IL1β, IL6 and IL8 gene polymorphisms involvement in recurrent corneal erosion in patients with hereditary stromal corneal dystrophies

TGFBI gene mutations cause corneal stromal dystrophies of autosomal dominant inheritance. The most frequent complication of stromal dystrophies is recurrent corneal erosion with varying degree of accompanying inflammation. IL-1β, IL-6 and IL-8 are main cytokines involved in corneal erosion healing. This study aimed to investigate the association between IL1B gene –511C/T, IL6 gene –174G/C and IL8 gene –781C/T polymorphisms and risk of recurrent erosion development in patients with hereditary corneal stromal dystrophies. A trend to decrease of IL1B gene –511TT genotype frequency in group with erosion (3,7 %) comparing to control (6,7 %) was observed. IL6 gene –174C allele carriers frequency in control group (65,9 %) was significantly (P << 0,05) lower comparing to patients with erosion (80,5 %).Frequency of IL8 –781TT genotype was significantly (P < < 0,05) lower in the group with erosion (10,7 %) comparing to patients without erosion (30,8 %) and control (25 %). IL6 gene –174C allele may be considered as genetic marker of corneal erosion risk in patients with hereditary stromal corneal dystrophies, whereas IL8 –781TT genotype is associated with negative recurrent erosion prognosis in such patients. Мутации в гене TGFBI обусловливают группу стромальных дистрофий роговицы аутосомно-доминантного типа наследования .Самым распространенным осложнением стромальных дистрофий являются рецидивирующие эрозии, отличающиеся степенью сопутствующего воспаления. IL-1β, IL-6 и IL-8 – основные цитокины, вовлеченные в заживление эрозий роговицы. Целью настоящей работы было изучить ассоциацию между полиморфизмами – 511C/T гена IL1B, –174G/C гена IL6 и –781C/T гена IL8 и риском развития рецидивирующих эрозий у пациентов с наследственными стромальными дистрофиями роговицы. Наблюдалась тенденция к повышению частоты геноти-па –511ТT гена IL1B в группе пациентов с эрозиями (3,7 %) по сравнению с контролем (6,7 %). Частота носителей аллеля –174C гена IL6 в контрольной группе (65,9 %) была достоверно (P < 0,05) ниже по сравнению с группой пациентов с эрозиями (80,5 %). Частота генотипа –781ТT гена IL8 была достоверно (P < 0,05) ниже в группе пациентов с эрозиями (10,7 %) по сравнению с группой пациентов без эрозий (30,8 %) и контролем (25 %). Аллель –174C гена IL6 может рассматриваться как генетический маркер риска развития эрозий роговицы у пациентов с наследственными стромальными дистрофиями роговицы, в то же время генотип –781ТT гена IL8, наоборот, ассоциирован с негативным прогнозом развития эрозий у таких пациентов. Мутації в гені TGFBI зумовлюють групу стромальних дистрофій рогівки з аутосомно-домінантним типом успадкування. Найпоширенішим ускладненням стромальних дистрофій є рецидивуючі ерозії, які відрізняються за ступенем супутнього запалення. IL-1β, IL-6 та IL-8 – основні цитокіни, залучені до загоєння ерозій рогівки. Метою цієї роботи було дослідити асоціацію між поліморфізмами –511C/T гена IL1B, –174G/C гена IL6 і –781C/T гена IL8 та ризиком розвитку рецидивуючих ерозій у пацієнтів зі спадковими стромальними дистрофіями рогівки. Спостерігалася тенденція до підвищення частоти генотипу –511ТT гена IL1B в групі пацієнтів з ерозіями (3,7 %) порівняно із контролем (6,7 %). Частота носіїв алеля –174C гена IL6 в контрольній групі (65,9 %) була достовірно (P < 0,05) нижче порівняно з групою пацієнтів з ерозіями (80,5 %). Частота генотипу –781ТT гена IL8 була достовірно (P < 0,05) нижчою в групі пацієнтів з ерозіями (10,7 %) порівняно із групою пацієнтів без ерозій (30,8 %) та контролем (25 %). Алель –174C гена IL6 може розглядатися як генетичний маркер ризику розвитку ерозій рогівки у пацієнтів зі спадковими стромальними дистрофіями рогівки, в той час як генотип –781ТT гена IL8, навпаки, асоційований з негативним прогнозом розвитку ерозій у таких пацієнтів.