Search

The article examines the relationship between income distribution and the socio-economic development of the state. It is established that traditional methods of income distribution do not provide for sustainable development and do not correspond to the Constitution of Ukraine, which declares Ukraine a social state. The main regulator of income distribution is the Tax Code. Unfortunately, the current Tax Code of Ukraine does not at all provide for a fair redistribution of income and does not stimulate investment in the production sectors, but encourages the creation of various corruption schemes for evasion and avoidance of taxation, which includes a large-scale shadow economy, illegal export of capital, contraband imports and exports. The article proposes legal methods for overcoming all problems and ensuring accelerated development. To achieve these goals, legislation should contain an comprehensive list of price components. The fair market value (price) is equal to the total added value of the product or service, VAT charged on it and total depreciation at all stages of production and distribution. Added value is the sum of the company's factor incomes: wages and profits. The amount of actually paid taxes from the labor and profit fund determines the actually created added value, on which VAT is calculated, which is paid directly to the Budget at each stage of the movement of goods/services to the final consumer. The amount of added value, VAT and depreciation determines the increase in the market value of goods/services at each stage of production and distribution and corresponds to the amount of taxes, contributions and fees paid precisely by law. The distribution of income in society is determined on the basis of the European Social Charter (revised) and is ensured by the introduction of progressive tax rates on the incomes of individuals and the profits of enterprises. The income tax rate should be determined by the direction of use of profits, and the rate of distributed profit on dividends should be equal to the personal income tax rates. The zero rate does not apply to taxation of dividends.

The presence of affiliated entities in different countries and the independence of tax systems make it easy to shift profits from jurisdictions with high corporate tax rates to jurisdictions with low rates. Transfer prices and the arm's length principle are used to prevent profit shifting. The article identifies the peculiarities of transfer pricing reform in the context of the BEPS plan, analyses changes to Ukrainian legislation and opportunities for its improvement. The article analyses the amendments to the Tax Code of Ukraine aimed at ensuring the implementation of the BEPS plan. The shortcomings of these amendments are outlined and amendments are proposed to improve the legislation. The author also examines the compliance with the BEPS guiding principle, which provides for the taxation of profits where profit-generating economic activities are carried out and where value is created. It is established that the amendments to the Tax Code of Ukraine do not ensure the implementation of this principle. In addition to the problems of practical implementation of the provisions of legislation, the article identifies conceptual shortcomings of the proposed improvements to the transfer pricing methods, which practically do not ensure the achievement of the set goals. An alternative method of pricing based on the market assessment of value added, which is determined by the sum of the firm’s factor income, wages and profits, is substantiated. Instead of the concept of “transfer price”, the concept of “fair market price” is introduced, which is determined by the sum of value added, depreciation and expenses, representing the added value of all previous stages of the production and/or distribution cycles. The proposed approach excludes the concepts of “affiliated entities”, “transfer prices” and “arm’s length principle”. The existence of a unified system of value added tax in the European Union allows for the unification of the tax system in terms of direct and indirect taxes as a result of the introduction of fair market prices. Amendments to the legislation have been proposed to allow for automatic solution of the following tasks.

У статті аналізуються угоди про уникнення подвійного оподаткування та виявляється низка недоліків, які фактично сприяють переміщенню доходів. Основними недоліками угод є застосування принципу резидентства та визначення особливого механізму виплати пасивного доходу. Термін «резидент» не має точного і конкретного визначення. Фізичні та юридичні особи можуть бути резидентами багатьох країн одночасно, а виявлення приналежності резидента до конкретної країни має високий корупційний потенціал. І визначення юрисдикції підприємства також здійснюється за поняттям «перебуває в управлінні резидента». В епоху цифрових технологій та Інтернету майже будь-яке місце на планеті Земля можна вважати місцем контролю. Тому ці поняття мають бути в першу чергу конкретизовані в законодавстві України та застосовуватися в усіх укладених договорах про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, необхідно визначити, чи належить підприємство до юрисдикції держави, на території якої воно знаходиться (стосується і дочірніх підприємств зі статусом юридичної особи). А оподаткування доходу здійснюється за принципом джерела – доходи оподатковуються там, де фактично знаходиться підприємство, виробляється додана вартість, виплачується зарплата та отримується прибуток. Поняття «резидент» країни має бути замінено більш конкретним поняттям «громадянин». При оподаткуванні роялті слід розрізняти промислову власність і авторське право. Промислова власність оподатковується за місцем її використання для отримання доходу і сплачується з прибутку, що залишається після сплати податків, внесків і зборів, передбачених законодавством країни джерела доходу. Плата за використання авторського права виплачується як винагорода. Запропоновані визначення повинні використовуватися в усіх угодах про уникнення подвійного оподаткування, хоча автор не бачить необхідності зберігати ці угоди. Тому можна запропонувати денонсувати всі чинні угоди України про уникнення подвійного оподаткування.

Глобалізація економіки та відхід від принципу оподаткування за джерелом, а також неналежне визначення поняття «резидент» створюють передумови для переміщення прибутків і потребують укладення угод про уникнення подвійного оподаткування між країнами. Для вирішення штучно створених проблем оподаткування ОЕСР розробила план про уникнення розмивання податкової бази і переміщення прибутку (план BEPS), який включає 15 заходів. Метою цієї роботи є дослідження причин та способів переміщення прибутку і визначення адекватних заходів запобігання зловживанням. Досліджуються два методи переміщення прибутків: тонка капіталізація і трансфертні ціни. Право на відрахування відсотків за позиками генерує чотири проблеми – переміщення прибутків, створення фіктивних компаній, витрати на імітацію контролю тонкої капіталізації і корупційний перерозподіл доходів. Усі проблеми тонкої капіталізації вирішуються просто – скасуванням відрахування відсотків з оподатковуваної бази. Немає відрахувань – немає і проблем. Відрахування відсотків з прибутків до оподаткування можливе, але за ставками, за якими банки країни позичальника надають кредити своїм резидентам. Ставка відрахувань може бути обмежена 5% максимум. У цьому випадку угоди про уникнення подвійного оподаткування не потрібні. Найкращою альтернативою трансфертного ціноутворення є визначення результатів діяльності підприємства за величною створеної доданої вартості, яка може обчислюватися за сумою сплачених податків з фонду оплати праці і прибутку та ПДВ. Такий підхід забезпечує сплату належної суми податку, дозволяє точно визначити консолідований прибуток МНК. Розподіл консолідованого прибутку запропоновано здійснювати за формулою, яка включає єдиний критерій. Справедлива частка консолідованого прибутку, що відповідає вкладу кожного члена МНК у кінцевий результат, визначається відношенням фонду оплати праці до прибутку.

Вільне переміщення капіталів, товарів, послуг та працівників створює між країнами нові виклики для національних податкових систем. Проблема ускладнена зростанням важливості внутрішньо-фірмової транскордонної торгівлі та складних виробничих ланцюжків, зростанням внеску у додану вартість важко оцінюваних і легко мобільних нематеріальних активів, а також зростанням цифровізації економіки. Взаємодія національного законодавства, міжнародних норм і двосторонніх договорів сформували дуже складну міжнародну податкову архітектуру. Це викликає необхідність розрізняти країни походження, проживання та країни призначення. У роботі проаналізовано проблеми побудови податкової системи, яка ґрунтується на принципі джерела, визначено критерії ідентифікації джерела доходу, яке ототожнюється з доданою вартістю, що визначається сумою факторних доходів – оплати праці і прибутку. Перехід до застосування балансового методу обчислення доданої вартості автоматично ідентифікує джерело доходу за місцем виплати заробітної плати і одержання прибутку. Держава, в якій створена додана вартість, однозначно визначає місце, де ця вартість має оподатковуватися. Місце оподаткування доданої вартості та її складових не залежить від складу та походження капіталу, використання нематеріальних активів, приналежності акцій та будь-яких складових. Усі ці особливості капіталу мають використовуватися при розподілі залишку прибутку після сплати усіх податків, внесків і зборів, передбачених законодавством країни джерела. Через невизначеність поняття «резидент» та можливості резиденства у багатьох юрисдикціях одночасно, принцип оподаткування розподіленого прибутку (дивідендів) на основі резиденства має бути замінений на принцип громадянства. Застосування запропонованих змін у Податковому кодексі України унеможливлює переміщення прибутку.