Background. Paraneoplastic syndrome (PNPS) associated with lung cancer (LC) is characterized by rheumatological, dermatological, endocrinological, neurological, nephrologic and other manifestations. PNPS has become an urgent problem of modern oncology, but specifics of its course and immediate tumor process have not been investigated enough. The purpose was to estimate the clinical laboratory manifestations of paraneoplastic (neoplasmic) rheumatoid-like arthritis (RLA) within the context of its associations with LC individual signs. Materials and methods. PNPS was detected in 258 (16%) patients with LC and RLA in 41 (16%) cases of PNPS. These patients (29 men and 15 women with an average age of 57 years) made up the main group of this study, and other 217 patients with PNPS (177 men and 40 women with an average age of 59 years) were included into the comparison group. Another control group was formed by 105 patients (22 men and 83 women aged 46 years) with primary rheumatoid arthritis (RA) without LC. Results. LC with RLA is characterized by the accelerated midlobar localization of tumor process (7.4 times more often), its small-cell variant (5.3 times more often) with a low degree of differentiation, the presence of exudative pleurisy, neoplasms germinating into esophagus and metastases growing into the skeleton (pubic, iliac, femoral and sacral bone, jaw and spine). By contrast to the RA, RLA is characterized by oligoarthritis, enthesopathies, seronegativity by the rheumatoid factor and antibodies to cyclic citrulline peptide, less manifested activity and stages of the articular syndrome (by 1/4), higher damage rate of radiocarpal joints (1.8 times), shoulder joints (4.8 times), metacarpal (2.4 times) and metatarsophalangeal (2.5 times) joints, absence of osteousuras, intra-articular chondromic bodies, Steidi and Goff bodies. Conclusions. Formation of paraneoplastic RLA is observed in every sixth patient with PNPS caused by LC, which is accompanied by specific features not only of tumor process, but also by joint syndrome in comparison with the primary RA. The obtained data necessitate the further investigation in order to develop criteria for early diagnosis of RLA and informative prognostic factors for the further course of LC., Актуальность. Паранеопластический синдром (ПНПС) при раке легкого (РЛ) характеризуется ревматологическими, дерматологическими, эндокринными, неврологическими, нефрологическими и другими проявлениями. ПНПС стал актуальной проблемой современной онкологии, но особенности его течения и непосредственное течение самого опухолевого процесса остаются недостаточно изученными. Цель исследования: оценить клинико-лабораторные проявления паранеопластического (неоплазменного) ревматоидоподобного артрита (РПА) в контексте связей с отдельными признаками РЛ. Материалы и методы. ПНПС выявлен у 258 (16 %) больных РЛ, а РПА — в 41 (16 %) случае ПНПС. Эти пациенты (27 мужчин и 14 женщин, средний возраст 57 лет) составили основную группу наблюдения, а остальные 217 пациентов с ПНПС (177 мужчин и 40 женщин, средний возраст 59 лет) вошли в группу сравнения. Еще одну контрольную группу сформировали 105 больных (22 мужчины и 83 женщины, средний возраст 46 лет) с первичным ревматоидным артритом (РА) без РЛ. Результаты. РЛ с РПА характеризуется учащением среднедолевой локализации опухолевого процесса (в 7,4 раза), его мелкоклеточного варианта (в 5,3 раза) с низкой степенью дифференциации, наличием экссудативного плеврита, прорастанием неоплазмы в пищевод и развитием метастазов в скелет (в лобковую, подвздошную, крестцовую и бедренную кости, в челюсти и позвоночник). При сравнительной оценке с РА для РПА более типичны олигоартрит, возникновение энтезопатий, серонегативность по ревматоидному фактору и антителам к циклическому цитруллиновому пептиду, достоверно меньшие (на 1/4) активность и стадийность суставного синдрома, более частое поражение лучезапястных (в 1,8 раза), плечевых (в 4,8 раза), пястно- (в 2,4 раза) и плюснефаланговых суставов (в 2,5 раза), отсутствие остеоузур, интраартикулярных хондромных тел, тел Штайди и Гоффа. Выводы. Формирование паранеопластического РПА наблюдается у каждого шестого больного с ПНПС, обусловленным РЛ, что сопровождается особенностями не только опухолевого процесса, но и суставного синдрома в сравнении с первичным РА. Полученные данные диктуют необходимость дальнейших исследований для выработки критериев ранней диагностики РПА и информативных прогностических факторов в отношении дальнейшего течения РЛ., Актуальність. Паранеопластичний синдром (ПНПС) при раку легені (РЛ) характеризується ревматологічними, дерматологічними, ендокринними, неврологічними, нефрологічними та іншими проявами. ПНПС став актуальною проблемою сучасної онкології, але особливості його перебігу та безпосередній перебіг самого пухлинного процесу залишаються недостатньо вивченими. Мета: оцінити клініко-лабораторні прояви паранеопластичного (неоплазмового) ревматоїдоподібного артриту (РПА) у контексті зв’язків з окремими ознаками РЛ. Матеріали та методи. ПНПС виявлено у 258 (16 %) хворих на РЛ, а РПА — у 41 (16 %) випадку ПНПС. Ці пацієнти (27 чоловіків та 14 жінок, середній вік 57 років) становили основну групу спостереження, а решта 217 пацієнтів з ПНПС (177 чоловіків и 40 жінок, середній вік 59 років) увійшли до групи порівняння. Ще одну групу сформували 105 хворих (22 чоловіки й 83 жінки, середній вік 46 років) з первинним ревматоїдним артритом (РА) без РЛ. Результати. РЛ з РПА характеризується почастішанням средньочасткової локалізації пухлинного процесу (в 7,4 раза), його дрібноклітинного варіанта (в 5,3 раза) з низькими ступенями диференціації, наявністю ексудативного плевриту, проростанням неоплазми в стравохід та розвитком метастазів у скелет (у лобкову, клубову, крижову й стегнову кістки, в щелепи та хребет). При порівняльній оцінці з РА для РПА більш типові олігоартрит, виникнення ентезопатій, серонегативність за ревматоїдним фактором і антитілами до циклічного цитрулінового пептиду, вірогідно менші (на 1/4) активність й стадійність суглобового синдрому, більш часте ураження променево-зап’ясткових (у 1,8 раза), плечових (у 4,8 раза), п’ястково- (у 2,4 раза) і плеснофалангових суглобів (у 2,5 раза), відсутність остеоузур, інтраартикулярних хондромних тіл, тіл Штайді й Гоффа. Висновки. Формування паранеопластичного РПА спостерігається в кожного шостого хворого з ПНПС, обумовленим РЛ, що супроводжується особливостями не лише пухлинного процесу, а й суглобового синдрому порівняно з первинним РА. Отримані дані диктують необхідність подальших досліджень для створення критеріїв ранньої діагностики РПА та інформативних прогностичних чинників щодо подальшого перебігу РЛ.