The subject of the analysis is the need to strengthen studies and research in the field of black pedagogy, negative pedagogy, anti-pedagogy, clinical psychology, and critical philosophy in the humanities and social sciences, which reveal the mechanisms of violence in domestic socialization as resulting in delayed reproduction of violence in interpersonal relations and politics. The author points to the development of trends in humanistic and personalistic pedagogy, such as the pedagogy of the heart, whose authors in Poland and Ukraine confirm with their scientific works the possibility of changing the paradigm of educating young generations for the development of the civilization of love and peace. The war in Ukraine caused by the Russian Federation makes us aware of the crisis of humanism and democracy. So it is necessary to defend both Ukraine and the culture of upbringing, which is represented in this country in the works of such scientists as Vasyl Suchomliński – the author of the pedagogy of the heart, and Vasyl Kremień – the philosopher ofpeaceeducation., Przedmiotem analizy jest konieczność wzmocnienia w naukach humanistycznych i społecznych studiów i badań w zakresie czarnej pedagogiki, pedagogiki negatywnej, antypedagogiki, psychologii klinicznej i filozofii krytycznej, które ujawniają mechanizmy przemocy w socjalizacji domowej jako skutkujące odroczoną reprodukcją przemocy w stosunkach międzyludzkich i polityce. Autor wskazuje na rozwój nurtów pedagogiki humanistycznej, personalistycznej jak pedagogika serca, których twórcy w Polsce i na Ukrainie potwierdzają swoimi dziełami naukowymi możliwość zmiany paradygmatu wychowywania młodych pokoleń na rzecz rozwoju cywilizacji miłości, pokoju. Wywołana przez Federację Rosyjską wojna na Ukrainie uświadamia kryzys humanizmu i demokracji, toteż należy stanąć w obronie tak Ukrainy, jak i kultury wychowania, która jest reprezentowana w tym kraju w dziełach takich uczonych jak Wasyl Suchomliński – autor pedagogiki serca i Wasyl Kremień – filozof edukacji pokoju., Предметом аналізу у статті є необхідність посилення досліджень у сфері «чорної педагогіки», негативної педагогіки, антипедагогіки, клінічної психології та критичної філософії в гуманітарних і соціальних науках, які розкривають механізми насильства в сімейній соціалізації та як результат – відтворення насильства в міжособистісних стосунках і політиці. Акцентується, що незважаючи на орієнтованість гуманітарних і соціальних наук у ХХ столітті на людину, початок третього тисячоліття виявив їх часткову безпорадність перед новими драмами людства (війни, пандемія, голод); а супертехнології послуговуються не лише благополуччю життя людини, але й позбавляють її життя. Автор вказує на розвиток таких напрямів гуманістичної та персоналістичної педагогіки, як педагогіка серця, автори якої в Польщі (незабутній Я.Корчак) та Україні своїми науковими працями підтверджують можливість зміни парадигми виховання молодих поколінь задля розвитку цивілізації Любові та Миру. Наголошується, що українсько-російська війна дає можливість усвідомити кризу гуманізму та демократії, тому необхідно захищати як Україну, так і культуру виховання, яка представлена у працях таких українських учених, як Василь Сухомлинський – автор педагогіки серця та Василь Кремень – філософ виховання миру. Потрібні нові концепції, нові теорії, нове розуміння людини. Однак вони не повинні зосереджуватися виключно на розвитку нових технологій (техносфера), штучного інтелекту (гуманоїди), інфосфери, біотехнологічних інновацій на службі прогресу в охороні здоров’я, економічному захисті тощо, а мають забезпечити сталий поступ людства на Землі. Автор висловлює своє захоплення та повагу до постраждалого війною українського народу, його союзників у боротьбі за свободу та дякує організаторам IX Польсько-Українського форуму з Інституту педагогіки Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні за можливість зустрітися з українськими друзями і спільно з ними розвивати педагогіку майбутнього.