Search

Degenerative disc diseases of the lumbar spine are a relevant medical and social problem. Annually, about 8 % of the population lose their ability to work because of spinal pain, and of the total number of disability cases, 40 % are associated with pain in the lumbar region. Common causes of lumbar spine pain are disc herniation and spinal canal stenosis. There are rare cases of their combination (15–45 %). The lumbosacral spine has a tendency to develop intervertebral disc herniation due to the peculiarities of biomechanics and is, therefore, the main cause of spinal surgery among adults. The clinical picture depends on several factors: the location of the herniated disc, the size and direction of the hernia, the diameter of the spinal canal at this level, the presence of concomitant stenosis and its variant. The purpose of surgical treatment of degenerative disc diseases in the lumbar spine is to carry out complete decompression of the roots of the cauda equina with minimal anatomical destruction of the structures of the spine. An adequate understanding of anatomical ratios and optimal volume of bone resection make it possible to minimize access, reduce traction and surgical traumatization of nerve structures, which ensures effective postoperative rehabilitation of patients.The paper covers the issues of etiology, pathophysiology and surgical treatment of disc herniation complicated by concomitant spinal canal stenosis. The reviews the literature and recent researches of the most optimal methods of surgical treatment of this pathology. The lack of uniform approaches to the surgical treatment of discs herniation complicated by spinal canal stenosis indicates the urgency of the problem and requires further scientific research., Дегенеративно-дистрофические заболевания поясничного отдела позвоночника – актуальная медико-социальная проблема. Ежегодно около 8 % населения теряют работоспособность из-за боли в области позвоночника, а 40 % от общего количества случаев утраты трудоспособности связаны именно с болью в пояснице. Частыми причинами боли в поясничном отделе позвоночника являются грыжи межпозвонковых дисков и стеноз позвоночного канала. Нередки случаи их комбинации (15–45 %). Пояснично-крестцовый отдел позвоночника имеет склонность к возникновению грыж межпозвонковых дисков из-за особенностей биомеханики, что является основной причиной операций на позвоночнике среди взрослого населения. Клиническая картина зависит от нескольких факторов: расположения грыжи межпозвонковых дисков, размера и направления грыжи, диаметра позвоночного канала на этом уровне, наличия сопутствующего стеноза и его варианта. Целью хирургического лечения дегенеративно-дистрофических заболеваний на поясничном уровне является проведение полной декомпрессии корешков «конского хвоста» при минимальном анатомическом разрушении структур позвоночника. Адекватное представление об анатомических соотношениях и оптимальный объем костной резекции позволяют минимизировать доступ, уменьшить тракцию и операционную травматизацию нервных структур, что обеспечивает эффективную реабилитацию больных в послеоперационный период.Освещены вопросы этиологии, патофизиологии и хирургического лечения грыж межпозвонковых дисков, осложненных сопутствующим стенозом позвоночного канала на поясничном уровне. Приведен обзор литературы и исследований, проведенных в последние годы, для разработки оптимальных методов хирургического лечения этой патологии. Отсутствие единых подходов к хирургическому лечению грыж межпозвонковых дисков, осложненных стенозом позвоночного канала на поясничном уровне, свидетельствует об актуальности проблемы и требует проведения дальнейших научных исследований., Дегенеративно-дистрофічні захворювання поперекового відділу хребта – актуальна медико-соціальна проблема. Щорічно близько 8 % населення втрачають працездатність через біль у ділянці хребта, а 40 % від загальної кількості випадків втрати працездатності пов’язані саме з болем у поперековій ділянці. Частими причинами болю в поперековому відділі хребта є грижі міжхребцевих дисків і стеноз хребтового каналу. Нерідкісні випадки їх комбінації (15–45 %). Попереково-крижовий відділ хребта має схильність до виникнення гриж міжхребцевих дисків через особливості біомеханіки, що є основною причиною операцій на хребті серед дорослого населення. Клінічна картина залежить від декількох чинників: розташування грижі міжхребцевого диска, розміру і напрямку грижі, діаметра хребтового каналу на цьому рівні, наявності супутнього стенозу та його варіанта. Метою хірургічного лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань на поперековому рівні є проведення повної декомпресії корінців «кінського хвоста» при мінімальному анатомічному руйнуванні структур хребта. Адекватне уявлення про анатомічні співвідношення та оптимальний обсяг кісткової резекції дають змогу мінімізувати доступ, зменшити тракцію та операційну травматизацію нервових структур, що забезпечує ефективну реабілітацію хворих у післяопераційний період.Висвітлено питання етіології, патофізіології та хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків, ускладнених супутнім стенозом хребтового каналу на поперековому рівні. Наведено огляд літератури та досліджень, проведених останніми роками, для розробки найоптимальніших методів хірургічного лікування цієї патології. Відсутність єдиних підходів до хірургічного лікування гриж міжхребцевих дисків, ускладнених стенозом хребтового каналу на поперековому рівні, свідчить про актуальність проблеми та потребує проведення подальших наукових досліджень.

Мета: оцінити розміри хребтового каналу і динаміку неврологічної симптоматики при хірургічному лікуванні вибухових переломів грудного та поперекового відділів хребта.Матеріали і методи. Загальна кількість хворих з травматичними ушкодженнями грудного та поперекового відділів хребта становила 99 (37 (37,4%) жінок, 62 (62,6%) чоловіки віком від 16 до 69 років (середній вік – 36,1 року)). Проведено ретроспективне дослідження історій хвороби (дані клінічного обстеження і комп’ютерно-томографічних досліджень до та після лікування). Аналізували дані хворих з неускладненими та ускладненими вибуховими переломами грудного і поперекового відділів хребта, які отримали хірургічне лікування (задня коротка транспедикулярна фіксація (n=17), задня довга транспедикулярна фіксація з/без лямінектомії (n=55), комбінований передньо-задній спондилодез на 360° (n=22) та трьохколонна реконструкція хребта із заднього доступу (n=5)).Результати. Середня величина відновлення просвіту хребтового каналу в групі з короткою 6-гвинтовою фіксацією становила 8,8% і досягала максимуму через рік і більше після повної перебудови кісткової тканини. В групі з 8-гвинтовою фіксацією середній ступінь звуження (стенозу) хребтового каналу після травми становив 44,9%. Після операції відзначено відновлення просвіту хребтового каналу на 7,5%, а через рік і більше – на 21,6%. Середній ступінь стенозу хребтового каналу в групі, в якій використовували метод передньо-заднього спондилодезу, до операції становив 63,5% від норми, а в групі, в якій використовували метод трьохколонної реконструкції хребта із заднього доступу, – 96,0%.Висновки. У хворих з ускладненими ушкодженнями у вигляді повного порушення провідності спинного мозку або корінців кінського хвоста типу А за шкалою ASIA — нижньої параплегії, яка виникла безпосередньо в момент травми, неврологічна симптоматика була найтяжчою і в ранній післяопераційний період не змінювалася. Хворі з частковою неврологічною симптоматикою типу В, С, D у разі хірургічного лікува, Objective. To estimate the spinal channel dimensions and neurological symptomes dynamics in surgical treatment of burst fractures of thoracic and lumbar spine.Materials and methods. There were studied 99 patients with traumatic injuries of the thoracic and lumbar spine. A retrospective study of disease history was conducted: clinical examination data, computed tomography, before and after treatment. There was performed the analysis of the patients with uncomplicated and complicated burst fractures of the thoracic and lumbar spine. They were surgically treated using the back short transpedicular fixation, posterior long transpedicular fixation with or without laminectomy, combined anterior-posterior spondylodesis at 360°, and three-column reconstruction of the spine through posterior approach.Results. The average volume of recovering of the lumen of the vertebral canal in the group of patients with short six-screw fixation is 8.8% and reaches its maximum after a year or more after complete rebuilding of bone tissue.In the group with eight-screw fixation, the overall average degree of narrowing (stenosis) of the spinal canal after the injury was 44.9%. After surgery, restoration of the lumen of the vertebral channel was 7.5%. Restoration of the lumen of the vertebral canal during the year and more amounted to 21.55%. The average degree of stenosis of the spinal canal in the group with anterior-posterior spondylodesis used before the operation was 63.5% of the norm, and in the group of patients, in which the method of three-column spine reconstruction through posterior approach was used the degree of the spinal canal narrowing reached 96%.Conclusion. In patients with complicated injuries as the complete violation of the conduction of the spinal cord or roots of the cauda equina of A type – the lower paraplegia immediately after injury, their neurological symptoms were the most severe and in the early postoperative period did not change. The patients with partial neurol, Цель: оценить размеры позвоночного канала и динамику неврологической симптоматики при хирургическом лечении взрывных переломов грудного и поясничного отделов позвоночника.Материалы и методы. Общее количество больных с травматическими повреждениями грудного и поясничного отделов позвоночника составило 99 (37 (37,4%) женщин, 62 (62,6%) мужчины в возрасте от 16 до 69 лет (средний возраст –36,1 года)). Проведено ретроспективное исследование историй болезни (данные клинического обследования и компьютерно-томографических исследования до и после лечения). Анализировали данные больных с неосложненными и осложненными взрывными переломами грудного и поясничного отделов позвоночника, получивших хирургическое лечение (задняя короткая транспедикулярная фиксация (n=17), задняя длинная транспедикулярная фиксация с/без ляминэктомии (n=55), комбинированный передне-задний спондилодез на 360° (n=22) и трехколонная реконструкция позвоночника из заднего доступа (n=5)).Результаты. Средняя величина восстановления просвета позвоночного канала в группе с короткой 6-винтовой фиксацией составляла 8,8% и достигала максимума через год и более после полной перестройки костной ткани. В группе с 8-винтовой фиксацией средняя степень сужения (стеноза) позвоночного канала после травмы составляла 44,9%. После операции отмечено восстановление просвета позвоночного канала на 7,5%, на протяжении года и более – на 21,6%. Средняя степень стеноза позвоночного канала в группе, в которой использовали метод передне-заднего спондилодеза, до операции составляла 63,5% от нормы, а в группе, в которой применяли метод трехколонной реконструкции позвоночника из заднего доступа, – 96,0%.Выводы. У больных с осложненными повреждениями в виде полного нарушения проводимости спинного мозга или корешков конского хвоста типа А по шкале ASIA – нижней параплегии, возникшей непосредственно в момент травмы, неврологическая симптоматика была наиболее тяжелой и в ранний послеоперационный период без изменений. Больные с частичной н

Стеноз позвоночного канала на поясничном уровне является достаточно распространенной патологией. Его выявляют почти у 8% населения планеты. Приведены современные классификации стеноза позвоночного канала, этиологические факторы. Патофизиологические механизмы стеноза обусловлены тремя группами факторов: повышением давления в эпидуральном пространстве, асептическим воспалением и ишемией. Это обусловливает характерные жалобы больного — люмбалгию, синдром неврогенной перемежающейся хромоты, радикулопатию.Лечение стеноза позвоночного канала в основном оперативное, консервативная терапия малоэффективна. В настоящее время используют такие виды оперативных вмешательств: декомпрессивную ламинэктомию, стабилизирующие операции, установление систем межостистой динамической фиксации. Каждый из этих методов имеет свои преимущества и недостатки. Детально описаны эффективность операций, их патофизиологические основы, особенности использования при сочетании стеноза и нестабильности., Стеноз хребтового каналу на поперековому рівні є досить поширеною патологією. Його виявляють майже у 8% населення планети. Наведені сучасні класифікації стенозу хребтового каналу, етіологічні чинники. Патофізіологічні механізми стенозу зумовлені трьома групами чинників: підвищенням тиску в епідуральному просторі, асептичним запаленням та ішемією. Це спричиняє характерні скарги хворого — люмбалгію, синдром нейрогенної переміжної кульгавості, радикулопатію.Лікування стенозу хребтового каналу, як правило, оперативне, консервативна терапія малоефективна. У теперішній час застосовують такі види оперативних втручань: декомпресивну ламінектомію, стабілізуючі операції, встановлення систем міжостистої динамічної фіксації. Кожний з цих методів має свої переваги та недоліки. Детально описані ефективність операцій, їх патофізіологічні основи, особливості застосування при поєднанні стенозу з нестабільністю., Lumbar spinal stenosis is widespread pathology. It is found at almost 8% of population. Modern classifications of lumbar spinal stenosis and it’s etiologic factors are given. Pathophysiological mechanisms of stenosis are caused by three groups of factors: epidural pressure increasing, aseptic inflammation and ischemia. That causes characteristic patient’s complaints — back pain, neurogenic claudication, radiculopathy.Spinal stenosis treatment, as a rule, is surgical, conservative treatment in ineffective. In our days such types of surgical interventions are performed at lumbar spinal stenosis: decompressive laminectomy, fusion and dynamic interspinous devices setting. Each of these methods has it’s own advantages and failings. Efficacy of this operations, their pathophysiological ground and features of application at stenosis, combined with instability, are described in details.

Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 9 больных, оперированных по поводу стеноза позвоночного канала (СПК) на уровне поясничного отдела. Изложены особенности техники и анатомическое обоснование применения динамической системы межостистой стабилизации («U»-имплантат) в лечении СПК., Проведений ретроспективний аналіз результатів лікування 9 хворих, оперованих з приводу стенозу поперекового відділу хребтового канала. Викладені особливості техніки та анатомічне обґрунтування застосування динамічної системи міжостистої стабілізації («U»-імплантат) в лікуванні стенозу поперекового відділу хребтового канала., Retrospective analysis of 9 patients treatment results, which were operated for lumbar spinal stenosis are presented. Technical features and anatomical ground of “U”-fixation dynamic system application in the treatment of spinal canal stenosis on lumbar level are discussed.