Search

У статті узагальнено бойовий досвід застосування сил і засобів органів охорони державного кордону у складі сил оборони під час відбиття збройної агресії російської федерації на території нашої держави, проведено аналіз проблемних питань, що існують під час виконання завдань, пов’язаних з обороною держави, і запропоновано можливі шляхи їх вирішення. З 2014 року накопичено значний бойовий досвід участі прикордонників у антитерористичній операції, операції Об’єднаних сил та відбитті повномасштабної збройної агресії російської федерації на території нашої держави, який потребує глибокого аналізу, вивчення та впровадження. Узагальнення та впровадження бойового досвіду дозволяє підвищити ефективність підготовки та застосування сил і засобів, знизити ризики повторення помилок, збільшити шанси досягнення позитивного результату. Відповідно до зазначеного, глибокий критичний аналіз бойового досвіду минулого і впровадження його позитивних елементів необхідно розглядати як одне з головних завдань підготовки особового складу. Зроблено висновок, що аналіз та узагальнення досвіду участі прикордонників у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації у період дії воєнного стану ще не мають системного характеру, потребують узагальнення та впровадження. Матеріали аналізу базуються на попередніх публікаціях, в яких автори дослідили проблемні питання, що знижують ефективність взаємодії підрозділів Державної прикордонної служби України з військовими формуваннями та правоохоронними органами сил оборони під час виконання завдань з оборони держави, запропоновали можливі шляхи їх вирішення, і є логічним їх продовженням. За результатами аналізу виконання завдань, що покладено на прикордонні підрозділи в умовах відбиття збройної агресії, визначено чимало проблемних питань, які стосуються: організаційно-штатної структури підрозділів, що виконують завдання на лінії зіткнення; забезпечення підрозділів озброєнням і технікою; ротації (відновлення боєздатності); бойової підготовки особового складу та його морально-психологічного забезпечення (мотивації). Наявність зазначених проблемних питань призводить до зниження якості виконання бойових завдань, а іноді може спричинити зрив їх виконання. Запропонований аналіз спрямований на впровадження змін у діяльність органів управління Державної прикордонної служби України щодо покращення (нарощування) спроможностей органів та підрозділів через: удосконалення актів організаційно-розпорядчого характеру з планування і застосування сил та засобів Державної прикордонної служби України в операціях (бойових діях), організації та проведення підготовки особового складу (підрозділів), всебічного забезпечення тощо; використання бойового досвіду в освітньому (навчальному) процесі для вдосконалення навченості особового складу під час застосування та організації всебічного забезпечення.

Статтю присвячено загальній проблемі реформування сектору безпеки і оборони України. Керівні документи з питань національної безпеки держави містять основні вимоги до реформування сектору безпеки і оборони України, визначають раціональне використання наявних сил та засобів щодо забезпечення достатнього рівня воєнної безпеки держави. Практичне розв'язання зазначеної проблеми потребує розроблення принципів спільного застосування силових і несилових суб’єктів сектору безпеки і оборони України, підвищення рівня їх живучості в умовах впливу воєнних загроз, удосконалення методологічного апарату визначення цілей і завдань цим суб’єктам, а також оцінювання ефективності їх досягнення (виконання). За основу прийнято Концепцію забезпечення національної стійкості, схвалену Указом Президента України від 27.09.2021 № 479. Цю концепцію спрямовано на підвищення рівня стійкості системи державного управління, суспільства та України загалом. Водночас принципи та цілі, що задекларовані у Концепції національної системи стійкості, дублюють деякі принципи функціонування системи забезпечення національної безпеки, не враховують принципу превентивності в організації протидії воєнним загрозам. У прийнятій Концепції недостатньо розглянуто принцип оборонної достатності, що передбачає фінансування та підтримання оборонного потенціалу держави на рівні, достатньому для відсічі і стримування збройної агресії проти України, з урахуванням поточного стану і перспектив розвитку безпекового середовища у світі та регіоні довкола України. Завдання щодо виявлення негативних тенденцій розвитку безпекового середовища та мінімізації їх впливу на рівень забезпечення воєнної безпеки держави доцільно формулювати у Щорічному посланні Президента України до Верховної Ради. Потребує формалізованого представлення цільова функція національної системи стійкості, яка б враховувала часові та ресурсні обмеження на її функціонування.

У статті проаналізовано наявні елементи методичного апарату формування раціонального варіанта системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки, а також з метою реалізації умов “раціональності” функціонування системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки та критеріїв оцінки інформації. Визначено, що обстановка є результатом (похідною від) взаємодії чотирьох структурних елементів: зовнішнього середовища (наявність загроз безпеці державного кордону); сил і засобів прикордонних підрозділів; складових сил безпеки і оборони; стану охорони державного кордону та результатів оперативно-службової діяльності. Виконано емпіричний аналіз спроможності кожного елемента системи своєчасно виявляти інформаційні ознаки, які надають можливість сформувати загальну картину про обстановку ділянки відповідальності прикордонного загону. Визначено, що критерієм (“мірилом”) оцінювання якості прийнятих рішень щодо організації охорони державного кордону та в подальшому її побудови доцільно використовувати термін “гарантія недоторканності державного кордону”, яка буде забезпечена за умови отримання найвищої підсумкової оцінки рішення. Такий науково-практичний метод (за кластерним способом поділу ділянок кордону) надає можливість розрахунку найбільш доцільної побудови охорони ділянок відповідальності залежно від наявних сил та засобів системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки, особливостей ділянки місцевості прикордонного підрозділу, а також визначати необхідний якісний склад сил та засобів охорони державного кордону. Запропоновано логічну схему використання наявного та удосконаленого науково-теоретичного апарату, що у подальшому надає можливість розробки методики формування раціонального варіанта системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки з урахуванням сучасних умов.

На основі опрацювання доктринальних публікацій НАТО та Сухопутних військ США, бойового досвіду сил оборони України було виявлено та систематизовано нові для діяльності вітчизняних органів військового управління раціональні принципи, прийоми та процедури, які доцільно впровадити у відповідні стандарти з управління військами. Показано, що, з метою мінімізації впливу невизначеності та мінливості обстановки у сучасній війні, під час ведення операцій потрібно покладатися насамперед на принципи, а не на плани, оскільки плани швидко “застарівають” і потребують коригувань. Підкреслюється, що в державах-членах НАТО командири та органи управління всіх рівнів застосовують процедуру оцінювання (Assessment), під якою розуміється порівняння прогнозованих результатів з реальними подіями з метою визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов. Вона є безперервною, спрямовує усі функції операційного процесу, завершує кожну операцію чи фазу операції та застосовується в кожній ланці управління. На жаль, процедура оцінювання, як методика, яка б використовувалася для безперервного коригування плану операцій, доктринальними документами сил оборони України наразі не визначена. Показано, що наявна методика Assessment достатньо повно викладена в публікаціях НАТО та держав-членів НАТО, однак вона подається не завжди структуровано, а сприйняття її суті та змісту ускладнюється спеціальними термінами, які не завжди мають відповідності в українській військовій термінології. Зазначені обставини спричинили необхідність удосконалити наявну методику за рахунок алгоритмізації її змісту, а також забезпечення семантичної інтероперабельності (тлумачення базових принципів і понять) у сфері планування сухопутних операцій. Для наочності приводиться актуальний для російсько-української війни приклад розроблення фрагмента методики оцінювання. Розкрито, що основою методики Assessment є формалізована модель оцінювання, яка базується на експертному виборі показників ефективності та індикаторів цих показників. Якість вибору залежить від компетентності, креативності та, головне, практичного досвіду тих, хто планує. Завжди існує ризик необ’єктивності експертних оцінок, тому використання зазначеної методики не означає, що результати воєнних дій є математично детермінованими. Отже, командири та офіцери штабу мають застосовувати логічні судження до математичних результатів процедури оцінювання, щоб оцінити прогрес максимально цілісно. У результаті командир отримує як математично чіткий аналіз, так і висновки експертів, щоб комплексно та всебічно оцінити прогрес, що сприятиме адекватності його рішень в умовах мінливої обстановки. Зроблено висновок, що реалізація методики Assessment сприятиме підвищенню спроможності органів управління оцінювати прогрес ведення воєнних дій та скеровувати плани цих дій відповідно до змін умов обстановки. Також її використання може підвищити оперативну та тактичну сумісність підрозділів сил оборони України з підрозділами держав-членів НАТО під час планування спільних операцій.

Автомобільна техніка (АТ) Державної прикордонної служби України (ДПСУ) є одним з головних споживачів нафтопродуктів. Для більшості АТ підрозділів охорони кордону традиційним моторним паливом є бензин. Збільшення кількості цієї АТ призводить до зростання споживання нафтопродуктів, незважаючи на вдосконалення конструкцій транспортних засобів щодо економічності використання палива. Тому в підрозділах охорони кордону йде напружений пошук альтернативної заміни традиційним моторним паливам. Аналіз наукової літератури з вирішення проблеми зменшення матеріальних витрат на експлуатацію АТ органів Держприкордонслужби, наявних науково-дослідних робіт і публікацій дозволяє зробити висновок, що дійсно існують об’єктивні невідповідності між практичними потребами щодо зменшення матеріальних витрат на експлуатацію АТ органами Держприкордонслужби та можливістю використовувати як пальне суміші рідкого палива та скрапленого природного газу (СПГ). З проведеного аналізу наявних на ринку України газобалонних систем живлення було встановлено, що для переобладнання автомобілів можна використовувати чотири газобалонних системи живлення, а саме ALEX (вітчизняного виробництва) та її аналогів закордонного виробництва: Tomasetto (італійського виробництва), STAG (польського виробництва) та Atiker (турецького виробництва). Для вибору кращої з них було проведено розрахунок техніко-економічної ефективності зразка за співвідношенням вартість / якість, яка оцінюється коефіцієнтом рівня їх співвідношення. За результатами проведених розрахунків дійшли до висновку, що переобладнання автомобільної техніки для роботи на СПГ потрібно здійснювати газобалонною системою живлення Tomasetto (виробництва Італії). Розрахунок техніко-економічного ефекту від застосування бензогазових сумішей як пального для АТ підрозділів прикордонного загону показав, що у разі використання замість рідкого палива СПГ запас ходу АТ збільшився на 81–96 % при повній одній заправці, а затрачені на встановлення газобалонних систем живлення матеріальні засоби повністю себе окуплять протягом 5–11 місяців. Отже, отримані наукові результати дозволяють вирішити чимало практичних питань щодо підвищення ефективності використання АТ органами Держприкордонслужби під час виконання оперативно-службових завдань з охорони і оборони державного кордону України.

У науковій статті подано обґрунтування вперше розроблених алгоритму та методики побудови системи забезпечення запобігання загрозам у прикордонній сфері. Запропонована методика надає можливість побудувати систему запобігання загрозам у прикордонній сфері за рахунок своєчасної оцінки та виявлення стану загострення обстановки (на основі наявної випереджувальної інформації) і переходу її у стан загрози, та формування інформаційних потоків до системи утворення прикордонної політики держави. Алгоритм запропонованої методики висвітлює комунікаційну сукупність двох підсистем: “Інформаційно-аналітичної підсистеми запобігання загрозам у прикордонній сфері” та “Підсистеми реалізації заходів запобігання загрозам у прикордонній сфері”, що загалом формують структуру системи забезпечення запобігання загрозам у прикордонній сфері. За умови, що запобігання виявленим загрозам можливе лише у разі прийняття додаткових рішень на державному рівні управління або за рахунок законодавчих змін (“важелів впливу”) така комунікація надає можливість реалізації доповідей до системи утворення прикордонної політики держави щодо застосування додаткових сил і засобів тощо. Для своєчасного прийняття рішень щодо протидії зростанню загрози запропоновано використання добре апробованого методичного апарату, який надає можливість своєчасно виявити та прогнозувати ступені загострення обстановки у прикордонній сфері на період виконання рішення з урахуванням можливості переростання процесів загострення обстановки у більш небезпечні стани. Варіанти комбінацій ознак загострення обстановки за класичним підходом розглядаються як багатовимірні одиниці, що дозволяє використовувати відомий у таксономії підхід до оцінки багатовимірних об’єктів, доопрацювавши ідею вимірювання таксономічної відстані з урахуванням специфіки завдань оцінки ступеня рівня загострення обстановки та її переходу у стан “загроза” в комплексному варіанті оцінки стану прикордонної безпеки. Саме кінцева інформація про загрози та ризики є “матеріалом” для проведення аналізу та формування пропозицій щодо організації охорони (оборони) державного кордону і прикордонної політики в державі загалом, що обґрунтовує необхідність впровадження системи оцінювання (відповідних показників і критерію) якості кінцевої інформації.

За результатами аналізу зроблено висновок, що під час підготовки та прийняття управлінських рішень, які пов’язані з моделюванням процесів, що відбуваються в органі охорони державного кордону, класичні засоби оцінювання внутрішніх ризиків не можуть бути адекватно застосовані. У статті запропоновано методичний апарат оцінювання внутрішніх ризиків під час планування процесів в органах охорони державного кордону, в основу якого покладено технологію, що базується на нечітко-множинному підході. Саме цей підхід надасть начальнику органу охорони державного кордону та його органам управління засоби обробки якісних вербальних тверджень стосовно внутрішніх ризиків, які мають місце в процесах, що плануються. Запропонований методичний апарат включає низку етапів і процедур, основними з яких є: побудова формальної моделі показників невизначеності, вибір значень лінгвістичних змінних, визначення набору ієрархічних систем показників, визначення пріоритетів, ваги та значимості показників, класифікація значень показників, ідентифікація значень системи первинних показників та системи контрольних показників, розрахунок кількісних значень можливостей і ризиків, визначення ступеня часткових, цільових та інтегральних ризиків та можливостей, визначення порівняльних показників. Для визначення цільових показників у дослідженні використано концепцію потрійного обмеження “результат – час – ресурси”. Показники другого рівня ієрархії є сукупністю значущих показників, що відображають специфіку процесу, який досліджується. Показники третього ієрархічного рівня сформовані системою первинних показників, на підставі яких формуються значення системи контрольних показників. Для обґрунтування рішення щодо запровадження процесу, що реалізується в органі охорони державного кордону, як критерій відбору у дослідженні введено категорію “потенціал процесу”, що визначається за результатами оцінки можливостей та ризиків шляхом їх зіставлення. Позитивне значення потенціалу свідчить про можливість і доцільність здійснення процесу, і навпаки – негативне значення потенціалу свідчить про необхідність проведення додаткового аналізу, за результатами якого приймається відповідне управлінське рішення. Запропонований методичний апарат дозволяє отримати кількісні значення ризиків і можливостей процесів, що реалізуються в ООДК. Якщо показники виражені не тільки у кількісній, а й у якісній формі, то можна зробити висновок (припущення) про успішність того або іншого процесу.

Бойові дії на сучасному полі бою мають характерні особливості, а саме застосування різноманітних високотехнологічних засобів розвідки у поєднанні з широкими можливостями впливу між протиборчими сторонами на мобільність та маневр військами (силами), шляхом руйнування (знищення) важливих комунікаційних об’єктів, дорожньої інфраструктури, до яких належать стаціонарні та тимчасові переправи (мости) та ін. Специфіка ведення бойових дій, використання новітніх засобів розвідки та ураження противника на теренах України мають враховувати особливості застосування інженерних засобів в ході виконання заходів інженерної підтримки мобільності військ (сил) з врахуванням усього спектру сучасних засобів ураження, прийомів та форм застосування підрозділів противника під час ефективного подолання водних перешкод нашими військами та забезпечення при цьому належного рівня живучості переправ. У статті на основі традиційних заходів захисту переправ та із урахуванням досвіду (особливостей) бойових дій проведено аналіз існуючих способів виконання основних завдань інженерної підтримки мобільності військ (сил) в умовах подолання водних перешкод і запропоновано низку дій щодо удосконалення організаційних та інженерно-технічних заходів, які спрямовані на підвищення живучості переправ. Стаття розкриває ефективні організаційні та інженерно-технічні заходи, які спрямовані на підвищення живучості переправ, зокрема, застосування інженерних засобів імітації, маневр переправами, їх розосередження, створення хибних ділянок переправ, введення у склад переправних підрозділів аеророзвідувальних груп, збільшення стійкості переправних засобів за рахунок внесення змін в їх конструкцію та впровадження низки обов’язкових організаційних заходів у алгоритм підготовки розрахунків, безпосереднього застосування та прикриття переправних засобів.

Аналіз динамічної обстановки, яка склалася в поточний період ведення бойових дій та може продовжитися у прогнозованому майбутньому, виявляє об’єктивну потребу в забезпеченні надійного управління підлеглими підрозділами з метою оперативного реагування на зміни обстановки, впорядкування взаємодії з органами державної влади, силами безпеки та оборони тощо. Зазначені умови виявляють потребу у комплектуванні штабів прикордонних підрозділів, які знаходяться в оперативному підпорядкуванні, офіцерами з відповідною фаховою підготовкою і наявним практичним досвідом щодо організації та ведення бойових дій (оборонного або наступального характеру) у складі військових об’єднань, які (офіцери) орієнтуються в порядку та особливостях прийняття та реалізації штабами ЗСУ управлінських рішень. У статті подано алгоритм задекларованої методики, яка надає можливість реалізації відбору претендентів для комплектування управлінськими кадрами штабу органу охорони державного кордону. Обґрунтовано використання відповідних критеріїв для відбору претендентів та оцінки їх (претендентів) потенційних можливостей щодо виконання функцій на керівних посадах штабу органу охорони державного кордону в різних умовах обстановки. Отримані результати надають можливість сформувати логічні вимоги та практичні рекомендації для подальшого оцінювання та відбору претендентів на заміщення конкретизованих вакантних посад штабу органу охорони державного кордону (формування потенційного кадрового резерву). Зроблено висновок, що отримана методика надає можливість забезпечити прогнозовану якість прийнятих рішень і, відповідно, ефективність реалізації оперативно-службової діяльності прикордонних підрозділів у різних умовах обстановки в майбутньому. Акцентовано на необхідності в подальшому розробити відповідне програмне забезпечення.

У статті проведено аналіз проблемних питань, що виникають під час участі прикордонних підрозділів у виконанні завдань, пов’язаних з обороною держави, у складі сил оборони та знижують ефективність взаємодії. За результатами аналізу історичного досвіду участі прикордонників у війнах та збройних конфліктах зроблено висновки, що відсутність усталених доктринальних положень щодо їх застосування у війнах та збройних конфліктах на практиці незмінно призводила до їх збільшення під час військових конфліктів порівняно з планованими в передвоєнний період; на період воєнних дій завдання прикордонникам, як правило, не було сформульовано і це призводило до того, що з початком воєнних дій завдання їм ставилися спонтанно, без урахування бойових можливостей і специфіки підготовки; на початковому етапі практично всіх війн і збройних конфліктів спостерігалась слабка взаємодія між армійським і прикордонним командуванням, у результаті чого прикордонні формування часто перебували у подвійному підпорядкуванні, що значно знижувало ефективність їхнього застосування. Історичний досвід застосування прикордонних підрозділів у війнах, збройних конфліктах вплинув на теорію і практику забезпечення безпеки державного кордону та розвиток прикордонного відомства. З урахуванням загроз у воєнній сфері було зроблено важливі висновки та проведено певні заходи з покращення бойової спроможності Державної прикордонної служби. На жаль, виявлені проблемні питання та прорахунки не було усунуто в повному обсязі. Цей висновок підтверджує сучасний досвід застосування прикордонних підрозділів під час проведення антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил та досвід їхньої участі у відбитті повномасштабної збройної агресії росії на територію України. Зокрема, збройна агресія росії проти України викрила недоліки в реформуванні прикордонного відомства і прогалини у нормативно-правових актах у сфері оборони держави, що призводить до того, що сьогодні прикордонне відомство має коло невирішених проблем з питань забезпечення безпеки ДК і участі в обороні держави. У статті порушено зазначені проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення. Зазначене дозволить: розподілити функції (завдання), повноваження та відповідальність між складовими сил оборони; виключити дублювання функцій (завдань), чітко розмежувати їхні сфери дій; підвищити обґрунтованість і оперативність прийняття рішень на застосування сил оборони; забезпечити чітке і безперервне управління силами оборони, організацію та підтримання між ними безперервної взаємодії.

У статті узагальнено результати проведеного аналізу та оцінювання ефективності діяльності управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України. Для оцінювання використовували три підходи, що мають свої переваги та обмеження: компетентнісний, використання робочого часу та інтегративний. Надалі на підставі прикладного дослідження з використанням компетентнісного підходу та оцінювання використання робочого часу зроблено висновки про ефективність діяльності управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України. Дослідження проведено протягом 2020–2022 років на базі факультету підготовки керівних кадрів під час опанування слухачами факультету дисциплін управлінського спрямування. У дослідженні брали участь близько 100 слухачів, які до вступу в Національну академію Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького були менеджерами тактичного рівня управління і представляють майже всі управлінські посади. Під час дослідження було проведено обробку отриманих емпіричних даних, їх систематизацію та наочно подано у формі діаграм, а також зроблено їх кількісний опис за допомогою основних статистичних показників. У результаті дослідження було зроблено такі висновки: сьогодні компетенції управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України розвинені, як правило, на середньому рівні, тому правомірно припустити про наявні резерви їх розвитку; структура робочого часу управлінського персоналу, особливо лінійних керівників, не оптимальна і потребує вдосконалення; існують резерви щодо використання управлінським персоналом сучасних технологій тайм-менеджменту. Також було виявлено чинники, що впливають на розвиненість компетенцій та використання робочого часу. Зокрема, на розвиненість компетенцій впливає зміст управлінського освіти, а на використання робочого дня – стаж роботи, чисельність підлеглих, особливості освіти. Це дослідження є одним з етапів оцінювання ефективності діяльності управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України. Для отримання більш об’єктивної оцінки необхідно зіставляти розвиненість компетенцій управлінського персоналу та використання ними робочого дня з ефективністю діяльності відповідного органу Державної прикордонної служби України.

У статті подано процедуру застосування інструментарію теорії нечіткої логіки, а саме лінгвістичних функціональних перетворювачів, для вирішення прикладних завдань з організації окремих аспектів експлуатації колісних машин в органах охорони державного кордону. Розглянуто питання щодо прийняття управлінських рішень на застосування транспортних засобів із урахуванням їх показників прохідності та характеристики опорної поверхні. Вхідними лінгвістичними змінними в роботі обрано показники, які характеризують опорну поверхню на ділянці застосування машин – коефіцієнт зчеплення, коефіцієнт опору коченню, ухил опорної поверхні та коефіцієнт опору дороги. Вихідними лінгвістичними змінними обрано види машин за рівнем їх прохідності. Діапазони значень кожної з лінгвістичних змінних описано кількома термами, а також визначено точні межі фізичних значень усіх термів. У роботі сформовано систему продукційних правил, які визначають співвідношення між вхідними і вихідними лінгвістичними змінними. Наведено приклад застосування запропонованої процедури для вирішення конкретного завдання, зокрема показано послідовність підбору вихідних даних, визначення конкретних значень ступенів належності характеристик опорної поверхні відповідним термам, процес застосування продукційних правил, процес обчислення чіткого значення вихідної змінної. Запропонована процедура не складна для застосування в умовах безпосередньої організації оперативно-службової діяльності, досить стійка до неточних вхідних даних, передбачає обробку невеликої кількості даних, враховує досвід відповідних фахівців-експертів, ґрунтується на природній мові людського спілкування, дозволяє отримати посадовим особам органів охорони державного кордону обґрунтовані підстави для прийняття управлінського рішення на раціональне застосування техніки.

Сьогодні у телекомунікаційних мережах досить широко використовуються механізми забезпечення якості обслуговування, а безпосередньо якість обслуговування досягається впровадженням правил Quality of Service, які визначають тип трафіку та помічають його фрейми певними значенням. Класифікація трафіку може здійснюватися на вхідних портах комутаційних пристроїв, а саме: вхідними значеннями Class of Service, Multiprotocol Label Switching EXP, Differentiated Services Code Point, IP Precedence, Access Control Entries. Отже, існує низка механізмів, які дозволяють реалізувати цю пріоритезацію, проте визначені підходи більш придатні до мережі “Інтернет” та не враховують специфіку роботи корпоративних телкомунікаційних мереж зі специфічними інформаційними потоками, які не притаманні загальним інформаційним потокам телекомунікаційних мереж загального користування. Тому існує проблематика визначення пріоритетів потоків даних корпоративної телекомунікаційної мережі Державної прикордонної служби України. Стаття присвячена саме питанню використання списків управління доступом для забезпечення якості обслуговування телекомунікаційної мережі ДПС України та визначенню підходу по формування показників інформаційних потоків телекомунікаційної системи ДПС України для проведення експертного опитування щодо визначення пріоритетів інформаційних потоків з використанням методів кластерного аналізу. Сформовано процес виконання кластерного аналізу для розв’язання задачі по зменшенню кількості інформаційних потоків для формування анкети експертного опитування. Запропонований підхід щодо визначення пріоритетів інформаційних потоків перш за все врахує особливість функціонування телекомунікаційної мережі ДПС України з огляду на забезпечення передачі різнорідних інформаційних потоків з визначеними експертами їх значимості.

Con el objetivo de identificar la labor educadora en materia de salud realizada por las divulgadoras sanitario-sociales de las Cátedras Ambulantes de la Sección Femenina en la provincia de Huelva durante el periodo de 1956 a 1977, se ha realizado este estudio histórico, consultando fuentes primarias encontradas en el Archivo Histórico Provincial de Huelva. A través del Programa de Puericultura e Higiene, el curso de Madres Ejemplares, el curso de Socorrismo y otras acciones específicas se pretendió mejorar la Higiene y la Salud Pública en los 61 municipios donde la cátedra llegó, alcanzando con sus actuaciones a gran parte de la población de estas zonas rurales. Las principales destinatarias fueron las mujeres, pero los hombres también participaron en esta formación, recibiendo cursos de Higiene. La divulgadora de la Cátedra Ambulante contó con el apoyo de otros agentes sanitarios en su labor educadora, principalmente, el médico de la localidad, el practicante, o personal sanitario de empresas de la zona. La elevada asistencia y motivación por el programa de Educación para la Salud estuvo impulsado por la aplicabilidad del aprendizaje en lo cotidiano para satisfacer la necesidad de mejorar el estado de salud en un medio con escasos recursos.

The 1973 military coup in Chile was one of the most violent in Latin America. In an environment of high political polarization and poor economic indicators, the Chilean Armed Forces overthrew President Salvador Allende. There is extensive literature discussing the political and institutional causes of the military coup without much reference to the characteristics of public opinion. Based on surveys conducted in 1972 and 1973, we evaluated support for a military government and the Armed Forces’ image in a context of high political upheaval. We found that months before the military coup, about 25% supported a military government and the Armed Forces also had broad popular support, being perceived as reliable and politically neutral actors. Although there is some consensus on the insurrectionary character of the Armed Forces before the military coup, we conclude that this image was far from being reflected in public opinion.

Більшість управлінських рішень начальниками органів охорони державного кордону приймаються в умовах ризику, що обумовлено багатьма чинниками, зокрема відсутністю достатньої інформації про сфери діяльності, наявністю суперечливих тенденцій, елементами випадковості тощо. У цих умовах виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, підвищується імовірність появи негативних наслідків. Це стосується як критичних ситуацій, коли ризики найбільш “яскраві” і очевидна необхідність їхнього обліку для вироблення стратегії дій з подолання такої критичної ситуації, так і в ситуаціях стабільного функціонування і навіть розвитку, коли потрібно приймати відповідні рішення, що стосуються поточної та перспективної діяльності органу охорони державного кордону. Зі сказаного випливають вимоги до керівництва органу охорони державного кордону та його управлінського особового складу щодо розширення та поглиблення знань з методології управління ризиками. Відповідно до зазначеного у статті акцентовано на формуванні загальної структури науково-методичного апарату управління внутрішніми ризиками, що містить: вимоги до управління ризиками, принципи та функції управління ризиками, моделі та методи, що використовують у системі управління ризиками. Для формування системи вимог, що висувають до управління ризиками, у дослідженні було проведено експертне опитування, до якого були залучені офіцери-аналітики, які згідно зі своїми функціональними обов’язками аналізують ризики, і науково-педагогічний склад кафедр Національної академії Державної прикордонної служби України. Частину зазначених вимог надалі буде використано для верифікації і компаративного аналізування удосконаленого науково-методичного апарату. Ефективне функціонування системи управління ризиками вимагає дотримання певних принципів, які мають бути закладені в неї на етапі її проєктування та побудови. Досліджуючи внутрішні ризики в діяльності органу охорони державного кордону, пропонується принципи управління ризиками поділити на системні та специфічні. Системні принципи обумовлені загальносистемними процесами, а специфічні визначаються основними цілями та специфікою управління ризиками. Зміст процесу управління ризиками становлять функції у загальному циклі управління ризиками, основними з яких є: прогнозування; організація; регулювання; координація; мотивація; контроль. Цикл управління ризиками має містити виконання таких процедур: планування; ідентифікація; якісна та кількісна оцінка внутрішніх ризиків; планування реагування на ризик; моніторинг і контроль ризиків. Отримані під час дослідження результати дозволять сформулювати необхідну перспективну парадигму управління внутрішніми ризиками та побудувати модель раціонального управління ризиками, яка відповідатиме вимогам, що висувають, і принципам управління ризиками.

У статті проведено аналіз розвитку національного та регіонального прикордонного безпекового середовища провідних держав світу та оцінено можливість використання досвіду його формування в Україні. За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки: розвиток прикордонного безпекового середовища держав світу відбувається під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх умов і факторів, він виявляється у пошуку та встановленні раціонального балансу між бар’єрною та контактною функціями державних кордонів, створенні для цього необхідних спроможностей системи забезпечення прикордонної безпеки; забезпечення прикордонної безпеки здійснюється шляхом вжиття комплексу заходів різного характеру, повноваження із забезпечення прикордонної безпеки можуть покладатися на декілька відомств, серед яких зазвичай одне визначається головним (координаційним); повномасштабна збройна агресія російської федерації зумовлює необхідність урахування впливу загроз воєнного та терористичного характеру; зважаючи на активізацію євроінтеграційних та євроатлантичних процесів України, актуальності для неї набуває врахування багаторічного досвіду формування та розвитку регіонального прикордонного безпекового середовища Європейського Союзу, зокрема, Шенгенської зони; у контексті євроінтеграції важливою є повноцінна структурна та функціональна імплементація в Україні єдиного механізму реалізації прикордонної політики ЄС – “європейського інтегрованого управління кордонами”; у цих умовах необхідно провести фундаментальний реінжиніринг національної системи інтегрованого управління кордонами на організаційно-технологічній базі системи EUROSUR (або її аналогу); під час формування перспективної системи забезпечення прикордонної безпеки як механізму розвитку безпекового середовища держави доцільно врахувати: необхідність забезпечення її адаптивності до істотно диференційованих умов прикордонного безпекового середовища (потреби забезпечення можливості виконання функцій правоохоронного, оборонного та спеціального характеру); необхідність створення відповідних спроможностей органів Держприкордонслужби у контексті функціонування національної системи стійкості та всеохопної оборони держави; планової “вбудови” її національної системи прикордонної безпеки у регіональну систему прикордонної безпеки ЄС, забезпечення інтероперабельності (на семантичному, правовому, організаційному і технічному рівнях) для майбутньої оперативної та технічної взаємодії між системами інтегрованого управління кордонами України та ЄС.

У статті досліджено особливості практики застосування БПЛА підрозділами МВС у сучасних умовах ведення війни. Зазначено, що безпілотні літальні апарати були “зірками” українських полів битви з початку війни, виявляючи та знищуючи російські сили. Україна вже давно використовує БПЛА, щоб спробувати досягти технологічної переваги, оскільки вона воювала як аутсайдер проти підтримуваних росією сепаратистів у війні на Сході України. Перед вторгненням росії у лютому 2022 року українські військові купили дрони Bayraktar TB2 турецького виробництва, найбільш смертоносні безпілотні апарати в арсеналі країни. Вироблений турецькою компанією Baykar, Bayraktar TB2 є найбільшим дроном, який, як відомо, використовували українські сили для виконання місій спостереження та нанесення точних ударів за допомогою бомб з лазерним наведенням. Після вторгнення росії Сполучені Штати та європейські союзники подарували Україні ударні та спостережні БПЛА, зокрема Switchblade, американський боєприпас, який літає над полем бою, доки танк або інша ціль не потрапляє в поле зору, а потім пірнає вниз, щоб підірвати його. На Сході України БПЛА стали всюдисущими з українського боку, переважаючи, за словами солдатів, російський арсенал безпілотних літальних апаратів. Майже повністю БПЛА замінили розвідувальні патрулі та використовуються щодня для скидання боєприпасів. Використання БПЛА, оснащених оптичними чи телевізійними камерами, допомагає правоохоронним органам бути більш продуктивними. Технологія БПЛА і камер надає можливість керівникам підрозділів мати більше інформаційних даних і вчасно реагувати на зміну оперативної ситуації. Повітряні спостережні пункти також дозволяють максимально точно оцінити та реконструювати місця після аварії або місця злочину, щоб дозволити зрозуміти графік подій для кожного випадку. Прикордонники – одна зі складових Сил оборони України. Вони перші на державному кордоні і разом з іншими українськими захисниками продовжують давати потужну відсіч агресору. Наразі прикордонники в захисті кордону, зокрема на ділянці з росією та білоруссю, і на лінії фронту активно використовують безпілотні літальні апарати. У статті також акцентовано, що аеророзвідка прикордонників не тільки здійснює моніторинг обстановки, а й вистежує ворога та корегує вогонь артилерії на місця розміщення ворожої техніки та живої сили.

Удосконалено науково-методичний апарат планування оперативно-службової діяльності шляхом поєднання підходів до планування на основі результатів, застосування методології планування на основі спроможностей, орієнтованого на загрози, методології аналізу ризиків і бюджетного планування, що забезпечує одержання нових якісних характеристик процесу планування. У процедурах науково-методичного апарату враховано зміни в послідовності та термінах фінансового планування з використанням програмно-цільового методу, впроваджено нові підходи до обґрунтування потреб через забезпечення необхідних оперативних і тактичних спроможностей Державної прикордонної служби України, нові підходи до обґрунтування та оцінювання ефективності фінансування, умови оперативно-службової діяльності та способи виконання завдань, що забезпечує прямий зв’язок між плануванням діяльності відомства, його фінансуванням і змістом державних цільових програм. Головною складовою науково-методичного апарату планування оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України є визначення результативності діяльності для кожного рівня управління. Науково-методичний апарат планування оперативно-службової діяльності забезпечує обґрунтування заходів оперативно-службової діяльності, обсягу фінансування за рахунок дослідження його залежності від необхідних оперативних і тактичних спроможностей Державної прикордонної служби України та її структурних підрозділів. Вимоги до спроможностей дозволяють опрацьовувати розрахунки потреб в озброєнні, техніці, технічних засобах охорони державного кордону, інших матеріальних засобах, коштах на їх придбання з метою забезпечення виконання функцій оперативно-службової діяльності для обґрунтованого формування кошторисів регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, що і визначає сутність розрахунково-аналітичного методу фінансового планування. На цій основі формуються пропозиції щодо розподілу фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечується адаптивне планування оперативно-службової діяльності.

Одним з основних завдань підрозділів Державної прикордонної служби України у складі сил оборони є участь у проведенні протидиверсійних заходів. Для ведення розвідувально-підривної діяльності у прикордонних районах противник постійно вдається до спроб закидання диверсійно-розвідувальних груп, які прагнуть завдати раптових ударів шляхом нальотів, засідок, пошкодження або знищення критично важливих цивільних і військових об’єктів, а у разі настання несприятливих умов надійно переховуються. Попри невеликі сили, що застосовуються, диверсійні формування за відповідної їх підготовки здатні завдати суттєвих втрат нашим військам і об’єктам інфраструктури держави. Тому успішні протидиверсійні операції є однією з умов забезпечення виконання завдань з відсічі збройної агресії росії проти України. У статті окреслено актуальність питання та необхідність наукового пошуку перспективних способів визначення спроможностей підрозділу охорони державного кордону та необхідної кількості сил і засобів для виявлення диверсійно-розвідувальних груп противника в районі проведення спеціальних (пошукових) дій. Авторами статті проведено дослідження, результати якого подано у вигляді розробки відповідної методики, яка полягає у визначенні вірогідності й необхідної кількості сил і засобів для гарантованого виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника під час проведення підрозділом охорони державного кордону спеціальних дій з пошуку в заблокованому районі. Ця методика передбачає визначення таких показників, як: вірогідність виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника запланованим складом сил і засобів під час проведення пошуку в заблокованому районі; необхідна кількість сил і засобів для виявлення в ньому противника з необхідною вірогідністю. Визначення зазначених показників створює наукове підґрунтя для аргументації правильності прийняття управлінського рішення начальником підрозділу охорони державного кордону.

Метою статті є проведення дослідів із замоченою основою та визначення коефіцієнта умов роботи для підошви квадратного фундаменту залежно від глибини шару ґрунту. У сучасних умовах реконструкція та будівництво будинків і споруд спеціального та військового призначення, можуть проводитись на слабких ґрунтах. До того ж у цих ґрунтах можуть бути високі ґрунтові води, протікання із водопроводу, каналізації, які можуть замочувати основу фундаменту. Тимчасові підземні води та повільне зниження рівня ґрунтової води (підтоплення) можуть призвести до створення вогкості в підземних приміщеннях будинків і споруд спеціального та військового призначення або навіть до їх затоплення. Волога під впливом капілярних сил може підніматися вгору до нещільності мурування, що спричиняє вогкість у нижніх поверхнях будов. Усе це погіршує санітарні умови приміщень, а іноді викликає необхідність вжиття термінових заходів для водозахисту. Особливо гостро проблема захисту будівель від затоплення постає на ділянках, де під час проєктування та будівництва рівень ґрунтової води був значно нижчий від рівня підошви фундаменту, через що серйозний водозахист не передбачався, а в роки експлуатації він значно наблизився до поверхні внаслідок підтоплених територій. Якщо ж підземні води мають агресивні властивості відносно будівельних матеріалів, то інтенсивність руйнування фундаментів та інших частин будівлі різко зростає. За експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об’єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок відповідає начальник квартирно-експлуатаційної служби (КЕС). У разі появи в конструкціях будівель, споруд, приміщень будь-яких дефектів конструкцій, начальник КЕС зобов’язаний негайно забезпечити огляд дефектних конструкцій відповідними фахівцями військової частини, вжити заходів з усунення недоліків, якщо виникли аварійні ситуації. У статті розглянуто експериментальне дослідження осідання фундаменту на замоченій основі І типу та визначено зміну величини коефіцієнта умов роботи залежно від тиску на підошві фундаменту та глибини шару просадочного ґрунту.

Тимчасова окупація російською федерацією частини території України, розпалювання росією збройного конфлікту в східних регіонах нашої країни, руйнування системи світової та регіональної безпеки і принципів міжнародного права виявили необхідність комплексного перегляду доктринальних положень щодо формування та реалізації воєнної політики України, визначення ролі і місця кожного сегмента сектору безпеки і оборони, зокрема органів охорони державного кордону. Сучасні бойові дії незаконних збройних формувань характеризуються такими особливостями: фронтальними діями підрозділів на тактичному рівні; широким застосуванням засідкових дій, мінуванням місцевості, створенням штучних загороджень шляхом пошкодження доріг, зривання мостів; відповідно організованою розвідкою з отриманням інформації про пересування військ від різних джерел; диверсійними та терористичними акціями, що спрямовані на виведення з ладу господарчих об’єктів, які мають життєво важливе значення для економіки регіону. Установлено, що найбільш ефективним підрозділом для виконання завдань у специфічних умовах є прикордонний підрозділ швидкого реагування, основним елементом бойової частини структури якого є штурмові групи. У дослідженні автором розроблено рекомендації управлінню органу охорони державного кордону щодо визначення раціонального варіанта застосування штурмових груп прикордонного підрозділу швидкого реагування під час ускладнення обстановки на ділянках державного кордону (розглянуто за декількома варіантами (напрямками), визначені способи виконання завдань на “зеленому” кордоні, у разі локалізації нестандартних (кризових) ситуацій та зазначені особливості застосування штурмових груп. Запропоновані рекомендації можуть бути використані для формування пропозицій управлінню органу охорони державного кордону щодо визначення раціонального варіанта застосування штурмових груп підрозділів швидкого реагування для виконання завдань за призначенням.

У статті систематизовано базові передумови для наукового обґрунтування напрямів розбудови системи прикордонної безпеки (ПБ) як механізму розвитку безпекового середовища держави. Детерміновано поняття безпекового середовища держави та окремих аспектів його розвитку, національної, державної, воєнної, прикордонної безпеки та безпеки державного кордону, які доцільно прийняти до уваги у дослідженні питань формування Концепції розвитку безпекового середовища держави в умовах відсічі збройній агресії та у повоєнний період. Оцінено систему забезпечення ПБ у структурно-функціональному відношенні та контекст ПБ через призму безпекового середовища. Визначено доцільний підхід до оцінювання стану ПБ та розподілу завдань із її забезпечення за різними суб’єктами. Проведено ретроспективний аналіз механізмів забезпечення ПБ через призму історичного розвитку прикордонного відомства. За результатами дослідження зроблено такі висновки: з набуттям Україною незалежності її прикордонна політика спрямовується на забезпечення територіальної цілісності, створення власної системи охорони та захисту державного кордону по всьому периметру держави; формування системи ПБ відбувається під впливом низки різнопланових умов і чинників; для подальшого розвитку системи ПБ України важливе значення мають такі заходи, як деокупація тимчасово окупованих територій України; нормативно-правове врегулювання у сфері ПБ; розвиток прикордонної інституції з урахуванням територіальних та функціональних особливостей виконання завдань; запровадження європейських стандартів забезпечення ПБ, необхідних для успішної євроінтеграції держави; рівень гарантування ПБ залежить від якості функціонування національної, регіональної та глобальної систем безпеки.

Подано результати досліджень стосовно забезпечення військ (сил) логістики, транспортної логістики та побудови автоматизованих інформаційних систем. Успішне планування, проведення та підтримка військових операцій вимагає відповідних підходів. Аналіз стану транспортної логістики Збройних Сил України дозволив виявити основні її проблеми: неефективне використання маршрутів доставлення озброєння, техніки, особового складу від баз зберігання (місць дислокації) до місць виконання бойових завдань; незадовільний стан автомобільних доріг (шляхів підвезення), особливо у зонах бойових дій; слабка транспортна інфраструктура; недостатня кількість уніфікованих місць розвантаження/завантаження, а також їх низький техніко-технологічний рівень; відсутність практично на всіх видах транспорту сучасних інформаційно-телекомунікаційних засобів, що відповідають світовим стандартам (gps-навігатори, бортові комп’ютери тощо); відсутність сучасного вітчизняного програмного забезпечення, яке застосовується у транспортній логістиці військового призначення; високий рівень фізичного і морального зношення рухомого складу транспорту військових частин та підрозділів; неефективне використання рухомого складу організацій (фірм) перевізників, сил логістики та безпосередньо бойових підрозділів (необхідність подальшого впровадження аутсорсингу); втрати від простою в очікуванні завантаження/розвантаження транспортного засобу; недовантаження рухомого складу; складності організації взаємодії декількох видів транспорту; втрати від незаконних дій особового складу; низька продуктивність транспортної сфери через слабку систему мотивації та/або низьку кваліфікацію особового складу; відсутність необхідної кількості фахівців з транспортної логістики військового призначення. Одним з основних висновків дослідження є те, що велике значення для ефективного впровадження логістичного підходу на транспорті, особливо у військовій сфері, має наявність і модернізація спеціалізованих автоматизованих інформаційних систем та відповідного програмного забезпечення, що можливе за умов розробки науково-методичного апарату.

Вибір показників та критеріїв оцінювання якості програмних засобів визначають: призначення та функції інформаційної системи; функціональні можливості; вихідні дані; ресурси інформаційно-технічного забезпечення; якість процесу розробки; якість алгоритмів – надійність (відмовостійкість), швидкодія, наявність можливості інтегрування з іншими системами (гнучкість), можливість використання тільки того функціонального блоку, який необхідний у поточний момент часу; підтримку можливості налагоджування системи користувачем. Якість програмних засобів знаходиться у прямій залежності від якості розробки алгоритмів і програмного коду. Синтез структури автоматизованої системи підтримки прийняття рішень здійснено у таких напрямах: вибір за функціональною ознакою комплексу задач, які будуть вирішуватися на програмно-технічних засобах системи управління; розробка та реалізація алгоритмів; формування загальної структури інформаційно-розрахункової системи; розподіл інформаційно-аналітичного забезпечення між елементами багаторівневої системи управління; визначення комплекту технічних засобів автоматизованої системи підтримки прийняття рішень та взаємозв’язків між ними. Метою синтезу автоматизованої системи підтримки прийняття рішень є забезпечення оперативності та достовірності розв'язання задач мінімальним ресурсом обчислювальних засобів та засобів комунікації. В основу проєктування функціонально-структурного розподілу інформаційно-аналітичного забезпечення та програмно-технічних компонентів автоматизованої системи підтримки прийняття рішень покладено такі принципи: використання програмно-технічних комплексів та засобів комунікацій сучасної інфраструктури інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи “Гарт” Державної прикордонної служби України; територіальний розподіл засобів автоматизованої системи підтримки прийняття рішень відповідно до побудови системи управління Державної прикордонної служби України; функціонально-структурний розподіл здійснюється з урахуванням напрямів та видів діяльності підрозділів Державної прикордонної служби України з деталізацією інформаційноаналітичних задач, що автоматизують конкретні способи оперативно-службової діяльності.

Мета дослідження полягала в аналізі сутності та різновидів організаційно-штатної структури прикордонної служби. Визначено специфіку формування організаційної структури у ДПСУ. Проаналізовано наукову інформацію (дисертації, монографії, підручники та публікації) з питання формування організаційної структури підрозділу. Визначено, що формування організаційної структури у прикордонному підрозділі здійснюється задля досягнення пріоритетних цілей ДПСУ. Цей процес відбувається за врахування умов воєнно-політичної обстановки у країні, рівнів її економічного та соціально-культурного розвитку. Такі міркування свідчать про потребу в досягненні основної мети на основі раціонального проєктування кожної структурної одиниці: департаменту, управління, відділу, відділення тощо. Проаналізовано сутність основних принципів формування організаційно-штатної структури у ДПСУ: принцип функціональності – урахування функцій у межах прикордонного підрозділу (прикордонної служби, прикордонного контролю тощо); територіальний принцип – формування організаційно-штатної структури прикордонного підрозділу у певному районі прикордонної діяльності; функціонально-типовий принцип – вирішення професійних завдань певного типу з урахуванням функцій підрозділу; проєктний принцип – комплектування організаційно-штатної структури здійснюється на основі компетентності осіб лише для реалізації окремого заходу (проєкту); змішаний принцип – створення комбінацій функціонального, територіального, проєктного та функціонально-типового принципів формування структури; за стратегічними центрами – у формуванні організаційно-штатної структури можливе об’єднання певних відділів (управлінь) задля вирішення стратегічних завдань розвитку ДПСУ, незалежно від позиції у відповідній структурі. Проаналізовано сутність та особливості лінійної, дивізійної, лінійно-дивізійної, функціональної та мережевої організаційної структури підрозділу. Теоретична цінність полягає у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми формування організаційно-штатної структури Державної прикордонної служби України. Практична цінність дослідження полягає у тому, що узагальнено інформацію щодо принципів формування організаційно-штатної структури прикордонного підрозділу та типів таких структур. Перспективами подальших наукових розвідок може бути розроблення механізмів та інструментів вирішення завдань синтезу організаційно-штатних структур прикордонного підрозділу та його складових частин. Тип статті є теоретико-узагальнювальний.

Завдання підвищення ефективності логістичного забезпечення щодо постачання та транспортування матеріально-технічних засобів у сучасних умовах стає все більш актуальним. Цей процес потребує проведення адекватної оцінки ефективності на певному рівні, який відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення військ (сил). Не всі проблемні питання щодо визначеного рівня ефективності функціонування військових об’єктів і зокрема об’єктів логістичного забезпечення вирішено певною мірою. Виявлено основні недоліки в процесі постачання та транспортування матеріально-технічних засобів в умовах ведення бойових дій та на їхній основі проведено аналіз впливу визначених чинників на показники ефективності логістичного забезпечення для його подальшого удосконалення. Досліджено, що наявний рівень показників постачання та транспортування матеріально-технічних засобів, зокрема ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів, недостатній для забезпечення визначеного рівня ефективності логістичного забезпечення загалом та є суттєві проблеми в умовах ведення бойових дій за досвідом російсько-української війни. Визначено, що суттєвий вплив на нейтралізацію наведених чинників та підвищення ефективності постачання та транспортування ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів мають заходи щодо побудови ефективної системи логістичного забезпечення, здатної своєчасно у повному обсязі задовольнити потреби військ (сил) у витрачених матеріально-технічних засобах та передбачити створення розгалуженої системи захищених баз їхнього зберігання для забезпечення їх живучості з урахуванням впливу сучасних засобів розвідки та ураження противника. На основі проведеного аналізу сучасного стану, особливостей та впливу визначених чинників на ефективність постачання та транспортування ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів військам (силам) Збройних Сил України визначено протиріччя та невідповідності цього процесу, які обумовлені впливом приведених внутрішніх і зовнішніх факторів для подальшого обґрунтування показників, на які вони впливають і які підлягають корегуванню. Зроблено висновок, що для розв’язання наведених протиріч і невідповідностей надалі пропонується провести аналіз сучасних наукових підходів щодо оцінювання ефективності постачання та транспортування матеріально-технічних засобів у процесі логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій з метою їх удосконалення.

У разі надзвичайної ситуації, зумовленої аварією на гідротехнічній споруді, під час проведення заходів з ліквідації наслідків аварії одним із завдань, що виконують сили Національної гвардії України, є оточення району затоплення. У певних умовах (масштаби руйнування гідротехнічної споруди, обсяги водосховища за гідротехнічною спорудою) це проблематично через обмежену кількість особового складу, який реально буде залучатися до виконання завдань. Запропоновано створити систему спостереження за рубежем, яка дасть можливість мінімізувати кількість сил для виконання завдання щодо ізоляційно-обмежувальних заходів (оточення) можливого району затоплення і ефективно виявляти цивільних осіб, які намагаються проникнути у цей район або залишити його за абияких погодних умов і у будь-який час доби. Реалізована модель дозволяє проводити розрахунки розміщення спостерігачів з врахуванням заздалегідь відомих позицій виставлення військових нарядів відповідно до їхніх зон видимості при різних вхідних даних – максимальна дальність видимості, висоти спостерігача й висоти цивільних осіб. Модель дозволяє з мінімальними витратами часу побудувати раціональний варіант побудови системи спостереження за зоною затоплення. Модель надає змогу скоротити час на прийняття рішення під час планування дій Національної гвардії України в умовах виникнення надзвичайної ситуації, мінімізувати кількість необхідного особового складу, залученого до виконання завдань у процесі ліквідації наслідків руйнування гідротехнічних споруд.

Розглянуто зміст проєктного управління у державній сфері та сфері підприємницької діяльності. Визначено особливості впровадження проєктного менеджменту у прикордонну службу. Розроблено функціональну модель проєктного управління у прикордонному відомстві. Проаналізовано сутність основних загальнометодологічних підходів, що лежать в основі розроблення функціональної моделі проєктного управління у прикордонній службі України: системний, класичний, структурний, функціональний. Більш детально проаналізовано системний підхід: сутність, специфіка, особливості моделювання (базується на тому, що інтегрує велику кількість різноманітних об’єктів з різноманітними властивостями та взаємодією між ними; ключова ознака системи – цілісність функціонування; система – не просто набір окремих складових, а сукупність взаємозалежних компонентів; система виступає як сукупність взаємозалежних компонентів, що отримали назву елементів). Основна мета – врахування запитів сучасного суспільства України, робота з інформаційними масивами у Державній прикордонній службі України для забезпечення плідної діяльності відомства, створення та реалізація проєктів у ДПСУ. Основними координаторами проєктної діяльності у прикордонному підрозділі є офіцери-проєктологи (неофіційні проєкт-менеджери). Водночас штаб прикордонного загону також залучається до організаційних функцій. Теоретична цінність – у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження. Практична цінність дослідження полягає у тому, що розроблено функціональну модель впровадження проєктного управління у прикордонній службі. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень визначено аналіз специфіки реалізації різноманітних проєктів у Державній прикордонній службі України.

Авторами розроблено методику визначення спроможностей окремого батальйону територіальної оборони щодо посилення охорони та захисту державного кордону. Визначення спроможностей дозволяє командиру підрозділу територіальної оборони правильно та раціонально застосовувати особовий склад, озброєння та техніку в ході виконання завдань територіальної оборони, застосовувати найбільш раціональні способи виконання спеціальних (бойових) завдань. На сучасному етапі Україна переходить до створення більш удосконаленої моделі територіальної оборони, яка формується на базі аналізу створення територіальної оборони провідних у військовому відношенні держав світу, і одним з основних її елементів є окремі батальйони територіальної оборони у складі бригад територіальної оборони, які, за замислом, мають виконувати основні спеціальні (бойові) завдання територіальної оборони у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки та оборони, причому можливість залучення їх до виконання бойових завдань зберігається. Охорона та захист державного кордону здійснюється шляхом посилення охорони визначеної ділянки державного кордону у взаємодії з підрозділами Державної прикордонної служби України. Для детального планування виконання завдань за призначенням необхідно брати до уваги можливості окремого батальйону територіальної оборони виконати їх у визначений час. Це дозволить найбільш ефективно використовувати можливості особового складу, озброєння і техніки для досягнення поставленої мети, застосувати найбільш раціональні способи виконання визначених підрозділам окремого батальйону територіальної оборони завдань. В основу оперативно-тактичних розрахунків закладено методику визначення складності обстановки на державному кордоні, напрямків зосередження основних зусиль та розподілу ресурсів за ділянками (напрямами, районами).

Одним із видів новітнього озброєння у воєнних конфліктах кінця XX – початку XXI ст. стали безпілотні літальні апарати (БпЛА), які довели свою здатність виконувати бойові завдання. Сучасну армію неможливо уявити без БпЛА, адже вони коригують вогонь артилерії, указують на ціль, передають розвіддані напрямку в штаб, завдають вогневі удари, а головне – допомагають зберегти життя бійців. Аналіз бойових дій під час війни України з країною-агресоркою показав, що застосування БпЛА підвищує ефективність використання зброї в декілька разів. Аналіз використання батальйонних тактичних груп (БТГр) свідчить про те, що під час наступу вони за годину спроможні вийти на рубежі на глибину від 15 до 40 км від ділянки прориву. Основною ударною силою в ході наступу, відповідно до керівних документів, є бойові броньовані машини, такі як танки Т-72, Т-80, Т-90, бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, БМП-3, бойові машини десанту БМД-1, БМД-2, БМД-3, бронетранспортери БТР-80, БТР-82, МТЛБ [1]. І зупинити колони противника можливо було тільки за допомогою артилерії, авіації, протитанкових ракетних комплексів. Крім того, у знищенні противника активну участь брали БпЛА “Bayraktar TB2”. Тому в сучасних умовах у підрозділах охорони державного кордону необхідно створити групи вогневого ураження бронетехніки противника за допомогою ударних БпЛА. У статті розглянуто можливості такого підрозділу, з урахуванням завдань, організаційно-штатної структури, сил і засобів для ефективного реагування на сучасні виклики та загрози на державному кордоні. Знищення бронетехніки противника не є функцією підрозділів Державної прикордонної служби України, але наявність БпЛА надалі дозволить проводити стримання противника, що надасть можливість підрозділу охорони державного кордону відійти у визначені райони та надалі виконувати оперативно-службові та бойові завдання.

Статтю присвячено висвітленню результатів аналізу доцільності впровадження інформаційної системи логістичного забезпечення НАТО LOGFAS у діяльність Державної прикордонної служби України. З аналізу цієї інформаційної системи автори встановили, що вона забезпечує: оптимізацію інформації про загальну ситуацію з логістики (кількісну, географічну та іншу), збір та надання відповідних даних; логістичну підтримку оперативного та оборонного планування дій; моніторинг щодо поточних логістичних потреб, транспортування сил та засобів, переміщення особового складу (зокрема поранених), транспортних засобів, транспортних мереж. Також встановлено, що наявна система матеріально-технічного забезпечення Державної прикордонної служби України на сьогодні не має можливостей в режимі реального часу здійснювати планування, оптимізацію інформації, аналіз загальної забезпеченості органів та підрозділів Державної прикордонної служби України. Вона також обмежена у можливостях проводити моніторинг щодо поточних логістичних заходів та потреб. Результати аналізу особливостей структури, функцій та характеристик інформаційної системи LOGFAS дають підстави вважати про вельми обмежені можливості щодо її використання сьогодні у системі матеріально-технічного забезпечення Державної прикордонної служби України, що обумовлено, по-перше, суттєвими відмінностями останньої від системи логістичного забезпечення Збройних Сил України, по-друге, відсутністю у ДПСУ комп’ютерної мережі з грифом обмеження доступу, по-третє, запровадженням у Державній прикордонній службі України підсистеми “Матеріально-технічного та ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України” єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ. Однак, вважаємо, доцільним буде впровадження навчальної версії інформаційної системи LOGFAS в освітній процес Національної академії за програмами підготовки офіцерів оперативного та стратегічного рівнів управління за тематикою організації логістичного забезпечення в Збройних Силах України.

У випадку виявлення ознак або отримання конкретних даних про незаконне перетинання державного кордону на ділянці відповідальності за рішенням начальника підрозділу охорони державного кордону проводяться спеціальні дії з пошуку правопорушників. Також спеціальні дії з пошуку правопорушників можуть проводитись у разі: отримання інформації про знаходження в контрольованому прикордонному районі правопорушників та злочинців, які намагаються ухилитись від відповідальності (переховуватись) на території суміжної держави або в тилу ділянки; в інших випадках, коли діями прикордонних нарядів не вдалось затримати правопорушників і запобігти скоєнню правопорушення. Організація охорони державного кордону в сучасних умовах передбачає відпрацювання начальником підрозділу охорони державного кордону схеми побудови охорони державного кордону на ділянці відповідальності, яка містить окремий розділ щодо проведення спеціальних дій з пошуку правопорушників. З метою забезпечення ефективності у виконанні покладених на підрозділ охорони державного кордону функцій виникає необхідність доцільного розташування сил і засобів підрозділу на ділянці відповідальності. Це дослідження показало, що для надійної охорони державного кордону, своєчасного реагування на правопорушення з метою їх припинення, необхідно визначити певні показники та розробити методику їх обрахунків, результати яких у подальшому будуть відображені воб ґрунтованому рішенні на здійснення оперативно-службової діяльності підрозділу охорони державного кордону. До таких показників було віднесено: протяжність упереджувальної та неупереджувальної ділянки підрозділу, віддаленість його рубежів прикриття та протяжність рубежів подальшого блокування. Метою статті є опис методики та визначення порядку її застосування в обрахуванні зазначених показників, які надалі можуть братися до уваги у прийнятті певних управлінських рішень. У ході дослідження авторами було визначено низку вихідних показників, необхідних для проведення обчислень, підібраний відповідний математичний апарат та здійснено практичний розрахунок для типового підрозділу охорони державного кордону. Описана методика може бути застосована під час організації оперативно-службової діяльності підрозділів.

This study analyzes changes in the representation of the Chinese Indonesian or Tionghoa in history textbooks in Indonesia. There are two history textbooks under study, each published during the Guided Democracy and New Order periods. The focus of this study is on the topic of the Chinese people’s resistance to colonialism. A qualitative approach is used in this study with the Critical Discourse Analysis (CDA) method. The results show that there has been a change in the discourse of the representation of the Chinese Indonesian in history textbooks. During the Guided Democracy period, the Chinese were represented by a discourse of integration as part of the Indonesian nation which participated in the resistance against colonialism. During the New Order era, there was a change in political direction which encouraged assimilation with discriminatory practices against the Chinese. Prejudice and stereotypes against Chinese Indonesian people in Indonesia are strengthening. They were marginalized and removed from history textbooks. This research contributes to inclusive history education through the writing of history textbooks and their lessons which represent the Chinese Indonesian as part of diversity for national integration.

The 2019 census identified that São Paulo had a homeless population of 24,344 people, a situation potentially worsened due to the crisis generated by the COVID-19 pandemic in 2020. Since the 1990s, a regulatory framework that obliges the municipal Executive Branch to serve this population has been strengthened, including instruments for participation. This article aims to conduct an analysis of this policy, verifying its application through the COVID-19 pandemic. Understanding the underlying complexity of this population’s living conditions, the authors adopted a vulnerability perspective to develop such an analysis, focusing on institutional vulnerability. Based on this discussion, this study approached the following question: How are the state of São Paulo’s actions related to the homeless population’s vulnerability, and what are the consequences of this condition during the COVID-19 pandemic? Based on qualitative secondary data, this article is presented as a result of the historical survey of the policy to protect the homeless population and the interaction between this population and the State. This article also reviews different forms of vulnerabilities to which the São Paulo homeless population is exposed, and the actions implemented by the government during the pandemic. As a contribution, the authors raise the negative and positive impacts of the state’s actions on the living conditions of this population, adding to the literature on institutional vulnerabilities and directing an investigation of the organizational elements of the public sector that may be associated with these impacts. No censo de 2019, identificou-se que São Paulo tinha uma população em situação de rua de 24.344 pessoas, situação potencialmente agravada pela crise gerada pela pandemia de COVID-19 a partir de 2020. Desde a década de 1990, um marco regulatório que obriga o Poder Executivo municipal a atender este público tem sido fortalecido, abrangendo inclusive instrumentos de participação. Este artigo tem por objetivo tecer uma análise dessa política, verificando sua aplicação no momento singular que é a pandemia de COVID-19. Compreendendo a complexidade subjacente às condições de vida deste público, adotamos a lente de vulnerabilidades para desenvolver tal análise, com foco especial em vulnerabilidade institucional. A partir dessa discussão, colocamos a seguinte questão: como as ações estatais se relacionam com a condição de vulnerabilidade da população em situação de rua e quais os desdobramentos de tal condição durante a pandemia da COVID-19? Construído qualitativamente a partir de dados secundários, este artigo apresenta como resultados o levantamento histórico da política de proteção à população em situação de rua e os modos de interação entre esta população e o Estado, mais especificamente, o de São Paulo; e as diferentes formas de vulnerabilidades às quais essa população está exposta e as ações implementadas durante a pandemia. Como contribuições, trazemos os impactos negativos e positivos da ação estatal na condição de vida dessa população, agregando à literatura das vulnerabilidades institucionais, além de direcionar uma investigação para os elementos organizacionais do setor público que podem estar associados a esses impactos.

Evidence on what works to end homelessness is growing. Evidence also highlights that some forms of help are harmful and should be de-implemented. The ability to abandon low-functioning interventions is considered essential to improve conditions for homeless people. It is common for challenges to be encountered when evidence exists claiming that alternative approaches are more effective and/or cost-effective. This is particularly true in the context of the problematic staircase model and the highly effective Housing First. In this study, the aim was to collect published articles on the process of abandoning established methods with low scientific support. This scoping review explores evidence on de-implementation that may clarify why it can be difficult to introduce interventions like Housing First despite having strong scientific evidence. The call for a shift toward greater provision of Housing First in Sweden underlines the timeliness of this problem. Forty-one articles published between 2014 and 2020 were included. The review found no articles focusing on the de-implementation of homelessness services. Findings from other fields show that the important first step is to identify what needs to be phased out. Together with organized demands from users and favorable financial effects, scientific evidence can constitute driving mechanisms for de-implementation. We found a lack of practical frameworks and theoretical explanations that could support successful phasing out of unnecessary interventions in the homelessness field. It is suggested that to support the implementation of new ways of working that better benefit homeless people, we must pay attention to established ways of working. This requires a developed theory of de-implementation of homelessness interventions and calls for more robust research.

Scientific literature has clarified that the contexts of more intense power relations favor sexual harassment and impunity. This article presents the results of a research that has analyzed a legislation aimed at combating sexual harassment that preceded six months earlier the selection and evaluation of faculty. The communicative research methodology followed the criteria of social impact and creation, which are currently required by the European Union research program. In addition to a documentary review, sixteen interviews were conducted, twelve with teachers who led the research that gave rise to these reforms and three with victims who managed to become survivors. The result shows an affirmation shared by all interviewees: the passing of legislation against sexual harassment weakened feudal relationships within universities and made members of the Spanish parliament aware of the need to overcome these relationships through meritocratic evaluation. This result can contribute to a twofold process: that feminisms support democratic and social reforms in universities and that those who elaborate scientific policies know that guaranteeing gender equality and overcoming sexual harassment is the way to promote scientific productivity.

Завдання щодо підвищення якості управління частинами та підрозділами при повномасштабному вторгненні російської федерації до нашої країни залишається доволі актуальним та потребує подальшого дослідження. Уже на практиці ще раз підтвердилось, що перевагу у бойових діях отримує той, у кого краще інформаційна обізнаність щодо стану та положення як своїх військ, так і противника. Для покращення управління частинами та підрозділами Десантно-штурмових військ Збройних Сил України пропонується розробка та використання автоматизованої системи тактичної ланки управління. За результатами дослідження наводяться методичні рекомендації щодо синтезу цієї системи. Особливістю запропонованого синтезу є використання в автоматизованій системі тактичної ланки управління інформаційно-аналітичної підсистеми з можливістю подальшого доопрацювання та впровадження штучного інтелекту. Ця система повинна забезпечити збирання, обробку та підготовку інформації, а також аналітичного матеріалу для прийняття відповідних управлінських рішень на застосування частин, підрозділів та мінімізацію негативного впливу з боку противника. Також використання системи дозволить реалізувати завдання щодо єдиного інформаційного середовища Збройних Сил України з використанням сервісно-орієнтованої архітектури. Це сприятиме організації розгортання та функціонування інформаційних систем оперативного (бойового) управління, зв’язку, розвідки та спостереження, а також інформаційних систем підтримки повсякденної діяльності в інтересах Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Методичні рекомендації включають розроблену схему методики синтезу структури автоматизованій системі тактичної ланки управління, яка поблочно описує етапи розробки автоматизованої системи. Проведено оцінку ефективності системи, що розробляється з використанням зазначеної методики. У результаті розрахунків практичної моделі автоматизованої системи встановлено, що її використання дозволить пришвидшити обробку інформації та прийняття рішення на застосування частин та підрозділів на чверть. Проведена робота створює передумови для подальших досліджень щодо покращення інтеграції автоматизованих систем Збройних Сил України до концепції мережецентричності, яка продовжує набувати розвитку в арміях світу.

Статтю присвячено теоретичному аналізу змін, внесених до нормативно-правової бази України, які відбулися протягом кінця лютого – травня 2022 року щодо особливостей пропуску через державний кордон України окремих категорій осіб (у тому числі військовозобов’язаних), транспортних засобів, вантажів гуманітарної та військової допомоги в умовах воєнного стану. Виявлено прогалини та неточності, які мали місце в нормативноправових документах з питань пропуску через державний кордон України окремих категорій осіб (у тому числі військовозобов’язаних), транспортних засобів, гуманітарних та військових вантажів станом на 24.02.2022 року. Висвітлено результати теоретичного аналізу щодо проблематики пропуску через державний кордон на виїзд з України військовозобов’язаних осіб; дітей з інвалідністю; дітей, які хворіють на захворювання, передбачені частиною п’ятою статті 157 Сімейного кодексу України; дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування; осіб з інвалідністю I та II групи; осіб, які потребують постійного догляду; дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування, які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів; водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил України; працівників підприємств залізничного транспорту; спортсменів, які є представниками національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту (у тому числі видів спорту, у яких беруть участь особи з інвалідністю); тренерів, які готують спортсменів та належать до складу національних збірних команд України; вантажів гуманітарної та військової допомоги.

У статті проаналізовано сучасний стан технології обліку експлуата- ції автомобільної та бронетанкової техніки в органах та підрозділах Державної прикордонної служби України та можливості покращення такого стану за рахунок інформаційних систем. На основі наукових підходів розглянуто перспективи удосконалення та автоматизації об- ліку експлуатації автомобільної та бронетанкової техніки, придатної для застосування в процесі оперативно-службової діяльності органів Державної прикордонної служби України. Визначено фактори, що негативно впливають на її ефективність. Розглянуто можливості за- стосування сучасних інформаційних технологій через адаптацію на- явних в органах Державної прикордонної служби України програм- но-технічних засобів для реалізації процедур обліку експлуатації автомобільної та бронетанкової техніки. Електронний облік експлу- атації автомобільної та бронетанкової техніки дозволяє прискорити обмін даними, забезпечити їх збереження і резервування, здійснити оперативний кількісний та логічний контроль експлуатації техніки, зменшити трудовитрати на здійснення операцій обліку. Установлено, що процедура контролю технічного стану сучасних зразків машин здійснюється за типовим алгоритмом, що обумовлений чинними інструкціями та відомчими наказами. Разом з тим, відсутність про- цедури автоматизації процесів обліку експлуатації засобів автомо- більної та бронетанкової техніки значно знижує ефективність обліку. Внесок дослідження в науку та практику є суттєвим, оскільки дозво- лить розширити площину аналітичних даних з питань експлуатації техніки. Щоб наблизити систему до користувача, необхідно провести великий обсяг роботи із накопичення і нормалізування табличних даних та зв’язків. Переваги в тому, що в Державній прикордонній службі України поки не існує таких систем обліку, а потенціал для по- дальшого розвитку предмета дослідження значний.

У статті висвітлено результати комплексного аналізу досвіду розгортання об’єктів військового господарства прикордонними підрозділами Державної прикордонної служби України у польових умовах. Проведено аналіз вимог керівних документів, наявних методичних рекомендації щодо організації розгортання польових таборів з об’єктами військового господарства. Установлено, що організація тилового забезпечення в польових умовах підрозділів Державної прикордонної служби України здійснюється відповідно до методичних рекомендацій Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.09.2022 року №70-27104/0/6-22. У той же час методичні рекомендації не розкривають специфіки облаштування об’єктів військового господарства. У роботі висвітлено практичний досвід, отриманий прикордонними підрозділами під час розгортання та облаштування об’єктів військового господарства у місцях тривалого несення служби на різних ділянках державного кордону України, а також під час проведення спільної прикордонної операції “ПОЛІССЯ”. На підставі вищенаведеного досвіду з урахуванням вимог Статутів Збройних Сил України, відомчих керівних документів та методичних рекомендації здійснено систематизацію підходів і правил щодо розгортання об’єктів військового господарства прикордонними підрозділами, що визначають правила розбивки табору у польових умовах. Відповідні правила дали можливість сформувати вимоги до об’єктів військового господарства, які повинні бути розгорнуті з метою життєдіяльності підрозділу у польових умовах. Серед об’єктів військового господарства, які необхідно розгорнути у польових умовах: медичний пункт, склади для зберігання майна, місця для зберігання озброєння та військової техніки, продовольчий пункт та пункт заправки, місця відпочинку особового складу та миття. Систематизовані у статті підходи та правила дозволять більш якісно здійснювати підготовку до тилового забезпечення в польових умовах, а також формувати відповідні професійні компетентності у здобувачів вищої освіти при вивченні навчальних дисциплін тилового спрямування.

Зважаючи на широку різноманітність можливостей безпілотних авіаційних комплексів щодо повітряної розвідки в інтересах виконання вогневих завдань артилерії з одного боку, різноманітність таких завдань та видів і зразків вогневих засобів у складі підрозділів артилерії, з іншого, виникає виправданий сумнів щодо універсальності можливостей наявних та створюваних безпілотних авіаційних комплексів, які могли задовольняти таким умовам. Для усунення такої невідповідності запропоновано методику оцінювання відповідності можливостей безпілотних авіаційних комплексів завданням повітряної розвідки в інтересах вогневої підтримки підрозділами артилерії, за допомогою якої створено алгоритм оцінювання придатності безпілотних авіаційних комплексів для виконання завдань повітряної розвідки в інтересах вогневої підтримки підрозділами артилерії. Першою частиною методики передбачається оцінювання можливостей систем цільової розвідувальної апаратури щодо забезпечення необхідної роздільної здатності при польоті безпілотних авіаційних комплексів на заданій безпечній висоті. Обґрунтовано вимоги до роздільної здатності оптико-електронних систем для забезпечення пошукових можливостей у денний і нічний час. Друга частина методики – розробка маршруту розвідувального польоту, визначення його довжини і тривалості та оцінювання можливостей комплексу щодо його проходження в задані терміни. Метою статті є стислий виклад розробленої методики оцінювання відповідності можливостей безпілотних авіаційних комплексів щодо повітряної розвідки в інтересах виконання вогневих завдань артилерії. Запропоновано алгоритм оцінювання відповідності можливостей БпАК конкретно поставленому розвідувальному завданню в інтересах виконання вогневих завдань артилерії. Методика дозволить оцінювати відповідності можливостей безпілотних авіаційних комплексів щодо повітряної розвідки в інтересах виконання вогневих завдань артилерії для розробки обґрунтованих варіантних рішень в умовах різких змін бойової обстановки.

Події, які відбуваються на державному кордоні, свідчать про недосконалість процесів аналізу ризику та неготовність повною мірою прикордонних підрозділів передбачити розвиток обстановки на державному кордоні. Нелегальні мігранти, які використовують нові способи потрапляння до країн призначення, порушники державного кордону створюють загрозу національним інтересам нашої країни. В основу наявної методики роботи органів управління правоохоронних відомств покладено методологію аналізу ризиків, яка запроваджена у країнах Європейського Союзу (SIRAM 2.00). Проте у ній є низка проблемних питань, які утруднюють процедури та інтерпретацію результатів аналізу ризику і можуть призвести до зниження якості оцінки обстановки. У методиці оцінювання ризиків застосовуються такі наукові методи дослідження, як: сценарний метод та SWOT-аналіз; матричний метод; аналітичні методи; метод експертного оцінювання – для оцінювання важливості факторів та параметрів загроз, впливу та уразливості щодо загрози діяльності організованої злочинності. Основним результатом проведеного дослідження є удосконалена модель оцінювання ризиків системи охорони державного кордону на ділянці відповідальності прикордонного підрозділу щодо протидії загрозі діяльності організованої злочинності, яка на відміну від наявної додатково враховує сценарії діяльності організованої злочинності та відповідність способів протидії цим сценаріям. Модель передбачає оцінювання ризиків на основі оцінювання кожного фактору впливу.

У статті проаналізовано основні способи та методи діагностування транспортних засобів з автоматичними трансмісіями у підрозділах Державної прикордонної служби України. Зважаючи на те, що ннім часом в умовах військового стану парк транспортних засобів інтенсивно оновлюється та впроваджуються нові зразки техніки, існує потреба у формуванні способів щодо подальшого їх діагностування та обслуговування з метою забезпечення підтримання справного або працездатного стану при використанні за призначенням. Способи, що розглядаються у дослідженні, здатні реалізувати сучасні підходи до експлуатації транспортних засобів та забезпечити ефективне їх застосовування. Методом узагальнення основних елементів діагностування сучасних зразків транспортних засобів у підрозділах ДПСУ встановлено, що процеси, які забезпечують діагностування цих зразків техніки, містять випадковий набір дій, який ґрунтується на досвіді майстрів. Проблемним питанням є також несистемний підхід у підборі кадрів, які забезпечують функціонування ремонтних підрозділів ДПСУ, про що свідчить відсутність освітньої компоненти у підборі кадрів. З аналізу діяльності майстрів ремонтних підрозділів встановлено, що досвід та чіткий алгоритм дій у діагностуванні новітніх зразків техніки з автоматичними трансмісіями відсутній, що змушує шукати нові шляхи до якісного проведення діагностування транспортних засобів з автоматичними трансмісіями. Окремо описано основні фактори, що впливають на надійність автоматичних трансмісій, яка залежать від процесу зношування елементів, утоми матеріалів та інтенсивності напрацювання. У результаті сформульовано основні ознаки, які є індикаторами поломок в автоматичних трансмісіях або відхиленнях в роботі окремих її елементів. Проаналізувавши несправності та конструктивні особливості за допомогою методу експертних оцінок, визначили форми діагностування, що структурно поділяють автоматичні трансмісії на блоки. Це діагностування гідротрансформатора, гідромережі, планетарної передачі, елементів електронного управління. Дослідження надало можливість сформувати граф діагностування автоматичних трансмісій в підрозділах ДПСУ. Граф ґрунтується на поєднанні методів, за допомогою яких існує можливість встановити технічний діагноз та обрати способи відновлення ресурсу автоматичних трансмісій.

На Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Однією з основних функцій є охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму. В умовах російсько-української війни військовослужбовці Державної прикордонної служби України беруть активну участь у припиненні збройної агресії росії та відновленні суверенітету й територіальної цілісності України. Враховуючи зазначене, рівен підготовки, навченості, а особливо процедури управління підрозділами командирами вимагає удосконалення та ефективного застосування на практиці. У статті розкрито питання формування методичних рекомендацій щодо розробки варіантів дій прикордонних підрозділів в різних умовах обстановки. Проаналізовано необхідність розробки варіантів дій прикордонних підрозділів. Сформовано покрокові процедури управління підрозділами. Визначено основні критерії відбору для розробки варіантів дій прикордонних підрозділів. Представлено структурно-логічну схему розробки варіантів дій прикордонних підрозділів. Здійснено порівняння сильних та слабких сторін дружніх сил та сил противника для кожного елементу бойового потенціалу. Представлено план проведення брифінгу з розгляду варіантів дій. Методичні рекомендації охоплюють усі елементи, які необхідно враховувати під час розробки необхідного варіанту дій для успішного виконання завдання.

Метою статті є формування нових методологічних підходів щодо оцінювання навмисності застосування противником неконвенційної зброї по об’єктах цивільної інфраструктури держави та визначення обсягу збитків, що нанесені державі внаслідок застосування такої зброї для притягнення держави-агресора до відповідальності згідно з нормами міжнародного права та обґрунтування обсягу репарацій. Для досягнення поставленої мети повинна бути створена система оцінювання наслідків застосування противником неконвенційної зброї. Ця система являє собою сукупність взаємопов’язаних термінів, методів, методик, при використанні яких за результатами застосування противником неконвенційної зброї по критичних об’єктах цивільної інфраструктури можна було б достовірно встановити ступінь навмисності застосування цієї зброї противником та оцінити нанесений противником збиток. Для побудови системи оцінювання наслідків застосування противником засобів ураження, елементами якої є взаємопов’язані терміни, методи та методики, необхідно сформулювати єдині принципи, які відображують основні закономірності, науково обґрунтовані загальні положення, правила і рекомендації, якими слід керуватися під час розроблення елементів системи. Застосування цих принципів мають забезпечити: єдність прийнятих термінів в усіх елементах системи; узгодженість застосованих математичних формалізацій процесів у розроблених методах та методиках, які є складовими системи; адекватність розроблених методів, методик реальним процесам та явищам тощо. Використання єдиної системи оцінювання застосування противником неконвенційної зброї по критичних об’єктах цивільної інфраструктури надасть можливість оформлення науково обґрунтованих рекомендацій відповідним органам державної влади щодо підтвердження фактів навмисного застосування агресором зазначеного виду зброї та визначення нанесеного збитку державі в результаті застосування цієї зброї для притягнення агресора до відповідальності відповідно до норм міжнародного права. Водночас, використання єдиної системи оцінювання застосування противником неконвенційної зброї по критичних об’єктах цивільної інфраструктури надає можливість здійснювати прогноз навмисних дій противника по критичних об’єктах державної цивільної інфраструктури.

Виконання функцій охорони та оборони державних кордонів України в умовах воєнного стану тісно пов’язано зі здійсненням перевезень особового складу та різного роду вантажів. Результати аналізу наукової літератури дозволяють зробити висновок, що дійсно існують об’єктивні невідповідності між практичними потребами щодо покращення ефективності використання автомобільної техніки органами ДПСУ під час здійснення перевезень в умовах воєнного стану та можливостями наявної науково-методичної бази у цьому напрямі. Під ефективністю використання автомобільного транспорту слід розуміти ступінь використання його потенційних можливостей щодо перевезень вантажів. Ефективність використання автомобільного транспорту органах (підрозділах) Держприкордонслужби напряму залежить від двох загальновідомих коефіцієнтів: коефіцієнта використання вантажопід’ємності та коефіцієнта використання пробігу. Тому далі в дослідженні більш детально розглянуто шляхи підвищення даних показників, а відповідно підвищення ефективності використання автомобільної техніки органами ДПСУ під час здійснення перевезень в умовах воєнного стану в цілому. За результатами дослідження запропоновано такі шляхи підвищення ефективності використання автомобільної техніки органамиДП СУ у здійсненні автомобільних перевезень в умовах воєнного стану, а саме: концентрація вантажного автомобільного парку органу ДПСУ; застосування спеціалізованого рухомого складу різної модифікації; подальший розвиток централізованих перевезень вантажів; використання автопричепів; механізація навантажувальнорозвантажувальних робіт; вдосконалення методів технічного обслуговування та ремонту автомобілів; вдосконалення методів планування автомобільних перевезень. Отже, отримані наукові результати дозволяють вирішити низку практичних завдань з підвищення ефективності використання автомобільної техніки органами ДПСУ під час здійснення перевезень в умовах воєнного стану.

У статті проведено аналіз положень нормативно-правового забезпечення щодо порядку комплектування органів Державної прикордонної служби України (ДПСУ) службовими собаками та виявлено проблемні питання їх практичної реалізації стосовно здійснення їх оцінювання та відбору із множини альтернативних пропозицій. Систематизовано й формалізовано показники якості (одиничний, комплексний, узагальнювальний, інтегральний) стройового собаки, за якими запропоновано визначати його первинну придатність як узагальнювальну оцінку притаманних собаці властивостей. Враховано, що одиничний показник якості характеризує одну з властивостей собаки; комплексний показник – декілька його властивостей (як правило, групу споріднених властивостей); узагальнювальний показник – загальний рівень якості собаки (агрегується з усіх комплексних показників якості); інтегральний показник – умовний корисний ефект, який припадає на одиницю затрат (відношення узагальнювального показника якості до вартості стройового собаки). Відбір необхідної кількості стройових собак із множини альтернативних пропозицій запропоновано здійснювати шляхом ранжування всіх пропозицій, що відповідають мінімальним вимогам, за ознакою величини інтегрального показника якості (максимальне значення відповідає вищому рангу) та вибором з цього ряду необхідної кількості пропозицій з вищім рангом. Зазначеними формалізованими показниками репрезентовано кваліметричну модель відбору стройових собак під час комплектування ними органів ДПСУ. З метою практичної реалізації розробленої математичної моделі відбору стройових собак під час комплектування ними органів ДПСУ запропоновано покрокову методику відбору стройових собак за визначеним перспективним напрямом підготовки, яка передбачає три етапи: 1 – підготовчий (підготовка початкових даних для оцінювання первинної придатності альтернативних пропозицій; проводиться завчасно й одноразово для всіх майбутніх процедур оцінювання; за необхідності можуть уточнятися окремі дані); 2 – оцінювання якості стройового собаки; 3 – відбір необхідної кількості стройових собак (здійснюється після оцінювання інтегрального показника якості всіх альтернативних пропозицій). Автоматизація розрахунків (розроблення програмного забезпечення) оцінювання первинної придатності стройових собак під час комплектування ними органів ДПСУ, здійснена за допомогою спеціального програмного забезпечення на основі електронних таблиць MS Excel, передбачала одержання (за допомогою методу експертного оцінювання) початкових даних, які дозволили сформувати відповідні шкали оцінювання одиничних і комплексних показників якості. З використанням програмного забезпечення здійснено перевірку дієвості розробленого науково-методичного апарату. Отже, досягнуто мету статті – розроблено науково-методичне і програмне забезпечення відбору стройових собак під час комплектування ними органів ДПСУ на засадах кваліметрії.

У статті розглянуто окремі пріоритетні напрями забезпечення кібербезпеки Державної прикордонної служби України в умовах сьогодення. Безпека інформації з огляду на розвиток інформаційного суспільства може розглядатися як стан захищеності існування й стимул розвитку певних відносин між особами, сукупностями груп і спільнот у соціумі, державами й глобальним суспільством, що здійснюються за посередництва комунікацій у світовому інформаційному вимірі. Захист інформації доцільно розуміти як сукупність організаційних і технічних заходів та правових норм, направлених на запобігання вчиненню шкоди інтересам власника інформаційних даних або автоматизованих систем, а також осіб, котрі користуються цією інформацією. При цьому порушення цілісності інформації в автоматизованій системі здійснюються через дії порушника інформаційної безпеки – фізичної чи юридичної особи, яка навмисно чи ненавмисно вдається до неправомірних дій по відношенню до автоматизованої системи та інформації у ній. Порушення роботи автоматизованої системи відбуваються унаслідок дії певних обставин, які спричиняють спотворення обробки інформаційних масивів (унаслідок дії порушників). Несанкціонованим доступом слід вважати доступ до відомостей, який здійснюється із порушенням реалізованих у рамках автоматизованих систем правил розмежування доступу. Витоком інформації слід вважати результат дій порушника, через які інформація перетворюється на таку, що стає відомою й доступною суб’єктам, які не володіють правом доступу до неї. На відміну від витоку, втратою інформації є дія, через яку інформація в автоматизованій системі припиняє існування для фізичних чи юридичних осіб, котрі мають право власності на цю інформацію у повному або обмеженому обсязі. Критерії захисту інформації необхідні: по-перше, для формування методологічної бази для виявлення вимог щодо захисту інформації в автоматизованих системах від несанкціонованого доступу; подруге, для створення захищених автоматизованих систем і засобів захисту від несанкціонованого доступу; по-третє, для оцінювання рівня захищеності інформаційних масивів в автоматизованих системах та їх можливості використання у ході обробки критичної інформації (інформаційних даних, які вимагають захисту).