Search

Congenital right-sided diaphragmatic hernias are a special form of diaphragmatic hernias. A relatively low frequency and features of anatomy, diagnosis clinical course, and survival characterize them.Objective: to analyze the results of treatment of right-sided diaphragmatic hernias in newborns.Materials and methods: a retrospective analysis of the medical records and autopsy protocols of 22 newborns with right-sided diaphragm defect, who were in the clinics of the State Institution «IPAG named after academician O.M. Lukyanova of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», was carried out for the last 37 years.Results: in 3 cases stillbirth was stated, in all live-born children (n=19) with right-sided СDH the defect was symptomatic. Moreover, in 84.2% (n=16) of them, symptoms of the disease occurred immediately after birth, in 10.5% (n=2) – from the first to 6 hours of life, in 5.3% (n=1) – after 24 hours, from birth. Signs of pulmonary hypertension were determined based on the difference between pre- and postductal peripheral blood saturation. Thus, in 62.5% (n=5) of operated children and in 63.6% (n=7) who died at the stages of stabilization, the difference in pre- and postductal saturation was more than 10%, whichindicated the presence of 100% pulmonary hypertension, and blood shunting from right to left, through fetal communications. The time of preoperative stabilization ranged from 1 to 23 days, on average 7.25 days. 8 children were operated. The surgical approach was right-sided subcostal laparotomy (n=5) or right-sided thoracotomy (n=2). In one case, there was a combined approach: right-sided laparotomy + right-sided thoracotomy. 5 children survived, 3 died.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of participating institution., Врожденные правосторонние диафрагмальные грыжи относятся к особой форме диафрагмальных грыж. Они характеризуются относительно небольшой частотой и особенностями анатомии, диагностики, клинического течения, выживания.Цель исследования: проанализировать результаты лечения правосторонних диафрагмальных грыж у новорожденных детей.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ историй болезни и протоколов аутопсии 22 новорожденных детей с правосторонним дефектом диафрагмы, которые находились в клиниках ГУ «ИПАГ имени акад. А.Н. Лукьяновой НАМН Украины», в течение последних 37 лет.Результаты. В 3 случаях констатировано мертворождаемость, у всех живорожденных детей (n=19) с правосторонней ВДГ порок был симптоматичным. Причем, в 84,2% (n=16) из них симптомы заболевания возникли сразу после рождения, в 10,5% (n=2) – с первого по 6 час жизни, в 5,3% (n=1) – после 24 часов жизни. Признаки легочной гипертензии определялись на основании разницы пре- и постдуктальной сатурации периферической крови. Так, в 62,5% (n=5) оперированных детей и в 63,6% (n=7), умерших на этапах стабилизации, разница пре- и постдуктальной сатурации составляла более 10%, что свидетельствовало о наличии 100% легочной гипертензии и шунтирования крови справа налево через фетальные коммуникации. Время предоперационной стабилизации составляло от 1 до 23 суток, в среднем 7,25 суток. Прооперированы 8 детей. Хирургическим доступом была правосторонняя субкостальная лапаротомия (n=5) или правосторонняя торакотомия (n=2). В одном случае был комбинированный доступ: правосторонняя лапаротомия + правосторонняя торакотомия. Выжило 5 детей, умерло – 3.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей детей., Пироджені правобічні діафрагмальні грижі (ПДГ) відносяться до особливої форми діафрагмальних гриж. Характеризуються відносно невеликою частотою та особливостями анатомії, діагностики, клінічного перебігу, виживання.Мета дослідження: проаналізувати результати лікування правобічних діафрагмальних гриж у новонароджених дітей.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби та протоколів аутопсії 22 новонароджених дітей з правобічним дефектом діафргагми, які знаходились у клініках ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», протягом останніх 37 років.Результати. У 3 випадках констатовано мертвонароджуваність, в усіх живонароджених дітей (n=19) з правобічною ПДГ вада була симптоматичною. Причому, 84,2% (n=16) з них симптоми захворювання виникли відразу після народження, 10,5% (n = 2) – з першої по 6 годину життя, 5,3% (n=1) – після 24 годин від народження. Ознаки легеневої гіпертензії визначали на підставі різниці пре/постдуктальної сатурації периферичної крові. Так, у 62,5% (n=5) оперованих дітей та у 63,6% (n=7), які померли на етапах стабілізації, різниця пре- і постдуктальної сатурації складала більше 10%, що свідчило про наявність 100% легеневої гіпертензії та шунтування крові справа наліво, через фетальні комунікації. Час доопераційної стабілізації складав від 1 до 23 діб, в середньому 7,25 діб. Оперовано 8 дітей. Хірургічним доступом була правобічна субкостальна лапаротомія (n=5) або правобічна торакотомія (n=2). В одному випадку був комбіновний доступ: правобічна лапаротомія + правобічна торакотомія. Вижило 5 дітей, померло – 3.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей.

Small intestinal atresia is the most common cause of congenital intestinal obstruction in newborn children. Due to the development of neonatal surgery survival of patients with this pathology has improved significantly, especially with type I–IIIa atresia, however, surgical treatment of type IIIb–IV atresia remains a complex problem. First of all, it is laparotomy, resection and multiple anastomosing of obstructed small intestinal segments with Mikulich enterostomy. The postoperative course was complicated by the development of bacterial and fungal sepsis. In the inter-operative period, complete parenteral nutrition and mucous fistula refeeding were performed to maintain continuity of gastrointestinal passage. On the 36th day of life, the second stage of surgical management was performed: relaparotomy, viscerolysis with subhepatic abscess repair, longitudinal tapering enteroplasty with enteroenterostomy. Preservation of the total small intestinal length up to 50.0 cm was achieved by applying a combination of proximal longitudinal tapering enteroplasty and distal multiple anastomosing. The baby achieved enteral autonomy at the age of 10 months.Conclusions. Prevention of short bowel syndrome in infants with type IV intestinal atresia consists in adherence to organ-preserving principles of surgical treatment. To preserve the length of the small intestine, the most useful is the combination of techniques of appropriate proximal intestinal segment enteroplasty and distal multiple gut anastomosing.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of an participating institution. The informed consent of the child’s parents was obtained from the studies.No conflict of interest was declared by the authors., Атрезия тонкой кишки является наиболее распространенной причиной врожденной кишечной непроходимости у новорожденных детей. Благодаря развитию неонатальной хирургии, выживание детей с этой патологией значительно улучшилось, особенно при атрезиях I-IIIа типа, однако оперативное лечение атрезий IIIb – IV типа до сих пор остается сложной проблемой. В первую очередь это обусловлено повышенной частотой развития синдрома короткой кишки, который, по данным различных авторов, наблюдается у 6–32% таких пациентов.Клинический случай. Наличие низкой кишечной непроходимости у плода диагностировано на 28-й неделе гестации. Через шесть часов после рождения проведено оперативное лечение: лапаротомия, резекция и анастомозирование множественно атрезированных сегментов тонкой кишки, выведение энтеростом по Микуличу. Течение послеоперационного периода осложнилось развитием бактериально-грибкового сепсиса. В межоперационном периоде проводилось полное парентеральное питание и введение кишечного содержимого из приводящей стомы в отводящую для обеспечения непрерывности пассажа кишечного содержимого по желудочно-кишечному тракту. На 36-е сутки жизни проведен второй этап оперативного лечения: релапаротомия, висцеролиз, санация абсцесса подпеченочного пространства, продольная суживающая энтеропластика, закрытие энтеростом. Путем применения комбинации продольной суживающей энтеропластики дилатированного проксимального и множественного анастомозирования дистальных атрезированных сегментов достигнуто сохранение общей длины тонкой кишки до 50,0 см. В возрасте 10 месяцев ребенок достиг полной энтеральной автономии.Выводы. Профилактика синдрома короткой кишки у новорожденных детей с интестинальной атрезией IV типа заключается в соблюдении органосохраняющих принципов оперативного лечения. Для сохранения длины тонкой кишки наиболее целесообразна комбинация техник соответствующей энтеропластики проксимальной и множественного анастомозирования дистальной атрезированных кишок.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом учреждения. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей ребенка.Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов., Атрезія тонкої кишки є найбільш розповсюдженою причиною природженої кишкової непрохідності у новонароджених дітей. Завдяки розвитку неонатальної хірургії, виживання малюків з цією патологією значно покращилось, особливо при атрезіях І–ІІІа типу, проте оперативне лікування атрезій ІІІ b–IV типу і досі залишається складною проблемою. Насамперед це обумовлено підвищеною частотою розвитку синдрому короткої кишки, який, за даними різних авторів, спостерігається у 6–32% таких пацієнтів.Клінічний випадок. Наявність низької кишкової непрохідності у плода діагностовано на 28-ту тижні гестації. Через шість годин після народження проведено оперативне лікування: лапаротомію, резекцію та анастомозування множинно атрезованих сегментів тонкої кишки, виведення ентеростом за Мікулічем. Перебіг післяопераційного періоду ускладнився розвитком бактеріально-грибкового сепсису. У міжопераційному періоді проводилось повне парентеральне харчування та введення кишкового вмісту з привідної стоми у відвідну для забезпечення безперервності пасажу кишкового вмісту по шлунково-кишковому тракту. На 36-ту добу життя проведено другий етап оперативного лікування: релапаротомію, вісцероліз, санацію абсцесу підпечінкового простору, поздовжню звужувальну ентеропластику, закриття ентеростом. Шляхом застосування комбінації поздовжньої звужувальної ентеропластики дилатованого проксимального та множинного анастомозування дистальних атрезованих сегментів досягнуто збереження загальної довжини тонкої кишки до 50,0 см. У віці 10 місяців дитина досягла повної ентеральної автономії.Висновки. Профілактика синдрому короткої кишки у новонароджених дітей з інтестинальною атрезією ІV типу полягає у дотриманні органозберігаючих принципів оперативного лікування. Для збереження довжини тонкої кишки найбільш доцільною є комбінація технік відповідної ентеропластики проксимальної та множинного анастомозування дистальної атрезованих кишок.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків дитини.Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

The aim of the research is to develop a technology for the preparation and drying of moulds and cores based on sand-plaster mixtures, which allows to obtain exact details of a complex form of required quality. Метою дослідження є розробка технології приготування та сушіння форми та стрижня на основі піщано-гіпсових сумішей, що дозволяє отримати точні деталі складної форми необхідної якості.

Well-planned and well-organized professional orientation in future specialists in the learning process is increasingly important to improve career skills of young people.The process of training the qualified specialists is one of the main problems nowadays. Therefore, the above-mentioned problem in the article is considered as the major among the problems that the high and secondary school meet., Добре спланована і організована професійна орієнтація майбутніх фахівців у навчальному процесі набуває все більшого значення щодо професійного становлення молоді, а процес підготовки кваліфікованих фахівців є однією з головних проблем на сьогоднішній день.Кожна людина протягом свого професійного становлення постійно має приймати виважені рішення. Проблема вибору професійної діяльності не легка справа, тому що часто добробут людини, її емоціональне задоволення залежить саме від правильного вибору професії. Вибір професії визначає успіх професійного та життєвого шляху.Протягом навчання під впливом педагогічних дисциплін, участі в суспільному житті молодь розвивається і формує свою професійну орієнтацію. Професійна орієнтація особистості виражає позитивне ставлення до професії, схильність і інтерес до неї, прагнення підвищити свою підготовку, задовольнити матеріальні і духовні потреби, зайнятися роботою в галузі своєї вподобаної професії. Професійна орієнтація передбачає розуміння і внутрішнє сприйняття цілей і завдань професійної діяльності, інтересів, включаючи ідеали, погляди, переконання. Всі ці особливості і складові професійної орієнтації служать індикаторами її рівня розвитку і професійного становлення молоді, що характеризується стійкістю (нестабільністю), переважанням соціальних або особистих мотивів, з далекою або близькою перспективою. Формувати професійну орієнтацію у молоді – це означає зміцнити в них позитивне ставлення до майбутньої професії, розвинути інтерес, здібності до неї, прагнення до підвищення їх кваліфікації після закінчення навчання, постійне залучення до обраного виду професійної роботи, розвиток поглядів, переконань, розкриття престижу професії в очах майбутнього фахівця.

Recently, more and more young people choose the profession of engineer. For the professional level of mastering engineering specialties, it is necessary to take into account the negative phenomena that accompany this work: monotony, high voltage and responsibility, load on the visual sensory system, and spine, hypodynamia. It is impossible to achieve success in the chosen activity without sufficient development of motor qualities, for the development of which students during their study at the technical university have to learn to choose and organize their personal physical activity with the use of optimal means. The purpose of the work is to investigate the factor structure of motor fitness of students involved in table tennis and to compare it with professionally important qualities of an engineer. Methodology. The used research methods were: anthropometry, stabilography, tensodynamometry, testing the level of development of motor qualities, factor analysis. Scientific novelty has proven the effectiveness of table tennis for the development of professionally important qualities of future engineers. Four factors were identified that reflect the structure of students’ motor readiness. The content of the first most significant factor includes the parameters that characterize the speed-power qualities; the second factor is agility, the third factor is power qualities; the fourth factor is endurance. Determination of informative signs of students’ motor readiness made it possible to compare the obtained leading motor qualities with the components of the engineer’s professional activity. The development of speed-power qualities during extra-curricular activities in table tennis will positively affect the speed of distribution and switching of attention, the speed of reaction, the ability to quickly perform the duties of the engineer. The development of agility promotes the distribution and switching of attention, accuracy and frequency of movements, smoothness and sharpness of movements, the ability to perform basic working movements without visual control. Improving endurance during the extracurricular activities of future engineers contributes to the formation of resistance to monotony, improving the ability to hold attention for a long time, to hold a static body position for a long time. Conclusions. The study made it possible to determine the main motor qualities of an engineer.

Gastroschisis (GS) remains one of the most severe highly-fatal developmental defects in newborns. There is a large number of anatomical and pathophysiological features of this defect that have not yet been classified. This fact necessitates the creation of a comprehensive anatomical and pathophysiological classification of GS.Aim: based on the retrospective analysis of clinical material, with the study of the nature and frequency of anatomical and pathophysiological features of the defect and developmental abnormalities and diseases associated with it, to develop a comprehensive classification of GS.Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of 119 newborns with GS, who were treated in the department of surgical correction of congenital malformations in children in SI «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology named after Academician O.M. Lukyanova of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine» from 1987 to 2018 (n=89) and in Mykolaiv Regional Children's Hospital from 1987 to 2005 (n=30).Results. Isolated GS was detected in 67.2% (n=80) of patients. Associated GS, associated with concomitant malformations or other intrauterine pathology, was diagnosed in 34.8% (n=39) of patients, and 10.1% (n=12) with multiple malformations. Complicated GS was diagnosed in 18.5% (n=22). «Open» (typical) GS was diagnosed in 98.3% (n=117) of babies, «closed» – in 1.7% (n=2). Intrauterine growth retardation was detected in 38.7% (n=46) of babies with GS, and viscero-abdominal disproportion – in 90.7% (n=108).Conclusions. The proposed GS classification reveals main anatomical and pathophysiological features of the defect and associated with it developmental abnormalities and intrauterine diseases affecting its prognosis; it gives an opportunity to develop optimal tactics and strategy of surgical treatment of this pathology and improve the results of treatment., Гастрошизис (ГШ) остается одним из наиболее тяжелых высоколетальных пороков развития у новорожденных детей. Существует большое количество анатомических и патофизиологических особенностей порока, которые до сих пор не классифицированы. Это обуславливает необходимость создания развернутой анатомо-патофизиологической классификации ГШ.Цель: на основе ретроспективного анализа клинического материала, с исследованием характера и частоты анатомо-патофизиологических особенностей порока и ассоциированных с ним аномалий развития и заболеваний, разработать развернутую классификацию ГШ.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ медицинских карточек 119 новорожденных детей с ГШ, находившихся на лечении в отделении хирургической коррекции врожденных пороков развития у детей ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии имени академика Е.М. Лукьяновой НАМН Украины» с 1987 г. по 2018 г. (n=89) и в Николаевской областной детской больнице с 1987 г. по 2005 г. (n=30).Результаты. Изолированный ГШ выявлен у 67,2% (n=80) пациентов. Ассоциированный ГШ, связанный с сопутствующими пороками развития или другой внутриутробной патологией, диагностирован у 34,8% (n=39), причем у 10,1% (n=12) были множественные пороки развития. Осложненный ГШ составил 18,5% (n=22). «Открытый» (типичный) ГШ был у 98,3% (n=117) детей, «закрытый» – у 1,7% (n=2). Задержка внутриутробного развития обнаружена у 38,7% (n=46) младенцев с ГШ, а висцероабдоминальная диспропорция – у 90,7% (n=108).Выводы. Разработанная классификация ГШ раскрывает основные анатомо-патофизиологические особенности порока и ассоциированных с ним аномалий развития и внутриутробных заболеваний, влияющих на его прогноз; позволяет разработать оптимальные тактику и стратегию хирургического лечения данной патологии и улучшить результаты лечения., Гастрошизис (ГШ) залишається однією з найважчих високолетальних вад розвитку у новонароджених дітей. Існує велика кількість анатомічних та патофізіологічних особливостей вади, які дотепер не класифіковані. Це обумовлює необхідність створення розгорнутої анатомо-патофізіологічної класифікації ГШ.Мета: на основі ретроспективного аналізу клінічного матеріалу, з дослідженням характеру і частоти анатомо-патофізіологічних особливостей вади та асоційованих з нею аномалій розвитку і захворювань, розробити розгорнуту класифікацію ГШ.Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карток 119 новонароджених дітей з ГШ, які знаходились на лікуванні у відділенні хірургічної корекції природжених вад розвитку у дітей ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України» з 1987 р. по 2018 р. (n=89) та у Миколаївській обласній дитячій лікарні з 1987 р. по 2005 р. (n=30).Результати. Ізольований ГШ виявлено у 67,2% (n=80) пацієнтів. Асоційований ГШ, пов’язаний із супутніми вадами розвитку або іншою внутрішньоутробною патологією, діагностовано у 34,8% (n=39), причому у 10,1% (n=12) були множинні вади розвитку. Ускладнений ГШ становив 18,5% (n=22). «Відкритий» (типовий) ГШ був у 98,3% (n=117) дітей, «закритий» – у 1,7% (n=2). Затримку внутрішньоутробного розвитку виявлено у 38,7% (n=46) немовлят з ГШ, а вісцероабдомінальну диспропорцію – у 90,7% (n=108).Висновки. Розроблена класифікація ГШ розкриває основні анатомо-патофізіологічні особливості вади та асоційованих з нею аномалій розвитку і внутрішньоутробних захворювань, які впливають на її прогноз; дає можливість розробити оптимальні тактику та стратегію хірургічного лікування цієї патології і покращити результати лікування.