Search

Лучевая диагностика, на сегодняшний день, является одной из наиболее активно развивающихся отраслей клинической медицины. Безусловно, немаловажная роль в этом принадлежит беспрерывно продолжающемуся прогрессу в сфере физики и информационных технологий. Современные методы исследования облегчили тщетные попытки врачей в диагностике многих редких и малоизвестных заболеваний; повлияли на своевременное выявление тяжелых и острых форм заболеваний, которые представляют собой опасность не только для человека, но и приносят ущерб в численности трудоспособного населения, Radiation diagnostics, today, is one of the most actively developing branches of clinical medicine. Undoubtedly, an important role in this belongs to the continuously ongoing progress in the field of physics and information technology. Modern research methods have facilitated the futile attempts of doctors in the diagnosis of many rare and little-known diseases; influenced the timely detection of severe and acute forms of diseases that pose a danger not only to humans, but also cause damage to the working-age population, Radiation diagnostics, today, is one of the most actively developing branches of clinical medicine. Undoubtedly, an important role in this belongs to the continuously ongoing progress in the field of physics and information technology. Modern research methods have facilitated the futile attempts of doctors in the diagnosis of many rare and little-known diseases; influenced the timely detection of severe and acute forms of diseases that pose a danger not only to humans, but also cause damage to the working-age population., Вестник КНИИ РАН. Серия «Естественные и технические науки», Выпуск 1 (12) 2023, Pages 65-69

В монографии изложены патогенетические факторы развития клиновидного дефекта зубов и симптома гиперестезии. Представлены современные методы диагностики и лечения с определением качества жизни. Предназначена для врачей-стоматологов, врачей-ординаторов и студентов стоматологических факультетов России.

Literary data concerning the treatment of patients with diabetes mellitus complicated by purulent-inflammatory diseases are indicative of importance of this problem today. The course of diabetes complicated by purulent-destructive processes causes a high lethal outcome among the given category of patients and requires further elaboration of new methods of their treatment., Литературные данные о лечении больных сахарным диабетом, течение которого осложнилось гнойно-воспалительными заболеваниями свидетельствуют об актуальности проблемы на сегодняшний день. Отягное гнойно-деструктивными процессами течение диабета вызывает большую летальность среди таких пациентов и требует дальнейшей разработки новых методов их лечения., Дані літератури щодо лікування хворих на цукровий діабет, перебіг якого ускладнився гнійно-запальними захворюваннями, свідчать про актуальність проблеми. Обтяжений гнійно-деструктивними процесами перебіг діабету викликає високу летальність серед даної категорії пацієнтів і вимагає подальшої розробки нових методів їх лікування.

Врожденные пороки cердца (ВПC) занимают лидирующее положение в cтруктуре детcкой cмертноcти и оcтаютcя одной из наиболее чаcтых причин перинатальной cмертноcти. ВПC предcтавляют cобой проблему общеcтвенного здравоохранения не только в Казахcтане, но и во вcем мире. В данной cтатье приведены результаты литературного обзора научно-иccледовательcких работ, поcвященных проблеме врожденных пороков cердца, опубликованных в отечеcтвенной и зарубежной литературе. Cетевой поиcк проведен в базе данных PubMеd, Gооglе Schоlаr, Mеdlinе за период 2017 – 2022 гг. Также приведены результаты ретроcпективного анализа 315 архивных иcторий новорожденных и иcторий родов у женщин, родивших детей c ВПC за период c 01.01.2021г. по 31.12.2021г.: выявлены факторы риcка развития ВПC у плода; оcобенноcти данных анамнеза; пренатальной и поcтнатальной диагноcтики врожденных пороков cердца; cтруктуры ВПC; методы лечения и их иcходы., Cоngеnitаl hеаrt dеfеcts (CHD) rаnks а lеаding pоsitiоn in thе structurе оf infаnt mоrtаlity аnd rеmаin оnе оf thе mоst cоmmоn cаusеs оf pеrinаtаl mоrtаlity. CHD is а public hеаlth prоblеm nоt оnly in Kаzаkhstаn, but аll оvеr thе wоrld. This аrticlе prеsеnts thе rеsults оf а litеrаturе rеviеw оf sciеntific rеsеаrch pаpеrs оn thе prоblеm оf cоngеnitаl hеаrt dеfеcts publishеd in dоmеstic аnd fоrеign litеrаturе. А nеtwоrk sеаrch wаs cоnductеd in thе PubMеd, Gооglе Schоlаr аnd Mеdlinе dаtаbаsе fоr thе pеriоd 2017-2022. Thе rеsults оf а rеtrоspеctivе аnаlysis оf 315 аrchivаl histоriеs оf nеwbоrns аnd birth histоriеs оf wоmеn whо gаvе birth tо childrеn with CHD fоr thе pеriоd frоm 01.01.2021 tо 31.12.2021 аrе аlsо prеsеntеd: risk fаctоrs fоr thе dеvеlоpmеnt оf CHD in thе fеtus, fеаturеs оf thе аnаmnеsis, prеnаtаl аnd pоstnаtаl diаgnоsis оf cоngеnitаl hеаrt dеfеcts, thе structurе оf CHD, trеаtmеnt mеthоds аnd thеir оutcоmеs аrе rеvеаlеd

Objective — to study the molecular mechanisms of the development of actinic keratosis (AK) and compare them with Bowen’s disease. Materials and methods. A literature review, analysis of national and international protocols for the diagnosis of AK are presented, which meet the selection criteria. We reviewed works with at least one recommendation for AK diagnostic scenario published after 2015. The systematic literature review is based on modern studies containing descriptions of molecular diagnostics of certain proto-oncogenes to establish the final diagnosis. Interdisciplinary guidelines were also reviewed to further explore all possible diagnostic criteria. Results and discussion. Until now, the molecular mechanisms of AK development have not been fully studied and grouped into a single review. In most of the sources, only p53 protein was mentioned as the main transcription factor regulating apoptosis. However, recent studies prove a sufficient influence of CD95, which, like p53, induces apoptosis and plays a leading role in the development of AK. All precancerous and malignant neoplasms of the skin arise due to mutations in cells, which cause a violation of apoptosis, but there are still no recommendations and a clear diagnostic algorithm that will allow to quickly establish the final diagnosis and make a choice in favor of this or another method of treatment. Conclusions. AK and Bowen’s disease are different stages in the development of the same malignant process, differing in the proliferative activity of cells and the expression of proto-oncogenes CD95, bcl-2, and p16 which can be used as differential diagnostic markers. Thanks to early diagnosis, it is possible to choose the most suitable treatment option, with consideration for modern protocols., Цель работы — изучить молекулярные механизмы развития актинического кератоза (АК) и сравнить их с болезнью Боуэна. Материалы и методы. Представлен обзор литературы, анализ национальных и международных протоколов по диагностике АК, соответствующих критериям отбора. Учтены работы как минимум с одной рекомендацией по сценарию диагностики АК, опубликованных после 2015 г. Систематический обзор литературы основан на результатах современных исследований, содержащих описание проведения молекулярной диагностики тех или иных протоонкогенов для установления окончательного диагноза. Также рассмотрены междисциплинарные руководства для более углубленного изучения всех возможных диагностических критериев. Результаты и обсуждение. До сих пор окончательно досконально не изучены и не сгруппированы в единый обзор молекулярные механизмы развития АК. В большинстве источников есть сведения только о белке р53 как основном транскрипционном факторе, регулирующем апоптоз. Однако результаты исследований, проведенных в течение последних лет, подтверждают достаточное влияние и СD95, который так же, как и р53, индуцирует апоптоз и играет ведущую роль в развитии АК. Все предраковые и злокачественные новообразования кожи возникают вследствие мутаций в клетках, которые приводят к нарушению апоптоза, но до сих пор нет рекомендаций и четкого алгоритма диагностики, который позволит быстрее установить окончательный диагноз и сделать выбор в пользу того или иного метода лечения. Выводы. АК и болезнь Боуэна являются различными стадиями развития одного и того же злокачественного процесса, отличающимися пролиферативной активностью клеток и экспрессией протоонкогенов CD95, bcl-2 и p16, которые можно использовать в качестве дифференциально-диагностических маркеров. Именно благодаря ранней диагностике можно выбрать наиболее подходящий вариант лечения с учетом современных протоколов., Мета роботи — вивчити молекулярні механізми розвитку актинічного кератозу (АК) та порівняти їх із хворобою Боуена. Матеріали та методи. Представлено огляд літератури, аналіз національних та міжнародних протоколів з діагностики АК, що відповідають критеріям відбору. Враховано роботи як мінімум з однією рекомендацією за сценарієм діагностики АК, опублікованих після 2015 р. Систематичний огляд літератури засновано на результатах сучасних досліджень, що містять докладний опис проведення молекулярної діагностики тих чи інших протоонкогенів для встановлення остаточного діагнозу. Також розглянуто міждисциплінарні настанови для більш поглибленого вивчення всіх можливих діагностичних критеріїв. Результати та обговорення. Дотепер остаточно досконально не вивчені і не згруповані в єдиний огляд молекулярні механізми розвитку АК. В більшості джерел є відомості тільки про білок р53 як основний транскрипційний фактор, що регулює апоптоз. Однак результати досліджень, проведених протягом останніх років, доводять достатній вплив і СD95, який так само, як і р53, індукує апоптоз і відіграє провідну роль у розвитку АК.Усі передракові та злоякісні новоутворення шкіри виникають внаслідок мутацій в клітинах, що спричиняють порушення апоптозу, але досі немає рекомендацій і чіткого алгоритму діагностики, який дасть змогу швидше встановити остаточний діагноз і зробити вибір на користь того чи іншого методу лікування. Висновки. АК і хвороба Боуена є різними стадіями розвитку одного і того самого злоякісного процесу, що відрізняються за проліферативною активністю клітин та експресією протоонкогенів CD95, bcl-2 та p16, які можна використовувати як диференційно-діагностичні маркери. Завдяки саме ранній діагностиці можливо обрати най­оптимальніший варіант лікування з урахуванням сучасних протоколів.

Потеря зуба может вызвать у пациентов функциональные, социальные, психологические и эстетические последствия. Выбранный метод лечения может повлиять на их самочувствие. Несмотря на высокий процент успешных результатов у пациентов, ус-тановка одиночного имплантата сопряжена с трудностями. Цель исследования – на при-мере клинического случая представить данные об успешной замене отсутствующего моляра нижней челюсти дентальным имплантатом. Материалы и методы исследования. Альтернативным вариантом было использование имплантата Osstem (Osstem Implant Co., Ltd.) с установкой керамической коронки. Анализ альвеолярной кости проводился с помощью компьютерной томографии с коническим лучом. Перед установкой имплантата была выполнена профессиональная гигиена полости рта. Пациенту проводилась местная анестезия с использованием адреналина 1:200 000 (Lignox ®). Последовательное сверление было выполнено до окончательного размера имплантата, и один имплантат был установлен относительно зуба 3.6. Результаты и их обсуждение. Швы были сняты через 7 дней, после чего наблюдалось адекватное заживление раны. Оттиски были сделаны через 4 месяца, а затем на зуб 3.6 была установлена коронка на основе диоксид циркония. Послеоперационный осмотр через год не выявил признаков подвижности, парестезии, потери костной массы или поражения вокруг имплантата. Мягкие ткани вокруг имплантата не имели никаких признаков воспаления. Выводы. Несмотря на то, что у пациентов есть различные варианты по замене отсутствующего зуба, лечение зубным имплантатом стало новым стандартом лечения. Лечение одного зуба – обычная задача в стоматологии. Клиницисты в будущем должны рассмотреть возможность замены отсутствующего зуба на дентальный имплантат, используя эффективные методы лечения для достижения наилучшего результата, Tooth loss can cause functional, social, psychological, and aesthetic consequences for pa-tients. The chosen treatment method may affect their well-being. Despite the high percentage of successful results in patients, the installation of a single implant is associated with difficulties. Purpose of research is to present data on the successful replacement of a missing mandibular molar with a dental implant using a clinical case as an example. Material and methods. An alternative option was to use an Osstem implant (Osstem Implant Co., Ltd.) with a ceramic crown. The analysis of the alveolar bone was performed using computed tomography with a conical beam. Before implant, installation was performed in professional hygiene of the oral cavity. The patient was given local anesthesia using 1:200,000 epinephrine (Lignox ®). Sequential drilling was performed to the final implant size, and one implant was placed relative to the tooth 3.6. Results and discussion. The stitches were removed after 7 days, after which adequate wound healing was observed. Impressions were made after 4 months, and then a crown based on zirconium dioxide was installed on the 3.6 tooth. Postoperative examination a year later revealed no signs of mobility, paresthesia, bone loss, or lesions around the implant. The soft tissue around the implant showed no signs of inflammation. Conclusions. Despite the fact that patients have different options for replacing a missing tooth, dental implant treatment has become the new standard of treatment. Treatment of a single tooth is a common task in dentistry. Clinicians should consider replacing a missing tooth with a dental implant in the future, using effective treatments to achieve the best possible result

В работе разработаны математические модели двух форм эритемы. Локальная модель представлена задачей Коши для системы обыкновенных дифференциальных уравнений. Учитывается реакция иммунной системы на появление в организме паразитов. Модель лечения интерпретируется как внешнее воздействие в виде медико-коматозного лечения или химиотерапии. Распространение паразитов по поверхности описывается системой уравнений в частных производных при наличии восполняемого или не восполняемого трофического ресурса., In this paper, mathematical models of two forms of erythema are developed. The local model is represented by the Cauchy problem for a system of ordinary differential equations. The reaction of the immune system to the appearance of parasites in the body is taken into account. The treatment model is interpreted as an external influence in the form of medico-comatose treatment or chemotherapy. The distribution of parasites on the surface is described by a system of partial differential equations in the presence of a replenished or non-replenished trophic resource.

Асептический некроз головки бедренной кости одна из наиболее сложных для лечения форм остеоартроза, поражающая преимущественно людей трудоспособного возраста. При отсутствии лечения в 70-80% случаев заболевание прогрессирует и приводит к инвалидизации. Ранняя диагностика и лечение являются ключом к сохранению сустава. В статье представлены литературные данные о наиболее актуальных на сегодняшний день органосохраняющих методах хирургического и нехирургического лечения асептического некроза головки бедренной кости и их эффективности. Было проанализировано 27 публикаций из отечественных и зарубежных изданий. Поиск проводился в электронных библиотеках: e-library и PubMed, cyberleninka. Были выявлены следующие закономерности. Безоперационные методы показаны при I и II рентгенологических стадиях асептического некроза. На поздних стадиях применение тотального эндопротезирования остается практически безальтернативным методом. Исследования, описывающие эффективность обоих подходов (хирургический и нехирургический) сопоставимы по уровню доказательности. Высокая стоимость и техническая сложность ограничивает применение хирургического лечения. Ни один из используемых в настоящее время методов безоперационного лечения не является универсальным. Большинство исследователей сходятся во мнении о необходимости комплексного подхода., Aseptic necrosis of the femoral head is one of the most difficult forms of osteoarthrosis to treat, affecting mainly people of working age. If untreated, in 70-80% of cases, the disease progresses and leads to disability. Early diagnosis and treatment are keys to maintaining the joint. The article presents literature data on the most relevant organ-preserving methods of surgical and non-surgical treatment of aseptic necrosis of the femoral head and their effectiveness. 26 publications from domestic and foreign publications were analyzed. The search was conducted in electronic libraries: e-library, PubMed, cyberleninka. We have identified the following patterns. Non-surgical methods are indicated for stages I and II of aseptic necrosis. In the later stages, the use of total arthroplasty remains a virtually non-alternative method. Studies describing the effectiveness of both approaches (surgical and non-surgical) are comparable in level of evidence. The high cost and technical complexity limits the use of surgical treatment. None of the currently used methods of non-surgical treatment is universal. Most researchers agree on the need for an integrated approach.

У роботі обґрунтовано принципи персоналізованого підходу до лікування хворих на перитоніт шляхом комплексної оцінки результатів клінічних, лабораторних, інструментальних та генетичних досліджень, які дозволяють визначити індивідуальні особливості проявів патологічних та компенсаторних процесів, наведені результати застосування такої тактики. Мета. Покращити результати лікування хворих на перитоніт, зменшити частоту виникнення ускладнень. Матеріал та методи. Клінічний матеріал становили 226 пацієнтів з гострим перитонітом, у яких проведено комплексне клінічне, лабораторне, інструментальне обстеження. Окрім загальновизнаних лабораторних параметрів, визначали рівні цитокінів та серотоніну, проводили аналіз алелей поліморфних ділянок генів IL1β (-511С/Т) та 5HTTLPR за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Результати. Виявлені суттєві відмінності вираженості процесів пероксидації, протеолізу, фібринолізу при різних формах перитоніту, встановлений їх зв᾽язок з розповсюдженням запального процесу та варіантами гену IL1β (-511С/Т). Доведено, що однією з причин виникнення післяопераційного парезу кишок є порушення серотонінергічних механізмів регуляції його скоротливої здатності, які тісно пов’язані із варіантами гену 5-HTTLPR. Виявлені генетично детерміновані індивідуальні особливості запального процесу в очеревинній порожнині стали підґрунтям для розробки персоналізованих алгоритмів лікувальної тактики, вдосконалення етапів оперативного втручання та медикаментозне лікування, розробки методів профілактики різних ускладнень. Висновок. Для покращення результатів лікування пацієнтів на гострий перитоніт доцільно застосовувати персоналізовану лікувальну тактику, яка базується на результатах комплексної оцінки клінічних, лабораторних, інструментальних та генетичних досліджень., В работе обоснованы принципы персонализированного подхода к лечению больных перитонитом путем комплексной оценки результатов клинических, лабораторных инструментальных и генетических исследований, которые позволяют определить индивидуальные особенности проявлений патологических и компенсаторных процессов, приведены результаты применения такой тактики. Цель. Улучшить результаты лечения больных перитонитом, уменьшить частоту возникновения осложнений. Материал и методы. Клинический материал составили 226 пациентов с острым перитонитом, у которых проведено комплексное клиническое, лабораторное, инструментальное обследование. Кроме общепризнанных лабораторных параметров, определяли уровни цитокинов и серотонина, проводили анализ аллелей полиморфных участков генов IL1β (-511С / Т) и 5-HTTLPR с помощью полимеразной цепной реакции. Результаты. Выявлены существенные различия выраженности процессов пероксидации, протеолиза, фибринолиза при различных формах перитонита, установлена их связь с распространением воспалительного процесса и вариантами гена IL1β (-511С / Т). Доказано, что одной из причин возникновения послеоперационного пареза кишечника является нарушение серотонинергических механизмов регуляции его сократительной способности, которые тесно связаны с вариантами гена 5HTTLPR. Обнаруженные генетически детерминированые индивидуальные особенности воспалительного процесса в брюшинной полости стали основой для разработки персонализированных алгоритмов лечебной тактики, совершенствования этапов оперативного вмешательства и медикаментозное лечение, разработки методов профилактики различных осложнений. Вывод. Для улучшения результатов лечения пациентов с острым перитонитом целесообразно применять персонализированную лечебную тактику, основанную на результатах комплексной оценки клинических, лабораторных инструментальных и генетических исследований., The paper substantiates the principles of a personalized approach to the treatment of patients with peritonitis by means of the results of clinical, laboratory instrumental and genetic studies that allow to determine the individual features of the manifestations of pathological and compensatory processes comprehensive assessment, and the results of such tactics application are given. Aim of the study is to improve the treatment outcomes for patients with peritonitis, reduce the incidence of its complications. Material and methods. Clinical material included 226 patients with acute peritonitis. A comprehensive clinical, laboratory, instrumental examination was carried out. In addition to generally recognized laboratory parameters, levels of cytokines and serotonin were determined, IL1β (-511C / T) and 5-HTTLPR polymorphic alleles were analyzed by polymerase chain reaction. Results Significant differences in the severity of peroxidation, proteolysis, and fibrinolysis in different forms of peritonitis were revealed, and their association with the propagation of the inflammatory process and variants of the IL1β gene (-511C / T) was established. It has been proved that one of the causes of postoperative paresis of the intestine is a violation of the serotonergic mechanisms of regulation of its contractile ability, which are closely related to variants of the 5-HTTLPR gene. Detected genetically determined individual characteristics of the inflammatory process in the peritoneal cavity became the basis for the development of personalized therapeutic tactics algorithms, improvement of surgical intervention stages and medical treatment, development of methods for the prevention of various complications. Conclusion. To improve the results of patients with acute peritonitis treatment, it is advisable to use personalized therapeutic tactics based on the results of a clinical, laboratory, instrumental and genetic research comprehensive assessment.

Lead is one of the most widespread pollutant which alters the mature liver and is especially harmful for the fetal liver. The typical alterations in the mature liver after the lead exposure are the hypertrophy and vacuolization of hepatocytes, circulatory disorders, mononuclear cellular infiltration. The morphological changes in the liver during prenatal development under the maternal lead treatment are inhibition of hematopoiesis, dystrophy of hepatocytes, disturbances in the liver architecture, its vessels and stroma with a gradient of pathological changes toward the peripheral parts of the organ. The manifestations of liver alteration after birth become deeper with age and develop to the necrosis, edema and inflammation. The biochemical disturbances in the liver are the decrease in the activity of enzyms of energy metabolism, inhibition of protein and nucleic acids synthesis, imbalance of the lipid peroxide oxidation system, and the increasing of oxidative stress with the further alteration of the membranes of the endothelium, red blood cells, hepatocytes, as well as mitochondrial membrane. The changes in expression of the immunohistochemical markers can differentiate the processes in the liver, which are relatively stable or sensitive to lead, especially in prenatal development, whereas the biochemical parameters are valuable for estimation of the liver damage in postnatal life. The immunohistochemical changes under the lead treatment reflect the inhibition in protein synthesis such as albumin and cytokeratins, as well as growth factors, nitric oxide synthases and matrix metalloproteinases expression; whereas the expression of apoptotic markers increases. The search for the natural products, dietary supplements and drugs with the protective properties is ongoing and covers the wide spectrum of agents, including vitamins, micro- and macroelements, antioxidants, chelating agents, natural extracts, proteins, sorbents and complex-producing drugs. The immunohistochemical markers as well as biochemical parameters can be used to prove the efficacy of protectants for chronic lead intoxication., Свинец является одним из самых распространенных токсикантов, который нарушает функционирование печени в зрелом возрасте и особенно опасен для печени в пренатальном периоде онтогенеза. Типичные нарушения в зрелой печени после воздействия свинца – гипертрофия и вакуолизация гепатоцитов, нарушения кровообращения, мононуклеарная клеточная инфильтрация. Морфологические изменения в печени под влиянием соединений свинца в пренатальном развитии – ингибирование гемопоэза, печеночная дистрофия, нарушения в архитектуре печени, поражение сосудов и стромы с нарастанием патологических изменений по направлению к периферическим отделам органа. Поражение печени, вызванное свинцом при пренатальном воздействии, после рождения становится более глубоким и характеризуется некрозами, выраженными отеками и воспалительными изменениями. Биохимическими нарушениями в печени под действием соединений свинца являются снижение активности ферментов энергетического обмена, подавление синтеза белка, нуклеиновых кислот, дисбаланс системы перекисного окисления липидов и нарастание признаков оксидативного стресса, вызывающего дальнейшее повреждение мембран эндотелиальных клеток, эритроцитов, гепатоцитов, а также митохондриальной мембраны. Использование иммуногистохимических маркеров позволяет дифференцировать процессы в печени, которые относительно устойчивы или чувствительны к свинцу, особенно в пренатальном развитии, тогда как биохимические параметры больше подходят для оценки повреждений печени в постнатальном периоде. Иммуногистохимические изменения в печени под влиянием соединений свинца отражают ингибирование синтеза белков, таких как альбумин и цитокератины, а также экспрессию факторов роста, синтаз оксида азота, матриксных металлопротеиназ и усиление экспрессии апоптотических маркеров. Поиски натуральных продуктов, пищевых добавок и препаратов с защитными свойствами продолжаются и охватывают широкий спектр веществ, включая витамины, микро- и макроэлементы, антиоксиданты, хелатирующие агенты, натуральные экстракты, белки, сорбенты и комплексные препараты. Иммуногистохимические маркеры, как и биохимические показатели могут быть использованы для доказательства эффективности протектантов, которые применяются при хронической интоксикации свинцом., Свинець є одним із найпоширеніших токсикантів, який порушує функціонування печінки у зрілому віці, особливо небезпечний для печінки у пренатальному періоді онтогенезу. Типові порушення у зрілій печінці після впливу свинцю – гіпертрофія та вакуолізація гепатоцитів, порушення кровообігу, мононуклеарна клітинна інфільтрація. Морфологічні зміни в печінці під впливом сполук свинцю у пренатальному розвитку – інгібування гемопоезу, печінкова дистрофія, порушення в архітектурі печінки, ураження судин і строми з наростанням патологічних змін у напрямі до периферичних відділів органа. Ураження печінки, що викликане свинцем при пренатальному його впливі, після народження стає глибшим і характеризується некрозами, вираженими набряками і запальними змінами. Біохімічними порушеннями в печінці під дією сполук свинцю є зниження активності ферментів енергетичного обміну, пригнічення синтезу білка, нуклеїнових кислот, дисбаланс системи перикисного окислення ліпідів і наростання ознак оксидативного стресу, що викликає пошкодження мембран ендотеліальних клітин, еритроцитів, гепатоцитів, а також мітохондріальної мембрани. Використання імуногістохімічних маркерів дає змогу диференціювати процеси в печінці, які відносно стійкі або чутливі до свинцю, особливо у пренатальному розвитку, а біохімічні параметри необхідні для оцінювання пошкоджень печінки в постнатальному періоді. Імуногістохімічні зміни в печінці під впливом сполук свинцю відбивають інгібування синтезу білків, як-от альбумін і цитокератини, а також експресію факторів росту, синтаз оксиду азоту, матриксних металопротеїназ і посилення експресії апоптотичних маркерів. Пошуки натуральних продуктів, харчових добавок і препаратів із захисними властивостями тривають та охоплюють широкий спектр речовин, включаючи вітаміни, мікро- і макроелементи, антиоксиданти, хелатувальні агенти, натуральні екстракти, білки, сорбенти і комплексні препарати. Імуногістохімічні маркери та біохімічні показники можуть використовуватися як доказ ефективності протектантів, що застосовуються при хронічній інтоксикації свинцем.

Hemangiomas are tumorlike vessel changes that occur in children starting from an early age and can appear as minor cosmetic defects that sometimes spontaneously decrease, or can cause serious functional disorders or even be a threat to life.Objective. To improve treatment outcomes and efficacy in children with hemangіomas of external location by applying the method of classification algorithm.Material and methods. To study the problem in the Podolsk region of Ukraine, a retrospective clinical study of children with external HA during the last 15 years was conducted. The study included: an analysis of medical records and outpatient cards of children who were treated in-patiently or out-patiently between 2002 to 2017.Results. According to generalization of treatment outcomes, the selection criteria of hemangioma management, depending upon the stage of development, character of growth, spreading, were elaborated. The programme, which on the one hand makes it possible to use individual approach to treatment, and on the other hand to standardize this treatment approach to achieve maximal cosmetic and functional results, was proposed.Conclusions. Choice of treatment strategy in children with external hemangiomas must be conducted in each case, except unreasonable expectation of a possible tumor regression. The options ofexternal hemangioma management in children should be based on tumor classification algorithm due to its morphological features., Гемангиомы – опухолевидные сосудистые образования, которые встречаются у детей, начиная с периода новорожденности. Могут определяться в виде небольших косметических дефектов, которые подвергаются спонтанной инволюции, или вызывать функциональные расстройства с прямой угрозой для жизни.Цель – улучшить результаты и эффективность лечения детей с ГА внешней локализации путем применения метода классификационного алгоритма.Материалы и методы. В Подольском регионе Украины было проведено клинико-ретроспективное обследование детей с ГА внешней локализации за последние 15 лет. Исследование включало: анализ историй болезни и амбулаторных карточек детей, которые находились на стационарном или амбулаторном лечении в период с 2001 г. по 2017 г.Результаты. На основании обобщенных результатов лечения разработаны критерии выбора тактики лечения ГА в зависимости от фазы ее развития, характера роста, распространенности. Предложена программа, которая позволяет, с одной стороны, индивидуализировать поход к лечению, а с другой – стандартизировать его для достижения максимального косметического и функционального результата.Выводы. Выбор лечебной тактики у детей с ГА внешней локализации должен проводиться индивидуально в каждом конкретном случае, исключая безосновательное ожидание возможного регресса опухоли. Выбор метода лечения ГА внешней локализации у детей должен основываться на классификационном алгоритме опухоли в зависимости от ее клинико-морфологических признаков., Геманґіоми (ГА) – пухлиноподібні судинно-похідні зміни, які трапляються у дітей, починаючи з раннього віку. Можуть виявлятись як незначні косметичні дефекти, що підлягають спонтанній інволюції, або спричинювати функціональні розлади чи безпосередньо загрожувати життю.Мета роботи – покращення результатів та ефективності лікування дітей з ГА зовнішньої локалізації шляхом застосування методу класифікаційного алгоритму.Матеріали і методи. У Подільському регіоні України було проведено клініко-ретроспективне дослідження дітей з ГА зовнішньої локалізації за останні 15 років. Дослідження включало: аналіз історій хвороб і амбулаторних карток дітей, які знаходились на стаціонарному або амбулаторному лікуванні в період з 2002 р. по 2017 р.Результати. На основі узагальнення результатів лікування розроблені критерії вибору тактики лікування ГА залежно від фази її розвитку, характеру росту, поширеності. Запропоновано програму, яка дасть можливість, з одного боку, індивідуалізувати підхід до лікування, з іншого – стандартизувати його для досягнення максимального косметичного й функціонального результату.Висновки. Вибір лікувальної тактики у дітей з ГА зовнішньої локалізації повинен проводитись у кожному випадку індивідуально, виключаючи безпідставне очікування можливого регресу пухлини. Вибір методу лікування ГА зовнішньої локалізації у дітей повинен ґрунтуватися на класифікаційному алгоритмі пухлини залежно від її клініко-морфологічних ознак.

In the publication conducted analysis of morbidity endometrial cancer domestic and foreign autors. In the structure of morbidity women in malignant neoplasms endometrial cancer it ranked fourth in Ukraine. In Russia the desease in the uterine body cancer over the past decade has increased by 28,5 %. In the treatmentof patients with uterine body cancer using surgical,combined,combining beam tretments.Combened beam treatment consist of the inner cavity introducing radioactive drugs with an additional remote pelvic irradiation. Teletherapy an essential step,of the combined and treatments. Currently used in radiotherapy technology summing up the two doses: a three dimensional conformal moduleded by intensity. Postoperative radiotherapy in the combined treatment with poor prognosis factors: are used in the 1–2 stages of the desease. Holisty methods of treatment is used in common forms of endometrial cancer and its relapse,when surgical and/or radiation therapy combined with chemotherapy and hormone therapy. Intraoperative radiation therapy is carried out fast electrons using betatron. Amongradioreactions structureobsrved local radiation reactions: radiation enterocolitis, radiation cystitis., В данной публикации проведено анализ заболеваемости раком тела матки (РТМ) отечественных и зарубежных авто- ров. В структуре заболеваемости женщин злокачественными новообразованиями РТМ занимает 4 место в Украине. В России заболеваемость РТМ за последние десятилетия выросла на 28,5 %. В лечении больных РТМ используеться хирурги- ческий, комбинированный, сочетанно-лучевой и комплексный методы, а также гормоно и химиотерапия. Сочетанно- лучевое лечение состоит из внутриполостного введения радиоактивных препаратов с дополнительным дистанционным облучением малого таза. ДЛТ – неотъемлемый этап комбинированного и сочетанного методов лечения. В настоящее время в радиотерапии РТМ используют две технологии подведения запланированной дозы: конформная трехмерная и мо- дулированная по интенсивности ЛТ. Послеоперационная лучевая терапия (ПОЛТ) РТМ в комбинированном лечении с фак- торами неблагоприятного прогноза используеться при l–ll стадии заболевания. Комплексный метод лечения в РОНЦе используеться при распространенных формах РТМ, его рецидивах, когда хирургическое или /и лучевое лечение сочетается с химио и гормонотерапией. Интраоперационная лучевая терапия (ИОЛТ) проводится с помощью бетатрона быстрыми электронами. Среди структуры лучевых реакций наблюдаються местные реакции: лучевые энтероколиты, лучевой цистит., В цій публікації проведено аналіз захворюваності на рак тіла матки (РТМ) вітчизня- них і закордонних авторів. У структурі захворюваності жінок на злоякісні новоутворен- ня РТМ займає 4 місце в Україні. В Росії захворюваність на РТМ за останні десятиріччя виросла на 28,5 %. В лікуванні хворих на РТМ використовується хірургічний, комбінова- ний, поєднано-променевий та комплексний методи, а також гормоно і хіміотерапія. По- єднано-променеве лікування складається з внутрішньопорожнинного введення радіоак- тивних препаратів з додатковим дистанційним опроміненням малого тазу. ДПТ – не- від’ємний етап комбінованого і поєднаного методів лікування. На теперішній час в ра- діотерапії РТМ використовують дві технології підведення запланованої дози: конформ- на тривимірна і модульована за інтенсивністю ПТ. Післяопераційна променева терапія (ПОПТ) РТМ в комбінованому лікуванні з факторами несприятливого прогнозу викорис- товується при l–ll стадії захворювання. Комплексний метод лікування в РОНЦі викори- стовується при розповсюдженних формах РТМ, його рецидивах, коли хірургічне або/і променеве лікування поєднується з хіміо- та гормонотерапією. Інтраопераційна проме- нева терапія (ІОПТ) проводиться за допомогою бетатрона швидкими електронами. Серед структури променевих реакцій спостерігаються місцеві реакції: променеві ен- тероколіти, променевий цистит.

Purpose – improving the results and efficacy of treatment of children with haemangiomas (HA) located on external covering by applying a classification algorithm.Material and methods. The clinical retrospective study of children with HA located on external (skin and/or mucosa) covering for the past 10 years was conducted in Podolsk region of Ukraine. The study included an analysis of patient case histories and outpatient case records of children who were hospitalized or underwent outpatient treatment during the period from 2002 to April 2012 with the diagnosis «Haemangioma of external covering».Results. The applying of the classification algorithm in treatment of children with HA located on external covering permitted to achieve good and satisfactory oncological, functional and cosmetic outcomes in 97% of observations.Conclusions. The choice of disease management in children with HA located on external covering should be individualized, excluding unreasonable expectant approach of a possible tumor regression. Choice of treatment modality in children with HA located on external covering should be based on the classification algorithm according to its morphological characteristics., Цель – улучшение результатов и эффективности лечения детей с гемангиомами (ГА) наружной локализации путем применения метода классификационного алгоритма.Материалы и методы. В Подольском регионе Украины было проведено клинико-ретроспективное изучение детей с ГА наружной локализации за последние 10 лет. Исследование включало анализ историй болезни и амбулаторных карточек детей, которые находились на стационарном или амбулаторном лечении в период с 2002 г. по апрель 2012 г. с диагнозом «Гемангиома наружной локализации».Результаты. Использование предложенных методик лечения ГА наружной локализации у детей, которые основывались на методе классификационного алгоритма, позволило в 97% всех наблюдений достичь хороших и удовлетворительных онкологических, функциональных и косметических результатов лечения.Выводы. Выбор лечебной тактики у детей с ГА наружной локализации должен проводиться в каждом случае индивидуально, исключая безосновательное ожидание возможного регресса опухоли. Выбор метода лечения ГА наружной локализации у детей должен основываться на классификационном алгоритме опухоли в зависимости от ее клинико-морфологических особенностей., Мета – покращення результатів та ефективності лікування дітей з гемангіомами (ГА) зовнішньої локалізації шляхом застосування методу класифікаційного алгоритму.Матеріали та методи. У Подільському регіоні України було проведено клініко-ретроспективне дослідження дітей з ГА зовнішньої локалізації за останні 10 років. Дослідження включало аналіз історій хвороб і амбулаторних карток дітей, які знаходились на стаціонарному або амбулаторному лікуванні в період з 2002 р. по квітень 2012 р. з діагнозом «Гемангіома зовнішньої локалізації».Результати. Застосування наведених методик лікування ГА зовнішньої локалізації у дітей, які ґрунтувалися на методі класифікаційного алгоритму, дозволило в 97% всіх спостережень досягти добрих і задовільних онкологічних, функціональних та косметичних результатів лікування.Висновки. Вибір лікувальної тактики у дітей з ГА зовнішньої локалізації повинен проводитись в кожному випадку індивідуально, виключаючи безпідставне очікування можливого регресу пухлини. Вибір методу лікування ГА зовнішньої локалізації у дітей повинен ґрунтуватися на класифікаційному алгоритмі пухлини залежно від її клініко-морфологічних ознак.

Laryngeal malignant neoplasms is getting in last decade into leading position among oncological diseases of upper respiratory tracts in the last decade. To main etiological triggers belong: smoking, hazardous environmental impacts, papilloma-virus infection. A progressive tendency increasing towards laryngeal cancer incidence is observed that motivates to look for new methods of therapy and post-surgery rehabilitation, especially considering the large number of post-surgery complications.

Millions of scientists work for the development of new technologies, drugs and therapies that will be effective in modern conditions of life. The idea of holism takes great development in medicine, which allows examining any process, not to treat symptoms but disease and demonstrates the effectiveness of alternative medicine.

Objective: To highlight the problem and up-to-date methods of treatment of bite wounds that will help to reduce infectious com­plications, poor cosmetic and functional results.Methods: in the period of 2012–2014 in Lviv from the bites of animals there were affected 2456 people of whom 510 (344 children and 166 adults) were treated at the hospitals. Majority of affected people have been bitten by dogs — 1 993 (81.1 %), cats — 383 (15.6 %), rodents and other animals — 80 (3.3 %). Localization of injuries was: head, neck — in 58 (11.4 %) patients; upper limbs — 172 (33.7 %); thorax, abdomen, back, buttocks, genitals — 27 (5.3 %); lower limbs — 165 (32.4 %); combination of different anatomical areas — 88 (17.2 %). Antiabic vaccination carried out in 1078 patients. It were noted two post-vaccination reactions.Results: The high level of trauma registered since June to September. Localization of bite depended on age and sex of the victim: in children up to 5 years lips, cheeks, nose, eyelids, neck and upper limbs more often affected, and in elderly patients - lower limbs. Often causes of infectious complications were delays in medical care seeking, selftreatment, inadequate tactics of treatment. Mechanical cleaning of the wound, removal of nonviable tissues, washing with antiseptic solutions are the most important links in prevention of infectious complications of bite wounds. If necessary there was performed a plastic of defects with local tissues or autodermaplasty, used stalked and rotary skin flaps. Damaged blood vessels, nerves and tendons were restored during surgical manipulation. In the case of bone fractures metalosteosynthesis with Kirschner wires and with apparatus of external fixation was conducted. Conclusion: better cosmetic results can be achieved just with adequate sanitation and closure of the wound at the time of initial processing. The decision to close the wound based on the risk of its infection, depending on the location, severity and prescription of injury, age and co­morbidities in the patient., Цель: осветить проблему и современные методы лечения кусаных ран, что будет способствовать уменьшению инфекционных осложнений, неудовлетворительных косметических и функциональных результатов.Методы: за период 2012–2014 гг. во Львове от укусов животных пострадало 2 456 человек, из которых 510 (344 ребенка и 166 взрослых) прошли лечение в стационаре. Большинство пострадавших травмировали собаки — 1 993 (81,1 %), кошки — 383 (15,6 %), грызуны и другие животные — 80 (3,3 %). Локализация ран: голова, шея — 58 (11,4 %) пациентов; верхние конечности — 172 (33,7 %); грудная клетка, живот, спина, ягодицы, половые органы — 27 (5,3 %); нижние конечности — 165 (32,4 %); сочетание разных анатомических участков — 88 (17,2 %). Антирабическая вакцинация проведена 1 078 пациентам. Отмечено две поствакцинальные реакции.Результаты: высокий уровень травматизации зарегистрирован с июня по сентябрь. Локализация укуса зависела от возраста и пола пострадавшего: у детей до 5 лет чаще поражались губы, щеки, нос, веки, шея и верхние конечности; у пациентов пожилого возраста — нижние конечности. Частыми причинами инфекционных осложнений оказались: позднее обращение за медицинской помощью, самолечение, неадекватная тактика лечения. Механическая очистка раны, удаление нежизнеспособных тканей, промывание растворами антисептиков — важнейшие звенья профилактики инфекционных осложнений кусаных ран. При необходимости выполнена пластика дефектов местными тканями или аутодермопластика, использованы стебельчатые и ротационные кожные лоскуты. Поврежденные сосуды, нервы и сухожилия восстанавливали при первичной хирургической обработке. В случае переломов костей проводили металлоостеосинтез спицами Киршнера и аппаратом внешней фиксации.Выводы: лучших косметических результатов можно достичь только при адекватной санации раны и ее закрытии во время первичной обработки. Решение о закрытии раны основано на степени риска ее инфицирования, зависящего от локализации, тяжести и давности травмы, возраста и сопутствующих заболеваний пациента., Мета: висвітлити проблему і сучасні методи лікування кусаних ран, що сприятиме зменшенню інфекційних ускладнень, незадовільних косметичних і функціональних результатів.Методи: за період 2012-2014 рр. у Львові від укусів тварин постраждало 2 456 осіб, з яких 510 (344 дитини і 166 дорослих) пройшли лікування в стаціонарі. Більшість постраждалих були травмовані собаками — 1 993 (81,1 %), кішками — 383 (15,6 %), гризунами та іншими тваринами — 80 (3,3 %). Локалізація ран: голова, шия — 58 (11,4 %) пацієнтів; верхні кінцівки — 172 (33,7 %); грудна клітка, живіт, спина, сідниці, статеві органи — 27 (5,3 %); нижні кінцівки — 165 (32,4 %); поєднання різних анатомічних ділянок — 88 (17,2 %). Антирабічну вакцинацію проведено 1 078 пацієнтам. Зареєстровано дві поствакцинальні реакції.Результати: високий рівень травматизації тривав з червня до вересня. Локалізація укусу залежала від віку і статі постраждалого: у дітей до 5 років частіше вражалися губи, щоки, ніс, повіки, шия і верхні кінцівки; у пацієнтів похилого віку — нижні кінцівки. Найчастішими причинами інфекційних ускладнень виявилися: несвоєчасне звернення за медичною допомогою, самолікування, неправильна тактика лікування. Механічне очищення рани, видалення нежиттєздатних тканин, промивання розчинами антисептиків — найважливіші складові профілактики інфекційних ускладнень кусаних ран. За необхідності виконано пластику дефектів місцевими тканинами або аутодермопластику, використані стебельчасті й ротаційні шкірні шматки. Ушкоджені судини, нерви і сухожилля відновлювали під час первинної хірургічної обробки. У разі переломів кісток проводили металоостеосинтез спицями Кіршнера і апаратом зовнішньої фіксації.Висновки: кращі косметичні результати можна досягти тільки за адекватної санації рани та закритті її під час первинної обробки. Рішення про закриття рани залежить від ступеня ризику її інфікування, пов’язаного від локалізації, тяжкості й давності травми, віку і супутніх захворювань пацієнта.

У сучасному світі жодна галузь промисловості та сільського господарства не може функціонувати на належному рівні без розвитку медицини. Запорукою успішного розвитку будь якої сфери діяльності є гарне самопочуття та висока працездатність працівників.