Search

The relevance of this study is grounded in the scholarly significance of the issue of Russian-German literary connections as a crucial factor in intercultural interaction. This article analyzes works in which the authors articulate a mystical sense of nature, based on the natural philosophical ideas of F. Schelling. The focus of the investigation is the national distinctiveness of Romanticism, manifested in the peculiarities of nature perception, particularly floral imagery. It is demonstrated that the Romantic writers of Germany and Russia perceived love, within the value-emotional framework of the Romantic universe, as a mystical feeling that enables one to penetrate the mysterious forces of nature. The floral motifs within the works contribute an additional allegorical meaning to the artistic worlds of E. T. A. Hoffmann and N. A. Polevoy. The “floral background” of the characters in the analyzed texts (the tulip Gamachea, the thistle Pepush, the bride Tis — Little Rose; Emma — cornflower; Italy — “poor forget-me-not,” among others) establishes a symbolic language of nature. Attention is also given to motifs traditional to German literature: yearning, soul affinity, reminiscence of a “different world,” and the union of lovers in death, which are reflected in the examined works of Russian literature. The novelty of this research lies in its consideration of N. A. Polevoy’s dialogue with the German literary tradition represented by E. T. A. Hoffmann as a result of his philosophical and poetic explorations.

У статті проаналізовано поширений у культурах різних народів Європи та Азії мотив протистояння батька і сина. Показано, що цей мотив можна розглядати в контексті зміни поколінь (переважно в міфах космогонічного характеру), принесення в жертву найціннішого (жертвопринесення первістка), а також у контексті міфоритуальних уявлень про передачу влади (харизми) від старого правителя до його спадкоємця. Залежно від конкретної етнонаціональної традиції, місця в ній певних знакових персонажів (їхньої символічної «цінності») та характеру конфлікту симпатії оповідача можуть бути на боці того чи того з супротивників. Нерідко йдеться не так про моральну перемогу одного з них, як про безвихідну трагічність ситуації, що часто підкріплюється темою фатального невпізнавання родичів. У цьому, останньому, варіанті замість батька і сина можуть бути два брати, а сюжетний акцент переноситься з конфлікту поколінь на драматичність конфлікту представників одного роду. У результаті компаративного аналізу у статті запропоновано класифікації морально-етичних та фабульних варіантів інтерпретації цього сюжету.

It is indicated that, despite the fact that the abuse of influence from the subjective side is primarily characterized by an intentional form of guilt, it is also important to establish the motives and purpose of committing the crimes provided for in Art. 369 of the Criminal Code of Ukraine. Every crime is committed for a specific purpose, and the person who commits it is guided by a certain motive. Therefore, finding out the motive and purpose of these torts is important for understanding the reasons for their commission, as well as the factors that motivate a person to commit such socially dangerous acts. The article examines the content of the motive and purpose of abuse of influence as criminal law features of the crime provided for in Art. 369-2 of the Criminal Code of Ukraine. Based on the results of the study, it was established that the abuse of influence is mostly characterized by a self-interested motive. A selfish motive usually characterizes the subject of "passive" abuse of influence and, much less often, the subject of "active" abuse of influence. However, this does not provide grounds for recognizing this motive as mandatory for a person guilty of abuse of influence. The possibility of committing these torts for other reasons (for example, due to personal enmity) should not be excluded. Since the motive is not a mandatory feature of the crime provided for in Art. 369-2 of the Criminal Code of Ukraine, it does not affect the criminal law assessment of the offense. However, it may be considered when imposing a sentence. It has been argued that a mandatory feature of the subjective side of the abuse of influence is such a goal as influencing the decision-making by a person authorized to perform the functions of the state (Part 1 of Article 369-2 of the Criminal Code of Ukraine) and obtaining an unlawful benefit (Part 2, 3 of Article 369-2 of the Criminal Code of Ukraine). These two types of purpose derive from the content of the criminal law and are important for the qualification of abuse of influence. At the same time, the delict provided for in part 2, 3 of Art. 369-2 of the Criminal Code of Ukraine, may be committed not only for the purpose of obtaining an illegal benefit, but also for another purpose, for example, to help achieve the adoption of a necessary or desired decision by a person authorized to perform the functions of the state or local self-government. Any other goal, apart from obtaining an illegal benefit, does not affect the criminal assessment of the committed offense, but may be taken into account when imposing a sentence. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті осмислено естетичну природу, художню специфіку екзистенційних складників мотиву любові, який став домінантою стильової манери малої прози Галини Петросаняк. Дослідження, побудоване на аналізі збірки “Не заважай мені рятувати світ”, дало змогу пояснити сучасну трансформацію символіко-архетипної детермінанти загальнолюдського розуміння любові як найвищої цінності в усіх її виявах. Розглянуто авторську рецепцію мотиву любові в співвіднесенні із тлумаченням Е. Фромма людських екзистенційних потреб: у встановленні зав’язків, у подоланні себе, в усвідомленні людини в укоріненості, у самоідентичності, у будуванні життя в певній системі цінностей. Доведено, що, за письменницею, любов є не механічною сумою регіональних, ментальних усних традицій, релігійних чеснот, а їхнє узагальнення в загальнолюдські реалії, що утворюють діалектичну єдність світоглядних, соціально-психологічних, естетичних принципів гармонійного життя людини. І в рецепції авторки ця константа частіше виявляється в межових ситуаціях відчаю, зневіри, у яких опиняються герої її оповідань. Письменниця в образотворенні прагне поєднати часто опозиційні істини багатьох людей, націй, культур, релігій, філософських поглядів з метою підкреслити значущість цього почуття в бутті людини для визначення власного вибору, який дозволяє особистості вийти з психологічної кризи. Заявлена в статті тема невичерпна й багатоаспектна, яка здатна спродукувати різноманітні літературознавчі, культурологічні, філософські дискусії. Це дослідження допоможе поглибити уявлення про авторський індивідуальний стиль сучасної української письменниці, бо він увібрав у себе як людські риси самої авторки, так і головні риси нашої доби. Саме в цей період художня література як мистецтво відіграє вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної самобутності і буде завжди перспективною в літературознавчому дискурсі.

Copyright of Bulletin of the L.N. Gumilyov Eurasian National University. Philology Series is the property of L.N. Gumilyov Eurasian National University and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Bulletin of Ablai Khan KazUIRandWL: Series 'Philological sciences' is the property of Kazakh Ablai Khan University of International Relations & World Languages and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Вказується, незважаючи на те, що злов­живання впливом з суб’єктивної сторони ха­рактеризується передусім умисною формою вини, важливо також встановити мотиви та мету вчинення злочинів, передбачених ст. 369 Кримінального кодексу України. Кожне к. пр. вчиняється з певною метою, а особа, яка його вчиняє, керується певним мотивом. Тому з’ясу­вання мотиву та мети цих деліктів має значення для розуміння причин їх вчинення, а також чин­ників, що спонукають особу до вчинення таких суспільно небезпечних діянь. Отже, у статті досліджено зміст мотиву та мети зловживання впливом як кримінально-пра­вових ознак злочину, передбаченого ст. 369-2 Кримінального кодексу України. За результата­ми дослідження встановлено, що для зловжи­вання впливом здебільшого характерний кори­сливий мотив. Корисливий мотив зазвичай ха­рактеризує суб’єкта «пасивного» зловживання впливом і значно рідше - суб’єкта «активного» зловживання впливом. Однак це не дає підстави визнавати цей мотив обов’язковим для особи, винної у зловживанні впливом. Не слід виклю­чати можливість вчинення цих деліктів з інших мотивів (наприклад, через особисту неприязнь). Оскільки мотив не є обов’язковою ознакою зло­чину, передбаченого ст. 369-2 Кримінального кодексу України, він не впливає на криміналь­но-правову оцінку вчиненого, однак може бути врахований під час призначення покарання. Аргументовано, що обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони зловживання впливом є така мета, як вплив на прийняття рішення осо­бою, уповноваженою на виконання функцій держави (ч. 1 ст. 369-2 Кримінального кодек­су України), та одержання неправомірної ви­годи (ч. 2, 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України). Ці два види мети випливають зі змісту кримінального закону та мають значення для кваліфікації зловживання впливом. Водночас делікт, передбачений ч. 2, 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, може вчинятися не лише з метою одержання непра­вомірної вигоди, але й з іншою метою, напри­клад, допомогти особі домогтися прийняття не­обхідного чи бажаного для неї рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Інша мета, окрім одержання неправомірної вигоди, на криміналь­но-правову оцінку вчиненого не впливає, однак може бути врахована під час призначення по­карання.

Использование литературного кода является одним из ключевых приемов при создании художественной прозы. Турецкий писатель и нобелевский лауреат Орхан Памук в интервью и публичных выступлениях не раз указывал на то, что в процессе работы над своими произведениями, в том числе во время создания романа «Музей невинности», находился в творческом диалоге с наследием Л. Н. Толстого. Назвав русского классика «моделью исторического писателя», О. Памук использует в работе над романом о стамбульской жизни середины 1975-х гг. художественные приемы, присущие прозе Л. Н. Толстого. В ходе сравнительного анализа был рассмотрен характер взаимодействия творческих принципов турецкого писателя с художественной системой русского романиста и было выявлено, что эта связь носит системный характер. В качестве отправной точки кодирования выявлен мотив вины, являющийся ключевым для проблемной организации произведения Памука, равно как и романа Толстого «Анна Каренина». Особое внимание в исследовании уделено характеру реализации мотива вины в эпиграфах к романам, где уже намечается его сюжетообразующая роль. Далее выявляются несколько аспектов функционирования мотива вины в рассматриваемых произведениях: общественное осуждение, отрицание своей вины и желание переложить ее на другого, самоосуждение. Опираясь на проявленные в «каренинском» коде ценностные ориентиры, Памук создает в «Музее невинности» коллизию между собственной виной персонажей и предопределенностью их поступков. В ходе исследования становится очевидным, что историческая обусловленность судеб персонажей в романистике Толстого в прочтении Памуком трансформируется в сюжетную модель. В итоге кодирование как прием не просто программирует различные уровни художественной организации романа Памука, а определяет логику развития сюжета и предрешает его финал. Сюжетообразующий мотив вины в «Музее невинности» под влиянием используемого автором толстовского кода развивается по специфическому сценарию, выходя за пределы обусловленности культурно-исторической обстановки, в которой происходит действие романа.

Исследования творчества поэтов и писателей русской литературы, в чьем художественном наследии осваиваются ориентальные мотивы, восходящие непосредственно к мусульманскому Востоку, трансдентальным базисом которого выступает священная книга мусульман ‒ Коран, является актуальным в сфере сравнительного изучения литератур народов, генетически не связанных между собой, но близких по географическим регионам. И речь идет не только о знаменитых «Подражаниях Корану» А. С. Пушкина или кавказских поэмах М. Ю. Лермонтова, но и о творчестве их современников, среди которых следует особо выделить В. К. Кюхельбекера, Я. Н. Полонского, Л. А. Якубовича, А. Г. Ротчева, А. Ф. Вельтмана, Д. П. Ознобишина и многих других, сыгравших не менее значительную роль в процессе освоения инонациональных художественных мотивов. Их наследие представляет собой интереснейший материал для наблюдений над диалектикой национального и инонационального в рамках русско-восточного литературного и культурного диалога. В этом отношении определенное внимание привлекают коранические мотивы в творчестве русского поэта, писателя и переводчика Дмитрия Петровича Ознобишина (1804–1877), философско-созерцательное ориентальное наследие которого до настоящего времени изучено слабо. Мы выделяем семь коранических мотивов: молитвы, клятвы, покаяния, мотивы, связанные с мусульманскими обычаями и с процессией шариатского суда, мотив коранических стихов, мотив коранических преданий. Основное содержание статьи составляет выявление особенностей данных мотивов в ориентальных повестях Ознобишина «Посещение», «Идеал», «Соперничество шести невольниц», «Спор», «Желание», «Любовь», «Вор», «Примирение», «Золотая монета» и переложенной макаме (новелле) Абу Мухаммеда аль-Харири (1054–1122) «Караван». Эти восточные повести Ознобишин впоследствии объединил под общим названием «Арабески, или Собрание восточных повестей». Указанный сборник открывает перспективу решения искомой проблемы. Анализ обнаруженных в целом ряде повестей Ознобишина коранических мотивов позволяет с уверенностью утверждать, что русский писатель, обратившийся к этой теме, пытался представить собственное видение важнейших вопросов бытия через осмысление иной, ранее незнакомой ему религиозной философии.

In myths and epics, and later in fiction, there is often present a motif of confrontation between father and son, which can take extreme forms, up to the murder of a close relative. In the real social life of the vast majority of the peoples of the world, this type of conflict is assessed as particularly dangerous for society, one that undermines its very foundations. However, probably its very extremity draws special attention to this dramatic situation. Reducing all the various variants of treatment of the theme only to the Oedipus complex seems to greatly simplify the picture. In our opinion, in different texts, this plot scheme interacts with different mytho-religious and social contexts. In particular, it is possible to single out such of them as: 1) the change of generations of gods associated with the stages of Cosmogenesis; 2) sacrificing a child for the supposed good of the whole society; 3) the transfer of “royal charisma” to the new ruler. In addition, the motive of the conflict between father and son (or two brothers) can be treated in a fundamentally different way when it comes to the mutual non-recognition of opponents. The theme of a certain “rightfulness” of the transition of power to the younger generation is absent here, and instead, to the fore comes the inexorable fate, which forces people to unconsciously commit a serious crime. From a moral and evaluative point of view, three basic types can be distinguished: 1) A father who persecutes/kills his innocent son is a cruel tyrant who must be punished by people or higher powers (Tsar Maximilian); 2) The father is a hero-defender of his country, who wins in a fair duel and kills his son, who came as a foreigner-enemy (Ilya Muromets); 3) There is an ambivalent, confusing situation, connected either with the presence of “two truths” or with the action of fate, in particular, in the form of tragic non-recognition. The typology of endings is as follows: 1) The father kills the son (Cuchulainn); 2) The son, miraculously saved from persecution, kills his father (Oedipus); 3) Father and son destroy each other (King Arthur and Mordred); 4) Reconciliation takes place (“Ou, seventy-seven twice-told were they”). [ABSTRACT FROM AUTHOR]

В статье рассматривается актуальный для современной лингвопрагматики вопрос о значимости использования в тексте мотивов обращения к потребительской аудитории. В рекламно-информационном дискурсе мотив выступает одним из средств повышения эффективности рекламной коммуникации. В результате исследования текстов рекламы женской одежды при помощи метода функционально-семантического анализа было установлено, что в гендерно обусловленном медиаконтенте используются разнообразные эмоциональные мотивы обращения к покупателю, среди которых ведущими являются мотив красоты и привлекательности, мотив моды, мотив радости, мотив женственности. Данные мотивы были проанализированы с точки зрения экспликации вербальных маркеров, которыми явились словесные единицы, входящие в соответствующие лексико-семантические группы «красота», «мода», «радость», «женственность». В работе доказывается, что характер и функциональные особенности лексических средств выражения обусловлены внутритекстовыми парадигматическими и синтагматическими связями в рамках прагматического коммерческого дискурса. Все это в совокупности повышает манипулятивные и воздействующие свойства рекламного обращения.

The novels ‘Notes from the Dead House’ by Fyodor Dostoevsky and ‘Wer einmal aus dem Blechnapf frißt…’ (‘Who Once Drinks from the Prison Chalice’) by Hans Fallada are analyzed in terms of literary connections. The relevance of the study is due to the need for a comprehensive and multifaceted examination of Hans Fallada’s literary dialogue with Fyodor Dostoevsky. A number of similar motifs are identified, as well as the fact that there are allusive “cross-references” between the characters of the novels. It is noted that both authors show the destructive influence of imprisonment on the criminal’s personality. It is emphasized that in both novels, the criminal is deprived of the ability for spiritual revival, and the writers criticize the unjust social system that pushes the “little” person to break the law. Drawing on the traditions of Fyodor Dostoevsky, Hans Fallada shows in his novel that life for prisoners, both in prison and after release, is akin to being in a “dead house”, as it deprives the “humiliated and insulted” heroes of the opportunity to change their fate. It is concluded that comparing the novels “Notes from the Dead House” and “Who Once Drinks from the Prison Chalice” allows for identifying similarities in their ideas and outlining perspectives for further research on the reception of Fyodor Dostoevsky’s artistic experience in Hans Fallada’s work.

The article deals with the story of the French pre-romanticist J. Cazotte “The Devil in Love” and the late novella of the German romanticist E.T.A. Hoffmann’s “Elemental Spirit”, in which, as in a “magic mirror”, recurring fantastic events of the temptation of heroes by evil spirits are presented. The relevance of the study is related to the problem of the formation of science fiction as a historical concept. It is shown that the characters have a love feeling for the messengers of the natural world. Faced with a miracle, they become participants in supernatural events and experience the “pernicious consequences of fiery imagination.” It is noted that the dream of carnal love, its bodily embodiment, sobering up are presented through a deep penetration into the psychology of the characters. It describes how the supernatural is introduced into everyday life with the help of symbolic images: a mirror, a dagger, a dream, a mother, etc. It is emphasized that the motive of temptation in conjunction with the motives of trial, fall, suffering, fate create a kind of “circle”. The novelty of the study is connected with the identification in the system of characters of the tempted person image as a direct participant (witness) of supernatural events. This approach made it possible to present a historical perspective, complicated and refined, of J. Cazotte temptation motif functioning in the romantic era in the work of E. T. A. Hoffmann and in the works of Russian writers.

Статья посвящена особенностям религиозной мотивики краткой прозы словенского писателя Ивана Цанкара (1876–1918). На материале десяти рассказов из различных сборников, был проведен анализ религиозных мотивов с выявлением их основных функций и роли как в сюжетообразовании произведений, так и в отражении морально-нравственных принципов, которых придерживался писатель. Анализ показал, что спектр религиозных мотивов достаточно разнообразен, при этом нередко одни и те же мотивы переходят из произведения в произведение, зачастую являясь сюжетообразующими. Отражение морально-нравственных принципов писателя при этом раскрывается двояко. С одной стороны, через призму религиозных мотивов можно проследить видение Цанкаром христианства как духовной опоры и нравственной основы своих героев, которая помогает им выживать в непростых внешних условиях – бедности, голода и социального гнета. С другой – религиозные мотивы становятся одним из ключевых инструментов сатиры в художественном арсенале писателя, с их помощью он вскрывает пороки представителей католической церкви и разоблачает сам институт церкви, представляя свое понимание этой организации как средства для укрепления власти и усиления контроля над простыми людьми, а также углубления социального неравенства. Статья поступила в редакцию 02.08.2023. Рецензирование завершено 01.09.2023. Статья принята к публикации 12.09.2023. Цитирование Старкова В. В. Религиозные мотивы в краткой прозе Ивана Цанкара // Славянский альманах. 2023. No 3–4. С. 342–358. DOI: 10.31168/2073-5731.2023.3-4.17

Фактором здоровья населения является трезвый образ жизни, свободный от аддиктивного поведения. Для оценки масштаба аддикций, их причин, способов снижения проблемы был проведен социологический опрос учителей Республики Башкортостан, наблюдающих и фиксирующих динамику в мотивах, ролях и практиках трезвого образа жизни. Выявлено, что трезвый образ жизни стал социальной нормой. Способствуют зависимостям стрессовые ситуации, отсутствие поддержки, неудовлетворенность жизнью, трудная жизненная ситуация, наследственность и склонность к зависимости. Основными мотивами выбора трезвого здорового образа жизни являются здоровье как ценность, семейные традиции и воспитание, трезвость как принципиальная жизненная позиция. Среди мер расширения практики трезвого образа жизни, дополнения антиалкогольной и антинаркотической политик предложено создание условий для спорта и других видов досуга, усиление ограничительных мер, пропаганда ЗОЖ, решение проблем занятости и повышение благосостояния населения.

Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення й переосмислення творчості поетів української діаспори, а саме творчості Бориса Олександрова-Грибінського. Предметом дослідження є своєрідність звучання мотивів у збірці «100 поезій». Мета цієї статті — виявити розмаїття мотивів збірки «100 поезій» Бориса Олександрова-Грибінського і дослідити специфіку звучання ностальгійних мотивів, пов’язаних із зовнішньою та внутрішньою еміграцією поета. Особливий акцент робиться на складності виходу за межі сильної меланхолійності та нового осмислення поетом-емігрантом старшого покоління історії й України в історії. Борис Олександрів-Грибінський залишив на батьківщині частину свого життя, близьких людей, тому й з’являлися тужливі, чуттєво-емоційні вірші. Уможливили дослідження біографічний і культурологічний методи, завдяки яким було з’ясовано генезу мотивів та оцінено їхню художню своєрідність. Результатом дослідження є висновки про те, що лірика Б. Олександрова-Грибінського зі збірки «100 поезій» демонструє одночасно як оптимістичні, так і песимістичні настрої автора, а також те, що поет уміє захопити і романтичним віршем, і віршем громадянського звучання, і віршем-спогадом про повсякдення рідного краю, про причини, через які він торував нелегкий шлях еміграції. Трагічною для поета стала «туга за сонцем», розлука з Україною. Живучи в Канаді, він так і не зміг остаточно відокремитися від батьківщини, тому його ностальгійна лірика часом уподібнюється до любовної. У збірці переважають ностальгійні мотиви, у їхній основі — враження від пережитого під тягарем радянської системи, почуття туги й печалі, оприявлені в снах і спогадах, розлука з рідною землею і родиною (в автора — з матір’ю). Найголовнішим прийомом у поета є антитеза, яка увиразнює відтворення тієї боротьби, що точилася в душі автора й була зумовлена вимушеним виїздом за кордон. Із такого ракурсу поезії збірки ще не розглядалися, у цьому й полягає новизна розвідки. У перспективі варто дослідити й інші мотиви збірки, можливо, не такі виразні.

The article reveals the process of transformation of national traditions in the conditions of wartime and post-war Ukrainian society, as well as periodic changes in the scientific paradigms of its development. The role and place in these transformations of various forms of social activity, including scientific activity, are determined. The influence of science on the formation of public consciousness is studied, taking into account the influence of objective factors. The processes and methods of governance due to the post-Soviet traditions of voluntaristic lobbying for the interests of certain political groups, industry professionals, regionalists, i.e. stakeholders, are considered. The author analyzes the motives that guide the subjects of scientific interaction, depending on the level of their knowledge of the subject of research, important resources, etc. The sources of growth of the intellectual potential of the modern paradigm of science development and imitation of activities useful for society, stimulation of artificial needs, accompanied by exponential growth, crisis phenomena in a number of important spheres of society's life, are identified. The necessity of changing the paradigm of development, national and scientific traditions formed in the post-totalitarian period and reorienting them to the advanced development of productive cultural capital is established. The importance of defining long-term goals, developing strategies for their achievement and transferring national traditions from a reflexive response to problems and changes in consumer demand to making effective management decisions is actualized. The author proposes the formation the Moral Code of Behavior of scientist as a set of actions in accordance with the fastest possible achievement of the set goal with the most effective result. The article reveals the destructive content of neglecting the development of highly moral, humanistic scientific traditions based on the principles of truth, objectivity, historicism, scientific substantiation and reorientation not only to material goods, but also to the development of people's cultural potential. The characteristic features of manifestations of transformational, destructive and degradation processes in the state are identified. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Copyright of Opera Slavica is the property of Masaryk University, Faculty of Arts and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

The material presents a retrospective analysis of studies on the problem of motivation formation for educational activities. It is determined that the origins of modern theories of motivation lie in the works of ancient Greek and ancient Roman philosophers. Their works became the basis for need-based theories of motivation, which were developed by French philosophers in the 18th century. For behaviorist theories of motivation of the 20th century a definition of motivation through the set of basic needs of a person is typical. In cognitive concepts of motivation, the determining factor of human behavior was the internal mental decisionmaking process. As a pedagogical problem, the development of motivation for educational activities can be considered from the standpoint of the general theory of development. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Предметом анализа в статье является авторская рецепция сюжета притчи о блудном сыне в творчестве современных русских писателей Л. С. Петрушевской и А. В. Королева. Материалы, использованные в исследовании: романы «Номер Один, или В садах других возможностей» Л. Петрушевской и «Дом близнецов» А. Королева. В результате исследования выявлено, что проблематика и поэтика романов «Номер Один, или В садах других возможностей» и «Дом близнецов» определяется центральной коллизией «сын – отец», реализованной посредством узловых для евангельской притчи мотивов ухода, возвращения, прощения, любви. Анализ указанных романов позволяет говорить о различных типах диалогических отношений современных писателей с евангельским текстом. Если в романе Л. Петрушевской можно наблюдать инверсию сюжета притчи, то у А. Королева притча в значительной степени символизируется. Специфика художественной интерпретации притчи о блудном сыне связана с актуализацией смыслов профанного и сакрального уровней. Профанное, десакрализованное, содержание сводится к теме внутрисемейных отношений. В каноническом христианском толковании притчи центральным ее событием является «воскресение» блудного сына, рождение в нем «нового человека». Номер Один Петрушевской открывает в себе Героя, Валентин Драго А. Королева – Личность. Евангельский мотив возвращения у современных писателей репрезентирует их индивидуально-авторские метафоры. В романе Л. Петрушевской – это обретение человеком своего идентифицирующего начала, находящегося вне материально-гедонистических ценностей. У А. Королева авторской метафорой становится возвращение человеку его субъектности, потерянной под влиянием процессов усреднения в современном массовом обществе. В целом сюжет о блудном сыне осмысливается современными авторами как модель разрешения конфликта поколений, как вместилище глубинных сакральных смыслов, а также как средство воплощения индивидуально-авторских метафор.

This article deals with the collective myth of the generation of Russian intellectuals in the 1880s. This generation inherits the myth from Enlightenment and Romanticism about the hero Prometheus, the Christian martyr created in the “civil poetry” and journalism of the 1840s–1860s. The hero resists the surrounding “darkness” of social passivity and a repressive regime. The socially passive outsider becomes his antipode. The 1880s generation embodies a similar collision, with an active heroic nucleus standing out (the Narodnaya Volya radicals, “torches”) and the periphery that sympathises with them (passive, reflective, “children of the night” from Merezhkovsky’s allegory). The self-immolator Grachevsky became a symbolic figure for the former, and the poet Nadson for the latter. Nadson’s influence extends far beyond his era, forming a system of clichés for expressing the depressive moods of the Russian intelligentsia. These two dimensions of a generation in the literature of the 1880s are represented, respectively, by metaphors of the “fiery myth” and an unprecedented variety of the “night myth” in the lyrical poetry of the poets of “civil sorrow” and later romantics. Both myths are united by the situation of collective trauma, premature death, and the role of the intellectual as a martyr. In poetry, the allegory of the “extinguished torch” in the lyrical poetry of Nadson, Fofanov, and Merezhkovsky mediates between these worldviews. Russian poetry returns to the symbolism of fire in the early twentieth century, during the revolution of 1905–1907, and in the post-revolutionary era of the 1920s.

Copyright of Literature / Literatura is the property of Vilnius University and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Literature / Literatura is the property of Vilnius University and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Copyright of Bulletin of Ablai Khan KazUIRandWL: Series 'Philological sciences' is the property of Kazakh Ablai Khan University of International Relations & World Languages and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Об’єктом аналізу в статті є твори сучасних авторів, герої яких конфліктують або з власним «Я» («Спустошення» Любка Дереша), або зі світоустроєм (як скрипаль в оповіданні Ґорана Трибусона, який відчуває, що насправді не він володіє звуками музики, а музика опанувала ним як іграшкою), або відчувають неможливість повноти власного буття, бо не знають свого коріння (як герой роману Юркі Вайнонена «Німий бог»). Проблемою розгляду є своєрідність сучасного трактування можливості появи в людини двійника, причини звернення сучасних письменників до феномену двійництва і роль мотиву двійництва у вираженні авторської концепції людини та дійсності. Мета статті — з’ясувати підґрунтя мотиву двійництва в сучасних художніх творах, зокрема зв’язку цього мотиву з певними групами міфів чи міфопоетичними уявленнями, а також його зумовленості чи то станом героя, який відчуває подвоєння власного «Я», чи то подіями, що викликають уподібнення героя комусь іншому. Основний метод дослідження — типологічний, через порівняння названих творів із погляду стану героїв на межі між буттям і небуттям. Окрім типологічного, використовується міфопоетичний метод: у кожному з творів досліджується, з якою метою в його поетичну структуру включене містичне начало. У романі Л. Дереша герой опиняється в Зоні, яку уявляє як живу, як те, що керує його долею. У романі Ю. Вайнонена герой виявляє, що його батько — бог птахів галок. В оповіданні Ґ. Трибусона герой у фіакрі без візниці потрапляє в ліс, у простір смерті, де сезони змінюються впродовж декількох хвилин і де на нього чекають проводирі в потойбічний світ. У результаті дослідження з’ясовано, що всі твори об’єднує сюжетний мотив самоідентифікації героїв, яка розуміється як процес виявлення своєї неповторності й водночас схожості з іншими, усвідомлення своїх взаємин із навколишнім середовищем, і характер спрямованості власного «Я», тобто самопризначення. Метою процесу самоідентифікації завжди є гармонізація взаємин і з власним «Я», і з середовищем. Двійництво супроводжує процес самоідентифікації тому, що дає людині можливість подивитися на себе збоку. Це стосується передовсім героя Л. Дереша, його рефлексії. Тобто коріння мотиву двійництва — в уявленнях про душу як друге «Я» людини. З цими ж уявленнями пов’язане двійництво і в оповіданні Ґ. Трибусона, але тут двійник — це щось «чуже» для героя. Коріння мотиву двійництва в романі Ю. Вайнонена — у тотемічних міфопоетичних уявленнях, коли всі ті, хто належать до одного роду, — тотожні, є двійниками. Тому й герой і його батько є двійниками. Незважаючи на різне коріння мотиву двійництва, в усіх творах воно є результатом намагання героя подолати стан перебування на межі небуття, пошуку сенсу життя.

В статье рассматривается художественное освоение наследия немецкого романтика Э.Т.А. Гофмана в современной русской литературе. В творчестве Е. Чижовой универсальность романтического мироздания преобразуется в абсурдность бытия в условиях современной системы, внутренняя природа человека – в бессмысленность поступков, им совершаемых. На примере трансформации творческой личности в романе автор демонстрирует проблемы современного ему общества эпохи застоя. Это наиболее ярко проявляется в образах учительницы английского языка и ее преданной ученицы, от лица которой ведется повествование. Используя парадокс, Е. Чижова высвечивает убогость и примитивизм советской модели социализма, породившей множество Цахесов.

Цель исследования – изучение феминистических мотивов в народных сказках, записанных участниками фольклорных экспедиций второй половины XX века в разных районах Башкортостана. В статье выявлены характерные особенности данных мотивов в волшебных, богатырских и бытовых народных сказках, определены типичные случаи их реализации, выделены сюжеты, в которых мотивы, связанные с женскими образами, встречаются наиболее часто. Особое распространение они получили в богатырских сказках и тесно связаны с женитьбой главного героя. Сюжеты, в которых духовная сила женских персонажей связана с рассудительностью и мудростью, приветствуются и одобряются рассказчиками и слушателями. При этом явное мужененавистничество осуждается и порицается. Практическая значимость исследования состоит в возможности использования его результатов при дальнейшем изучении народных сказок, фольклора, в целом духовной культуры народов Башкортостана и России.

The purpose of the article is to allocate and systematize scientific views on the motives that become an effective strategiologic trend in the formation and development of the State, synthesized and manifested through the State-Creating Patriotism of the Nation (SCPN) with its dominants: qualitative; and quantitative (taxbased). It is emphasized and substantiated that the motives have their own characteristic hierarchy within the system of manifestation of both SCPN and strategiology of development, since they are oriented towards a particular person or the international community of States in general. It is emphasized that in order to select and analyze in detail the manifestation of characteristic motives as to the considered issues of creation of the State and their further activation, it is necessary to carry out a gradation regarding the classification of citizens according to the fundamental provisions of sociology, in particular, through subcultures (i. e., groups of people who recognize a certain system of values and are united are united according to certain social characteristics). It is substantiated that the SCPN represents all that the people in general and every citizen in particular do in the interests of creating an independent, sovereign, civilized State. It is noted that taxes are a quantitative feature and a measure of the motive-actual SCPN to specify the real participation (current and future) of taxpayers in the formation of the financial component of life provision and further development of the State. The author emphasizes that a taxpayer does not just pay taxes, but by doing so, creates his/her own civilized State - for himself/herself and the descendants. It is through a purposeful strategiologic activation of the motiveness of SCPN, changing only by 1% the level of shadowing of the world economy, that it is possible to provide up to $ 350 billion of additional tax revenues to the States’ budget. The motive-based mechanism for activating the process of creation of the State based on the paradigm of the SCPN and the strategiology of the State development is highlighted. The motivational fundamentality of activating the quantitative approach of the SCPN as an effective strategiologic direction of development of each State ensures, in particular: growth of budget revenues; reduction of both the level of the shadow economy due to the both activation of patriotic sentiments of taxpayers and the costs of tax administration; accumulation of more effective opportunities for the State to resolve and ensure the constitutional rights of citizens. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті розглянуто проблему розвитку навчальної мотивації у майбутніх офіцерів-прикордонників до вивчення іноземних мов. Обґрунтовано поняття “мотивація”, що розглядається як система мотивів, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Визначено поняття «навчальна мотивація», під яким розуміють ієрархічну систему внутрішніх і зовнішніх мотивів учіння. Розглянуто особливості формування мотивації курсантів нефілологічного напряму підготовки щодо вивчення ними іноземної мови. Охарактеризовано фактори, чинники і шляхи підвищення мотивації курсантів до вивчення іноземної мови. Автором статті проведено емпіричне дослідження чинників, що впливають на розвиток навчальної мотивації курсантів першого курсу спеціальності “Правоохоронна діяльність” Національної академії Державної прикордонної служби імені Б. Хмельницького до вивчення іноземної мови. За результатами проведеного дослідження з’ясовано, що у більшості курсантів першого курсу під час вибору професії домінантним став мотив творчої діяльності та мотив престижності обраної професії. Курсанти показали високі і середні рівні сформованості професійної ідентичності, але в незначної кількості з них наявна криза професійного вибору та невизначеність у професійних планах. Також за результатами проведеного дослідження встановлено, що курсанти першого курсу здебільшого належать до автономної групи в навчанні, тобто є незалежними в думках, поведінці, діяльності. У переважної більшості з них переважає мотивація на успіх, що свідчить про їхню впевненість у власних силах, цілеспрямованість, активність у навчанні. За результатами дослідження зроблено висновок про необхідність розробки заходів, що сприятимуть формуванню у майбутніх офіцерів-прикордонників стійкої професійної ідентичності, чітких професійних і навчальних мотивів.

Актуальной проблемой при реализации проектного подхода в управлении инвестиционно-строительными проектами является формирование команды проекта, выбор стиля руководства в зависимости от состава ее участников. Существует множество подходов к решению этого вопроса. Данная статья нацелена на рассмотрение такого аспекта при формировании команды проекта, как тип личности ее участников. Статья посвящена выявлению поведенческих мотивов при построении межличностного общения индивидов в рабочем процессе. В статье рассмотрены основные характеристики побудительных мотивов в поведении индивида, приведены волевые аспекты формирования личности. В основу классификации типов личности положена Эннеаграмма, дающая возможность классифицировать типы личности по их эмоционально-волевому и деловому складу, позволяющая грамотно проводить кадровую политику при формировании команды проекта. Также в статье рассматривается алгоритм выбора стиля управления командой проекта в зависимости от уровня развития ее участников. Поскольку при выборе эффективного стиля управления командой основной задачей руководителя является грамотная оценка потенциальных возможностей и потребностей работников, их вовлеченности и ответственности за результаты труда. Правильная мотивация участников команды влечет за собой удовлетворенность работой и обеспечивает ее эффективность.

В статье анализируются возможные источники подтекстов стихотворения Генриха Сапгира Парад идиотов и возникающие на их основе интерпретации. Исследуются кон- тексты революционных маршей начала ХХ в., использованных в том числе и в «детских» стихах, контексты советской поэзии с мотивами дороги и движения вперед, контексты поэзии Александра Галича и Иосифа Бродского, иронически обыгрывающие парадный пафос. В этом контексте снимается противопоставление парада военного и гражданско- го, парада юбилейного и демонстрации трудящихся. Движение под музыку само по себе становится мотивом, характеризующим поэзию 60-х гг. При этом парад становится зна- ком не только литературным, но и бытовым, и поэтому мотив парада, с одной стороны, соотносился с мотивом радости и праздника, а с другой, с мотивом величия страны, про- славлением советского человека, идущего «правильной дорогой». Но параллельно с семан- тикой праздника мотив шествия получает дополнительное (тоже навеянное эпохой) зна- чение принудительного движения, шествия заключенных по этапу. Иногда мотив парада обретает оба значения: радостное шествие и безвольный марш марионеток сплетаются в единое целое. Примечательно, что в детской поэзии мотив парада неотличим от поэзии «взрослой». Герой стихотворения Сапгира, идущий навстречу параду идиотов, становит- ся его частью, движение провозглашается целью жизни, а смерть за мечту с блаженной улыбкой – романтической идеей идиота. Неслучайно, наверное, в тексте Сапгира нет пря- мых цитат из предшествующих «парадных» текстов, четких маркеров генетических связей: он цитирует не тексты, а эпоху.

The epic synthesis in the works of I. S. Turgenev on the example of his last novel “Nov” is examined in the article. It is noted that the writer had high hopes for this work, since the novel was supposed to show Turgenev’s true position in relation to the Russian people and the future of Russia. It is pointed out that in “Nov” there is no extensively revealed theme of peasant life, but it does not recede into the background: Turgenev represents a collective image of the people, evaluates events from the people’s point of view. It is emphasized that the writer’s attention to the reaction of the public, conditioned by the desire not only to present the most complete picture of life in Russia, but also to show the reader timeless samples of meaningful life, rising above various “questions”, allows us to talk about the epic breadth of the novel. The author of the article proves that the artistic world of “Nov” can be read “layer by layer”, reaching the key meanings: behind the external clashes of political forces is the problem of the relationship between people, their willingness to help each other. Parallels are drawn between the three essays added to the book “Notes of a Hunter” and individual episodes of the novel “Nov”, their ideological and artistic connection is proved. It is concluded that the work of the late Turgenev cannot be analyzed without considering the opposition between the dramatic elements of destruction and the creative force, which is based on the Orthodox world outlook.

The issue of conceptual correlation of Slavic stories about Savva Grudtsyn and Pan Tvardovsky with the concepts of “Faustian theme”, “Faustian legend” and “Faustian story” is considered. The question is raised about the legitimacy of referring the Slavic variants of the motive of the contract with the devil to the general group of similar motives by analogy with the “Faustian” one. A review of domestic and foreign scientific literature devoted to the difference and similarity of Slavic plots with the legend of Faust, as well as common sources and typological characteristics of the features of the “Faustian theme” is carried out. The results of a comparative analysis of texts about Faust, Savva Grudtsyn and Pan Tvardovsky are presented. Special attention is paid to the comparison of the anonymous work about Savva Grudtsyn with the novel by the Norwegian writer M. K. Hansen. The novelty of the research is seen in the fact that for solve this problem a systematic literary methodology is proposed in the key of historical poetics, based on the differentiation of the analysis of plots, motives, the system of characters and semantic accents of works. The relevance of the study is due to the introduction into scientific circulation of previously poorly studied texts of literature and folklore, in which the plot of a contract with a demon is seen. The definitions of specific motives are given, which make it possible to differentiate literary monuments according to the principle of a plot model and a system of characters. The author's development in relation to the sources of the specified plot type is presented.

В статье рассматривается вопрос о том, в какой мере развитие русской литературы в Новое время обусловлено историко-культурными процессами, происходившими в Древней Руси и предопределенными принятием христианства; каково было соотношение аскетического и гуманистического идеалов на ранних стадиях развития культуры и как складывались отношения светской и духовной культур в Новое время. На основе трудов С. С. Аверинцева, В. М. Живова, Е. М. Верещагина дается характеристика отношений греческой литературы и ближневосточной словесности, византийской культуры и древнерусской литературы. «Изломы и надрывы» (В. М. Живов), проявившиеся в процессе перехода от культуры Древней Руси к собственно светской культуре, к «золотому веку» русской литературы, рассматриваются на материале творчества протопопа Аввакума и двух писателей первой половины XIX века — Г. С. Батенькова и Н. В. Гоголя. Каждый из авторов, оказавшись в ситуации духовного выбора, воплотил как в сложности личности, так и в творческом процессе столкновение противоположных, чуть ли не антагонистических начал. Самосознание Аввакума оказалось между «старой» и «новой» верой; Батенькова — между христианством и масонством; Гоголя — если не между православием и католицизмом, то в ситуации сопоставления двух ветвей христианства. В работе исследуются мотивы, которые были порождены этой коллизией духовного выбора и привлекали писателей XIX столетия — мотив удаления от мира и отшельничества, мотив темницы, мотив странничества. При этом выясняется, что темы уединения и странничества, охарактеризованные еще в святоотеческих трудах, в литературе Нового времени воспроизводятся достаточно точно, однако, предлагая их читателю своего времени, писатели вынуждены вырабатывать новую эстетику. Этот процесс отчетливо проступает уже в «Житии» протопопа Аввакума, написанном им самим, и в усложненном виде предстает в творчестве писателей XIX в.

В статье с точки зрения литературных взаимосвязей рассматриваются романы Ф.М. Достоевского «Бедные люди» и Г. Фаллады «Маленький человек, что же дальше?». Посредством сравнительно-типологического анализа подвергаются осмыслению ключевые мотивы, используемые писателями для репрезентации образов «маленьких людей» в исследуемых текстах: материальной нужды, унижений со стороны окружающих, ощущения утраты своего человеческого достоинства, склонность к самопожертвованию, осознания персонажами факта собственного нравственного падения, самоидентификации ими себя как «маленьких людей». В то же время в романе немецкого писателя утверждается идея духовной сплоченности персонажей перед лицом жизненных испытаний, в романе же русского классика показана трагедия духовной разобщенности близких людей.

Стаття присвячена дослідженню мотивів судового рішення та їх правової природи, вивченню сучасних тенденцій щодо змісту, засобів та обсягів мотивування рішення з метою досягнення завдання господарського судочинства, а саме справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спо­рів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності. Висвітлені питання історичного становлення мотивів судового рішення як складової процесу вмотивування судових рішень у господарському судочинстві України. Звернуто увагу на комплексному характері мотивів судового рішення, на їх двоякій суб'єктивно-нормативній сутності. Наголошено на важливості спонукальних підстав, судових міркувань та судового переконання, як основоположних мотивів правозастосовної діяльності суддів господарської юрисдикції. Відзначено значну складність такої психологічної категорії як мотив, навіть безвідносно до процесуальної діяльності пов’язаної з вмотивуванням судових рішень. Проаналізована існуюча класифікація мотивів судового рішення та надана правова характеристика основним видам мотивів. Звернуто увагу на неприпустимість врахування «політичних мотивів» в процесі здійснення судочинства. Зазначено про важливість ролі суддів в процесі наведення мотивів ухвалених судових рішень з урахуванням моральних аспектів з метою наділення судових актів властивістю справедливості. Наголошено на складності та значимості діяльності суддів господарської юрисдикції щодо наведення достатніх та переконливих мотивів ухваленого рішення, яка потребує від них максимальних професійних знань, умінь та навичок. На підставі отриманих результатів констатується необхідність подальшого удосконалення мотивувальної та правозастосовної діяльності суду, що забезпечуватиме кожній особі реалізацію принципу верховенства права та права на справедливий розгляд її справи, з отриманням якісного та вмотивованого рішення суду. The article is devoted to the study of the motives of the court decision and their legal nature, to the study of modern trends regarding the content, means and scope of the motivation of the decision in order to achieve the task of economic justice, namely fair, impartial and timely resolution by the court of disputes related to the implementation of economic activity.

Мета дослідження – з’ясувати особливості застосування мотивів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у дизайні сучасних аксесуарів. В статті досліджується продукція українських брендів з особливою увагою до творчого експерименту дизайнерів. Методи дослідження. Для визначення сучасних тенденцій та основних напрямів роботи дизайнерів аксесуарів використано методи аналізу, синтезу, спостереження, порівняння, аналогії та узагальнення; при вивченні творчих підходів у створенні аксесуарів застосовано іконографічний та образно-стилістичний методи. Наукова новизна дослідження полягає у проведеному аналізі сучасних аксесуарів з образним змістом і художньо-естетичним навантаженням. На прикладі творчих експериментів українських брендів OLIZ, Gunia Project, My Scarf, Sokolova виявлено зв’язок дизайну аксесуарів з художніми процесами в сферах образотворчого і традиційного народного мистецтва. Розглянуто способи відтворення, цитування, створення нових композицій за мотивами того чи іншого твору, а також авторські композиції. Вперше творчі експерименти названих українських брендів введено у науковий контекст мистецтвознавчого дослідження. Висновки. У результаті дослідження доходимо висновку, що тенденція застосування мотивів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у дизайні сучасних аксесуарів спрямована на задоволення естетичних потреб сучасного споживача. Цільовою аудиторією для виробників таких аксесуарів є люди різного віку – шанувальники мистецтва і професіонали, які прагнуть при створенні власного зовнішнього образу вийти за рамки буденності, вивести назовні зв’язок з українським чи світовим мистецтвом, як образотворчим, так і декоративно-прикладним. У свою чергу, в такий спосіб сюжети, композиції, кольорові поєднання та якість виконання виробів з мотивами і сюжетами мистецтва спонукають до знайомства з творчістю художників та надають можливість творам мати «друге життя».

The article reveals the process of transformation of the role of the economy in the organization of society, periodic changes in the paradigms of its development throughout history, the place in these transformations of various forms of capital, the studied influence on the formation of economic reality, both objective factors and processes caused by the voluntarist lobbying of the interests of the largest capital owners. An analysis of different motives, which are guided by subjects of economic interaction, depending on the level of their ownership of important resources, is carried out. The struggle of different types of capital and their owners among themselves for income, influence, dominance, and power, which is accompanied by a periodic change of ruling elites based on assets of different content, is analyzed. The exhaustion of the potential of the modern paradigm of economic development, where fictitious capital, which is based on rent, imitation of activities useful to society, stimulation of artificial needs, accompanied by the simultaneous exponential growth of crisis phenomena in a number of important spheres of society's life activity, has been identified as the dominant one. The need to change the paradigm of development, formed in the period of the New Age and reorientation to the anticipatory development of productive cultural capital, has been established. The importance of defining prospective goals, developing strategies for their achievement, and transitioning the national economy from a reflexive response to problems or changes in consumer demand to decision-making and the formation of a set of actions in accordance with the fastest possible achievement of the set goal has been updated. It is revealed that the focus on quantitative parameters of growth and the need to reorientate on the production of material goods of maximum long-term use, closed production cycles and the development of the cultural potential of people instead of the accumulation of signs of wealth, which tends to their concentration in a narrow circle of subjects, are destructive for modern civilization and the natural environment economic activity, giving rise to monopolistic tendencies already on the scale of the globalized economy. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The question is raised about the correlation of mythological ideas with scientific information and the corresponding object of reality. It is noted that, the cognitive potential of myths continues to remain inaccessible to the perception of a modern person due to his metaphorical language. The novelty of the research is seen in an attempt to verify the semantics of the mythological image of Yuryung Aiyy Toyon in natural science discourse. The research involves a general scientific synergetic approach, lexical-semantic, contrastive-comparative, structural-semantic types of analysis, the method of mutual interpretation. In addition, special methods of depersonification, demetaphorization, and dehyperbolization of the mythological image were applied. Particular attention is paid to isolating the initial meaning of the lexeme үрүҥ — the component that generates the semantic space of the name Yuryung Aiyy Toyon. As a result of a comparative analysis, the essential content of the mythological image of a single origin and the supreme creator Yuryung Aiyy Toyon is revealed in a new light, as a basic concept of the existence of the universe from the point of view of modern science — light, the spread of which is a key factor in determining the fundamental categories of the flow of time and the length of space.

The task is to study ethical legends considered as one of the specific genre varieties of the Adyghe historical prose. The relevance of the research is due to the urgent need to create a genre classification of the Adyghe non-fairytale prose. It is noted that in this regard, the study of ethical traditions is one of the necessary stages in solving this problem. The main goal of the article is to determine genre features and main functions, to identify the main motives and images inherent in ethical legends. Cultural-historical and comparative-historical research methods are used. The socio-historical conditions and factors that contributed to the emergence of the genre of ethical legends are analyzed, various groups of legends are identified, the process of transformation of moral and ethical principles and norms is traced, the most productive plot-forming motives are determined. It is shown that the differentiating feature of ethical traditions is their cognitive and socioregulatory functions. It is argued that their main goal is to represent ideal forms and standards of interpersonal behavior, which should contribute to the formation and approval of moral, ethical and etiquette norms that existed in the Adyghe traditional society.

Стаття присвячена дослідженню впливу теорії поколінь на формування мотивації працівників у сучасних умовах. Розглянуто сутність та основні критерії теорії поколінь. Здійснено структурний аналіз робочої сили України за віковими групами та розраховано орієнтовну частку поколінь у робочій силі у 2021 р. Узагальнено характерні особливості різних поколінь працездатного віку. Їх основні мотиви до діяльності виокремлено за допомогою проведення соціологічного опитування, в якому взяли участь 164 респонденти. Результати опитування показали, що найкращою мотивацією для бебі-бумерів є шанобливе ставлення, повага, корпоративність, нагороди, наявність соціального пакету; для покоління X – виклики, стабільність у роботі, визнання, зворотний зв’язок; для покоління Y – цілепокладання, відповідальність, командна робота, увага на результатах, залученість; для покоління Z – оплата та умови зайнятості, гнучкий графік, можливість віддаленої роботи, командна робота, корпоративна культура.

The relevance of this topic is conditioned by the need for a systematic study of the nature of mythological consciousness caused by the growing trend of recognising myth as a powerful spiritual tool possessing humanistic value. This article studies the features of the spatial and temporal organisation of the epic worlds of Yakut and Shor tales. Space and time serve as fundamental categories that model the world of nations. The subject of this article is mythological chronotope, i. e. world modeling in the epic traditions of the Yakuts and Shors. The author identifies and analyses elements of mythopoetic views expressed in plot motifs, which are deep layers of folklore texts related to the archaic sensory perception of ancient people. The author aims to demonstrate similarities and differences in the mythological world-modeling of the Yakut and Shor epics. The paper employs a comparative typological approach, using methods of description, hermeneutics, modeling, and structural and semantic analysis. The author concludes that in the Yakut and Shor epic traditions, there is a single principle in the world modeling of epic spaces and a common logic of mythological geography. At the same time, the comparison of texts in question demonstrates that while there exists a fairly harmonious mythological system of Yakut epos, the Shor system bears signs of reflection of certain features of the archaic myth, containing very early elements indicating an earlier stage in the tradition, and characterised by a greater transparency of meanings. As a result, new editions of Shor epos are going to be even more interesting for further comparative studies.

Copyright of International Dialogue: East-West is the property of International Center for Slavic Education- Sveti Nikole and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

Введение. Клава Кока – одна из наиболее популярных исполнительниц на современной российской сцене, в этой связи представляет интерес анализ концептуального содержания ее творчества. Устанавливается главенствующая роль мотива токсичности и абьюза в реализации концепта «любовь» в песенном творчестве Клавы Коки, проявляющаяся на лексическом и когнитивном уровнях: в ценностных установках, лежащих в особенностях межличностных отношений героев песен. Под токсичностью понимается свойство человека либо отношений провоцировать эмоциональную боль и полное истощение ресурсов партнера по взаимодействию либо одной из сторон отношений. Абьюзивные отношения в широком смысле характеризуются контролирующим, принудительным, угрожающим, унижающим и насильственным поведением одного из партнеров. Хотя восприятие любви как боли и страдания является рекуррентной идеей западной поп-музыки, в творчестве Клавы Коки такое отношение к любви приобретает признаки токсичности и в ряде случаев абьюзивности. Цель – доказать главенствующую роль мотива токсичности и абьюза в реализации концепта «любовь» в песенном творчестве Клавы Коки. Материал и методы. К рассмотрению привлекаются 26 песен, написанных Клавой Кокой самой либо в соавторстве с текстовиками лейбла «Black Star». Основными методами исследования являются метод целостного анализа художественного произведения и лингвистический (концептуальный) анализ. Результаты и обсуждение. Мотив токсичности и абьюза в творчестве Клавы Коки проявляется в следующих ценностных установках, лежащих в его основе: метафоризация любви как боли и страдания, антагонизм между партнерами в отношениях, доминирование/подчинение как паттерн отношений, насилие как важная составляющая отношений, зависимость от партнера или от отношений, интенсификация любовного чувства одним из партнеров. Подобные установки приводят к наполнению концепта «любовь» семемами «боль», «страдание», «насилие», «зависимость», «доминирование», «подчинение», «недостижимость», «противостояние», проявляющемуся как на лексическом уровне, так и на когнитивном уровне. Во всех рассмотренных песнях в той или иной степени представлены перечисленные особенности, что дает основание говорить о главенствующей роли мотива токсичности и абьюза в реализации концепта «любовь» в творчестве певицы. Заключение. Токсичность и абьюз склонны романтизироваться в текстах певицы, выступая в качестве неотъемлемой составляющей «настоящих» отношений, будучи проявлением «истинной» любви. Мотив токсичности и абьюза становится главным средством реализации концепта «любовь» в творчестве Клавы Коки, тем самым позволяя говорить о соединении концептов «любовь» и «боль» в единую концептуальную пару в творчестве певицы.

Введение. Образ андрогина, начиная с «Пира» Платона, служит осмыслению темы любви, проблемы поиска антропологической цельности. Широкую палитру вариантов осмысления андрогинности дает модернистская литература рубежа ХIX–ХХ вв., в традиции которой вписывается творчество современного писателя Лены Элтанг. Цель – проанализировать воплощение мотива андрогина в романе Л. Элтанг «Каменные клены». Материал и методы. Работа М. Элиаде «Мефистофель и Андрогин, или Тайна целостности», исследования образа андрогина в литературе Серебряного века и философии И. А. Едошиной, Е. С. Турутиной, Н. А. Копыловой, труды Б. М. Гаспарова и И. В. Силантьева о мотивном анализе. Результаты и обсуждение. В «Каменных кленах» андрогинные мотивы проявлены в коллизиях взаимоотношений центральных персонажей Саши Сонли и Луэллина Элдерберри, сводных сестер Саши и Эдны, представлены в нескольких вариантах, включая «интерсексуальные переодевания» (М. Элиаде), жертвоприношение. Обретение любви, обеспечивающее антропологическую и онтологическую полноту бытия, сопряжено с преодолением трудностей (мотивы прохождения испытаний, разгадывания загадок, выбор суженого). Соединение двух людей в гармоничное целое передано через метафорические образы женщины и мужчины: «автор – читатель», «хозяйка гостиницы – постоялец». Л. Элтанг принципиально дистанцируется от телесной семантики мотива андрогина, актуализируя его символический смысл: соединение со второй половиной трактуется как встреча автора со своим читателем, готовым стать соавтором. Заключение. Роман Лены Элтанг «Каменные клены» вписывается в традиционную, начиная с Античности, интерпретацию образа андрогина, выражающего идею «реинтеграции противоположностей» (М. Элиаде), преодоления одиночества, обретения антропологической и онтологической полноты и целостности личности. Андрогинные мотивы раскрывают в романе темы любви и творчества. Обретение Другого и соединение с ним, подобное по сути андрогинности, дает центральным персонажам романа смысл существования.

The motive of revenge is analyzed on the basis of the French topos, considered as a space of crime and punishment. It is noted that the novel by E. T. A. Hoffmann and the novel by J. Janin are united by attention to fate as a catastrophic concept inscribed in the picture of life in France. The relevance of the study is associated with the problems of the formation of national identity, national image by romantics of Germany and France. It is shown that the German romantic, who relied on fantasy as a means of understanding and cognizing life, became a model for J. Janin in the perception of “observed material”. Special attention is paid to the artistic embodiment of life as an “ugly abyss” in which the heroines of E. T. A. Hoffmann and J. Janin find themselves. The results of a comparative analysis of the novel, the action of which belongs to the second half of the 17th century are presented in the article. But the writer discusses the morals of the heroes from the point of view of the romantic canon, and the novel, the action of which is attributed to the end of the 20s of the 19th century. The novelty of the research is connected with the fact that the drama of human existence (female) is viewed as a result of the fragility of earthly existence, the loss of faith in the rationality of the universe. This approach made it possible to analyze the national forms of romanticism, the individual approach of Hoffmann and Janin to understanding the moral and the sinful.

The motive of parthenogenesis associated with the significance of the uranian factor in the beliefs of the nomadic societies of Central Asia and in the ideological attitudes of the ruling elite is considered. It is noted that the seal of the celestial origin of the steppe rulers — from the Huns to the Turks and Mongols — acted as the guarantor of the legitimacy and sacralization of their supreme power. A comparative analysis of this phenomenon is carried out using the example of the legends about Tanshihai and Ambagan — the founders of the Xianbei and Khitan powers, as well as about Bodonchar — the ancestor of Genghis Khan. Special attention is paid to the solar myth about Alan-goa, the ancestor of the khan’s clan Borjigin, as well as the legend of the birth of Temujin with a wonderful sign of chosenness, which has analogies in the Turkic-Mongol epic legends. The novelty of the research is seen in the attraction for the analysis of oral genealogical myths of different times and the written version contained in the “Secret Legend of the Mongols” and also revealing folklore sources. It is stated that all these plots related to different eras and ethnic formations are typologically close to each other, united by a similar motive of parthenogenesis. It is concluded that this circumstance testifies to a single Tengrian dominant in the worldview and ethnocultural tradition of the nomads, which determined the relevance of the idea of the celestial genesis of the rulers of the Great Steppe and was reflected in folklore.

The article proves the importance of the philosophy of things, clothes/shoes in the literary works, scientific article, and memoirs of Viktor Petrov-Domontovych. This theme is analyzed in the context of the philosophy of clothing of Tomas Carlyle and Barbe d'Oréville. An analysis of works "The Girl with the Bear," "Doctor Seraficus," "Alina and Kostomarov," and the article "Petersburg Tales of Gogol" shows that in Viktor Petrov's works there is a complex of motives: eccentric - saint - traveler - man - villain - boots/shoes (thing) - gait - poetry. Observations of the dynamics of images in each work also revealed an important intertext: a dialogue with Georges Duhamel (the novel "The Diary of a Saint" and a theoretical essay on vers libre "Theory of Free Poem" (written with Sh. Vildrak)); intertextual connections with Honore de Balzac's novel "Seraphite"; Barbe d'Oréville's essay "Dendism and George Bremmel"; and polemic works by Ivan Vyshenskii. In the article it is also shown how these motives emerge in Victor Petrov's memoirs. It is argued that in the works by Viktor Petrov the motif of shoes/boots is one of the most important: it actualizes both the philosophy of things and the motives of the poet, vers libre, holiness, and traveler; also it should be underlined that the metonymy is the most important trope for creation of the images in the literary works by Viktor Petrov. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Введение. Эпический нарратив Багацохуровского цикла (1853–1862) основывается на архаическом мотивном фонде, что прослеживается в теме воинских коллизий. Цель и задачи исследования ― рассмотреть основные темы воинских коллизий. Для достижения поставленной цели решены следующие задачи: определение типа героя (герой-первопредок или герой-воин), обозначение функций богатырского коня и оружия, обозначение форм боя, обозначение эпического фона. Материалы и методы. В качестве материала исследования выступают песни Багацохуровского цикла. В работе применялись сравнительно-сопоставительный, текстологический, аналитический методы исследования. Результаты. Сюжеты и мотивы данной темы, по сути, являются симбиозом архаических и героических линий. Прологи песен цикла сформированы в рамках мифологической интерпретации событий, а сюжеты песен, хотя и посвящены подвигам богатырей, что определяет воинский, героический характер цикла, еще зависимы от волшебно-мифологических мотивов. В герое-воине еще прослеживаются рудименты образа героя-первопредка, что объясняет отсутствие в цикле важных звеньев героического эпоса ― таких мотивов, как чудесное рождение героя и героическое детство. Богатырский конь и оружие все еще являются предназначенными, а последнее к тому же осуществляет функцию вместилища внешней души богатыря. Эпический фон также двояк, если в прологе ― это эпоха первотворения, то в сюжете песен ― это время консолидации различных этносов. Выводы. Багацохуровский цикл эпоса «Джангар» отражает переход от «малой» эпической формы к «большой», эволюцию от первоначального ядра архаического эпоса к завершающей «концентрической» циклизации эпоса героического.