Search

Проведена оценка качества жизни European Quality of Life Questionnaire EQ-5D-3L и уровня боли по шкале NRS в послеоперационном периоде у женщин после лапароскопической консервативной миомэктомии. Полученные данные подтверждают низкий уровень послеоперационной боли и быстрое восстановление показателей качества жизни у пациентов после лапароскопической консервативной миомэктомии., The quality of life European Quality of Life Questionnaire EQ-5D-3L and the level of pain on the NRS scale in the postoperative period in women after laparoscopic conservative myomectomy were assessed. The data obtained confirm the low level of postoperative pain and the rapid recovery of quality of life indicators in patients after laparoscopic conservative myomectomy.

The article describes a study aimed at markers that identify the surgically induced stress response and the dyna­mics of postoperative pain in ophthalmic patients after corneal transplantation. We analyzed the data of patients operated on the basis of Dnipropetrovsk Regional Clinical Ophthalmologic Hospital from 2017 to 2019. During the research, we determined such main parameters in patients as the main parameters of hemodynamics and gas exchange, the severity of the surgically induced stress response by analyzing the dynamics of the levels of leukocytes, blood glucose, and C-reactive protein, as well as the severity of postoperative pain. Blood sampling was carried out at four stages of the study. As a result, a statistically significant postoperative increase in the concentration of blood glucose and leukocytes was established compared to the preoperative level. It was also found that postoperative analgesia cannot be considered sufficient in more than 70 % of patients. The data obtained demonstrated the development of surgically induced stress response in ophthalmic patients and make a search for stress-limiting schemes for anesthetic management re­levant and requires further research., В статье представлено описание исследования, направленного на определение маркеров операционного стресс-ответа и динамики послеоперационного болевого синдрома у пациентов офтальмохирургического профиля, перенесших трансплантацию роговицы. Проанализированы данные пациентов, оперированных на базе КУ «Днепропетровская областная клиническая офтальмологическая больница» с 2017 по 2019 г. В процессе исследования у пациентов определялись основные параметры гемодинамики и газообмена, выраженность операционного стресс-ответа путем анализа динамики уровней лейкоцитов, глюкозы крови и С-реактивного белка, а также выраженность болевого синдрома в послеоперационном периоде. Забор крови осуществлялся на 4 этапах исследования. В результате было установлено статистически значимое повышение концентрации глюкозы крови и лейкоцитов у пациентов после операции в сравнении с дооперационным уровнем. Также было установлено, что послеоперационное обезболивание не может считаться адекватным более чем у 70 % пациентов. Полученные данные свидетельствуют о развитии у пациентов офтальмохирургического профиля операционного стресса и делают проблему поиска альтернативных стресс-лимитирующих схем анестезиологического обеспечения в офтальмохирургии актуальной и требующей дальнейшего исследования., У статті наведений опис дослідження, спрямованого на визначення маркерів операційної стрес-відповіді й динаміки післяопераційного больового синдрому в пацієнтів офтальмохірургічного профілю, які перенесли трансплантацію рогівки. Проаналізовані дані пацієнтів, які оперувалися на базі КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» з 2017 по 2019 р. У процесі дослідження в пацієнтів визначалися основні параметри гемодинаміки й газообміну, вираженість операційної стрес-відповіді шляхом аналізу динаміки рівнів лейкоцитів, глюкози крові і С-реактивного білка, а також вираженість больового синдрому в післяопераційному періоді. Забір крові здійснювався на 4 етапах дослідження. У результаті було встановлено статистично значуще підвищення концентрації глюкози крові і лейкоцитів у пацієнтів після операції порівняно з доопераційним рівнем. Також було встановлено, що післяопераційне знеболювання не може вважатися адекватним більш ніж у 70 % пацієнтів. Отримані дані свідчать про розвиток у пацієнтів офтальмохірургічного профілю операційного стресу і роблять проблему пошуку альтернативних стрес-лімітуючих схем анестезіологічного забезпечення в офтальмохірургії актуальною і вимагаючою подальшого дослідження.

We aimed to study the influence of prolonged administration of fentanyl on postoperative pain, intra­ab­dominal pressure and mechanical lungs’ changes that may happen in neonates in early post­operative period. 30 newborns (in the period from January 2017 to May 2021) with gastroschisis were divided into two groups ac­cordingly to the method of analgesia (14 – morphine hydrochloride; 16 – prolonged infusion of fentanyl). Lungs’ mechanical characteristics, effectiveness of post­operative analgesia, abdominal wall relaxation was studied by monitoring of dynamic compliance (Cdyn), pressure and flow­volume loops, capnography. Apprising analgesia sta­tus, we measured hemodynamic, SаO2, blood level of cortizol, C­reactive protein (CRP), glucose, analyzed post­operative pain syndrome using visual analogue scales (VAS). Intra­abdominal pressure (IAP) was controlled by Cron. For statistic analysis we used Student’s t­test. In the group with morphine, thete was the increase of IAP by 11–12 cm H2O, being stable during some period of time, and also variable levels of pain according to VAS, the in­creasing of CRP from 0.8 ± 0.25 mg/dl by 5 mg/dl, cortisol by 674.4 nmol/l, and blood glucosae rate – 7.4 mmol/l. Periods with high traumatic effects and poor analgesia (morphine group) reasoned the increasing IAP, step by step dynamic compliance decreasing in 3.4 times, resistance increasing in 2.42 times and PIP rising till 22 cm H2O. Di­rect correlation between IAP increase and lungs’ mechanical changes took place. The study has demonstrated that prolonged administration of fentanyl prevented high increase of IAP, CRP, levels of glucose and cortizol and changes of VAS data, lungs’ mechanical characteristics., В исследовании изучается влияние контину­альной инфузии фентанила на послеоперационную боль, внутрибрюшное давление и механические изме­нения в легких, которые могут возникнуть у новоро­жденных в раннем послеоперационном периоде. По ме­тоду обезболивания 30 новорожденных (январь 2017 – май 2021 г.) с гастрошизисом были разделены на две группы (14­ти был назначен морфина гидро хлорид; 16­ти – континуальная инфузия фентанила). Ме­ханические характеристики легких, эффективность послеоперационной анальгезии, релаксации брюшной стенки изучались путем мониторинга динамического комплайенса, петель давления и потока­объема, кап­нографии. Для оценки качества обезболивания измеря­лись параметры гемодинамики, сатурация кислорода в крови, уровень кортизола, С­реактивного белка, глю­козы, проводилась оценка послеоперационного болево­го синдрома с помощью визуальных аналоговых шкал. Внутрибрюшное давление (IAP) контролировалось при помощи Cron. Для статистического анализа использо­вался t­критерий Стьюдента. В группе пациентов, по­лучавших морфин, отмечалось увеличение IAP на 11–12 см H2O, уровня кортизола и глюкозы в крови. Эти эффекты были связаны с травматичностью операции и недостаточной анальгезией, что стало причиной увеличения IAP, постепенного снижения динамическо­го комплайенса, увеличения резистентности легких. Отмечается прямая корреляция между увеличением IAP и механическими изменениями в легких. Исследова­ние показало, что применение континуальной инфузии фентанила предотвращает все вышеперечисленные нежелательные эффекты., У дослідженні вивчається вплив континуаль­ної інфузії фентанілу на післяопераційний біль, вну­трішньочеревний тиск і механічні зміни в легенях, які можуть виникнути у новонароджених у ранньому піс­ляопераційному періоді. За методом знеболення 30 но­вонароджених (січень 2017 – травень 2021 г.) з га­строшизисом були розділені на дві групи (14­ти було призначено морфіну гідрохлорид; 16­ти – континуаль­на інфузія фентанілу). Механічні характеристики ле­гень, ефективність післяопераційної аналгезії, релак­сації черевної стінки вивчалися шляхом моніторингу динамічного комплаєнсу, петель тиску і петель пото­ку­об’єму, капнографії. Для оцінки якості знеболюван­ня вимірювалися параметри гемодинаміки, сатурація кисню в крові, рівень кортизолу, С­реактивного білка, глюкози, проводилася оцінка післяопераційного больо­вого синдрому за допомогою візуальних аналогових шкал. Внутрішньочеревний тиск (IAP) контролювався за допомогою Cron. Для статистичного аналізу ви­користовувався t­критерій Стьюдента. У групі паці­єнтів, які отримували морфін, відзначалося збільшен­ня IAP на 11–12 см H2O, рівня кортизолу та глюкози в крові. Ці ефекти були пов’язані з травматичністю операції і недостатньою анальгезією, що стало при­чиною збільшення IAP, поступового зниження динаміч­ного комплаєнсу, підвищення резистентності легень. Відзначається пряма кореляція між збільшенням IAP та механічними змінами в легенях. Дослідження по­казало, що застосування континуальної інфузії фен­танілу запобігає всім перерахованим вище небажаним ефектам.

Background: caudal anaesthesia has short­term effect. Alpha­2 adenoreceptors when used as adjuvant to local anaesthetic in children prolongs analgesic duration. The study is aimed to assess the efficacy of addition of dexme­detomidine with Bupivacaine in caudal block for extending postoperative analgesia and its safety profile in pediatric infra­umbilical surgeries.Method: the prospective interventional longitudinal double blinded study was conducted on 60 patients randomly divided into two groups by simple lottery method: group B who received (0.25 %) bupivacaine 1 ml/kg plus 1 ml nor­mal saline (NS), and those in group BD who received (0.25 %) bupivacaine 1 ml/kg plus 0.5 μg/kg dexmedetomidine in 1 ml NS. Post­surgery, both groups were compared in R studio v1.2.5001. Association between the adverse effect and other variables (age, gender, type of surgery, groups) were assessed by Multiple linear regression.Results: in group BD, duration of analgesia prolonged significantly (P < 0.05). In group BD, FLACC score at initial four hours and at 12th hour was significantly less (P < 0.05). Group B was more likely to receive high number of rescue analgesia (P = 0.0005; OR = 11.769). No significant difference was observed concerning hemodynamics, respiratory parameters and adverse effect between both groups (P > 0.05). Conclusion: in children, dexmedetomidine when used along with bupivacaine prolongs postoperative analgesia du­ration, without any significant side effects., Предпосылки: каудальная анестезия имеет крат­ковременный эффект. Аденорецепторы альфа­2 при использовании в качестве адъюванта к местному ане­стетику у детей продлевают действие анальгетика. Исследование было направлено на оценку эффектив­ности добавления дексмедетомидина с бупивакаином в каудальном блоке для продления послеоперационной анальгезии и его профиля безопасности при педиатри­ческих инфрапупочных операциях.Методы: проспективное интервенционное продольное двойное слепое исследование было проведено с участи­ем 60 пациентов, случайным образом разделенных на две группы с помощью метода простой лотереи. Груп­па B, получавшая (0,25 %) бупивакаин 1 мл/кг плюс 1 мл физиологического раствора (NS), и пациенты в группе BD, которые получали (0,25 %) бупивакаин 1 мл/кг плюс 0,5 мкг/кг дексмедетомидина в 1 мл NS. После опера­ции обе группы сравнивались в R studio v1.2.5001 Связь между побочным эффектом и другими переменными (возраст, пол, тип операции, группы) оценивалась с по­мощью множественной линейной регрессии.Результаты: в группе BD продолжительность обез­боливания значительно увеличилась (P < 0,05). В груп­пе BD оценка FLACC в первые четыре часа и через 12 часов была значительно меньше (P < 0,05). Группа B с большей вероятностью получала большое количест­во экстренной анальгезии (P = 0,0005; OR = 11,769). Не наблюдалось значительных различий в отношении ге­модинамики, респираторных параметров и побочных эффектов между обеими группами (P > 0,05).Заключение: у детей дексмедетомидин при одновре­менном применении с бупивакаином продлевает про­должительность послеоперационного обезболивания без каких­либо значительных побочных эффектов., Передумови: каудальна анестезія має короткочасну дію. При використанні в якості ад'юванту до місцевого анестетику у дітей альфа­2­ адренорецептори про­довжують тривалість знеболення. Дослідження мало на меті оцінити ефективність додавання дексмедето­мідину з бупівакаїном у каудальну блокаду для розши­рення післяопераційної аналгезії та її профіль безпеки при педіатричних інтрапупкових операціях.Методи: Проспективне інтервенційне поздовжнє по­двійне сліпе дослідження було проведено на 60 пацієн­тах, випадковим чином поділених на дві групи простим методом лотереї. Група B отримала (0,25 %) бупіва­каїну по 1 мл/кг плюс 1 мл звичайного фізіологічного розчину (НС), а ті, хто в групі BD, отримали (0,25 %) бупівакаїну 1 мл/кг плюс 0,5 мкг/кг дексмедетоміди­ну в 1 мл НС. Після операції обидві групи порівнювали в R studio v1.2.5001. Асоціацію між побічним ефектом та іншими змінними (вік, стать, тип операції, групи) оцінювали за допомогою множинної лінійної регресії.Результати: у групі BD тривалість аналгезії знач­но подовжилася (Р < 0,05). У групі BD показник FLACC на початкових чотирьох годинах і на 12­й годині був значно меншим (P < 0,05). Група В частіше отримува­ла велику кількість рятувальних аналгезій (Р = 0,0005; ОР = 11,769). Не було виявлено суттєвої різниці щодо гемодинаміки, параметрів дихання та побічних ефек­тів між обома групами (Р > 0,05).Висновок: у дітей дексмедетомідин при одночасному застосуванні з бупівакаїном подовжує тривалість піс­ляопераційного знеболення без значних побічних ефек­тів.

The objective: to give a comparative assessment of the immediate and long-term results of laparoscopic treatment of postoperative abdominal complications in patients with gynecological pathology.Materials and methods. We carried out a comparative study of the immediate results after repeated laparoscopies and relaparotomies in gynecological patients with postoperative intra-abdominal complications, during which 2 clinical groups of patients were identified. Group I (main) consisted of 62 patients (50,82%) with early postoperative complications who underwent video endoscopic interventions. Group II (control) included 60 (49,18%) patients who underwent traditional «open» laparotomy. The criteria for the course of the early postoperative period were chosen traditionally. At the same time, it was taken into account that after the repeated interventions, the patients of both the main and the control groups received similar intensive therapy aimed at correcting the main symptom complex of the disease.All patients were comprehensively examined using clinical, instrumental and laboratory research methods. The groups were homogeneous in age and structure of operations performed on the pelvic organs, and were statistically comparable.Long-term results were studied among 28 (45,1%) patients of the main group and 21 women from the comparison group (35%) in terms of one to five years after gynecological intervention.Results. In the patients of the control group, the pain syndrome persisted statistically significantly longer and required prescription of anesthetic drugs on average 2 days more. The use of laparoscopy in the treatment of postoperative complications most often (51,7%) made it possible to refuse analgesics, and non-steroidal anti-inflammatory drugs were used on demand only in the first 2–3 days. The average duration of inpatient treatment for patients of group I with postoperative intra-abdominal gynecological complications averaged 10±2,5 days versus 16±2,9 in II (control) (p>0,05). The average duration of inpatient treatment after open surgery was on average 6±1,9 days longer (p, Цель исследования: сравнительная оценка непосредственных и отдаленных результатов лапароскопического лечения послеоперационных абдоминальных осложнений у пациенток с гинекологической патологией.Материалы и методы. Было проведено сравнительное исследование ближайших результатов после повторных лапароскопий и релапаротомий у пациенток гинекологического профиля с послеоперационными внутрибрюшинными осложнениями, в ходе которого были выделены две клинические группы больных. В І группу (основную) вошли 62(50,82%) пациентки с ранними послеоперационными осложнениями, которым выполнялись видеоэндоскопические вмешательства. Во II группу (контрольную) вошли 60(49,18%) пациенток, которым выполнены традиционные «открытые» лапаротомии. Критерии течения раннего послеоперационного периода выбирались традиционно. При этом учитывали, что после выполненных повторных вмешательств пациенткам как основной, так и контрольной групп была проведена аналогичная интенсивная терапия, направленная на коррекцию основного симптомокомплекса заболевания.Все пациентки были комплексно обследованы с использованием клинических, инструментальных и лабораторных методов исследования. Группы были однородными по возрасту и структуре операций, выполненных на органах малого таза, и статистически сравнимы.Отдаленные результаты изучены у 28(45,1%) пациенток основной группы и 21(35%) женщины из группы сравнения в сроки от одного до пяти лет после гинекологического вмешательства.Результаты. У пациенток группы контроля болевой синдром статистически достоверно сохранялся дольше и требовал назначения обезболивающих препаратов в среднем на 2сут больше. Использование лапароскопии в лечении послеоперационных осложнений чаще всего (51,7%) позволяло отказаться от аналгетиков, а нестероидные противовоспалительные средства применяли по требованию только в первые 2–3 дня. Средняя продолжительность стационарного лечения больных I группы с послеоперационными интраабдоминальными гинекологическими осложнениями составила в среднем 10±2,5 суток против 16±2,9 – во ІІ группе (контрольной) (р>0,05). Средняя продолжительность стационарного лечения после открытых операций была больше в среднем на 6±1,9 суток (р, Мета дослідження: порівняльне оцінювання безпосередніх і віддалених результатів лапароскопічного лікування післяопераційних абдомінальних ускладнень у пацієнток з гінекологічною патологією.Матеріали та методи. Було проведено порівняльне дослідження найближчих результатів після повторних лапароскопій і релапаротомій у пацієнток гінекологічного профілю з післяопераційними внутрішньочеревними ускладненнями, у ході якого були виділені дві клінічні групи хворих. До І групи (основної) увійшли 62(50,82%) пацієнтки з ранніми післяопераційними ускладненнями, яким виконували відеоендоскопічні втручання. До ІІ групи (контрольної) увійшли 60 (49,18%) пацієнток, яким виконані традиційні «відкриті» лапаротомії. Критерії перебігу раннього післяопераційного періоду вибирали традиційно. При цьому ураховували, що після виконаних повторних втручань пацієнткам як основної, так і контрольної групи була проведена аналогічна інтенсивна терапія, спрямована на корекцію основного симптомокомплексу захворювання.Усі пацієнтки були комплексно обстежені з використанням клінічних, інструментальних і лабораторних методів дослідження. Групи були однорідними за віком і структурою операцій, виконаних на органах малого таза, і статистично зіставними.Віддалені результати вивчені у 28(45,1%) пацієнток основної групи і 21(35%) жінки з групи порівняння у терміни від одного до п’яти років після гінекологічного втручання.Результати. У пацієнток групи контролю больовий синдром статистично достовірно зберігався довше і вимагав призначення знеболювальних препаратів у середньому на 2 доби більше. Використання лапароскопії у лікуванні післяопераційних ускладнень найчастіше (51,7%) дозволяло відмовитися від аналгетиків, а нестероїдні протизапальні засоби застосовували на вимогу тільки у перші 2–3 дні. Середня тривалість стаціонарного лікування хворих І групи з післяопераційними інтраабдомінальними гінекологічними ускладненнями станвоила у середньому 10±2,5 доби проти 16±2,9 – у ІІ групі (контрольній) (р>0,05). Середня тривалість стаціонарного лікування після відкритих операцій була більше у середньому на 6±1,9 доби (р>0,05).Заключення. У ході дослідження виявлена безпосередня залежність перебігу раннього післяопераційного періоду і віддалених результатів у жінок, яких прооперовано традиційно та із застосуванням лапароскопії. На підставі вивчення результатів хірургічного лікування ранніх післяопераційних внутрішньочеревних ускладнень доведено високу ефективність відеолапароскопічного способу порівняно з традиційним. Отже, впровадження запропонованої тактики лікування має суттєво підвищити якість життя даної категорії пацієнток. Вивчення віддалених результатів лапароскопічних операцій продемонструвало, що застосування у практиці лікувальних закладів діагностичних методів оперативних прийомів сприятиме покращанню результатів комплексного лікування хворих жінок із патологією органів малого таза.

The aim of the work is to analyze and systematize the literature data regarding the current state and strategic aspect of intravenous use of diclofenac for the prevention of postoperative pain, namely clinical efficacy and safety.Materials and methods. Studies were conducted using databases on the Internet: PubMed; Food and Drug Administration, European Medicines Agency. It has used retrospective, logical, research methods, content analysis.Results. Conducted clinical data analysis indicates that diclofenac sodium, when administered intravenously, has an opioid-saving effect, is effective in patients experiencing acute postoperative pain, or as part of a multimodal analgesic strategy to achieve perioperative pain control. This increases the possibility of relief of pain and promotes accelerated rehabilitation after surgery, reduces the need for opiates. The incidence of side effects with intravenous diclofenac was similar to that seen with other treatments. New opportunities of the strategic aspect of intravenous use of diclofenac is related to the use of Dyloject, Hospira Inc., USA, which has improved solubility, shorter administration time than infusion. The incidence of thrombophlebitis on treatment with Dyloject was less pronounced compared to Voltarol.Conclusions. Thus, the experience of clinical intravenous use of diclofenac sodium for the prevention of postoperative pain has confirmed its efficacy, favorable safety profile and the ability to reduce the need for opiates. The promising strategic aspect is the creation of domestic diclofenac sodium preparations for intravenous administration, which have improved solubility, shorter administration time than infusions and have no additional safety risk, Целью работы является анализ и систематизация данных литературы относительно современного состоянии и стратегического аспекта внутривенного использования диклофенака для предупреждения послеоперационной боли, а именно клинической эффективности и безопасности.Материалы и методы. Исследования проводились с использованием баз данных в сети Интернет: PubMed; Администрации по контролю за лекарствами и пищевыми продуктами (Food and Drug Administration), Европейского агентства лекарственных средств (European Medicines Agency). Использованы ретроспективный, логический методы исследования, контент-анализ.Результаты. Проведенный анализ клинических данных свидетельствует, что диклофенак натрия при внутривенном введении оказывает опиоидсберегающий эффект, является эффективным у пациентов, испытывающих острую послеоперационную боль, или как часть мультимодальной анальгетической стратегии для достижения периоперационного контроля боли. Указанное расширяет возможности купирования болевого синдрома и способствует ускорению реабилитации после хирургических вмешательств, уменьшает потребность в наркотиках. Частота побочных эффектов при внутривенном введении диклофенака была схожей с таковой при других видах лечения. Новые возможности стратегического аспекта внутривенного использования диклофенака связаны с применением препарата Dyloject, Hospira Inc., США, обладающего улучшенной растворимостью, меньшим временем введения, чем проведение инфузии. Частота возникновения тромбофлебита на фоне Dyloject была выражена в меньшей степени сравнительно с препаратом Voltarol.Выводы. Таким образом, опыт клинического внутривенного использования диклофенака натрия для предупреждения послеоперационной боли подтвердил его эффективность, благоприятный профиль безопасности и возможность уменьшать потребность в наркотиках. Перспективным стратегическим аспектом является создание отечественных препаратов диклофенака натрия для внутривенного введения, имеющие улучшенную растворимость, меньшее время введения, чем инфузии и без дополнительного риска безопасности, Метою роботи є аналіз та систематизація даних літератури щодо сучасного стану і стратегічного аспекту внутрішньовенного використання диклофенака для попередження післяопераційного болю, а саме клінічної ефективності та безпеки.Матеріали та методи. Дослідження проводилися з використанням баз даних в мережі Інтернет: PubMed; Адміністрації з контролю за ліками та харчовими продуктами (Food and Drug Administration), Європейського агентства лікарських засобів (European Medicines Agency). Використано ретроспективний, логічний методи дослідження, контент-аналіз.Результати. Проведений аналіз клінічних даних свідчить, що диклофенак натрію при внутрішньовенному введенні виявляє опіоїдзберегаючий ефект, є ефективним у пацієнтів, які відчувають гострий післяопераційний біль, або як частина мультимодальної анальгетичної стратегії для досягнення періопераційоного контролю болю. Зазначене розширює можливості купірування больового синдрому і сприяє прискоренню реабілітації після хірургічних втручань, зменшує потребу в наркотиках. Частота побічних ефектів при внутрішньовенному введенні диклофенаку була схожою з такою при інших видах лікування. Нові можливості стратегічного аспекту внутрішньовенного використання диклофенаку пов'язані із застосуванням препарату Dyloject, Hospira Inc., США, що має поліпшену розчинність, менший час введення, ніж проведення інфузії. Частота виникнення тромбофлебіту на тлі Dyloject була виражена в меншій мірі порівняно з препаратом Voltarol.Висновки. Таким чином, досвід клінічного внутрішньовенного використання диклофенака натрію для попередження післяопераційного болю підтвердив його ефективність, сприятливий профіль безпеки і можливість зменшувати потребу в наркотиках. Перспективним стратегічним аспектом є створення вітчизняних препаратів диклофенаку натрію для внутрішньовенного введення, які мають поліпшену розчинність, менший час введення, ніж інфузії і не мають додаткового ризику щодо безпеки

Сьогодні існує багато способів боротьби з післяопераційним больовим синдромом. Проте, незважаючи на швидкі темпи розвитку медичної галузі, за даними науковців 30-75% хворих страждає від післяопераційного болю середньої та вираженої інтенсивності. Завдяки малій вартості, швидкості виконання та високій клінічній ефективності, вітчизняні і світові гінекологи віддають перевагу малоінвазивним оперативним втручанням, серед яких найпоширенішим є вишкрібання порожнини матки (ВПМ). Однак питання післяопераційного болю, спричиненого ним, досі лишається недостатньо вивченим. Невідома інтенсивність больового синдрому, який виникає у післяопераційному періоді ВПМ, часові характеристики його розвитку, вплив використаного метода анестезії.Мета: дослідити вплив різних комбінацій та дозувань препаратів, які використовуються для забезпечення анестезіологічного супроводу ВПМ, на інтенсивність та часові характеристики післяопераційного больового синдрому.Матеріали і методи: у досліджені прийняли участь 128 жінок, яким з діагностичною або лікувальною метою в амбулаторних умовах було проведено ВПМ. Анестезіологічне забезпечення проводили із використанням різних медикаментозних комбінацій та їх дозувань. Інтенсивність післяопераційного больового синдрому реєструвалася за допомогою вимірювання та аналізу показників вітальних функцій, визначення рівнів кортизолу, інсуліну та глюкози сироватки крові пацієнток, математичного розрахунку кортизол-інсулінового індексу, оцінки рівня болю за ВАШ та опитувальниками якості життя, які містили питання щодо інтенсивності больових відчуттів, проводилась статистична обробка отриманих даних.Результати: виявлено, що при проведенні вишкрібання порожнини матки в умовах класичної внутрішньовенної анестезії та з додатковим знеболенням нестероїдним протизапальним засобом (НПВЗ) розвиток больового синдрому має прогресивний вектор впродовж 3 годин після закінчення оперативного втручання. Зменшення дозувань препаратів для неінгаляційного наркозу подовжує регресивний етап перебігу післяопераційного больового синдрому. Виконання інтраопераційної аплікаційної анестезії розчином бупівакаїну має значний превентивний аналгетичний ефект та скорочує час розвитку больового синдрому максимум до 1 години. Такий вид аналгезії післяопераційного періоду ВПМ надає позитивний психо-емоційний та соціальний ефект для пацієнтів відділень амбулаторної гінекології. Виявлено існування психологічного фактору, пов’язаного з майбутнім інвазивним втручанням та можливими больовими відчуттями, який зникає впродовж першої години післяопераційного періоду ВПМ., Nowadays there is a variety of ways to control postsurgical pain syndrome. However, according to scientists, about 30-75% of patients suffer from postoperative pain of average and high intensity. Due to low cost, execution speed and high clinical efficiency, national and international gynaecologists give preference to minimally invasive operational interventions, among which the most common is curettage of uterine cavity (CUC). Notwithstanding the foregoing, the question of postoperative pain, caused by a performance of above-mentioned surgery, still remains understudied. Nobody knows the intensity of pain syndrome, occurring in the postoperative period of CUC, time response characteristics of its development, the influence of applied anaesthetic technique. Objective: to study the influence of various combinations and dosages of preparations used for providence of monitored anaesthesia care of CUC on the intensity and time response characteristics of postsurgical pain syndrome. Materials and methods: 128 women took part in the investigation, who were undergone the CUC on an outpatient basis for diagnostic or therapeutic purposes. The monitored anaesthesia care was conducted with the use of different drug combinations and their dosages. The intensity of postsurgical pain syndrome was registered with the help of measurement and performance analysis of vital functions, determining the levels of cortisol, insulin and serum glucose of patients, the mathematical calculation of the cortisol-insulin index, assessing the level of pain according to VAS and quality of life questionnaires, which included questions regarding the intensity of pain, conducted statistical processing of the data.Results: it was made clear that, when conducting the curettage of uterine cavity under common intravenous anaesthesia and with additional anaesthesia with non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs), the development of the pain syndrome had a progressive vector within 3 hours after the end of operational intervention. Reducing the dosage of drugs for noninhalation narcosis lengthens the regressive stage of the postoperative pain syndrome. Performing intraoperative application anaesthesia with a solution of bupivacaine has a significant preventive analgesic effect and reduces the duration of the pain syndrome to a maximum of 1 hour. Such type of analgesia of postoperative period of CUC shows positive psycho-emotional and social effect for patients in outpatient gynecology departments. It was found the existence of a psychological factor associated with following invasive intervention and possible sensations of pain, which disappears during the first hour of the postoperative period of CUC., Сегодня существует множество способов борьбы с послеоперационным болевым синдромом. Однако, по данным ученых 30-75% больных страдает от послеоперационной боли средней и высокой интенсивности. Благодаря малой стоимости, скорости выполнения и высокой клинической эффективности, отечественные и мировые гинекологи отдают предпочтение малоинвазивным оперативным вмешательствам, среди которых самым распространенным является выскабливание полости матки (ВПМ). Однако вопрос послеоперационной боли, вызванной проведением указанной выше операции, до сих пор остается недостаточно изученным. Неизвестна интенсивность болевого синдрома, возникающего в послеоперационном периоде ВПМ, временные характеристики его развития, влияние использованного метода анестезии.Цель: изучить влияние различных комбинаций и дозировок препаратов, используемых для обеспечения анестезиологического сопровождения ВПМ, на интенсивность и временные характеристики послеоперационного болевого синдрома.Материалы и методы: в исследовании приняли участие 128 женщин, которым с диагностической или лечебной целью в амбулаторных условиях было проведено ВПМ. Анестезиологическое сопровождение проводили с использованием различных медикаментозных комбинаций и их дозировок. Интенсивность послеоперационного болевого синдрома регистрировалась с помощью измерения и анализа показателей витальных функций, определения уровней кортизола, инсулина и глюкозы сыворотки крови пациенток, математического расчета кортизол-инсулинового индекса, оценки уровня боли по ВАШ и опросникам качества жизни, которые содержали вопросы касательно интенсивности болевых ощущений, проводилась статистическая обработка полученных данных.Результаты: выявлено, что при проведении выскабливания полости матки в условиях классической внутривенной анестезии и с дополнительным обезболиванием нестероидными противовоспалительными средствами (НПВС) развитие болевого синдрома имело прогрессивный вектор в течение 3 часов после окончания оперативного вмешательства. Уменьшение дозировок препаратов для неингаляционного наркоза удлиняет регрессивный этап течения послеоперационного болевого синдрома. Выполнение интраоперационной аппликационной анестезии раствором бупивакаина имеет значительный превентивный аналгетический эффект и сокращает продолжительность болевого синдрома максимум до 1 часа. Такой вид аналгезии послеоперационного периода ВПМ оказывает положительный психо-эмоциональный и социальный эффект для пациенток отделений амбулаторной гинекологии. Обнаружено существование психологического фактора, связанного с будущим инвазивным вмешательством и возможными болевыми ощущениями, который исчезает в течение первого часа послеоперационного периода ВПМ.

New data are presented on dexketoprofen tromethamine, an isomeric form of ketoprophenum, which has proven to be an effective and safe analgesic drug, particularly during the perioperative period. The question of the beginning of anaesthesia — before or after surgery — is controversial. Most recent articles suggest starting a dexketoprofen tromethamine before surgery. One of the new routes for the introduction of dexketoprofen tromethamine is to use it intra‑articularly together with local anaesthetics for arthroplasty of the knee joint in the extended version through the intra‑articular catheter. dexketoprofen tromethamine is also used as a component of intravenous regional analgesia together with prilocaine. The scope of dexketoprofen tromethamine in various fields of surgery (spinal neurosurgery, dentistry and orthopaedics) is expanding.A great number of studies has been devoted to the study of the fixed combination of dexketoprofen and tramadol, which, thanks to the unique mechanism of action with the inclusion of monoaminergic mechanisms of antinociception due to the effects of tramadol, can significantly improve the effectiveness of anaesthesia.Completely new data were obtained in experimental studies showing the anti‑hyperalgesia effects of dexketoprofen tromethamine. Its ability to completely eliminate postoperative hyperalgesia in the first postoperative day was noted. In M. Gomez’s work the ability of the drug to prevent chronic postoperative scarring pain after thoracic surgery was noted.All of the above, along with the peculiarities of pharmacodynamics (rapid onset of effect, sufficient duration of anaesthesia, opioid‑storage effect), as well as the safety and good tolerability of the drug, suggests that dexketoprofen tromethamine is a promising analgesic for perioperative pain management in various fields of surgery., Представлены новые данные о декскетопрофене трометамине — изомерной форме кетопрофена, который зарекомендовал себя в качестве эффективного и безопасного обезболивающего препарата, в частности, в периоперационный период. Спорным является вопрос о начале обезболивания — до или после операции. В большинстве последних статей предлагают начинать введение декскетопрофена трометамина до операции. Одним из новых путей введения декскетопрофена трометамина является использование его внутрисуставно вместе с местным анестетиком при артропластике коленного сустава в продленном варианте через внутрисуставной катетер. Применяют декскетопрофен трометамин и в качестве компонента внутривенной региональной аналгезии вместе с прилокаином. Расширяется сфера использования декскетопрофена трометамина в разных областях хирургии (спинальной нейрохирургии, стоматологии и ортопедии).Очень много работ посвящено изучению фиксированной комбинации декскетопрофен–трамадол, которая благодаря уникальному механизму действия с включением моноаминергических механизмов антиноцицепции за счет эффектов трамадола позволяет значительно повысить эффективность обезболивания.Совершенно новые данные получены в экспериментальных работах, в которых показаны антигипералгетические эффекты декскетопрофена трометамина. Отмечена его способность полностью устранять послеоперационную гипералгезию в первый послеоперационный день. В работе M. Gomez отмечена способность препарата предотвращать хроническую послеоперационную боль в рубце после торакальных операций.Все изложенное выше наряду с особенностями фармакодинамики (быстрое наступление эффекта, достаточная длительность обезболивания, опиоид‑сберегающий эффект), а также безопасностью и хорошей переносимостью препарата позволяет считать декскетопрофен трометамин перспективным аналгетиком для периоперационного обезболивания в разных областях хирургии., Представлено нові дані про декскетопрофен трометамін — ізомерну форму кетопрофену, який зарекомендував себе як ефективний і безпечний знеболювальний препарат, зокрема в періопераційний період. Спірним є питання щодо початку знеболювання — до чи після операції. У більшості останніх статей пропонують розпочинати введення декскетопрофену трометаміну до операції. Одним з нових шляхів введення декскетопрофену трометаміну є використання його внутрішньосуглобно разом із місцевим анестетиком при артропластиці колінного суглоба в подовженому варіанті крізь внутрішньосуглобовий катетер. Застосовують декскетопрофену трометаміну і як компонент внутрішньовенної регіональної аналгезії разом з прилокаїном. Розширюється сфера використання декскетопрофену трометаміну у різних галузях хірургії (спінальній нейрохірургії, стоматології та ортопедії).Дуже багато праць присвячено вивченню фіксованої комбінації декскетопрофен та трамадол, яка завдяки унікальному механізму дії з включенням моноамінергічних механізмів антиноцицепції за рахунок ефектів трамадолу дає змогу значно підвищити ефективність знеболювання.Абсолютно нові дані отримано в експериментальних роботах, в яких показано антигіпералгетичні ефекти декскетопрофену трометаміну. Відзначено його здатність повністю усувати післяопераційну гіпералгезію в перший післяопераційний день. У праці M. Gomez відзначено здатність препарату запобігати хронічному післяопераційному болю в рубці після торакальних операцій.Усе викладене вище поряд з особливостями фармакодинаміки (швидке настання ефекту, достатня тривалість знеболювання, опіоїд‑зберігальний ефект), а також безпечністю і доброю переносністю препарату дає підставу вважати декскетопрофен трометамін перспективним аналгетиком для періопераційного знеболювання в різних галузях хірургії.

Резюме Введение. В практике анестезиологии и реаниматологии для диагностики боли используются субъективные оценочные шкалы. Для детей доказана значимость двух физиологических маркеров: частоты сердечных сокращений и среднего артериального давления, если значения этих показателей повышаются на 15 от исходных после болевого стимула. Цель исследования. Доказательство гипотезы: Снижение ЧСС и АД после введения анальгетика на 15 свидетельствует о том, что до введения боль была объективно высока, а также об эффективности анальгетика . Материалы и методы. Для применения объективных критериев в практике общей анестезиологии и реаниматологии изучены характер и уровень соответствия субъективных и объективных способов диагностики боли. В раннем послеоперационном периоде 48 пациентам предложено оценить боль по числовой шкале боли, при этом сильная и нестерпимая боль отмечена у 22 человек. После введения анальгетика (Метамизола) оценку повторяли. Параллельно измеряли частоту сердечных сокращений (ЧСС) и среднее артериальное давление (САД) Результаты. Снижению уровня боли после введения анальгетика до градации умеренная или слабая боль соответствовали снижения ЧСС и САД на 16 (по медиане снижения показателей). Заключение. Наблюдение за ЧСС и САД у пациентов, не способных к жалобам, обеспечивает возможность своевременной послеоперационной анальгезии., Introduction. In the practice of anesthesiology and reanimatology, subjective assessment scales are used to diagnose pain. The significance of two physiological markers are proved for children: heart rate and mean arterial pressure, if these meanings increase by 15 from baseline after pain stimulus. The purpose of the study is to prove a hypothesis A decrease in 15 in heart rate and blood pressure after administration of the analgesic it indicates that the pain was objectively high, as well as the effectiveness of analgesic. Materials and methods. For the application of objective criteria in the practice of anesthesiology and resuscitation were studed the nature and level of compliance of subjective and objective methods of pain diagnostics. In the early postoperative period 48 patients were asked to rate the pain on a numerical scale of pain, while severe and unbearable pain was observed in 22 people. After administration of the analgesic (Metamizol), the evaluation was repeated. In parallel, heart rate (HR) and mean arterial pressure (MAP) were measured. Result. The decrease in the level of pain after the administration of the analgesic to the graduation of moderate or weak pain corresponded to a decrease in the HR and SAD by 16 (according to the median there is the decline of indicators). Conclusion. Observation of heart rate and SBP in patients unable to complain provides the possibility of timely postoperative analgesia., №2 (2020)

Адекватне післяопераційне знеболювання є невід'ємною частиною ведення анестезії. Післяопераційний біль можна ефективно лікувати як призначенням сильних аналгетиків, так і попередженням центральної та периферичної сенситизації.Мета: оцінити ефективність впливу комбінованого інтраопераційного введення кетаміну та декскетопрофену на інтенсивність післяопераційного больового синдрому (ПБС) після лапароскопічних операцій в гінекології.Матеріали та методи. Обстежено 80 пацієнток гінекологічного профілю, яким проводилися планові лапароскопічні оперативні втручання в умовах тотальної внутрішньовенної анестезії (ТВА) з штучною вентиляцією легенів (ШВЛ) з використанням пропофолу та фентанілу. Залежно від варіанта мультимодальної аналгезії (МА) пацієнтки були розподілені на три групи, порівняні за віком, антропометричними даними, функціональним станом та характером оперативного втручання. Пацієнткам І групи (n=30) проводилася ТВА без застосування МА; ІІ групи (n=25) – ТВА з додаванням субнаркотичних доз кетаміну (до 0,5 мг/кг); ІІІ групи (n=25) – ТВА з додаванням субнаркотичних доз кетаміну (до 0,5 мг/кг) та одноразового введення декскетопрофену (50 мг) за 30 хвилин до закінчення операції. Інтенсивність ПБС оцінювали за модифікованою візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) через 1, 2, 6, 12 і 24 години після операції. Реєстрували час першого введення анальгетика та частоту виникнення побічних ефектів.Результати. Інтенсивність болю за ВАШ у спокої та при рухах і кашлі протягом перших 12 годин після операції була вірогідно вищою в групі І, порівняно з ІІ та ІІІ групами (р, Адекватное послеоперационное обезболивание является неотъемлемой частью ведения анестезии. Послеоперационную боль можно эффективно лечить как применением сильных анальгетиков, так и предупреждением центральной и периферической сенситизации.Цель: оценить эффективность комбинированного интраоперационного введения кетамина и декскетопрофена при лапароскопических операциях в гинекологии на интенсивность послеоперационного болевого синдрома (ПБС).Материалы и методы. Обследовано 80 пациенток гинекологического профиля, которым проводились плановые лапароскопические оперативные вмешательства в условиях тотальной внутривенной анестезии (ТВА) с искусственной вентиляцией легких (ИВЛ) на основе пропофола и фентанила. В зависимости от варианта мультимодальной аналгезии (МА) пациентки были разделены на три группы, сопоставимые по возрасту, антропометрическим данным, функциональному состоянию и характеру оперативного вмешательства. Пациенткам I группы (n=30) проводилась ТВА без применения МА; II группы (n=25) – ТВА дополняли введением субнаркотических доз кетамина (до 0,5 мг/кг); III группы (n=25) – ТВА с дополнительным введением субнаркотических доз кетамина (до 0,5 мг/кг) и однократным – декскетопрофена (50 мг) за 30 минут до окончания операции. Интенсивность ПБС оценивали по модифицированной визуальной аналоговой шкале (ВАШ) через 1, 2, 6, 12 и 24 часа после операции. Регистрировали время первого введения анальгетика и частоту возникновения побочных эффектов.Результаты. Интенсивность боли по ВАШ в покое и при движении и кашле в течение первых 12 часов после операции была достоверно выше в группе I по сравнению с II и III группами (р, Adequate postoperative pain relief is an integral part of anesthesia management. Postsurgical pain can be treated effectively with both strong analgesics and prevention of central sensitization.Objective: to evaluate the antinociceptive effect of the combined intraoperative use of ketamine and dexketoprofenafter elective laparoscopic gynecological surgery.Materials and methods: 80 females undergoing laparoscopic gynecological surgery with total intravenous anesthesia (TIVA) with propofol and fentanyl. Patients were randomly assigned into three groups depending on multimodal analgesia choice, matched by age, and the nature of surgical intervention. Demographic characteristics, anthropometric data, functional status, duration of surgery and anesthesia were similar in all groups. Group I patients (n=30) received TIVA with mechanical ventilation. Group II patients (n=25) received TIVAwith additional administration of subanesthetic doses of ketamine. Group III patients (n=25) received TIVA with additional administration of subanesthetic doses of ketamine and a single administration of 50 mg of dexketoprofen 30 minutes before the end of the surgery. The intensity of postoperative pain was evaluated by VAS at 1, 2, 6, 12 and 24 hours after surgery. Time of the first analgesic administration and the incidence of side effects were recorded. Results: Estimates of the intensity of pain according to VAS at rest and on movement during the first 12 hours after surgery were significantly higher in group I compared with groups II and III (p

The article presents a modern view at the problem of postoperative pain syndrome. The importance of its management is due to the impact on the duration and course of the recovery period. The pathophysiological mechanisms of primary and secondary sensitization, as well as the possibilities of pharmacological management are considered. Multimodal analgesia - a combination of different analgesic medications - is the most justifiable approach of adequate postoperative pain relief. The advantages and disadvantages of possible combinations of analgesic medications depending on the type of surgical intervention are highlighted. The place of adjuvant drugs, in particular gabapentin or pregabalin, is shown in order to achieve the opioid-saving effect and minimize the side effects of opioid analgesics., В статье представлен современный взгляд на проблему послеоперационного болевого синдрома, важность коррекции которого обусловлена его влиянием на продолжительность и ход восстановительного периода. Рассмотрены патофизиологические механизмы формирования первичной и вторичной сенситизации, а также возможности медикаментозного воздействия. Мультимодальная анальгезия - сочетание различных по механизму действия анальгетиков - является наиболее оправданным подходом адекватного послеоперационного обезболивания. Освещены преимущества и недостатки возможных комбинаций анальгетических препаратов в зависимости от вида оперативного вмешательства. Показано место применения адъювантных препаратов, в частности габапентиноидов, с целью достижения опиоид-сберегающего эффекта и минимизации побочных действий опиоидных анальгетиков., У статті представлено сучасний погляд на проблему післяопераційного больового синдрому, важливість корекції якого обумовлена впливом на тривалість та перебіг відновлювального періоду. Розглянуто патофізіологічні механізми формування первинної та вторинної сенситизації та можливості медикаментозного впливу. Мультимодальна анальгезія – поєднання різних за механізмом дії анальгетиків – підхід, що є найбільш виправданим для адекватного післяопераційного знеболення. Висвітлено переваги та недоліки можливих комбінацій анальгетичних препаратів в залежності від виду оперативного втручання. Показано місце застосування ад’ювантних препаратів, зокрема габапентиноїдів, з метою досягнення опіоїд-зберігаючого ефекту та мінімізації побічних дій опіоїдних анальгетиків.

According to British scientists, about 300 million operations are performed around the world annually. They cause acute postoperative pain, the management of which is crucial for improving patient outcomes and reducing healthcare costs. Local anesthetic infiltration before closing the surgical incision is a commonly used technique in the operating room. This review focuses on the use of local anesthetic infiltration, 0.25% bupivacaine, into surgical incisions to reduce postoperative pain, as confirmed by an estimate of a reduction in the use of postoperative opioids and a visual analogue scale (VAS). The presented clinical cases and the combined analgesia scheme with infiltration of a local anesthetic into the postoperative wound were used to make it possible to argue about the effectiveness of anesthesia because on the peripheral mechanism of pain. Infiltration analgesia reduced the need for opioids and the time of stay in hospitals. It was concluded that there is a need for further research on methods of delivering anesthetics to postoperative wounds for pain management and improving the quality of treatment., По данным британских ученых, по всему миру проводится ежегодно около 300 млн операций, вызывающих острую послеоперационную боль, управление которой является критически важным для улучшения результатов лечения пациентов и уменьшения расходов на здравоохранение. Инфильтрация местных анальгетиков перед закрытием хирургического разреза является часто используемой техникой в операционном зале. Этот обзор посвящен использованию инфильтрации местных анестетиков, в частности бупивакаина 0,25%, в хирургические разрезы для уменьшения послеоперационной боли, что оценивалось сокращением использования послеоперационных опиоидов и Визуальной аналоговой шкалой (VAS). Приведенные клинические случаи и использованная схема комбинированной анальгезии с инфильтрацией местного анестетика в послеоперационную рану позволили утверждать об эффективности обезболивания за счет воздействия на периферический механизм боли. Использование инфильтрационной анальгезии снизило потребность в опиоидах и время пребываний в отделениях интенсивной терапии. Были сделаны выводы, что существует потребность в дальнейшем исследовании методик доставки анестетиков в послеоперационные раны для управления болью и улучшения качества лечения., За даними британських учених, по всьому світу щорічно проводиться близько 300 млн операцій, що викликають гострий післяопераційний біль, управління яким критично важливе для покращення результатів лікування пацієнтів та зменшення витрат на охорону здоров’я. Інфільтрація місцевих анальгетиків перед закриттям хірургічного розрізу є частою за виконанням технікою в операційній залі. Цей огляд присвячений використанню інфільтрації місцевих анестетиків, зокрема бупівакаїну 0,25%, в хірургічні розрізи для зменшення післяопераційного болю, що оцінювалося скороченням використання післяопераційних опіоїдів та Візуальною аналоговою шкалою (VAS). Наведені клінічні випадки та використана схема комбінованої аналгезії з інфільтрацією місцевого анестетику в післяопераційну рану дозволили стверджувати про ефективність знеболення за рахунок впливу на периферичний механізм болю. Проведення інфільтраційної аналгезії знизило потребу в опіоїдах та час перебування в стаціонарі. Зроблено висновки, що є потреба в подальшому дослідженні методик доставки анестетиків у післяопераційні рани для управління болем та покращення якості лікування.

Проведено обсервационное проспективное продольное когортное исследование у пациентов гинекологического контингента на базе МБУ ЦГКБ 1 Октябрьского района г. Екатеринбурга. Оценена выраженность дооперационной тревоги и депрессии, уровень боли в течение первых трех суток послеоперационного периода, время послеоперационного восстановления пациенток, общая удовлетворенность качеством послеоперационного обезболивания, проанализированы осложнения периоперационного периода., An observational prospective longitudinal cohort study was conducted in patients of the gynecological contingent on the basis of the Municipal Budgetary Institution Central City Clinical Hospital 1 of Oktyabrsky District of Ekaterinburg. The severity of preoperative anxiety and depression, the level of pain during the first three days of the postoperative period, the time of postoperative recovery of patients, the overall satisfaction with the quality of postoperative analgesia were evaluated, the complications of the perioperative period were analyzed., №5(173) (2019)

Актуальность. Пневмоперитонеум с инсуффляцией углекислого газа является наиболее значимой причиной послеоперационной боли. Уменьшение давления пневмоперитонеума может снизить хирургическую визуализацию. Целью исследования было определение влияния давления пневмоперитонеума на расход анестетиков и опиоидов, восстановление пациенток после лапароскопического вмешательства и раннюю послеоперационную боль. Материалы и методы. В исследование включены 34 женщины (плановая лапароскопическая цистэктомия), которые были рандомизированы в 2 группы: N (n = 18) — пневмоперитонеум с нормальным давлением (12 мм рт.ст.) и H (n = 16) — с высоким давлением (15 мм рт.ст.). Боль оценивали по визуально-аналоговой шкале через 1, 5 и 24 ч после операции. Больные обеих групп были сходны по возрасту, росту, весу, физическому статусу. Данные представлены как М ± SD или % пациенток с параметрами. Тест Манна — Уитни использовался для статистического анализа, p < 0,05 считался статистически значимым. Результаты. Интенсивность послеоперационной боли была достоверно меньше в группе N как через 5, так и через 24 часа, однако не различалась через 1 час после операции. Потребление фентанила, севофлурана и атракуриума не различалось между группами (р = 0,06, р = 0,61 и р = 0,95). Мобилизация статистически не различалась. Количество пациенток, жаловавшихся на боль в плечах через сутки после операции, было недостоверно меньше в группе N. Корреляционный анализ выявил прямую сильную связь между давлением пневмоперитонеума и уровнем ВАШ как через 5 часов (0,73, p = 0,034), так и через сутки (0,65, p = 0,044) после операции. Выводы. При лапароскопической цистэктомии с использованием пневмоперитонеума нормального давления (12 мм рт.ст.) снижается уровень ранней послеоперационной боли по сравнению с пневмоперитонеумом высокого давления (15 мм рт.ст.). Необходимы дальнейшие исследования для установления влияния давления пневмоперитонеума на потребление анестетиков и анальгетиков., Актуальність. Пневмоперитонеум з інсуфляцією вуглекислого газу є найбільш значущою причиною післяопераційного болю. Зниження тиску пневмоперитонеуму може погіршити хірургічну візуалізацію. Метою дослідження було визначення впливу тиску пневмоперитонеуму на витрату анестетиків й опіоїдів, відновлення пацієнток після лапароскопічного втручання і ранній післяопераційний біль. Матеріали та методи. У дослідження включені 34 жінки (планова лапароскопічна цист­ектомія), які були рандомізовані в 2 групи: N (n = 18) — пневмоперитонеум із нормальним тиском (12 мм рт.ст.) і H (n = 16) — з високим тиском (15 мм рт.ст.). Біль оцінювали за візуально-аналоговою шкалою через 1, 5 і 24 години після операції. Хворі обох груп були подібні за віком, зростом, вагою, фізичним статусом. Дані представлені як М ± SD або % пацієнток із параметрами. Тест Манна — Уітні використовувався для статистичного аналізу, p, Background. Pneumoperitoneum with carbon dio­xide insufflation is thought to be the most important cause of postoperative pain. Reduction of pneumoperitoneum pressure may reduce surgical visualization. Today, intraabdominal pressure is traditionally set at a routine pressure of 12–15 mmHg. Keeping in mind the potential negative impact of pneumoperitoneum on cardiopulmonary function and the positive impact on postoperative pain, international guidelines recommend that “the lowest intraabdominal pressure allowing adequate exposure of the operative field rather than a routine pressure” should be used. The use of deep neuromuscular blockade improves surgical conditions during a low-pressure pneumoperitoneum. But some surgeons still prefer high-pressure one. In literature, low-pressure pneumoperitoneum is generally defined as an intraabdominal pressure of 6–10 mmHg. Howe­ver, in daily clinical practice, the intra-abdominal pressure is usual­ly set at 12–14 mmHg, and for gynecological laparoscopic procedures, sometimes even higher pressures are used. The purpose of our study was to determine the effect of pneumoperitoneum pressure on anesthetic and opioid consumption, recovery after laparoscopic intervention and early postoperative pain. Materials and methods. Having agreed with the local ethics committee and obtained the informed consents, 34 women (scheduled for laparoscopic cystectomy) were exa­mined. They were randomized into 2 groups: N (n = 18) — normal-pressure pneumoperitoneum (12 mmHg) and H (n = 16) — high-pressure one (15 mmHg). Pain was assessed on a visual analogue scale in 1, 5 and 24 h after surgery. Other endpoints were opioid consumption; anaesthetic consumption; time to mobilization; time to extubation; duration of surgery. Both groups were similar in terms of age, height, weight, physical status (ASA I–II). Data are presented as mean ± SD or percentage of patients with parameters. Mann-Whitney U test was used for statistical analysis, p < 0.05 was considered as statistically significant for comparison between groups. Results. Postoperative pain was significantly lower in group N, both in 5 and 24 hours, and did not differ after 1 hour. The consumption of fentanyl, sevoflurane and atracurium did not differ between groups (p = 0.06, p = 0.61 and p = 0.95). Wo­men started walking the same time after the operation. Pain in the shoulders was detected in fe­wer women after 24 hours in the N group, although it was not significant. Correlation was revealed between pneumoperitoneum pressure and the visual analogue scale score after 5 hours (0.73, p = 0.034) and 24 hours (0.65, p = 0.044). Conclusions. Normal-pressure pneumoperitoneum (12 mmHg) reduced the level of early post­operative pain after laparoscopic cystectomy in comparison with high-pressure (15 mmHg) one. Further studies are nee­ded to establish the effect of pneumoperitoneum pressure on the consumption of anesthetics.

На основе литературных источников и личных наблюдений показано, что включение в премедикацию нестероидных противовоспалительных препаратов позволяет ликвидировать проявления боли в послеоперационном периоде по сравнению с применением опиатов. При этом после операции у больных сохраняются хорошее настроение, стабильная гемодинамика, что позволяет их ранний перевод на самообслуживание., На підставі літературних джерел та особистих спостережень показано, що включення в премедикацію нестероїдних протизапальних препаратів дозволяє ліквідувати прояви болю в післяопераційному періоді порівняно із застосуванням опіатів. При цьому після операції у хворих зберігається гарний настрій, стабільна гемодинаміка, що дозволяє їх раннє переведення на самообслуговування., On the basis of literature sources and personal observations, it has been shown that the inclusion of nonsteroidal anti-inflammatory drugs in the premedication can eliminate the manifestations of pain in the postoperative period as compared to the patients who used opiates. At the same time, after the surgery, they keep a good mood, have stable hemodynamics, which allows their early transfer to self-care.

Хроническая послеоперационная боль развивается у 12 из 10 пациентов, перенесших хирургическое вмешательство, интенсивность болевого синдрома достигает критических значений у 1 из 100. Ведение пациентов с хронической послеоперационной болью основывается на мультимодальной анальгезии и междисциплинарном подходе, высокоэффективны нелекарственные методы, особенно когнитивно-поведенческая терапия. Выявление дезадаптивных мыслей пациента и аргументированное объяснение причин и механизмов формирования боли в сочетании с обучением пациентов рациональному режиму труда и отдыха способно оказывать выраженное терапевтическое действие в рамках мультидисциплинарного подхода., The article provides current epidemiological data on the postoperative pain syndrome prevalence in the global population. Thus, chronic postoperative pain develops in 12 out of 10 patients undergoing surgery, and the intensity of the pain syndrome reaches critical values in 1 out of 100 patients. Discussing the current evidence based clinical approaches to multimodal analgesia and multidisciplinary management programs, the authors emphasize the high clinical value of non-drug therapies for postoperative pain treatment, particularly, the cognitive-behavioral therapy methods. Patients disadaptive thoughts detection and reasoned explanation of pain formation causes and mechanisms combined with educational sessions for patients according to rational mode of work and rest may be beneficial in terms of a multidisciplinary approach., №1(55) (2018)

Представлен анализ литературы по изучению распространенности хронического послеоперационного болевого синдрома в сердечно-сосудистой хирургии. В статье рассматриваются используемые варианты стернотомий иобсуждаются механизмы формирования хронической боли впослеоперационном периоде. Представлены собственные данные распространенности хронической послеоперационной боли в кардиохирургии. Авторы подчеркивают необходимость дальнейшего изучения проблемы хронической послеоперационной боли в кардиохирургии., Chronic postoperative pain remains acommon complication following cardiac surgeries occurred from 11 to 56 cases and significantly reduces the quality of life and overall contentment of surgical treatment. The techniques are key risk factors of chronic postoperative pain. During literature review distribution of chronic after surgery pain syndrome in cardiovascular surgery has been analyzed. This article analyses the usage of different types of sternotomy and the causing mechanisms of chronic pain during postoperative period. Presented are theown data on the prevalence ofchronic postoperative pain in cardiac surgery. The authors highlight the need for afurther inquiries into postoperative pain in cardiac surgery., №1(55) (2018)

Представлен обзор материалов информационных бюллетеней Международной ассоциации по изучению боли (IASP), подготовленных к 2017 г. Году послеоперационной боли., The review of materials of from fact sheets of the International Association for the Study of Pain (IASP), prepared in 2017 the Year of Postoperative Pain., №1(55) (2018)

Обследовано 113 больных после выполнения высокотравматичных оперативных вмешательств на органах грудной и брюшной полости.. Установлено, что формирование интенсивного болевого синдрома в течение первых трех суток после выполнения оперативного вмешательства происходило в ночные и ранние утренние часы ( с 00=00 до 04=00 часов ) и для купирования болевого синдрома с интенсивностью более 6 баллов по шкале ВАШ пациентам требовалось назначение опиоидных аналгетиков. В эти же часы снижалась в крови концентрация нейропептидов : лей-энкефалина, мет-энкефалина, бета-эндорфина и кортизла, что указывало на снижение активности эндогенной антиноцицептивной системы. Таким образом, хронофизиология формирования интенсивного послеоперационного болевого синдрома является следствием снижения активности эндогенной антиноцицептивной системы в ночные и ранние утренние часы, что следует учитывать при планировании проведения аналгетической терапии., The group of 113 patients was examined after performing highly traumatic surgery on the thoracic and abdominal organs. It was found that the formation of an intense pain syndrome occurred during the first three days after the surgery, during the night and early morning hours (from midnight to 04:00 am) and for the pain management with an intensity of more than 6 VAS scale points, patients were required to prescribe opioid analgesics. At the same time, the concentration of neuropeptides decreased: leu-enkephalin, meth-enkephalin, beta-endorphin and cortisol, which indicated a decrease in the activity of the endogenous antinociceptive system. Thus, the chronophysiology of the formation of intensive postsurgical pain syndrome is a consequence of a decrease in the activity of the endogenous antinociceptive system during night and early morning hours, which should be taken into account when planning analgesic therapy., №03(69) (2018)

Дексмедетомидин – это α2-агонист, который обеспечивает седативный, симпатолитический и обезболивающий эффекты, поэтому может быть использован в качестве адъюванта для улучшения анальгезии, гемодинамического ответа на интубацию и пневмоперитонеум, уменьшение опиоид-ассоциированных неблагоприятных эффектов. Целью данного исследования была оценк аэффективности и безопасности инфузии декcмедетомидина в ходе лапароскопических холецистэктомий (ЛПХЕ). Одноцентровое, контролируемое исследование проведено на кафедре хирургии, анестезиологии и интенсивной терапии Института последипломного образования Национального медицинского университета имени А.А. Богомольца. Пациентов, включенных в исследование, распределили на две группы: с инфузией дексмедетомидина (группа D, n=30) и контрольную (группа C; n=30). Пациенты группы D получали инфузию дексмедетомидина 0,5 мкг/кг/ч. от индукции анестезии до экстубации, группы С (контрольной) – физиологический раствор. Инфузия дексмедетомидина обеспечивала меньшую частоту серьёзной послеоперационной боли и уменьшение времени до первого обезболивания по требованию. Кроме того, у пациентов группы D была тенденция к снижению интраоперационного потребления фентанила, значительно меньшее время от окончания операции до экстубации и уменьшение частоты персистирующей после операционной боли. Интраоперационная инфузия дексмедетомидина эффективная и безопасная для улучшения аналгезии в ходе ЛПХЕ. Дексмедетомидин может значительно уменьшить долю случаев с тяжелой послеоперационной болью, послеоперационное потребление морфина и время до первого обезболивания., Dexmedetomidine (DEX) is a highly selective α2 agonist with properties of sedation, analgesia and anxiolysis, making it an ideal anesthetic adjuvant. The aim of this study was to evaluate efficacy and safety of DEX infusion during laparoscopic cholecystectomy (LCE). The single-center, controlled study was carried at postgraduate department of surgery, anesthesiology and intensive care, Bogomolets National Medical University. Eligible participants were assigned to intervention (Group D; n=30) or control (Group C; n=30). Group D received dexmedetomidine infusion 0,5 mcg/kg/h from induction in anesthesia to extubation, group C (control) received normal saline infusion. DEX infusion was associated with lower incidence of severe postoperative pain and significantly lower time to first rescue analgesia. Also DEX infusin was assossiated with lower intraoperative fentanyl consumption, significantly lower time from end of surgery to extubation Intraoperative DEX infusion could be effective and safe to improve analgesia during LCE. DEX appears to significantly reduce the number of patients with severe postoperative pain, postoperative morphine consumption and time to first rescue an algesia., Дексмедетомідин – це α2-агоніст, який забезпечує седативний, симпатолітичний і знеболювальний ефекти, тому може бути використаний як ад'ювант для поліпшення аналгезії, гемодинамічної відповіді на інтубацію та пневмоперитонеум, зменшення опіоїд-асоційованих несприятливих ефектів. Метою даного дослідження була оцінка ефективності та безпечності інфузії декcмедетомідину під час лапароскопічних холецистектомій (ЛПХЕ). Одноцентрове, контрольоване дослідження проведено на кафедрі хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії Інституту післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Пацієнтів, включених до дослідження, розподілили на дві групи: з інфузією дексмедетомідину (група D, n=30) і контрольну (група C; n=30). Пацієнти групи D отримували інфузію дексмедетомідину 0,5 мкг/кг/год. від індукції анестезії до екстубації, групи С (контрольної) – фізіологічний розчин. Інфузія дексмедетомідину забезпечувала меншу частоту серйозного поопераційного болю та зменшення часу до першого знеболення за вимогою. Крім того, у пацієнтів групи D була тенденція до зниження інтраопераційного споживання фентанілу, значно менший час від закінчення операції до екстубації та зменшення частоти персистуючого поопераційного болю. Інтраопераційна інфузія дексмедетомідину є ефективною та безпечною для поліпшення аналгезії під час ЛПХЕ. Дексмедетомідин може значно зменшити частку пацієнтів із тяжким поопераційним болем, поопераційне споживання морфіну та час до першого знеболення на вимогу.

Периопераційний біль після лапароскопічної холецистоектомії є мультифакторним та складним, включаючи декілька різних та клінічно окремих механізмів болю. Біль є основною скаргою та основною причиною відтермінування виписки пацієнтів. Метою даного огляду був аналіз даних доказової медицини щодо інцидентності та інтенсивності болю після лапароскопічних холецистектомій, його впливуна результати лікування пацієнтів, ефективність та безпечність застосування системних адьювантів – лідокаїну, кетаміну, дексмедетомідину., Периоперационная боль после лапароскопической холецистоэктомии (ЛХЭ) является мультифакторной и сложной, включая несколько разных и клинически отдельных механизмов. Боль является основной жалобой и основной причиной отсрочки выписки пациентов. Целью данного обзора был анализ данных доказательной медицины по инцидентности и интенсивности боли после ЛХЭ, его влияния на результаты лечения пациентов, эффективность и безопасность применения системных адьювантов – лидокаина, кетамина, дексмедетомидина., Perioperative pain after laparoscopic choletsystoectomy is multifactorial and complex, including several different mechanisms of pain. Pain is the main complaint and the main cause for patients discharge delay. The aim of this article was to review the evidence regarding pain incidence and intensity after laparoscopic cholecystectomy, its impact on treatment outcomes, efficacy and safety of systemic adjuvants – lidocaine, ketamine, dexmedetomidine during laparoscopic cholecystectomy.

A mathematical model is devised to predict the probability of development of postoperative pain among patients of young age, operated on in a planned manner for the limb injuries. As the model predictors we selected: the level of pain before operation, determined by the visual analog scale, result of evaluation of cognitive abilities by the Montreal scale and level of the mean blood pressure. The application of the developed model makes it possible to improve quality of providing the patients with anesthesiological assistance. The results obtained might be used in the development of information decision support system for a physician-anaesthesiologist for the objectification and automation of the process for determining the probability of development of postoperative pain syndrome. The introduction of such a system into clinical practice will make it possible to reduce the load on the medical staff and decrease the amount of anaesthetising preparations for patients, whose value of the level of pain before operation, determined by the visual analog scale after the operation, does not exceed 3 points, as well as to conduct more adequate analgesia among patients with a higher value of this indicator., Розроблено математичну модель прогнозування ймовірності розвитку післяопераційного болю у пацієнтів молодого віку, оперованих в плановому порядку з приводу травм кінцівок. В якості предикторів моделі обрані: рівень болю до операції, визначений за візуальною аналоговою шкалою, результат оцінки когнітивних здібностей за Монреальською шкалою та рівень середнього артеріального тиску, Разработана математическая модель прогнозирования вероятности развития послеоперационной боли у пациентов молодого возраста, оперированных в плановом порядке по поводу травм конечностей. В качестве предикторов модели выбраны: уровень боли до операции, определенный по визуальной аналоговой шкале, результат оценки когнитивных способностей по Монреальской шкале и уровень среднего артериального давления

Метою даного дослідження було встановити ефективність ретардованих форм диклофенаку в превентивній і післяопераційній аналгезії за умов лікування переломів лицевого скелету. Методи дослідження. Обстежено 32 пацієнтів, що були прооперовані з приводу переломів лицевого скелету методом металостеосинтезу та рандомізовані в групи за трьома режимами лікування. Хворі І групи отримували орально кеторолак 10 мг після операції, ІІ групи – пролонгований диклофенак 100 мг в післяопераційному періоді, ІІІ – пролонгований диклофенак 100 мг одноразово до операції і в післяопераційному періоді. Для оцінки болю використовували 100-мм візуальну аналогову шкалу (ВАШ). Набряк визначали методом, запропонованим в своїх дослідженнях Ustun et al., (2003). Тризм жувальної мускулатури визначали в мм як відстань між різцями верхньої та нижньої щелеп при максимально відкритому роті. Набряк обличчя та тризм визначали на 1,3,5,7 день після операції. Результати. Встановлено, що через годину після операції найменша інтенсивність болю спостерігалася за умов використання ретардованих форм диклофенаку в перед- та післяопераційний періоди. З третьої до шостої години післяопераційного періоду відбувалось зростання інтенсивності болю у всіх хворих, причому в І та ІІ групах його значення мали суттєві відмінності між собою і достовірно вищими, ніж у пацієнтів ІІІ групи. Темпи стихання больового синдрому в динаміці були швидшими у пацієнтів ІІІ групи з переважанням аналгетичної активності диклофенаку над кеторолаком. Аналогічна тенденція встановлена й на 24, 48 і 72 години післяопераційного періоду. Аналіз кількісних показників тризму та набряку обличчя свідчив про найбільш ефективні результати лікування у хворих, які приймали ретардовані форми диклофенаку (5 і 7 днів)), ніж у тих, кому призначали кеторолак (на 8 день). Висновки. Результати отриманих даних дозволяють зробити висновки, що превентивне призначення нестероїдних протизапальних засобів в передопераційному періоді є найбільш ефективним заходом для анальгезії, зменшення запалення в ділянці операції та відновлення функції в післяопераційному періоді. Використання ретардованих форм диклофенаку свідчить про суттєво потужнішу в порівнянні з кеторолаком протибольову і протизапальну дію у пацієнтів після хірургічних втручань з приводу переломів лицьового скелету. Целью данного исследования было установить эффективность ретардованых форм диклофенака в превентивной и послеоперационной аналгезии при лечении переломов лицевого скелета. Методы исследования. Обследовано 32 пациента, прооперированных по поводу переломов лицевого скелета и рандомизированы в группы с тремя режимами лечения. Больные I группы получали оральный кеторолак 10 мг после операции, II группы – пролонгированный диклофенак 100 мг в послеоперационном периоде, III –пролонгированный диклофенак 100 мг однократно до операции и в послеоперационном периоде. Для оценки боли использовали 100 мм визуальную аналоговую шкалу (ВАШ). Отек определяли методом, что используется в аналогичных исследованиях Ustun et al., (2003), тризм жевательной мускулатуры путем измерения расстояния между резцами при максимально открытом рте. Отек лица и тризм определялись на 1, 3, 5, 7 день. Результаты. Установлено, что на первый послеоперационный час наименьшая интенсивность боли наблюдалась при использовании ретардованих форм диклофенака в перед и послеоперационный периоды. Начиная с трех часов послеоперационного периода до шести наблюдался рост боли во всех группах, причем в первых двух группах количественный показатель его значения был достоверно выше, чем в третьей группе, хотя показаны существенные различия и среди больных I и II группы. Быстрые темпы стихания болевого синдрома были у пациентов III группы с преобладанием анальгезирующего эффекта диклофенака по сравнению с кеторолаком. Аналогичная динамика установлена и на 24, 48 и 72 часа по- слеоперационного периода. Проведенный анализ количественных значений изучения тризма и отека лица свидетельствовал за положительную динамику на 5 и 7 дни с констатацией наиболее эффективных результатов при использовании ретардованых форм диклофенака, тогда как в I группе положительная динамика была отмечена на 8-й день. Выводы. Результаты полученных данных позволяют сделать выводы, что превентивная анальгезия является наиболее эффективной в направлении послеоперационного обезболивания, уменьшения воспаления в области операции и в восстановлении функции. Использование ретардованых форм диклофенака свидетельствовало о существенно более мощных противоболевом и противовоспалительном действиях у пациентов после вмешательств по поводу переломов лицевого скелета по сравнению с кеторолаком. Objectives. To establish the efficiency of Diclofenac retard in preventive and postoperative analgesia in the treatment of facial bone fractures. Material and methods. We examined 32 patients, for whom we perform surgery on facial bone fractures. They were randomized into three treatment groups. Patients from I group received oral ketorolac 10 mg after surgery, group II – prolonged diclofenac 100 mg during postoperative period, III – prolonged diclofenac 100 mg once before surgery and during postoperative period. A 100-mm visual analog scale (VAS) was used to assess the pain, and the quantitative parameters were checked every hour for 8 hours and then at 24, 48, 72 hour after the intervention. Edema was determined by the method used in similar studies Ustun et al., (2003). The trism of chewing muscles was measured as the distance between the incisors of maximum mouth opening. Edema of the face and trism were determined on days 1, 3, 5, 7. Results. All patients complained of pain, swelling of the face and limitation of mouth opening during postoperative period. The analysis of the level of pain sensation showed significant differences between the analgesic effects of proven treatment programs. It was found that during the first postoperative hour, the lowest intensity was observed in treatment with retarded forms of diclofenac during the pre- and postoperative period. From the third to the sixth hour of the postoperative period there was an increase in pain in all groups, and in the first two groups the quantitative index of its value was significantly higher than in the third group. Although significant differences were observed among the patients from group I and II. The fastest pace of pain relief was in patients from the third group with predominance of analgesic efficacy of diclofenac compared to ketorolac. A similar dynamics is established during 24, 48 and 72 hour of the postoperative period. The analysis of the quantitative values of the study of trism and edema of the face indicated positive dynamics on the 5th and 7th day with the finding of the most effective results using retarded forms of diclofenac, whereas in group I, positive dynamics was observed on the 8th day. Conclusions. The study results allow us to conclude that preventive analgesia is the most effective in the direction of postoperative anesthesia, reduction of inflammation in the area of operation and in restoring the function. The use of retarded forms of diclofenac indicated significantly more potent analgesic and anti-inflammatory effects in comparison with ketorolac in patients after surgical management of facial bone fractures.

Метою дослідження було визначення впливу травми та повторних оперативних утручань на розвиток гіпералгезії та інтенсивність післяопераційного больового синдрому в пацієнтів із множинною скелетною травмою. Матеріали і методи. 92 пацієнтам із множинною скелетною травмою проводили травматологічні оперативні втручання. Пацієнтів розділили на групи залежно від кількості та повторності оперативних утручань. Оцінку болю проводили за візуальною аналоговою шкалою. Для визначення механічного порогу болю використовували набір із 10 каліброваних монофіламентів фон Фрея. Для виявлення різниці між групами використовували критерій Манна — Уїтні та подвійний критерій Фішера. Результати. Вірогідно інтенсивнішим больовий синдром був у групі повторних оперативних утручань. Різниця у потребі в екстреному знеболюванні була також вірогідною (р < 0,01). Сила тиску монофіламентами фон Фрея, що спричиняв больові відчуття на передпліччі в 1-шу добу, вірогідно різнилася між групами дослідження. Больовий синдром у післяопераційному періоді був більш вираженим у пацієнтів у гострому періоді травми порівняно з хворими, яким проводили планові оперативні втручання з приводу видалення металоконструкцій. Висновки. У пацієнтів із множинною скелетною травмою після повторних оперативних утручань післяопераційний больовий синдром має більшу інтенсивність. Причиною цього є розвиток стресіндукованої гіпералгезії. Адекватне знеболювання в періопераційному періоді покращує результати лікування пацієнтів із поєднаною та множинною травмою., Целью исследования было определение влияния травмы и повторных оперативных вмешательств на развитие гипералгезии и интенсивность послеоперационного болевого синдрома у пациентов с множественной скелетной травмой. Материалы и методы. 92 пациентам с множественной скелетной травмой проводили травматологические оперативные вмешательства. Пациентов разделили на группы в зависимости от количества и повторности оперативных вмешательств. Оценку боли проводили по визуальной аналоговой шкале. Для определения механического порога боли использовали набор из 10 калиброванных монофиламентов фон Фрея. Для выявления различий между группами использовали критерий Манна — Уитни и двойной критерий Фишера. Результаты. Достоверно интенсивнее болевой синдром был в группе повторных оперативных вмешательств. Разница в необходимости в экстренном обезболивании была также достоверной (р < 0,01). Сила давления монофиламентами фон Фрея, которое вызывало болевые ощущения на предплечье, в 1-е сутки достоверно отличалась между группами исследования, болевой синдром в послеоперационном периоде был более выражен у пациентов в остром периоде травмы по сравнению с больными, которым проводили плановые оперативные вмешательства по поводу удаления металлоконструкций. Выводы. У пациентов с множественной скелетной травмой после повторных оперативных вмешательств послеоперационный болевой синдром имеет большую интенсивность. Причиной этого является развитие стрессиндуцированной гипералгезии. Адекватное обезболивание в периоперационном периоде улучшает результаты лечения пациентов с сочетанной и множественной травмой., The aim of the study was to determine the effect of trauma and repeated surgical interventions on the development of hyperalgesia and intensity of postoperative pain in patients with multiple skeletal trauma. Materials and methods. 92 patients with multiple trauma were undergone an orthopedic surgery. Patients were divided into groups depending on the surgery number and replication. Pain assessment was carried out with visual analogue scale. To determine the mechanical pain threshold a set of 10-calibrated Von Frey monofilaments was used. To detect a difference between groups Mann — Whitney test and Fisher dual criterion were used. Results. Significantly more intensive pain was observed in the group of repeated surgeries. The difference in required emergency analgesia was also significant (p < 0.01). The pressure by Von Frey monofilaments, causing pain in the forearm in 1st day varied significantly between the studied groups, pain in the postoperative period was stronger in patients in acute trauma compared with patients underwent routine surgery on removing hardware. Conclusions. In patients with multiple or combined trauma after repeated surgery postoperative pain was of a higher intensity due to the development of stress-induced hyperalgesia. Adequate perioperative analgesia improves treatment outcomes in patients with associated and multiple trauma.