Search

The article examines media artworks, which are created using artificial intelligence technologies and computers in unusual digital forms, as an intermediary between the viewer and spatial art and allow rethinking the theoretical achievements of artistic design. The purpose of the article is to systematize information about the patterns of development of media art, the definition of forms of media art, its principles and methods in the study of media art as one of the directions of development of artistic design of the architectural environment. Materials and methods. Literary and information sources, comparative analysis, structural and logical modeling, systematization of research results, methods of experimental design. The article analyzes modern forms of media art: installations, cinema, video, animation, internet art, web art, software as art; virtual reality, musical environment. Five principles of media art have been established - these are the principles of interactivity, intellectual play, random access, coding of visual information and collaboration. Digital ways of creating a visual image of a work are considered. Their harmonious combination helps to develop a dynamic emotional architectural environment in accordance with the request of the audience. A comparative analysis of the principles and methods of media art and artistic design of the architectural environment revealed their significant relationship, and the same processes and phenomena are interpreted from different positions, as a result of which they acquire a new meaning and significant differences. This allows us to consider media art as one of the most promising ways for the development of artistic design., У статті розглядаються форми медіа-арту, що дозволяють переосмислити теоретичні досягнення художнього проектування. Метою статті є систематизація інформації про закономірності розвитку медіа-арту, визначення його принципів і методів в межах дослідження медіа-арту як одного з напрямів розвитку художнього проектування. В результаті дослідження пропонується виокремлення п’яти принципів і ряду цифрових методів медіа-арту на трьох ієрархічних рівнях системи середовища. Виділені принципи спираються на характерні тенденції і процеси формування середовища. Порівняльний аналіз принципів медіа-арту та художнього проектування архітектурного середовища виявив значну їх спорідненість, при чому однакові процеси та явища тлумачяться з різних позицій, внаслідок чого набувають нового сенсу. Це дозволяє розглядати медіа-арт як один із перспективних шляхів розвитку художнього проектування.

The article is devoted to the study of the basis for determining the methods of design - designing the interiors of the premises of cinemas in the style of postmodernism.The features of postmodernism in this context include humor, a combination of styles, vibrant colors, metaphor. On the basis of the studied data, the features and specific properties of the postmodernism style, the features of its use in the design of movie theater interiors, and the ideas of creating receptions are determined. The analysis used the possibilities of applying some of the three trends within the postmodern movement: marginal modernism; metaphorical, humorous, entertaining, gaming. Of the additional considered: deconstructive; non-authentic, eсlectic; parody. The primitivization of the use of classical forms with the activation of the cinemas indicated on the exterior is noted.The analysis of the premises of cinemas and the style of postmodernism was implemented. Among the mandatory elements there is a need for decoration in the postmodern style of the following movie theater premises: a cash register lobby with ticket rooms, an entrance lobby, a lobby or distribution lobbies, a buffet with utility rooms, sanitary facilities, a demonstration complex, an auditorium and a director’s office. The holistic interior of the auditorium, entrance lobby and foyer requires the greatest attention.A brief historiographic analysis of the development of cinemas, the requirements for their design.Scientific novelty: The main ideas of the techniques of the conceptual design of the cinema in the postmodernism style are identified: The main ideas of the methods of the design of the cinema in the postmodernism style are introduced: the game with stylistic formulas; connection of a real i conditionally gaming; hyperbolization, the effect of distortion of the object; play with space; interpretation of environmental composition as a scene; ironic replay of traditions, the use of second-level irony: play of irony, play over irony; game genre models in a certain historical interval., Стаття присвячена дослідженню базису визначення прийомів дизайн - проектування інтер'єрів приміщень кінотеатрів в стилі постмодернізм.До особливостей постмодернізму в даному контексті належать гумор, поєднання стилів, яскраві кольори, метафоричність. На основі вивчених даних визначено особливості та специфічні властивості стилю постмодернізм, особливості його використання в дизайн-проектуванні інтер'єрів кінотеатрів, ідеї створення прийомів. При аналізі використовувалися можливості застосування деяких з тенденцій всередині постмодерністського руху: маргінальний модернізм; метафоричний, гумористичний, розважальний, ігровий. З додаткових розглядалися: деконструктивний; неовернакулярний, еклектичний; пародійний. відзначено примітивізація використання класичних форм з активізацією вказаного на екстер'єрі кінотеатру.Проведено аналіз приміщень кінотеатрів і стилю постмодернізм.Серед обов’язкових приміщень є необхідність оформлення в стилі постмодернізм наступних приміщень кінотеатру: касовий вестибюль з приміщеннями кас, вхідний вестибюль, фойє або розподільні кулуари, буфет з підсобними приміщеннями, санітарні вузли, приміщення демонстраційного комплексу, глядацька зала, кабінет директора. Найбільшої уваги потребує цілісність інтер'єрів глядацькой зали, вхідного вестибюля та фойє. Проведено короткий історіографічний аналіз розвитку кінотеатрів, вимог до їх проектування. Наукова новизна: Визначено основні ідеї прийомів концептуального дизайн-проектування кінотеатру у стилі постмодернізм: гра стилістичними формулами; поєднання реального і умовно ігрового; гіперболізація, ефект спотворення об'єкта; гра з простором; трактування середовищної композиції як сцени; іронічне обігрування традицій, використання іронії другого рівня: ігри іронії, гри над іронією; гра жанровими моделями в певному історичному інтервалі.

The purpose of this article is to examine theories that reveal the relationship between design and art in terms of terminology, to identify a generalizing formulation on a given issue. The results can be used to clarify the theoretical basis of art studies in the professional training of the designers in the higher education system. Research Methodology. In the course of the research, a complex of general scientific methods (historical and comparative, chronological, method of terminological analysis) was applied, which contributed to the identification of terminological interpretations in the disclosure of relations between design and art. The scientific novelty of the work consists in a comprehensive study of theories that reveal the terminological interaction of design and art from the middle of the 20th – beginning of the 21st centuries, the presentation of a generalizing formulation on a given issue at the present stage. Conclusions. By the end of the 20th century, the opinions of theorists on the issue of art and design interaction were divided into two mutually exclusive positions, namely “design is not art” (D. Judd, N. Potter) and “design equals art” (S. Barton, D. Nelson, B. Munari). At the beginning of the 21st century, these opinions were united by supporters of the third position, according to which art can go beyond its borders, combining with adjacent design (R. Tuttle). Another modern position is formed as follows: “Design is not equal to traditional art, but it is neither more nor less” (B. Bloemink). Summarizing the results, it should be noted that the boundary that separates design from art has always been conditional and more permeable than it might seem to those who positively separate benefits and beauty, functionality and aesthetics. Design objects are directly, physically, and materially included in the life of each individual. They have an aesthetic origin, freely crossing the border of art, but at the same time necessarily retain the utility inherent in them: functionality, ergonomics, and economic feasibility., Цель исследования состоит в рассмотрении теорий, раскрывающих взаимоотношения дизайна и искусства с точки зрения терминологии, выявлении обобщающей формулировки по заданной проблематике. Полученные результаты могут быть использованы для уточнения теоретической базы искусствоведения в профессиональной подготовке дизайнеров в системе высшего образования. Методы исследования. В процессе исследования был применен комплекс общенаучных методов (историко-сопоставительный, хронологический, метод терминологического анализа), который способствовал выявлению терминологических трактовок в раскрытии отношений дизайна и искусства. Научная новизна работы заключается в комплексном исследовании теорий, раскрывающих терминологическое взаимодействие дизайна и искусства с середины XX– начала XXI в., формировании обобщающей формулировки по заданной проблематике на современном этапе. Выводы. К концу XX в. мнения теоретиков по проблеме отношений искусства и дизайна разделились на две взаимоисключающие позиции, а именно: «дизайн – не искусство» (Д. Джадд, Н. Поттер) и «дизайн равен искусству» (С. Бартон, Д. Нельсон, Б. Мунари). В начале XXI в. эти мнения были объединены сторонниками третьей позиции, согласно которой искусство может выходить за свои границы, объединяясь с пограничным ему дизайном (Р. Таттл). Обобщая полученные сведения, отмечено, что граница, отделяющая дизайн от искусства, всегда была условной и более проницаемой, чем кажется тем, кто решительно разводит в разные стороны пользу и красоту, функциональность и эстетичность. Объекты дизайна непосредственно, физически и материально включены в жизненную канву каждого индивида. Они несут в себе эстетическое начало, свободно пересекая границу искусства, но при этом обязательно сохраняют свойственную им утилитарность: функциональность, эргономичность, экономическую целесообразность., Мета дослідження полягає у розгляді теорій, що розкривають взаємини дизайну і мистецтва з точки зору термінології, виявленні узагальнюючого формулювання в означеній проблематиці. Отримані результати можуть бути використані для уточнення теоретичної бази мистецтвознавства в професійній підготовці дизайнерів у системі вищої освіти. Методи дослідження. У процесі дослідження був застосований комплекс загальнонаукових методів (історико- порівняльний, хронологічний, метод термінологічного аналізу), що сприяло виявленню термінологічних трактувань у розкритті відносин дизайну та мистецтва. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні теорій, що розкривають термінологічну взаємодію дизайну та мистецтва з середини XX – початку XXI ст., формуванні узагальнюючого формулювання з означеної проблематики на сучасному етапі. Висновки. До кінця XX ст. думки теоретиків щодо проблеми відносин мистецтва та дизайну розділилися на дві взаємовиключні позиції, а саме «дизайн – не мистецтво» (Д. Джадд, Н. Поттер) та «дизайн дорівнює мистецтву» (С. Бартон, Д. Нельсон, Б. Мунарі). На початку XXI ст. ці думки були об’єднані прихильниками третьої позиції, за якою мистецтво може виходити за свої кордони, об’єднуючись із суміжним із ним дизайном (Р. Таттл). Ще одна сучасна позиція формуються таким чином: «дизайн не дорівнює традиційному мистецтву, але і не є ні більшим, ні меншим» (Б. Блемінк). Узагальнюючи отримані результати, слід зазначити, що межа, яка відокремлює дизайн від мистецтва, завжди була умовною і більш проникною, ніж здається тим, хто рішуче розводить в різні боки користь та красу, функціональність та естетичність. Об’єкти дизайну безпосередньо, фізично й матеріально включені в життєву канву кожного індивіда. Вони несуть в собі естетичне начало, вільно перетинаючи кордон мистецтва, але при цьому обов’язково зберігають властиву їм утилітарність: функціональність, ергономічність, економічну доцільність.

У статті розглядається сучасний стан формування та розвитку проектноїкультури на Півдні України у контексті єдиного шляху розвитку дизайну ХХ ст. упісляреволюційний період. Пропонується авторське визначення поняття «проектна культура». Зазначається важливість прищеплення проектної культури молоді з метою самореалізації у будь-якій сфері діяльності. Надається інформація про дизайнерів міста Миколаєва, які працювали на художньо-виробничому комбінаті Спілки художників України у 80-х рр. ХХ ст, В статье рассматривается современное состояние формирования иразвития проектной культуры на юге Украины в контексте общего развитиядизайна ХХ в. в послереволюционный период. Предлагается авторскоеопределение понятия «проектная культура». Подчеркивается важность привитияпроектной культуры молодежи с целью самореализации в любой сфередеятельности. Предлагается информация о дизайнерах города Николаева,деятельность которых осуществлялась на художественно-производственномкомбинате Союза художников Украины в 80-х годах ХХ века, The modern way of forming and development of project culture on South of Ukrainein the context of the unique way of design’s development in the XX century in a postrevolutionary period is viewed in the article. Author’s determination of concept «design culture» is offered too. In the article is marked the importance of involving young people to project culture with the purpose of self-realization in any sphere of activity. There is information about designers from Mykolayiv, activity of which took place in the artistic – production of Guild of Ukraine artists in 80’s of XX century