Search

Coronavirus disease (COVID-19) is an acute infectious disease of the respiratory tract caused by a new SARS-CoV-2 coronavirus. A global vaccination program against SARS-CoV-2 continues, and the incidence of COVID-19 worldwide is significantly decreasing. However, among millions of those who survived COVID-19, numerous groups will need assistance due to increased clinical consequences after COVID-19. Currently, there is a need to search for molecular biomarkers for monitoring the onset and progression of post-COVID syndrome. For this purpose, the relative average length of chromosome regions was studied in the groups of women of reproductive age: in the group of patients (

Proximal spinal muscular atrophy (SMA) is an autosomal recessive neurodegenerative disease caused by homozygous deletion in the seventh exon of the SMN1 gene. The aim of this work is to analyze the association of the allelic polymorphism of telomeric genes SMN1 and NAIP and the centromeric gene SMN2 of the 5q13 region with the clinical phenotype of SMA. It was shown that the homozygous genotype, which contains a telomeric deletion, covering both SMN1 and NAIP, is significantly more often observed in patients with the most severe type of SMA. Three or more copies of SMN2 are associated with a milder phenotype; the number of SMN2 copies affects the SMA phenotype more heavily than the length of the telomeric deletion. It was shown that one SMN2 copy is significantly more frequent than three or more copies of this gene in SMA-patients with homozygous deletion of SMN1 and NAIP. This fact may indicate the presence of a large deletion of all the three studied genes in SMA genotypes associated with the most severe type of SMA. It is noted that congenital SMA (type 0) is significantly less common in female patients, which may indicate the presence of SMA modifier genes on the X-chromosome.

Toll-like receptor 4 (encoded by TLR4 gene) has a variety of functions, including tissue homeostasis, regulation of cell death and survival via activation of signaling pathways which lead to interferon regulatory factor 3 (IRF-3) activation and type I interferon production. TLR4 may have a crucial role in pathogenesis of complex and infectious diseases. Functional polymorphism TLR4 +3725G/C substitution (rs11536889) leads to faster transcript degradation and receptors number decrease. The study investigated TLR4 rs11536889 genotype and allele distribution in healthy volunteers from Ukraine (n = 155), autoimmune hepatitis (AH) children (n = 56) and chronic hepatitis C (CHC) adult patients with various fibrosis severity stages (n = 78). Genotyping was performed by allele-specific PCR. The obtained genotype frequencies in Ukrainian population were: GG genotype—0.813, GC—0.168, CC—0.019 and showed no significant deviation from the ones expected according to Hardy-Weinberg equilibrium. AH and CHC patients were divided according to METAVIR fibrosis score into two groups—with stages F1–F2, and with F3–F4. The frequency of rs11536889 C allele carriers were higher in the group of AH patients with F3–F4 (0.179) comparing to patients with F1–F2 (0.071). This data did not reach the threshold for significance but showed a trend toward association between C allele carriers and higher fibrosis degree. Moreover, the significantly (p < 0.05) higher frequency of C allele carriers was observed in CHC patients with higher fibrosis degree (0.400) compared to patients with lower degree (0.057). Severe liver damage risk in such individuals is 11 increased (OR = 11.11, 95% CI: 2.70–45.66). Thus, TLR4 rs11536889 C allele is associated with higher level of fibrotic liver damage in patients with chronic hepatitis.

Arachnoiditis of the brain occurs in a large number of patients. The symptomatology of this disease in some cases has much in common with a brain tumor, which makes it necessary to carefully differentiate both sufferings.

We assessed the predictive ability of a combined genetic variant panel for the risk of recurrent pregnancy loss (RPL) through a case-control study. Our study sample was from Ukraine and included 114 cases with idiopathic RPL and 106 controls without any pregnancy losses/complications and with at least one healthy child. We genotyped variants within 12 genetic loci reflecting the main biological pathways involved in pregnancy maintenance: blood coagulation (F2, F5, F7, GP1A), hormonal regulation (ESR1, ADRB2), endometrium and placental function (ENOS, ACE), folate metabolism (MTHFR) and inflammatory response (IL6, IL8, IL10). We showed that a genetic risk score (GRS) calculated from the 12 variants was associated with an increased risk of RPL (odds ratio 1.56, 95% CI: 1.21, 2.04, p = 8.7 &times, 10&minus, 4). The receiver operator characteristic (ROC) analysis resulted in an area under the curve (AUC) of 0.64 (95% CI: 0.57, 0.72), indicating an improved ability of the GRS to classify women with and without RPL. &Iota, mplementation of the GRS approach can help define women at higher risk of complex multifactorial conditions such as RPL. Future well-powered genome-wide association studies will help in dissecting biological pathways previously unknown for RPL and further improve the identification of women with RPL susceptibility.

Androgen insensitivity syndrome (AIS), manifesting incomplete virilization in 46,XY individuals, is caused mostly by androgen receptor (AR) gene mutations. Therefore, a search for AR mutations is a routine approach in AIS diagnosis. However, some AIS patients lack AR mutations, which complicates the diagnosis. Here, we describe a patient suffering from partial androgen insensitivity syndrome (PAIS) and lacking AR mutations. The whole exome sequencing of the patient and his family members identified a heterozygous FKBP4 gene mutation, c.956T>C (p.Leu319Pro), inherited from the mother. The gene encodes FKBP prolyl isomerase 4, a positive regulator of the AR signaling pathway. This is the first report describing a FKBP4 gene mutation in association with a human disorder of sexual development (DSD). Importantly, the dysfunction of a homologous gene was previously reported in mice, resulting in a phenotype corresponding to PAIS. Moreover, the Leu319Pro amino acid substitution occurred in a highly conserved position of the FKBP4 region, responsible for interaction with other proteins that are crucial for the AR functional heterocomplex formation and therefore the substitution is predicted to cause the disease. We proposed the FKBP4 gene as a candidate AIS gene and suggest screening that gene for the molecular diagnosis of AIS patients lacking AR gene mutations.

Bevz T. I., Martynyuk G. A., Livshits L. A., Demchyshyn Y. M. Laboratory-biochemical features of the course of chronic hepatitis C with polymorphism rs11536889 + 3725G/C of TLR-4 gene. Journal of Education, Health and Sport. 2020;10(4):254-261. eISSN 2391-8306. DOI http://dx.doi.org/10.12775/JEHS.2020.10.04.028 https://apcz.umk.pl/czasopisma/index.php/JEHS/article/view/JEHS.2020.10.04.028 https://zenodo.org/record/4002496 The journal has had 5 points in Ministry of Science and Higher Education parametric evaluation. § 8. 2) and § 12. 1. 2) 22.02.2019. © The Authors 2020; This article is published with open access at Licensee Open Journal Systems of Nicolaus Copernicus University in Torun, Poland Open Access. This article is distributed under the terms of the Creative Commons Attribution Noncommercial License which permits any noncommercial use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author (s) and source are credited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non commercial license Share alike. (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited. The authors declare that there is no conflict of interests regarding the publication of this paper. Received: 06.04.2020. Revised: 23.04.2020. Accepted: 30.04.2020. LABORATORY-BIOCHEMICAL FEATURES OF THE COURSE OF CHRONIC HEPATITIS C WITH POLYMORPHISM rs11536889 + 3725G/C OF TLR-4 GENE T. I. Bevz1, G. A. Martynyuk2, L. A. Livshits3, Y. M. Demchyshyn1 1National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsya, Ukraine 2Central city hospital, Rivne, Ukraine 3Institute of Molecular Biology and Genetics, NAS of Ukraine Abstract Chronic HCV infection remains as a global health problem due to its wide prevalence, latent course without clinical manifestations, development of liver fibrosis with the eventual formation of cirrhosis and liver cancer, which largely leads to poor prognosis and short survival of patients. Therefore, it is necessary to study in more detail the risk factors for adverse events, as their modification which may improve the prognosis and clinical consequences for patients with CHC. The article considers the changes of the main biochemical markers of liver damage and their dependence with the rs11536889 + 3725G/C polymorphism of the TLR-4 gene. Key words: HCV; chronic hepatitis C; cytolysis; cholestasis; hepatocellular insufficiency; TLR-4

Mutations in the MECP2 gene are known to cause Rett syndrome (RTT)—a neurodevelopmental disorder, one of the most common causes of intellectual disability in females, with an incidence of 1 in 10000–15000. We have investigated exons 3 and 4 of the MECP2 gene, that coding MBD and TRD domains of the MeCP2 protein, in 21 RTT patients from Ukraine by PCR-DGGE analysis followed by Sanger sequencing of PCR fragments with abnormal migration profiles. In 13 of 21 (61.9%) patients 7 different mutations were identified one nonsense mutation—c. NC_000023.11:g.154031326G>A (MECP2:c.502C>T) and 4 missense mutation NC_000023.11:g.154031409G>T (MECP2:c.419C>T), NC_000023.11:g.154031355G>A (MECP2:c.473C>T), NC_000023.11:g.154031354A>C (MECP2:c.472A>C), NC_000023.11:g.154031431G>A (MECP2:c.397C>T) located in exon 4, a rare RTT-causing splice site mutation NC_000023.10:g.153296903T>G (MECP2:c.378-2A>C) in intron 3 and deletion NC_000023.10:g.1532 96079_153296122del44 in exon 4. The novel mutation MECP2:c.472A>C identified in our study in patients withclassic RTT phenotype leds to T158P substitution. It is one more confirmation of crucial role that 158 codon in MECP2 protein function.

Objective of the study: analysis of the data presented in the modern literature on the relationships between chronic endometritis (CE) and miscarriage. Material and methods: the review includes data from foreign and domestic studies published in the electronic databases Medline, Pubmed over the past 15 years. Results: this review analysed the data on the diagnosis of CE, and pathophysiological processes leading to habitual miscarriage. It also showed the role of the microbial factor, the level of cytokines, leptins, expression of metalloproteinases, immune factor, dysbiotic disturbances of vaginal microflora.

Simple Summary Disorders/differences of sexual development are very diverse. Among them is a condition characterized by the presence of testicular tissue in people with female chromosomes, which is typically manifested by male or ambiguous genitalia. While genetic counseling is beneficial for these people and their families, the genetic causes of these cases are only partially understood. We describe a new mutation in the WT1 gene that results in the presence of testicular tissue in a child with a female karyotype. We propose molecular mechanisms disrupted by this mutation. This finding widened our understanding of processes that govern sexual development and can be used to develop diagnostic tests for disorders/differences of sexual development. Abstract The 46,XX testicular DSD (disorder/difference of sexual development) and 46,XX ovotesticular DSD (46,XX TDSD and 46,XX OTDSD) phenotypes are caused by genetic rearrangements or point mutations resulting in imbalance between components of the two antagonistic, pro-testicular and pro-ovarian pathways; however, the genetic causes of 46,XX TDSD/OTDSD are not fully understood, and molecular diagnosis for many patients with the conditions is unavailable. Only recently few mutations in the WT1 (WT1 transcription factor; 11p13) gene were described in a group of 46,XX TDSD and 46,XX OTDSD individuals. The WT1 protein contains a DNA/RNA binding domain consisting of four zinc fingers (ZnF) and a three-amino acid (KTS) motif that is present or absent, as a result of alternative splicing, between ZnF3 and ZnF4 (±KTS isoforms). Here, we present a patient with 46,XX TDSD/OTDSD in whom whole exome sequencing revealed a heterozygous de novo WT1 c.1437A>G mutation within an alternative donor splice site which is used for −KTS WT1 isoform formation. So far, no mutation in this splice site has been identified in any patient group. We demonstrated that the mutation results in the retention of intron 9 in the mature mRNA of the 46,XX TDSD/OTDSD patient. In cases when the erroneous mRNA is translated, exclusively the expression of a truncated WT1 +KTS protein lacking ZnF4 and no −KTS protein occurs from the mutated allele of the patient. We discuss potential mechanisms and pathways which can be disturbed upon two conditions: Absence of Zn4F and altered +KTS/−KTS ratio.

The results of the analysis of exon deletions and duplications in the dystrophin gene sequences from 121 Duchenne and Becker muscular dystrophy patients from Ukraine are presented. It is shown that the level of de novo deletions in these families reaches 53%, and most of the deletions are localized in the distal part of the gene. It is important to take into account these data in genetic counseling to assess the risk of birth of patients with DMD/BMD, including in prenatal diagnostics, in families with Duchenne and Becker muscular dystrophy patients.

The aim of this study was to examine association between IFNL4 gene ss469415590 and treatment efficiency in group of Ukrainian PEG-interferon/ribavirin-treated chronic hepatitis C patients. Study group consisted of 92 unrelated hepatitis C virus genotype 1 mono-infected patients: case group - 29 patients with late or absent virological response; control group - 63 patients with sustained virological response. Study material was genomic DNA. Genotyping was performed using amplification-refractory mutation system PCR. Statistical analysis was performed using GenePop and OpenEpi statistical packages. Obtained results show that ss469415590 ΔG/ΔG genotype is associated with poor virological response (OR = 3.62; CI 95%: 1.12-11.67) in PEG-interferon/ribavirin-treated chronic hepatitis C patients from Ukraine.

In the article the data on the distribution of CYP21A2 gene mutations (gene deletion/conversion, c.290-13C>A/G, E110Vfs, I172N, cluster of mutations I236N, V237E, M239K, V281L, Q318X, R356W) among Ukrainian patients with congenital adrenal hyperplasia of different clinical phenotypes are presented. The most common mutation in the studied group (n = 27) is the CYP21A2 gene deletion/conversion. Possible patterns of the studied mutations distribution in different populations of the world and the patients’ genotype – phenotype association are discussed.

Aim. To investigate a possible association of the EPHA1 gene polymorphism with mild intellectual disability (ID). Methods. The group of patients with mild (IQ score between 50 and 70) idiopathic intellectual disability consisted of 65 individuals including 41 (63.1 %) males and 24 (36.9 %) females. The control group consisted of 250 healthy volunteers from different regions of Ukraine. The genotyping was performed using PCR followed by RFLP analysis for rs11768549, rs11767557, rs11771145 and ARMS PCR analysis for novel c.1891G>A EPHA1 gene mutation. Results. The data concerning the EPHA1 genotypes and allelic variants distribution in ID patients and control group were obtained. Statistical analysis showed a significant association of minor rs11768549-A allele (OR = 3.96, 95 % CI = 1.13 – 13.89) and wild-type rs11767557-T (OR = 1.99, 95 % CI = 1.18 – 3.37) and rs11771145-G (OR = 1.55, 95 % CI = 1.02– 2.37) alleles with a higher risk of mild ID development (p< 0.05 for all). Conclusions. Our results suggest that SNPs (rs11768549, rs11767557, rs11771145) in the EPHA1 gene are associated with idiopathic mild intellectual disability. Therefore, we propose the EPHA1gene as a new candidate gene and the polymorphisms rs11768549, rs11767557, rs11771145 as new markers of genetic susceptibility for intellectual disability. Мета. Дослідити можливу асоціацію поліморфізму гена EPHA1 з легкою інтелектуальною недієздатністю (ІН). Методи. Група пацієнтів з легкою (IQ між 50 і 70) ідіопатичною інтелектуальною недієздатністю складалася з 65 індивідів, включаючи 41 (63.1 %) чоловіків і 24 (36.9 %) жінки. Контрольна група складалася з 250 здорових добровольців з різних регіонів України. Генотипування проводили за допомогою ПЛР з подальшим ПДРФ аналізом для rs11768549, rs11767557, rs11771145 та алель-специфічної ПЛР для нової c.1891G>A мутації в гені EPHA1. Результати. Отримані дані про розподіл генотипів і алельних варіантів гена EPHA1 в групі пацієнтів з ІН і в контрольній групі. За результатами статистичного аналізу встановлено достовірну асоціацію мінорного rs117685 49- A алеля (OR = 3.96, 95 % CI = 1.13 – 13.89) і алелів дикого типу rs11767557-T (OR = 1.99, 95 % CI = 1.18–3.37) та rs11771145-G (OR = 1.55, 95 % CI = 1.02 – 2.37) з більш високим ризиком розвитку легкої ІН (р < 0,05 для всіх). Виснов­ки. Наші результати показують, що SNPs (rs11768549, rs11767557, rs11771145) в гені EPHA1 асоційовані з легкою ідіопатичною інтелектуальною недієздатністю. Тому ми пропонуємо EPHA1 як новий кандидатний ген, а поліморфізми rs11768549, rs11767557, rs11771145 – як нові маркери генетичної схильності до інтелектуальної недієздатності. Цель. Исследовать возможную ассоциацию полиморфизма гена EPHA1 с легкой интеллектуальной недееспособностью (ИН). Методы. Группа пациентов с легкой (IQ между 50 и 70) идиопатической интеллектуальной недееспособностью состояла из 65 индивидов, включая 41 (63.1 %) мужчин и 24 (36.9 %) женщины. Контрольная группа состояла из 250 здоровых добровольцев из разных регионов Украины. Генотипирование проводили посредством ПЦР с последующим ПДРФ анализом для rs11768549, rs11767557, rs11771145 и аллель-специфической ПЦР для новой c.18 91G>A мутации в гене EPHA1. Результаты. Были получены данные о распределении генотипов и аллельных вариантов гена EPHA1 в группе пациентов с ИН и в контрольной группе. Статистический анализ показывает достоверную ассоциацию минорного rs11768549-A аллеля (OR = 3.96, 95 % CI = 1.13 – 13.89) и аллелей дикого типа rs11767557-T (OR = 1.99, 95% CI = 1.18 – 3.37) и rs11771145-G (OR = 1.55, 95 % CI = 1.02– 2.37) с более высоким риском развития легкой ИН (р

Aim. To evaluate a possible role of a novel c.A212G substitution in the PUS3 gene at intellectual disability (ID). Methods. The observed group consisted of the ID Ukrainian family members (parents and two affected children) and the control group – of 300 healthy individuals from general population of Ukraine. Sanger sequencing of the PUS3 gene exon 1 was performed for the family members. Polymorphic variants of c.A212G were analyzed using ARMS PCR. The homology models of wild type and p.Y71C mutant catalytic domains of human Pus3 were generated using the crystal structure of the human Pus1 catalytic domain (PDB ID: 4NZ6) as a template. Results. It was shown that the father of the affected siblings was the c.A212G substitution heterozygous carrier whereas the mother was a wild type allele homozygote, and the exom sequencing result was confirmed – the affected children are 212G homozygotes. We supposed de novo mutation in the maternal germ line. A low frequency of 212G allele (0.0017) was shown in the population of Ukraine. Homology modelling of the wild type and p.Y71C mutant catalytic domain of human Pus3 revealed that substitution p.Y71C is located in close proximity to its active site. Conclusions. The absence of hypoproteinemia in our patients, homozygous for the 212C allele allows us to assume that the mutation c.A212G PUS3 is rather neutral and cannot be the major cause of ID. However, considering a low frequency of the 212G allele in the population and close localization of p.Y71C substitution to the active site of hPus3 we cannot exclude that the c.A212G mutation in PUS3 may be a modifier for some pathologies including syndromic ID. Мета. Оцінити можливу роль нової заміни c.A212G в гені PUS3 в розвитку інтелектуальній недієздатності (ІН). Ме­то­ди. Група спостереження складалася з членів української родини з ІН (батьків і двох хворих дітей) та контрольної групи з 300 здорових осіб із загальної популяції України. Для членів родини проводили секвенування по Сангеру екзона 1 гена PUS3. Поліморфні варіанти c.A212G аналізували з використанням ARMS ПЛР. Моделі дикого типу і мутантного p.Y71C каталітичних доменів Pus3 людини були побудовані за гомологією, з використанням кристалічної структури каталітичного домену Pus1 людини (PDB ID: 4NZ6) як матрицю. Результати. Було показано, що батько хворих сиблінгів є гетерозиготним носієм заміни c.A212G, а мати – гомозиготною за алелем дикого типу, і підтверджено результат екзомного секвенування, що обидва хворих сиблінга є гомозиготами 212G. Ми припускаємо de novo мутацію в оогенезі матері. Була показана низька частота 212G алеля (0,0017) в популяції України. Моделювання по гомології дикого типу та мутантного p.Y71C каталітичного домену Pus3 людини показало, що заміна p.Y71C розташована в безпосередній близькості від її активного центру. Висновки. Від­сутність гіпопротеїнемії у наших пацієнтів, гомозиготних за 212С алелем, дозволяє припустити, що мутація c.A212G в PUS3 ймовірно нейтральна і не може бути основною причиною ІН. Але, враховуючи низьку частоту 212G алеля в популяції і близьку локалізацію заміни p.Y71C до активного сайту hPus3, ми не можемо виключити, що мутація c.A212G в PUS3 може бути модифікуючим фактором для деяких патологій, включаючи синдромальну ІН. Цель. Оценить возможную роль новой замены c.A212G в гене PUS3 в развитии интеллектуальной недееспособности (ИН). Методы. Группа наблюдения состояла из членов украинской семьи с ИН (родителей и двух больных детей) и контрольной группы 300 здоровых человек из общей популяции Украины. Для членов семьи проводили секвенирование по Сангеру экзона 1 гена PUS3. Полиморфные варианты c.A212G анализировали с использованием ARMS ПЦР. Модели дикого типа и мутантного p.Y71C каталитических доменов Pus3 человека были построены по гомологии, с использованием кристаллической структуры каталитического домена Pus1 человека (PDB ID: 4NZ6) в качестве матрицы. Результаты. Показано, что отец больных сиблингов является гетерозиготным носителем замены c.A212G, а мать – гомозиготной по аллелю дикого типа, и подтверждено результат экзомного секвенирование, что оба больных сиблинга являются гомозиготами 212G. Мы предполагаем de novo мутацию в оогенезе матери. Была показана низкая частота 212G аллеля (0,0017) в популяции Украины. Моделирование по гомологии дикого типа и мутантного p.Y71C каталитических доменов Pus3 человека показало, что замена p.Y71C расположена в непосредственной близости от его активного центра. Выводы. Отсутствие гипопротеинемии у наших пациентов, гомозиготных по 212С аллелю, позволяет предположить, что мутация c.A212G в PUS3 вероятно нейтральна и не может быть основной причиной ИН. Но, учитывая низкую частоту 212G аллеля в популяции и близкую локализацию замены p.Y71C к активному сайту hPus3, мы не можем исключить, что мутация c.A212G в PUS3 может быть модифицирующим фактором для некоторых патологий, включая синдромальную ИН.

Aim. To investigate the possible association of LIF gene polymorphism rs929271 with mild intellectual disability (ID). Methods. The group of patients with mild (IQ score between 50 and 70) idiopathic intellectual disability consisted of 64 individuals including 40 (62.5 %) males and 24 (47.5 %) females. The control group consisted of 238 healthy volunteers from different regions of Ukraine. Polymorphic variants of LIF gene rs929271 were detected using PCR followed by Hinf1 RFLP analysis. Results. The data concerning LIF genotypes and allelic variants distribution in ID patients and control group were obtained. Statistical analysis shows significant differences at rs929271 for both genotype and allele frequency when comparing ID cases and controls (p = 0.01 and 0.02, respectively). Conclusions. Our results suggest that LIF gene polymorphism rs929271 is associated with idiopathic mild intellectual disability. Therefore, we propose LIF as a new marker of genetic susceptibility for intellectual disability. Мета. Дослідити можливу асоціацію поліморфізму rs929271 гена LIF з легкою інтелектуальною недієздатністю (ІН). Методи. Група пацієнтів з легкою (IQ між 50 і 70) ідіопатичною інтелектуальною недієздатністю складалася з 64 індивідів, включаючи 40 (62,5 %) чоловіків і 24 (47,5 %) жінки. Контрольна група складалася з 238 здорових добровольців з різних регіонів України. Поліморфні варіанти rs929271 гена LIF виявляли за допомогою ПЛР з подальшим Hinf1 ПДРФ аналізом. Результати. Були отримані дані про розподіл генотипів і алельних варіантів ге­на LIF в групі пацієнтів з ІН і в контрольній групі. Статистичний аналіз показує значимі відмінності по rs929271 як для частот генотипів, так і алельних варіантів при порівнянні досліджуваної та контрольної груп (р = 0,01 і 0,02, відповідно). Висновки. Наші результати показують, що поліморфізм rs929271гена LIF асоційований з легкою ідіопатичною інтелектуальною недієздатністю. Тому ми пропонуємо LIF в якості нового маркера генетичної схи­льності до інтелектуальної недієздатності. Цель. Исследовать возможную ассоциацию полиморфиз­ма rs929271 гена LIF с легкой интеллектуальной недее­спо­­собностью (ИН). Методы. Группа пациентов с легкой (IQ между 50 и 70) идиопатической интеллектуальной недееспособностью состояла из 64 индивидов, включая 40 (62,5 %) мужчин и 24 (47,5 %) женщины. Контрольная группа состояла из 238 здоровых добровольцев из разных регионов Украины. Полиморфные варианты rs929271 гена LIF выявляли посредством ПЦР с последующим Hinf1 ПДРФ анализом. Результаты. Были получены данные о распределении генотипов и аллельных вариантов гена LIF в группе пациентов с ИН и в контрольной группе. Статистический анализ показывает значимые различия по rs929271 как для частот генотипов, так и аллелей при сравнении исследуемой и контрольной групп (р = 0,01 и 0,02, соответственно). Выводы. Наши результаты показывают, что полиморфизм rs929271гена LIF ассоциирован с легкой идиопатической интеллектуальной недееспособностью. Поэтому мы предлагаем LIF в качестве нового маркера генетической предрасположенности к интеллектуальной недееспособности.

Aim. Evaluating a role of IL8 gene –781 C/T, and IL10 gene –592C/A polymorphisms as genetic markers of ischemic stroke risk. Methods. A case group consisted of 183 patients with ischemic stroke, which were treated in the Brain Vascular Pathology unit of SI «Institute of Gerontology of NAMS of Ukraine». A control group included 88 healthy individuals older than 65 years without any history of ischemic stroke. Genotyping was performed using PCR followed by restriction fragment length polymorphism analysis. Results. Significantly (P < 0,05) higher frequency of IL8 –781T allele carriers in the case group (81,6 %) comparing to the control (70,1%) was revealed. –781T allele carriers have nearly 2-fold increased ischemic stroke development risk (OR = 1.886; 95 % CI: 1.041–3.417). Significantly (P < 0,05) higher frequency of IL10 gene –592C allele carriers was observed in the patients with ischemic stroke (98,2%) comparing to the control (90,7 %). The ischemic stroke development risk in such individuals is 5-fold increased (OR = 5.71; 95 % CI: 1.48–22.11). It was revealed that –592C allele homozygotes with ischemic stroke have more than 2-fold higher improvement (according to the Rankin scale) chances during the first fortnight of treatment (OR = 2,76; 95 % CI: 1,26–6,07). Conclusions. On the basis of the obtained significant differences, IL8 gene –781T and IL10 gene –592C variants may be considered the factors of ischemic stroke hereditary susceptibility. Besides, IL10 gene –592CC genotype is a genetic marker of the patients state positive dynamics during first two weeks of treatment. Мета. Оцінити роль поліморфних варіантів –781C/T гена IL8 і –592C/A гена IL10 як генетичних маркерів ризику розвитку ішемічного інсульту. Методи. До групи дослідження ввійшли 183 пацієнти з ішемічним інсультом, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної патології головного мозку ДУ «Інститут геронтології НАМН України»; до контрольної – 88 здорових людей старше 65 років без історії ішемічного інсульту. Генотипування проводили методом ПЛР з наступним аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Результати. Виявлено статистично достовірно (P < 0,05) вищу частоту носіїв алеля IL8 –781T у групі пацієнтів з інсультом (81,6 %) порівняно з контрольною групою (70,1 %). Носії алеля IL8 –781Т мають майже вдвічі вищий ризик розвитку ішемічного інсульту (OR = 1,886; ДІ 95 %: 1,041–3,417). Статистично достовірно (P < 0,05) вища частота носіїв алеля –592C гена IL10 спостерігалась у пацієнтів з ішемічним інсультом (98,2 %) порівняно з контрольною групою (90,7 %). Ризик розвитку ішемічного інсульту (OR = 5,71; ДІ 95 %: 1,48–22,11) у носіїв цього алеля у 5 разів вищий. Встановлено, що в осіб, гомозиготних за алелем –592С гена IL10, у яких розвинувся ішемічний інсульт, шанси на покращення стану (за шкалою Ренкіна) протягом перших двох тижнів майже втричі більші (OR = 2,76; ДІ 95 %: 1,26–6,07). Висновки. На підставі отриманих статистичних відмінностей встановлено, що алелі –781T гена IL8 і –592С гена IL10 є факторами спадкової схильності до розвитку ішемічного інсульту. Крім того, генотип –592СС гена IL10 є генетичним маркером позитивної динаміки стану пацієнта у перші два тижні лікування. Цель. Оценить роль полиморфных вариантов –781C/T гена IL8 и –592C/A гена IL10 в качестве генетических маркеров риска развития ишемического инсульта. Методы. В исследуемую группу вошли 183 пациента с ишемическим инсультом, находившихся на стационарном лечении в отделении сосудистой патологии головного мозга ГУ «Институт геронтологии НАМН Украины»; в контрольную –88 здоровых людей старше 65 лет без истории ишемического инсульта. Генотипирование проводили методом ПЦР с последующим анализом полиморфизма длины рестрикционных фрагментов. Результаты. Выявлено статистически достоверно (P < 0,05) более высокую частоту носителей аллеля IL8 –781Т в группе пациентов с инсультом (81,6 %) по сравнению с контрольной группой (70,1 %). Риск развития ишемического инсульта у носителей аллеля IL8 –781Т почти вдвое выше (OR = 1,886; ДИ 95 %: 1,041–3,417). Статистически достоверно (P < 0,05) более высокая частота носителей аллеля –592C гена IL10 наблюдалась у пациентов с ишемическим инсультом (98,2 %) по сравнению с контрольной группой (90,7 %). Риск развития ишемического инсульта у носителей этого аллеля в 5 раз выше (OR = 5,71; ДИ 95 %: 1,48–22,11). Установлено, что у лиц, гомозиготных по аллелю –592C гена IL10, у которых развился ишемический инсульт, шансы на улучшение состояния (по шкале Рэнкина) в течение первых двух недель почти втрое больше (OR = 2,76, ДИ 95 %: 1,26–6,07). Выводы. На основании полученных статистических различий установлено, что аллели –781T гена IL8 и –592С гена IL10 являются факторами наследственной предрасположенности к развитию ишемического инсульта. Кроме того, генотип –592СС гена IL10 является генетическим маркером положительной динамики состояния пациента в первые две недели лечения.

We describe 2 Ukrainian families with unbalanced reciprocal translocations (RTs) involving the distal part of chromosome 10q. In both families, the fathers were healthy carriers of the RT. Two affected patients from the first family had an ∼2.3-Mb loss at 10q26.3 and an ∼25-Mb gain at 2q35qter, and the patient from the other family had an ∼12.5-Mb loss at 5p15.2pter and an ∼18-Mb gain at 10q25.3q26.3. We assume that intellectual disability (ID) in association with congenital anomalies observed in our patients was the result of the cumulative effect of both gains and losses of the chromosomal regions involved in each translocation. Comparison of the sizes of the deleted and duplicated segments in our families as well as in other published families with translocations affecting the distal part of 10q showed that generally deletions seem to be ∼2 times more harmful than duplications of the same size. The data obtained here may contribute to improve the diagnosis and genetic counseling of families with similar chromosomal imbalances.

Aim. The study is aimed at the evaluation of the association of IL6 gene -174G/C polymorphism and ESR1 gene -397C/T polymorphism with recurrent pregnancy loss (RPL) pathogenesis and at the investigation of the ESR1 gene -397C/T variant regulatory significance for the IL6 gene function. Methods. A case group of 75 women with RPL history and a control group of 106 unrelated healthy women, who have given birth to at least one child conceived in natural way, were genotyped by a PCR based restriction fragment length polymorphism assay. Results. There was no significant difference in IL6 -174G/C or ESR1 -397C/T genotype and allele frequencies between the case and control groups. Combined genotype distribution analysis showed significantly (p < 0.05) lower frequency of individuals homozygous for both IL6 -174G and ESR1 -397C alleles in case group (0.026) comparing to control (0.094). Conclusions. Genotype comprising IL6 -174G and ESR1 -397C alleles in homozygous state may be considered as a genetic marker of successful pregnancy maintenance during gestation early stages. Мета. Встановити асоціацію поліморфних варіантів -174 G/C гена IL6 і -397 C/T гена ESR1 з патогенезом звичного невиношування вагітності (ЗНВ) та дослідити ймовірний регуляторний вплив поліморфізму -397 C/T гена ESR1 на функціонування гена IL6. Методи. Досліджувану (75 жінок з історією ЗНВ) та контрольну (106 неспоріднених здорових жінок, які народили хоча б одну дитину, зачату природним шляхом) групи прогенотиповано методом ПЛР з наступним аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Результати. Достовірної різниці частот генотипів та алелів за поліморфізмами IL6 -174 G/C і ESR1 -397 C/T не встановлено. Аналіз комбінованих генотипів виявив статистично достовірно (p < 0,05) нижчу частоту осіб, гомозиготних за алелями IL6 -174G та ESR1 -397C у досліджуваній групі (0,026) порівняно з контрольною (0,094). Висновки. Генотип, до складу якого входять алелі IL6 -174G та ESR1 -397C у гомозиготному стані, можна розглядати як генетичний маркер успішного підтримання вагітності на ранніх строках гестації. Цель. Установить ассоциацию полиморфных вариантов -174 G/C гена IL6 и -397 C/T гена ESR1 с патогенезом привычного невынашивания беременности (ПНБ), а также исследовать вероятный регуляторный эффект полиморфизма -397 C/T гена ESR1 на функционирование гена IL6. Методы. Исследуемая (75 женщин с историей ПНБ) и контрольная (106 неродственных женщин, родивших хотя бы одного ребенка, зачатого естественным путем) группы прогенотипированы методом ПЦР с последующим анализом полиморфизма длины рестрикционных фрагментов. Результаты. Достоверной разницы в частоте генотипов и аллелей по полиморфизмам IL6 -174 G/C и ESR1 -397 C/T не установлено. Анализ комбинированных генотипов выявил статистически достоверно (p < 0,05) меньшую частоту индивидов, гомозиготных по аллелям IL6 -174 G и ESR1 -397 C в исследуемой группе (0,026) по сравнению с контрольной (0,094). Выводы. Генотип, в состав которого входят аллели IL6 -174G и ESR1 -397C в гомозиготном состоянии, можно рассматривать в качестве генетического маркера успешного поддержания беременности на ранних сроках гестации.

We performed comparative analysis of associations between the F2 gene G20210A polymorphism, the F5 gene G1691A polymorphism, the GP1BA gene -5T/C polymorphism, the ACE gene insertion/deletion (I/D) polymorphism and the risk of developing stroke in two samples drawn from ethnic Russian and ethnic Ukrainian populations. It has been shown, that among the Russian population, the risk of developing ischemic stroke is increased in DD genotype individuals (odds ratio (OR) = 1.4, 95% confidence interval (CI) [1.05; 1.78], p = 0.02), whereas the I/I and I/D genotypes are associated with a decreased risk of developing stroke (OR = 0.7, 95% CI [0.56; 0.95], p = 0.02). In the ethnic Ukrainian sample, differences in the distribution of genotypes and allele frequencies between stroke patients and the control group of subjects with regard to this polymorphic locus are statistically unreliable and the ACE gene I/D polymorphism is unassociated with the risk of developing stroke in the Ukrainian population (OR = 0.8, 95% DI[0.48; 1.32], p = 0.45). The F2 gene G20210A polymorphism, the F5 gene G1691A polymorphism, and the GP1BA gene -5T/C polymorphism are unassociated with stroke risk factor across both ethnic samples.

In this study analysis of single nucleotide polymorhisms A351G, 397 and number of TA-repeats in ESR1 gene among 199 healthy volunteers from Ukraine was performed. Data concerning genotypes and particular alleles of polymorphic variants distribution were obtained. Possible mechanisms of these polymorphic variants role in ESR1 gene transcription and estrogen receptor expression changes are being discussed.

The results of clinical, genealogical, cytogenetic, and molecular genetic studies of 113 patients from 96 families with different forms of mental retardation from Ukraine are presented. This study was held as part of the CHERISH project of the Seventh Framework Program. The aim of the project is to improve the diagnostics methods of mental retardation in children in Eastern Europe and Central Asia through detailed analysis of known chromosomal and genes alterations and to find new candidate genes that cause mental retardation. All patients have a normal chromosome number (46XY or 46XX). The cases with fragile X syndrome were eliminated using molecular genetic methods. Genome rearrangements were found among 28 patients using cytogenetic analysis (variations in the number of gene copies). Eleven cases are unknown aberrations. The obtained results show the strong genetic heterogeneity of hereditary forms of mental retardation.

Polymorphism of F5 1691GA, F2 20210GA, FGB –455GA, ITGB3 1565ТС, PAI1 –675 5G4G, MTHFR 677CТ genes in pregnant women from Russia and Ukraine was studied by biochip methods. No differences in distribution of F5, F2 and ITGβ3 gene polymorphism were detected. Higher rates of –455G/A FGB and –675 5G/4G PAI1 genotypes in ukrainians compared to pregnant women from Russia were found. Also variable distribution of MTHFR gene polymorphism in women from different countries was registered. The complex approach based on the calculation of relative “score” as a sum of relevant genetic polymorphisms has detected somewhat elevated risk of trombophilia for pregnant women from Ukraine compared to this one from Russia.

Aim. To determine genotype and allele disribution for the IFNL4 gene ss469415590 and examine it for linkage with the IL28B gene rs12979860 in Ukrainian population. Methods. The studied group consisted of 100 unrelated donors of Eastern European origin representing the population of Ukraine. Genotyping for the IFNL4 gene ss469415590 was performed using the amplification-refractory mutation system PCR. Genotyping for the IL28B gene rs12979860 was performed by the PCR-based restriction fragment length polymorphism assay. Results. Genotype frequencies for both studied variants showed no significant deviation from those expected according to Hardy-Weinberg equilibrium. Allelic distribution for ss469415590 was: TT – 0.665, G – 0.335. Allelic frequencies of rs12979860 were: C – 0.655, T – 0.345. The results of likelihood ratio test indicated a linkage disequilibrium between the studied variants (p > 0.0001), the major alleles ss469415590 TT and rs12979860 C were in phase. The genetic structure of Ukrainian population in terms of two studied polymorphic variants is similar to the European population presented in the «1000 genomes» project. Conclusions. Considering a tight linkage revealed in Ukrainian population between the ss469415590 variant and rs12979860, a crucial genetic marker of chronic hepatitis C treatment efficiency, this polymorphism might be a promising target for further investigation as a pharmacogenetic marker. Мета. Встановити розподіл генотипів і алелів за варіантом ss469415590 гена IFNL4, а також дослідити його зчеплення з rs12979860 у гені IL28B в популяції України. Методи. До групи дослідження входили 100 неспоріднених донорів східно-європейського походження, які представляють популяцию України. Варіант ss469415590 гена IFNL4 генотипували методом алель-специфічної ПЛР, варіант rs12979860 гена IL28B – методом ПЛР з подальшим аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Результати. Частоти генотипів за обома дослідженими варіантами відповідали очікуваними за рівновагою Харді- Вайнберга. Розподіл частот алелей для ss469415590 було наступним: TT – 0,665, G – 0,335; для rs12979860 – C – 0,655, T – 0,345. Результати тесту співвідношення правдоподібності засвідчують нерівновагу за зчепленням між дослідженими поліморфізмами (p > 0.0001), мажорні алелі ss469415590 TT та rs12979860 C перебувають у фазі. Генетична структура популяції України за двома дослідженими поліморфними варіантами подібна до європейської популяції, описаної в проекті «1000 геномів». Висновки. Беручи до уваги тісне зчеплення між варіантом ss469415590 і важливим генетичним маркером ефективності терапії хронічного гепатиту С у популяції України – rs12979860, цей поліморфізм видається перспективним для подальшого дослідження його як фармакогенетичного маркера. Цель. Установить распределение генотипов и аллелей по варианту ss469415590 гена IFNL4, а также исследовать его сцепление с rs12979860 в гене IL28B в популяции Украины. Методы. В группу исследования входили 100 неродственных доноров восточно-европейского происхождения, представляющие популяцию Украины. Вариант ss469415590 гена IFNL4 генотипировали методом аллель-специфической ПЦР, вариант rs12979860 гена IL28B – ПЦР с последующим анализом полиморфизма длины рестрикционных фрагментов. Результаты. Частоты генотипов по обоим исследуемым вариантами отвечали ожидаемыми по равновесию Харди-Вайнберга. Распределение частот аллелей для ss469415590 было следующим: TT – 0,665, G – 0,335, для rs12979860: C – 0,655, T – 0,345. Результаты теста соотношения правдоподобия указывают на неравновесие по сцеплению между исследуемыми полиморфизмами (p > 0,0001), мажорные аллели ss469415590 TT и rs12979860 C находятся в фазе. Генетическая структура популяции Украины по двум исследованным полиморфным вариантам подобна европейской популяции, описанной в проекте «1000 геномов». Выводы. С учетом тесного сцепления между вариантом ss469415590 и важным генетическим маркером эффективности терапии хронического гепатита С в популяции Украины – rs12979860, этот полиморфизм кажется перспективным для дальнейшего исследования его в качестве фармакогенетического маркера.

The frequency of heterozygote carriers of risk zone alleles of the FMR1 gene (40–47 CGG repeats) was significantly higher in the group of patients with ovarian dysfunctions compared to control group I. The frequency of these alleles shows an increasing tendency in patients poorly responding to superovulation induction in IVF cycles. The average number of oocytes and follicles obtained from the stimulation of superovulation was significantly decreased in FMR1 gene heterozygous risk zone allele carriers as compared to patients with normal alleles of the FMR1 gene. The general average dosage of exogenous gonadotrophin necessary for superovulation induction was significantly higher in heterozygote carriers of FMR1 gene risk zone alleles than in patients with normal genotype. As well, the FMR1 gene risk zone alleles can be one of the hereditary susceptibility factors of impaired natural and stimulated ovulation.

Aim. To study the IVS8-5T allele of the CFTR gene and it is involvement in spermatogenesis failure in men with azoospermia and oligozoospermia. Methods. The IVS8-nT polymorphism was analyzed by PCR followed by «A.L.F.-express» fragment analysis in the infertile men group, consisting of 113 azoospermic and 217 oligozoospermic patients, and the control group of 150 fertile men with proven paternity. Results. The frequency of the IVS8-5T allele among infertile males was higher than in controls. A statistically significant difference (P < 0.05) was observed in the frequencies of the IVS8-5T allele in azoospermia patients (5.3 %) when compared with the control group (2.0 %). Conclusions. The IVS8-5T allele of the CFTR gene contributes to spermatogenesis failure and/or sperm maturation. Мета. Дослідити алель IVS8-5T гена CFTR і його залучення до порушенням сперматогенезу у чоловіків із азооспермією та олігозооспермією. Методи. IVS8-nT-поліморфізм аналізували у групі безплідних чоловіків, яку склали 113 пацієнтів із азоо- спермією та 217 пацієнтів із олігозооспермією, та в контрольній групі, до якої увійшли 150 фертильних чоловіків із підтвердженим батьківством, з використанням ПЛР та фрагментного аналізу «A.L.F.-express». Результати. Частота появи алеля IVS8-5T серед безплідних чоловіків була вищою, ніж у контролі. Статистично достовірну різницю (P < 0,05) визначено за частотами IVS8-5T-алеля у пацієнтів із азооспермією (5,3 %) порівняно з контрольною групою (2,0 %). Висновки. Алель IVS8-5T гена CFTR сприяє порушенню сперматогенезу і/або дозріванню сперматозоїдів. Цель. Изучение аллеля IVS8-5T гена CFTR и его вовлечение в нарушение сперматогенеза у мужчин с азооспермией и олигозооспермией. Методы. IVS8-nT-полиморфизм исследовали в группе бесплодных мужчин, которую составили 113 пациентов с азооспермией и 217 пациентов с олигозооспермией, и контрольной группе, куда вошли 150 фертильных мужчин с подтвержденным отцовством, с использованием ПЦР и фрагментного анализа с «A.L.F.-express». Результаты. Частота появления IVS8-5T-аллеля среди бесплодных мужчин была выше, чем в контроле. Статистически достоверная разница (P < 0,05) определена по частоте IVS8-5T-аллеля у пациентов с азооспермией (5,3 %) по сравнению с контрольной группой (2,0 %). Выводы. IVS8-5T-аллель гена CFTR способствует нарушению сперматогенеза и/или дозреванию сперматозоидов.

Aim. To evaluate a possible involvement of the F2, F5, MTHFR gene variants into ischemic stroke pathogenesis in population of Ukraine. Methods. Polymorphic variants were analyzed in unrelated 183 stroke patients, 100 individuals from the general population of Ukraine and 88 healthy individuals elder than 65 years using PCR followed by RFLP analysis. Results. Unfavourable polymorphic variants F2 20210A, F5 1691A and MTHFR 677T were observed more frequently in patients with ischemic stroke comparing to control groups. Conclusions. F5 1691A and MTHFR 677T polymorphic variants are associated with the occurrence of ischemic stroke in women. F2 20210A is associated with the occurrence of ischemic stroke in men. Cumulative risk factor for stroke development is revealed in a combination of unfavorable polymorphic variants 20210A, 1691A and 677T of F2, F5 and MTHFR genes. Мета. Провести аналіз зв’язку поліморфнних варіантів генів F2, F5, MTHFR та патогенезу інсульту серед населення України. Методи. Алельні варіанти визначали серед 183 неспоріднених пацієнтів з інсультом, 100 індивідуумів із загальної популяції та 88 – здорових індивідуумів старших 65 років, методом ПЛР та ПДРФ-аналізу. Результати. «Несприятливі» поліморфні варіанти F2 20210A, F5 1691A та MTHFR 677T спостерігалися частіше серед пацієнтів з ішемічним інсультом порівняно з контрольними групами. Висновки. Поліморфні варіанти F5 1691A та MTHFR 677Т асоційовані з випадками ішемічного інсульту у жінок, варіант F2 20210A – з випадками ішемічного інсульту у чоловіків. Комбінація виявлених мутантних варіантів 1691А, 20210А і 677T генів F5, F2 і MTHFR проявляється як адитивний фактор ризику виникнення инсульту. Цель. Провести анализ ассоциации полиморфных вариантов генов F2, F5, MTHFR и патогенеза инсульта среди населения Украины. Методы. Аллельные варианты анализировали среди 183 неродственных пациентов с инсультом, 100 индивидуумов из общей популяции Украины и 88 здоровых индивидуумов старше 65 лет методами ПЦР и ПДРФ-анализа. Результаты. «Неблагоприятные» полиморфные варианты F2 20210A, F5 1691A и MTHFR 677T выявлялись чаще у пациентов с ишемическим инсультом по сравнению с контрольными группами. Выводы. Полиморфные варианты F5 1691A и MTHFR 677Т ассоциированы со случаями ишемического инсульта у женщин, вариант F2 20210A – со случаями ишемического инсульта у мужчин. Комбинации выявленных мутантных вариантов 1691А, 20210А и 677T генов F5, F2 и MTHFR проявляются как аддитивный фактор риска возникновения инсульта.

An analysis of the number of CAG repeats in exon 1 of the gene was conducted in a group of 228 infertile males with azoospermia (n = 68) and oligozoospermia (n = 160), and in a control group (124 proven fathers) by means of polymerase chain reaction with subsequent fragment analysis on an ALF-Express automated fluorescent analyzer. Allele frequency with the number of CAG repeats ≤ 18 was found to be significantly higher (P < 0.01) in the group of patients with azoospermia (17.7%) as compared to the control group (2.4%), and in the group of patients with oligozoospermia (12.5%) as compared to the control group (2.4%). Allele frequency with the number of CAG repeats ≥ 28 was shown to be significantly higher (P < 0.01) in patients with oligozoospermia (12.5%) as compared to the control group (2.4%). Our data suggest an association between the number of CAG repeats and impaired spermatogenesis in azoospermic and oligozoospermic males.

The assays were developed for the analysis of the most frequent in Ukraine PAH gene mutations (R158Q, R408W, Y414C, P281L, R252W, and R261Q) in PKU patients and in healthy individuals. These assays are applied with the use of the gradient denaturing gel-electrophoresis (DGGE) method. The study of a spectrum of the PAH gene mutations in exons 5, 7, and 12 was carried out with the use of the DGGE method and subsequent sequencing of the non-identified mutant variants.

Direct molecular-genetic analysis of the region containing CAG and CCG repeats of the IT15 gene from 37 patients with the clinical diagnosis of Huntington’s chorea was carried out. The allele with the expansion of CAG repeats in the state of heterozygosity was found in 33 patients; DNA analysis did not confirm a clinical diagnosis in four cases. Twenty probable asymptomatic carriers were examined; 11 of them inherited a mutant chromosome. A disequilibrium in the linkage between the (CGG)10 allele and the alleles with the expansion of CAG repeats in the IT15 gene in a group of patients from Ukraine was found. Significant differences in character of instability of CAG repeats that depends on paternal or maternal inheritance were revealed. The genetic factors that are associated with age variability of onset of the disease were studied.

To evaluate the association between phenotype and follicle stimulating hormone receptor (FSHR) genotype in women with ovarian dysfunction and patients with "poor response" to gonadotropin stimulation of ovulation.FSHR gene SNPs were analyzed by PCR and RFLP. "Poor responders" (ovarian dysfunction) group and "good responders" group constituted the study group. Normo-ovulatory women who gave birth to naturally conceived children formed control groups: under 35 years of age (control I) and over 35 years of age (control II).The frequency of Ala307-Ser680/Ala307-Ser680 genotype was significantly more prevalent in the ovarian dysfunction group (26%) compared to the control I (7.7%) (P0.001) and a "good responders" group (12.5%) (P0.05); and in a "poor responders" group (33.3%) compared to a "good responders" group (P0.05), control I (P0.001) and control II (17.5%) (P0.05).Our data shows the prevalence of the Ala307-Ser680/ Ala307-Ser680 genotype in the both groups of patients. The finding should have impact on the delineation of stimulation protocols.

An analysis of the mutations H626R (exon 14) and A546T and T538R (exon 12) of the TGFBI gene using the polymerization chain reaction method with subsequent restriction, performed on 52 individuals from 22 unrelated families, together with a clinical diagnosis of different types of lattice corneal dystrophy is carried out. The H626R mutation was discovered in patients in 12 of the 17 families examined with a clinical diagnosis of lattice dystrophy with late manifestation and in six individuals in whom no clinical manifestations had yet appeared. Interestingly, the T538R and H626R mutations, which are associated with lattice dystrophy with late manifestation of the disease, were discovered in two patients with preliminary clinical diagnosis of lattice dystrophy (type I), a condition which is characterized by early manifestation of the disease. The A546T mutation was not found in any of our patients. Possible features of the mutant protein tgfbi and its involvement in the pathogenesis of the disease are also discussed. The results obtained indicate that the analysis of mutations in the TGFBI gene is of considerable importance for differential diagnosis of corneal dystrophy with predictive and therapeutic use as well as for genetic counseling in high-risk families.

It was shown that some mutations in a number of zinc finger protein (Znf) genes cause intellectual disability (ID). In our study in two affected siblings with ID exome analysis revealed the homozygous coding sequence (cds) indel rs386809049 in the ZNF527 gene. The c.806_808 deletion CAT and insertion TGTGCA (rs386809049) results in substitution of Pro269 and Tyr270 to Leu, Cys and Asn, located in the interdomain region of Zinc finger protein 527. The analyses of site orthologs revealed that Pro269 and Tyr270 amino acid positions are conserved across mammalian species, indicating that there may be an evolutionarily conserved function. To evaluate the ZNF527 gene involvement in intellectual disability pathogenesis analysis of rs386809049 polymorphism in 300 individuals from general population of Ukraine was performed. The following genotypes distribution was detected: CAT/CAT (67.7%), CAT/TGTGCA (31%) and TGTGCA/TGTGCA (1.3%). As far as we know this is the flirt published data on rs386809049 distribution in the populations. The ZNFS27 TGTGCA (polymorphic) allele frequency was 16.8% and CAT(wild type)--83.2% in the general population of Ukraine. Such a high polymorphic allele frequency allows us to suggest that analyzed rs386809049 polymorphism in ZNF527 gene cannot be the major cause of intellectual disability.

TGFBI gene mutations cause corneal stromal dystrophies of autosomal dominant inheritance. The most frequent complication of stromal dystrophies is recurrent corneal erosion with varying degree of accompanying inflammation. IL-1β, IL-6 and IL-8 are main cytokines involved in corneal erosion healing. This study aimed to investigate the association between IL1B gene –511C/T, IL6 gene –174G/C and IL8 gene –781C/T polymorphisms and risk of recurrent erosion development in patients with hereditary corneal stromal dystrophies. A trend to decrease of IL1B gene –511TT genotype frequency in group with erosion (3,7 %) comparing to control (6,7 %) was observed. IL6 gene –174C allele carriers frequency in control group (65,9 %) was significantly (P << 0,05) lower comparing to patients with erosion (80,5 %).Frequency of IL8 –781TT genotype was significantly (P < < 0,05) lower in the group with erosion (10,7 %) comparing to patients without erosion (30,8 %) and control (25 %). IL6 gene –174C allele may be considered as genetic marker of corneal erosion risk in patients with hereditary stromal corneal dystrophies, whereas IL8 –781TT genotype is associated with negative recurrent erosion prognosis in such patients. Мутации в гене TGFBI обусловливают группу стромальных дистрофий роговицы аутосомно-доминантного типа наследования .Самым распространенным осложнением стромальных дистрофий являются рецидивирующие эрозии, отличающиеся степенью сопутствующего воспаления. IL-1β, IL-6 и IL-8 – основные цитокины, вовлеченные в заживление эрозий роговицы. Целью настоящей работы было изучить ассоциацию между полиморфизмами – 511C/T гена IL1B, –174G/C гена IL6 и –781C/T гена IL8 и риском развития рецидивирующих эрозий у пациентов с наследственными стромальными дистрофиями роговицы. Наблюдалась тенденция к повышению частоты геноти-па –511ТT гена IL1B в группе пациентов с эрозиями (3,7 %) по сравнению с контролем (6,7 %). Частота носителей аллеля –174C гена IL6 в контрольной группе (65,9 %) была достоверно (P < 0,05) ниже по сравнению с группой пациентов с эрозиями (80,5 %). Частота генотипа –781ТT гена IL8 была достоверно (P < 0,05) ниже в группе пациентов с эрозиями (10,7 %) по сравнению с группой пациентов без эрозий (30,8 %) и контролем (25 %). Аллель –174C гена IL6 может рассматриваться как генетический маркер риска развития эрозий роговицы у пациентов с наследственными стромальными дистрофиями роговицы, в то же время генотип –781ТT гена IL8, наоборот, ассоциирован с негативным прогнозом развития эрозий у таких пациентов. Мутації в гені TGFBI зумовлюють групу стромальних дистрофій рогівки з аутосомно-домінантним типом успадкування. Найпоширенішим ускладненням стромальних дистрофій є рецидивуючі ерозії, які відрізняються за ступенем супутнього запалення. IL-1β, IL-6 та IL-8 – основні цитокіни, залучені до загоєння ерозій рогівки. Метою цієї роботи було дослідити асоціацію між поліморфізмами –511C/T гена IL1B, –174G/C гена IL6 і –781C/T гена IL8 та ризиком розвитку рецидивуючих ерозій у пацієнтів зі спадковими стромальними дистрофіями рогівки. Спостерігалася тенденція до підвищення частоти генотипу –511ТT гена IL1B в групі пацієнтів з ерозіями (3,7 %) порівняно із контролем (6,7 %). Частота носіїв алеля –174C гена IL6 в контрольній групі (65,9 %) була достовірно (P < 0,05) нижче порівняно з групою пацієнтів з ерозіями (80,5 %). Частота генотипу –781ТT гена IL8 була достовірно (P < 0,05) нижчою в групі пацієнтів з ерозіями (10,7 %) порівняно із групою пацієнтів без ерозій (30,8 %) та контролем (25 %). Алель –174C гена IL6 може розглядатися як генетичний маркер ризику розвитку ерозій рогівки у пацієнтів зі спадковими стромальними дистрофіями рогівки, в той час як генотип –781ТT гена IL8, навпаки, асоційований з негативним прогнозом розвитку ерозій у таких пацієнтів.

We studied the possible effects of climatic-geographic factors on the world distribution of the mutant allele for the chemokine receptor gene CCR5, which has a 32-bp deletion (CCR5Δ32) preventing cell invasion by the primary transmitting strain of HIV-1. New data on CCR5 polymorphisms in Russian, Ukrainian, and Moldavian populations are presented. All available data on CCR5Δ32 frequencies in the Old World (number of populations n = 77) were used for construction of a geographical gene map to analyze possible correlations between allele frequencies and eight climatic-geographic parameters. A strong positive correlation was found between the allele frequency and latitude (r = 0.72), a strong negative correlation with annual radiation balance (r = –0.66), and a weaker negative correlation with longitude (r = –0.34). Partial correlations were calculated excluding the influence of latitude. The negative correlation between the allele frequency and annual radiation balance decreased (r = –0.42), but remained large and significant. We propose that the existence of correlations between the cline of CCR5Δ32 frequencies and climatic-geographic parameters provides evidence for a possible effect of either natural environmental factors or large-scale population movements on the distribution of this allele.

Allelic polymorphism of five microsatellite loci of the human Y chromosome (DYS19, DYS390, DYS391, DYS392, and DYS393) was analyzed in samples of male populations from Ukraine, Russia, and Belarus (152 subjects in total). The allelic diversity indices (Dg) were determined for all loci; they varied from 0.23 to 0.72. The mean values of this parameter in the Ukrainian, Russian, and Belarussian populations were 0.45, 0.47, and 0.52, respectively. A total of 53 different haplotypes were found in 152 subjects from three populations. The most frequent haplotype was found in 14.5% of the subjects, whereas 35 haplotypes (23%) were each found in only one person. The haplotypic diversity index (Dhp) was 0.94. The genetic distances between the populations studied and some populations of Western and Central Europe were estimated. These data were used to construct a phylogram (tree) of genetic similarity between the populations, which demonstrated that the three Eastern Slavic populations are genetically close to one another and remote from Western European populations.

Spinal muscular atrophy (SMA) is a common autosomal recessive neuromuscular disorder with the frequency of carriers in a number of ethnical groups ranging from 1/50 to 1/25. However, the prevalence of SMA for population of Ukraine remains to be established.For the analysis of deletion in exon 7 SMN1 gene in SYBR Green Real-Time qPCR assay specific for the single nucleotide change in exon 7 (cd 840 CT) was used.Using SYBR Green qPCR assay, the incidence of the exon 7 SMN1 deletion was established among 370 unrelated individuals without family history of SMA. The carrier frequency for this group of Ukrainians was estimated as 3.24% (1/31).The results of our study showing the high prevalence of carriers warrant the importance of population screening for SMA in Ukraine.

Clinal patterns of autosomal genetic diversity within Europe have been interpreted in previous studies in terms of a Neolithic demic diffusion model for the spread of agriculture; in contrast, studies using mtDNA have traced many founding lineages to the Paleolithic and have not shown strongly clinal variation. We have used 11 human Y-chromosomal biallelic polymorphisms, defining 10 haplogroups, to analyze a sample of 3,616 Y chromosomes belonging to 47 European and circum-European populations. Patterns of geographic differentiation are highly nonrandom, and, when they are assessed using spatial autocorrelation analysis, they show significant clines for five of six haplogroups analyzed. Clines for two haplogroups, representing 45% of the chromosomes, are continentwide and consistent with the demic diffusion hypothesis. Clines for three other haplogroups each have different foci and are more regionally restricted and are likely to reflect distinct population movements, including one from north of the Black Sea. Principal-components analysis suggests that populations are related primarily on the basis of geography, rather than on the basis of linguistic affinity. This is confirmed in Mantel tests, which show a strong and highly significant partial correlation between genetics and geography but a low, nonsignificant partial correlation between genetics and language. Genetic-barrier analysis also indicates the primacy of geography in the shaping of patterns of variation. These patterns retain a strong signal of expansion from the Near East but also suggest that the demographic history of Europe has been complex and influenced by other major population movements, as well as by linguistic and geographic heterogeneities and the effects of drift. Z.H.R. was supported by a BBSRC Studentship, T.Z. by a Wellcome Trust Bioarchaeology Studentship, M.E.H. by an MRC Studentship, F.R.S. by the Leverhulme Trust, and L.P. by Ph.D. grant PRAXIS XXI/BD/13632/97 from Fundacao para a Ciencia e a Tecnologia. D.C.R. is a Glaxo Wellcome Research Fellow. C.T.-S. is supported by the CRC, and M.A.J. is a Wellcome Trust Senior Fellow in Basic Biomedical Science, supported by grant 057559. Iberian sample collection was partially funded by multidisciplinary project grant PR182/96 6745 from Complutense University.

Aim. Analysis the EPHA1 gene G1475A and G1891A alleles distribution in the population of Ukraine, and to study the protein secondary structure as the first step in the investigation of EPHA1 gene involvement in intellectual disability pathogenesis. Methods. Observation group consisted of 300 individuals, including 164 (54.6 %) male and 136 (45.3 %) female individuals. Polymorphic variants were detected using PCR followed by Kpn1 RFLP analysis for G1475A and ARMS PCR analysis for G1891A. Results. The data concerning EPHA1 genotypes and allelic variants distribution were obtained. The low frequency of 1475A allele (0,012) and the absence of 1891A allele (not previously described) were revealed in the population of Ukrainian. Conclusions. Assays for the detection of EPHA1 gene G1475A and G1891A SNPs based on ARMS and restriction analysis were developed and the preliminary data on distribution of G1475A and G1891A polymorphisms in the population of Ukraine were obtained. Мета. Аналіз розподілу алельних варіантів поліморфізмів G1475A і G1891A гена EPHA1 у популяції України та вивчення вторинної структури білка як перший етап визначення ролі гена EPHA1 у патогенезі інтелектуальної недієздатності. Методи. Алельні варіанти SNP для G1475A і G1891A досліджували методами ПЛР- ПДРФ та алель-специфічної ПЛР відповідно. Результати. Отримано дані стосовно розподілу генотипів і алельних варіантів гена EPHA1. Виявлено низьку частоту алеля 1475A (0,012) та відсутність алеля 1891A в популяції України. Висновки. Створено методики детекції замін G1475A і G1891A в гені EPHA1 та проведено попередні дослідження розподілу поліморфізмів G1475A і G1891A у популяції Україні. Цель. Анализ распределения аллельных вариантов полиморфизмов G1475A и G1891A гена EPHA1 в популяции Украины и изучение вторичной структуры белка как первый этап определения роли гена EPHA1 в патогенезе интеллектуальной недееспособности. Методы. Аллельные варианты SNP для G1475A и G1891A исследовали методами ПЦР-ПДРФ и аллель-специфической ПЦР соотетственно. Результаты. Получены данные относительно распределения генотипов и аллельных вариантов гена EPHA1. Выявлена низкая частота аллеля 1475A (0,012) и отсутствие аллеля 1891A в популяции Украины. Выводы. Созданы методики обнаружения замен G1475A и G1891A в гене EPHA1 и проведены предварительные исследования распределения полиморфизмов G1475A и G1891A в популяции Украины.