Against the background of a widespread tendency to diminish the sacred meaning of ritual actions, Terry Pratchett’s strive to shed light on the archetypal principles of mythological consciousness in contemporary folklore makes it possible to restorethe connection of the old rites, which have lost their original sense, with the worldview bases of modern society and to reacralize the profane. The Elements of mythological consciousness, manifested in ritual actions inherent in the modern functioning of English folklore, play a meaningful and compositional role in Terry Pratchett’s novels «The Reaper» (1991), «Lords and Ladies» (1992) and «Wintersmith» (2006). In Pratchett’s novels, Morris dance, which traditionally heralds the summer beginning, is balanced by a dance that marks the beginning of winter, indicating the natural cycles change. This manifests the functions of a sacred act: a dialogue between the world and a human, extracting the last from the flow of everyday life, and finalizing the routine work of a farmer. The study suggests the analysis of artistic means describing the Morris dance ritual as a marker of natural cycle changes and as evidence of a human establishing contact with natural forces, enshrined in the narrative and embodied in the dynamic form of dance. A common harvest festival turns into a Dance of the Death and a Maiden, which moves the process of harvesting and preserving the harvest into the realm of the sacred. The motive of the Death and a Maiden dance is being developed in the same compositional plane with the Morris dance motive, as an element of the narrative about the natural balance of life and death,fertility and harvest, about the cycle of the universe based on the love drive. The article examines the compositional elements of choreographic ekphrasis, highlights the significant elements of such a description, indicates the markers of the sacred and the profane, intrinsic to ritual dance in Pratchett’s novels. The conducted research allows to determine the role of dance in Pratchett’s literature work as a marker of the transition from one state to another, as well as season cycle changes., На тлі помітної тенденції популярної культури до нівелювання сакрального значення ритуальних дій, прагнення Террі Пратчетта віднайти архетипові початки міфологічної свідомості у фольклорі дозволяє відновити зв’язок таких дій зі світоглядними основами сучасності та здійснити ресакралізацію повсякденного. Елементи міфологічної свідомості, оприявнені в ритуальних дійствах, властивих модерному функціонуванню англійського фольклору, відіграють змістову та композиційну роль в романах Террі Пратчетта «Жнець» (1991), «Пані та Панове» (1992) та «Зимовий коваль» (2006). Танець «Морріс», що традиційно віщує початок літа, врівноважується, за задумом письменника, таким, що зазначає початок зими, маркуючи зміну природних циклів. Таке маркування набуває функції сакрального акту діалогу людини й світу, який вириває людину з потоку повсякденності та фіналізує її рутинну землеробську чи скотарську працю. Розвідка містить аналіз художніх засобів зображення ритуального танцю «Морріс» як маркеру зміни природних циклів та ознаки встановлення контакту людини з природними силами, закріпленого в наративі та втіленого у рухомій формі танцю. Розваги на обжинках перетворюються у танок дівчини зі Смертю, що переводить процес збору та збереження врожаю у площину сакрального. Мотив танку зі Смертю розвивається в одній композиційній площині з мотивом танцю «Морріс», як елемент наративу про природний баланс життя і смерті, родючості та врожаю, про рух всесвіту, заснований на рушійній силі кохання. В статті розглянути композиційні елементи танцювального (хореографічного) екфразису, виділені значущі елементи такого опису, окреслені маркери сакрального й повсякденного, властиві ритуальному танцю в романах Пратчетта. Проведене дослідження дозволяє визначити роль танцю в художній системі письменника як маркера переходу зі одного стану в інший та зміни природних циклів. more...