The objective: a study of the risk factors and the frequency of recurrence of uterine fibroids (UF) after conservative myomectomy. Materials and methods. A clinical and statistical retrospective analysis of the long-term outcomes of surgical treatment of 40 patients in reproductive age (from 19 to 42 years) with UF was carried out based on the data of case histories, outpatient cards and data from a questionnaire/telephone survey. All women had a complicated gynecological and reproductive history. In the postoperative period, the patients received hormonal therapy with progestogens (in cyclic regime) and oral contraceptives for 6–12 months. For the diagnosis of UF recurrence, clinical examination, bimanual examination, transvaginal echography were performed every 3 months during the first 3 years, then every six months. The fact of UF recurrence was ascertained of the appearance at least of one myomatous node more than 1 cm in diameter. Results. The long-term results were studied in 36 out of 40 patients after conservative myomectomy. At the time of assessment, the average age of patients after surgery was 39.7±6.17 years, 4 (11 %) women of them were in active reproductive age, 11 (33.3 %) – late reproductive age, and 10 (27.7 %) – premenopausal period. The mean period of observations was 6.22±1.71 years. Recurrence of UF was diagnosed in 22 (55 %) patients, 3 (7.5 %) of them required repeated surgery (2 women after supravaginal amputation of the uterus, 1 – transcervical resection of the submucous node).The cumulative (accumulated) percentage of UF recurrence within 7 years after surgery was 67.4±8 % with the maximum increase of recurrence frequency in the 2nd and 3rd years after surgery (up to 31.7 6 % and 51.2±7 %, respectively). After conservative myomectomy, pregnancy occurred in 11 (27.5 %) women, including 2 out of 5 persons with infertility before surgery, and 4 out of 9 patients who had miscarriage in anamnesis. The maximum number of pregnancies (5) occurred in the interval from 1 to 1.5 years after surgery. Pregnancy ended in timely delivery in 7 patients, spontaneous abortion – 3 (7.5 %), induced abortion – 1 (2.5 %). All 7 pregnant women were delivered by caesarean section.Conclusions. A retrospective analysis of long-term outcomes of organ-preserving surgical treatment of patients of reproductive age with uterine fibroids determined a high frequency of myoma recurrence after conservative myomectomy, reaching 67.4±8 % in7 years after the operation. The greatest increase in recurrence was observed in the 2nd and 3rd years after surgery. The statistically significant risk factors for the development of recurrence of the disease were the number of myomatous nodes and the patient’s age (30–40 years). The use of hormonal therapy (norethisterone or oral contraceptives) after surgery did not lead to a decrease in the rate of recurrence of uterine fibroids. And although conservative myomectomy made it possible to increase the frequency of pregnancy in operated patients, the level of reproductive losses after surgery remained high (36.3 %)., Цель исследования: изучение факторов риска и частоты рецидивов миомы матки (ММ) после консервативной миомэктомии. Материалы и методы. Проведен клинико-статистический ретроспективный анализ отдаленных результатов оперативного лечения 40 пациенток репродуктивного возраста (от 19 до 42 лет) с ММ по данным историй болезней, амбулаторных карт и данных анкетного/телефонного опроса. Все женщины имели отягощенный гинекологический и репродуктивный анамнез. В послеоперационный период пациентки получали гормональную терапию прогестагенами (в циклическом режиме) и оральными контрацептивами в течение 6–12 мес. Для диагностики рецидива заболевания каждые 3 мес на протяжении первых 3 лет проводили клинический осмотр, бимануальное обследование, трансвагинальную эхографию, далее – каждые полгода. Факт рецидива миомы констатировали при появлении, как минимум, одного миоматозного узла более 1 см в диаметре. Результаты. Удаленные результаты изучали у 36 больных из 40, перенесших консервативную миомэктомию. На момент оценки средний возраст пациенток после оперативного вмешательства составил 39,7±6,17 года, из них в активном репродуктивном возрасте находились 4 (11%) женщины, в позднем репродуктивном возрасте – 11 (33,3%), в пременопаузальном периоде – 10 (27,7%). Средний срок наблюдения составил 6,22±1,71 года. Рецидив ММ констатирован у 22 (55%) больных, 3 (7,5%) из которых нуждались в повторном оперативном вмешательстве (2 женщинам выполнена надвлагалищная ампутация матки, 1 – трансцервикальная резекция субмукозного узла). Кумулятивный (накопленный) процент рецидива ММ в течение 7 лет после операции составил 67,4±8% с максимальным приростом частоты рецидивов на 2-м и 3-м годах после операции (до 31,7±6% и 51,2±7% соответственно). После консервативной миомэктомии беременность наступила у 11 (27,5%) женщин, в том числе у 2 из 5, у которых диагностировано бесплодие до операции, и у 4 из 9, у которых фиксировали невынашивание беременности. Максимальное количество беременностей (5) наступило в интервале от 1 до 1,5 года после операции. Беременность закончилась своевременными родами у 7 пациенток, самопроизвольным абортом – у 3 (7,5%), искусственным абортом – у 1 (2,5%). Все 7 беременных были родоразрешены путем кесарева сечения. Заключение. Ретроспективный анализ отдаленных результатов органосохраняющего хирургического лечения пациенток репродуктивного возраста с миомой матки выявил высокую частоту рецидива миомы после консервативной миомэктомии, достигавшей 67,4±8% через 7 лет. Наибольший рост рецидивов наблюдался на 2-й и 3-й год после операции. Статистически значимыми факторами риска развития рецидива заболевания являлись количество миоматозных узлов и возраст пациентки в интервале 30–40 лет. Использование гормональной терапии (норэтистерона или оральных контрацептивов) после операции не привело к снижению частоты рецидивов миомы матки. И хотя консервативная миомэктомия позволила повысить частоту наступления беременности у оперированных пациенток, однако уровень репродуктивных потерь после операции оставался высоким (36,3%)., Мета дослідження: вивчення факторів ризику і частоти виникнення рецидивів міоми матки (ММ) за віддаленими результатами консервативної міомектомії.Матеріали та методи. Проведено клініко-статистичний ретроспективний аналіз віддалених результатів оперативного лікування 40 пацієнток репродуктивного віку (від 19 до 42 років) з ММ за даними історій хвороб, амбулаторних карт і даних анкетного/телефонного опитування. Усі жінки мали обтяжений гінекологічний і репродуктивний анамнез. У післяопераційний період пацієнтки отримували гормональну терапію прогестагенами (у циклічному режимі) і оральними контрацептивами протягом 6–12 міс. Для діагностики рецидиву захворювання кожні 3 міс протягом перших 3 років проводили клінічний огляд, бімануальне обстеження, трансвагінальну ехографію, надалі – кожні півроку. Факт рецидиву міоми констатували за появи, як мінімум, одного міоматозного вузла понад 1 см у діаметрі.Результати. Віддалені результати вивчали у 36 хворих з 40, які перенесли консервативну міомектомію. На момент оцінювання, середній вік пацієнток після оперативного втручання становив 39,7±6,17 року, з них в активному репродуктивному віці перебували 4 (11%) особи, у пізньому репродуктивному віці – 11 (33,3%), у пременопаузальному періоді – 10 (27,7%). Середній термін спостереження становив 6,22±1,71 року. Рецидив ММ констатовано у 22 (55%) хворих, 3 (7,5%) з яких потребували повторного оперативного втручання (2 жінкам виконано надпіхвову ампутацію матки, 1 – трансцервікальну резекцію субмукозного вузла). Кумулятивний (накопичений) відсоток рецидиву ММ протягом 7 років після операції становив 67,4±8% з максимальним підвищенням частоти рецидивів на 2-у і 3-у роках після операції (до 31,7±6% і 51,2±7% відповідно).Завагітніли після консервативної міомектомії 11 (27,5%) жінок, у тому числі 2 з 5, яким діагностовано безпліддя до операції, та 4 з 9, у яких фіксували невиношування вагітності. Максимальна кількість вагітностей (5) настала в інтервалі від 1 до 1,5 року після операції. Вагітність закінчилась своєчасними пологами у 7 пацієнток, мимовільним абортом – у 3 (7,5%), штучним абортом – в 1 (2,5%). Усі 7 вагітних були розроджені шляхом кесарева розтину.Заключення. Ретроспективний аналіз віддалених результатів органозберігального хірургічного лікування пацієнток репродуктивного віку з міомою матки виявив високу частоту рецидиву міоми після консервативної міомектомії, яка досягала 67,4±8% через 7 років. Найбільший приріст рецидивів спостерігався на 2-й і 3-й рік після операції. Статистично значущими факторами ризику розвитку рецидиву захворювання були кількість міоматозних вузлів і вік пацієнтки в інтервалі 30–40 років. Використання гормональної терапії (норетистерону або оральних контрацептивів) після операції не привело до зниження частоти рецидивів міоми матки. І хоча консервативна міомектомія дозволила підвищити частоту настання вагітності в оперованих пацієнток, однак рівень репродуктивних втрат після операції залишався високим (36,3%).