Search

The aim of the work was to study antifibrotic and anti-inflammatory effects of metabolic therapy and mechanisms of regeneration in acute alcoholic liver damage (AALD) in rats under experimental conditions. Materials and methods. The experiment involved 66 white non-linear male rats with a mass of 120–130 g, which were divided into 5 groups: 1 – intact animals (n = 10); 2 – animals with AALD (n = 20), 3 – animals (n = 12) with AALD and intraperitoneally injected with Corvitin, 4 – animals (n = 12) with AALD and injected with Glutargin, 5 – аnimals with AALD (n = 12) and injected with Corvitin and Glutargin. The pro-inflammatory cytokines and cell cycle phases were analyzed. Results. The level of IGF-1 was significantly 24.1 % higher in group 2 compared to the control. In animals of group 3, the level of IGF-1 was 20.2 % decreased compared with group 2. The level of IGF-1 was significantly 9.7 % decreased in group 5 animals compared with group 2. There was a 31.6% increase in the level of TGF-β in animals of group 2 in comparison with the control ones. The level of TGF-β was 22.8 % decreased in group 3 compared with group 2. In group 5 animals, the value was 12.0 % lower than in group 2. The percentage of cell nuclei in the presynthetic phase in group 2 rats was 8.3 % higher than in controls. In animals of group 2, the number of cell nuclei in the phase of DNA synthesis were 33.3 % larger than in group 1. The rate of DNA fragmentation in AALD exceeded the corresponding value in control group by 27.5 %. Conclusions. AALD was accompanied by an increase in the serum IGF-1 and TGF-β in animals. The administration of corvitin decreased the level of IGF-1 in rats with AALD, and the use of glutargine mainly decreased the level of TGF-β. Combined use of the drugs did not show significant effectiveness. Compensatory regeneration mechanisms were activated in AALD processes and apoptotic cell death was evidenced by the increased indicators of nuclear DNA fragmentation., Мета роботи – дослідити антифібротичні та протизапальні ефекти метаболічної терапії, а також механізми регенерації тканини печінки при гострому алкогольному ураженні печінки (ГАУП) у щурів в умовах експерименту. Матеріали та методи. В експеримент залучили 66 білих нелінійних щурів-самців масою 120–130 г, яких поділили на 5 груп: 1 (контроль) – інтактні тварини, яких утримували за стандартних умов віварію (n = 10); 2 – тварини з ГАУП (n = 20); 3 – тварини з ГАУП, яким внутрішньоочеревинно (в/о) вводили корвітин (n = 12); 4 – тварини з ГАУП, яким в/о вводили глутаргін (n = 12); 5 – тварини з ГАУП (n = 12), яким в/о вводили корвітин і глутаргін. Здійснили аналіз прозапальних цитокінів і фаз клітинного циклу. Результати. Рівень IGF-1 вірогідно вищий у 2 групі порівняно з контролем – на 24,1 %. У тварин 3 групи рівень IGF-1 знижувався на 20,2 % щодо 2 групи. Рівень IGF-1 достовірно знижувався у 5 групі тварин порівняно з 2 групою – на 9,7 %. Виявили збільшення рівня TGF-β у тварин 2 групи щодо показника контролю на 31,6 %. Рівень TGF-β знижувався в 3 групі порівняно показником 2 групи на 22,8 %. У 5 групі тварин показник на 12,0 % нижчий, ніж у 2 групі. Відсоток ядер клітин у пресинтетичній фазі в щурів 2 групи на 8,3 % вищий, ніж у контролі. У тварин 2 групи ядер клітин у фазі синтезу ДНК на 33,3 % більше, ніж в 1 групі. Показник фрагментації ДНК при ГАУП перевищує відповідний у контрольній групі на 27,5 %. Висновки. ГАУП супроводжується зростанням в сироватці крові тварин IGF-1 і TGF-β. У разі введення корвітину щурам із ГАУП знижувався рівень IGF-1, під час застосування глутаргіну переважно зменшувався рівень TGF-β. Одночасне застосування препаратів не мало суттєвої ефективності. При ГАУП активуються процеси компенсаторної регенерації, виявлена загибель клітин внаслідок апоптозу, що підтверджується збільшенням показників фрагментації ядерної ДНК.

A comparative characteristic of the content of serum TGF-β1 has been carried out in patients with different morphologic types of chronic glomerulonephritis. The highest level of TGF-β1 has been demonstrated in patients with focal-segmental glomerulosclerosis. A growth of the TGF-β1 level is accompanied with an acceleration of the rate of the development of chronic renal insufficiency., Проведена сравнительная характеристика содержания сывороточного TGF-β1 у больных с хроническим гломерулонефритом. Показано высокий уровень TGF-β1 у больных фокальносегментарным гломерулосклерозом. Нарастание TGF-β1 сопровождается ускоренным развитием хронической почечной недостаточности., Проведено порівняльну характеристику вмісту сироваткового TGF-β1 у хворих з різними морфологічними типами хронічного гломерулонефриту. Найвищий рівень TGF-β1 у хворих з фокально-сегментарним гломерулосклерозом. Високий рівень TGF-β1 супроводжується швидким розвитком хронічної ниркової недостатності.

Objective: find correlation between results of operative treatment elderly and senile patients with proximal femur fracture of cytokines.Methods: were studied 74 senile and elderly patients with proximal femur fracture after cemented bipolar hemi arthroplasty with spoke or wire augmentation. After 12 months of operation patients were divided in two groups depending on results evaluated by Harris hip score. First group (37 patients) — Harris hip score more than median, II (37) — Harris hip score lower median. Control group include 37 patients represented by sex, age, and somatic status. In serum blood were studied RANKL, OPG, TGF-β1, IL-6.Results: RANKL level were the same in all groups. Concentration of OPG was lower in second group than in control and was comparable in first group with control. Index OPG/RANKL was severe lower in both group: I — in 2.6 times, II — in 3.0. Quantity of TGF-β1 and IL-6 were hire in both group compare to control, and were much higher in the first group then in second. We found direct correlations between OPG and RANKL (r = 0.88; p = 0.000), TGF-β1 and OPG/RANKL (r = 0.66; p = 0.000), OPG and OPG/RANKL (r = 0.44; p = 0.006), IL-6 and OPG/RANKL (r = 0.39; p = 0.016). In second group we found direct correlations between OPG and OPG/RANKL (r = 0.72; p = 0.000) and opposite between RANKL level and OPG/RANKL (r = –0.53; p = 0.0007).Conclusions: good clinical results of PFF corelated with high level of TGF-β1 and OPG, associated with TGF-β1 and OPG/RANKL, IL-6 and RANKL, OPG and RANKL., Цель: установить зависимость результатов хирургического лечения больных пожилого и старческого возраста с переломами проксимального отдела бедренной кости (ППОБК) от особенностей цитокинового статуса.Методы: обследовано 74 пациента пожилого и старческого возраста с ППОБК после цементной биполярной гемиартропластики с аугментацией и фиксацией спицами и/или серкляжем. Через 12 мес. после операции пациентов разделили на две группы на основе показателей шкалы Harris: I (37 человек) — количество баллов выше значения медианы (результаты лучше), II (37) — ниже (хуже). В контрольную группу (КГ) вошли 37 человек, репрезентативных по возрасту, полу и наличию сопутствующих заболеваний. В сыворотке крови определяли содержание лиганда рецептора активатора ядерного фактора-kB (RANKL), остеопротегерина (OPG), трансформирующего фактора роста-β1 (TGF-β1), интерлейкина-6 (IL-6).Результаты: уровень RANKL существенно не отличался у пациентов обеих групп от показателей контроля. Уровень OPG по сравнению с КГ у больных II группы был значимо меньше, I — не отличался. Соотношение OPG/RANKL по сравнению с КГ было существенно ниже у больных обеих групп: I — в 2,6 раза, II — в 3,0. Содержание TGF-β1 и IL-6 относительно КГ повысилось у пациентов обеих групп, при этом уровень был существенно большим в I группе, чем во II. У пациентов I группы установлена прямая связь между OPG и RANKL (r = 0,88; p = 0,000), TGF-β1 и OPG/RANKL (r = 0,66; p = 0,000), OPG и OPG/RANKL (r = 0,44; p = 0,006), IL-6 и OPG/RANKL (r = 0,39; p = 0,016). Во ІІ группе определена прямая связь между уровнем OPG и OPG/RANKL (r = 0,72; p = 0,000) и обратная — между уровнем RANKL и OPG/RANKL (r = –0,53; p = 0,0007).Выводы: маркером благоприятного прогноза результатов лечения ППОБК является повышение уровня TGF-β1 и OPG, наличие корреляции между TGF-β1 и OPG/RANKL, IL-6 и RANKL, OPG и RANKL., Мета: встановити залежність результатів хірургічного лікування хворих похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки (ППВСК) від особливостей цитокінового статусу.Методи: обстежено 74 пацієнти похилого та старечого віку з ППВСК після цементної біполярної геміартропластики з аугментацією та фіксацією спицями та/або серкляжем. Через 12 міс. після операції пацієнтів розділили на дві групи на підставі показників шкали Harris: I (37 осіб) — кількість балів вища за значення медіани (результати кращі), II (37) — нижча (гірші). До контрольної групи (КГ) увійшли 37 осіб, репрезентативних за віком, статтю та наявністю супутніх захворювань. У сироватці крові визначали вміст ліганда рецептора активатора ядерного фактора-kB (RANKL), остеопротегерину (OPG), трансформувального фактора росту-β1 (TGF-β1), інтерлейкіну-6 (IL-6).Результати: рівень RANKL істотно не відрізнявся в пацієнтів обох груп від показників контролю. Рівень OPG порівняно з КГ у хворих II групи був суттєво меншим, I — не відрізнявся. Співвідношення OPG/RANKL порівняно з КГ було істотно нижчим у хворих обох груп: I — у 2,6 разу, II — в 3,0. Вміст TGF-β1 і IL-6 щодо КГ підвищився в пацієнтів обох груп, при цьому рівень був суттєво більшим у I групі, ніж у II. У хворих I групи встановлено прямий зв’язок між OPG і RANKL (r = 0,88; p = 0,000), TGF-β1 і OPG/RANKL (r = 0,66; p = 0,000), OPG і OPG/RANKL (r = 0,44; p = 0,006), IL-6 і OPG/RANKL (r = 0,39; p = 0,016). У ІІ групі визначено прямий зв’язок між рівнем OPG і OPG/RANKL (r = 0,72; p = 0,000) і зворотний — між рівнем RANKL і OPG/RANKL (r = –0,53; p = 0,0007).Висновки: маркером сприятливого прогнозу результатів лікування ППВСК є підвищення рівня TGF-β1 і OPG, наявність кореляції між TGF-β1 і OPG/RANKL, IL-6 і RANKL, OPG і RANKL.

The aim is to study the relationship between the level of exhaled nitric oxide (FeNO) and the activity of the fibrogenic cytokine TGF-β1 in blood serum and brush biopsy samples of bronchial mucosa in order to determine their role in the development of irreversible morphological and functional changes in smoking adolescents. Materials and methods. 20 adolescent smokers with chronic bronchitis (CB) (average age – 17.5 ± 0.2 years) were exa­mined. The comparison group consisted of 37 adolescent smokers without respiratory symptoms (average age – 15.9 ± 0.2 years) and 15 healthy adolescents, who never smoked (average age – 15.9 ± 0.4 years). In adolescent smokers the tobacco smoking status was assessed. To confirm active smoking, the nicotine metabolite cotinine was determined in urine. Instrumental methods included spirometry, chest X-ray, tracheobronchoscopy. The FeNO level was measured using a Niox Mino. TGF-β1 level was determined in the blood serum and brush biopsy samples of the bronchial mucosa. Results. The FeNO levels were significantly lower in adolescent smokers with CB in comparison with adolescent smokers without respiratory symptoms (6.1 ± 0.3 ppb versus 8.8 ± 0.6 ppb, P, Цель работы – изучить взаимосвязь уровня оксида азота в конденсате выдыхаемого воздуха (FeNO) с активностью фиброгенного цитокина TGF-β1 в сыворотке крови и брашбиоптатах слизистой оболочки бронхов для определения их роли в развитии необратимых морфофункциональных изменений у подростков, которые курят. Материалы и методы. Обследовали 20 подростков-курильщиков с диагнозом хронический бронхит (ХБ), средний возраст – 17,5 ± 0,2 года. Группа сравнения – 37 подростков, которые курят, без респираторных симптомов (средний возраст – 15,9 ± 0,2 года) и 15 здоровых подростков, которые не курят (средний возраст – 15,9 ± 0,4 года). У подростков-курильщиков оценивали статус табакокурения. Для подтверждения активного табакокурения определяли метаболит никотина котинин в моче. Инструментальные методы исследования включали спирометрию, рентгенографию органов грудной полости, трахеобронхоскопию. Концентрацию FeNO измеряли с помощью аппарата Niox Mino. Определяли уровень TGF-β1 в сыворотке крови и брашбиоптатах слизистой оболочки бронхов, полученных при эндоскопическом исследовании. Результаты. Уровень FeNO достоверно ниже у курящих подростков с ХБ по сравнению с асимптомными подростками (6,1 ± 0,3 ppb против 8,8 ± 0,6 ppb, р, Мета роботи – вивчити взаємозв’язок рівня монооксиду азоту в конденсаті повітря, що видихається (FeNO), з активністю фіброгенного цитокіну TGF-β1 у сироватці крові та брашбіоптатах слизової оболонки бронхів для визначення їхньої ролі в розвитку незворотних морфофункціональних змін у підлітків, які курять. Матеріали та методи. Обстежили 20 підлітків-курців із діагнозом хронічний бронхіт (ХБ), середній вік – 17,5 ± 0,2 року. Група порівняння – 37 підлітків, які курять, без респіраторних симптомів (середній вік – 15,9 ± 0,2 року) і 15 здорових осіб, які не курять (середній вік – 15,9 ± 0,4 року). У підлітків-курців оцінювали статус тютюнокуріння. Для підтвердження активного тютюнокуріння визначали метаболіт нікотину котинін у сечі. Інструментальні методи дослідження включали спірометрію, рентгенографію органів грудної порожнини, фібротрахеобронхоскопію. Концентрацію FeNO вимірювали за допомогою апарата Niox Mino. Рівень TGF-β1 визначали в сироватці крові та брашбіоптатах слизової оболонки бронхів, отриманих під час ендоскопічного дослідження. Результати. Рівень FeNO вірогідно нижчий у підлітків-курців із ХБ порівняно з асимптомними підлітками (6,1 ± 0,3 ppb проти 8,8 ± 0,6 ppb, р

The aim. To analyze scientific researches on studying the biomarkers of fibrosis based on a review of the most recent publications for the possibility to predict electrical myocardial instability development. In total, 101 sources of literature related to the role of fibrosis biomarkers in the past 5 years were analyzed. The review of the literature has shown that myocardial fibrosis іs considered to be an arrhythmogenic substrate for ventricular arrhythmias, as it provides structural and functional disorders of the cardiac electrical activity. Markers of fibrosis, which are measured in cardiac pathology, allow determining the risk of electrical myocardial instability, which is a pathophysiological mechanism underlying sudden arrhythmic death. Conclusions. Markers of fibrosis such as aldosterone, galectin-3 and transforming growth factor-β1, which are measured in heart failure, hypertension, metabolic syndrome, myocardial infarction, atrial fibrillation, hypertrophic cardiomyopathy, arrhythmogenic right ventricular cardiomyopathy, have been found to predict myocardial electrical instability. Prediction of myocardial electrical instability in patients with hypertension and coronary heart disease based on studies of the association between frequent ventricular arrhythmias and plasma biomarkers of fibrosis (aldosterone, galectin-3, and transforming growth factor-β1) has not been discussed in the literature., Цель работы – на основании обработки последних публикаций проанализировать научные исследования по изучению биомаркеров фиброза для возможности прогнозирования развития электрической нестабильности миокарда. Проанализировали 101 источник научной литературы за последние 5 лет, в которых изучена роль биомаркеров фиброза. Анализ показал, что аритмогенный субстрат для желудочковых аритмий – фиброз миокарда, который создает структурные и функциональные нарушения электрической активности сердца. Маркеры фиброза, определяемые при сердечной патологии, позволяют установить риск развития электрической нестабильности миокарда, которая является патофизиологической причиной внезапной аритмической смерти. Выводы. Такие маркеры фиброза, как альдостерон, галектин-3 и трансформирующий фактор роста-β1, которые определяли при сердечной недостаточности, гипертонической болезни, метаболическом синдроме, инфаркте миокарда, мерцательной аритмии, гипертрофической кардиомиопатии, аритмогенной дисплазии правого желудочка, дают возможность спрогнозировать развитие электрической нестабильности миокарда. Прогнозирование электрической нестабильности миокарда у пациентов с гипертонической болезнью и ишемической болезнью сердца на основе изучения связи между наличием частой желудочковой экстрасистолии и плазменным уровнем биомаркеров фиброза (альдостерон, галектин-3 и трансформирующий фактор роста-β1) в исследованиях не выяснено., Мета роботи – на підставі опрацювання останніх публікацій проаналізувати наукові дослідження з вивчення біомаркерів фіброзу для можливості прогнозування розвитку електричної нестабільності міокарда. Проаналізували 101 джерело фахової літератури за останні 5 років, де висвітлено роль біомаркерів фіброзу. Аналіз показав: аритмогенний субстрат для шлуночкових аритмій – фіброз міокарда, що створює структурні та функціональні порушення електричної активності серця. Маркери фіброзу, які виявляють при серцевій патології, дають змогу визначати ризик розвитку електричної нестабільності міокарда, що є патофізіологічною передумовою раптової аритмічної смерті. Висновки. Такі маркери фіброзу, як альдостерон, галектин-3 і трансформуючий фактор росту-β1, що виявлені під час серцевої недостатності, гіпертонічної хвороби, метаболічного синдрому, інфаркту міокарда, фібриляції передсердь, гіпертрофічної кардіоміопатії, аритмогенної дисплазії правого шлуночка, дають змогу спрогнозувати розвиток електричної нестабільності міокарда. Прогнозування електричної нестабільності міокарда в пацієнтів із гіпертонічною хворобою та ішемічною хворобою серця на основі вивчення зв’язку між наявністю частої шлуночкової екстрасистолії та плазмовим рівнем біомаркерів фіброзу (альдостерон, галектин-3 і трансформуючий фактор росту-β1) у дослідженнях не з’ясовано.

The key place among nephropathies in children is occupied by inflammatory kidney diseases. Vesicoureteral reflux (VUR) is the most common underlying pathology responsible for the development of urinary tract infections or pyelonephritis in children. VUR is diagnosed in 30-40% of children with urinary tract infections. According to the International Reflux Study Committee, the incidence of nephrosclerosis on the background of VUR is formed in 48% of Caucasian children.Objective: to determine the clinical significance of the level of urinary excretion of biological markers of inflammation (IL-8), fibrogenesis (TGF-β1) and indices of collagen metabolism in children with chronic pyelonephritis and VUR for predicting the development of nephrosclerosis.Material and methods. In total 79 patients aged from 6 months to 16 years old with VUR grade II-V after treatment in a period of clinical!laboratory remission (more than 3 months) of pyelonephritis were examined.Results. Urine excretion of IL-8, TGF-β, and free oxyproline in children with VUR was significantly higher than in children of control group. The median excretion of the protein-bound fraction of oxyproline in the urine of all patients with VU was significantly lower than in the control group.Conclusions. Thus, levels of urinary excretion of biomarkers of inflammation, fibrogenesis and indices of collagen metabolism can be used as markers of the inflammatory process and the development of scarring of the renal parenchyma in children with VUR., Ведущее место среди нефропатий у детей занимают воспалительные заболевания почек. Одним из основных этиопатогенетических факторов считается везико-уретеральный рефлюкс (ВУР). Везико-уретеральный рефлюкс диагностируется у 30–40% детей с инфекцией мочевыводящих путей. По данным Международного комитета по изучению рефлюкса, частота развития нефросклероза при ВУР среди детей европейской популяции составляет 48%.Цель: определить клиническое значение уровня мочевой экскреции биологических маркеров воспаления (IL-8), фиброгенеза (TGF- β1) и показателей обмена коллагена у детей с хроническим пиелонефритом и ВУР для прогнозирования развития нефросклероза.Материалы и методы. Обследовано 79 детей в возрасте от 6 месяцев до 16 лет с II-V степенью ВУР после коррекции, в периоде клинико-лабораторной ремиссии пиелонефрита более трех месяцев.Результаты. Установлено достоверно значимое повышение показателей экскреции IL-8, TGF- β и свободного оксипролина в моче всех детей с ВУР по сравнению с соответствующими показателями детей контрольной группы. Медиана показателей экскреции белково-связанной фракции оксипролина в моче всех пациентов с ВУР была значительно ниже, чем у детей контрольной группы.Выводы. Таким образом, уровни экскреции с мочой биомаркеров воспаления, фиброгенеза и показатели обмена коллагена могут быть использованы в качестве маркеров течения воспалительного процесса и развития рубцевания почечной паренхимы у детей с ВУР., Провідне місце серед нефропатій у дітей займають запальні захворювання нирок. Одним з основних етіопатогенетичних чинників вважається везико-уретеральний рефлюкс (ВУР). Везико-уретеральний рефлюкс діагностується у 30–40% дітей з інфекціями сечовивідних шляхів. За даними Міжнародного комітету з вивчення рефлюксу, частота розвитку нефросклерозу при ВУР серед дітей європейської популяції становить 48%.Мета: визначити клінічне значення рівнів сечової екскреції біологічних маркерів запалення (IL-8), фіброгенезу (TGF-β1) та показників обміну колагену у дітей з хронічним пієлонефритом та ВУР для прогнозування розвитку нефросклерозу.Матеріали і методи. Обстежено 79 дітей віком від 6 місяців до 16 років з II–V ступенем ВУР після корекції, у періоді клініко-лабораторної ремісії пієлонефриту понад три місяці.Результати. Встановлено достовірно значуще підвищення показників екскреції IL-8, TGF-β, вільного оксипроліну у сечі усіх дітей з ВУР порівняно з відповідними показниками дітей контрольної групи. Медіана показників екскреції білково-пов'язаної фракції оксипроліну в сечі усіх пацієнтів з ВУР була значно нижчою, ніж у дітей контрольної групи.Висновки. Рівні екскреції із сечею біомаркерів запалення, фіброгенезу та показники обміну колагену можуть бути використані в якості маркерів перебігу запального процесу та розвитку рубцювання ниркової паренхіми у дітей з ВУР.

Сполучна тканина (СТ) відіграє важливу роль у формуванні судинної системи та бере участь в атерогенезі.Мета дослідження: аналіз метаболізму СТ у хворих на нестабільну стенокардію (НС).Матеріали та методи. Були обстежені 140 осіб, зіставних за віком: 90 хворих на НС, 20 хворих на стабільну стенокардію (СС) і 30 практично здорових осіб. Під час дослідження стану метаболізму СТ проводили оцінювання зовнішніх ознак дисплазії СТ та стигм дисебріогенезу.Результати. Виявлено, що за наявності НС суттєво знижується концентрація ТФР-β1 – 27,83±1,01 нг/мл порівняно з показниками хворих на СС (р, Connective tissue (CT) plays an important role in the formation of the vascular system and takes part in atherogenesis.The purpose of the study: analysis of CT metabolism in patients with unstable angina (UA).Materials methods. 140 people were examined, comparable in age: 90 patients with UA, 20 patients with stable angina (SA) and 30 practically healthy persons. During the study of the state of CT metabolism, external signs of CT dysplasia and stigma of dyseriogenesis were evaluated.Results. It was revealed that in the presence of SA, the concentration of TGF-β1 is significantly reduced, 27.83 ± 1.01 ng / ml compared to the indices of patients with SA (p, Соединительная ткань (СТ) играет важную роль в формировании сосудистой системы и принимает участие в атерогенезе.Цель исследования: анализ метаболизма СТ у больных нестабильной стенокардией (НС).Материалы методы. Были обследованы 140 человек, сопоставимые по возрасту: 90 больных НС, 20 больных стабильной стенокардией (СС) и 30 практически здоровых лиц. Во время исследования состояния метаболизма СТ проводили оценки внешних признаков дисплазии СТ и стигм дисебриогенеза. Результаты. Выявлено, что при наличии НС существенно снижается концентрация ТФР β1 – 27,83±1,01 нг/мл по сравнению с показателями больных СС (р