughter types and to give them a literary characteristic, as well as to determine the means used for their creation in order to explain the artistic nature of the comic, being a peculiarity of this work of the outstanding German writer. The research is based on the original text and its Ukrainian translation. The theoretical considerations rely on the analysis of existing in modern literary studies statements regarding the artistic features of B. Brecht's work, in particular regarding the properties of his laughter, which is often outlined by researchers as an artistic trope that performs the function of expressing the artwork idea. The author of the article substantiates and illustrates her reflections with relevant quotations from the text of the novel. Since the laughter in this work actually has an ideological basis, the peculiarities of the embodiment of the work idea with the help of artistic figures, which in their essence are varieties of the comic, are paid a special attention to. B. Brecht builds the ideological background of the novel by means of characters’ remarks and thoughts, action, plot, as well as at the level of artistic images, the descriptions of nature in particular. Despite the incompleteness of this novel, its idea is clearly outlined by B. Brecht. It is developed with the help of various laughter types - from hidden irony and humour to grotesque and caustic satire and, according to researchers, sometimes to sarcasm and sardonic laughter. The author of the article proves the evolving nature of laughter in B. Brecht's novel "The Business Affairs of Mr Julius Caesar" and also makes an assumption: under the condition of this work completeness, laughter would have undergone new alterations and transformations and, at the end of the story, it would have potentially reached its apogee. On the plot level it would coincide with the moment of the final debunking of the myths about Caesar, in whose image one can read a satire on the mercantile, corrupt world and dirty politics drenched in money. Another peculiarity of the ideological background of this satirical novel is the fact that despite the tragic nature of any war (the novel deals with various wars waged by the Romans), B. Brecht finds artistic means to ridicule even the war and everything occurring around it. He also completely destroys created by historiography myths about great conquests and great conquerors, nullifying the pathos in which the narratives of historiographical sources about Rome and its rulers are shrouded. He shows in particular the conquerors’ baseness and at the same time does not deviate from the comic register of his story., У статті зроблено спробу виявити різновиди сміху і дати їм літературознавчу характеристику, а також з’ясувати, за допомогою яких засобів відбувається їх творення, щоб пояснити художню природу комічного, властиву саме цьому твору видатного німецького письменника. За основу дослідження взято оригінальний текст та його український переклад. Теоретичні міркування ґрунтуються на аналізі існуючих у сучасному літературознавстві тверджень щодо художніх особливостей творчості Б.Брехта, зокрема щодо властивостей його сміху, який часто окреслюється дослідниками як художній прийом, що виконує функцію вираження ідеї твору. Свої думки з цього приводу автор статті доводить та ілюструє відповідними цитатами з тексту роману. Оскільки сміх у творі справді має ідейне підґрунтя, то у статті приділено увагу також особливостям втілення ідеї твору за допомогою художніх фігур, які за своєю суттю є різновидами комічного. Ідейне тло роману Б.Брехт засновує на рівні реплік, думок персонажів, на рівні дії, сюжету, художніх образів, зокрема описів природи. Попри незавершеність цього роману, його ідея чітко окреслена Б.Брехтом. Розвинена ж вона за допомогою різних видів сміху: від прихованої іронії та гумору до гротеску та їдкої сатири і, як твердять дослідники, подекуди до сарказму та сардонічного сміху. Автор статті доводить, що сміх у романі Б.Брехта "Діла пана Юлія Цезаря" еволюціонує, та робить припущення: за умови завершеності цього твору, сміх зазнав би нових перетворень та трансформацій і наприкінці оповіді, можливо, дійшов би до свого апогею, що на рівні сюжету збігалося б із моментом остаточного розвінчання міфів про Цезаря, в образі якого прочитується сатира на меркантильний, продажний світ та брудну і замішану на грошах політику. Ще однією особливістю ідейного тла цього сатиричного роману є те, що попри трагічну суть будь-якої війни (в романі йдеться про різні війни, які велися римлянами), Б.Брехт знаходить художні засоби, щоб висміяти навіть війну і те, що на ній відбувається. Він також вщент руйнує створені історіографією міфи про великі завоювання та великих завойовників, зводячи нанівець пафосність, якою оповиті оповіді історіографічних джерел про Рим та його правителів, зокрема показує ницість завойовників і при цьому не відходить від комічного регістру своєї оповіді.

The article is dedicated to the studying of emotions and emotional states of thrillers’ heroes. Emotions play one of the main roles in the life of every person; show the inner state, emotional experiences, attitude towards the surrounding and other things. Negative emotions, in their turn, help to go through the horrific moments in life, as far as they are the reflection of everything unknown and uncertain, what the person can encounter during the lifetime. The most profound and vivid representations of the emotional sphere of obscure and strange are given in works of fiction. Namely in thrillers the atmosphere of unknown and incomprehensible is represented fully and thoroughly, because the main aim of these novels is to surprise the reader, to cause negative and terrific feelings. The purpose of this thesis is to denote means of creation of terrific and obscure atmosphere in thrillers. Based on the analysis it was determined that the main means of the achieving the goal, which lies in the intimidation of the reader and the unexpected ending of the novel, are different stylistic means and devices, such as epithet, metaphor, antithesis, personification. They intensify the effect of the reading of the novel, present the bright picture in the reader’s imagination. The general atmosphere also plays an important role in the establishing of the necessary emotional state. Its creation is accomplished with the help of the general terrific images, descriptions of the outer world, constant remindings about the battle between good and evil, light and darkness. The triumph of the light is always determined in the semantics of lexemes with positive meaning, with the help of which the hope for the better future is represented. It was identified that the main means of creation of the general horrifying emotional state in thrillers are antithesis and personifications, which give life to the scary and dreadful notions, make them active participants of the general picture of the novel., Стаття присвячена дослідженню емоцій та емоційних станів героїв у романах-трилерах. Емоції відіграють одну з найважливіших ролей у житті кожної людини, вони відображають внутрішній стан, переживання, ставлення до оточуючого середовища та багато інших речей. Негативні емоції, в свою чергу, допомагають пережити страшні моменти життя, оскільки вони є відображенням всього незвіданого та незрозумілого, з чим стикається людина. Найбільш ґрунтовно та яскраво емоційна сфера відображається в художніх творах. Саме в романах-трилерах атмосфера незвіданого та незрозумілого відображена яскраво та всебічно, оскільки їх головною метою є здивувати читача, викликати в нього негативні та моторошні відчуття. Метою нашої розвідки є визначення засобів створення атмосфери у романах-трилерах непізнаного та моторошного. В результаті аналізу було встановлено, що основними способами досягнення поставленої мети, а саме створення моторошної атмосфери, залякування читача та несподівана кінцівка твору, виступають різні стилістичні засоби та фігури, такі як епітети, метафори, антитези, персоніфікації. Вони посилюють ефект від прочитання твору, малюють яскраву картинку в уявленні читача. Загальна атмосфера також відіграє важливу роль у створенні потрібного емоційного стану. Її створення досягається за допомогою загальної моторошної картини, описів оточуючого середовища, постійні нагадування про боротьбу добра і зла, світла і темряви. Перемога світла завжди закріплена в семантиці лексем із позитивним значенням та порівняннях, завдяки яким репрезентовано надію на гарне майбутнє. Було визначено, що основним засобом створення загального негативного емоційного стану в романах-трилерах є антитези та персоніфікації, які оживляють страшні та моторошні поняття, роблять їх активними учасниками загальної картини твору.

The given article deals with investigation of the poem of a French poet-romantic, A. de Vinji «The Death of a Wolf». The author of the article analyses the images of the animals in the poem and artistic devices of their realization. The main topics and problematics of this literary work are viewed both in the context of A. de Vinji’s creative work and in the context of European Romanticism. The given article deals with investigation of the poem of a French poet-romantic, A. de Vigny ’The Death of a Wolf’. The author of the article analyses animal images in the poem and the means of artistic embodiment of the latter. The main topics and problematics of this literary work are considered both in the context of A. de Vigny’ s creative work and in the context of European Romanticism. The poetic work of A. de Vigny begins in 1816 and continues throughout his life. It should be noted that the distinctive peculiarity of de Vigny’s poetry is its all-pervading disbelief both in bourgeois society and in the Restoration Regime, which was trying to save the remnants of the feudal system. The poet has in mind the whole ephemerality of the desire of the nobility to drag out the course of history and return the pre-revolutionary sociopolitical system. That is why Vigny’s poetry is imbued with the utmost skepticism and pessimism. Hence, from this rejection of modernity, the character of de Vigny’s plots and images derives. As the literary critic T. V. Bovsunevskaya emphasizes: “Romantics had to synthesize a new, Renaissance type of person, but in such a way that he reflected the features of a new era and professed a new spirit.” De Vigny was looking for such a hero all his creative life; however, his hero will always be a lonely, misunderstood person, in a state of deepest conflict both with society and often with himself. It should be noted that de Vigny’s poetry is inherently deeply personal and lyrical, and in its external form it is emphatically epic and philosophical. Vigny himself argued that if he was ahead of his contemporaries in some way, it was in the ability to create philosophical poetry. The poet wraps in the form of a mythological or historical parable, an ancient plot such problems as the fatal loneliness of a genius, the impotence of a person in front of a cruel and blind deity, the suffering of the innocent. Thus, another feature of his poetry is also manifested — its being alien to topicality. The poet finds out the relationship not with his age, but with history in general, with God, with fate. In the later period of his work, the theme ’poet and society’ often sounds., Пропонована стаття присвячена дослідженню поеми французького романтика А. де Віньї «Смерть вовка». Автор дослідження аналізує образи тварин в поемі, художні засоби їх втілення. Розглядається основна тематика та проблематика твору як в контексті творчості А. де Віньї, так і в контексті європейського романтизму. Наголошується на тому, що поезія Віньї за своєю суттю глибоко особиста та лірична, а за зовнішньою формою підкреслено епічна та філософічна. Сам Віньї стверджував, що якщо й випередив у чомусь сучасників, то це у здатності створювати філософську поезію. Такі проблеми як: фатальна самотність генія, безсилля людини перед жорстоким і сліпим божеством, страждання невинних, поет одягає у форму міфологічної чи історичної притчі, античного сюжету. Таким чином, проявляється й інша особливість його поезії — вона далека від злободенності. Поет з’ясовує стосунки не зі своїм віком, але з історією взагалі, і з Богом, з долею. У пізнішому періоді його творчості часто звучить тема «поет та суспільство». Поема «Смерть вовка» (1843) увійшла до посмертної збірки віршів та поем Віньї «Долі», що вийшла 1864 р. Так, наприклад, до нього увійшли такі поеми як: «Гетсиманський сад», «Гнів Самсона», «Чистий дух». Саме завдяки публікації цієї збірки французькій літературі відкрилися тексти величезної поетичної сили. Літературознавці справедливо відносять їх до кращого, що було написано Віньї і що взагалі створено французькими поетами-романтиками. Саме твори цієї збірки демонструють «пошуки та вираження «ідеальної правди», високої моральності та духовності, ідеологічної активності тощо». Збірка «Долі» та поема «Смерть вовка» є яскравим зразком філософської поезії. Сам поет вважав, що філософська поезія — вершина мистецтва, вираження найважливіших підсумків поетичної думки. Відомим є порівняння самим поетом філософської поезії з великим органом, інструментом, підкреслював Віньї, який не має собі рівних за великою кількістю виразних засобів, багатства та повноти звучання. Над своїм філософсько-поетичним циклом поет працював близько 30 років і зробив його вершиною своєї творчості.

Стаття присвячена вивченню лінгвостилістичних особливостей мовотворчості Лесі Українки. ЇЇ метою є виявлення й аналіз мовних засобів вираження життєствердної модальності у поезії Лесі Українки, зокрема у її збірках «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки» та інших творах, що не ввійшли до збірок. Olena Shton. Language means of expressing of life-affirming modality in the poetry of Lesya Ukrainka. The article deals with the linguistic and stylistic features of Lesya Ukrainka’s linguo-creativity. The aim of the article is to identify and analyze the language means of expressing life-affirming modality in the poetry of Lesya Ukrainka, in particular in her collections of poems «On the wings of songs», «Thoughts and Dreams», «Echos» and other works not included in the collections.

Пропонована стаття окреслює стилістичні фігури синтаксичного рівня, які є виразниками емоцій у газетно-публіцистичному тексті. Матеріалом дослідження слугують тексти інтерв’ю, промов, заяв і дебатів провідних британських політиків (Девіда Кемерона (David Cameron), Ніка Клегга (Nick Clegg), Гордона Брауна (Gordon Brown). Емоційні стани в аналізованих текстах вербалізуються за допомогою стилістичних фігур, які підвищують виразність мовлення й підсилюють його емоційність за допомогою особливих синтаксичних будов. Серед стилістичних фігур виокремлюємо номінативні речення, парцеляцію, риторичні питання, синтаксичний паралелізм, антитезу, емфазу й повтор, які мають свої особливості застосування в досліджуваних текстах. У переважній більшості випадків стилістичні фігури є виразниками негативних емоцій (занепокоєння, гніву, незадоволення, обурення, презирства, роздратування). Стилістичні фігури синтаксичного рівня є характерною ознакою газетно-публіцистичних текстів, оскільки мовцю важливо правильно організувати, побудувати своє висловлення, щоб не лише передати власні емоційні стани, а й викликати відповідну реакцію в адресата, переконати адресата у правильності висловлюваних положень, ідей, тверджень тощо. Ще однією закономірністю виявляється конвергенція, тобто вживання різних стилістичних фігур в одному мовленнєвому контексті, їх «нанизування» одна на одну, доповнення. Так, зокрема, паралельні конструкції можуть оформлювати як частини речення, так і окремі речення, можуть супроводжуватися різного роду лексичними повторами, а також антитезою, парцеляцією. В той же час антитеза може будуватися на узуальній лексичній антонімії, на контекстуальних антонімах та синтаксичному паралелізмі., Предлагаемая статья характеризует стилистические фигуры синтаксического уровня, которые являются выразителями эмоций в газетно-публицистическом тексте. Материалом исследования послужили тексты интервью, выступлений, заявлений и дебатов ведущих британских политиков (Девида Кемерона (David Cameron), Ника Клегга (Nick Clegg), Гордона Брауна (Gordon Brown). Эмоциональные состояния в анализируемых текстах вербализируются при помощи стилистических фигур, которые усиливают выразительность речи и повышают ее эмоциональность при помощи особенных синтаксических построений. Среди стилистических фигур выделяем номинативные предложения, парцелляцию, риторические вопросы, синтаксический параллелизм, антитезу, эмфазу и повтор, которые имеют свои особенности употребления в исследуемых текстах. В большинстве случаев стилистические фигуры выражают негативные эмоции (беспокойство, гнев, недовольство, возмущение, презрение, раздражение). Стилистические фигуры синтаксического уровня являются характерной чертой газетно-публицистических текстов, поскольку говорящему важно правильно организовать, построить свое высказывание для того, чтобы не только передать собственные эмоциональные состояния, но и вызвать соответствующую реакцию у адресата, убедить адресата в правильности высказываемых положений, идей, утверждений и прочее. Еще одной закономерностью является конвергенция, то есть употребление разных стилистических фигур в одном речевом контексте, их «нанизывание» одна на другую, дополнение. Так, к примеру, параллельные конструкции могут оформлять как части предложения, так и отдельные предложения, могут сопровождаться различными лексическими повторами, а также антитезой, парцелляцией. В то же время, антитеза может основываться на узуальной лексической синонимии, на контекстуальных антонимах и синтаксическом параллелизме., The given article highlights the stylistic figures of the syntactic level, which are the expression of emotions in the newspaper and publicist texts. The study was based on the texts of interviews, speeches, statements and debates of the leading British politicians (David Cameron, Nick Clegg, Gordon Brown). Emotional states in the analyzed texts are verbalized using stylistic figures that enhance speech expressiveness and increase its emotionality with the help of special syntactic constructions. Among stylistic figures we single out nominative sentences, detachment, rhetorical questions, syntactic parallelism, antithesis, emphasis and repetition, which have their own peculiarities of use in the studied texts. In most cases stylistic figures express negative emotions (anxiety, anger, discontent, indignation, contempt, irritation) Stylistic figures of the syntactic level are a characteristic feature of newspaper and publicist texts, since it is important for the speaker to organize and build his utterance correctly in order not only to convey his own emotional states, but also cause an appropriate reaction from the addressee, to convince the addressee of the correctness of the statements, ideas, suggestions, etc. Another feature is convergence, that is, the use of different stylistic figures in one speech context, their "stringing" one on top of the other, their addition. So, for example, parallel constructions can form both parts of a sentence and separate sentences, they can be used with various lexical repetitions, as well as antithesis, detachment. At the same time, the antithesis can be based on common lexical antonyms, contextual antonyms and syntactic parallelism.

Мета. Визначити змістовні особливості поетичної спадщини О. Кониського з метою введення його в широкий науковий обіг. Методи дослідження: біографічний, описовий, естетико-функціональний, аналізу та синтезу, відбору і узагальнення інформації. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в центрі літературознавчого аналізу виявляються як сам автор, так і ряд його поетичних творів зі збірки «Порівняно струни», так і окремі вірші, які автор публікував у галицьких періодичних виданнях протягом 1860-1890-х років і які до цих пір залишаються поза полем зору сучасних літературознавців. Висновки. Аналіз поетичної спадщини О. Кониського показав, що авторські ідеї і прагнення, виражені в поетичному слові, були співзвучні з прагненнями насамперед тодішньої національної інтелігенції, як і з волелюбними настроями самих українців. Кониський належав до числа тих українських поетів другої половини ХІХ століття, які серед іншого і формулювали ці ідеї, адаптували і апробували серед широкої читацької аудиторії, вибираючи для цього нескладні жанрові форми, символіку та образну систему. Серед жанрово-стильових модифікацій поетичної спадщини поета можна виділити: поетичний маніфест, інвективу як особливе художньо-естетичного простору, в якому синтезовані ліричні, інтимно-ліричні, публіцистичні мовностильові складові. Розширення ідейно-проблемного спрямування творів зумовило появу нового типу ліричного героя, здатного відображати зміни реальної ситуації і відповідати на виклики нового часу. Простежено парадигму ліричних образів - представників української інтелігенції, які своє призначення бачили в служінні народові, безперечною була їх готовність до самопожертви заради цього. Інтерпретація поетичних текстів дозволила окреслити семантику основних символів, якими найчастіше користувався автор, Цель. Определить формосодержательные особенности поэтического наследия А. Конисского с целью введения его в широкий научный оборот. Методы исследования: биографический, описательный, эстетико-функциональный, анализа и синтеза, отбора и обобщения информации. Научная новизна исследования заключается в том, что в центре литературоведческого анализа оказываются как сам автор, так и ряд его поэтических произведений из сборника «Порванные струны», так и отдельные стихотворения, которые автор публиковал в галицких периодических изданиях в течение 1860-1890-х годов и которые до сих пор остаются вне поле зрения современных литературоведов. Выводы. Анализ поэтического наследия А. Конисского показал, что авторские идеи и стремления, выраженные в поэтическом слове, были созвучны со стремлениями прежде всего тогдашней национальной интеллигенции, как и сo свободолюбивыми настроениями самых украинском. Конисский принадлежал к числу тех украинских поэтов второй половины ХІХ века, которые среди прочего и формулировали эти идеи, адаптировали и апробировали среди широкой читательской аудитории, выбирая для этого несложные жанровые формы, символику и образную систему. Среди жанрово-стилевых модификаций поэтического наследия поэта можно выделить: поэтический манифест, инвективу как особое художественно-эстетическое пространство, в котором синтезированы лирические, интимно-лирические, публицистические языкостилевые составляющие. Расширение идейно-проблемного направления произведений обусловило появление нового типа лирического героя, способного отражать изменение реальной ситуации и отвечать на вызовы нового времени. Прослежено парадигму лирических образов – представителей украинской интеллигенции, свое предназначение видели в служении народу, бесспорной была их готовность к самопожертвованию ради этого. Интерпретация поэтических текстов позволила очертить семантику основных символов, которыми чаще всего пользовался автор, The goal is to define formal and content fea-tures of civic poetry by O. Konysky's with the aim of introducing him into wide scientific circulation. The methods used for research are biographical, descriptive, aesthetic-functional, analysis and synthesis, selection and generalization of information. The scien-tific novelty of the study is the center of literary analysis that in-cludes both the author himself and a number of his poetic works from the collection Torn Strings, as well as individual poems that were published in Galician periodicals during the 1860s and 1890s and remain unnoticed by literary critics. Conclusion. An analysis of O. Konysky's poetic work showed that the author's ideas and aspirations expressed in the poetic word were agreed with the aspi-rations of the national intelligentsia of that period and the freedom-loving sentiments of the Ukrainians themselves. Konysky was one of those Ukrainian poets who had formulated these ideas, adapted and tested them among a wide readership, preferring simple genre forms, symbols, and figurative systems. Among the genre-style modifications of the poet's work should be pointed out as a poetic manifesto, invective as a special artistic and aesthetic field that synthesized lyrical, intimate-lyrical, journalistic linguistic compo-nents. The extension of the ideological and problematic direction of the works led up to the appearance of a new type of lyrical hero, able to reflect the changing real situation and respond to the chal-lenges of modern times. It was determined the paradigm of the lyrical figure – representatives of the Ukrainian intelligentsia, who perceived their purpose to serve to the people. They were unques-tionable ready to sacrifice for this purpose. The poetic text's inter-pretation allowed outlining the semantics of the main symbols, which were most often used by the author, Objectif. Déterminer les caractéristiques formelles de l'héritage poétique d'A. Konissky afin de l'introduire dans une large diffusion scientifique. Méthodes de recherche: biographique, descriptive, esthétique-fonctionnelle, analyse et synthèse, sélection et généralisation de l'information. La nouveauté scientifique de la recherche réside dans le fait que l'auteur lui-même et un certain nombre de ses poèmes du recueil "Broken Strings" et des poèmes individuels que l'auteur a publiés dans des périodiques galiciens dans les années 1860-1890 sont au centre de l'analyse littéraire. et qui restent encore en dehors du champ de vision des érudits littéraires modernes. Conclusions. L'analyse de l'héritage poétique d'A. Konissky a montré que les idées et les aspirations de l'auteur exprimées dans le mot poétique étaient en accord avec les aspirations, tout d'abord, de l'intelligentsia nationale d'alors, ainsi qu'avec les humeurs épris de liberté de l'Ukraine lui-même. Konissky était l'un de ces poètes ukrainiens de la seconde moitié du XIXe siècle qui, entre autres, formulaient ces idées, les adaptaient et les testaient auprès d'un large public, en choisissant pour ce genre simple des formes, des symboles et des images. Parmi les modifications de genre et de style de l'héritage poétique du poète, on peut citer: un manifeste poétique, une invective comme espace artistique et esthétique particulier, dans lequel sont synthétisées des composantes de style linguistique lyrique, intime-lyrique, journalistique. L'expansion de la direction idéologique et problématique des œuvres a conduit à l'émergence d'un nouveau type de héros lyrique, capable de refléter un changement de la situation réelle et de répondre aux défis du temps nouveau. Le paradigme des images lyriques est tracé - les représentants de l'intelligentsia ukrainienne, ils ont vu leur mission au service du peuple, leur volonté de se sacrifier pour cela était indiscutable. L'interprétation des textes poétiques a permis d'esquisser la sémantique des principaux symboles que l'auteur a le plus souvent utilisés

Introduction. The study focuses on the analysis of lexico-semantic and stylistic means of oppositions’ verbalization in Ray Bradbury’s texts.Purpose. The aim of this paper is to examine the basic views of scholars on the linguistic means of expressing oppositions and illustrate them with examples from Ray Bradbury’s novel“Fahrenheit 451”.Methods. The paper applied the methods of stylistic analysis, semantic and contextual analysis.Results. Systemic relation in language representing oppositions of different kinds have been studied by many scholars in different genres of texts but fiction. In Ray Bradbury’s science fiction novel “Fahrenheit 451” opposition relations are created with the help of such lexical means as synonymy, antonymy on the levels of separate words, lexical and semantic groups and lexical and thematic fields. The study of lexico-semantic and stylistic means of opposiitons’verbalization approved that among the dominant means there are antithesis, metaphor and metonymy as stylistic means to represent the conceptual opposition “HUMAN BEING – TECHNOLOGY” which is one of the crucial in creating the unique idiostyle of the writer.Conclusions. Oppositions on the lexico-semantic level are verbalized through the synonymic and antonymic relations of the separate words, lexical and semantic groups, lexical and thematic fields. The stylistic means manifesting the oppositions in the Ray Bradbury’s woks are antithesis to show the contrast; metaphor and metonymy to create opposition on the basis of common characteristics. The further research will be aimed at the in-depth analysis of the verbalization means of the conceptual opposition “HUMAN BEING – TECHNOLOGY” in Ray Bradbury’s works for classifying the peculiarities of the writer’s idiostyle., Статтю присвячено аналізу лексико-семантичних і стилістичних засобів вербалізації опозицій у текстах Рея Бредбері. Виявлено такі лексичні типи створення відношень опозиції в текстах письменника, як: синонімія, антонімія, лексико-семантичні групи та лексико-тематичні поля. Серед стилістичних засобів виокремлено антитезу, метафору та метонімію. У ході дослідження розглянуто основні погляди науковців щодо теорії опозицій у германістиці, інтерпретовано мовні засоби репрезентації відношеньопозиції на основі вибірки прикладів із роману Рея Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”.Ключові слова:

The poetic word has long attracted the attention of researchers. However, despite a large number of diverse scientific researches, the problem of lexicographic description of figurative means presented in the works of a particular artist or writer generation remains unresolved. In this connection, it is actual to create the dictionary of artistic and expressive means of Ukrainian poetry of the 60s of 20th century as most significant one during the Soviet totalitarian regime. We aim to determine the principles for the creation of a dictionary of artistic and expressive means embodied in the material of Ukrainian poetry of the 1960s. To achieve the stated goal, one must accomplish the following tasks: to develop a structure of an entry and organization of the dictionary; form a system of comments; establish the principles of quoting; outline the features of the graphic design of the dictionary; identify possible areas of use of this lexicographic work. In the paper, the researcher determines that at the level of the macrostructure of the dictionary, there are the following components: preface, rules for using the dictionary, dictionary body and additional references (alphabetic index of registry words, bibliographic index, glossary of terms, list of actual sources of the dictionary). The dictionary body consists of the following blocks (in each block, the registry words are given in alphabetical order): annomination, antithesis, epithet, metaphor, oxymoron, polyptoton, comparison (the thematic groups are given in alphabetical order of their names placement). Such a presentation of the analyzed material is explained by the fact that the mentioned artistic and expressive means are widely represented in the studied poetic writings, and their study will make it possible to comprehend the depth of the aesthetic world of every artist, in particular, and the literary movement in general. The dictionary article in each of the separated blocks contains a header unit and an array of contexts.

The poetic word has long attracted the attention of researchers. However, despite a large number of diverse scientific researches, the problem of lexicographic description of figurative means presented in the works of a particular artist or writer generation remains unresolved. In this connection, it is actual to create the dictionary of artistic and expressive means of Ukrainian poetry of the 60s of 20th century as most significant one during the Soviet totalitarian regime. We aim to determine the principles for the creation of a dictionary of artistic and expressive means embodied in the material of Ukrainian poetry of the 1960s. To achieve the stated goal, one must accomplish the following tasks: to develop a structure of an entry and organization of the dictionary; form a system of comments; establish the principles of quoting; outline the features of the graphic design of the dictionary; identify possible areas of use of this lexicographic work. In the paper, the researcher determines that at the level of the macrostructure of the dictionary, there are the following components: preface, rules for using the dictionary, dictionary body and additional references (alphabetic index of registry words, bibliographic index, glossary of terms, list of actual sources of the dictionary). The dictionary body consists of the following blocks (in each block, the registry words are given in alphabetical order): annomination, antithesis, epithet, metaphor, oxymoron, polyptoton, comparison (the thematic groups are given in alphabetical order of their names placement). Such a presentation of the analyzed material is explained by the fact that the mentioned artistic and expressive means are widely represented in the studied poetic writings, and their study will make it possible to comprehend the depth of the aesthetic world of every artist, in particular, and the literary movement in general. The dictionary article in each of the separated blocks contains a header unit and an array of contexts.

The article discusses the phenomenon of language game as Sergei Dovlatov‘s artistic style individual feature. Using the different types of language game is an essential characteristic of Sergei Dovlatov‘s idiostyle. In accordance with the classification of the language game in framework of semiotic approach, semantic and syntactic language game are distinguished. The article performs such syntactic mechanism of creation of the language game as antithesis. The most productive type of antithesis – syncrisis is analyzed in the article. The principal functions of syncrisis in Sergei Dovlatov‘s artistic style of early and mature periods are determined. According to the research we find out the following features of functioning syncrisis in Sergei Dovlatov‘s idiostyle. Syncrisis is actively used for creation so-called «ironic antithesis». Syncrisis performs an entertaining and attitudinal functions in general. Using precedent names in the antithetical constructions helps to create different artistic effects in Sergei Dovlatov‘s prose.

The article discusses the phenomenon of language game as Sergei Dovlatov‘s artistic style individual feature. Using the different types of language game is an essential characteristic of Sergei Dovlatov‘s idiostyle. In accordance with the classification of the language game in framework of semiotic approach, semantic and syntactic language game are distinguished. The article performs such syntactic mechanism of creation of the language game as antithesis. The most productive type of antithesis – syncrisis is analyzed in the article. The principal functions of syncrisis in Sergei Dovlatov‘s artistic style of early and mature periods are determined. According to the research we find out the following features of functioning syncrisis in Sergei Dovlatov‘s idiostyle. Syncrisis is actively used for creation so-called «ironic antithesis». Syncrisis performs an entertaining and attitudinal functions in general. Using precedent names in the antithetical constructions helps to create different artistic effects in Sergei Dovlatov‘s prose.

У статті на матеріалі листів, віршів Лесі Українки з циклу «Зоряне небо» й «Мелодії», віршів М. Лермонтова та А. Ланге проаналізовано характер її діа- логічних відносин з Іншим. Через діалог реальний і фікційний розкривається художньо-філософський світ поетеси, усвідомлений у контексті національної та європейської гуманістичної думки. Дослідження спирається на методи компа- ративістики та ґадамерівської герменевтики. Завдяки методологічним підходам С. Бураго (Київ) і О. Богданової (Санкт-Петербург), котрі поставили реципієнта в ситуацію спів-мислення з письменником, створюється ефект «живої присут- ності» Лесі Українки-людини в нашій дійсності. В опозиції Я – не-Я (Інший) друга її частина представлена в різновидах Іншого: Інший/Свій, Інший/Чужий та Інший/Ворожий, що впливає на дискурс Лесі Українки. Доведено, що текстам Лесі Українки властиві такі якості, як «текст-повідомлення, текст-розмисли, текст-переживання, текст-читання, текст-єдність, текст-вибір, текст-рішення, текст-життя» (терміни Т. Д. Суходуб). Схарактеризовано специфічні функції інокультурних мовних одиниць в епістолярії поетеси. У компаративному вимірі розглянуто архетипні образи зорі та зоряного неба у віршах Лесі Українки, М. Лермонтова та А. Ланге. Актуалізовано онтологічну проблематику у твор- чості письменниці. The dialogical relations between LesiaUkrainka and Other are analysed on the material of the letters, Lesia Ukrainka’s poems from the series “Zoriane nebo” and “Melodii”, M. Lermontov’s and A. Lange’s poems. Artistic and philosophical world of the poetess, realizing in the contex of the national and European humanist thought, is opened through the real and fictitious dialogue. Investigation is based on compa- rative methods and Gadamer’s hermeneutics. Using methodological approaches of S. Burago (Kуiv) and O. Bogdanova (St. Petersburg) where the recipient is in the situationof co-thinking with the writer, the effect of “live presence” of Lesіa Ukrainka-person in our reality is made. Inopposition I – not I (Other) the second part is presented in Other varieties: Other/Own, Other/Strangerand Other/Hostile that affects the discourse of Lesia Ukrainka. It is proved that Lesia Ukrainka’s texts have such qualitiesas “text-message (co-communication), text-thinking, text-worring, text- reading, text-unity, text-choice, text-decision, text-life” (terms of T. D. Sukhodub). The specific functions of other culture language units in the poetess epistolary are characterized. Archetypal images of the starsand the starrysky in the poems of Lesіa Ukrainka, M. Lermontov and A. Lange are examined in comparative aspect, ontolo- gical problems in the works of the writer are actualized.

Антитеза, будучи іманентною домінантою стилю грецького історика Геродота, досі не знайшла всебічного висвітлення у лінгвістичних студіях. У статті здійснено класифікацію одного із видів складної антитези – двочленної за зовнішньою та внутрішньою структурами. Щодо зовнішньої організації, то простежуємо тенденцію до поєднання різних частин мови, а також фактичну відсутність двочленних антитез без підсилю¬вальних компонентів. Водночас внутрішня організація характерна превалюванням різнокореневих антонімів. Antithesis, being an immanent dominant of the style of the Greek historian Herodotus, has not been extensively covered in the corresponding linguistic studies. Taking into account the existing subdivision of this language figure, according to the number of contrasted elements, into compound and simple, which in its turn is subdivided into two-, three- and four-member antithesis, the aim of the article has been determined to research one of its types, namely two-member antithesis. Correspondingly to the set aim, the classification of this compound antithesis type has been elaborated according to its inner and outer structures. As far as the outer structure is concerned, the tendency to combine various parts of speech with the predominance of noun, verb and adjective combinations within one antithesis has been noted as well as the actual absence of a two-member antithesis without intensifying components (adversative particles, conjunctions, articles in the distributive function) has been revealed. Simultaneously, the inner structure is characterized by the prevalence of antonyms with different roots that greatly outnumber morphemeless and one-root antonyms. Apart from that, the complication of the syntactic structure of the two-member antithesis in comparison with a simple one has been ascertained.

У статті розглядається філософський аспект лінгвістичної категорії антонімії. Враховуючи діалектичний закон єдності та боротьби протилежностей, інтерпретація антонімічних зв’язків з точки зору філософського підходу дозволяє розглядати явище антонімії як опосередкований результат дії цього закону. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33497 В статье рассматривается философский аспект лингвистической категории антонимии. Учитывая диалектический закон единства и борьбы противоположностей, интерпретация антонимических отношений с точки зрения философского подхода позволяет рассматривать явление антонимии как опосредованный результат действия этого закона. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33497 The article focuses on the philosophical aspect of antonymy, which is interpreted as the way of verbal reflection of the objective reality polarization according to the principle of antithesis. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33497

У статті розглянуто основні лінгвориторичні лексичні засоби творення комунікативного іміджу сучасного політичного лідера та проаналізовано їх маніпулятивний потенціал. The paper surveys main linguorhetorical lexical means of creating communicative image of a contemporary political leader as well as analyses their manipulative potential.

У статті досліджуються лексичні носії експресивності в рекламних текстах-регулятивах. Особлива увага приділяється вживанню різних тропів у рекламних текстах-регулятивах. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30091 В статье исследуются лексические носители экспрессивности в рекламных текстах-регулятивах. Особое внимание уделяется употреблению разных тропов в рекламных текстах-регулятивах. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30091 The article in question deals with the lexical bearer of the expressivity in the advertising. Herewith much attention is given to the usage of different figures of speech in advertising texts. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30091

У цій статті, спираючись на комплексний зіставний аналіз, розглянуто особливості відтворення в англомовних перекладах малої прози В.Винниченка такої головної риси ідіостилю письменника, як контрастність. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/25226 В данной статье, опираясь на комплексный сопоставительный анализ, рассматриваются особенности воспроизведения в англоязычных переводах малой прозы В.Винниченко такой основной черты идиостиля писателя, как контрастность. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/25226 The article deals with the consideration of the English translations of V.Vynnychenko’s small prose. Relying on the complex comparative analysis, the peculiarities of rendering in the English translation of the contrast, the main feature of V.Vynnychenko’s idiostyle, are being analysed. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/25226