Search

The article examines the violation of the principles of international law, in particular the principles of territorial integrity and inviolability of state borders, on the example of the conflict in Abkhazia and South Ossetia. Particular attention is paid to the analysis of practical aspects of these principles. The study established the legal significance of the international legal conflict between Russia and Georgia, as well as its impact on the formation of territorial disputes within the Eurasian continent. It is emphasized that the conflict in Abkhazia and South Ossetia cannot be called «humanitarian intervention to help the ethnic population.» The paper confirms that the very fact of the introduction of regular troops into Georgia could already be regarded as an act of aggression. In addition, Russia’s refusal to withdraw peacekeepers from Georgian territory due to violations and thus the impossibility of fulfilling the terms of bilateral agreements can also be interpreted as the occupation of Georgian territory. Based on the analysis of regulations in the form of resolutions and bilateral agreements, it was possible to trace the origins and legal basis of this conflict. In fact, the Sochi and Moscow agreements concluded in 1992 and 1994, respectively, legitimized the presence of Russian peacekeeping troops in Abkhazia and South Ossetia. The article also focuses on the use of weapons by Georgia and provides an analysis in the context of Article 51 of the UN Charter. Based on this, the latter should be interpreted as a means of self-defense, which is one of the two legitimate applications of the concept of jus ad bellum in the XXI century. The actions, more fair, inaction, of the international community in the process of resolving the conflict in Abkhazia and South Ossetia, which as a result influenced the formation of territorial strife and colonialist aspirations on the part of the Russian Federation, are substantiated. It has been suggested that the reluctance of world leaders and international organizations to take decisive action to resolve the Russian-Georgian war has become a catalyst for Russia’s invasion of Ukraine in 2014 and in 2022 as well., У статті досліджується порушення принципів міжнародного права, зокрема принципів територіальної цілісності та непорушності державних кордонів, на прикладі конфлікту в Абхазії та Південній Осетії. Особливу увагу приділено аналізу практичних аспектів зазначених принципів. В результаті дослідження встановлено юридичне значення міжнародно-правового конфлікту між Росією та Грузією, а також його вплив на формування територіальних спорів в межах Євразійського континенту. Акцентується увага, що конфлікт в Абхазії та Південній Осетії не можна назвати «гуманітарною інтервенцію задля допомоги етнічному населенню». У роботі підтверджено, що сам факт введення регулярних військ на територію Грузію вже можна було розцінювати як акт агресії. Крім того, відмова Росії від виведення миротворчих військ з грузинської території внаслідок порушення і відтак унеможливлення виконання умов двосторонніх договорів можна також трактувати як окупацію території Грузії Російською Федерацією. На підставі аналізу нормативних актів у формі резолюцій та двосторонніх договорів вдалося простежити витоки та юридичне підґрунтя даного конфлікту. Власне, Сочинська та Московська угоди укладені 1992 та 1994 років відповідно легітимізували перебування російських миротворчих військ на території Абхізії та Південної Осетії. У статті також приділено увагу питанню застосування зброї Грузією і надано його аналіз в контексті статті 51 Статуту ООН. Виходячи з цього, останнє підлягає трактуванню як засіб самооборони, що є одним з двох правомірних застосувань концепції jus ad bellum у ХХІ столітті. Обґрунтовано дії, а радше бездіяльність, міжнародної спільноти в процесі врегулювання конфлікту в Абхазії та Південній Осетії, що в результаті вплинула на формування територіальних міжусобиць та колоніалістських прагнень з боку Російської Федерації. Висловлено припущення, що небажання світових лідерів та міжнародних організацій вдатися до рішучих дій для вирішення російсько-грузинської війни стали каталізатором вторгнення Росії в Україну в 2014 і згодом 2022 роках.

The purpose of the article is to analyze the basic principles of Russian memorial policy in Crimea in the context of Russia's current imperial ambitions. Research methodology is based on a systematic approach, which allows us to consider the policy of memory in Russia as part of public policy to restore the status of "great power" in the world. Scientific novelty of the study is that it has been proved that Russia is actively filling the symbolic space of Crimea with imperial symbols at the same time as preserving the symbols of the Soviet times to restore the imperial status in modern realities. Conclusions. Russia has always considered Crimea its own territory and was not going to give up the peninsula. To support the dominance of pro-Russian sentiment, they actively used symbolic space, trying to fill it with their own cultural symbols. With monuments in honor of Empress Catherine II, the Russian authorities reminded of the first annexation of Crimea and demonstrated their own historical claims to the peninsula. Even, partial decommunization in Crimea took place according to the Russian scenario – the streets were given back the names of the times of the Russian Empire. After the annexation, the Kremlin implemented its own memory policy on the peninsula, demonstrating through new monuments the «Russian status» of the peninsula and its role in the formation and development of the Russian Empire. Accordingly, imperial symbols, along with Orthodox ones, are beginning to play a key role in Crimea. At the same time, Moscow preserves and enlarges the Soviet symbolic space to accelerate the process of building the «Fifth Empire» through the reconciliation of «white» and «red» projects in the mental field, the expansionist foundation of which was laid by the annexation of Crimea., Celem artykułu jest analiza podstawowych zasad rosyjskiej polityki pamięci na Krymie w kontekście aktualnych ambicji imperialnych Rosji. Metodologia badania opiera się na systematycznym podejściu, co pozwala traktować politykę pamięci w Rosji jako część polityki publicznej mającej na celu przywrócenie statusu „wielkiej potęgi” na świecie. Originalność naukową badania jest to, że udowodniono, iż Rosja aktywnie wypełnia symboliczną przestrzeń Krymu symbolami imperialnymi, zachowując jednocześnie symbole czasów sowieckich w celu przywrócenia imperialnego statusu we współczesnych realiach. Wnioski. Po rozpadzie ZSRR Kreml nadal uważał Krym za swoje terytorium i próbował ingerować w symboliczną przestrzeń półwyspu własnymi symbolami historycznymi i religijnymi. Po aneksji Rosja starała się poprzez politykę pamięci zademonstrować «oryginalny rosyjski status» Krymu i jego ważną rolę w procesie odbudowy imperium., Мета статті – проаналізувати основні засади російської меморіальної політики в Криму в контексті сучасних імперських амбіцій Росії. Методологія дослідження базується на системному підході, який дозволяє розглядати політику пам’яті Росії як частину державної політики задля відновлення статусу «великої держави». Наукова новизна дослідження. Доведено, що Росія використовує імперські символи в Криму задля підкреслення «російського статусу» півострову та для відновлення імперії в сучасних реаліях. Висновки. Після розпаду СРСР в Кремлі продовжували вважати Крим власною територією та намагалися втручатися в символічний простір півострову, використовуючи власні історичні та релігійні символи. Після анексії Росія починає активно наповнювати Крим імперською символікою, демонструючи сучасні імперські амбіції в регіоні та світі.&nbsp

The objective of the study is to substantiate the need for introducing “Problem barometer” to address the problems of power-community-business cooperation on the participative management principles, enhance the performance of power offices and the civil society, for gradual settlement of difficult problems arising in contemporary society. The working task is to highlight European instruments for the power-community-business cooperation by the Swiss example and substantiate the possibilities of adapting this practice in Ukraine. The cooperation triangle “Community – Power – Business” is built. An extensive review of “Swiss worry” barometer is given. Using this Swiss practice and data from Kyiv International Institute of Sociology for 2014–2019, “Problem barometer” for Ukrainian is constructed. The public concerns measured by this barometer cover war in the east of Ukraine, life standards, economic situation, security in Ukraine, crime, political situation, relations with Russia, environmental problems, renaissance of the Ukrainian nation, relations with EU, annexation of Crimea, international relations, interethnic relations, other. The options “hard to say” and “refuse to answer” are also included. It is stressed that for political parties or deputies Ukrainian “Problem barometer” signals what social problems should come in their focus in time of the cadence. For public institutions “barometer” shows what social problems call for solutions with the government’s involvement. The “barometer” indicators are also important for the business, especially the socially oriented one. For voters “barometer” indicates whether a deputy or a public official is concerned with the needs of the population or his own needs (or needs of party sponsors). This determines the citizens’ trust in the respective institutions. The conclusion is made that the proposed “Problem barometer” (built by analogy with “Swiss barometer”) is an instrument for streamlining the community-power-business cooperation, which makes it more effective.

Анексія Криму та російська збройна агресія на Донбасі різко погіршила стан у сфері захисту дітей та різко загострила ті проблеми, на подолання яких мали бути скеровані зусилля держави та суспільства. За цих умов керівництво держави вже в перші місяці бойових дій вжило невідкладних заходів задля влаштування у найкоротші строки дітей, батьки (один із батьків) яких померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих у районах проведення антитерористичної операції (Указ Президента № 835/2014 від 29.10.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додаткових соціальних гарантій окремим категоріям громадян» (п. 5, частина 1)).Прийнятті згодом закони України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» містять засади щодо забезпечення освітнього процесу та соціального захисту дітей, норми інших законів – положення, направлені на захист прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, на освіту, соціальний захист, відпочинок дітей тощо.У 2016 р. Стаття. 1 Закону України «Про охорону дитинства» була доповнена досі невідомим національному законодавству, терміном – дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.Сучасний стан законодавства України потребує вдосконалення в частині вимог, дотримання прав та інтересів дітей, переміщених з АР Крим, непідконтрольної території Донецької та Луганської областей, як такий, що надає можливість розвивати дітям свій потенціал як громадян України, як повноправних відповідальних членів суспільства.В плані подолання законодавчих прогалин у сфері захисту прав дітей у збройному конфлікті в Україні, слід привести національне законодавство до вимог міжнародно-правових актів.Наша держава, ратифікувавши Факультативний протокол до Конвенції щодо участі дітей у збройних конфліктах, підтвердила готовність протистояти їх згубному і масштабному впливу на дітей, засудила протиправні зазіхання на них в умовах воєнних дій, визнала необхідність посилення захисту дітей від участі у збройних конфліктах. Існує низка проблем, пов’язаних із реалізацією положень факультативного протоколу. Національним законодавством України не визначено, чи є Факультативний протокол законом прямої дії, і чи може він безпосередньо застосовуватися у суді при захисті прав дітей, чи ще слід посилатись на інші – неіснуючі наразі – норми національного законодавства, що розкривають його положення.Україною не ратифіковано Статут Міжнародного кримінального суду, що породжує стан безкарності осіб, які вчинюють злочини проти дітей, що визнані злочинами міжнародним законодавством щодо прав людини та Римським статутом і порушує принцип невідворотності покарання для осіб, що здійснюють військові злочини щодо дитини.Національне законодавство не містить норм, які б чітко і недвозначно забороняли або вводили кримінальну відповідальність за вербування та використання у збройних конфліктах осіб у віці до 18 років.Дотримання Україною міжнародних стандартів захисту прав дітей у збройних конфліктах є запорукою збереження життя, фізичної і психічної цілісності, здоров’я та відносного соціального благополуччя постраждалим дітям та їх сім’ям, а також громадам як на Сході України, так і в регіонах, що приймають переселенців. Об’єднання зусиль в забезпеченні інтересів дітей є важливою передумовою інтеграції до європейської спільноти та дотримання загальнолюдських цінностей., The annexation of Crimea and Russian arm aggression at Donbas abruptly worsened the condition in the sphere of children protection and abruptly aggravated problems, which overcoming must be guided by state and social efforts. Under these conditions the state government already in first months of arm actions took urgent measures for settlement of children, whose parents (one of parents) had died as a result of wound, contusion or inability, gotten in the districts of the anti-terrorist operation, in short terms (Order of the President № 835/2014 of 29.10.2014 “On urgent arrangements as to providing additional social guarantees for separate categories of citizens” (p. 5, part 1)).Then accepted Laws of Ukraine “On provision of rights and freedoms of citizens and legal regime at the timely occupied territory of Ukraine”, “On timely arrangements for the period of the anti-terrorist operation” contain principles as to providing the educational process and social protection of children, norms of other laws – statements, directed on protection of rights of children in difficult living circumstances, on education, social protection, rest of children and so on.In 2016 Article 1 of the Law of Ukraine “On childhood protection” was added by the term – a child, having suffered from military actions and arm conflicts, yet unknown to the national legislation.The modern condition of the Ukrainian legislation needs improving a part of requirements to observing rights and interests of children, removed from AR Crimea, uncontrolled territory of the Donetsk and Lugansk region, that gives children a possibility to develop their potential as Ukrainian citizens, full-time responsible members of society.At overcoming legislative gaps in the sphere of children’s rights protection in the arm conflict in Ukraine, the national legislation must be brought to correspondence with requirements of international legal acts.Having ratified the Facultative protocol to the Convention as to children’s participation in arm conflicts, our state confirmed the readiness to oppose their huge harmful influence on children, condemned illegal encroachment on them under conditions of military actions, acknowledged a necessity to intensify children’s protection from a participation in arm conflicts. There is a series of problems, connected with realization of statements of the facultative protocol. The national legislation of Ukraine doesn’t determine if the Facultative protocol is a law of direct action, and if it can be directly used at court at protecting children’s rights, or it is necessary to refer to other – today absent – norms of the national legislation that explain its statements.Ukraine has not ratified the Statute of the International criminal court that generates the condition of impunity of persons, committing crimes against children that are accepted as such by the international legislation on human rights and by the Roman statute, and violates the principle of inevitability of penalty for persons that commit military crimes against children.The national legislation doesn’t contain norms that distinctly and unambiguously prohibit or introduce criminal responsibility for recruiting and using persons, younger than 18 years, in arm conflicts.Observance of international standards of children’s rights protection in arm conflicts by Ukraine is a guarantee of preserving life, physical and psychical wholeness, health and relative social welfare of suffered children and their families and also of communities, both in the East of Ukraine and in regions, that settle migrants. A combination of efforts for providing children’s interests is an important precondition of integration to the European community and observance of general human values

The history of initiation and development of multinational Rapid Trident international military exercises is described, the legal basis for conducting international military exercises between NATO members and units of the Armed Forces of Ukraine (Armed Forces) is analyzed, their subject is changed in the context of armed aggression by the Russian Federation against Ukraine, annexation of the Crimea and part of Donbas region. Given the definition at the Constitutional level of Ukraine on February 7, 2019, the country's clear geopolitical and military course on Ukraine's full membership in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization (NATO), special attention is paid to highlighting the implementation of NATO's structuconducting international military exercises Rapid Trident 2019, the application of the latest technical means of imitation and simulation. The training enables the involvement of a large number of Armed Forces personnel) and other security forces to provide a practical implementation of NATO Armed Forces headquarters and units, facilitates exchanges of experience, and enhances interoperability between NATO member states' forces and headquarters. The necessity of cooperation of the units of all Ukrainian military forces during the international military exercises is emphasized. The conclusion is drawn to the prospects of international military exercises, such as Rapid Trident, in NATO's international military cooperation system with partner countries. The scheduled international exercises Rapid Trident are among the capstone events of Ukrainian Army’ annual training cycle. These exercises play a key role in training of Ukrainian military personnel according to the Alliance standards under the advisement of allied nations. There is no doubt that Ukrainian Armed Forces and forces from partner nations have significantly benefited from this aspect of military cooperation. Hence, it is important to evaluate the exercise effectiveness as well as generate recommendations for further improving military exercises Rapid Trident, enhancing Ukrainian Army capabilities and developing operational interoperability with NATO forces.ral units, Проаналізовано історію виникнення та розвитку міжнародних військових навчань “Швидкий тризуб” (англ. “Rapid Trident”) за участю підрозділів Збройних Сил України (ЗСУ), підрозділів країн-членів НАТО та їх партнерів. Особливу увагу зосереджено на впровадженні в діяльність структурних підрозділів ЗСУ стандартів НАТО під час проведення навчань, застосуванні новітніх технічних засобів імітації та імітаційного моделювання. Зроблено висновок про подальші перспективи маневрів “Швидкий тризуб” в системі міжнародного військового співробітництва України з Альянсом.

Статтю присвячено дослідженню втрат, що їх починаючи з 2014 р. зазна- ють заклади вищої освіти, переміщені через тимчасову окупацію частини території Донецької й Луганської областей, анексію АР Крим, а також оцінці внеску науково- педагогічних працівників, котрі мають статус внутрішньо переміщених осіб, у науко- во-освітній потенціал України. Розглянуто проблеми переміщених ЗВО та визначено, що основні з них пов’язані з втратою для України певної частки професорсько-викла- дацького складу ЗВО Донецької і Луганської областей, АР Крим, основних фондів та документації таких закладів; труднощами різного характеру, з якими зіткнулися в організації навчального процесу науково-педагогічні працівники, котрі евакуювалися разом із ЗВО на підконтрольні Україні території; різким падінням рівня та якості життя цих працівників. Проведено експертну оцінку можливої втрати науково- освітнього потенціалу переміщеного ЗВО через військовий конфлікт, а також внеску внутрішньо переміщених науково-педагогічних працівників у результати діяльності ЗВО, в якому вони тепер працюють. In 2014, as a result of the military conflict in the East of Ukraine and the annexation of the Republic of Crimea, a new phenomenon has emerged in the country’s educational space – the movement of higher educational institutions from the occupied territories to areas controlled by the Ukrainian authorities. This process was accompanied by a number of psychological, social, economic, intellectual, property and legal problems. The greatest negative influence of the listed reasons is experienced by the scientific and pedagogical workers of the displaced higher educational institutions. The purpose of the article is to study the number of losses incurred by displaced institutions of higher education and the contribution that scientific and pedagogical workers with the status of internally displaced persons add to the scientific and educational potential of Ukraine due to the temporary occupation of a part of the territory of Donetsk and Luhansk regions, the annexation of the Republic of Crimea. The main research methods were questionnaires, systematization and generalization of information. The article concretizes the problems of displaced higher educational institutions of Ukraine due to the temporary occupation of a part of the territory of Donetsk and Luhansk regions, the annexation of the Republic of Crimea: loss of teaching staff; lack of basic funds and documentation for previous years of work; difficulties of various kinds in the organization of the educational process; declining living standards and quality of life of scientific and pedagogical workers. An expert assessment of the possible loss of the scientific and educational potential of the displaced higher educational institutions due to the military conflict was carried out by questioning the scientific and pedagogical workers who quit after the moment of evacuation. The contribution of internally displaced scientific and pedagogical workers to the results of the activities of the higher education institutions in which they work is evaluated. This assessment was carried out based on the results of a questionnaire survey of scientific and pedagogical workers with the status of internally displaced persons

У статті розглянуто важливість екологічної компоненти в формуванні туристичної привабливості регіону. Проаналізовано вплив окупації Криму на зміну якості довкілля півострова. Досліджено основні проблеми, які погіршують стан навколишнього природного середовища в регіоні та негативно впливають на його туристичну конкурентоспроможність. Однією з основних проблем є відмова від розвитку «зеленої» енергетики на користь розбудови вуглеводневої енергогенерації. Як наслідок, сьогодні енергозабезпечення Криму відбувається шляхом використання шкідливих для довкілля та клімату енерготехнологій, тоді як до його анексії уряд України активно розвивав на півострові екологічно чисту відновлювальну енергетику. Значних збитків довкіллю завдає масштабна мілітаризація регіону. Розбудова військової інфраструктури, розміщення сухопутних, повітряних і морських військових об’єктів, системне проведення військових навчань посилюють техногенне навантаження на навколишнє природне середовище туристичного півострова. Будівництво інфраструктурних об’єктів, зокрема Кримського мосту та автомагістралі «Таврида» сприяло забрудненню акваторій Чорного та Азовського морів, неконтрольованому видобутку корисних копалин, вирубці зелених насаджень та знищенню природо-заповідного фонду. Негативних наслідків довкіллю завдала техногенна катастрофа на підприємстві «Кримський титан», результатом якої стали масштабні викиди сірчистого ангідриду і хлориду водню в атмосферне повітря. Критично на якість навколишнього природного середовища впливає відсутність адекватної системи поводження з твердими побутовими відходами, що призвело до перевантаження чинних полігонів та утворення низки стихійних звалищ на території півострова. Визначено, що збереження рекреаційного потенціалу Кримського півострова, перетворення його на привабливий для світового туристичного ринку регіон вимагає реалізації ефективних заходів, спрямованих на зменшення техногенного навантаження на довкілля регіону. В статье рассмотрено важность экологической компоненты в формировании туристической привлекательности региона. Проанализировано влияние оккупации Крыма на изменение качества окружающей среды полуострова. Исследованы основные проблемы, которые ухудшают состояние окружающей природной среды в регионе и негативно влияют на его туристическую конкурентоспособность. Одной из основных проблем является отказ от развития «зеленой» энергетики в пользу развития углеродной энергогенерации. Как следствие, сегодня энергообеспечения Крыма осуществляется путем использования вредных для окружающей среды и климата энерготехнологий, тогда как до его аннексии правительство Украины активно развивало на полуострове экологически чистую возобновляемую энергетику. Значительный ущерб окружающей среде наносит масштабная милитаризация региона. Развитие военной инфраструктуры, размещения сухопутных, воздушных и морских военных объектов, системное проведение военных учений усиливают техногенную нагрузку на окружающую среду туристического полуострова. Строительство инфраструктурных объектов, в частности Крымского моста и автомагистрали «Таврида» способствовало загрязнению акваторий Черного и Азовского морей, неконтролируемой добычи полезных ископаемых, вырубки зеленых насаждений и уничтожению природно-заповедного фонда. Негативных последствий окружающей среде нанесла техногенная катастрофа на предприятии «Крымский титан», результатом которой стали масштабные выбросы сернистого ангидрида и хлорида водорода в атмосферу. Критически на качество окружающей среды влияет отсутствие адекватной системы обращения с твердыми бытовыми отходами, что привело к перегрузке действующих полигонов и образования ряда стихийных свалок на территории полуострова. Определено, что сохранение рекреационного потенциала Крымского полуострова, превращение его в привлекательный для мирового туристического рынка регион требует реализации эффективных мер, направленных на уменьшение техногенной нагрузки на окружающую среду региона. The paper considers the importance of the ecological component in forming the tourist attractiveness of the region. The influence of Crimea's occupation on the change of the quality of the peninsula's environment is analysed. The main problems that worsen the state of the environment in the region and negatively affect its tourist competitiveness are studied. One of the main issues is the refusal to develop "green" energy in favour of the development of hydrocarbon power plants. As a result, today, Crimea's energy supply is carried out by using climate-damaging energy technologies, while before its annexation; the Ukrainian government was actively developing renewable energy on the peninsula. Large-scale militarization of the region causes significant damage to the environment. The development of military infrastructure, the location of land, air, and naval military facilities, the systematic conduct of military exercises increase the technogenic load on the environment of the tourist peninsula. The construction of infrastructure facilities, including the Crimean Bridge and the Tavryda highway, has contributed to the pollution of the Black and Azov Seas, uncontrolled mining, deforestation, and the destruction of nature reserves. The technogenic catastrophe at the Crimean Titan plant had negative consequences for the environment, which resulted in large-scale emissions of sulphur dioxide and hydrogen chloride into the atmosphere. The quality of the environment is critically affected by the lack of an adequate system for solid waste management, which has led to the overloading of existing landfills and the formation of many garbage dumps on the peninsula. It is determined that the preservation of the recreational potential of the Crimean peninsula, its transformation into an attractive region on the world tourist market requires the implementation of effective measures to reduce the technogenic load on the region's environment.

This article deals with works devoted to events on the Independence, during the Revolution of Dominion, the annexation of the Crimea and Russian aggression in general. The study raises the question of the impartiality and reliability of the facts presented by the researchers of the works which is covered by this article. The author is proposed to divide researches into three categories on a chronological basis. The subject of the study is extremely relevant as wars of a new format generate the formation of a new hybrid world order. The aggression of the Russian Federation in Ukraine became the starting point for shaping such a future world order. Investigating the work of Russian researchers, one can conclude that in Russia, aggression in Ukraine is called a civil war. The main challenge is to shift responsibility for the war to the Ukrainian leadership. Their position in the conflict is due to the alleged protection of the Russian-speaking population on the territory of Ukraine. The Russian Federation is trying to intensify the formation and support of the image of itself as a peacemaking country on the international scene. After all, creating a belt of "external enemies" unites people and distracting from the urgent domestic problems in the country. Analyzing Russian labor it becomes clear that the problems of the Russian-Ukrainian conflict are being paid little attention. Authors studying events highlight only certain beneficial aspects of the conflict and are often openly propagandistic. Also, an attempt is made to make a generalized analysis of the work of Russian authors on hybrid wars and to assess the degree of its objectivity. Generally analyzed works published in the period 2014-2017 and had a fairly large circulation and distribution. All of them, with rare exceptions, do not objectively highlight the chronicles of events and act in favor of pro-Russian propaganda. Most of the authors previously covered other conflicts related to the Russian Federation, such as the war with Georgia or the conflict in Chechnya, or they are fugitives from the east of Ukraine and are carriers of exclusively pro-Russian political thought. An interesting fact is that they are easily accessible and accessed online and even sold in some Ukrainian online stores., У даній статті розглядаються праці, які присвячені подіям на Майдані, Революції Гідності, анексії Криму та російської агресії в цілому. У дослідженні порушується питання об’єктивності та достовірності фактів. які наводяться дослідниками праць, які охоплює дана стаття. Авторкою запропоновано розділити дані праці на три категорії за хронологічною ознакою. Тема дослідження є надзвичайно актуальною, адже війни нового формату генерують формування нового гібридного світопорядку. Відправною точною для формування такого майбутнього світопорядку стала агресія РФ в Україні. Досліджуючи праці російських дослідників, можна зробити висновок, що в РФ агресію в Україну називають громадянською війною. Основним посилом є перекладання відповідальності за війну на українське керівництво. Свою позицію у конфлікті обумовлюють нібито захистом російськомовного населення на території України. На міжнародній арені РФ намагається посилено формувати і підтримувати образ себе як країни-миротворця. Адже створення поясу «зовнішніх ворогів» згуртовує людей і відволікає від нагальних внутрішніх проблем у країні. Аналізуючи російські праці, стає зрозумілим, що проблематиці російсько-українського конфлікту приділяється мало уваги. Автори, які досліджують події, висвітлюють лише певні вигідні сторони конфлікту, а їх праці часто носять відверто пропагандистський характер. Також у статті зроблено спробу зробити узагальнений аналіз доробку російських авторів щодо гібридних війн та оцінити ступінь його об’єктивності. Загалом проаналізовані праці, що видавались в період 2014-2017 років і мали доволі великий тираж та розповсюдження. Всі вони за рідким виключенням не об’єктивно висвітлюють хроніку подій і діють на користь проросійської пропаганди. Більшість авторів раніше висвітлювали інші конфлікти, пов’язані з РФ, такі як війна з Грузією чи конфлікт в Чечні, або ж є втікачами зі сходу України і є носіями виключно проросійської політичної думки. Цікавим фактом є те, що праці є у відкритому доступі в онлайн мережі і навіть продаються на деяких українських онлайн-магазинах.

The purpose of the article is to reconstruct the advancing process of the ethnopolitical and ethnocultural prerequisites of the autonomy of the Orthodox Church in Bessarabia in XIX-early XX century and attempts of their implementation. Methodology. The research is based on the principle of methodological synthesis. It provides the consolidation of the instrumental findings of famous scientific schools, in particular, the civilization approach to the analysis of the historical process and the methods of social and anthropological history along with the mentality discourse. That has enabled to take account of the features of stage development of state and religious institutes, the extent of civilization likeness of states and peoples, possibilities of their cultural and religious self-identification in the polyethnic society. The scientific novelty is in finding out the conceptual approaches to the interpretation of the history of the Orthodox Church in Bessarabia in XIX-early XX century, determining the dominant factors of the development of the national and foreign models of Orthodoxy, substantiating the fact that there were necessary ethnocultural prerequisites for beginning of the autonomy process in the country in the early XXth century. Conclusions. In spite of over hundred-year Russian colonization and serial russification of Orthodox Church in Bessarabia, it preserved ethnocultural and ethnoreligious principles of national identity. Russian bourgeois-democratic revolutions naturally aroused not only the country autonomy movement but also autocephalous one violently ceased by Romanian conquest of Bessarabia., Цель работы – реконструировать процесс вызревания этнополитических и этнокультурных предпосылок автономии православной церкви в Бессарабии ХIХ – начала ХХ вв. и попыток их практической реализации. Методология. Исследование основывается на началах методологического синтеза. Он предусматривает сочетание инструментальных достижений известных научных школ, в частности цивилизационного подхода к анализу исторического процесса и методов социальной и антропологической истории с присущим им ментальным дискурсом. Указанное позволило учесть особенности стадиального развития государственных и церковных институтов, степень цивилизационного родства стран и народов, возможности их культурной и конфессиональной самоидентификации в полиэтническом общественном пространстве. Научная новизна состоит в выяснении концептуальных подходов к толкованию истории православной церкви в Бессарабии ХIХ – начала ХХ веков, выявлении доминантных факторов становления национальной и инонациональной моделей православия, обосновании вывода о наличии в крае начала ХХ века необходимых этнокультурных и этноконфессиональных предпосылок для развертывания автономистских процессов. Выводы. Невзирая на более чем столетнюю российскую колонизацию и последовательную русификацию православной церкви в Бессарабии, ею были сохранены этнокультурные и этноконфессиональные основы национальной идентичности. Российские буржуазно-демократические революции закономерно пробудили не только краевые автономистские, но и автокефальное движения, насильственно прерванные румынским завоеванием Бессарабии., Мета роботи – реконструювати процес визрівання етнополітичних та етнокультурних передумов автономії православної церкви в Бессарабії ХIХ – початку ХХ століть та спроб їх практичної реалізації. Методологія. Дослідження ґрунтується на засадах методологічного синтезу. Він передбачає поєднання інструментальних здобутків відомих наукових шкіл, зокрема цивілізаційного підходу до аналізу історичного процесу та методів соціальної й антропологічної історії з притаманним їм ментальним дискурсом. Зазначене дозволило врахувати особливості стадіального розвитку державних і церковних інституцій, ступінь цивілізаційної спорідненості країн і народів, можливості їх культурної та конфесійної самоідентифікації у поліетнічному суспільному просторі. Наукова новизна полягає у з’ясуванні концептуальних підходів до тлумачення історії православної церкви в Бессарабії ХIХ – початку ХХ століть, виявленні домінантних чинників становлення національної та інонаціональних моделей православ’я, обґрунтуванні висновку про наявність у краї початку ХХ ст. необхідних етнокультурних та етноконфесійних передумов для розгортання автономістських процесів. Висновки. Незважаючи на понад столітню російську колонізацію й послідовну русифікацію православної церкви в Бессарабії, нею були збережені етнокультурні й етноконфесійні основи національної ідентичності. Російські буржуазно-демократичні революції закономірно пробудили не тільки крайові автономістські, але й автокефальний рухи, насильницьки перервані румунським завоюванням Бессарабії.

В цьому повідомленні йде мова про прямі та не прямі втрати держави Україна внаслідок анексії Криму. В этом сообщении идет речь о прямых и непрямых потерях государства Украина в результате аннексии Крыма. This concise information is about direct and non-direct losses of the state of Ukraine as a result of the annexation of the Crimea. немає

Стаття присвячена розгляду втрат національної економіки після початку військового конфлікту на території України. Визначено основні макроекономічні показники для всебічного аналізу стану економіки до початку військових дій (2010-2013 рр.) та після військового конфлікту (2014-2018 рр.), а саме: обсяг ВВП, рівень інфляції, рівень міграції, обсяг зовнішньоторговельного обороту, обсяг прямих іноземних інвестицій. На основі даних макроекономічних індикаторів визначено ступінь впливу військового конфлікту на соціальний та економічний розвиток вітчизняної економіки, зокрема, сектору інфраструктури. З’ясували, що поряд із анексію територій, масштабними людськими втратами, моральним знищенням, пошкодженням архітектурних споруд та масову розруху інфраструктури країни, інформаційну війну, Україна також змушена була змінювати історично складену системи ведення господарства. Визначено, що наразі Україна перебуває на шляху відновлення господарства та розбудови нових методів покращення економічних показників, а разом з цим соціальне середовище для комфортного життя населення. Статья посвящена рассмотрению потерь национальной экономики после начала военного конфликта на территории Украины. Определены основные макроэкономические показатели для всестороннего анализа состояния экономики до начала военных действий (2010-2013 гг.) И после военного конфликта (2014-2018 гг.), А именно: объем ВВП, уровень инфляции, уровень миграции, объем внешнеторгового оборота, объем прямых иностранных инвестиций. На основе данных макроэкономических индикаторов определена степень влияния военного конфликта на социальное и экономическое развитие отечественной экономики, в частности, сектора инфраструктуры. Выяснили, что наряду с аннексию территорий, масштабными человеческими потерями, моральным уничтожением, повреждением архитектурных сооружений и массовую разруху инфраструктуры страны, информационную войну, Украина также была вынуждена менять исторически сложившуюся системы ведения хозяйства. Определено, что сейчас Украина находится на пути восстановления хозяйства и развития новых методов улучшения экономических показателей, а вместе с этим социальная среда для комфортной жизни населения. The article is devoted to consideration of losses of the national economy after the beginning of the military conflict in the territory of Ukraine. The main macroeconomic indicators for a comprehensive analysis of the state of the economy before the outbreak of hostilities (2010-2013) and after the military conflict (2014-2018) were determined, namely DP, inflation, migration, foreign trade, direct foreign investment. The study of macroeconomic indicators has determined the degree of influence of military conflict on the social and economic development of the domestic economy, in particular, the infrastructure sector. According to the analysis of the main indicators of economic activity of the country, it should be noted that almost all spheres of activity of the national economy underwent changes over the period under review. The most vulnerable and dangerous were 2014-2015, when all indicators of economic activity were negative. The sharp decline of the economy, annexation of territories, migration and declining living standards all prompted urgent and deliberate actions by the state. The study of the impact of military conflict on the economic and social development of Ukraine highlighted that the effects of hostilities could spread to other countries. This is the reason for considering this issue in the context of world security. Another negative consequence of the military conflict is investors' warnings and a significant reduction in investment activity in Ukraine. It is determined that the level of trust in Ukraine from other countries has decreased significantly, which is a negative factor for the development of the business sector. It was found that along with the annexation of territories, large-scale human losses, moral destruction and neglect of Ukraine's independence, damage to architectural structures and massive destruction of the country's infrastructure, information warfare, Ukraine has suffered even more significant consequences such as the restructuring of a historically complex economic system. It is determined that at present Ukraine is on the way to rebuilding its economy and developing new methods of improving economic performance, and at the same time a social environment for the comfortable life of the population.

Після анексії Кримського півострова стало очевидним, що Крим не був і не є вписаним в український історичний наратив. Так само тема Голодомору, яка посідає важливе місце в українській історіографії, обмежена територіально. З огляду на відсутність досліджень, присвячених подіям 1932–1933 рр. на території Криму, в статті розглянуто можливість існування голоду на цих теренах та на матеріалах спогадів висвітлено міграції населення з материкової частини України до Криму під час голоду 1932–1933 рр. Також запропоноване дослідження має справу з пам’яттю кримських татар про Голодомор., After the annexation of Crimea, it has become obvious that the peninsula was and, to some degree, still remains a terra incognita for Ukrainian society, while the history of Crimean Tatars has never been integrated into Ukrainian national historical narrative. Indeed, research on the Holodomor topic, which occupies an important place in modern Ukrainian historiography, is traditionally limited to the borders of the Ukrainian Socialist Soviet Republic as the part of the USSR during the Great Famine of 1932–1933. Nevertheless, we can make an assumption that the local population also suffered from hunger during 1932–1933, according to fieldwork conducted in Crimea among Crimean Tatars and due to the official documents and other sources. The extent of famine in Crimea, according to the evidence, ranged from the hunger that “was not as severe as in Ukraine” to “people were starving and dying from hunger” and cannot be estimated. It should be mentioned that that situation varied from region to region. For example, in the northern part of the Crimean Peninsula, which is mainly the steppe, people were starving more than in the seacoast, where a plenty of fish helped them to survive. Relying on the available sources, it is difficult to argue what caused the famine in Crimea and how it correlates with “terror by hunger” on the territory of the Ukrainian Socialist Soviet Republic. At the same time, it can be said for sure that Crimean Peninsula had close ties with “mainland” during the years of hunger. According to the evidence recorded on both sides of the isthmus of Perekop, population of mainland was trying to escape from the famine and to save themselves in Crimea. Moreover, another reason for escaping to Crimea was labor migration, traditionally widespread in the southern part of mainland among local population. Furthermore, the proposed paper deals with the Crimean Tatars’ memory of Holodomor and its place among other hungers they suffered from.

У статті висвітлено актуальні аспекти міграційного права та сучасні демографічні проблеми України. Зроблено висновок, що правові аспекти в цілому своєчасно «супроводжують» проблематику демографічних та міграційних процесів, у той час як державні механізми регулювання міграції суттєво відстають і не працюють на упередження існуючих викликів. Особливо гостро це проявляється під час війни на сході України, In this article the aspects of migration law and modern demography problems of Ukraine are highlighted. The conclusion is made, that law aspects as a whole follow the problems of demography and migration processes in time, while governmental mechanisms of migration regulation fall behind substantially and do not work to overtaking of existing challenges. Most sharply it is displayed during the war on the west of Ukraine

The religious situation in the annexed Crimea, which takes place under the influence of the political factors, is analysed. It is shown that the introduction of the Russian religious politics in the peninsula is accompanied by the rude violations of human rights and freedoms, in particular, the right to freedom of the conscience and religion. The Crimean Tatars who profess Islam, as well as the clerics and believers of the other religions, who have pro-Ukrainian political orientations, have the biggest problems with ensuring this right. Russian authorities in the Crimea managed to convert the part of the Crimean Muslim Tatars to their own side, which led to political and religious differences within their environment. Most of them remained in pro Ukrainian positions, did not recognize the results of the “referendum,” condemned the Russian aggression in the Crimea, advocated its return to Ukraine. Political differences among the Crimean Tatars have deepened the schism in Islam. One part of the Muslim religious organizations began to focus on the Russian spiritual centres, the other one created the spiritual management of the Muslims of the Crimea in mainland Ukraine. In the annexed Crimea, almost all religions and their clergymen undergo harassment and persecution, except for the Orthodox, subordinate to the Moscow Patriarchate. It is noted that in order to achieve the political goals – the recognition of the Crimea as the Russian territory, the adoption of the Russian citizenship, re-subordination of the religious organizations to the Russian spiritual centres, the displacement of pro-Ukrainian religious organizations from the territory of the peninsula – the Russian authorities introduced their reregistration. The restrictions on the freedom of the conscience and religion, the religious harassment and persecution are also recorded by the international human rights organizations. The general conclusion that the normalization of the religious and church life in the Crimea is possible provided that it is returned to Ukraine is drawn., У статті аналізується релігійна ситуація в анексованому Криму, що зумовлена дією політичних чинників. Зазначається, що впровадження російської релігійної політики на півострові супроводжується грубими порушеннями прав і свобод людини, зокрема права на свободу совісті і віросповідання, що виявляється в утисках і переслідуваннях релігійних організацій, священнослужителів, віруючих, особливо тих, які мають проукраїнську орієнтацію. Зроблено загальний висновок, що нормалізація релігійно-церковного життя в Криму можлива за умови його повернення Україні.

History of the annexation of the Crimean peninsula by Russia in 2014. Requires in-depth study of war XXI century – a hybrid war with all its components, among which information-psychological operations take the key place. The article shows how the Russian military-political circles were preparing the Crimean invasion, for the implementation of which the information-psychological treatment of the population was of prime importance. Based on a study material of the Russian weekly newspaper «Military Industrial Courier», the main directions, according to which psychological pressure campaign was formed, were identified., Автор аналізує підготовку військово-політичними колами Росії крим­ської інвазії, для вчинення якої, інформаційна агресія мала першорядне значення. На підставі дослідження матеріалів російського видання «Военно-промышленный курьер» доведено, що протягом латентної фази підготовки до анексії воно стало джерелом маніпулятивно-пропаган- дистського впливу та інформаційно-психологічної обробки як населення Криму, так і власне російської аудиторії. Широкомасштабна антиукраїн­ська інформаційна агресія сьогодні й надалі посідає ключове місце на сторінках російських ЗМІ, зокрема згаданого тижневика.

У статті аналізується релігійна ситуація в анексованому Криму, що зумовлена дією політичних чинників. Зазначається, що впровадження російської релігійної політики на півострові супроводжується грубими порушеннями прав і свобод людини, зокрема права на свободу совісті і віросповідання, що виявляється в утисках і переслідуваннях релігійних організацій, священнослужителів, віруючих, особливо тих, які мають проукраїнську орієнтацію. Зроблено загальний висновок, що нормалізація релігійно-церковного життя в Криму можлива за умови його повернення Україні. The religious situation in the annexed Crimea, which takes place under the influence of the political factors, is analyzed. It is shown, that the introduction of Russian religious politics in the peninsula is accompanied by the rude violations of human rights and freedoms, in particular the right of freedom of the conscience and religion. The general conclusion, that the normalization of the religious and church life in the Crimea is possible, when it will be return to Ukraine, is drawed. В статье анализируется религиозная ситуация в аннексированном Крыму, которая обусловлена действием политических факторов. Показывается, что внедрение российской религиозной политики на полуострове сопровождается грубыми нарушениями прав и свобод человека, в частности права на свободу совести и вероисповедания, что выражается в притеснениях и преследованиях религиозных организаций, священнослужителей, верующих, особенно тех, которые имеют проукраинскую ориентацию. Делается общий вывод, что нормализация религиозно-церковной жизни в Крыму возможна при условии его возвращения Украине.

Незаконна анексія Криму та конфлікт на сході України актуалізують проблему захисту громадянин України, яких змусили залишити своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини (внутрішньо переміщених осіб), адже в умовах, коли місце проживання особи втрачає надійність, а частина території міста або району є під загрозою знищення, вона змушена шукати притулок для належного життя та існування за межами свого дому. Такі люди, як ніхто інший, потребують забезпечення належних прав та свобод. Саме тому, кожна держава має за мету створити належне законодавство, що встановлювало б гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

The article describes the problem of the nature and content of the hybrid war, as a new phenomenon in international relations. The author shows specific examples of its manifestation in the course of the Bolshevik Russian aggression in Ukraine, trying to join Russia in Finland and Poland. The article analyzes the basic methods and forms of hybrid war in the Crimea and in the east of present-day Ukraine. For example, to overcome the consequences of hybrid wars in Croatia, Bosnia and Herzegovina, the author shows the different possible options to resolve this problem in Ukraine., У статті розглядається проблема сутності і змісту гібридної війни, як нового явища в міжнародних відносинах. Автор на конкретних прикладах показує її прояви в ході агресії більшовицької Росії в Україні, спробах приєднання до Росії Фінляндії і Польщі. У статті аналізується основні методи і форми гібридної війни в Криму і на Сході сучасної України. На прикладі подолання наслідків гібридних воєн в Хорватії, Боснії і Герцеговині автор показує різні можливі варіанти вирішення цієї проблеми в Україні.

Автор, використовуючи наукові дослідження вітчизняних та закордонних істориків, розглядає наявність, роль і вплив «радянсько-російського фактора» на геополітичні процеси Балтійських держав та України., Автор, используя научные исследования отечественных и зарубежных историков, рассматривает наличие, роль и влияние «советско-росийского фактора» на геополитические процессы Балтийских стран и Украины., The author, using the researches of domestic and foreign historians, investigates the presence, roleand influence of «Soviet-Russian factor» on the geopolitical process of Baltic countries and Ukraine.

The events of the end of the last and current year have put the Ukrainian community before a choice – to be slaves or to defend their dignity. The author propose to readers in chronological order the appeal to collegues-scientists histhoughts and analysis, a part of which have been posted in various websites (Modern Ukraine and others) and published in the press. Internal crisis and destabilizing activities of Putin's Russia in Ukraine, the annexation of the Crimea set before every Ukrainian question, what can he do to preserve the unity of the state, and, finally, if Ukrainians need Ukraine? If we are ready to protect Ukraine from the Russian occupants with weapons in our arms?, События конца прошлого и начала текущего года поставили наше общество перед выбором – быть рабами или отстаивать собственное достоинство. Автор предложил читателю в хронологической последовательности обращения к коллегам ученым, собственные размышления и аналитику, часть из которых была размещена на различных сайтах (Украина модерна и др.), а также опубликована в прессе (г. Глухов). Внутренний кризис и дестабилизирующая деятельность путинской России в Украине, оккупация Крыма, поставили перед каждым украинцем вопрос, что он может сделать для сохранения соборности государства, впрочем – нужна ли украинцам Украина? Готовы ли мы с оружием в руках защищать Украину от российских оккупантов?, Події кінця минулого і початку поточного року поставили нашу спільноту перед вибором – бути рабами, чи відстоювати власну гідність. Автор запропонував читачу в хронологічній послідовності звернення до колег-науковців, власні роздуми та аналітику, частина з яких була розміщена на різноманітних сайтах (Україна модерна та ін.), а також опублікована в пресі (м. Глухів). Внутрішня криза та дестабілізуюча діяльність путінської Росії в Україні, загарбання Криму, поставили перед кожним українцем питання, що він може зробити для збереження соборності держави, зрештою – чи потрібна українцям Україна? Чи готові ми зі зброєю в руках боронити Україну від російських загарбників?

У статті проаналізовано витоки та основні причини російсько-турецького протистояння через оцінку геополітичних пріоритетів обох держав на різних етапах їх розвитку. Основну увагу приділено аналізу головних чинників ескалації конфлікту напередодні анексії Криму Росією. Звернено увагу також і на зіткнення геополітичних інтересів Росії та Османської імперії в Кавказькому регіоні на тлі російсько-турецького антагонізму в Північному Причорномор’ї.The Origin of the Russo-Turkish Antagonism and its Escalation in the 50-60-ies. XVIII Century. The article analyzes the origins and main causes of the Russian-Turkish standoff over estimate geopolitical priorities of both countries at different stages of their development. The main focus is on the analysis of the main factors of escalation of the conflict on the eve of the annexation of Crimea by Russia. Attention is paid also to the clash of geopolitical interests of Russia and the Ottoman Empire in the Caucasus region against the backdrop of the Russo- Turkish antagonism in the northern Black Sea coast.

У статті розглядається проблема сутності і змісту гібридної війни, як нового явища в міжнародних відносинах. Автор на конкретних прикладах показує її прояви в ході агресії більшовицької Росії в Україні, спробах приєднання до Росії Фінляндії і Польщі. У статті аналізується основні методи і форми гібридної війни в Криму і на Сході сучасної України. На прикладі подолання наслідків гібридних воєн в Хорватії, Боснії і Герцеговині автор показує різні можливі варіанти вирішення цієї проблеми в Україні. The article describes the problem of the nature and content of the hybrid war, as a new phenomenon in international relations. The author shows specific examples of its manifestation in the course of the Bolshevik Russian aggression in Ukraine, trying to join Russia in Finland and Poland. The article analyzes the basic methods and forms of hybrid war in the Crimea and in the east of present-day Ukraine. For example, to overcome the consequences of hybrid wars in Croatia, Bosnia and Herzegovina, the author shows the different possible options to resolve this problem in Ukraine. В статье рассматривается проблема сущности и содержания гибридной войны, как нового явления в международных отношениях. Автор на конкретных примерах показывает её проявления в ходе агрессии большевистской России в Украине, попытках присоединения к России Финляндии и Польши. В статье анализируется основные методы и формы гибридной войны в Крыму и на Востоке современной Украины. На примере преодоления последствий гибридных войн в Хорватии, Боснии и Герцеговине автор показывает различные возможные варианты разрешения этой проблемы в Украине.

The influence of the historical memory of the "Russian Crimea" on ideological and propaganda support of the second annexation of the Crimea in 2014. Analyzed the nature and impact of the concept of "historical grievance" in the formation of modern Russian social and political discourse about the Crimea.Although historically (national) grievance - a legacy of the past, it is important to understand exactly what is the past in each case. There are ancient grievances arising from specific historical events, injustice on the part of other nations (war, annexing, genocide). This grievance has lost a clear outline of the influence of time, and may gradually come to naught. But under certain circumstances, these memories can be "extracted" from the depths of historical memory, and become relevant. Or even appears that the origins of this "awakening" the memory of grievances are not in the past and in the present.National grievance can play a negative role in times of economic, political and social crisis. Society often shifts the blame for their problems to people in other countries that are not related to the incident. This is also called a "national grievance". But this is another phenomenon, which is called the "national resentment"., Рассмотрено влияние исторической памяти о "русском Крыме" на идеологически пропагандистское сопровождение Второй аннексии Крыма 2014 года. Проанализированы природа и влияние концепта "исторической (национальной) обиды" на становление современного российского общественно-политического дискурса о Крыме. Показано, что в период экономических, политических и социальных кризисов национальная обида может сыграть негативную роль, поскольку собственные беды и невзгоды могут быть поставлены в вину другим национальным сообществам.Чувство недовольства и раздражения ищет выход и часто выливается в акте агрессии, причем целью этой агрессии может быть практически любой объект, не связанный с источником самой напряженности. На этой почве, доказывают авторы, вырастает явление так называемого "национального ресентимента", которое хоть и похоже, но не тождественно феномену "национальной обиды"., Розглянуто вплив історичної пам'яті про "російський Крим" на ідеологічно-пропагандист­ський супровід Другої анексії Криму 2014 р. Проаналізовано природу і вплив концепту "історичної (національної) образи" на становлення сучасного російського суспільно-політичного дискурсу про Крим. Показано, що в періоди економічних, політичних і соціальних криз національна образа може відіграти негативну роль, оскільки власні біди й негаразди можуть бути поставлені в провину іншим національним спільнотам. Почуття невдоволення й роз­дратування шукає виходу й часто виливається в акті агресії, причому метою цієї агресії може бути практично будь-який об'єкт, зовсім не пов'язаний з джерелом самої напруженості. На цьому ґрунті, доводять автори, виростає явище так званого "національного ресентименту", який хоч і схожий, але не тотожний феномену "національної образи".

The article is devoted to the definition of the format and scope of the "Ukrainian conflict". The paper emphasizes that the most accurate notion in relation to Ukrainian events 2014-2015 is the "conflict" and, therefore, it' possible participants are examined. The author concludes that the events of the "Maydan" were largely provoked from outside and their main goal was to create a precedent of the violation of the Constitution of Ukraine as a pretext for the beginning of the dissolution of the country. The failure of these plans transforms the conflict into an open one, making the Russian Federation and Ukraine its real subjects. The inability of Russia to hide its involvement in the conflict is due to factors such as: over-valuation of cultural conflict between East and West Ukraine, unreasonable reliance on the loyalty of the West European countries and underestimating of the degree of the development of Ukrainian society. The paper raises the question whether the "Ukrainian conflict" is the planned takeover attempt by Russia of the Ukrainian territory or is it only a precedent for global political transformations in the world., Статья посвящена определению формата и рамок "украинского конфликта". В работе подчеркивается, что наиболее удачным понятием в отношении украинских событий 2013-2015 годов является именно "конфликт" и, исходя из этого, рассматриваются возможные его участники. Автор приходит к выводу, что события на "Майдане" были в значительной мере спровоцированы извне, а их главной целью было создание прецедента нарушения конституции Украины в качестве повода для начала распада страны. Провал этих замыслов трансформирует конфликт в открытый, что делает его реальными субъектами Российскую Федерацию и Украину. Неспособность РФ скрыть свое участие в конфликте обусловлена такими факторами как: переоценка культурных противоречий между Востоком и Западом Украины, необоснованный расчет на лояльность Запада и недооценка степени развития украинского общества. Ставится вопрос о том, является ли "украинский конфликт" спланированной попыткой поглощения территории Украины Россией или это только прецедент для глобальных политических трансформаций на мировой арене., Стаття присвячена визначенню формату і рамок "українського конфлікту". У роботі під­креслюється, що найбільш вдалим поняттям у визначенні українських подій 2013-2015 років є саме "конфлікт" і, виходячи з цього, розглядаються можливі його учасники. Автор доходить висновку, що події на "Майдані" були значною мірою спровоковані ззовні, а їх головною метою було створення прецеденту порушення конституції України як приводу для початку розпаду країни. Провал цих задумів трансформує конфлікт у відкритий, що робить Росій­ську Федерацію та Україну його реальними суб'єктами. Нездатність РФ приховати свою участь у конфлікті обумовлена такими факторами, як переоцінка культурних протиріч між Сходом і Заходом України, необґрунтований розрахунок на лояльність Заходу і недооцінка ступеня розвитку українського суспільства. Постає питання, чи є "український конфлікт" спланованою спробою поглинання території України Росією, чи це тільки прецедент для глобальних політичних трансформацій на світовій арені.

У статті розглянуто наслідки зміни політичного підпорядкування Автономної Республіки Крим для півострова та України. Встановлено, що питома вага АПК у створенні національного бюджету України 3,6-3,7%. Вивчено та наведено наступні цифри, які відображають економічну ситуацію АРК – субвенції, що виділяються з державного бюджету на розвиток інфраструктури регіонів: АРК – 31,065 млн грн, м. Севастополь – 20,306 млн грн.; самозабезпеченість АРК – 34%, м. Севастополь – 20%; соціальна допомога, трансфери та інші види пасивних доходів Криму – 21,2 млрд грн (2012 р); середня заборгованість за житлово-комунальні послуги – 2,9 місяці; кількість працюючого населення – 251 тис людей. Результатом вивчення даної проблеми було встановлено основні збитки України внаслідок анексії Криму: втрата численних державних і приватних промислових підприємств, нафтових та газових родовищ, віднесення до золотовалютних резервів центрального банку Росії грошей та активів НБУ на суму 6 млрд гривень, втрачено активи приватних банків – 17 млрд грн. Визначено, що Крим економічно та технічно сильно залежить від України, проте зворотня залежність не спостерігається. In article consequences of change of political submission of the Autonomous Republic of Crimea for the peninsula and Ukraine are considered. It is established that the specific weight of agrarian and industrial complex in creation of 3,6-3,7% of the national budget of Ukraine. The following figures which reflect an economic situation of ARC – the subventions allocated from the state budget for development of infrastructure of regions of ARC – 31065000 UAH, are studied and brought. Sevastopol – 20306000 UAH; self-reliance of ARC – 34%. Sevastopol – 20%; the social help, transfers and other types of the passive income to the Crimea – 21200000000 UAH (2012) ; average debt for housing-and-municipal services – 2,9 months; number of the working population – 251 thousand people. By result of studying of this problem it was established the main losses of Ukraine owing to annexation of the Crimea: loss of the numerous state and private industrial enterprises, oil and gas fields, references to gold and foreign exchange reserves of the central bank of Russia of money and assets of NBU for the sum of 6 billion hryvnias, it is lost assets of private banks – 17 billion UAH. It is defined that the Crimea economically and technically strongly depends on Ukraine, however inverse relationship isn't observed. В статье рассмотрены последствия изменения политического подчинения Автономной Республики Крым для полуострова и Украины. Установлено, что удельный вес АПК в создании национального бюджета Украины 3,6-3,7%. Изучены и приведены следующие цифры, которые отражают экономическую ситуацию АРК – субвенции, выделяемые из государственного бюджета на развитие инфраструктуры регионов АРК – 31065000 грн, г.. Севастополь – 20306000 грн .; самообеспеченность АРК – 34%, г.. Севастополь – 20%; социальная помощь, трансферы и другие виды пассивных доходов Крыму – 21200000000 грн (2012 г.); средняя задолженность за жилищно-коммунальные услуги – 2,9 месяца; количество работающего населения – 251 тысяч человек. Результатом изучения данной проблемы было установлено основные убытки Украины вследствие аннексии Крыма: потеря многочисленных государственных и частных промышленных предприятий, нефтяных и газовых месторождений, отнесения к золотовалютным резервам центрального банка России денег и активов НБУ на сумму 6 млрд гривен, потеряно активы частных банков – 17 млрд грн. Определено, что Крым экономически и технически сильно зависит от Украины, однако обратная зависимость не наблюдается.