Search

Topicality. Organic lesions of the central nervous system (CNS) are a group of neuropsychiatric disorders caused by various pathological factors affecting the brain. Infantile cerebral palsy (ICP) is the most common neurological disease diagnosed in children at an early age. 80 % of children with ICP suffer from spastic forms, the main symptom of which is an abnormal increase in muscle tone – spasticity. This syndrome can be objectified by electroneuromyographic (ENMG) examination which enables qualitative and quantitative assessments of the nervousmuscular system state.Objective: to determine clinical and electroneuromyographic peculiarities of the spastic syndrome of ICP children depending on the intensity of motor disorders.Materials and methods. 122 ICP children were examined (an average age 8,8 ± 3,7 years) and distributed into groups by the results of Gross Motor Function Classification Expanded & Revised (GMFCS E&R). All the patients underwent careful neurological examination and ENMG examination. To assess suprasegmental and segmental levels of nervous system lesions, the parameters of H-reflex and F-wave were analyzed.Results. Spastic forms of ICP were diagnosed in the majority of the examined children. Orthopedic pathology was found more often among ICP children with marked motor disorders, including equinovalgus position and planovalgus foot deformity. According to ENMG parameters ICP patients presented conduction disorders manifested by increased amplitude of М response, especially in testing the tibial nerve, increased Нmах/Мmах ratio and the amplitudes of Н-reflex and F-wave.Conclusions. According to the results of the conducted study, ENMG parameters changed on the side of deterioration depending on the degree of motor activity disorders by Gross Motor Function Classification., Актуальність. Органічні ураження центральної нервової системи (ЦНС) - це група нервово-психічних розладів, що виникають внаслідок впливу на мозок різних патологічних факторів. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є найбільш поширеним неврологічним захворюванням, що діагностовано у дітей раннього віку. 80 % дітей із ДЦП страждають на спастичні форми, основним симптомом яких є підвищення м’язового тонусу – спастичність. Цей синдром можна об’єктивізувати за допомогою електронейроміографічного (ЕНМГ) дослідження, яке дає можливість якісно та кількісно оцінити стан нервово-м’язової системи. Мета - визначити клініко-електронейроміографічні особливості спастичного синдрому у дітей із ДЦП залежно від інтенсивності рухових порушень. Матеріал і методи. Обстежено 122 дитини із ДЦП (середній вік 8,8 ± 3,7 року), розподілених на групи за результатами розширеної та переглянутої загальної класифікації рухових функцій (GFCS E&R). Усім пацієнтам проведено неврологічне обстеження та ЕНМГ дослідження. Для оцінки надсегментарного та сегментарного рівнів ураження нервової системи проаналізовано параметри Н-рефлексу та F-хвилі. Результати. У більшості обстежених дітей діагностовано спастичні форми ДЦП. Ортопедичну патологію частіше виявляли у дітей із ДЦП з вираженими руховими порушеннями, включаючи еквіновальгусне положення та плосковальгусну деформацію стоп. За даними ЕНМГ-параметрів ДЦП, у пацієнтів відзначалися провідникові розлади, що виражалися збільшенням амплітуди М-відповіді, особливо при дослідженні великогомілкового нерва, підвищенням співвідношення Нmах/Мmах та амплітуд Н-рефлексу та F-хвилі. Висновки. За результатами проведеного дослідження, параметри ЕНМГ змінювалися у бік погіршення, залежно від ступеня порушень рухової активності, відповідно, за Шкалою великих моторних функцій.

Objective — to analyze the relationship between the level of spasticity in patients with MS with the degree of neurological deficit by the EDSS scale and the results of neurofunctional and neuropsychological research.Methods and subjects. We examined 100 patients with a clinical diagnosis of MS with spasticity symptoms. The Modified Ashwort Scale was used to quantify the severity of changes in muscle tone. The EDSS scale was used to assess the degree of disability. T25‑FW and 9‑HPT tests were performed to assess the functional status of the upper and lower extremities. Neuropsychological tests were performed to assess pain on the VAS scale, fatigue on the MFIS scale, and EuroQol‑5D quality of life.Results. The highest level of total spasticity score was in the group of patients with the highest degree of disability 5.5 — 7.0 points and was 6.29 ± 0.82 points. The correlation and regression analysis confirmed that the following factors have the greatest correlation with the total score of spasticity: the level of total EDSS (coefficient of determination D = 42.1 %), pyramidal disorders (D = 50.7 %) and pelvic dysfunction (D = 44.4 %).Conclusions. There was a significant strong correlation between total spasticity and the degree of disability of patients with MS on the EDSS scale (rs = 0.649; p, Цель — проанализировать взаимосвязь уровня спастичности у больных рассеянным склерозом (РС) со степенью неврологического дефицита по шкале EDSS, результатами нейрофункциональных и нейропсихологических исследований.Материалы и методы. Обследованы 100 больных с клинически достоверным диагнозом РС с признаками спастичности. Для количественной оценки выраженности изменений мышечного тонуса применяли модифицированную шкалу Эшворта. Для оценки степени инвалидизации использовали шкалу EDSS. Проведены тесты 25‑футовой ходьбы (Т25‑FW) и с девятью отверстиями и стержнями (9‑HPT) для оценки функционального состояния верхних и нижних конечностей, нейропсихологические тесты с оценкой боли по визуальной аналоговой шкале, усталости по шкале MFIS и качества жизни по опроснику EuroQol‑5D.Результаты. Наибольший суммарный балл спастичности был в группе больных с высокой степенью инвалидизации (5,5 — 7,0 баллов) — (6,29 ± 0,82) балла. Корреляционно‑регрессионный анализ подтвердил, что наибольшую взаимосвязь с суммарным баллом спастичности имеют такие факторы, как уровень инвалидизации по шкале EDSS (коэффициент детерминации (D) = 42,1 %), пирамидные нарушения (D = 50,7 %) и нарушения функции тазовых органов (D = 44,4 %).Выводы. Выявлена статистически значимая сильная корреляционная связь между суммарным баллом спастичности и степенью инвалидизации больных РС по шкале EDSS (rs = 0,649; р, Мета — проаналізувати взаємозв’язок рівня спастичності у хворих на розсіяний склероз (РС) зі ступенем неврологічного дефіциту за шкалою EDSS, результатами нейрофункціонального та нейропсихологічного дослідження.Матеріали і методи. Обстежено 100 хворих з клінічно достовірним діагнозом РС з ознаками спастичності. Для кількісної оцінки вираженості змін м’язового тонусу застосовували модифіковану шкалу Ешворта. Для оцінки ступеня інвалідизації використовували шкалу EDSS. Проведено тести 25‑футової ходьби (Т25‑FW) і з дев’ятьма отворами та стрижнями (9‑HPT) для оцінки функціонального стану верхніх та нижніх кінцівок, нейропсихологічні тести з оцінкою болю за візуальною аналоговою шкалою, втоми за шкалою MFIS та якості життя за опитувальником EuroQol‑5D.Результати. Найбільший сумарний бал спастичності був у групі хворих з найвищим ступенем інвалідизації (5,5 — 7,0 балів) — (6,29 ± 0,82) бала. Кореляційно‑регресійний аналіз підтвердив, що найбільший взаємозв’язок із сумарним балом спастичності мають такі чинники, як рівень інвалідизації за шкалою EDSS (коефіцієнт детермінації (D) = 42,1 %), пірамідні порушення (D = 50,7 %) і порушення функції тазових органів (D = 44,4 %).Висновки. Виявлено статистично значущий сильний кореляційний зв’язок між сумарним балом спастичності та ступенем інвалідизації хворих на РС за шкалою EDSS (rs = 0,649; р

Objective — to assess the effectiveness of plasmapheresis in combination with glucocorticoids in patients with relapsing‑remitting multiple sclerosis in terms of spasticity and quality of life..Methods and subjects. The study included 38 patients with a relapsing‑remitting course of multiple sclerosis in the exacerbation stage, who were hospitalized to the neurological department Poltava Regional Clinical Hospital named after N. V. Sklifosovsky. Patients were distributed into groups in accordance with the chosen therapeutic method: 1 — pulse therapy with methylprednisolone for 5 days (22 patients), 2 — membrane plasmapheresis in combination with glucocorticoids 5 times daily in the morning(16 people). The diagnosis was made according to the criteria of McDonald (2011). An EDSS scale was used to assess the degree of disability. Patients of the first group received pulse therapy with methylprednisolone for 5 days, and patients of the second group undergoing drug treatment underwent membrane plasmapheresis in the first half of the day every day for 5 days. The level of spasticity in the lower extremities was determined using the modified Tardier scale in the muscles of the hip flexors, knees and extensors of the knees and feet on both sides. Quality of life indicators were evaluated using the SF‑36 questionnaire followed by analysis of all subscales. The studied parameters were evaluated before treatment and a week after its completion.Results. The study demonstrates a more pronounced increase in the level of quality of life assessment when using plasmapheresis in terms of pain intensity, mental health, role functioning, due to the physical and emotional state, and both physical and mental components. The difference before and after treatment according to the indicators of physical and social functioning was better determined in the group using the traditional treatment regimen, which may be due to the restriction of physical activity due to the procedure and the patient’s stay in the inpatient department. The use of combined treatment in this cohort of patients is associated with a greater likelihood of a positive effect.Conclusions. The use of plasmapheresis as part of a combination treatment can effectively affect spastic hypertension in the lower extremities, especially in the extensor muscles, in patients with a relapsing‑remitting type of multiple sclerosis. The use of combination therapy improves not only the patient’s neurological status, but also the subjective assessment of their condition and, as a result, the quality of life., Цель — оценить эффективность использования плазмафереза в сочетании с глюкокортикоидами у пациентов с рецидивирующе‑ремиттирующим типом рассеянного склероза по уровню спастичности и качества жизни.Материалы и методы. В исследование были включены 38 пациентов мужского и женского пола в возрасте от 23 до 54 лет (средний возраст — (37,0 ± 8,8) года) в стадии обострения, госпитализированных в неврологическое отделение Полтавской областной клинической больницы имени Н. В. Склифософского. Пациенты были разделены на группы в зависимости от терапевтического метода: 1‑я (n = 22) — пульс‑терапия метилпреднизолоном в течение 5 дней, 2‑я (n = 16) — мембранный плазмаферез в сочетании с глюкокортикоидами ежедневно 5 раз в первой половине дня. Диагноз устанавливали согласно критериям Мак‑Дональда (2011). Для оценки степени инвалидизации использовали шкалу EDSS. Определяли уровень спастичности по модифицированной шкале Тардье в мышцах‑сгибателях бедра и коленей и мышцах‑разгибателях колена и стопы с обеих сторон. Качество жизни оценивали по опроснику SF‑36 до лечения и через неделю после его завершения.Результаты. Установлено более выраженное повышение оценки качества жизни при использовании плазмафереза (по субшкалам интенсивность боли, психическое здоровье, ролевое функционирование, обусловленное физическим и эмоциональным состоянием, и обоим компонентам — физическим и психическим). Разница по показателям физического и социального функционирования до и после лечения была значимой в группе с использованием традиционной схемы лечения, что может быть связано с ограничением физической активности из‑за проведения процедуры и пребывания пациента в стационарном отделении. Применение комбинированного лечения в этой когорте пациентов сопряжено с большей вероятностью наступления положительного эффекта.Выводы. Использование плазмафереза в составе комбинированного лечения может эффективно влиять на спастическую гипертонию в нижних конечностях, особенно в мышцах‑разгибателях, у пациентов с рецидивирующе‑ремиттирующим типом течения рассеянного склероза. Применение комбинированной терапии улучшает не только состояние неврологического статуса пациента, но и субъективную оценку его состояния и, как следствие, качество жизни., Мета — оцінити ефективність використання плазмаферезу в поєднанні з глюкокортикоїдами у пацієнтів з рецидивно‑ремітивним типом розсіяного склерозу щодо рівня спастичності та якості життя.Матеріали і методи. У дослідження було залучено 38 пацієнтів чоловічої та жіночої статі віком від 23 до 54 років (середній вік — (37,0 ± 8,8) року) в стадії загострення, госпіталізованих у неврологічне відділення Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфософського. Пацієнти були розподілені на групи залежно від терапевтичного методу: 1‑ша (n = 22) — пульс‑терапія метилпреднізолоном упродовж 5 днів, 2‑га (n = 16) — мембранний плазмаферез у комбінації з глюкокортикоїдами щоденно 5 разів у першій половині дня. Діагноз установлювали згідно з критеріями Мак‑Дональда (2011). Для оцінки ступеня інвалідизації використовували шкалу EDSS. Визначали рівень спастичності за модифікованою шкалою Тардьє у м’язах‑згиначах стегна та коліна і м’язах‑розгиначах коліна та стопи з обох боків. Якість життя оцінювали за опитувальником SF‑36 до лікування та через тиждень після його завершення.Результати. Встановлено більш виражене підвищення оцінки якості життя при використанні плазмаферезу (за субшкалами інтенсивність болю, психічне здоров’я, рольове функціонування, зумовлене фізичним та емоційним станом, та обома компонентами — фізичним і психічним). Різниця за показниками фізичного та соціального функціонування до і після лікування була статистично не значущою в групі з використанням традиційної схеми лікування, що може бути пов’язане з обмеженням фізичної активності через проведення процедури та перебування пацієнта в стаціонарному відділенні. Застосування комбінованого лікування в цій когорті пацієнтів спряжене з вищою ймовірністю настання позитивного ефекту.Висновки. Використання плазмаферезу в складі комбінованого лікування може ефективно впливати на спастичну гіпертонію в нижніх кінцівках, особливо у м’язах‑розгиначах, у пацієнтів з рецидивно‑ремітивним типом перебігу розсіяного склерозу. Застосування комбінованої терапії поліпшує не лише стан неврологічного статусу пацієнта, а і суб’єктивну оцінку його стану та, як наслідок, якість життя.

Актуальность. Детский церебральный паралич (ДЦП) — собирательный термин, объединяющий многочисленные тяжелые заболевания нервной системы. 80 % детей с ДЦП страдают спастическими формами, основным симптомом которых является повышение мышечного тонуса — спастичность. Объективизацию состояния мышечного тонуса и контроль за динамикой спастичности можно проводить с помощью методов биомеханики и электронейромиографического (ЭНМГ) исследования, что дает возможность качественно и количественно изучить состояние нервно-мышечной системы. Цель: установить клинико-нейрофизиологические особенности спастического синдрома у детей с ДЦП в зависимости от выраженности моторных нарушений. Материалы и методы. Обследовано 122 ребенка с ДЦП (средний возраст 8,8 ± 3,7 года), которые были распределены на группы согласно шкале больших моторных функций, расширенной и дополненной (Gross Motor Function Classification (GMFCS E&R)). Всем пациентам проведено тщательное неврологическое обследование и осуществлялось ЭНМГ-исследование. Для оценки надсегментарного (верхнего мотонейрона) и сегментарных (α-мотонейронов спинного мозга и периферических нервов) уровней поражения анализировали параметры Н-рефлекса и F-волны. Результаты. У большинства обследованных детей были диагностированы спастические формы ДЦП: у 40 (32,8 %) детей — спастическая диплегия, у 25 (20,5 %) — гемипаретическая форма, у 6 (4,9 %) — спастический трипарез, у 34 (27,9 %) — спастический тетрапарез. У детей с ДЦП с выраженными моторными нарушениями значительно чаще наблюдалась ортопедическая патология, а именно эквиновальгусная установка и плосковальгусные деформации стоп. По данным ЭНМГ у больных с ДЦП регистрировались нарушения надсегментарных влияний, проявлявшиеся повышением амплитуды М-ответа, особенно при тестировании большеберцового нерва, увеличением соотношения Нмах/Ммах, повышением амплитуды Н-рефлекса и F-волны. Выводы. С увеличением выраженности двигательных нарушений по шкале больших моторных функций (GMFCS E&R) у детей с детским церебральным параличом достоверно усугублялись нейрофизиологические изменения., Актуальність. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) — збірний термін, який об’єднує численні тяжкі захворювання нервової системи. 80 % дітей з ДЦП страждають від спастичних форм, основним симптомом яких є підвищення м’язового тонусу — спастичність. Об’єктивізацію стану м’язового тонусу та контроль за динамікою спастичності можна проводити за допомогою методів біомеханіки та електронейроміографічного (ЕНМГ) дослідження, що дає змогу якісно та кількісно вивчити стан нервово-м’язової системи. Мета: встановити клінічно-нейрофізіологічні особливості спастичного синдрому в дітей з ДЦП залежно від вираженості моторних порушень. Матеріали та методи. Обстежені 122 дитини з ДЦП (середній вік 8,8 ± 3,7 року), що були розподілені на групи згідно з результатами шкали великих моторних функцій, розширеної та доповненої (Gross Motor Function Classification (GMFCS E&R)). Усім пацієнтам проведене ретельне неврологічне обстеження та було здійснене ЕНМГ-дослідження. Для оцінки надсегментарного (верхнього мотонейрона) та сегментарних (α-мотонейронів спинного мозку й периферичних нервів) рівнів ураження аналізували параметри Н-рефлексу і F-хвилі. Результати. У більшості обстежених дітей були діагностовані спастичні форми ДЦП: у 40 (32,8 %) дітей — спастична диплегія, у 25 (20,5 %) — геміпаретична форма, у 6 (4,9 %) — спастичний трипарез, у 34 (27,9 %) — спастичний тетрапарез. У дітей з ДЦП з вираженими моторними порушеннями значно частіше спостерігалася ортопедична патологія, а саме еквіновальгусна установка та плосковальгусні деформації стоп. За даними ЕНМГ-параметрів у хворих з ДЦП реєструвалися порушення надсегментарних впливів, що проявлялися підвищенням амплітуди М-відповіді, особливо при тестуванні великогомілкового нерва, збільшенням співвідношення Нmах/Мmах, підвищенням амплітуди Н-рефлексу та F-хвилі. Висновки. Зі збільшенням вираженості рухових порушень за шкалою великих моторних функцій (GMFCS E&R) у дітей з дитячим церебральним паралічем вірогідно поглиблювалися нейрофізіологічні зміни., Background. Infantile cerebral palsy is a collective term that combines numerous severe diseases of the nervous system. Eighty percent of children with cerebral palsy suffer from spastic forms, the main symptom of which is an increase in muscle tone — spasticity. Objectification of the state of muscle tone and control over the dynamics of spasticity can be carried out using methods of biomechanics and electroneuromyographic (ENMG) research, which makes it possible to qualitatively and quantitatively study the state of the neuromuscular system. The purpose is to establish the clinical and neurophysiological features of spastic syndrome in children with infantile cerebral palsy, depending on the severity of motor disorders. Materials and methods. We examined 122 children with cerebral palsy (average age 8.8 ± 3.7 years), who were divided into groups according to the values of the Gross Motor Function Classification (GMFCS E&R). All patients underwent a thorough neurological examination and ENMG studies. To assess the suprasegmental (upper motor neuron) and segmental (α-motor neurons of the spinal cord and peripheral nerves) levels of damage, the parameters of the H-reflex and F-wave were analyzed. Results. The majority of the examined children were diagnosed with spastic forms of cerebral palsy: 40 (32.8 %) children — spastic diplegia, 25 (20.5 %) — hemiparetic form, 6 (4.9 %) — spastic triparesis, 34 (27.9 %) — spastic tetraparesis. Children with cerebral palsy with severe motor disorders were significantly more likely to have orthopedic pathology, namely equino-valgus installations and flat-valgus deformities of the feet. Based on ENMG parameters in patients with cerebral palsy, there were recorded suprasegmental violations, manifested in the increase of the amplitude of M-response, especially when testing the tibial nerve, the increased ratio of Hmax/Mmax, increased amplitude of H-reflex and F-wave. Conclusions. With an increase in the severity of motor disorders on the Gross Motor Function Classification Scale (GMFCS E&R) in children with cerebral palsy, neurophysiological changes significantly worsened.

Мета — вивчити особливості клінічних виявів спастичності за шкалою Ashworth у хворих на розсіяний склероз (РС) залежно від типу перебігу, тривалості захворювання та ступеня неврологічного дефіциту за шкалою ЕDSS.Матеріали і методи. Обстежено 72 хворих на РС з ознаками спастичності (37 жінок і 35 чоловіків віком від 22 до 60 років). Оцінку неврологічного дефіциту проводили за шкалою EDSS, кількісну оцінку вираженості змін м’язового тонусу — за модифікованою шкалою Ashworth (Modified Ashworth Scale).Результати. Середній бал спастичності у групі з тривалістю захворювання до 5 років становив 1,38 ± 0,15, у групі з тривалістю 6—10 років — 1,47 ± 0,14, у групі з тривалістю понад 10 років — 1,91 ± 0,15. Коефіцієнт кореляції між рівнем спастичності та тривалістю захворювання — 0,368 (середньої сили прямо пропорційний зв’язок). Середній бал спастичності у групі пацієнтів із рецидивно‑ремітивним типом РС становив 1,24 ± 0,1, у групі хворих із вторинно‑прогресивним типом — 2,06 ± 0,16, у групі пацієнтів із первинно‑прогресивним типом — 1,76 ± 0,31. Різниця між трьома групами за критерієм Краскела — Уолліса була статистично значущою (р, Цель — изучить особенности клинических проявлений спастичности по шкале Ashworth у больных рассеянным склерозом (РС) в зависимости от типа течения, длительности заболевания и степени неврологического дефицита по шкале ЕDSS.Материалы и методы. Обследованы 72 больных РС с признаками спастичности (37 женщин и 35 мужчин в возрасте от 22 до 60 лет). Оценку неврологического дефицита проводили по шкале EDSS, количественную оценку выраженности изменений мышечного тонуса — по модифицированной шкале Ashworth (Modified Ashworth Scale).Результаты. Средний балл спастичности в группе с длительностью заболевания до 5 лет составил 1,38 ± 0,15, в группе с продолжительностью 6—10 лет — 1,47 ± 0,14, в группе с продолжительностью свыше 10 лет — 1,91 ± 0,15. Коэффициент корреляции между уровнем спастичности и длительностью заболевания — 0,368 (средней силы прямо пропорциональная связь). Средний балл спастичности в группе пациентов с рецидивирующе‑ремиттирующим типом РС составил 1,24 ± 0,1, в группе больных со вторично‑прогрессирующим типом — 2,06 ± 0,16, в группе пациентов с первично‑прогрессирующим типом — 1,76 ± 0,31. Разница между тремя группами по критерию Краскела — Уоллиса была статистически значимой (р, Objective — to study the clinical manifestations of spasticity on Ashworth scale in patients with MS, depending on the type of course, duration of the disease and the degree of neurological deficit on the EDSS scale.Methods and subjects. 72 patients with MS with signs of spasticity (37 women and 35 men aged 22 to 60 years) were enrolled into the examination. Neurological deficit assessment was performed with the EDSS scale. Modified Ashworth Scale was used to quantify the severity of changes in muscle tone. Statistical data processing was performed using descriptive statistics methods.Results. The average spasticity score was 1.38 ± 0.15 in the group with 5 years disease duration, in the group with 6 — 10 years disease duration it was 1.47 ± 0.14, in the group with the duration more than 10 years it was 1.91 ± 0.15. The correlation coefficient of spasticity score and disease duration was 0.368 (average direct link). The average spasticity score in the group of patients with RRRS was 1.24 ± 0.1, in the group with SPMS — 2.06 ± 0.16, in the group with PPRS — 1.76 ± 0.31. The difference between the three groups by the Kruskal‑Wallis test was significant (< 0.0001). The correlation coefficient of spasticity and degree of disability was 0.7 — a strong direct link. The average spasticity score in patients with an EDSS score of 3 — 4 was 0.82 ± 0.12, in the group of patients with a score of 4.5 — 5.5 — 1.29 ± 0.09, in patients with a score of 6 — 7 — 2, 34 ± 0.19. The difference between the three groups by the Kruskal‑Wallis test was significant (< 0.0001). The correlation coefficient was 0.681, which is close to a strong direct link. Comparing groups with different disorders degree in the pyramid system (extremities paresis prevalence), a significant difference of parameters was obtained (p

The article deals with treatment of patients with ischemic stroke. In particular, it focuses on the treatment of post-stroke spasticity. The data of the study on the clinical efficacy and safety of the drug Muscomed in the treatment of spasticity in patients in rehabilitation period of ischemic stroke are presented., Статья посвящена лечению пациентов, перенесших ишемический инсульт. В частности, делается акцент на терапии постинсультной спастичности. Приведены данные исследования клинической эффективности и безопасности препарата Мускомед в лечении спастичности у пациентов в восстановительном периоде ишемического мозгового инсульта., Стаття присвячена лікуванню пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт. Зокрема, робиться акцент на терапії постінсультної спастичності. Наведено дані дослідження клінічної ефективності та безпеки препарату Мускомед у лікуванні спастичності в пацієнтів у відновному періоді ішемічного мозкового інсульту.

Стаття присвячена проблемі спастичності у хворих після інсульту. Подані результати дослідження клінічної ефективності та безпеки лікування постінсультної спастичності та больового синдрому, пов’язаного з нею, препаратом Мідокалм. Отримані результати свідчать про те, що включення Мідокалму в комплексну терапію наслідків ішемічного інсульту призводить до збільшення м’язової сили та обсягу рухів у паретичних кінцівках, покращує адаптацію хворих із руховими порушеннями після перенесеного церебрального інсульту., Статья посвящена проблеме спастичности у больных после инсульта. Представлены результаты исследования клинической эффективности и безопасности лечения постинсультной спастичности и болевого синдрома, связанного с ней, препаратом Мидокалм. Полученные результаты свидетельствуют о том, что включение Мидокалма в комплексную терапию последствий ишемического инсульта приводит к увеличению мышечной силы и объема движений в паретичных конечностях, улучшает адаптацию больных с двигательными нарушениями после перенесенного инсульта., The article is devoted to the problem of spasticity in patients after stroke. There are given the results of clinical effectiveness and safety of treatment of stroke-associated spasticity and pain syndrome with Mydocalm. The obtained results prove that Mydocalm inclusion into the complex therapy of sequelae of ischemic stroke leads to increased muscle power and range of movements in paretic extremities, improvement of adaptation of patients with motor disturbances after cerebral stroke.

Оцінено ефективність лікування спастичності кисті з використанням ботулотоксину А та селективної фасцикутолотомії серединного та/або ліктьового нерва. Проаналізовані результати лікування 41 хворого з приводу спастичності верхніх кінцівок, у 20 з них застосований препарат ботулотоксин А — диспорт, у 21 — хірургічне втручання.Найкращий ефект ботулотоксину відзначений у пацієнтів за помірно вираженої спастичності. Позитивний результат використання ботулотоксину у ранньому періоді спастичності є показанням до виконання фасцикулотомії у подальшому. У хворих з спастичною деформацією кисті терапію доцільно розпочинати за помірно вираженої спастичності (2-го ступеня за класифікацією Ashworth), при виникненні рецидивів спастичності необхідне виконання селективної фасцикулотомії., The efficacy of spastic hand treatment using botulinic toxin A and selective fasciculotomy of n. medianus and/or n. ulnaris was estimated. The results of treatment of 41 patients with spastic upper limbs were analyzed, at 20 of them botulinic toxin was used, 21 patients have been operated.The best effect of botulinic toxin was in patients with moderate spasticity. Positive effect of botulinic toxin application in early period of spasticity is an indication for selective fasciculotomy performing later. In patients with spastic hand’s deformation (2 points according to the Ashworth scale) treatment has to be started at moderate spasticity, in case of spasticity relapse, selective fasciculotomy has to be performed., Оценена эффективность лечения спастичности кисти с использованием ботулотоксина А и селективной фасцикутолотомии срединного и/или локтевого нерва. Проанализированы результаты лечения 41 больного по поводу спастичности верхних конечностей, у 20 из них применили препарат ботулотоксин А — диспорт, у 21 — хирургическое вмешательство.Лучший эффект ботулотоксина отмечен у пациентов при умеренно выраженной спастичности. Положительный результат при использовании ботулотоксина в раннем периоде спастичности является показанием к выполнению фасцикулотомии в последующем. У больных при спастической деформации кисти терапию целесообразно начинать при умеренно выраженной спастичности (2-й степени по классификации Ashworth), при возникновении рецидивов спастичности необходимо выполнение селективной фасцикулотомии.

Objective. To assess efficacy of selective fasciculotomy and tibial nerve suture in patients with infantile cererbral palsy (ICP) in incurable spasticity of lower limbs.Materials and methods. In 9 cases with ICP with equine-varus foot deformity 14 selective fasciculotomies and suture of transected movement fascicules of tibial nerve in upper third of shin were performed. Selective criteria was an positive bupivacaine blockage probe. EMG and functional test were used for objectification of intervention results.Results. In 12 cases significant improvement, increase of movement rate in joints in remote period, were achieved. Transposition of tendon of m.tibialis posterior to dorsal surface of foot were performed in 2 cases. Best results determined by staging and physiotherapy.Conclusions. Selective fasciculotomy and fascicular suture of tibial nerve in patients with ICP with incurable spasticity leads to permanent improvement of function of lower limb extremities., Цель. Оценить эффективность селективной фасцикулотомии и сшивания фасцикул большеберцового нерва у больных при детском церебральном параличе (ДЦП) с инкурабельной спастичностью нижних конечностей.Материалы и методы. У 9 больных при ДЦП с эквиноварусной установкой стопы выполнены 14 операций селективной фасцикулотомии и сшивания пересеченных двигательных фасцикул большеберцовых нервов в верхней трети голени. Критерием отбора больных была положительная проба с проводниковой блокадой большеберцового нерва с бупивакаином. Для объективизации результатов операции использовали функциональные тесты, электромиографию.Результаты. В 12 наблюдениях достигнуто значительное улучшение функции нижних конечностей в виде уменьшения эквиноварусной установки стопы, увеличения объема движений в голеностопном суставе в отдаленном послеоперационном периоде. В 2 наблюдениях при варусной установке стопы возникла необходимость дополнительной транспозиции сухожилия задней большеберцовой мышцы (m. tibialis posterior) на тыльную поверхность стопы. Операция может быть успешной при условии планомерного и постоянного проведения физиотерапевтических процедур и лечебной физкультуры.Выводы. Селективная фасцикулотомия и сшивание пересеченных фасцикул большеберцовых нервов нижних конечностей у больных при ДЦП с инкурабельной спастичностью обеспечивает стойкое улучшение функции нижних конечностей., Мета. Оцінити ефективність селективної фасцикулотомії (СФ) і зшивання фасцикул великогомілкового нерва у хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП) за інкурабельної спастичності нижніх кінцівок.Матеріали і методи. У хворих на ДЦП за еквіноварусної установки стопи здійснені 14 операцій СФ і зшивання пересічених рухових фасцикул великогомілкових нервів у верхній третині гомілки. Критерієм відбору хворих була позитивна проба на провідникову блокаду великогомілкового нерва з бупівакаїном. Для об’єктивізації результатів операції використовували функціональні тести, електроміографію.Результати. У 12 спостереженнях досягнуте значне покращення функції нижніх кінцівок у вигляді зменшення еквіноварусної установки стопи, збільшення обсягу рухів у надп’ятково-гомілкових суглобах у віддаленому післяопераційному періоді. У 2 спостереженнях за варусної установки виникла потреба у додатковій транспозиції сухожилля заднього великогомілкового м’яза (m. tibialis posterior) на тильну поверхню стопи. Операція може бути успішною за умови планомірного і постійного проведення фізіотерапевтичних заходів та лікувальної фізкультури.Висновки. СФ і зшивання фасцикул великогомілкових нервів нижніх кінцівок у хворих на ДЦП за інкурабельної спастичності забезпечує стійке покращення функції нижніх кінцівок.

Розробка нових методів хірургічного лікування, спрямованих на відновлення функцій спинного мозку та покращення якості життя хворих з наслідками його травматичного ушкодження, є одним з перспективних напрямків розвитку сучасної нейрохірургії.Представлені результати застосування методу епідуральної електростимуляції у лікуванні 59 хворих з застарілим ушкодженням шийних сегментів спинного мозку. Для оцінки відновлення рухів та чутливості використовували шкали ASIA та Frankel. Вираженість больового синдрому оцінювали за шкалами VAS та NRS, спастичності — за шкалою Ashworth.Відновлення та покращення рухів у верхніх кінцівках вдалося досягти у 56 (94,9%) хворих, відновлення рухів у нижніх кінцівках — у 6 (10,2%), їх покращення — у 7 (11,9%). Під впливом проведеного лікування функція ходіння відновлена у 5 (8,5%) хворих, покращилась — у 2 (3,4%). Хороший результат щодо корекції невропатичного больового синдрому досягнутий у 6 (85,7%) хворих з 7, спастичності — у 9 (81,8%) хворих з 11, покращення функції сечового міхура відзначене у 39 (66,1%).Результати відновлення функцій спинного мозку при застосуванні методу електростимуляції прямо пропорційні тяжкості та тривалості існування його травматичного пошкодження., Разработка новых методов хирургического лечения, направленных на восстановление функций спинного мозга и улучшение качества жизни больных с последствиями его травматического повреждения, является перспективным направлением развития современной нейрохирургии.Представлены результаты применения метода эпидуральной электростимуляции в лечении 59 больных с последствиями повреждения шейных сегментов спинного мозга. Для оценки восстановления движений использовали шкалы ASIA и Frankel. Выраженность болевого синдрома оценивали с использованием шкал VAS и NRS, спастичности — шкалы Ashworth.Восстановление и улучшение движений в верхних конечностях отмечено у 56 (94,9%) больных, восстановление движений в нижних конечностях — у 6 (10,2%), их улучшение — у 7 (11,9%). Функция ходьбы восстановлена у 5 (8,5%) больных, улучшилась — у 2 (3,4%). Хорошие результаты относительно коррекции невропатического болевого синдрома достигнуты у 6 (85,7%) больных из 7, спастичности — у 9 (81,8%) больных из 11, улучшение функции мочевого пузыря отметили 39 (66,1%).Результаты восстановления функций спинного мозга при использовании метода эпидуральной электростимуляции прямо пропорциональны тяжести и длительности существования его повреждения., Working out of new methods of surgical treatment, aimed to renew spinal cord function and to improve life quality of patients with consequences it’s traumatic injury, is one of the most perspective directions of modern neurosurgery development.The results of epidural electrostimulation application at 59 patients with consequences of cervical spine injury are given. Movements renewing was estimated according to ASIA and Frankel scales. Pain syndrome intensity was estimated by VAS and NRS scales, the spasticity — by Ashworth.Renewing and improvement of movements in upper limbs was observed at 56 (94.9%) patients, renewing of movements in lower limbs — at 6 (10.2%), their improvement — at 7 (11.9%). The ability to walk was renewed at 5 (8.5%) patients, was improved — at 2 (3.4%). Positive results in neuropathic pain syndrome correction were obtained at 6 (85.7%) of 7 patients, in spasticity — at 9 (81.8%) patients of 11, bladder function was improved at 39 (66.1%).Results of spinal cord functions renewing using epidural electrostimulation are directly proportional to trauma severity and duration of injury existence.