Search

Стаття присвячена визначенню загальних тенденцій у педагогічній освіті, що можна відмітити в українських університетах. Формулювання мети зумовлене необхідністю з’ясувати виклики, з якими стикаються українські університети в умовах війни та постпандемії. Об’єктом дослідження стали тенденції розвитку педагогічної освіти в Україні. Автори проаналізували процеси адаптації університетської педагогічної освіти до функціонування в умовах нових соціальних викликів (в Україні – в умовах війни та постпандемії). Розуміння поняття «тенденції розвитку педагогічної освіти» авторами сформульовано як складний процес незворотних змін, що відбуваються в системі професійної підготовки фахівців педагогічних професій, які характеризуються кількісними та якісними показниками та приводять до трансформацій у структурі із прогресивними або регресивними рисами. Аналіз показав, що навчальні програми, переліки навчальної літератури, зокрема і з можливістю використання електронних підручників, посібників, навчальних додатків, потребують подальшого оновлення в університетах України. Надалі буде реалізовано індивідуальний підхід в освітньому процесі, його персоналізацію та розвиток пізнавальної діяльності тих, хто здобуває педагогічну освіту, зокрема і для учнів з особливими освітніми потребами. Дослідження довело, що безперервність потребує впровадження та підтримки для розвитку ефективної системи цифрової трансформації в університетах України за такими напрямами, як: доступне та сучасне цифрове освітнє середовище; розвиток цифрових компетентностей учасників освітнього процесу; зміст ІКТ-освіти відповідає сучасним вимогам; послуги та процеси у сфері освіти є прозорими, зручними й ефективними; упровадження електронного документообігу. В умовах ведення інформаційної гібридної війни актуальним залишається забезпечення умов для доступу учасників освітнього процесу до безпечного користування інтернетом, формування навичок безпечної поведінки в інтернеті, забезпечення комп’ютерів ліцензованим програми, технічні засоби й інші засоби контролю, які обмежують доступ до сайтів із небажаним контентом для дітей і дорослих. Автори встановили, що керівники закладів вищої освіти фактично взяли на себе відповідальність за ухвалення управлінських рішень у нових умовах навчального процесу (навчання та роботи) вишів України, адаптацію нормативних документів і рекомендацій центральних органів виконавчої влади у сфері освіти. Рекомендовано використовувати зовнішні (зокрема, плановий/позаплановий інституційний аудит) і внутрішні (проведення процедури самооцінювання освітнього й управлінського процесів, розроблення внутрішньої системи забезпечення якості освіти в закладах освіти) інструменти для розвитку системи якості освіти, адаптації їх до умов провадження освітньої й управлінської діяльності в умовах воєнного стану та повоєнного періоду. Зазначені тенденції також пов’язані з тим, що за останнє десятиліття в українському науковому співтоваристві не лише активізувалося впровадження порівняльно-педагогічних досліджень, а й вибудувалась траєкторія міжнародної співпраці та кооперації, індустрія розробки наукових проєктів, розвивається пошук партнерів, що позитивно впливає на загальну якість вищої педагогічної освіти в Україні.

The article is dedicated to the determination of what are the general (European) and local (Ukrainian) trends in teachers’ education. The formulation of the goal is determined by the need to find out how the challenges faced by Ukrainian universities in the conditions of the war and post-pandemic affect the development trends of European pedagogical education as a whole. The object of study was trends of pedagogical education in Ukraine and Europe. The authors analyzed processes of adaptation of university pedagogical education to functioning Ukraine – in conditions of war and post-pandemic, and in Europe – in conditions of massive integration of the Ukrainian university community, both students and teachers, in European institutions of higher pedagogical education. The comparative analysis demonstrated, that educational programs, lists of educational literature, including those with the possibility of using electronic textbooks, manuals, and educational applications, need to be further updated in Ukrainian Universities. The investigation proved out, that continuality needs the implementation and support for the development of an effective system of digital transformation in Ukrainian universities in the following directions: the digital educational environment is accessible and modern; development of digital competencies of participants in the educational process; the content of ICT education meets modern requirements ect.

Modern epidemiological studies confirm that comorbid diseases and conditions can have significant impact on diagnostic and treatment of the underlying disease. The problem of the comorbidy of stable coronary heart disease (SCHD) and metabolic syndrome (MS) has high medical and social significance, need high costs for diagnosis and treatment, and leads to decreased of quality of life (QOL). QOL is an important indicator of the health status of patients, which comprehensively characterizes human physical, psychological, emotional and social functioning. The objective:to conduct a comparative analysis of the QOL of patients with combination of SCAD and MS versus patients with isolated SCHD. Materials and methods.The study included 102 patients: 52 people with MS in combination with SCAD and 50 patients with SCHD only. There were 42 (51.2%) men (mean age 49.8 ± 5.3 years), and 40 (48.8%) women (mean age 51.6 ± 6.7 years). The QoL score was assessed by general medical questionnaire – the Medical Outcomes Study 36-Item (SF-36), in which all scales form two indicators: mental and physical health and a specialized questionnaire for patient with stable angina pectoris – SAQ (Seattle Angina Questionnaire). The diagnosis of SCHD with functional class (FC) assessment was performed by European Society of Cardiology criteria. MS was established if three out of five diagnostic criteria were met. Results.Patients with comorbid MS and SCHD demonstrated significantly lower QoL scores, both in psychological and physical components of health (according to the SF-36 questionnaire) compared to patients with SCHD alone (p Conclusion.Patients with metabolic syndrome in combination with stable coronary heart disease (SCHD) had a statistically significantly lower level of quality of life according to the evaluation by both SF-36 nonspecific questionnaire and the SAQ specific questionnaire comparing to group of patients with isolated SCAD.

The article outlines the nature of the aviation normative document as a legal and linguistic phenomenon. Differences in English and Ukrainian lexical systems cause application of translation transformations. Lexical transformations of concretization, generalization, addition, omission, modulation, and descriptive translation prove to be the most frequent in English-Ukrainian translation of ICAO normative documents.

The article identifies the features of intercultural communication in the context of European regulations. Based on an analytical review of scientific research of European and domestic scientists, the authors have identified the essence of the concept of "intercultural communication" in the European educational space and European documents in particular; clarification of the difference between the concepts of intercultural and cultural communication. The set of theoretical methods made it possible to identify the leading trends in European policy in the field of intercultural communication, ways to implement the main tasks and provisions of such policy and outline its main priorities and difficulties in modern socio-political conditions characterized by instability and uncertainty.It is established that intercultural communication in the European scientific and educational dimension is understood as a way of cooperation and cultural exchange, which provides for the establishment of understanding between representatives of different countries, nationalities, religions, etc.The priority goals of intercultural communication according to the provisions of European documents in this direction are: to foster intercultural understanding, tolerance, mutual respect and ethics of global citizenship and shared responsibility; development of intercultural empathy and education, training of representatives of different nations, ethnic groups and peoples to consider, analyze and solve problems related to cultural differences; to cultivate in the representatives of different states intercultural attitudes, including the manifestation of tolerance, respect, curiosity and receptivity to other cultures; to ensure the acquisition by representatives of different cultures and states of cultural knowledge, both general and specific to a particular culture, paying special attention to contextual and subtextual cultural elements; to recognize the natural and cultural diversity of the world, to recognize that all cultures and civilizations can contribute to sustainable development and are its decisive factors.Analysis of the functioning of various structural organizations of the EU revealed that their professional and social activities are directed in two directions: conceptual (dissemination of information on new laws and regulations of the European Union in the field of intercultural communication), which ensures the implementation of the value component of intercultural communication; functional (organization of various cultural events, events aimed at cooperation between representatives of different nations, ethnic groups, social strata, etc.), which ensures the implementation of basic tasks by means of direct communication and various forms of intercultural communication (festivals, creative weeks, days of European culture in education and public cultural institutions, thematic exhibitions in museums, various choreographic and theatrical performances for children and adults, etc.).It is determined that the most relevant trends in the development of European educational policy in the field of intercultural communication are: the establishment of broad communication and partnership in various spheres of life, especially - education, culture, politics and economics; expansion of public interaction and partnership for peace with the countries of the Eastern region; search for permanent means of influencing public opinion on the rule of human rights and freedoms in relation to the will, cultural affiliation, recognition and acceptance of intercultural diversity; establishing cooperation between the Ministries of Culture, Education and Science, the Ministries of Foreign Affairs; development of the existing network of cultural, public and public organizations for the dissemination of knowledge and competencies in intercultural communication; further financial assistance and encouragement of exchange between scientific circles and practices in the field of international cultural relations.Among the barriers to the implementation of intercultural communication, the authors distinguish: creating and maintaining a comfortable psychological atmosphere for each representative of different cultures; ensuring tolerant interaction and cooperation; optimal organization of group cooperation and ensuring the implementation of the principle of diversity., У статті визначено особливості забезпечення міжкультурної комунікації в контексті європейських нормативно-правових документів. На основі аналітичного огляду наукових досліджень європейських та вітчизнянихвчених авторами визначено сутність поняття «міжкультурна комунікація» у європейському освітньому просторі та європейських документах зокрема; здійснено уточнення щодо різниці між поняттями міжкультурна такультурна комунікація. Комплекс теоретичних методів уможливив визначення провідних тенденції розвитку європейської політики у сфері міжкультурної комунікації, шляхи імплементації основних завдань таположень такої політики та окресли-ти її основні пріоритети і труднощі реалізації в сучасних суспільно-політичних умовах, що характеризуються нестабільністю та невизначеністю.Встановлено, що під міжкультурною комунікацією в європейському науково-освітньому вимірі прийнято розуміти такий спосіб спікування та культурного обміну, який забезпечує налагодження порозуміння міжпредстав-никами різних країн, національностей, релігій тощо. Пріоритетними цілями міжкультурної комунікації за положеннямиєвропейських документів у цьому напрямі є: виховувати міжкультурне взаємо-розуміння, толерантність, взаємоповагу та етику глобального громадянства та спільної відповідальності; розвиток міжкультурної емпатії та освіченості, навчання представників різних націй, етнічних груп та народів розглядати, аналізувати та вирішувати проблеми, пов’язаних з культурними відмінностя-ми; виховувати у представників різних держав міжкультурні установки, що включають прояв толерантності, поваги,допитливості та сприйнятливості до інших культур; забезпечувати набуття представниками різних культур та держав культурних знань, як загальних, так і специфічних для певної культури, приділяючи особливу увагу контекстуальним та підконтекстним культурним елементам; визнати природне та культурне різноманіття світу, визнати, що всі культури тацивілізації можуть сприяти сталому розвитку та є його вирішальними чинниками.Аналіз функціонування різних структурних організації ЄС дозволив, установити, що їхня професійна та суспільна діяльність спрямована два напрямки: концептуальний (розповсюдження інформації щодо нових законівта положень Європейського Союзу в сфері міжкультурної комунікації), що забезпе-чує реалізацію ціннісної складової міжкультурної комунікації; функціональний (організація різноманітних культурних заходів, заходівспрямованих на коопе-рацію між представниками різних націй, етнічних груп,соціальних прошарків тощо), що забезпечує імплементацію основних завдань засобами безпосередньої комунікації та різних форм організації міжкультурної комунікації (фестивалі, творчі тижні, дні європейськоїкультури в освітніх та громадських закладах культури, тематичні виставки в музеях, різні хореографічні та театральні постановки для дітей та дорослих тощо). Визначено, що найбільш актуальними є такі тенденції розвитку європейської освітньої політики у сфері міжкультурної комунікації як:налагодження широкої комунікації та партнерства у різних сферах життя,насамперед – освіта, культура, політика та економіка; розширення суспільної взаємодії та партнерства в цілях миру з країнами Східного регіону; пошук постійних засобів впливу на суспільну думку щодо верховенства прав тасвобод людини щодо її волевиявлення, культурної приналежності, визнаннята прийняття міжкультурної різноманітності; налагодження співпраці між міністерствами культури, освіти та науки, міністерствами закордонних справ; розвиток існуючої мережі культурних, громадських та публічнихорганізацій для розповсюдження знань та компетентностей у міжкультурнійкомунікації; подальше фінансове сприяння та заохочення обміну між науковими колами та практиками в галузі міжнародних культурних відносин. Серед бар’єрів імплементації міжкультурної комунікації авторивиокремлюють: створення та підтримка комфортної психологічної атмосфери для кожного представника різних культур; забезпечення толерантної взаємодії та кооперації; оптимальна організація групової співпраці та забезпечення реалізації принципу різноманітності.