Правова оцінка чинних угод про уникнення подвійного оподаткування

У статті аналізуються угоди про уникнення подвійного оподаткування та виявляється низка недоліків, які фактично сприяють переміщенню доходів. Основними недоліками угод є застосування принципу резидентства та визначення особливого механізму виплати пасивного доходу. Термін «резидент» не має точного і конкретного визначення. Фізичні та юридичні особи можуть бути резидентами багатьох країн одночасно, а виявлення приналежності резидента до конкретної країни має високий корупційний потенціал. І визначення юрисдикції підприємства також здійснюється за поняттям «перебуває в управлінні резидента». В епоху цифрових технологій та Інтернету майже будь-яке місце на планеті Земля можна вважати місцем контролю. Тому ці поняття мають бути в першу чергу конкретизовані в законодавстві України та застосовуватися в усіх укладених договорах про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, необхідно визначити, чи належить підприємство до юрисдикції держави, на території якої воно знаходиться (стосується і дочірніх підприємств зі статусом юридичної особи). А оподаткування доходу здійснюється за принципом джерела – доходи оподатковуються там, де фактично знаходиться підприємство, виробляється додана вартість, виплачується зарплата та отримується прибуток. Поняття «резидент» країни має бути замінено більш конкретним поняттям «громадянин». При оподаткуванні роялті слід розрізняти промислову власність і авторське право. Промислова власність оподатковується за місцем її використання для отримання доходу і сплачується з прибутку, що залишається після сплати податків, внесків і зборів, передбачених законодавством країни джерела доходу. Плата за використання авторського права виплачується як винагорода. Запропоновані визначення повинні використовуватися в усіх угодах про уникнення подвійного оподаткування, хоча автор не бачить необхідності зберігати ці угоди. Тому можна запропонувати денонсувати всі чинні угоди України про уникнення подвійного оподаткування.