Search

The article describes the features of the short but bright life of the eldest representative of the famous Ukrainian family, Ivan Kolessa (1864–1898), through the prism of his contacts with Ivan Franko. For the first time, Ivan Kolessa’s letters to Ivan Franko were published by Kateryna Zozulyak. The biography, scientific and creative achievements of Ivan Mykhailovych Kolessa, and his correspondence with I. Franko has not been the subject of a separate study yet. So the relevance of the article is determined by this fact. It focuses on the specifics of folklore and ethnographic works of I. Kolessa, examines the content of the correspondence between I. Kolessa and I. Franko. The purpose of the article is to find out the contribution of I. Kolessa to the development of Ukrainian folkloristics, to trace his development as a research scientist. I. Kolessa asked Franko for help and advice regarding the publication of collected folklore and ethnographic materials, the organization of «The Academic Community» of Ukrainian students in Krakow, and also shared his creative ideas. I. Kolessa was the organizer and the first chairman of the association of Ukrainian students, «The Academic Community». On the initiative of I. Kolessa, the collection of materials for the compilation of a dictionary of Ukrainian medical terms, which was supposed to serve as a popular manual on hygiene and medicine, was started. From the beginning of the 1880s, I. Kolessa actively recorded folk songs and prose works, as well as customs and rites in Khodovychy and the surrounding villages of Tatarske and Stryhantsy of Stryi district. He was interested in folk music, as he had musical talent. Also, he played the violin well. I. Kolessa was one of the first Ukrainian folklorists in Galicia who recorded both the lyrics and the melodies of songs. The article emphasized that I. Franko highly estimated the folkloristic works of I. Kolessa, especially, his work «Galician and Ruses folk songs with melodies / Collected in the village of Khodovychy by Dr. Ivan Kolessa» (1902). This book was published with the help of Oleksandr and Filaret Kolessa, and Ivan Franko recommended it for publication. In his review of the second, fourth, and fifth volumes of «Hutsulshchyna» by V. Shukhevych, I. Franko called I. Kolessa’s collection an interesting sample of the singing repertoire of a separate village. Analyzing the motif of the song about the fighting between two Cossacks, a priest’s son and a widow’s son, Franko also mentioned a short fragment of the song from the collection of I. Kolessa in his article «Two Cossacks Fight for a Girl» I. Franko said that I. Kolessa had been the representative of folklorists of the «new type». He emphasized a detailed study of the folklore of individual settlements. At the same time, I. Franko expressed several critical remarks in his letters, which Kolessa gratefully accepted, as he needed expert advice. In the letters of I. Franko, there is also an assessment of the poetic and translation works of I. Kolessa., У статті охарактеризовано особливості короткого, але яскравого життєвого шляху старшого із сла- ветної української родини Колесс – Івана (1864–1898), зокрема крізь призму його контактів з Іваном Франком. Листи Івана Колесси до Івана Франка вперше опублікувала Катерина Зозуляк. Актуальність статті зумовлена тим, що біо- графія, науковий та творчий доробок Івана Михайловича Колесси, його листування з І. Франком ще не були об’єктом окремого дослідження. У статті акцентовано на специфіці фольклорно-етнографічних праць І. Колесси, розглянуто зміст листування між І. Колессою та І. Франком. Мета статті – з’ясувати внесок І. Колесси у розвиток української фольклористики, простежити його становлення як вченого-дослідника. І. Колесса звертався до І. Франка за допомогою і порадами щодо публікації зібраних ним фольклорно-етнографічних матеріалів, організації «Академічної громади» українських студентів у Кракові, а також ділився своїми творчими задумами. І. Колесса був організатором і першим го- ловою об’єднання українських студентів «Академічна громада». З ініціативи І. Колесси було розпочато збір матеріялів до складання словника українських медичних термінів, який мав слугувати популярним посібником із гігієни й меди- цини. Від початку 1880-х рр. І. Колесса активно фіксував народні пісні й прозові твори, а також звичаї та обряди у Хо- довичах і навколишніх селах – Татарському та Стриганцях Стрийського повіту, цікавився народною музикою, оскільки був наділений музичним талантом, добре грав на скрипці. І. Колесса був одним із перших українських фольклористів у Галичині, які фіксували не тільки тексти, але й мелодії пісень. У статті акцентовано, що І. Франко дуже високо ціну- вав фольклористичні напрацювання І. Колесси, передусім його працю «Галицько-руські народні піснї з мельодиями/ Зібрав у селї Ходовичах др. Іван Колесса» (1902), яка побачила світ стараннями Олександра та Філярета Колесс, арекомендував її до друку саме Іван Франко. У рецензії на другий, четвертий і п’ятий томи «Гуцульщини» В. Шухевича І. Франко назвав збірку І. Колесси цікавим зразком пісенного репертуару окремого села. Аналізуючи мотив пісні про поєдинок двох товаришів-козаків, поповича і вдовиного сина, Франко у статті «Два козаки б’ються за дівчину» згадав і короткий уривок пісні зі збірки І. Колесси. І. Франко зарахував І. Колессу до генерації фольклористів «нового типу», наголосив на доцільності детального вивчення фольклору окремих населених пунктів. Водночас І. Франко у своїх листах висловив ряд критичних зауважень, до яких І. Колесса з удячністю прислухався, оскільки потребував поради фахівця. У листах І. Франка є також оцінка поетичного та перекладацького доробку І. Колесси.

The purpose of the article is to study how the cooperation of Ukrainian researchers of the past developed with the first Polish professional periodical in the field of history – "Kwartalnikem Historycznym" during 1887–1914. The research methodology is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, authorial objectivity using general scientific and special-historical methods. The scientific novelty of the research is that the authors introduced into the scientific circulation an array of historiographical sources for the first time in historical science, illucidating the topic of Polish-Ukrainian scientific communication, which was built around the journal "Kwartalnik Historyczny" published in Lviv. Conclusions. The peak of cooperation of Ukrainians with the journal "Kwartalnik Historyczny" falls on the years 1887–1897 and coincides with the revival of Polish-Ukrainian relations within the framework of the "New Era" policy implemented in Galicia. And despite the fact that the interaction of Ukrainian researchers with the editors of the journal had a rather fragmented natur, based mostly on personal contacts and depended, to a large extent, on the general background of Polish-Ukrainian public relations, it opened up new horizons for the realization of scientific potential of Ukrainian scientists and to popularize Ukrainian history and culture among the Polish public. In turn, the editorial staff of the journal, professing the principles of science, continued to follow with interest the appearance of the works of Ukrainian researchers of the past and to discuss with them even after the collapse of the "New Era" policy, when Polish-Ukrainian scientific relations and cooperation, which were established during the 1980s and 1990s began to fade, yielding to the growing confrontation., Мета статті. Дослідити як впродовж 1887–1914 рр. розвивалася співпраця українських дослідників минулого з першим польським професійним у галузі історії виданням – «Kwartalnikem Historycznym». Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, автор-ської обʼєктивності з використанням загальнонаукових та спеці-ально-історичних методів. Наукова новизна дослідження полягає у запровадженні до наукового обігу масиву історіографічних дже-рел, на підставі якого вперше у історичній науці піднімається тема польсько-української наукової комунікації, що вибудувалася довкола створеного у Львові часопису «Kwartalnik Historyczny». Висновки. Пік співробітництва українців з часописом «Kwartalnik Historyczny» припадає на 1887–1897 рр. і співпадає в часі з пожвавленням польсько-українських стосунків у межах впровадженої у Галичині полі-тики «Нової ери». Та попри те, що взаємодія українських дослід-ників з редакцією часопису мала доволі фрагментарний характер, ґрунтувалася на особистісних контактах і залежала, значною мі-рою, від загального фону польсько-українських громадських сто-сунків, вона відкривала нові горизонти для реалізації як власного наукового потенціалу українських вчених, так і для популяризації української історії і культури серед польської громадськості. Своєю чергою редакція часопису, сповідуючи принципи науковості, про-довжувала зацікавлено відслідковувати появу праць українських дослідників минулого та дискутувати з ними навіть після згорта-ння політики «Нової ери», коли польсько-українські наукові взаємини і співпраця, що налагоджувалися впродовж 80–90-х рр. XIX ст., почали згасати, поступаючись всезростаючій конфронтації.

The article clarifies the authorship and examines the problems of the threeact drama «Budziatyńce» (1861), fragments of which (as the work of an unknown author) were first published by Ivan Franko with his own preface and commentary, under the general title «Будятинці» («Budziatyntsi») in the Lviv newspaper «Dilo» («Діло») in January 1908. «Melodrama» (by the author’s definition) is written in rhyming syllabic verse in Polish and Ukrainian.Apparently, given some ideologically incorrect and obscene passages in the drama, the publication of excerpts from it with his preface and commentary undertaken by Franko was not reprinted in the Soviet edition of «Collected Works» by Ivan Franko, but presented much later in the additional 54th volume (2011). However, the commentary does not mention the responses to Franko’s then scandalous publication of fragments from the drama and its author is not identified. These questions are addressed for the first time in the proposed article.In his response to Franko’s publication, the Greek Catholic priest Osyp (Josyph) Botsian revealed the identity of the author of the drama «Budziatyńce» (Josyph Krasytskyi, former priest of Derniv, now a village in the Lviv district of Lviv region) and outlined its prototypes (the article in the newspaper «Dilo», 24/11 January 1908). In two letters from the province (without indication of addressees), published by Moscophiles in their Lviv newspaper «Galichanin» («Галичанинъ», 19 January / 1 February 1908), both the satire on Ruthenian priests in the drama «Budziatyńce» and Franko’s comment, and the newspaper «Dilo» for this publication were condemned. And the Greek-Catholic priest Alexander Stefanovych, in a letter to «Galichanin» («Галичанинъ», 24 January / 6 February 1908) confirmed Krasytskyi’s authorship, disclosed the circumstances and reasons for his scandalous satirical drama and assessed it positively.The author of the drama «Budziatyńce», the Greek Catholic priest Josyph Krasytskyi (1828– 8 December 1908) worked in Derniv as a parish administrator (1855–1860), then as a long-term priest (1860–1903). Conducted active socialpolitical activity: was elected ambassador (deputy) to Diet of Galicia (1867–1882) and Vienna Council of State (1873–1879). He belonged to the Moscophiles.Bilingual satirical drama «Budziatyńce» by Josyph Krasytskyi, which was highly praised by I. Franko and A. Stefanovych, deserves a full edition of its text and a favorable mention in the history of Ukrainian literature as an interesting and characteristic monument since the Galician literary and national revival of the 1860s. However, for the publication of the drama «Budziatyńce» we still need to find at least one of the lists of the whole work., У статті з’ясовується авторство і розглядається проблематика триактової драми «Budziatyńce» (1861), фрагменти якої (як твору невідомого автора) вперше опублікував Іван Франко з власною передмовою та коментарем, під загальною назвою «Будятинці» у львівській газеті «Діло» (1908. 18/5, 20/7, 22/9 січня). «Мелодраму» (за авторським означенням) написано римованими силабічними віршами польською та українською мовами.Певно, з огляду на деякі ідеологічно некоректні й сороміцькі пасажі в драмі Франкову публікацію уривків із неї з його передмовою і коментарем не передруковано в радянському виданні «Зібрання творів» І. Франка, а подано значно пізніше в додатковому 54-му томі (2011). Проте в коментарях не згадано тогочасних відгуків на Франків коментований першодрук фрагментів із драми та її автора не з’ясовано. Ці питання уперше висвітлено у пропонованій статті.У відгуку на Франкову публікацію греко-католицький священник Осип (Йосиф) Боцян розкрив особу автора драми «Budziatyńce» (Йосиф Красицький, колишній парох Дернова, тепер села Львівського р-ну Львівської обл.) та окреслив її прототипів (стаття «В справі “Будятинців”» у газеті «Діло» за 24/11 січня 1908 р.). У двох листах із провінції (без зазначення адресантів), оприлюднених у львівській москвофільській газеті «Галичанинъ» (1908. 19.І/1.ІІ), було засуджено і сатиру на руських священників у драмі «Budziatyńce», і Франків коментар, і газету «Діло» за цю публікацію. Натомість греко-католицький священник Александер Стефанович у листі до «Галичанина» (Будятинцы-милятинцы // Галичанинъ. 1908. 24.І/6.ІІ) підтвердив авторство Красицького, розкрив обставини й причини появи його скандальної сатиричної драми та оцінив її схвально.Автор драми «Budziatyńce» греко-католицький священник Йосиф Красицький (*1828–†8 грудня 1908) працював у Дернові адміністратором парохії (1855–1860), відтак довголітнім парохом (1860–1903). Провадив активну громадсько-політичну діяльність: обирався послом (депутатом) до Галицького крайового сейму (1867–1882) і віденської Державної Ради (1873–1879). Належав до москвофілів.Двомовна сатирична драма «Budziatyńce» Йосифа Красицького, яку високо оцінили І. Франко та А. Стефанович, заслуговує на повне видання її тексту і прихильну згадку в історіях української літератури як цікава й характеристична пам’ятка з часів галицького літературного та й загалом національного відродження початку 1860-х років. Щоправда, для видання драми «Budziatyńce» треба розшукати бодай один зі списків цілого твору.

Scientific understanding of the nationalism issue is still productive, and the historical experience of the systematic confrontation of I. Franko’s GalicianRussophilia ideology is especially relevant today. From the second half of the 1880s the nationalist paradigm of the Ukrainian scientist and his worldview was determined by the dialectical principles of development and interrelation of the social and the national with the growing importance of the national. Based on the classical and modern schemes of periodization of Franko’s activity, the article proves that the defining quality for him was the universalism of ethnocultural and national issues with the primacy of the national idea of Ukrainian statehood instead of socialist doctrine. It is proved that Franko is an example of a Ukrainian national intellectual person with a strong European identity, and his legacy can actively influence the formation of the world position of modern Ukraine through belonging to European history and an example of the representative of the Occidental mentality. The Franko’s worldview as a participant and creator of Ukrainian cultural nationalism is analyzed in opposition to political nationalism, and a systematic analysis and critique of the Moscophiles movement is projected on the realities of the 21st century. Important for the modern European cultural and political landscape is Franko’s judgment on the types of Russian propaganda attack (social, linguistic-cultural, political Moscophiles) and well-argued examples of purposeful information warfare. Free culture and education have been studied, that only a long process of political education can not only create a society, but also make it responsible, establish a culture of dialogue and form a national perspective. The article also analyzes examples of “paid” state espionage and “sikofan” Moscophiles on the examples of Franko’s literal epithets characteristics and images-metaphors for marking the Muscovite movement, clarifies factual information and comments on allusions in studies of Franko’s activities. It is proved that I. Franko was aconvinced Western liberal cultural nationalist, a Ukrainian intellectual with an Occidental identity, who defended civilized European moral and ethical rules of interethnic life, adherence to basic norms of political struggle, which neither then competitors nor present-day Moscow foresaw., Наукове осмислення проблематики націоналізму все ще продуктивне, а історичний досвід системного протистояння москвофільській ідеології в Галичині І. Франка є сьогодні особливо актуальним. Націоналістичну парадигму українського вченого і його світогляд з 2-ї пол. 1880-х років визначали діалектичні принципи розвитку та взаємозв’язку соціального і національного із щораз вагомішим переважанням саме національного. На основі класичних і найновіших схем періодизації діяльності Франка у статті доведено, що визначальною якістю для нього був універсалізм етнокультурної та національної проблематики з приматом національної ідеї української державності замість соціалістичної доктрини. Стверджено, що Франко – це приклад українського національного інтелектуала з виразною європейською ідентичністю, а його спадщина може активно впливати на формування світоглядної позиції сучасної України через приналежність до європейської історії, носія окцидентальної ментальності. Світоглядну позицію ученого проаналізовано як учасника та творця українського культурного націоналізму на противагу до націоналізму політичного, а системний аналіз і критику москвофільського руху спроектовано на реалії ХХІ ст. Важливим для сучасного європейського культурного і політичного ландшафту є судження І. Франка про різновиди російського пропагандистського наступу (москвофільство соціальне, мовнокультурне, політичне) та аргументовані приклади цілеспрямованої інформаційної війни. Зроблено висновки, що тільки тривалий і комплексний процес освіти та культурного і політичного виховання нації може дати відпірність, оскільки робить суспільство не тільки вільним, але й відповідальним, кшталтує культуру діалогу і творить національну перспективу. У статті також проаналізовано приклади «оплачуваного» державного шпіонського та «сікофанського» москвофільства на прикладах Франкових буквальних епітетів-характеристик та образів-метафор для маркування москвофільського руху, уточнено фактичну інформацію та прокоментовано алюзії у розвідках Івана Франка до кримінального процесу Юзефа Гендігера. Доведено, що І. Франко був переконаним «західним» ліберальним культурним націоналістом, українським інтелектуалом з окцидентальною ідентичністю, що відстоював цивілізовані європейські морально-етичні правила міжнаціонального буття, дотримання елементарних норм політичної боротьби, чого не передбачала ні тодішня, ні теперішня московська політика, яка змагає до гомогенізації російського абсолютизму.

The article deals with the life and work of Omelyan Partytskyi, one of the leading representatives of the national populists (narodovtsi) movement, which arose in Galicia in the 60s of the 19th century. Manuscripts containing new biographical information about Partytsky have been submitted. Attention is paid to Partytskyi’s activity as an initiator of successful publishing projects of Prosvita society, compiler of popular publications and collections «Zorya. A reading book for rural people» (1869, 1870), «People’s Calendar» (1870), editor of the magazines «Pys’mo z Prosvity» (1877–1878), «Hazeta shkol’na» (1875–1879), «Zorya. Literary and scientific writing for Russian families») (1880–1885), compiler of school textbooks («Ruthenians Reader for the Lower Classes of Secondary Schools» (1871), «Ruthenians Reader for the Third Class of Folk Schools» (1878, etc.).The main content of the publications is presented. The growing attention to the literary content of magazines, the publication in periodicals and collections of the works by authors from Galicia, Bukovyna (Yu. Fedkovych, A. Vakhnyanyn, M. Ustyianovych, etc.), and the highest importance of the works of Naddniprianska’s Ukraine’s writers (T. Shevchenko, Marko Vovchok, H. Kvitka-Osnovyanenko, P. Kulish, O. Storozhenko, etc.) is emphasized. Cooperation, interaction, communication of active figures of Galicia andNaddniprianska’s Ukraine, joint cultural, social, and publishing activities contributed to establishing the national identity of Ukrainians (Ruthenians) of Galicia and strengthening the unified Ukrainian linguistic and literary context.The problem of conflicts and cooperation between O. Partytsky and I. Franko in the magazine «Zorya» (1880, 1883–1885) was raised. Ivan Franko’s assessment of Omelyan Partytskyi’s literary, publishing, and editorial activity is covered., У статті йдеться про життя і діяльність Омеляна Партицького, одного із чільних представників народовського руху, що сформувався у Галичині у 60-их рр. ХІХ ст. Увагу присвячено діяльності Омеляна Партицького як ініціатора вдалих видавничих проєктів товариства «Просвіта», укладача популярних видань і збірників: «Зоря. Читаночкадля сельских людей» (1869, 1870), «Народний календар» (1870), редактора часописів «Письмо зъ Просвҍти» (1877–1878), «Газета Школьна» (1875–1879), «Зоря. Письмо литературно-наукове для рускихъ родинъ» (1880–1885), укладача шкільних підручників («Руська читанка для низших кляс середніх шкіл» (1871), «Руска читанка для третьої кляси шкілнародних» (1878) та ін.Представлено головний зміст видань. Акцентовано, як зростала увага до літературного наповнення часописів, як у періодичних виданнях, збірниках публікувалися твори авторів Галичини, Буковини (Ю. Федьковича, А. Вахнянина, М. Устияновича та ін.), і дуже важливе місце мали твори письменників Наддніпрянської України (Т. Шевченка,Марка Вовчка, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Куліша, О. Стороженка та ін.). Співпраця, взаємодія, комунікування активних діячів Галичини і Наддніпрянщини, спільна культурно-громадська, видавнича діяльність сприяли утвердженню національної самосвідомості українців (русинів) Галичини, зміцненню єдиного українського мовно-літературного контексту.Порушено тему конфліктів і співпраці О. Партицького і І. Франка у часописі «Зоря» (1880, 1883–1885). Висвітлено оцінку літературознавчої, видавничої, редакторської діяльності Омеляна Партицького у статтях Івана Франка.

L’articolo narra la storia dello scrittore ucraino Ivan Franko, originario della Galizia asburgica. Personalità dalle identità e appartenenze molteplici (padroneggiava almeno quattro lingue: tedesco, polacco, yiddish e ruteno-ucraino; i suoi orientamenti culturali cambiarono nel tempo, passando da tedesco e polacco a ucraino; prima di diventare un nazionalista ucraino era stato federalista, ecc.), Franko oggi è ricordato e venerato come poeta nazionale ucraino; di fatto, il più grande poeta nazionale ucraino, secondo solo a Taras Ševčenko (1814-1861), proveniente dall’Ucraina russa. Alla fine della sua vita Franko era considerato un leader ineguagliato nello sviluppo di una moderna identità ucraina, nella misura in cui i ruteni da comunità agraria contadina in gran parte analfabeta erano diventati una società in garn parte alfabetizzata, mobilitata e integrata – in breve, una nazione moderna. Franko divenne un modello per molti ruteni istruiti della sua e della successiva generazione. In questo senso, la sua scelta personale in favore dell’identità ucraina ebbe conseguenze sociali significative. La tesi dell’articolo è che la trasformazione di Franko in poeta nazionale ucraino possa essere adeguatamente compresa solo in un contesto imperiale e transnazionale più ampio: Franko assurse allo status di poeta nazionale non a dispetto degli aspetti multietnici e multiculturali della sua biografia, bensì grazie ad essi. The article tells the story of Ivan Franko, a Ukrainian writer from Hab­sburg Galicia. He had many identities and loyalties (he commanded at least four languages – German, Polish, Yiddish, and Ruthino-Ukrainian; his cultural orientations changed over time ranging from German and Polish to Ukrainian; he was a federalist before he became a Ukrainian nationalist; etc.). Franko is remembered and venerated today as a Ukrainian national poet – as a matter of fact, as the greatest Ukrainian national poet, second only to Taras Shevchenko (1814-1861) from the Russian Ukraine. By the end of his life Franko was considered an unparalleled leader of the develop­ment of a modern Ukrainian identity insofar as the Ruthenians shifted from being a largely illiterate, agrarian, and self-sufficient peasant community to being a largely literate, mobilized, and integrated society – in short, to being a modern nation. Franko became a role model for many educated Ruthenians of his and the next generation. In this sense, his personal choice of Ukrainian identity had significant social consequences. The main claim of the article is that Franko’s transformation into a Ukrainian national poet can be adequately understood only in a wider transnational and imperial con­text: Franko rose to the status of national poet not in spite of, but due to the multiethnic and multicultural facts of his biography., Nazioni e Regioni, N. 11 (2018)

Несмотря на многочисленные научные исследования роли и влияния Библии на прозу И. Франка, аспект частого использования писателем библейских символов, мотивов, алюзий в творчестве остается не до конца раскрытым, что и обусловило актуальность нашего исследования. Цель статьи - через призму творчества Ивана Франко исс- ледовать роль и место Библии как одного из факторов консолидации и евроинтеграции украинского народа. Выбор методов исследования обусловлен общей целью, конкретными задачами работы и спецификой рассматриваемого объекта. Ведущими являются герменевтический, компаративний и культурно-исторический методы. В работе так- же привлекаются такие методологические направления как историко-сравнительный, культурно-исторический, феноменологический (рецептивный), структуральный (структурный) анализ. Научная новизна исследования за- ключается в том, что в статье впервые исследуются реализованы в прозе И. Франка религиозные и социальные архетипы украинской культуры, которые до сих пор незаслуженно оставались на обочине литературоведческих исследований. Выводы. Суммируя вышесказанное, можно утверждать, что, экстраполируя библейские заповеди и христианские наставления в украинскую литературу и культуру, донося их до каждого украинца простым, доступ- ным языком, И. Франко стремился к укреплению и роста духа и культурного сознания украинского народа «как целого человека», добивался сплочения украинцев в единую нацию и государство, которое стало бы и равным среди других европейских стран.

Анотація. Мета дослідження – зробити різноаспектний аналіз Франкових праць про Борислав та проаналізувати його листування із вибраними представниками інтелектуального середовища міста. Методологія дослідження передбачає використання традиційних принципів історизму й об՚єктивності та загальнонаукових й спеціально-історичних методів. Наукова новизна дослідження проявляється у різнобічному аналізі творчої спадщини Івана Франка про Борислав і аналізі листів, відправлених Франкові із поштової скриньки Борислава. Висновки. Уся творча спадщина Івана Франка про Борислав уміщує в собі сюжети побаченого та почутого ним особисто, а також із подачі матеріалів від його друзів, в тому числі і місцевих кореспондентів. Це зумовлено тим, що дослідник постійно спілкувався із локальними робітниками, обговорював з ними їхні біди та проблеми, ділився своїми думками, цікавився їхнім буденним життям, яке виливалося у робітничому фольклорі: піснях, коломийках, прислів՚ях, приказках. Тема Борислава для І. Франка була шляхом до успіху на літературній ниві, нагодою для пропаганди політичних ідей вченого серед читацької публіки не лише міста, але й навколишніх населених пунктів. У результаті змістовного аналізу збереженої Франкової епістолярної спадщини із Борислава визначено, що ці унікальні першоджерела, повною мірою дають змогу реконструювати і глибше дослідити малознані факти не лише з життя та історико-краєзнавчої, етнографічно-фольклорної і дослідницької діяльності Івана Франка, а також докладніше ознайомитися з місцевим різноманітним соціальним складом, видами діяльності дописувачів, малознаними біографічними фактами Франкового життя та його адресантів тощо., Summary. The purpose of the study is to make a comprehensive analysis of Ivan Frankо՚s works on Boryslav and to analyze his correspondence with selected representatives of the city’s intellectual environment. The methodology of the study involves the use of traditional principles of historicism and objectivity, as well as general scientific and special historical methods. The scientific novelty of the research is evident in the comprehensive analysis of Ivan Franko՚s creative heritage about Boryslav and the analysis of letters sent to Frankо from the Boryslav mailbox. Conclusions. The whole of Ivan Franko՚s creative heritage about Boryslav contains the subjects of what he saw and heard personally, as well as the submission of materials from his friends including local correspondents. This is due to the fact that the researcher constantly communicated with the local workers discussing their troubles and problems, sharing their thought. He was interested in their daily life, which found its reflection in the working folklore: songs, kolomykas, proverbs, sayings. Frankо՚s creative heritage about the city testifies that he was well acquainted with both the history of Boryslav and its surrounding villages as well as the narrative tradition of workers and peasants. This, in turn, helped him in the creation of scientific, historical, local history, literary and non-fiction works. Boryslav՚s theme has a significant place in Ivan Franko՚s multifaceted creative heritage, adding important touches to his collecting and research activities. In addition, the topic of Boryslav was also the way to success in the literary field. It became an opportunity for propaganda of the scientist՚s political ideas among the readership not only of the city but also of the surrounding settlements. As a result of a meaningful analysis of the preserved Frankо epistolary heritage from Boryslav, we have determined that these unique primary sources make it possible to deeper reconstruct and investigate the little-known facts not only of the life and history, ethnographic-folklore and research activity of Ivan Franko, and also with the local diverse social composition, types of correspondent activities, little-known biographical facts of Frankо՚s life and his addressees, etc.

The article attempts to consider the labor emigration of Ukrainians through the work of Ivan Franko in the historical and economic aspect. The writer 's views and position on the problems of labor emigration of Ukrainians in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries are discussed, as well as parallels with modern emigration processes are conducted. Attention is drawn to the description of the methods, means and mechanisms that were used to emigrate Ukrainians, which were covered in the scientific and literary work of Ivan Franko. It also explains the up-front factors that have prompted Ukrainians to emigrate, in particular labor, and attempts to analyze the positive and negative effects of Ukrainian emigration processes in different historical periods through the prism of Ivan Franko work. Also, the relationship between land ownership and Ukrainian emigration abroad is traced. It is emphasized that many questions raised by Ivan Franko have not lost their relevance in the present historical period. Ivan Franko in a number of his publications makes an attempt to understand the reasons for the emigration of the complex - economic, political, domestic, and environmental. In particular, he is one of the first not only among Ukrainian but also European researchers to draw attention to the deterioration of the ecological component and its direct impact on the emigration processes of the population. Also, the ideological and propaganda aspect in the influences on the emigration of Ukrainians. Particularly visible in the works of Ivan Franko, the inability of state and municipal government to quickly influence the process of emigration. The article gives a brief description of the research of this problem in the works of Ivan Franko by Ukrainian scholars. The urgency of this problem has gained a new sound today, as Ukraine received free access to the world labor market, and also found itself at the epicenter of a geopolitical conflict between civilizational warfare, which, in turn, influenced the qualitative and quantitative indicators of emigration.

Статтю присвячено вивченню видавничої діяльності Івана Франка у другій половині 1870-х рр., зокрема книжковій серії "Дрібна бібліотека". Об’єктом дослідження стали книги Івана Франка. Проаналізовано його епістолярну спадщину. У статті розглядаються процеси формування та особливості функціонування книжкової серії "Дрібна бібліотека" у XIX столітті. Говориться про етапи роботи в серії, такі як переклад текстів, пошук джерел фінансування, зміна тематики, а також причини закриття серії. Серед основних методів дослідження – аналіз історико-бібліографічних джерел, монографій, статей та листів тощо. Він дав можливість виокремити необхідну інформацію у листах письменника до М. Драгоманова, О. Рошкевич, М. Павлика, відомості про активність І. Франка в цілому, які знаходяться в режимі он-лайн. У статті визначенои основні напрями видавничої діяльності І. Франка упродовж 1877–1880 років. The article is devoted to the study of the publishing activity of Ivan Franko in the second half of the 1870’s, in particular the book series "The Tiny Library". A books I. Franko’s became a research object. His epistolary heritage was analyzed. The article deals on the processes of formation and functioning of the book series "The Tiny Library" in XIX century. The article talks about the stages of work in the series, such as the translation of texts, the search for sources of funding, change of the thematic, as well as reasons of the closing the series. Among the basic methods of research is analise of the historical and bibliographical sources, monographs, articles and letters, and so on. It gave an opportunity to find the necessary information in letters to M. Drahomanov, O. Roshkevych, M. Pavlyk, information about the aktivities I. Franko’s in general which is located in on-line. In the article defined basic directions of publishing activities of Ivan Franko during 1877–1880 years.

У статті розглянуто ключові етапи життєвого та творчого шляху видавця, активного учасника подій, які розгортались в Україні на початку XX століття, Івана Миколайовича Лизанівського. На жаль, недостатня обізнаність широкої громадськості в його суспільній і професійній діяльності робить малопомітною особистість редактора і видавця.Джерельною базою дослідження слугують праці, присвячені діяльності Української партії соціалістів-революціонерів, до якої свого часу належав видавець; архівні документи та спогади.Показано умови, які сприяли формуванню світогляду І. Лизанівського. Розкрито роль цієї непересічної особистості в процесі діяльності Центральної Ради, уряду УНР та Директорії. Акцентовано на його співпраці з класиком української літератури І. Франком. Особливу увагу приділено діяльності І. Лизанівського як редактора і члена Правління Харківського кооперативного видавництва «Рух». Виділено й описано характерні особливості редакторського опрацювання творів української літератури, їх рецензування.Використано історичний, історико-біографічний, аналітико-синтетичний методи.Наукова новизна полягає у тому, що повернення правди про забуті імена є питанням досить актуальним. А тому прізвища Івана та Варвари Лизанівських варті того, щоб повернути їх до науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» та офіційно оприлюднити цей факт реабілітації. Діяльність очолюваного І. Лизанівським харківського кооперативного видавництва «Рух» свого часу сприяла духовному зростанню українського народу, підтримці розвитку мови і культури, поглибленню політики українізації. Отже, розглянуте у дослідженні питання суттєво розширює погляд на видавничу справу на етапі становлення радянської влади., The article considers the key stages of the life and creative path of the publisher, an active participant in events that took place in Ukraine at the beginning of the XX century, Ivan Mykolaiovych Lyzanivskyi. Unfortunately, the insufficient awareness of the general public with his social and professional activities makes the editor’s and publisher’s personality obscure. The source base of the research is the works devoted to the activities of the Ukrainian Party of Socialist-Revolutionaries, which at one time the publisher joined, archival documents and memoirs.The conditions that contributed to the formation of his outlook are shown. The role of this outstanding personality in the activities of the Central Council, the Government of the UNR and the Directory is revealed. His cooperation with the classic ofUkrainian literature I.Franko is focused on. Particular attention is paid to the work of I. Lyzanivskyi as editor and member of the Board of the Kharkov cooperative publishing house «Rukh». The characteristic features of editing works of Ukrainian literature, their reviewing are highlighted and described.Historical, historical-biographical, analytical-synthetic methods are used.The scientific novelty lies in the fact that the renewing the truth about forgotten names is a topical issue. That’s why the names of Ivan and Barbara Lyzanivski are worth being returned to the scientific and documentary series of books «Rehabilitated by history» and being officially publicized. The activity of the Kharkiv co-operative publishing house «Rukh», headed by I. Lyzanivskyi, contributed to the spiritual growth of the Ukrainian people, to the support of language and culture development and the extension of the policy of Ukrainization. Consequently, the issue, examined in the study, significantly expands the view on the publishing business at the stage of the Soviet power formation.

The purpose of the article is to highlight the musical language of the vocal Frankiana by Bohdan-Yuriy Yanivskyi. Methodology of the research consists in application of musicology approach for implementation of musical and theoretical analysis of vocal works by B.-Yu. Yanivskyi based on the poems by I. Franko. Scientific novelty lies in the fact that musicological analysis of the vocal Frankiana by B.-Yu. Yanivskyi, presented in printed sheet music publications and materials of archival funds, was done for the first time. Conclusions. Vocal Frankiana of B.-Yu. Yanivskyi includes three songs for solo performance: "Chervona kalyno, chogo v loozi gneshsia?" ("Guilder rose, why do you bend in the meadow?"), "Oi zhalyu miy, zhalyu" ("My sorrow, my sorrow") and "Sobachyi vals" ("Dog waltz"). It is characterized by the deep penetration of the composer into the poetry by Kameniar and subtle "transmission" of all its nuances, which are reflected in the musical language. Vocal Frankiana of B.-Yu. Yanivskyi has organically combined folklore sources, traditions of the classical romance and the achievements of modern Ukrainian popular music., Мета роботи – висвітлити особливості музичної мови вокальної Франкіани Богдана-Юрія Янівського. Методологія дослідження полягає в застосуванні музикознавчого підходу (для здійснення музично-теоретичного аналізу вокальних творів Б.-Ю. Янівського на вірші І. Франка). Наукова новизна. Вперше здійснено музикознавчий аналіз вокальної Франкіани Б.-Ю. Янівського, представленої у друкованих нотних виданнях та матеріалах архівних фондів. Висновки. Вокальна Франкіана Б.-Ю. Янівського включає три солоспіви: "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Ой жалю мій, жалю" та "Собачий вальс". Для неї характерне глибоке проникнення композитора у поезію Каменяра, тонка "передача" всіх її нюансів, які знайшли віддзеркалення в му-зичній мові. Вокальна Франкіана Б.-Ю. Янівського органічно поєднала фольклорні джерела, традиції класичного романсу та досягнення сучасної української естрадної музики., Цель работы – осветить особенности музыкального языка вокальной Франкианы Богдана-Юрия Янивского. Методология исследования заключается в применении музыковедческого подхода (для осуществления музыкально-теоретического анализа вокальных произведений Б.-Ю. Янивского на стихи И. Франко). Научная новизна в статье: впервые осуществлено музыковедческий анализ вокальной Франкианы Б.-Ю. Янивского, представленной в печатных нотных изданиях и материалах архивных фондов. Выводы. Вокальная Франкиана Б.-Ю. Янивского включает три романса: "Красная калина, чего в лугу гнешься?", "Ой сожаление моё, сожаление" и "Собачий вальс". Для нее характерно глубокое проникновение композитора в поэзию Каменяра, тонкая "передача" всех ее нюансов, которые нашли отражение в музыкальном языке. Вокальная Франкиана Б.-Ю. Янивского органично соединила фольклорные источники, традиции классического романса и достижения современной украинской эстрадной музыки.

The article examines an evolution of Ivan Franko’s views, as a leader and participant of the national movement in Galicia at the end of the nineteenth and early twentieth centuries, on the idea of a nation and a state, a path from a socialist with an autonomous inclination towards national-democratic, expressed in its historical and cultural heritage.

Tema ovog diplomskog rada je prevođenje novele „Šojkino krilo” s ukrajinskog na hrvatski, a predmet translatološke analize su metode korištene tijekom prijevoda stilski markiranog leksika. Ciljevi ovog rada jesu: prikazati ulogu I. Franka u razvoju ukrajinskog književnog procesa i formiranju ukrajinsko-hrvatskih kulturnih odnosa druge polovice 19. stoljeća i početka 20. stoljeća, ukazati na posebnost jezika I. Franka, na materijalu novele „Šojkino krilo“ izdvojiti stilski markirani leksik, ilustrirati korištene načine prevođenja stilski markiranog leksika. Analiza novele ukazuje na prisutnost stilski markiranog leksika: termina, posuđenica, rusizma, dijalektizma, arhaizma, kletvi, što potvrđuje autorov doprinos u razvoju ukrajinskog književnog jezika te njegov utjecaj na učvršćivanje ukrajinske književnosti kao dijela europskog književnog kulturnog razvoja. Ovim radom su objašnjene metode prijevoda različitih vrsta stilski markiranog leksika te se time potiče na daljnju analizu prevoditeljskih transformacija, ali i bogaćenje riznice hrvatskih prijevoda ostalih djela I. Franka. Theme of this master thesis was to translate the novel by I. Franko „Eurasian jay’s wing” from Ukrainian to Croatian language and object of analises were methods used during translation of stylistically marked words. Aims of this master thesis were: to show the role of I. Franko in forming the Ukrainian-Croatian cultural relations in the second half of the 19th century and beginning of 20th century, to point out the language specificities, to single out the stylistically marked words that novel “Eurasian jay’s wing” contains, to present methods that were used during translation of stylistically marked words. Analysis of the novel points out the presence of stylistically marked words: terms, borrowed words, rusisms, dialectisms, historical words, curses, which confirms author’s contribution in development of Ukrainian literature language and his influence on tightening the Ukrainian literature as part of European literature-cultural development. With this master thesis various translation methods of stylistically marked words were explained and it invokes further analysis of trasformations during translation, as well as further enrichment of the treasury of Croatian translations of I. Franko's other works.

Уперше в українському театрознавстві піднято питання застосування імагологічного інстру­ментарію до розкриття історії міжнаціональних, зокрема, українсько-польських мистецьких стосунків. Перші дослідження із застосуванням елементів імагології виявлено у театрознавчому доробку Івана Франка. На прикладі статті Івана Франка з історії вертепної драми виявлено перші факти застосування етноімагологічних підходів у процесі формування національної науки про театр. Зокрема, розглянуто підходи ученого до розкриття характерних особливостей різних національних персонажів вертепної драми, насамперед — образа Козака, в чому авторка статті пропонує вбачати перші кроки до вивчення сценічного етнообразу Українця в іншомовному театральному просторі. Комплексність методологічного інструментарію ученого розкрита як синтез джерелознавчих, генологічних, компаративних студій з окре­мими аспектами імагологічного напряму., For the first time in Ukrainian theatre studies the question of usage of imagological instrumentar­ium for researching history of international, in particular, Polish-Ukrainian art relations is raised. The first ex­plorations using imagological elements was found in theatre heritage of Ivan Franko. Using the example of Ivan Franko article on the history of «vertep» drama (Ukrainian Christmas plays) the first facts were discovered of the usage of ethnoimagological approaches in the process of national theatre studies formation. In particular, Ivan Franko’s approaches to the display of specific features of different national characters in vertep drama were analyzed. Firstly, the image of Cossack was anazyled and considered by the author as the first steps to the enthic stage image study of the Ukrainian in the foreign language theatre space. The complexity of methodological instrumentarium of the scholar is researched as a synthesis of source studies, genealogical and comparative studies with separate aspects of imagology., Впервые в украинском театроведении поднят вопрос о применении имагологичского ин­струментария для раскрытия истории межнациональных, а именно украинско-польских художественных отношений. Первые исследования с использованием элементов имагологии обнаружено в театроведче­ском наследии Ивана Франко. На примере статьи Ивана Франко, посвященной истории вертепной дра­мы, установлено первые факты применения этноимагологических подходов в процессе формирования национальной науки о театре. Рассмотрено принципы ученого в раскрытии характерных особенностей национальных персонажей вертепной драмы, в первую очередь — Козака, в чем автор статьи предлагает усматривать первые шаги к изучению этнообраза Украинца в иноязычном театральном пространстве. Комплексность методологического инструментария ученого раскрыта как синтез источниковедческих, генологических, компаративных исследований с отдельными элементами имагологии.

The article provides a comprehensive description of a modern multidisciplinary national political world’s picture as a cognitive and psychological image of the nation, its political culture. The methodological basis of the lingual-cognitological analysis of the conceptual notions is the triad ”culture – consciousness – language”. In this context the research analyzes the semantic transformation of the political term as a representant of a logical-conceptual beginning into a concept – lingual-cognitological phenomenon. Primarily, culture creates a nation and a state. The representative of a national communicative personality can act as a separate communicant and as a cultural predetermined type of communicants.The research outlines I. Franko’s innovation in the evolution of the Ukrainian political and lingual-cognitological thought, especially his original ideas about new type interdisciplinary studies in the Ukrainian linguistics., В статье отражены новые грани в характеристике Франко-лингвиста, осмыслена значимость его идей в становлении современной лингвополитологии. Акцентировано внимание на проблеме использования языка как средства манипулирования сознанием в процессе коммуникации., Фундаментальний підхід до характеристики політичної мови спостерігаємо у політичному дискурсі Івана Франка – засновника української „школи політичного мислення”. Мета наукової розвідки – через лінгвополітологічні погляди мислителя висвітлити особливості тогочасної політичної мови.

У запропонованій статті окреслено та проаналізувано художньо-літературну спадщину Івана Франка, де прямо чи сюжетно представлено місто Дрогобич. Визначено, що письменнику належить близько тридцяти такого роду творів, у яких різноаспектно показане минуле міста Дрогобича Франкового часу., В предлагаемой статье обозначено и проанализувано художественно-литературное наследие Ивана Франко, где прямо или сюжетно представлен город Дрогобыч. Определено, что писателю принадлежит около тридцати такого рода произведений, в которых разноаспектно показано прошлое города Дрогобыча времени Франко., The proposed article outlines proanalizuvano and artistic and literary heritage of Ivan Franko, which directly or plot presented in Drohobych. Determined that the writer has about thirty such works, which shows the different aspects allowed past Franko Drohobych time.

Ця стаття присвячена присвоєнню українською інтелігенцією позитивістської думки у другій половині XIX століття, зокрема в галузі філософії історії. Обговорюючи елементи позитивістської думки в роботах Михайла Драгоманова, Івана Франка та Панталеймона Куліша, автор стверджує, що всі три були під прямим впливом позитивізму, але жоден з них не був його сліпим прихильником. Позитивізм особливо вплинув на їхнє історичне мислення та проблеми детермінізму. Важливими тут видаються ідеї французького позитивізму Огюста Конта, але особливо позитивізму англійців Генріха Томаса Бакла та Джона Стюарта Міла. Эта статья посвящена присвоению украинской интеллигенцией позитивистской мысли во второй половине XIX века, в частности в области философии истории. Обсуждая элементы позитивистской мысли в работах Михаила Драгоманова, Ивана Франко и Панталеймона Кулиша, автор утверждает, что все три были под прямым влиянием позитивизма, но ни один из них не был его слепым сторонником. Позитивизм особенно повлиял на их историческое мышление и проблемы детерминизма. Важными здесь представляются идеи французского позитивизма Огюста Конта, но особенно позитивизма англичан Генриха Томаса Бакля и Джона Стюарта Милля. This article addresses the appropriation of positivist thought by Ukrainian intellectuals in the second half of the nineteenth century, in particular in the field of philosophy of history. By discussing elements of positivist thought in the works of Mykhailo Drahomanov, Ivan Franko and Pantaleimon Kulish, the author argues that all three were under direct influence of positivist thought, but none of them was a blind adherent of positivism. Positivism particularly influenced their thinking about history and the issue of determinism. Importantly, it was not the French positivism of Auguste Comte whose ideas were adopted, but rather the English positivism of Henry Thomas Buckle and John Stuart Mill.

Висвітлено основні проблеми сучасного франкознавства як однієї з найважливіших ланок українського літературознавства. Сьогоднішнє франкознавство презентують різноманітні наукові дискурси (політичні, соціологічні, лінгвістичні, власне літературознавчі), і у кожному із цих дискурсів власне франкознавча проблематика виходить на рівень проблематики українознавчої у широкому розумінні. Цілий ряд проблем, надзвичайно дискусійних (від зустрічі/незустрічі Івана Франка з Теодором Герцлем у Відні, публікації статті „Поет зради” до ставлення письменника до українського та європейського модернізму), отримують сьогодні зовсім іншу інтерпретацію, котра не є завершеною й тому становить чергову проблему. Окремо розглядаються питання про термінологію сучасного франкознавства., Представлены основные проблемы современного франковедения как одного из самых важных звеньев украинского литературоведения. Сегодняшнее франковедение репрезентируют разнообразные научные дискурсы (политические, социологические, лингвистические, собственно литературоведческие), и каждый из этих дискурсов представляет франковедческую проблематику как собственно украиноведческую в широком понимании. Ряд чрезвычайно дискуссионных проблем (от встречи/невстречи Ивана Франко с Теодором Герцлем в Вене, публикации статьи „Поэт измены” до отношения писателя к украинскому и европейскому модернизму) получают сегодня совсем другую интерпретацию, которая не является завершённой и образует в этом смысле очередную проблему. Отдельно рассмотрены вопросы, касающиеся терминологии современного франковедения., The article deals with the mainstream issues of contemporary Franko Studies, one of the most important fields of Ukrainian Literary Studies. The contemporary Franko Studies includes different discourses (political, sociological, linguistic, and literary), each of which reflects the topical problems of Ukrainian Studies in a widest sense. Many controversial topics (starting with Franko’s meeting/non-meeting with Theodor Herzl in Vienna, Franko’s article “A Poet of Betrayal” and on to Franko’s attitude towards Ukrainian and European modernism) receive nowadays a different interpretation, which is not exhaustive but, on the contrary, initiating the study of another problem. The author also comments on the literary terminology used within the Franko Studies.

The criticism technologies of written sources, which were applied by the outstanding Ukrainian scientist Ivan Franko (1856–1916) in his works from the history of education, are analyzed in this article. Relevance of the study is attributed to the following factors: 1) nowadays active attention of the scientists is connected with the methodologies of history-pedagogical research; 2) technologies of criticism by historians of education including Ivan Franko are unexplored. The author used such methods as content-analysis of scientific and journalistic works of Ivan Franko from the history of education, analysis and synthesis, typological interpretation, logical- semantic method. The results of the study are: a) Ivan Franko paid great attention to written sources to study the history of education; b) the mechanisms of external criticism of sources which Ivan Franko applied (analysis of location, material basis, format, language, date and authorship, addressee, representativeness of documents) are indentified; c) methods of internal criticism of sources, which were based on explaining certain concepts, establishing the genesis of ideas, separating simple facts without further verification, are clarified. The following conclusions are drawn: Ivan Franko used external criticism in his works from the history of education but internal criticism was less used. The next task is to study the understanding of the concept ''fact'' by Ivan Franko., У статті проаналізовано технології критики писемних джерел, які застосовував видатний український вчений Іван Франко (1856–1916) у своїх працях з історії освіти. Показано механізми застосування вченим зовнішньої критики джерел (місцезнаходження, матеріальна основа, формат, мова, дата і авторство, адресованість, репрезентативність документів). Описано способи внутрішньої критики джерел, яка будувалася на поясненні певних понять, встановленні генези ідей, виокремленні простих фактів без їх подальшої перевірки.

The article deals with Ivan Franko’s German heritage along with peculiarities of his intercultural activity, which is manifested in the poet’s works aiming at the German-speaking readers, and translations of his works. Versatile activity of I. Franko was based on European values, which contributed to high level of spiritual assets inherent to Ukrainian nation. Just as important condition for forming intercultural competencies through professional training of future teachers of foreign languages is a culturologic component with value attitude to national and foreign cultures, so it is brought forward to use creatively of the writer and thinker of genious, Ivan Franko. Franko’s Words are eternal and influence the minds of many people in Europe and the world. Franko was a great strategist of national culture. He set himself the task of making Ukrainian culture more European in general, attaching it to the themes and models of European and world literary process. German literary heritage of Franko should be viewed not only as an important facet of a prominent journalist, writer and scientist, an important means of rapprochement of peoples, mutual enrichment of cultures, but above all as a desire to educate native people, to awaken their national consciousness, to build their own state, and in this case, to form intercultural competence of future teachers, teachers of new generation., Висвітлена німецькомовна спадщина І. Франка з урахуванням особливостей його міжкультурної діяльності, яка найбільш яскраво виявилась у публікаціях письменника, скерованих до німецькомовного читача та перекладах його творів. Показано, що в своїй багатогранній діяльності І. Франко завжди орієнтувався на європейські масштаби, підтримуючи своєю літературознавчою діяльністю якісний рівень духовних надбань українства. Оскільки важливою умовою формування міжкультурної компетентності під час професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов є культурологічна складова із збереженням ціннісного ставлення до національної та іншомовних культур, то запропоновано в цьому процесі творчо використовувати німецькомовне літературне надбання геніального письменника і мислителя І. Франка.