Search

In article question of law culture forming as value measuring of law persuasions is researched. Placed goal of article - determination of components and factors, that determine law culture forming. Tasks of article are determined by creating notion about components, structure and factors that form law position. Included determinations of law culture forming. Next components of law culture: law, lawrelationship, lawmind, legality and laworder, law behaviour, law socialization, law thinking, law active, lawful behaviour, system of law training and law education were placed. Connection between components of law culture was analysed, that make understand possibilities incarnation moral value in law activity and development of individe’s and state’s law culture, practical realization of law knowledge, that regulate different norms of social relationship. Led synthesis of law culture forming of personal age special features, that make conclusions about different corelations of law knowledge, law position, and presence of other components of law culture in some boards of young people and professionals. Comparative analysis of forming law culture of young people and professionals, personality and law views was made. By deductive method effectiveness of building democracy and destroying negative social phenomenon as way of forming high level of law culture was proved. Inductive and dialectical methods determine influence for separate components of law knowledge and persuasions, skills transformation of totalitary system to democracy and changes in this context moral-law value. In article analysed results of forming law culture, which may become achieved level of law behaviour, law training and erudition, development of law mind and possibility of using law knowledge, habits and skills by empiric methods were analysed. Certified, that law culture becomes показником of value of person and state.

The article discloses key ways and methods of conducting hybrid wars by the communist Russia against Ukrainian governments during the Ukrainian revolution period, and by the Russian Federation in the territories of Crimea and Donbas since 2014. At the present stage, the development of mass media contributed to the emergence of the hybrid warfare as a political phenomenon. These wars, aimed at the liquidation of the Ukrainian statehood, used separatist movements. The status of the hybrid warfare stipulated preservation of diplomatic relations. During the information war, Bolsheviks successfully used propaganda for disseminating their ideology to succeed in military actions. The “fifth column” had also significantly contributed to the victory and inculcation of the Bolshevist order, facilitating the advance of Russian forces and success in the war campaign. Nevertheless, Central Council, Ukrainian State of Pavlo Skoropadskyi, and the UPR Directorate undertook steps to alleviate the political, propagandistic, financial, and cultural communistic pressure. The members of the Ukrainian governments of 1917–1921 considered Ukrainian national idea the core of counteraction and consolidation of the Ukrainian nation. Ideological paradigms of the Russian Federation’s hybrid warfare in Donbas and annexation of Crimea stemmed from the propaganda of the “Russian world” idea. Unfortunately, the information impact of V. Putin’s ideology on the Ukrainian society is well-thought and planned. International law considers hybrid warfare beyond any international norms and conventions.

Статтю присвячено проблемі інформаційного протистояння упродовж російсько-грузинського конфлікту 2008 р. Україна, як і будь-яка країна світу, має вагому потребу в створенні ефективної системи протидії інформаційним викликам та загрозам. У наш час деякі держави розглядають інформаційну війну як ефективний інструмент реалізації зовнішньої політики. В розрізі сучасної гуманітарної ситуації, що склалась в Україні, важливим кроком у формуванні стратегії інформаційної безпеки є вивчення, осмислення та врахування здобутків досвіду зарубіжних країн новітнього часу. Особливий інтерес становить досвід, отриманий в аналогічних міжнародних ситуаціях. Таким, зокрема, є російсько-грузинський конфлікт 2008 р., а саме його інформаційна складова. Більшість вчених схильні вважати, що інформаційне протистояння в цьому конфлікті, незважаючи на явну військово-технічну перевагу РФ, залишилось за грузинською стороною. Передумовою для ведення ефективної інформаційної війни 2008 р. проти РФ було проведення реформ на початку ХХІ ст., утвердження свободи слова та формування системи ЗМІ в країні. Грузинська стратегія інформаційної війни була спрямована на подачу альтернативної, «неросійської», точки зору світовій спільноті; орієнтована на уникнення внутрішніх конфліктів в рамках політики демократизації країни. Важливим передвісником успішності інформаційної кампанії грузинської сторони стала ефективна робота ЗМІ, яка мала системний характер, хоча і не була позбавлена суб’єктивних оцінок. Суголосні сучасним українським реаліям спроби РФ показати Грузію як «агресора» щодо власних громадян і сусідньої держави не увінчались успіхом, навіть більше, грузинські ЗМІ разом з іноземними журналістами зуміли показати окупаційний характер дій з боку РФ. «Грузинські уроки» інформаційної війни варто розглядати важливим підґрунтям у розбудові стратегії інформаційної безпеки України. Вочевидь, їх аналіз має бути системним та неупередженим, врахувати здобутки та помилки реалізаторів, а головне – дати можливість об’єктивного та адекватного прогнозу щодо ймовірних майбутніх гуманітарних викликів., The article is devoted to the consideration of the specifics of information confrontation during the Russian-Georgian conflict of 2008. Ukraine, as any country in the world, has a strong need for an effective system to counter information challenges and attacks. Nowadays, some countries consider the information war as an effective tool for foreign policy implementation. The development of information security in the current humanitarian situation of Ukraine requires studying and taking into account relevant achievements of the modern foreign countries. Thus, especially valuable is the experience gained in similar international situations, namely in the Russian-Georgian conflict of 2008, its information component being of particular interest. The majority of scientists support the idea that the information confrontation in this conflict, despite the apparent military and technical superiority of the Russian Federation, remains on the Georgian side. A prerequisite for conducting an effective information war against the Russian Federation in 2008 was the implementation of reforms in the early 21st century, strengthening of freedom of speech, and further establishment of the media system in the country. An effective, systematic work of media, although not free from subjective assessments, served the success of the information campaign of the Georgian side. Russian attempts to show Georgia as an aggressor, similar to those undertaken in modern Ukraine, were not successful; moreover, Georgian media, together with foreign journalists, managed to disclose the occupational character of the Russian Federation’s actions.“Georgian lessons” of information war should be considered as an important foundation for the development of the information security strategy of Ukraine. Evidently, their analysis should be systematic and unprejudiced, should take into consideration all achievements and mistakes of the performers, and, above all, allow for an objective and adequate forecast of new humanitarian challenges.