Search

Problem statement. The organization of the perception of architectural objects in time as certain scenarios is one of the areas that allows you to attach the level of emotional expressiveness and information level of architecture to other contemporary arts, using their methods. The purpose of this article is to determine and substantiate scenario models of pedestrian space organization based on the study of established forms of various arts that unfold over time, as well as on the basis of research on the evolution and experience of forming such compositions in urban planning. The research methodology is based on the dissemination of established methods of formalizing scripts in theatrical scenography, music and cinema into architectural compositions, as well as the establishment of architectural prototypes of various script models.The results of the study cover the definition of architecturally significant scenario approaches and forms of deployment in time of different arts. The classification of the scenario models characteristic of practice of architecture and town-planning of various historical periods and concepts of formation of expressive construction of pedestrian space is developed. Historical prototypes of space models have been identified (medieval, classical, based on the dominance of natural objects and objects of the design environment, on the creation of humanized buildings). Models may have modifications in modern architecture.The practical significance of the identified models is that the architect, taking into account the current design situation, can use different methods to achieve the architectural diversity of the pedestrian space Постановка проблеми. Організація сприйняття об’єктів архіектури у часі як певних сценаріїв, є одним з напрямків, який дозволяє приєднати рівень емоційної виразності і інформативності архітектури до інших сучасних мистецтв, використовуючи їх методи. Мета цієї статті — визначення і обґрунтування сценарних моделей організації пішохідного простору на основі вивчення усталених форм різних мистецтв, що розгортаються у часі, а також на підставі дослідження еволюції і досвіду формування таких композицій у містобудуванні Методологія досліджень базується на розповсюдженні усталених методів формалізації сценаріїв в театральній сценографії, музиці і кіномистецтві на архітектурні композиції, а також полягає у встановленні архітектурних прототипів різних сценарних моделей.Результати дослідження охоплюють визначення суттєвих для архітектури сценарних підходів і форм розгортання у часі різних мистецтв. Розроблено класифікацію сценарних моделей, характерних для практики архітектури і містобудування різних історичних періодів і концепцій формування виразної побудови пішохідного простору. Виявлені історичні прототипи моделей простjру (середньовічна, класична, заснована на домінуванні природних об’єктів і об’єктів дизайну середовища, на створенні смуг гуманізованої забудови). Моделі можуть мати модифікації в сучасній архітектурі. Наукова новизна підходу базується на єдиній методології використання сценарних методів і пошуку формалізованих форм оптимального розгортання композиції у просторі і часі, а також природних методах використання цих закономірностей в практиці архітектурного проектування. Практична значущість виявлених моделей полягає у тому, що архітектор з урахуванням проектної ситуації, що склалася, може користуватися різними методами досягнення архітектурного різноманіття пішохідного простору.

Attention is focused on the hardly ever researched symphony and opera works of I. N. Shamo, since this composer is predominantly viewed as the author of a great number of popular songs. Three symphonies, orchestra concertos, and choral opera “Yatran Games” are studied in depth as the examples demonstrating the new genre-stylistic tendencies in Ukrainian music development of 1960s–1970s. New facts of the composer’s biography are brought to light., Сосредоточено внимание на мало исследованном симфоническом и оперном творчестве И. Н. Шамо, который преимущественно позиционируется как автор многих популярных песен. Рассмотрены три симфонии, инструментальные концерты, хоровая опера «Ятранские игры», которые демонстрируют новые жанрово-стилистические тенденции в развитии украинской музыки 60–70-х годов ХХ столетия. Освещены неизвестные факты биографии композитора., Зосереджено увагу на мало дослідженій симфонічній і оперній творчості І. Н. Шамо, який здебільшого позиціонується як автор багатьох популярних пісень. Розглянуто три симфонії, інструментальні концерти, хорову оперу «Ятранські ігри», у яких зосереджені нові жанрово-стильові тенденції в розвитку української музики 60–70-х років ХХ століття. Висвітлено невідомі факти біографії композитора.

Relevance of the study. The article is relevant as it studies the works of Bogdana Frolyak, who is a popular contemporary Ukrainian composer. Her music attracts the attention of performers and researchers and reflects the current trends of contemporary art such as musical language, new forms of choral sound, synthesis of genres. The Requiem Symphony “Righteous Ssoul” (lyrics by T. Shevchenko) is an example of a complex multidimensional nature genre renewal. Therefore, lack of research devoted to this work outlines a scientific novelty of this article. The objective of the study is to identify the features of symphony in the symphonyrequiem “Righteous Soul” by B. Frolyak. The research methodology is based on the interpretation analysis method proposed by V. Moskalenko. The concept of A. Adamyan is used to study symphonic principles. Results. Analysing the requiem symphony “Righteous Soul”, it was determined that the leading role is devoted to chorus, which serves as a main mean of expression. The choir is regarded as a symbol of collegiality and stands in as an active participant in the formation of musical thought and sounds through almost the entire opus (except for two vocal episodes). T. Shevchenko’s poetic lines are entrusted to mixed chorus and embody a main idea of the work. Choral fragments serve various functions starting from the creation of a harmonic background to being a main storyteller. At the same time, B. Frolyak’s composition realizes symphonic principles, which display themselves at different levels of organization of musical material. Symphonic patterns are expressed in timbre-textured and thematic connections, cross-cutting development, national instrumentation color and intonation transformations of themes. The composer’s principle of artistic thinking reveals parallels with the symphonic concept developed by A. Adamyan. Conclusion. A special genre multidimensionality is expressed in the symphony-requiem “Pravednaya Dushe”. B. Frolyak enriches the semantic layer of the work due to the features of the requiem. Composer takes an advantage of the cathedral’s choral sonority rich possibilities and uses the symphonic intonation and dramatic basis. At the intonation level, she unites all these features with the help of solospiv (solosining) — a musical symbol of Ukrainian nation. Finally, unique synthesis of supersubstantial spiritual and philosophic ideas with universal (symphony, requiem) and national characteristic (solospiv) genres makes B. Frolyak’s work one of the most original in the series of Ukrainian choral symphonies., Актуальность статьи состоит в изучении творчества Богданы Фроляк, музыка которой привлекает внимание как исполнителей, так и исследователей. Её творчество отражает актуальные тенденции в современном искусстве, в том числе, поиски в области музыкального языка, эксперименты с новыми формами хорового звучания, синтез жанров. Симфонияреквием «Праведная душе» (на стихи Т. Шевченко) представляет собой пример обновления жанра сложной многомерной природы. Отсутствие аналитических работ, посвящённых этому произведению, актуализирует материал статьи и определяет её научную новизну. Цель статьи — выявить черты симфоничности в Симфонии-реквиеме «Праведная душе» Б. Фроляк. Методология исследования предполагает метод интерпретационного анализа, предложенный В. Москаленко. В исследовании симфонических принципов применяется концепция А. Адамяна. Результаты. В процессе анализа Симфонии-реквиема «Праведная душе» выявлена ведущая роль хора как главного средства выразительности и отражает авторское ощущение шевченковской поэзии. Хор как символ соборности является активным участником становления музыкальной мысли, он звучит практически на протяжении всего опуса (за исключением двух вокальных эпизодов). Исполнение поэтических строк Т. Шевченко, воплощающих главную содержательную идею произведения, поручены именно смешанному хору. Хоровые фрагменты выполняют различные драматургические функции: от создания гармонического фона до роли главного рассказчика. Вместе с тем, в сочинении Б. Фроляк реализованы симфонические принципы, проявляющиеся на разных уровнях организации музыкального материала, что позволяет трактовать жанр произведения как хоровую симфонию. Признаки симфоничности проявляются в тембровофактурных и тематических связях, сквозном развитии, национальном колорите инструментовки, интонационных трансформациях тем. Воплощённый композитором художественный принцип мышления обнаруживает множество параллелей с симфонической концепцией А. Адамяна. Выводы. Симфония-реквием «Праведная душе» содержит особую жанровую многомерность: опираясь на богатейшие возможности соборной хоровой звучности и используя симфоническую интонационно-драматургическую основу, Б. Фроляк обогащает семантику произведения элементами реквиема. На интонационном уровне она объединяет все эти черты «под знаком» солоспива — сугубо украинского жанра, являющегося своеобразным музыкальным символом украинской нации. Уникальный синтез высоких духовно-философских идей с универсальными (симфония, реквием) и национально характерными (солоспив) жанрами придает сочинению Б. Фроляк черты оригинального опуса среди украинских хоровых симфоний., Охарактеризовано Симфонію-реквієм Б. Фроляк на вірші Т. Шевченка як жанр хорової симфонії, підкреслено роль «великої теми» соціального значення і функцію хору як провідну в музичній фактурі. Цим зумовлено смислове наповнення твору і його частин зокрема. Зазначено, що добір поезій Т. Шевченка для Симфонії-реквієму здійснено відповідно до концепції симфонічного твору. Щодо художньої цілісності Симфонії-реквієму проаналізовано тональний план твору, музичний темпоритм, тембро-колорит і фактуру. Виявлено, що співвідношення трьох масштабних частин твору ґрунтується на класичних традиціях симфонічного мислення. У драматургії твору ясно презентовано драматургічний вузол (перша частина), ліричний центр (друга частина), ідейний висновок, фінал (третя частина). Специфіку музичної драматургії твору визначено терміном «лірична розповідність». Підкреслено, що стильове коріння такої драматургії походить від творчості Ф. Шуберта. У музичному розвитку ліричне начало може набувати філософічності, драматизуватись або наближатись до українського солоспіву. Особливу роль у розвитку музичної драматургії відіграють виділені в кожній частині циклу кульмінаційні зони. Аналіз художньої об’ємності твору Б. Фроляк здійснено на основі концепції симфонізму А. Адамяна. Вона логічно корелює з використаними в Симфонії-реквіємі виражальними можливостями «інструментів» організації музичної фактури: мішаного хору, солістів і оркестру. Виділено три фактурні типи, що мають певне смислове навантаження. Тутійну фактуру використано для втілення образів «колективної драми», ансамблеву — для відтворення ліричних станів, соборну фактуру — для втілення образів високої духовності. Ці типи взаємодіють між собою. Їх використання мотивується загальною динамікою музичного формотворення.

Purpose of Research. The purpose of the research is to analyze the creative activity of Crimean Tatar composers of the XX century: A. Refatov, J. Sherfedinov, I. Bakhshish. Methodology. The research methodology is based on the use of historical and musicological, comparative, chronological, systematic methods, which have allowed to show the creative components of the composers. Scientific Novelty. The scientific novelties are the attempts to comprehensively highlight and study various aspects of the activities of artists as musicians, composers, conductors, teachers, ethnographers, public figures; to supplement, clarify and systematize the biographical data of artists; to study and highlight their significant achievements; to determine the contribution of composers to the development of Crimean Tatar music. Conclusions. The activities of A. Refatov, J. Sherfedinov, I. Bakhshish are the foundations for the formation of Crimean Tatar professional classical music. They worked in various genres such as opera, overture, suite, symphony, music for performances, chamber and instrumental, vocal and choral music, etc. Their activities are based on the national and cultural traditions of the Crimean Tatars. The musicians paid special attention to collecting, studying, processing and publishing folk songs. An important component of the artists' activities were theoretical works on the history and theory of folk music. Creative achievements, teaching activities, active musical and public position contributed to the revival as well as to the dynamic development of the Crimean Tatar musical culture., Мета роботи. Проаналізувати творчу діяльність кримськотатарських композиторів XX ст.: А. Рефатова, Я.Шерфедінова, І. Бахшиша. Методологія дослідження ґрунтується на використанні історико-музикознавчого, порівняльного, хронологічного, системного методів, що дозволило дослідити творчі складові діяльності композиторів. Наукова новизна полягає в спробі вперше всебічно окреслити і проаналізувати різні аспекти діяльності митців, як музикантів, композиторів, диригентів, педагогів, етнографів, громадських діячів; доповнити, уточнити і систематизувати біографічні данні митців; вивчити і висвітлити їхні значні здобутки; визначити внесок композиторів у розвиток кримськотатарської музики. Висновки. Діяльність А. Рефатова, Я.Шерфедінова, І. Бахшиша заклала підвалини становлення кримськотатарської професійної класичної музики. В основі музичних доробок митців, що працювали в різних жанрах: як то опера, увертюра, сюїта, симфонія, музика для вистав, камерно-інструментальна, вокально-хорова музика тощо, покладені національно-культурні традиції кримськотатарського народу. Особлива увага музикантів спрямовувалася на збирання, вивчення, обробку і видання народних пісень. Важливою складовою діяльності митців стали теоретичні праці з історії і теорії народної музики. Творчі здобутки, викладацька діяльність, активна музично-громадська позиція сприяли не тільки відродженню, а й динамічному розвитку кримськотатарської музичної культури.

Relevance of study. Symphonic creativity of a representative of the Kyiv Composer School, Honored Artist of Ukraine, I. Ogienko, A. Vedel, I. Nechuy-Levitsky prizes winner, winner of national and international composer competitions of Olexandr Yakovchuk (born 1952) has been presented by eight symphonies, two symphonic poems, ten instrumental concerts. Such a quantitatively significant work reflects the peculiar artistic world of the artist, who is characterized by the spirit of intellectualism, philosophical approach in the understanding of historical events, the relief of lyrical expression, bright mastery of the method of symphony and the possibilities generated by it, orchestration. Covering both the early and the mature period of the artist's creative work, his symphonic style evolved, displaying at the same time certain stable moments related, for example, to the special attitude to the role of a group of brass instruments. Therefore, the problem of dynamics of A. Jacobchuk`s symphonic style (genesis, functioning, development, interaction with other artistic styles in the cultural context) is seen as a promising vector in the study of his artistic achievements, which occupies a prominent place among Ukrainian symphonic creativity (L. Kolodub, B. Bujevsky, Ye. Stankovych, V. Sylvestrov and others).Main objectives of the study are to reveal the peculiarities of A. Jacobchuk 's symphonies in the aspect of the problem of dynamics of formation his author style.The methodology of the research is based on the application of the cultural approach, source study, textual methods, as well as methods of holistic analysis and interviewing.Results and conclusions. The conflict-dramatic type of symphonism, that continues the tradition in Ukrainian music initiated by B. Lyatoshynsky, is predominant for A. Jacobchuk's symphonic music. From the early to the mature period of his creativity, his symphony style in its dynamics is attributed to non-canonical types of this genre. This is noticeable in the approach to cyclicity (two-part, one-part, six-part, one-part, enclosed in diptych), the advantage of programmability, samples of mixed genre with oratorio, requiem, concert. The national component of the style is identified mainly at the level of design, while in the vocabulary of music the examples of the use of characteristic intonation are isolated, but they carry a considerable semantic load in the concept. The leading role of brass instruments in the characterization of the main images, the culminating and summarizing zones of the form should be considered a feature of orchestral thinking, Актуальность статьи. Симфоническое творчество представителя киевской композиторской школы, заслуженного деятеля искусств Украины, лауреата премий им. И. Огиенко, А. Веделя, И. Нечуй-Левицкого, победителя национальных и международных композиторских конкурсов Александра Яковчука (родился в 1952 году) насчитывает восемь симфоний, две симфонические поэмы, десять инструментальных концертов. Такой количественно весомый вклад отражает и своеобразный художественный мир художника, которому присущ дух интеллектуализма, философского подхода в осмыслении исторических событий, рельефность лирического высказывания, яркое владения методом симфонизма и порождаемых им возможностей, мастерство оркестрового письма. Охватывая как ранний, так и зрелый период творчества художника, его симфонический стиль эволюционировал, демонстрируя одновременно и определенные стабильные моменты, связанные, например, с особым ставленнням к роли группы медных духовых инструментов. Поэтому проблема динамики симфонического стиля (генезиса, функционирования, развития, взаимодействия с другими художественными стилями в культурологическом контексте) А. Яковчука усматривается перспективным вектором в изучении его художественного наследия, занимающего почетное место среди украинского симфонического творчества (Л. Колодуб, Б. Буевский, Е. Станкович, В. Сильвестров и др.).Цель статьи – раскрыть особенности симфоний А. Яковчука в аспекте проблемы динамики становления авторского стиля композитора.Методология исследования базируется на культурологическом подходе, методах источниковедения, текстологического и целостного анализа, интервьюирования.Основные результаты и выводы исследования. Для симфонической музыки А. Яковчука преобладающим является конфликтно-драматический тип симфонизма, что продолжает начатую в украинской музыке традицию Б. Лятошинского. В своей динамике от раннего к зрелому периоду творчества его стиль атрибутируется неканоническими типами жанра симфонии. Это заметно в подходе к цикличности (двухчастность, одночастность, шестичастность, одночастность, оформленная в диптих), преимуществе программности, образцах смешанного жанра с ораторией, реквиемом, концертом. Национальный компонент стиля выявлено преимущественно на уровне замысла, тогда как в музыкальной лексике примеры применения характерной интонационности единичны, однако они несут важную смысловую нагрузку в концепции. Особенностью оркестрового мышления следует считать ведущую роль медных духовых инструментов в характеристике главных образов, кульминационных и резюмирующих зонах формы., Розкрито особливості динаміки становлення стилю сучасного українського композитора Олександра Яковчука у галузі симфонічної музики. Розглянуто твори раннього та зрілого періоду творчості, з’ясовано обставини, що підготували звернення митця до означеного жанру: навчання в Київській консерваторії (клас композиції А. Коломійця, консультації у В. Кирейка), перші спроби й участь у громадських показах на форумах молодих композиторів, семінари в Іваново під керівництвом Ю. Фортунатова і П. Рівіліса. Охарактеризовано симфонічну творчість митця, що охоплює 1982–2016 роки і представляє собою своєрідний симфонічний тричастинний макроцикл з восьми симфоній. Проаналізовано його формотворчу концепцію у зв’язку із художнім задумом кожної симфонії. Виявлено як питомий для симфонічної музики О. Яковчука конфліктно-драматичнй тип симфонізму. У своїй динаміці від раннього до зрілого періоду творчості його стиль атрибутується неканонічними типами жанру симфонії. Це помітно у підході до циклічності, перевазі програмності, зразках змішаного жанру з ораторією, реквіємом, концертом. Стабільним показником виявляється програмність, виступаючи у двох аспектах: як опертя на вагомі історичні події та як втілення особистісного начала. Стильовою рисою симфонічної музики О. Яковчука є залучення вокальної складової, що зумовило жанрові симбіози (симфонія-реквієм), властиві сучасній композиторській творчості. Національний компонент реалізується переважно на рівні задуму, тоді як у стилістиці застосування характерної інтонаційності є поодиноким, водночас несучи вагоме смислове навантаження у концепції. Сталою особливістю оркестрового мислення постає провідна роль мідних духових інструментів у характеристиці головних образів, кульмінаційних та резюмуючих зонах форми.

Relevance of the study. The article explores the secular instrumental compositions created by the prominent Ukrainian composer Maxim Berezovsky in the second half of the eighteenth century. Maxim Berezovsky is now widely known as an author of cyclic spiritual concerts written for the Orthodox worship and is practically unknown as a musician instrumentalist associated with the imperial theater and the court musical life. The creative heritage by M. Berezovsky as a secular musician has determined the creative interest in composing instrumental music intended for secular chamber and orchestral music. Main objective of the study is to determine the specificity of the sonata form in the first parts of the secular instrumental works of M. Berezovsky, Symphony C-dur and Sonatas for the violin and the Cembalo. The analysis has been performed on the basis of generalized theoretical provisions of the scientific concept of N. A. Goryukhina on the problems of the evolution of the sonata form.Methodology. Taking into account the peculiarities of the material and the analytical approach to its study, it was chosen the methods of theoretical research (abstraction, analysis and synthesis, induction and deduction, mental modeling, ascension from abstract to concrete, etc.).Conclusions. As a result of the study of the first parts of M. Berezovsky's instrumental works, the conclusion has been made about these parts of his heritage, it has been proved that they had been written in a sonata form, which was not classical yet, and at the same time, was not old. It attracts attention precisely by the fact that the processes of transition from baroque to classical structural model are shown in it. The unconditional personal breakthrough of the composer in the development of the sonata form of his time is the intonational and thematic filling of the structural framework of a well-known composite scheme, which is no longer connected with the generalized polyphonic layout and reflects the transition to the homophonic-harmonic manner of writing with the bright individuality of the intonational structure of the leading melodic voice and the tangible effects of genre sources of thematism., Рассмотрены светские инструментальные сочинения выдающегося украинского композитора второй половины ХVIII века Максима Березовского. Определены особенности строения первых частей Симфонии до мажор и Сонаты для скрипки и чембало, имеющих признаки старинной сонатной формы. Отмечено, что сонатную форму у М. Березовского ещё нельзя считать классической, но она уже не является старинной, и важна тем, что в ней отразились процессы перехода от одной структурной модели к другой: от барочной структурной модели к классической. Безусловным личным прорывом композитора в усвоении тогдашней сонатной формы является интонационно-тематическое наполнение структурного каркаса хорошо известной композиционной схемы, оно уже не связано с обобщённым полифоническим изложением. В интонационном строении первых частей светских инструментальных произведений отражен переход к гомофонно-гармонической манере письма с яркой индивидуальностью ведущего мелодического голоса и заметным влиянием жанровых истоков тематизма. Привлечены основные положения научной концепции Н. Горюхиной по эволюции сонатной формы. В анализе Симфонии М. Березовского указано, что её первая часть по своей стилистике и оркестровке, по наличию в музыкальных темах значительного количества интонационных образований, по драматизацией музыкальных образов в развивающей разделе, а также по интенсивности движения и яркой театральностью чрезвычайно напоминает начальные Аllеgro в инструментальных произведениях для оркестра В. А. Моцарта. Это можно объяснить и общей школой — и В. А. Моцарт, и М. Березовский одновременно находились в Болонье, брали уроки композиции у известного итальянского музыканта Дж. Б. Мартини; и тесными связями раннеклассической симфонии с театральной музыкой, в частности с оперной увертюрой. Не исключено, что трёхчастная Симфония М. Березовского была увертюрой к опере «Демофонт», а не самостоятельным произведением для оркестра., Розглянуто світські інструментальні твори видатного українського композитора другої половини ХVІІІ століття М. Березовського. Визначено особливості будови перших частин Симфонії до мажор і Сонати для скрипки й чембало, що мають ознаки старовинної сонатної форми. Зазначено, що сонатну форму у М. Березовського ще не можна вважати класичною, але вона вже не є старовинною, і важлива тим, що в ній відбились процеси переходу від однієї структурної моделі до іншої: від барокової структурної моделі до класичної. Безумовним особистим проривом композитора у засвоєнні тогочасної сонатної форми є інтонаційно-тематичне наповнення структурного каркасу добре відомої композиційної схеми, воно вже не пов'язане з узагальненим поліфонічним викладом. В інтонаційній будові перших частин світських інструментальних творів відображено перехід до гомофонно-гармонічної манери письма з яскравою індивідуальністю провідного мелодичного голосу і помітним впливом жанрових витоків тематизму. Залучено основні положення наукової концепції Н. Горюхіної щодо еволюції сонатної форми. Стосовно Симфонії М. Березовського, зазначено, що її перша частина за своєю стилістикою й оркестровкою, за наявністю в музичних темах численних інтонаційних утворень, за драматизацією музичних образів у розвитковому розділі, а також за інтенсивністю руху і яскравою театральністю надзвичайно нагадує початкові Аllеgro в інструментальних творах для оркестру В. А. Моцарта. Це можна пояснити і спільною школою — і В. А. Моцарт, і М. Березовський одночасно перебували в Болоньї і брали уроки композиції у відомого італійського музиканта Дж. Б. Мартіні, і тісними зв’язками ранньокласичної симфонії з театральною музикою, зокрема з оперною увертюрою. Не виключено, що тричастинна Симфонія М. Березовського була увертюрою до опери «Демофонт», а не самостійним твором для оркестру.

At the present stage we can observe changing of the paradigm of the symphony genre. In the context of such process the symphonic works of A. Jacobchuk is of great interest, which is inherent in a philosophical understanding of important events in Ukrainian history. Created under the impression of the tragic events of Maidan in 2014, the symphony in one part No. 7 belongs to the non-canonical type. In general, the product has inherent features of sonata form, instead of development section, an episode is used, a large introduction with several solo themes carries important semantic value. The latter determines the important role of the monological factor in the symphony. Artistic integrity is manifested in the deep intonational connections of themes, in bright figurative contrasts, reasonableness of dramatic and form moving., Актуальність. Притаманна сучасному етапу історії музики модифікація парадигми жанру симфонії зумовила вивчення її нових інваріантів в аспекті досягнення художньої цілісності. Вагомий симфонічний доробок О. Яковчука, що представляє цілий спектр різноманітних рішень ідеї симфонізму, є перспективною темою для такого дослідження.Мета дослідження — висвітлити параметри художньої цілісності Симфонії № 7 «Майдан» (2015) О. Яковчука в контексті інноваційного підходу митця до жанру симфонії, зокрема акцентування монологічності як суттєвого засобу оновлення жанру.Методологія. Дослідження основане на застосуванні культурологічного підходу, джерелознавчого, текстологічного методів, а також методів цілісного аналізу та інтерв’ювання. Результати. Дослідження засвідчило тенденцію до концентрації авторського вислову, що відбилася в одночастинності твору. Значну роль у становленні цілісності відіграє детально продуманий тематизм на основі інтонаційних зв’язків. Роздуми автора про особистість у революції окреслили увагу до монологічного чинника у вигляді численних соло. Трагедійний задум спричинив впровадження хоралу мідних духових, авторського стильового прийому.Новизна. У статті вперше проаналізовано і надано оцінку художнім якостям симфонії № 7 «Майдан» О. Яковчука зважаючи на належність її до неканонічного типу жанру.Практичне значення. Матеріали і висновки дослідження можна використовувати в процесі викладання курсів історії сучасної української музики, аналізу музичних форм, у класі симфонічного диригування, а також у наступних розвідках щодо шляхів розвитку жанру симфонії.

Relevance of the study. Virko Baley is an American composer, conductor and pianist of Ukrainian origin. He has played an important role in forming cultural layout of Ukraine since 1970s. His achievements in supporting Ukrainian music and promoting it around the world are well known and praised in Ukraine. However, his own music, being a specific bridge between Ukrainian and Western cultures, became the subject of musicological study quite seldom and should be studied systematically and in full capacity.The mail objective of the study is to consider V. Baley’s music and various kinds of his organizing efforts in supporting Ukrainian culture as an activity built on common ground including Ukrainian historical and art elements as the key factors.The methodology of the study involves a combination of biographical approach and theoretical analysis of music idiom typical of Baley’s music.Baley started his musical career as a concert pianist in 1960s. His programs consisted of typical classical and romantic repertoire, as well as works by radical 20th century authors (Schoenberg, Webern, Messiaen, Boulez, Stockhausen). A bit later he found out several piano solo and chamber scores of young Ukrainian innovative composers, such as V. Silvestrov, L. Hrabovsky, V. Godzyatsky, M. Skoryk, I. Karabyts, and B. Liatoshynsky. Their pieces became an important part of Baley’s piano recitals and, thereafter his orchestral concerts. In his own music Baley elaborated rather unique combination of various 20th century styles and techniques (extended tonality, atonality, rhythmic complexity, new type of polyphony, extended instrumental techniques, neoromantic melody, a. o.) and Ukrainian idiom (fragments of folk tunes, traditional cultural symbols and images of cultural personalities). One of the most important innovative features of his music is polyphony of narratives that includes simultaneous textural lines joined into common sound realm.The conclusion of the study. Technically and esthetically Virko Baley’s music reflects important trends and ideas of the 20th century modernism and avant - garde. At the same time, due to “Ukrainian element” as an integral part of its discourse, as well as an original combination of different techniques, this music provides an individual approach which enriched both Ukrainian and American music and may be further developed., Рассмотрены жизненный путь, творчество и продюсерско-организационная работа Вирко Балея. Проанализирована общая для всех видов его деятельности мировоззренческая основа, обозначена ведущая роль украинского фактора как в образной сфере Балея-композитора, так и в его организационной работе. Охарактеризованы основные проекты художника в распространении информации об украинской музыке. Впервые в украинском музыковедении задокументированы и описаны важные для украинской культуры события периода падения «железного занавеса» – концерты украинской музыки в США, композиторские заказы, рецензии, творческие контакты украинских и американских деятелей культуры и др. Проанализированы черты музыкального языка сочинений В. Балея, выявлены особенности программных названий и формообразования в контексте музыкальных стилей второй половины ХХ – начала XXI столетий. Показано, что наиболее заметная черта музыки Балея – её многозначность, проявляющаяся не только метафорически – в сложности звуковых образов, но и на уровне музыкальной структуры, которой присуща полифония нарративов – приём, применяемый в сочинениях разных жанров (от оперы до сольной пьесы). Выявлены особенности полифонии нарративов и её отличия от обычных видов полифонии. Подчёркнута ведущая роль в музыке Балея мелодического фактора в комплексе выразительных средств и его значение как объединяющего фактора в условиях полистилистики. Акцентированы типичные для почерка композитора ритмическая техника и приёмы современной камерной оркестровки в сочинениях для симфонического оркестра, а также соотношение тональности и атональности, роль и виды тематизма, разновидности нотации., Розглянуто життєвий шлях, творчість і продюсерсько-організаційну роботу Вірка Балея. Проаналізовано спільні для всіх видів його діяльності світоглядні засади, виявлено провідну роль української складової в образній сфері Балея-композитора і в його організаційній роботі. Охарактеризовано основні проекти митця щодо поширення інформації про українську музику. Уперше в українському музикознавстві задокументовано й описано важливі для української культури події часів падіння «залізної завіси» – концерти української музики у США, композиторські замовлення, творчі контакти українських і американських митців тощо. Проаналізовано музичну мову творів В. Балея, виявлено особливості програмних заголовків і формотворення в контексті музичних стилів другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Зазначено, що найпомітнішою ознакою музики В. Балея є її багатозначність. Вона виявляється не лише метафорично – у складності звукових образів, а й у музичній структурі, якій притаманна поліфонія наративів – особливий вид поліфонії, що відрізняється від її звичайних видів посиленою контрастністю і смисловою автономністю голосів. Показано, як цей прийом застосовується у творах різних жанрів – від опери до сольної п’єси. Підкреслено провідну роль у музиці В. Балея мелодичного чинника в комплексі виражальних засобів і його значення як об’єднавчого в умовах полістилістики. Вказано на типові для почерку В. Балея ритмічну техніку і прийоми сучасного камерного оркестрування у творах для симфонічного оркестру, а також на співвідношення тональності й атональності, на роль і види тематизму, різновиди нотації.

Розглянуто особливості композиційної побудови та інтонаційної драматургії Великої симфонії до мажор Франсуа-Жозефа Госсека, вплив соціокультурних умов на творчий процес композитора. Нові умови в часи Французької революції вплинули й на жанрову систему музичного мистецтва. Ідеологічна парадигма актуалізувала найпопулярніші жанри масової культури, зокрема пісні і марші, загальні соціокультурні процеси коригували розвиток академічної культури. Прикладом такого впливу є Велика симфонія до мажор Ф.-Ж. Госсека, у якій типовий склад симфонічного оркестру замінено військовим. Особливий інструментарій значно вплинув на характер звучання симфонії та на тематизм, який «мілітаризується» і додатково підкреслює маршову природу багатьох елементів симфонії. Замість типового зіставлення героїки й лірики у головній та побічній партіях відповідно та з легким згладжуванням контрасту, завдяки тональній драматургії, композитор намагається розмити цей розподіл, надаючи твору нетипового драматургічного вирішення. У головній і побічній партіях утворюються теми нового порядку, у яких діалектично поєднуються протилежні начала як унікальний зразок інтерпретації сонатно-симфонічного жанру. Ф.-Ж. Госсек вибудовує твір, спираючись на сонатну форму, проте надає йому іншого тематичного наповнення. Незвичне поєднання інтонаційних комплексів, їх взаємодія в партитурі замість утвердження впевненої маршовості й урочистості, характерних для опусів революційної епохи, виявляють ставлення композитора до подій, під час яких створювалась симфонія., Relevance of the study. Although the axiom of modern scientific ideas about the musical art of the Enlightenment is the existence of three major music schools in the Western Europe (Italian, German, French), however, one of the problems of historical science remains uneven research on the dynamics of individual national genre varieties. Among the issues that still require a detailed study, is the question of the formation and development of the French model of the symphonic cycle – processes that are primarily related to the founder of the national version of the genre François-Joseph Gossec. His symphonic legacy remains as a “white spot” of contemporary musicology, therefore, the study of the characteristics of each symphony of the master and adding analytical information about them to scientific circulation becomes urgent.Main objectives of the article are to identify the features of the composition and intonational drama of the François-Joseph Gossec’s Grande Symphonie in C, the definition of unique features of the composer’s creative method, as well as the significance of sociocultural conditions in the composer’s creative process.Methodology. The study used a comparative-historical method, which allows to reveal the common processes in Western European music art in general and in French in particular. The tasks required the application of the methodology existing in modern historical and theoretical musicology, the use of genre-style methods, comparative-typological, structural, hermeneutic, semantic and cultural analysis.Findings and conclusions. The Grande Symphonie in C was written in one of the climax periods of the French Revolution. The new sociocultural conditions that emerged at that time influenced the genre system of musical art. The new ideological paradigm highlights the most popular genres of mass culture, first of all, songs and marches. The development of academic culture at this time was corrected by the general sociocultural processes.An example of such influence is The Grande Symphonie in C by François-Joseph Gossec. It has special significance for the symphonic heritage of the French master, since it is the penultimate score in this genre. Only after 15 years – in 1809 – he will write his next and at the same time the ultimo symphony.First of all, composer switched the typical symphony orchestra to the military one. The main carriers of the themes are wooden winds due to the lack of a string group. In general, this change significantly affects both the character of the symphony’s sound and the themes that are thus “militarized” and further emphasizes the march nature of many elements of the symphony.The composition of the symphony is changing due to its transformation into a one section piece. This is due to the tendency toward conciseness, and probably to the desire for greater availability of a work that could be performed in open space for the broad masses. It is built on the basis of a sonata form, which by that time was finally formed in European practice, and in the work of F.-J. Gossec received an original author’s interpretation. Symphony themes is divided into three figurative spheres. The first is a typical active heroic of sonata allegro, which is often based on a complex of march intonation. In this spehere, the composer often uses ascending tiratas, marching dashed lines, emphasis on first beat of the bar, confident rising fanfare moving in the sounds of tonic chord, ascending movement in gamma, and tutti. The themes that tend to the heroic sphere are often carried out by brass instruments, or emphasized by them in the first beat. Another sign that emphasizes the marchiness of the symphony is its quadrupole.The second sphere is lyrical. The complex of expressiveness of its themes or phrases is distinguished by the timbre of wooden wind (holding either a full group or several instruments), a quiet dynamics, a soft syncopation that shifts accents from a strong beat forward to the eighth note, downward motion and “sigh” intonations, which violates the marchery rhythm, entering into confrontation with it.The third sphere, which is less noticeable, is dance. Appearance of this type is characterized by a specific rhythm, “gallant turns” and ornamented melody. This material is close to lyrical themes and shades it in some fragments of the symphony.Generally, these areas are typical for sonatas symphonic cycles. However, the feature of the Grande Symphonie in C is rethinking the role of each and their interaction, which makes the composer build a unique sample of dramatic plot even for his symphonic heritage.Elements of the lyrical sphere penetrate the first theme from the very first stages, destroying it heroic character and the typical square structure of the period. As a result, the sphere of the first theme, despite the apparent emphasis on the intonational complex of march origin, thanks to the active involvement of the intonations of the lyrical complex, acquires another content. Instead, a combination of elements of a heroic topic with a lyrical complex occurs in the second theme. The development begins with the lyrical sphere, gradually reaching the dramatic climax, which suddenly goes on a grand march. In recapitulation, there is a reduction of the first theme, therefore, the balance is eventually shifted towards march through the expansion of the final section.Instead of a typical comparison of the sphere of heroism and lyrics in the first and second themes, respectively, and with a slight smoothing of contrast due to tonal drama, the composer tries to erase this distribution, which gives the product a non-typical dramatic solution. The first and the second themes form the new order in which there is a dialectical combination of opposite principles, representing a unique example of the interpretation of the sonata symphonic genre of the composer. F.-J. Gossec builds a work based on a sonata form, but with different thematic content. Such an unusual combination of intonational complexes, as well as their interaction during the score, instead of a simple march and celebration, which would be expected for the opus of the revolutionary era, may indicate the position of the composer himself to the events of the era during which the symphony was created., Рассмотрены особенности композиционного построения и интонационной драматургии Большой симфонии до мажор Ф.-Ж. Госсека, раскрыто влияние социокультурных условий на творческий процесс композитора. Новые условия, сложившиеся в период Французской революции, оказали влияние на жанровую систему музыкального искусства. Идеологическая парадигма выдвинула на первый план популярные жанры массовой культуры, прежде всего, песни и марши. Развитие академической культуры в это время корректировалось общими социокультурными процессами. Примером такого влияния является Большая симфония до мажор Ф.-Ж. Госсека. В произведении состоялась замена типичного состава симфонического оркестра на военный. Особый инструментарий значительно повлиял на характер звучания симфонии, на тематизм, который таким образом «милитаризуется» и дополнительно подчёркивает маршевую природу многих элементов симфонии. Вместо типичного сопоставления сферы героики и лирики в главной и побочной партиях соответственно и с лёгким сглаживанием контраста благодаря тональной драматургии, композитор пытается размыть это распределение, что приводит к нетипичному драматургическому решению. В главной и побочной партиях образуются темы нового порядка, в которых диалектически сочетаются противоположные начала – как уникальный пример интерпретации композитором сонатно-симфонического жанра. Ф.-Ж. Госсек выстраивает произведение, опираясь на сонатную форму, однако с иным тематическим наполнением. Такое необычное сочетание интонационных комплексов, их взаимодействие в партитуре, вместо маршевости и торжества, характерных для опусов революционной эпохи, выявляет отношение композитора к событиям эпохи создания симфонии.

Охарактеризовано основні віхи життєвого шляху українського композитора останньої третини ХХ – початку ХХІ століття Геннадія Ляшенка в їх безпосередньому зв’язку з його творчістю. Визначено головні сфери його діяльності (композиторська, наукова, педагогічна, музично-громадська). Окреслено основні риси його індивідуального стилю. Зазначено, що світоглядні засади й риси стилю композитора знайшли найбільш послідовне виявлення в симфонічній (вокально-симфонічній) та камерній інструментальній музиці. Підкреслено національний характер і професійну досконалість творів композитора., Relevance of research. Hennady Liashenko is one of the leading Ukrainian composers of the last third of the XXth – beginning of the XXIst century, a well-known musicologist, pedagogue and a musical and social activist who has substantially contributed to the treasure house of music culture. His legacy that blends seamlessly into the context of global academic music at the same time by no doubt possesses the traits of affiliation with the national culture. That is exposed by both choice of the topics of the compositions and involving texts of the Ukrainian writers into their figurativeness and in music language together with the system of musical and dramaturgical techniques. The goal of the article is to define the main stages of the composer's life journey in their direct relation to his creative work. The research methods are biographical (to recreate the mechanisms and events that determined the composer's personality formation), as well as the suite of methods of musicological research.Conclusion. The composer's life journey is connected to the different regions of Ukraine which has determined his understanding of the homeland as an integrity and the completeness of perception of the national culture in its different aspects. An important role in the composer's formation was played by his studies in Lviv Conservatory, an educational institution with European academic traditions and openness to the new trends in art. The main genre fields of H. Liashenko creative work are symphonic, chamber instrumental and choir music. The traits of his style are determined by deep philosophical aspect, succession in terms of mainstream lines of development of the European music culture, affiliation with the Ukrainian cultural tradition, connection with the literature. The composer's style is also characterized by the national determinancy of artistic language, acute conflicts, search of special for every creation dramaturgical solutions, synthesis of the rational and the emotional, applying different composition techniques, polyphony of texture. Practical significance. The results of the research confirm the unique character of the composer's creative personality, the artistic and sense bearing depth and absolute value of his creative work., Актуальность исследования. Геннадий Ляшенко – один из ведущих украинских композиторов последней трети ХХ – начала ХХІ века, известный музыковед, педагог, музыкально-общественный деятель, сделавший весомый вклад в сокровищницу музыкальной культуры. Его творчество, органично вписанное в контекст мировой академической музыки, несет при этом безусловные черты принадлежности к национальной культуре. Это проявляется как в выборе тематики произведений и включении в круг их образности текстов украинских литераторов, так и в музыкальном языке и системе музыкально-драматургических приемов. Цель статьи – охарактеризовать основные этапы жизненного пути композитора в их непосредственной связи с его творчеством. Методы исследования – биографический (для воссоздания механизмов и событий, определивших формирование личности композитора), а также комплекс методов музыковедческого исследования.Выводы. Жизненный путь композитора связан с разными регионами Украины, что определило его понимание Родины как целостности, полноту восприятия национальной культуры в разных ее проявлениях. Важную роль в становлении композитора сыграло обучение в Львовской консерватории, учебном заведении с европейскими академическими традициями и открытостью новым тенденциям искусства. Главные жанровые сферы творчества Г. Ляшенко – симфоническая, камерная инструментальная и хоровая музыка. Черты его стиля определяются глубокой философичностью, преемственностью относительно магистральных линий развития европейской музыкальной культуры, принадлежностью к украинской культурной традиции, связью с художественным словом; для него характерна национальная определенность музыкального языка, острая конфликтность, поиск особенных для каждого произведения драматургических решений, синтез рационального и эмоционального, использование различных техник композиции, полифоничность фактуры.Практическое значение. Результаты исследования подтверждают уникальность творческой личности композитора, художественно-смысловую глубину и безусловную ценность его творчества.

Розглянуто актуальні питання творчої співпраці і плідної взаємодії двох провідних національних установ України у сфері культури і мистецтв – Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (вищого навчального закладу) та Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка (закладу культури). Зосереджено увагу на їх взаємозв’язку, оскільки Академія здійснює підготовку для театру високопрофесійних кадрів (співаків-акторів, артистів симфонічного оркестру і хору, диригентів, музичних режисерів та ін.), а до науково-педагогічної роботи залучаються найвидатніші майстри оперної сцени, музиканти, які мають високі творчі здобутки й визнання в Україні і світі. Так виявляється спадкоємність поколінь у сфері оперного мистецтва. Дані про випускників Академії (співаків-акторів, диригентів, хормейстерів, режисерів), які працюють у творчому колективі Національної опери України, часом поєднуючи роботу в театрі з науково-педагогічною чи артистичною діяльністю в Оперній студії в НМАУ ім. П. І. Чайковського узагальнено відтворено в наведених таблицях. Виявлено, що в соціокультурному просторі України просвітницька і культурно-мистецька діяльність колективів Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка і Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського сприяє культурному і духовному розвитку особистості., The relevance of the study is conditioned by the traditionally important creative interaction of opera theaters with music academies in the issue of development of opera art in Ukraine. Especially fruitful cooperation has developed for many decades between the Taras Shevchenko National Opera and Ballet Theater of Ukraine and the P. TchaikovskyNational Music Academy of Ukraine. It serves as a vivid example of such interaction. The Academy carries out training of highly professional specialists for the theater (singers, actors, symphony orchestras and choirs, conductors, music directors, etc.) and from the theater to the scientific and pedagogical work are invited leading masters of the opera scene who have attained high creative achievements and recognition at the national and international levels. Logical continuity of generations in the field of opera art is a result of such kind of artistic «symbiosis». In turn practical activity, educational process, methodical scientific conceptions are serving as the basis for the development of national performing schools.The main objective of the study is to investigate and highlight the actual issues of creative relationships and fruitful interaction between two leading Ukrainian institutions in the field of culture and arts and to reveal the interdependence between them.The methodology of the research is to apply analytical, functional, comparative and art-study methods of research for determination of interdependence and basic directions of creative interaction of the opera theater and the music academy. The data concerning graduates of the Academy (singers-actors, conductors, choirmaster, directors) who works at the artistic staff of Taras Shevchenko National Opera and Ballet Theatre of Ukraine and combine work at the theatre with scientific and pedagogical activities at the P. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine or artistic work in Opera Studio are presents in summary tables.Conclusions. As a result of the research, it has been established that Taras Shevchenko National Opera and Ballet Theatre of Ukraine and the P. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine are particularly important in the socio-cultural space of Ukraine due to the multifaceted creative and professional activity. The educational, cultural and artistic work, as the main function of both institutions, promotes cultural and spiritual development of the individual.The above-indicated shows that the results of creative cooperation and fruitful interaction between the National Opera of Ukraine and the National Academy of Sciences of Ukraine. Pyotr Tchaikovsky is difficult to overestimateThe above-indicated shows that the results of creative cooperation and fruitful interaction of the Taras Shevchenko National Opera and Ballet Theater of Ukraine and the P. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine P. Tchaikovsky is difficult to overestimate because they are the leading institutions in Ukraine in the field of highly professional creative achievements., Рассмотрены актуальные вопросы творческого сотрудничества двух ведущих национальных учреждений Украины в сфере культуры и искусства – Национальной музыкальной академии Украины имени П. И. Чайковского (высшего учебного заведения) и Национального академического театра оперы и балета Украины имени Т. Г. Шевченко (учреждение культуры). Внимание сосредоточено на их взаимосвязях, поскольку Академия осуществляет подготовку для театра высоко профессиональных специалистов (певцов-актёров, артистов симфонического оркестра и хора, дирижёров, музыкальных режиссёров и др.), а к научно-педагогической деятельности приглашаются выдающиеся мастера оперной сцены, музыканты, имеющие высокие творческие достижения и признание в Украине и мире. Так проявляется преемственность поколений в сфере оперного искусства. Данные о выпускниках Академии (певцах-актёрах, артистах симфонического оркестра и хора, дирижёрах, музыкальных режиссёрах), работающих в творческом коллективе Национальной оперы Украины, соединяя работу в театре с научно-педагогической или артистической деятельностью в Оперной студии в НМАУ им. П. И. Чайковского, обобщённо отражены в таблицах. Выявлено, что в социокультурном пространстве Украины просветительская и культурно-художественная деятельность коллективов Национальной музыкальной академии Украины имени П. И. Чайковского и Национального академического театра оперы и балета Украины имени Т. Г. Шевченко способствует культурному и духовному развитию личности.

The article deals with the symphonic works by contemporary Ukrainian composer Alexander Jacobchuk (born in 1952) in terms of its inclusion in the postmodern context Ukrainian musical culture. On the example of the Third and Fourth symphonies evolutionary processes in the genre, the role involved the poetry, especially author's style are investigated. The program and the vocal and choral elements introduction are specific features in the Third and Fourth symphonies. The Third one is dedicated to victory of Soviet people (and Ukrainian in its composition) during the World War II. Completed one year of the Second, Third symphony has some common features with the previous work of A. Jacobchuk's individual manner: increasing the role of codes that grows to scale expanded epilogue, picking the importance of philosophical synthesis, phase technique to achieve the highest climax, intonation roll between parts. Meanwhile, the artist applies new techniques of writing for yourself that will be characterized by further works. They are pastiche (in this case, the genre march – German and Soviet) and sonoristic texture with many layers caused by the simultaneous sounding of contrasting musical images. Program affects the cyclical features of the Third Symphony, where Part I represents the beginning of action, Part II – detached, due to childhood experiences, describes the basic feelings of the child, Part III – liquid phase – is a decisive turning point in development of events, and the final Part IV (festive march) conveys the joy of victory with the philosophical understanding of the code. The Fourth symphony elucidates starvation initiated by Stalin`s regime during 1932–33 in Ukraine. In this work A. Jakobchuk able to expand beyond his understanding symphonic genre, combining it with a requiem memorial service of God. Symphonic thinking visible in bright thematic connections between the parts as leitmotives (prayer, cluster moan, a theme of fate, the theme of protest) and dynamism of their development, application reception stylization, due to the need of the work program (in Parts III, V). Signs of requiem primarily are felt: in mourning nature of the work, the subject of poetry program with its idea of remembrance of the victims of hunger, and then to use postmodern musical text of the canonical Orthodox prayer ritual and spiritual purification achieved effect the audience. Based on a holistic analysis of the works conceptual expressiveness of their design and artistic identity of its implementation are shown. Third and Fourth Symphonies A. Jacobchuk demonstrate postmodern vision of the genre Symphony, which was shown to move away from a model of the genre, in bringing poetic words, availability of intertextuality. The above composition to some extent refute B. Syuta`s opinion that in the specified period of time "symphonic music samples are repeaters of the most well-established traditions and interdiscourses and certifying organization of artistic integrity based on conservative principles and proven scientific and artistic paradigms" [3, 219]. In further exploration we should trace the evolution of the entire symphonic creativity of A. Jacobchuk and its importance for Ukrainian symphonic music in general., В статье рассматривается симфоническое творчество современного украинского композитора Александра Яковчука с точки зрения его включения в постмодерный контекст украинской музыкальной культуры. На примере Третьей и Четвёртой симфоний исследуются эволюционные процессы в жанре, роль использованного поэтического слова, особенности авторского стиля. На основе целостного анализа произведений показано кон- цепциальную выразительность их замысла и художественное своеобразие его воплощения., У статті розглядається симфонічна творчість сучасного українського композитора Олек- сандра Яковчука крізь призму включення її в постмодерний контекст української музичної культури. На прикладі Третьої і Четвертої симфоній митця досліджено еволюційні процеси у жанрі, роль залученого поетичного слова, особливості авторського стилю. На основі цілісного аналізу творів показано концепційну виразність їх задуму та художню самобутність його втілення.

У статті розглянуто характеристику музичних особливостей оповідань Ольги Кобилянської, викладену в статті Лесі Українки «Писателі-русини на Буковині». Наведено приклади перегуків у біографіях і творчості письменниць, особливу увагу приділено музичним паралелям. Закцентовано на факті пара- лельного створення новели О. Кобилянської «Valse melancolique» та нарису Лесі Українки «Голосні струни», у яких музика стала «канвою» літературного твору й засобом для втілення своєрідної форми автобіографічності – життєпису душі. За прикладами простежується генеза рідкісної ментальної та творчої спів- звучності, що обумовила появу й певне смислове наповнення міркувань Лесі Українки. Подано, зокрема, тлумачення понять «симфонія» і «симфонічність» із погляду особливостей музичного жанру та їхнє потрактування в контексті статті Лесі Українки. Ідеться також про існування певного зв’язку між пориванням душі до надлюдського ідеалу, «ins Blau», із музичною сферою. The article contains the characte- ristic of musical features of Olha Kobylianska’s stories, described in article of Lesia Ukrainka “Writer-Ruthenians in Bukovina”. It also shows examples of connections in biographies and works of writers, with focus on musical parallels. The article focuses on parallel creation of novelette “Valse melancolique” of Olha Kobylіanska and essay “Loud strings” of Lesia Ukrainka, where music became the “canvas” of a literary work and the means to implement original form of autobiography – formation of a soul. On this basis tracedgenesis of raremental and artistic harmony that led to the emergence and certain semantic content of Lesia Ukrainka’s philosophical reasons. It also contains particular interpretation of the concepts of “symphony” and “symphonic” in terms of musical genre features and the ircorrect interpreting in the contex to article of Lesia Ukrainka. It is also about the existence of a specific connection between the aspirations of the soul to super humani deal, “ins Blau”, with the musical sphere.

Драматургічна напруга – усталена ознака всіх проявів духовного буття, його об’єднавча сила, що знаходить виявлення в результатах людської діяльності, з яких складається єдине поле культури і формується творча особистість. Власне, за драматургічною напругою музичних та поетичних творів початку минулого століття вгадується нескінченність духовних колізій, що охоплюють гостро суперечливу історичну добу, в межах якої утворюється єдиний конфліктний вузол, неможливість розв’язання якого відчувається й нині. Dramatic voltage – an established feature of all manifestations of spiritual life, its unifying force that finds detection by human activities that make up the unified field of culture and formed a creative person. Actually for the dramatic tension of music and poetry beginning of last century assumed infinite spiritual collisions, covering acute contradictory historical epoch within which formed a single conflicting node, the inability to resolve which is felt even today. Драматургическая напряженность – устоявшийся признак всех проявлений духовного бытия, его объединяющая сила, которая находит выявление в результатах человеческой деятельности, составляющих единое поле культуры, и формирующих творческую личность. Собственно, за драматургической напряженностью музыкальных и поэтических произведений начала прошлого века угадывается бесконечность духовных коллизий, охватывающих остро противоречивую историческую эпоху, в рамках которой образуется единый конфликтный узел, невозможность разрешения которого ощущается и поныне.

Статья посвящена модернистским трудам Александра Скрябина, в которых можно увидеть литературные и музыкальные мотивы, характерные для ХІХ ст. Среди них − поиск смысла жизни, вера в идеальный потусторонний мир, любовь, культуру искусства. Музыкальные композиции равно, как и литературные комментарии, подтверждают, что автор был сторонником субъективного творчества. The article deals with modernistic works of Alexander Skryabin, where one can find both in the literary and musical layers motifs that were characteristic for the 19th century turn such as: search for the sense of life, belief in the ideal extramundane world, love, cult of art. Musical compositions as well as their literary commentaries prove that the Author was a devotee of subjective creative activity.