Search

According to the degree of its negative impact on the health of the population, viral hepatitis in Ukraine occupies a dominant place in the structure of infectious pathology, along with influenza and acute infectious diseases of the upper respiratory tract.The aim is to analyze the main provisions of the European (Finnish) protocol on the diagnosis, treatment and prevention of viral hepatitis in primary care, as well as in the teaching process in the training of general practitioners‑family physicians.Viral hepatitis is 50 — 100 times more contagious than Human immunodeficiency virus. Every year, approximately 20.000 VHB patients are registered in Ukraine. According to the WHO, Ukraine is referred to the countries with a medium VHC prevalence — about 3 % of citizens are infected, which is about 1.2 million people. Viral hepatitis is an urgent problem of modern medicine around the world, due to its high prevalence, high incidence, clinical polymorphism, a great number of pathways and factors of transmission.Effective management of patients with viral hepatitis, early detection and correct differential diagnosis, treatment and counseling of such patients, vaccination and control of contact persons — an important part of the primary care physician. Ensuring a rational route for a patient with viral hepatitis is the responsibility of a family physician and a primary care physician, who provides prevention of hepatitis complications — formation of chronic liver diseases, including cirrhosis and hepatocellular carcinoma., По степени негативного влияния на здоровье населения вирусные гепатиты в Украине занимают доминирующее место в структуре инфекционной патологии вместе с гриппом и острыми инфекционными заболеваниями верхних дыхательных путей.Цель статьи — проанализировать основные положения европейского (финского) протокола для врачей первичной медицинской практики по диагностике, лечению и профилактике вирусных гепатитов, а также в преподавательском процессе при подготовке врачей общей практики — семейных врачей.Вирусные гепатиты в 50 — 100 раз более заразны, чем вирус иммунодефицита человека. Ежегодно в Украине регистрируют около 20 тыс. пациентов с хроническим гепатитом В. По данным ВОЗ, Украина относится к странам со средней распространенностью хронического гепатита C — инфицировано около 3 % граждан (1,2 млн лиц). Вирусные гепатиты являются актуальной проблемой современной медицины во всем мире, что обусловлено широким распространением, высокой заболеваемостью, полиморфизмом клиники, большим количеством путей и факторов передачи возбудителей.Эффективное ведение пациентов с вирусными гепатитами, раннее выявление и правильный дифференциальный диагноз, лечение и консультирование таких пациентов, вакцинация и контроль за контактными лицами — важное звено деятельности врача первичной медицинской помощи. Обеспечение рационального маршрута пациента с вирусными гепатитами — дело семейного врача и средних медицинских работников первичного звена, что обеспечивает профилактику осложнений, к которым могут привести гепатиты, — хронических поражений печени, в том числе цирроза и гепатоцеллюлярной карциномы., За ступенем негативного впливу на здоров’я населення вірусні гепатити в Україні посідають домінуюче місце в структурі інфекційної патології разом із грипом та гострими інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів.Мета статті — проаналізувати основні положення європейського (фінського) протоколу для лікарів первинної медичної практики щодо діагностики, лікування і профілактики вірусних гепатитів, а також у викладацькому процесі при підготовці лікарів загальної практики — сімейних лікарів.Вірусні гепатити у 50 — 100 разів є більш заразними, ніж вірус імунодефіциту людини. Кожного року в Україні реєструють близько 20 тис. пацієнтів з хронічним гепатитом В. За даними ВООЗ, Україна належить до країн із середньою поширеністю хронічного гепатиту C — інфіковано близько 3 % громадян (1,2 млн осіб). Вірусні гепатити є актуальною проблемою сучасної медицини в усьому світі, що зумовлено значним поширенням, високою захворюваністю, поліморфізмом клініки, великою кількістю шляхів і чинників передачі збудників.Ефективне ведення пацієнтів з вірусними гепатитами, раннє виявлення і правильний диференційний діагноз, лікування та консультування таких пацієнтів, вакцинація і контроль за контактними особами — важлива ланка діяльності лікаря первинної медичної допомоги. Забезпечення раціонального маршруту пацієнта з вірусними гепатитами — справа сімейного лікаря і середніх медичних працівників первинної ланки, що забезпечує профілактику ускладнень, до яких можуть призвести гепатити, — хронічних уражень печінки, зокрема цирозу і гепатоцелюлярної карциноми.

Purpose of the study: to prove the pathological effect of chronic viral hepatitis on sexual development (SD) and menstrual function of adolescent girls by analyzing the secondary sexual characteristics and to determine the features of disorders of menstrual function (DMF) in such patients.Materials and methods. The study involved 150 girls of pubertal age (12–17 years) who were divided into groups: the main group (n = 50) – patients with DMF and SD on the basis of chronic viral hepatitis B and C; comparison group (n = 50) – patients with DMF and SD on the basis of hepatobiliary system diseases (cholecystitis, dyskinesia of the biliary tract); control group (n = 50) – almost healthy girls. All patients underwent clinical analysis of menstrual function, appearance and development of secondary sexual characteristics, clinically determined the degree of SD and SD score calculated.Results. The whole spectrum of DMF in the main and comparison group was revealed. There were more patients with hypomenstrual type of DMF in the main group than in the comparison group: 37 (74%) against 28 (56%) (p, Цель исследования: доказать патологическое воздействие хронических вирусных гепатитов на половое развитие (ПР) и менструальную функцию девочек-подростков путем анализа развития вторичных половых признаков и определить особенности форм нарушений менструальной функции (НМФ) у таких пациенток.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 150 девочек пубертатного возраста (12–17 лет), которые были распределены на группы: основная группа (n = 50) – пациентки с НМФ и ПР на почве хронических вирусных гепатитов В и С; группа сравнения (n = 50) – пациентки с НМФ и ПР на почве заболеваний гепатобилиарной системы (холециститы, дискинезии желчевыводящих путей); группа контроля (n = 50) – практически здоровые девочки. Всем пациенткам проводили клинический анализ менструальной функции, появления и развития вторичных половых признаков, клинически определяли степень ПР и вычисляли его балл.Результаты. Выявлен весь спектр НМФ в основной группе и в группе сравнения. Пациенток с гипоменструальным типом НМФ в основной группе оказалось больше, чем в группе сравнения: 37 (74%) против 28 (56%) (p < 0,05). Пациенток с ювенильными маточными кровотечениями было практически поровну: 8 (16%) девочек в основной и 7 (14%) в группе сравнения (p < 0,05). Пациенток с дисменореей было втрое больше в группе сравнения – 15 (30%) девочек против 5 (10%) в основной группе (p < 0,05). Выявлена зависимость нарушений ПР и клинической формы НМФ от времени появления гепатита в основной группе: при появлении заболевания в детском возрасте чаще отмечалась задержка ПР и первичная аменорея, при появлении заболевания в препубертатном периоде формировались устойчивые олигоменореи, в позднем пубертате – ювенильные маточные кровотечения и вторичная аменорея (p < 0,05).Выводы. Исследование показало роль заболеваний пищеварительной системы в замедлении полового созревания девушек, характеризующемся нарушением сроков появления вторичных половых признаков, отклонением балла ПР. Также определена зависимость появления НМФ от периодов обострения заболеваний гепатобилиарной системы., Мета дослідження: довести патологічний вплив хронічних вірусних гепатитів на статевий розвиток (СР) і менструальну функцію дівчат-підлітків шляхом аналізу розвитку вторинних статевих ознак та визначити особливості форм порушень менструальної функції (ПМФ) у таких пацієнток.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 150 дівчат пубертатного віку (12–17 років), яких було розподілено на групи: основна група (n = 50) – пацієнтки з ПМФ та СР на ґрунті хронічних вірусних гепатитів В і С; група порівняння (n = 50) – пацієнтки з ПМФ та СР на ґрунті захворювань гепатобіліарної системи (холецистити, дискінезії жовчовивідних шляхів); група контролю (n = 50) – практично здорові дівчата. Всім пацієнткам проводили клінічний аналіз менструальної функції та появи і розвитку вторинних статевих ознак, клінічно визначали ступінь СР та обчислювали його бал.Результати. Виявлено весь спектр ПМФ в основній групі і в групі порівняння. Пацієнток з гіпоменструальним типом ПМФ в основній групі виявилося більше, ніж у групі порівняння: 37 (74%) проти 28 (56%) (p < 0,05). Пацієнток з ювенільними матковими кровотечами було практично порівну: 8 (16%) осіб в основній і 7 (14%) у групі порівняння (p < 0,05). Пацієнток з дисменореєю було втричі більше у групі порівняння – 15 (30%) дівчат проти 5 (10%) в основній групі (p < 0,05). Виявлено залежність порушень СР та клінічної форми ПМФ від часу появи гепатиту в основній групі: при появі захворювання в дитячому віці частіше відмічалась затримка СР та первинна аменорея, при появі захворювання в препубертатному періоді формувались стійкі олігоменореї, в пізньому пубертаті – ювенільні маткові кровотечі та вторинна аменорея (p < 0,05).Висновки. Дослідження продемонструвало роль захворювань гепатобіліарної системи у сповільненні статевого дозрівання дівчат, що характеризується порушенням термінів появи вторинних статевих ознак, відхиленням балу СР. Також визначено залежність появи ПМФ від періодів загострення захворювань гепатобіліарної системи.

The article presents a review of the literature on liver pathology at lymphoproliferative diseases (LPD) of the blood. Liver dysfunction and/or hepatomegaly may be due to haematological pathology or may develop as a result of specific chemotherapy. Sometimes the isolated liver damage can be the main manifestation of hematological disease. Involvement of the liver worsens the LPD course and prognosis, it causes a reduction in the dose of basic therapy, and even leads to fulminant liver failure. Liver damage can be caused by direct infiltration of the tumor mass, paraneoplastic process, biliary obstruction, hemophagocytic syndrome, activation of chronic viral hepatitis. The following histological types of liver damage are defined: diffuse infiltration of the portal tract, nodular infiltration with the formation of regeneration nodes, sinusoidal infiltration. Each LPD type has its own histological type of liver damage. Paraneoplastic phenomena at LPD are stipulated by the active release of cytokines from the tumor mass and include the bile duct disappearance syndrome (BDDS), peliosis hepatitis and sinusoidal ectasia. The cause of biliary obstruction is most often lymphadenopathy with compression of the extrahepatic bile ducts, less often, primary or secondary lesions of the pancreas. Hemophagocytic syndrome is a potentially lethal condition that occurs with recurrence or late-stage lymphoma. Against the background of treatment with LPD, there is a risk of activation of chronic viral hepatitis B. Nucleoside analogues are recommended for the prevention or treatment of HBV infection. Blood LPD is often associated with HCV infection. Concomitant treatment of LPD and HCV infection with interferon-free regimens is safe and effective. Chemotherapy for the underlying disease usually restores the structure and function of the liver., Представлен обзор литературы, посвященный патологии печени при лимфопролиферативных заболеваниях (ЛПЗ) крови. Нарушение функции печени и/или гепатомегалия могут быть обусловлены гематологической патологией или возникнуть в результате специфической химиотерапии. Иногда изолированное поражение печени может быть основным виявлением гематологического заболевания. Вовлечение печени ухудшает течение и прогноз ЛПЗ, является причиной уменьшения дозы базисной терапии, может привести к фульминантной печеночной недостаточности. Поражение печени может быть вызвано прямой инфильтрацией опухолевой массой, паранеопластическим процессом, билиарной обструкцией, гемофагоцитарным синдромом, активацией хронического вирусного гепатита. Выделяют следующие гистологические типы поражения печени: диффузная инфильтрация портальных трактов, нодулярная инфильтрация с формированием узлов регенерации, синусоидальная инфильтрация. Для каждого вида ЛПЗ характерен определенный гистологический тип поражения печени. Паранеопластические феномены при ЛПЗ обусловлены активным высвобождением цитокинов из опухолевой массы. К ним относятся синдром исчезновения желчных протоков, пелиозний гепатит и синусоидальная эктазия. Причиной билиарной обструкции чаще всего является лимфаденопатия с компрессией внепеченочных желчных протоков, реже — первичное или вторичное поражение поджелудочной железы. Гемофагоцитарный синдром — потенциально летальное состояние, возникающее при рецидиве или поздней стадии лимфомы. На фоне лечения ЛПЗ существует риск активации хронического вирусного гепатита В. Для его профилактики или лечения рекомендованы аналоги нуклеозидов. ЛПЗ крови часто ассоциированы с вирусным гепатитом С. Одновременное лечение ЛПЗ и вирусного гепатита С с использованием безинтерферонных схем безопасное и эффективное. Проведение химиотерапии по поводу основного заболевания, как правило, восстанавливает структуру и функцию печени., Наведено огляд літератури, присвячений патології печінки при лімфопроліферативних захворюваннях (ЛПЗ) крові. Порушення функції печінки та/або гепатомегалія можуть бути зумовлені гематологічною патологією або виникнути внаслідок специфічної хіміотерапії. Іноді ізольоване ураження печінки може бути основним виявом гематологічного захворювання. Залучення печінки погіршує перебіг і прогноз ЛПЗ, є причиною зменшення дози базисної терапії, може призвести до фульмінантної печінкової недостатності. Ураження печінки може бути спричинене інфільтрацією пухлинною масою, паранеопластичним процесом, біліарною обструкцією, гемофагоцитарним синдромом, активацією хронічного вірусного гепатиту. Виділяють такі гістологічні типи ураження печінки: дифузна інфільтрація портальних трактів, нодулярна інфільтрація з формуванням вузлів регенерації, синусоїдальна інфільтрація. Для кожного виду ЛПЗ характерний певний гістологічний тип ураження печінки. Паранеопластичні феномени при ЛПЗ зумовлені активним вивільнення цитокінів з пухлинної маси. До них належать синдром зникнення жовчних протоків, пеліозний гепатит та синусоїдальна ектазія. Причиною біліарної обструкції найчастіше є лімфаденопатія з компресією позапечінкових жовчних протоків, рідше — первинне або вторинне ураження підшлункової залози. Гемофагоцитарний синдром — потенційно летальний стан, який виникає при рецидиві або пізній стадії лімфоми. На тлі лікування ЛПЗ існує ризик активації хронічного вірусного гепатиту В. Для його профілактики або лікування рекомендовано аналоги нуклеозидів. ЛПЗ крові часто асоційовані з інфекцією вірусного гепатиту С. Одночасне лікування ЛПЗ та вірусного гепатиту С із застосуванням безінтерферонових схем безпечне та ефективне. Проведення хіміотерапії з приводу основного захворювання зазвичай відновлює структуру і функцію печінки.

При вірусному цирозі переважають мешканці міста, чоловіки середнього віку з надмірною масою тіла. Незважаючи на переважання мінімальної активності цирозу класу А і В (за Чайлд-П’ю), неінвазивні тести вказували на більшу кількість пацієнтів зі значнішим фіброзом при цій недузі. Найчастіше ймовірним шляхом зараження є медичні маніпуляції і вживання ін’єкційних наркотиків. При цьому домінують астено-вегетативний синдром, тяжкість у правому підребер’ї, субіктеричність склер, спленомегалія, енцефалопатія, серед супутніх захворювань – холецистит, метаболічна кардіоміопатія. Недуга супроводжується тромбоцитопенією, прискоренням ШОЕ, білірубінемією та трансфераземією, збільшенням ехогенності печінки і розширенням розміру селезінкової вени. При вирусном циррозе преобладают жители города, мужчины среднего возраста с избыточной массой тела. Несмотря на преобладание минимальной активности цирроза класса А и В (по Чайлд-Пью), неинвазивные тесты указывали на большее количество пациентов со значительным фиброзом при этой болезни. Чаще всего вероятным путем заражения является медицинские манипуляции и употребление инъекционных наркотиков. При этом доминируют астено-вегетативный синдром, тяжесть в правом подреберье, субиктеричность склер, спленомегалия, энцефалопатия, среди сопутствующих заболеваний - холецистит, метаболическая кардиомиопатия. Болезнь сопровождается тромбоцитопенией, ускорением СОЭ, билирубинемии и трансфераземиею, увеличением эхогенность печени и расширением размера селезеночной вены. At a viral cirrhosis prevail city ​​dwellers, middle-aged overweight men. Despite the predominance of minimal activity of class A and B cirrhosis (according to Child-Pugh), noninvasive tests indicated a greater number of patients with more significant fibrosis in this disease. Medical manipulations and injecting drug use are the most common routes of infection. Astheno-vegetative syndrome, heaviness in the right hypochondrium, subicteric sclera, splenomegaly, encephalopathy dominate. Аmong concomitant diseases - cholecystitis, metabolic cardiomyopathy. The disease is accompanied by thrombocytopenia, accelerated ESR, bilirubinemia and transferasemia, increased echogenicity of the liver and enlargement of the splenic vein.

In the article the authors presented their own experience of creating the register of patients with chronic viral hepatitis adapted for the region conditions, using the research tool created by the staff of the infectious diseases department and the hepatology department of the infectious hospital in 2010, which is used, in the center of health care of patients with viral hepatitis in the Dnepropetrovsk region. The use of the register of patients with chronic liver diseases is an auxiliary tool for improving the monitoring of patients with chronic viral hepatitis, as well as for determining the strategy and the following medical management in the course of the diagnosis of patients. This informative and economic tool can be implemented to monitor health state of patients with chronic viral hepatitis both at the group and individual level on a wider scale.

При обстеженні 97 хворих на ВІЛ-інфекцію, які перебували на амбулаторному спостереженні в Чернівецькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом, встановлено високий відсоток інфікування таких осіб Toxoplasma gondii (16,4 %), CMV та EBV (31,9 % та 34,9 % відповідно). У більшості пацієнтів ці інфекції мають латентний перебіг. Середні показники протитоксоплазмозних IgG, анти-CMV-IgG, анти-VCA-EBV-IgG у хворих на ВІЛ-інфекцію не залежать від ступеня імуносупресії та клінічної стадії імунодефіциту. Маркери гемоконтактних вірусних гепатитів були виявлені у 19,6 % хворих з І та ІІ клінічною стадією ВІЛ-інфекції, у 18,4 % – з III і в 20,2 % – з IV стадією недуги. У ВІЛ-інфікованих хронічну HCV-інфекцію діагностували частіше, ніж хронічний гепатит В. Також у хворих була ко- чи суперінфекція HCV і HBV., При обследовании 97 больных с ВИЧ-инфекцией, находящихся на амбулаторном наблюдении в Черновицком областном центре по профилактике и борьбе со СПИДом, установлено что инфицирования таких лиц Toxoplasma gondii составляет (16,4%), CMV и EBV (31,9% и 34 9% соответственно). У большинства пациентов эти инфекции имеют латентное течение. Средние показатели противотоксоплазмозных IgG, анти-CMV-IgG, анти-VCA-EBV-IgG у больных ВИЧ-инфекцей зависят от степени иммуносупрессии и клинической стадии иммунодефицита. Маркеры гемоконтактных вирусных гепатитов были обнаружены в 19,6% больных с I и II клинической стадией ВИЧ-инфекции, в 18,4% - с III и в 20,2% - с IV стадией болезни. У ВИЧ-инфицированных хроническую HCV-инфекцию диагностировали чаще, чем хронический гепатит В. Также была ко- или суперинфекция HCV и HBV., An examination of 97 patients with HIV who were on outpatient observation of the Chernivtsi regional center for the prevention of AIDS, found a high percentage of people infected Toxoplasma gondii (16,4%), CMV and EBV (31,9% and 34.9% respectively). In most patients, these infections are latent. Averages IgG, anti-CMV-IgG, anti-VCA-EBV-IgG in patients with HIV infection do not depend on the degree of immunosuppression, and clinical stage of immunodeficiency. Markers of viral hepatitis were found in 19.6% of patients with I and II clinical stage of HIV infection, 18.4% - from III and 20.2% - with stage IV disease. In HIV-positive chronic HCV-infection diagnosed more often chronic hepatitis B is often superinfection or co-HCV and HBV.

Актуальність. Відомо, що вірусні гепатити є не лише причиною найбільш виразних ускладнень у стані здоров’я пацієнтів, але й леталізації. Серед переліку чинників: вибіркову агресивність вірусів, мікроекологічне оточення у кишківнику, лабільний адаптаційний потенціал мезенхімальних клітин, наявність мікст-, коморбідних інфекцій. Велику роль відіграє наявності імуносупресії, імунодефіциту. Не меншого значення мають специфіка органного/ ситемного макроценозу, застосування сучасних гепатопротекторів як факторів лікувального супроводу. Фахівцями наголошується на масштабність поняття «вірусний гепатит», де поєднується декілька схожих захворювань з різними етіологією та патогенезом. Особливо небезпечною вважають фульмінантну-некротичну форму гепатиту або токсичну дистрофію печінки.

Смертність в Україні найвища при ВГ В і становить 0.19 на 100 тис. нас., при ВГ А вона у 4 рази, а при ВГ С – у 14 разів нижча (відповідно 0.05 і 0.013 на 100 тис. нас.). Максимальна смертність при ВГ В спостерігається у віці 60-64 років, при ВГ С – у 30 – 34 років, при ВГ А – дитячий вік. При ВГ В і ВГ С помирають переважно чоловіки. Щорічний показник смертності за період від 1990 до 2013 рр. скоротився при ВГ А на 21.5 %, при ВГ В – на 12.2 %, а при ВГС – навпаки зріс на 6,2 %. Смертность в Украине самая высокая при ВГ В и составляет 0.19 на 100 тыс. Нас., При ВГ А она в 4 раза, а при ВГ С - в 14 раз ниже (соответственно 0.05 и 0.013 на 100 тыс. Нас.). Максимальная смертность при ВГ В наблюдается в возрасте 60-64 лет, при ВГ С - в 30 - 34 лет, при ВГ А - детский возраст. При ВГ В и ВГ С умирают преимущественно мужчины. Ежегодный показатель смертности за период с 1990 до 2013 гг. Сократился при ВГ А на 21.5%, при ВГ В - на 12.2%, а при ВГС - наоборот вырос на 6,2%. Mortality in Ukraine is highest at VHB and is 0.19 per 100 thousand population, with VH A it is 4 times, and at VH C - 14 times lower (respectively, 0.05 and 0.013 per 100 thousand population). The maximum mortality rate at VH B is observed at the age of 60-64, at VH S - at 30 - 34 years, at VH A - childhood. At VH B and VH, men die predominantly. The annual mortality rate for the period from 1990 to 2013 decreased by 21.5% for BH A, by 12.2% for BH B and by 6.2% for GHG.

При проведенні стандартного нейропсихологічного тестування у хворих на хронічні вірусні гепатити встановлено когнітивні порушення переважно легкого ступеня. Пацієнти, що в анамнезі мали досвід вживання наркотиків, мали найгірші показники психоневрологічних тестів (р

Парентеральні вірусні гепатити залишаються актуальними і на сьогодні, не дивлячись на успіхи у заходах профілактики. Гепатити актуальні і для військовослужбовців багатьох армій у світі. За даними Dalius Petarausks із співавт., 2007 р., поширеність HBV-інфекції серед солдат у країнах НАТО наступна: у Збройних силах США 0,3 % солдат є носіями HBsAg, у Греції – 1,1 %, Італії – 0,7%, Іспанії – 0,48 %. За даними літератури, захворюваність на HBV-інфекцію вище в арміях, де немає жодної вакцинації. Підвищення рівня ALT було виявлено у 11 % військовослужбовців з литовської армії, а поширеність серед них маркерів вірусного гепатиту «В» була близько 2 % і схожа з литовським населенням. Найбільша кількість інфікованих з наявністю HBsAg була виявлена серед військовослужбовців з морської піхоти – 4,7 %. У литовській армії вищий рівень інфікування серед військовослужбовців з низьким рівнем освіти, серед тих, хто вживав парентеральні наркотичні препарати. Автори з урахуванням того, що виявлялась активна HBV-інфекція без симптомів, зробили висновок про необхідність обстеження призовників для виявлення носіїв з HBsAg і захворювання HBV із субклінічним перебігом. За даними Гураля А.Л., носіїв маркерів вірусного гепатиту «В» з числа військовослужбовців в Україні: HBsAg – 1,3 %, anti-HBcorAg – 10,0 %. У носіїв-маркерів гепатитів, в тому числі і хронічних гепатитів, реєструються різноманітні відхилення біохімічних показників крові (прояви цитолітичного синдрому), вірусного навантаження. Відомо, що на активізацію хронічного процесу впливають різноманітні фактори, в тому числі перенесені різноманітні інфекційні захворювання, фізичне навантаження та ін.

У медицині проблема вірусних гепатитів (ВГ) з гемоконтакним механізмом передавання є однією з найбільш значущих. За офіційними даними, близько 300 млн. людей страждають на вірусний гепатит В, більше 500 млн. осіб інфіковані вірусом гепатиту С, 1 млн. хворих щорічно гине від цирозу та раку печінки. Все частіше реєструються випадки гострих безжовтяничних та хронічних форм вірусних гепатитів, що виявляються випадково під час профілактичних оглядів або лабораторних обстежень з приводу інших хвороб. Мета роботи - встановити рівень захворюваності, поширеність ВГВ і ВГС у Сумській області, дослідити частоту виявлення супутньої патології та ускладнень.

Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції/СНІДу в Івано-Франківській області, як і в Україні, характеризується зростанням показників захворюваності та смертності від СНІДу та наступними особливостями:активізацією статевого шляху передавання ВІЛ; збільшенням кількості ВІЛ-інфікованих жінок репродуктивного віку; виходом епідемічного процесу за межі груп ризику та збільшенням виявлення ВІЛ-інфікованих осіб за клінічними показаннями; переважним ураженням осіб працездатного віку; зростанням темпів поширення туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих та смертності від ко-інфекції ВІЛ/туберкульоз, ВІЛ/вірусні гепатити. Патологія печінки у ВІЛ-інфікованих найчастіше зумовлена опортуністичними інфекціями та токсичним ураженням, що спричинене вживанням ін‘єкційних наркотиків, алкоголю та побічною дією медикаментів. Серед опортуністичних інфекцій провідне місце займають вірусні гепатити (ВГ) та Епштейн-Барр-вірусна (ЕБВ)-інфекція.

На сьогодні загальна кількість хворих на вірусні гепатити В і С у світі у 14-15 разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих, яка становить близько 40 млн. осіб. Через прихований перебіг хвороба може поширюватися надзвичайно швидкими темпами. За ступенем негативного впливу на здоров’я населення та рівнем захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче місце в структурі інфекційної патології. Мета роботи - визначити наявність печінкової енцефалопатії (ПЕ) та змін у психоневрологічному стані у хворих на хронічні вірусні гепатити під час проведення противірусної терапії.

Було досліджено розвиток когнітивної дисфункції у хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ), динаміку психоневрологічного стану хворих під час лікування.

Патологія печінки у ВІЛ-інфікованих найчастіше зумовлена опортуністичними інфекціями та токсичним ураженням, що спричинене вживанням ін’єкційних наркотиків, алкоголю та побічною дією медикаментів. Серед інфекцій, які вражають паренхіму печінки, провідне місце займають вірусні гепатити (ВГ).

Вірусні гепатити є однією з найбільш поширених на сьогоднішній день інфекційних захворювань. Враховуючи той факт, що більшість форм первинного інфікування вірусними гепатитами перебігає без будь-яких клінічних ознак, приблизно у 80 % хворих його вперше діагностують на стадії хронічного процесу. Одним з основних ускладнень даної патології є ураження центральної нервової системи з розвитком порушень різного ступеня тяжкості. Ознаками когнітивного здоров’я людини є такі поняття, як реалістичність сприйняття, ясне мислення, здатність до проблемної концентрації, адекватність самооцінки, прогностична компетентність. У хворих з когнітивною дисфункцією, в тому числі помірною, відмічається підвищена смертність.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів часто зустрічається ко-інфікування на гемоконтактні гепатити. За даними лабораторії вірусних гепатитів і ВІЛ-інфекції ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України» (2006—2007), у загальній популяції ВІЛ-інфікованих осіб анти-ВГС виявлялися у 82,4 %. Серед ВІЛ-інфікованих споживачів ін’єкційних наркотиків частота виявлення анти-ВГС становила 94,8 %; серед осіб, інфікованих ВІЛ статевим шляхом—22,8 % (http://ucdc.gov.ua/uk/diyalnist-centru/likuvannya/ko-infekcii). Проблема таких хворих полягає у патогенетичному взаємозв’язку низки негативних чинників: ВІЛ та імунодефіциту, імунодефіциту та вірусного гепатиту, опіоїдна залежність і функціональний стан печінки.

Детоксикація посідає значну роль у комплексній терапії вірусних гепатитів (ВГ). Вибір методу дезінтоксикації та її об’їм потребує об’єктивізації. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32226

Серед усіх захворювань печінки найбільш актуальним на теперішній час є хронічний вірусний гепатит С (ХВГС), який є важливою проблемою медичної науки і охорони здоров’я всіх країн світу. Стандартом противірусної терапії ХВГС є використання препаратів рекомбінованого α-інтерферону та рибавірину - синтетичного аналогу нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Одним з таких препаратів є віроріб. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32212

Застосування Атокілу у комплексній терапії ГВГ є раціональним, оскільки сприяє зниженню активності ферментів ГГТ, ЛФ, зменшеню явищ холестазу. Вказаний засіб добре переноситься хворими і не викликає побічних реакцій. Применение Атоксила в комплексной терапии острого вирусного гепатита является рациональным, так как способствует снижению активности ферментов ГГТ, ЩФ, уменьшению явлений холестаза. Указанное средство хорошо переносится больными и не вызывает побочных реакций. Application Atoxil in the treatment of acute viral hepatitis is rational, since it helps reduce the activity of the enzymes GGT, alkaline phosphatase, decrease the phenomena of cholestasis. Said agent is well tolerated and does not cause adverse reactions. Orisil-фарма, Львів

У статті наведені сучасні уявлення про систему цитокінів та гени, що їх кодують, визначена роль поліморфізму поодиноких нуклеотидів у характері перебігу вірусних гепатитів, розвитку несприятливих наслідків захворювань, ефективності противірусного лікування та тяжкості побічних ефектів під час терапії. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31782 В статье отражены современные представления о системе цитокинов и генах, их кодирующих, определена роль полиморфизма отдельных нуклеотидов в характере течения вирусных гепатитов, развитии неблагоприятных последствий заболеваний, эффективности противовирусного лечения и тяжести побочных эффектов во время терапии. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31782 The article presents the current understanding of the cytokine system and genes that encode them, defined the role of single nucleotide polymorphisms in the character of the course of viral hepatitis, the adverse effects of the disease, the effectiveness of antiviral treatment and severity of adverse effects during therapy. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31782

Згідно висновків консенсус-конференції Європейської асоціації з вивчення печінки (1999) та Національного інститута здоров’я США (2002) при хронічному гепатиті С визначальними критеріями стадії хвороби, її прогноза і перспективності противірусної терапії є показники фіброзу і запально-некротичних змін у печінці. Морфологічні зміни тканини печінки відіграють важливу роль у прогнозуванні перебігу гепатиту, зворотності виявлених ушкоджень і визначенні лікувальної тактики у конкретного пацієнта. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32088

Серед усіх захворювань печінки найбільш проблемними на теперішній час є гострі вірусні гепатити (ГВГ). Насамперед, це пов’язано з широким розповсюдженням, прогресуючим зростанням захворюваності, вираженим поліморфізмом клінічних проявів, складністю епідемічного процесу, множинністю шляхів та факторів передавання збудника, високою частотою формування хронічних форм. Не дивлячись на успіхи, досягнуті у вивченні патогенезу, клініки та діагностики ГВГ, багато питань до цього часу залишаються невирішеними. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32275

Однією з найважливіших проблем медицини сьогодення є вірусні гепатити. За матеріалами Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі вірусами гепатитів інфіковано понад 1,5 млрд. людей. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32328

Хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) є однією з найбільш поширених хвороб печінки. В Україні показник поширеності сягає 9,6 на 100 тис. населення. Основна група хворих – це люди працездатного віку. Тому, вибір ефективного лікування є актуальною проблемою. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32225

Problem of diagnostics of thyroid pathology at the viral hepatitis background is discussed in the article. Clinical case is demonstrated. It is outlined that creation of unified network of giving help to patients with viral hepatitis will be allowed to improve a revelation of infected persons, to provide timely treatment and following-up that can decrease high rates of expansion of hepatitis in our country., В статье обсуждается проблема диагностики патологии щитовидной железы на фоне вирусных гепатитов. Приведен показательный клинический случай. Подчеркивается, что создание единой сети по предоставлению помощи больным вирусными гепатитами позволило бы усовершенствовать систему выявления инфицированных лиц, обеспечить их своевременное лечение и дальнейшее диспансерное наблюдение, что, в свою очередь, уменьшило бы поразительные темпы распространения гепатитов в нашей стране.

Таким чином, перебіг вірусних гепатитів ускладнюється ураженням жовчовивідних шляхів. Запальні зміни в ЖВШ з однаковою частотою розвиваються при гострих і хронічних ВГ. Дискінезії ЖВШ частіше виникають у хворих з хронічним перебігом захворювання. Для гострих ВГ більш притаманний гіперкінетичний тип дискінезій, для хронічних - гіпокінетичний. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/20506 Таким образом, течение вирусных гепатитов осложняется поражением желчевыводящих путей. Воспалительные изменения в ЖВП с одинаковой частотой развиваются при острых и хронических ВГ. Дискинезии ЖВП чаще возникают у больных с хроническим течением заболевания. Для острых ВГ более присущ гиперкинетический тип дискинезий, для хронических - гипокинетический. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/20506 Thus, the course of viral hepatitis complicated lesions of biliary tract. Inflammatory changes in ZHVSH equally developing acute and chronic VG. Dyskinesia ZHVSH often occur in patients with chronic disease. For more sharp VG characteristic type of hyperkinetic dyskinesias, for chronic - hypokinetic. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/20506

Мета роботи - скринінг ВГВ серед відносно здорових підлітків, оцінка загальної ситуації по захворюваності ВГВ серед дитячого населення, доведення необхідності проведення обстеження їх на маркери ВГВ. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/4807

Метою роботи було вивчити особливості сучасних генотипів НСV в області. В обласному гепатологічному лікувально-діагностичному центрі у 2007 р. обстежено 275 осіб, у яких на першому етапі діагностичного пошуку в сироватці крові виявлені антитіла до вірусу ГС методом імуноферментного аналізу. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3725