СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Подано результати досліджень стосовно забезпечення військ (сил) логістики, транспортної логістики та побудови автоматизованих інформаційних систем. Успішне планування, проведення та підтримка військових операцій вимагає відповідних підходів. Аналіз стану транспортної логістики Збройних Сил України дозволив виявити основні її проблеми: неефективне використання маршрутів доставлення озброєння, техніки, особового складу від баз зберігання (місць дислокації) до місць виконання бойових завдань; незадовільний стан автомобільних доріг (шляхів підвезення), особливо у зонах бойових дій; слабка транспортна інфраструктура; недостатня кількість уніфікованих місць розвантаження/завантаження, а також їх низький техніко-технологічний рівень; відсутність практично на всіх видах транспорту сучасних інформаційно-телекомунікаційних засобів, що відповідають світовим стандартам (gps-навігатори, бортові комп’ютери тощо); відсутність сучасного вітчизняного програмного забезпечення, яке застосовується у транспортній логістиці військового призначення; високий рівень фізичного і морального зношення рухомого складу транспорту військових частин та підрозділів; неефективне використання рухомого складу організацій (фірм) перевізників, сил логістики та безпосередньо бойових підрозділів (необхідність подальшого впровадження аутсорсингу); втрати від простою в очікуванні завантаження/розвантаження транспортного засобу; недовантаження рухомого складу; складності організації взаємодії декількох видів транспорту; втрати від незаконних дій особового складу; низька продуктивність транспортної сфери через слабку систему мотивації та/або низьку кваліфікацію особового складу; відсутність необхідної кількості фахівців з транспортної логістики військового призначення. Одним з основних висновків дослідження є те, що велике значення для ефективного впровадження логістичного підходу на транспорті, особливо у військовій сфері, має наявність і модернізація спеціалізованих автоматизованих інформаційних систем та відповідного програмного забезпечення, що можливе за умов розробки науково-методичного апарату.