Information Dimension of the 2008 Russian-Georgian Conflict: Lessons for Ukraine

Статтю присвячено проблемі інформаційного протистояння упродовж російсько-грузинського конфлікту 2008 р. Україна, як і будь-яка країна світу, має вагому потребу в створенні ефективної системи протидії інформаційним викликам та загрозам. У наш час деякі держави розглядають інформаційну війну як ефективний інструмент реалізації зовнішньої політики. В розрізі сучасної гуманітарної ситуації, що склалась в Україні, важливим кроком у формуванні стратегії інформаційної безпеки є вивчення, осмислення та врахування здобутків досвіду зарубіжних країн новітнього часу. Особливий інтерес становить досвід, отриманий в аналогічних міжнародних ситуаціях. Таким, зокрема, є російсько-грузинський конфлікт 2008 р., а саме його інформаційна складова. Більшість вчених схильні вважати, що інформаційне протистояння в цьому конфлікті, незважаючи на явну військово-технічну перевагу РФ, залишилось за грузинською стороною. Передумовою для ведення ефективної інформаційної війни 2008 р. проти РФ було проведення реформ на початку ХХІ ст., утвердження свободи слова та формування системи ЗМІ в країні. Грузинська стратегія інформаційної війни була спрямована на подачу альтернативної, «неросійської», точки зору світовій спільноті; орієнтована на уникнення внутрішніх конфліктів в рамках політики демократизації країни. Важливим передвісником успішності інформаційної кампанії грузинської сторони стала ефективна робота ЗМІ, яка мала системний характер, хоча і не була позбавлена суб’єктивних оцінок. Суголосні сучасним українським реаліям спроби РФ показати Грузію як «агресора» щодо власних громадян і сусідньої держави не увінчались успіхом, навіть більше, грузинські ЗМІ разом з іноземними журналістами зуміли показати окупаційний характер дій з боку РФ. «Грузинські уроки» інформаційної війни варто розглядати важливим підґрунтям у розбудові стратегії інформаційної безпеки України. Вочевидь, їх аналіз має бути системним та неупередженим, врахувати здобутки та помилки реалізаторів, а головне – дати можливість об’єктивного та адекватного прогнозу щодо ймовірних майбутніх гуманітарних викликів.
The article is devoted to the consideration of the specifics of information confrontation during the Russian-Georgian conflict of 2008. Ukraine, as any country in the world, has a strong need for an effective system to counter information challenges and attacks. Nowadays, some countries consider the information war as an effective tool for foreign policy implementation. The development of information security in the current humanitarian situation of Ukraine requires studying and taking into account relevant achievements of the modern foreign countries. Thus, especially valuable is the experience gained in similar international situations, namely in the Russian-Georgian conflict of 2008, its information component being of particular interest. The majority of scientists support the idea that the information confrontation in this conflict, despite the apparent military and technical superiority of the Russian Federation, remains on the Georgian side. A prerequisite for conducting an effective information war against the Russian Federation in 2008 was the implementation of reforms in the early 21st century, strengthening of freedom of speech, and further establishment of the media system in the country. An effective, systematic work of media, although not free from subjective assessments, served the success of the information campaign of the Georgian side. Russian attempts to show Georgia as an aggressor, similar to those undertaken in modern Ukraine, were not successful; moreover, Georgian media, together with foreign journalists, managed to disclose the occupational character of the Russian Federation’s actions.“Georgian lessons” of information war should be considered as an important foundation for the development of the information security strategy of Ukraine. Evidently, their analysis should be systematic and unprejudiced, should take into consideration all achievements and mistakes of the performers, and, above all, allow for an objective and adequate forecast of new humanitarian challenges.