Search

The article highlights the pathogenetic mechanisms of the development of non‑alcoholic fatty liver disease (NAFLD). The relationship has been defined between the liver and intestines, which is affected by the peculiarities of the blood supply to the liver. The liver and intestines are important organs that perform protective functions in the body, the liver is involved in detoxification due to oxidative processes, the intestine is involved in the active functioning of the microbiota and the excretion of metabolic products. Violation of the synchronous functioning of these organs leads to alterations in both and in the body as a whole. The excessive proliferation of bacteria in the intestine plays a particular role in the development of liver steatosis. It is known that the excessive bacterial growth syndrome is more common among patients with NAFLD, which is possibly due to an increased level of tumor necrosis factor, endotoxemia, an increase in the production of endogenous alcohol and an increase in intestinal permeability with a rupture of tight intercellular contacts. The authors present data on the microorganisms’ content in the gastrointestinal tract, and four dominant taxonomic microbiota types have been described. The article provides a list of the functions, performed by intestinal microbiota in a human body; in parallel, the authors examined mechanisms of the microbiota effects on NAFLD development, including its participation in the cholesterol metabolism and enhancing of monosaccharides’ absorption. The modern of so‑called «intestinal‑hepatic axis» has been outlined, with is characterized by the increased inflammation in the liver tissue, development of steatosis and fibrosis in the liver due to imbalance in the microbiota in the intestine. The results of numerous multicenter studies on the evidence of the mutual influence and relationship between intestinal microflora and NAFLD, the positive effect of the use of probiotics in the treatment of NAFLD are presented., Освещены патогенетические механизмы развития неалкогольной жировой болезни печени. Определена взаимосвязь между печенью и кишечником, на которую влияют особенности кровоснабжения печени. Печень и кишечник являются важными органами, выполняющими защитные функции в организме. Так, печень участвует в детоксикации за счет окислительных процессов, кишечник — за счет активного функционирования микробиоты и экскреции продуктов метаболизма. Нарушение синхронной работы этих органов приводит к изменениям как в них, так и в организме в целом. Особую роль в развитии стеа­тоза в печеночной ткани играет синдром избыточной пролиферации бактерий в кишечнике. Синдром избыточного бактериального роста более распространен среди пациентов с неалкогольной жировой болезнью печени, что, возможно, обусловлено повышенным уровнем фактора некроза опухоли, эндотоксемии, увеличением продукции эндогенного алкоголя и повышением кишечной проницаемости с разрывом плотных межклеточных контактов. Освещены данные о содержании микроорганизмов в желудочно‑кишечном тракте. Представлены четыре доминирующие таксономические типа микробиоты. Приведен перечень функций, которые микробиота кишечника выполняет в организме человека. Рассмотрены механизмы влияния микробиоты на развитие неалкогольной жировой болезни печени путем ее участия в обмене холестерина, усилении абсорбции моносахаридов. Представлена современная концепция «кишечно‑печеночной оси», согласно которой вследствие нарушения баланса микробиоты в кишечнике происходит усиление воспаления, развитие стеатоза и фиброза в печеночной ткани. Приведены результаты большого количества многоцентровых исследований, доказывающих наличие взаимосвязи между кишечной микробиотой и неалкогольной жировой болезнью печени, а также положительное влияние применения пробиотиков при лечении неалкогольной жировой болезни печени., Висвітлено патогенетичні механізми розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки. Визначено взаємозв’язок між печінкою і кишечником, на який впливають особливості кровопостачання печінки. Печінка та кишечник є важливими органами, які виконують захисні функції в організмі. Так, печінка бере участь у детоксикації за рахунок окисних процесів, кишечник — за рахунок активного функціонування мікробіоти та екскреції продуктів метаболізму. Порушення синхронної роботи цих органів призводить до змін як у них, так і в організмі в цілому. Особливу роль у розвитку стеатозу в печінковій тканині відіграє синдром надмірної проліферації бактерій у кишечнику. Синдром надлишкового бактеріального росту більш поширений серед пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки, що, можливо, зумовлено підвищеним рівнем фактора некрозу пухлини, ендотоксемії, збільшенням продукції ендогенного алкоголю і підвищенням кишкової проникності з розривом щільних міжклітинних контактів. Висвітлено дані щодо вмісту мікроорганізмів у шлунково‑кишковому тракті. Представлено чотири домінуючі таксономічні типи мікробіоти. Наведено перелік функцій, які мікробіота кишечника виконує в організмі людини. Розглянуто механізми впливу мікробіоти на розвиток неалкогольної жирової хвороби печінки шляхом її участі в обміні холестерину, посиленні абсорбції моносахаридів. Представлено сучасну концепцію «кишково‑печінкової осі», згідно з якою внаслідок порушення балансу мікробіоти в кишечнику відбувається посилення запалення, розвиток стеатозу і фіброзу в печінковій тканині. Наведено результати великої кількості багатоцентрових досліджень, які доводять наявність взаємозв’язку між кишковою мікробіотою та неалкогольною жировою хворобою печінки, а також позитивний вплив застосування пробіотиків при лікуванні неалкогольної жирової хвороби печінки.

Objective — to perform a comprehensive comparison of the results of 13C­methacetin breath test (MBT), biochemical and ultrasonographic characters in patients with metabolic syndrome.Materials and methods. The study included 45 patients (32 (71.1 %) men and 13 (28.9) women), including 30 with liver steatosis and 15 patients with steatohepatitis. The control group included 17 practically healthy volunteers 30 (58.8 %) men and 7 (41.18) women). The complete clinical examination consisted of anthropometric characteristics (height, body weight, body mass index), determination of liver transaminases’ activity, lipidogram and methacetin breath test.Results. The examinations of NAFLD patients showed mostly often the signs of metabolic syndrome: overweight or obesity, dyslipidemia, the increased in time of the ALT and AST levels, depending on the presence of steatosis or steatohepatitis. The study revealed the comparable significance of the parameters of metabolism rate and cumulative dose, which are the characteristics of norm, steatosis and steatohepatitis. In healthy individuals the rate of metabolism is maintained at a high level, which provides sufficient cumulation of 13C­methacetin and corresponds to approximately 100 % of functioning hepatocytes. At steatosis, the slowdown of metabolism rate and, respectively, significant reduction in the cumulative doses were stipulated by the decreased functional activity of hepatocytes up to 30 — 30 mins instead of 60 mins in healthy subjects. At steatohepatitis, the breakdown in metabolism rate and, accordingly, in cumulative doses were observed, these parameters made up only a quarter of the functional capacity of hepatocytes of healthy persons.Conclusions. The 13C­methacetin breath test (13C­MBT) allowed to reveal in the dynamics the disturbances in the metabolism rate, and hence, changes in the metabolic liver capacity on early stages of the NAFLD development. Liver steatosis is characterized by both a shift in the peak of the metabolic rate from 10th min to 20 — 30 — 40th min and a reduction of the kinetics of metabolism at a sufficient level to 30 — 40 min instead of 60 min in practically healthy individuals. The presence of steatohepatitis is evidenced by a rapid slowdown of metabolism and metabolic capacity of the liver (less than 10 doses/h, %)., Цель — провести комплексное сравнение результатов 13С­метацетинового дыхательного теста, биохимических и ультрасонографических признаков у пациентов с метаболическим синдромом.Материалы и методы. В исследование было включено 45 пациентов, из них 30 лиц со стеатозом печени и 15 больных со стеатогепатитом. Мужчин было 32 (71,1 %), женщин — 13 (28,9 %). Контрольную группу образовали 17 практически здоровых добровольцев, из них 10 (58,82 %) мужчин и 7 (41,18 %) женщин. Клиническое обследование предусматривало определение антропометрических характерис­тик (рост, масса тела, индекс массы тела, окружность талии и бедер), активности печеночных трансаминаз и липидного спектра крови и проведение метацетинового дыхательного теста.Результаты. При обследовании пациентов с неалкогольной жировой болезнью печени чаще всего обнаруживают признаки метаболического синдрома: избыточную массу тела или ожирение, дислипидемию, увеличение со временем концентрации трансаминаз в зависимости от наличия стеатоза или стеатогепатита. Исследование выявило сравнимую значимость параметров скорости метаболизма и накоп­ления кумулятивной дозы, которые характерны для нормы, стеатоза и стеатогепатита. У практически здоровых лиц скорость метаболизма поддерживается на высоком уровне, что обеспечивает достаточное накопление кумулятивной дозы и соответствует примерно 100 % функционирующих гепатоцитов. При стеатозе замедление скорости метаболизма и, соответственно, статистически значимое уменьшение кумулятивной дозы обусловлено уменьшением функциональной активности гепатоцитов до 30 — 40 мин вместо 60 мин, как у практически здоровых лиц. При стеатогепатите наблюдается резкое уменьшение скорости метаболизма и, соответственно, кумулятивной дозы, которые составляют лишь четверть от функциональной способности гепатоцитов здоровых лиц.Выводы. Метацетиновий тест позволяет в динамике на ранних этапах возникновения неалкогольной жировой болезни печени выявлять нарушения скорости метаболизма и, соответственно, изменения метаболической емкости печени. Для стеатоза печени характерно как смещение пика скорости метаболизма с 10­й до 20 — 30 — 40­й минуты, так и сокращение до 30 — 40 мин кинетики метаболизма на достаточном уровне вместо 60 мин, как у практически здоровых лиц. О наличии стеатогепатита свидетельствует резкое уменьшение скорости метаболизма и метаболической емкости печени (< 10 доза/ч, %) по сравнению с практически здоровыми лицами и пациентами со стеатозом печени., Мета — провести комплексне порівняння результатів 13С­метацетинового дихального тесту, біохімічних та ультрасонографічних ознак у пацієнтів з метаболічним синдромом.Матеріали та методи. В дослідження було залучено 45 пацієнтів, з них 30 осіб зі стеатозом печінки та 15 хворих зі стеатогепатитом. Чоловіків було 32 (71,1 %), жінок — 13 (28,9 %). Контрольну групу утворили 17 практично здорових добровольців, з них 10 (58,82 %) чоловіків і 7 (41,18 %) жінок. Клінічне обстеження передбачало визначення антропометричних характеристик (зріст, маса тіла, індекс маси тіла, обвід талії та стегон), активності печінкових трансаміназ і ліпідного спектра крові та проведення метацетинового дихального тесту.Результати. При обстеженні пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки найчастіше виявляють ознаки метаболічного синдрому: надмірну масу тіла чи ожиріння, дисліпідемію, збільшення з часом концентрації трансаміназ залежно від наявності стеатозу чи стеатогепатиту. Дослідження виявило порівнянну значущість параметрів швидкості метаболізму та накопичення кумулятивної дози 13С­метацетину, які є характерними для норми, стеатозу і стеатогепатиту. У практично здорових осіб швидкість метаболізму підтримується на високому рівні, що забезпечує достатнє накопичення кумулятивної дози 13С­метацетину, і відповідає приблизно 100 % функціонуючих гепатоцитів. При стеатозі сповільнення швидкості метаболізму і, відповідно, статистично значуще зменшення кумулятивної дози зумовлене зменшенням функціональної активності гепатоцитів до 30 — 40 хв замість 60 хв, як у практично здорових осіб. При стеатогепатиті спостерігається різке зменшення швидкості метаболізму і, відповідно, кумулятивної дози, які становлять лише чверть від функціональної здатності гепатоцитів здорових осіб.Висновки. Метацетиновий тест дає змогу в динаміці на ранніх етапах виникнення неалкогольної жирової хвороби печінки виявляти порушення швидкості метаболізму, і відповідно, зміни метаболічної ємності печінки. Для стеатозу печінки характерним є як зсув піку швидкості метаболізму від 10­ї до 20 — 30 — 40­ї хвилини, так і скорочення до 30 — 40 хв кінетики метаболізму на достатньому рівні замість 60 хв як у практично здорових осіб. Про наявність стеатогепатиту свідчить різке зменшення швидкості метаболізму та метаболічної ємності печінки (< 10 доза/год, %) порівняно із практично здоровими особами та пацієнтами зі стеатозом печінки.

Objective — to investigate the role of pioglitazone, PPARg Pro12Ala (rs1801282) polymorphism, primary results of steatometry and obesity anamnestic data in the effectiveness of treatment non‑alcoholic fatty liver disease (NAFLD) co‑occurring with obesity.Materials and methods. The study involved 123 patients with obesity of 1 ‑3 degree and NAFLD. The patients were randomized into two groups (and 4 groups for multiple‑pairwise comparison based on variant of PPARg gene), comparable in age and sex. The patients of the case group adhered to the basic recommendations for losing weight and received treatment with pioglitazone 15 mg/ day, patients of the comparison group receive non‑drug treatment only. All patients underwent a molecular genetic study of detecting PPARg Pro12Ala (rs1801282) polymorphism, as well as anthropometric measurements, laboratory and instrumental examinations (including Ultrasound (US) steatometry) before and after 12 weeks of treatment. In addition, weight loss history and self‑report adherence with the help of questionnaires were conducted.Results. Metabolic syndrome was found in 80.5 % of obese and NAFLD patients, impaired fasting glycaemia — in 13.82 %. The dynamics of BMI reduction was significantly the lowest –2.81 (–3.23; –2.39) kg (p, Цель — изучить роль пиоглитазона, полиморфизма Pro12Ala (rs1801282) гена PPARg, первичных показателей стеатометрии и анамнестических данных относительно ожирения для эффективности лечения неалкогольной жировой болезни печени на фоне ожирения.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 123 пациента с 1 — 3‑й степенью ожирения и неалкогольной жировой болезнью печени. Методом рандомизации пациентов разделили на две группы (4 группы для множественных сравнений в зависимости от варианта гена PPARg), сопоставимые по среднему возрасту и соотношению полов. Пациенты основной группы придерживались базовых рекомендаций для похудения и получали лечение пиоглитазоном в дозе 15 мг/ сут, пациенты группы сравнения — только немедикаментозное лечение. Всем пациентам проведено молекулярно‑генетическое исследование полиморфизма Pro12Ala (rs1801282) гена PPARg, антропометрические измерения, лабораторное и инструментальное обследование (в том числе ультразвуковую стеатометрию) до и через 12 нед лечения. Изучали анамнестические данные пациента при ожирении и приверженность к лечению с помощью мотивационного опросника‑самоотчета.Результаты. Метаболический синдром выявили у 80,5 % больных, нарушение гликемии натощак — у 13,82 %. Динамика снижения индекса массы тела была статистически значимо наименьшей (–2,81 (–3,23; –2,39) кг, p, Мета — визначити роль піоглітазону, поліморфізму Pro12Ala (rs1801282) гена PPARg, первинних показників стеатометрії і анамнестичних даних щодо ожиріння для ефективності лікування неалкогольної жирової хвороби печінки на тлі ожиріння.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 123 пацієнти з 1 — 3‑м ступенем ожиріння та неалкогольної жирової хвороби печінки. Методом рандомізації пацієнтів було розподілено на дві групи, порівнянні за середнім віком та співвідношенням статей. Пацієнти основної групи дотримувалися базових рекомендацій щодо схуднення та отримували лікування піоглітазоном у дозі 15 мг/добу, пацієнти групи порівняння — лише немедикаментозне лікування. Всім пацієнтам проведено молекулярно‑генетичне дослідження поліморфізму Pro12Ala (rs1801282) гена PPARg, антропометричні вимірювання, лабораторне та інструментальне обстеження (зокрема ультразвукову стеатометрію) до і через 12 тиж лікування. Вивчали анамнестичні дані щодо ожиріння та прихильність до лікування за допомогою мотиваційного опитувальника‑самозвіту.Результати. Метаболічний синдром виявили в 80,5 % пацієнтів, порушення глікемії натще — у 13,82 %. Динаміка зниження індексу маси тіла була статистично значущо найменшою (–2,81 (–3,23; –2,39) кг, p

Background. The TLR4 non-synonymous single nucleotide polymorphism (SNPs) changes the spatial structure and, probably, the sensitivity of the receptor to its ligands, determines the certain functional aberrations that can affect the nature and activity of inflammation. The purpose of the study was to exa­mine the associations of the SNP Asp299Gly rs4986790 of the TLR4 gene with liver structural changes, innate immunity, and carbohydrate metabolism parameters in children with NAFLD. Materials and methods. The study included 76 children with overweight and obesity aged 9 to 17 years. The presence of liver steatosis was determined using transient elastometry. According to the presence of liver steatosis, the children were divided into 2 groups; following the presence of SNP Asp299Gly (rs4986790) of the TLR4 gene, each group was divided into two subgroups: children with normal (Asp299Asp) and polymorphic (Asp299Gly) variants of the TLR4 gene. The blood serum content of insulin, IL-6, IL-10, TNF-α was determined by enzyme immunoassay, the HOMA-IR index was calculated. Results. The SNP Asp299Gly rs4986790 of the TLR4 gene detection rate in the heterozygous state among all children was 15.8 %, in children with NAFLD — 20.0 %, and in children without steatosis — 11.1 % (p > 0.05). Significant differences in the stiffness and degree of fatty liver in patients with AA and AG SNP rs4986790 genotypes were not found (p > 0.05). In children with NAFLD with the Asp299Gly variant of the TLR4 gene, the level of IL-10 was significantly higher compared to patients with the Asp299Asp variant of the TLR4 gene. At the same time, in children with the Asp299Asp variant without liver steatosis, a significantly higher level of IL-6 concentration was observed (p < 0.05) compared with individuals with the TLR4 gene Asp299Gly polymorphic variant. A moderate direct correlation was found between the Asp299Gly variant of the TLR4 gene and IL-10 level (r = 0.459, p < 0.05). In children with the Asp299Asp variant of the TLR4 gene with NAFLD, higher HOMA-IR values were observed compared to patients with the Asp299Asp variant of the TLR4 gene (p > 0.05). A direct correlation was found between the level of IL-6 and insulin (r = 0.398; p < 0.01), the HOMA-IR index (r = 0.364; p < 0.05) in children with NAFLD. Conclusions. Children with NAFLD and SNP Asp299Gly rs4986790 TLR4 are characterized by significantly higher levels of IL-10 production and lower levels of insulin and HOMA-IR, which may indicate the protective properties of the SNP Asp299Gly rs4986790 TLR4 in the NAFLD development and progression., Актуальность. Прогрессирование неалкогольной жировой болезни пчени (НАЖБП) от простого стеатоза до стеатогепатита происходит у генетически предрасположенных индивидуумов вследствие нарушения иммунного гомео­стаза и развития системного и локального воспалительного ответа. Несинонимические однонуклеотидные полиморфизмы гена TLR4, изменяя пространственную структуру и, вероятно, чувствительность рецептора к его лигандам, обусловливают определенные функциональные аберрации, которые могут влиять на характер и активность воспаления. Цель исследования: изучить ассоциации SNP Asp299Gly rs4986790 гена TLR4 со структурными изменениями печени, показателями врожденного иммунитета и углеводного обмена у детей с НАЖБП. Материалы и методы. Под наблюдением находились 76 детей с избыточным весом и ожирением в возрасте от 9 до 17 лет. Наличие стеатоза печени определялось с помощью транзиентной эластометрии. По наличию стеатоза печени дети были разделены на 2 группы, по наличию SNP Asp299Gly (rs4986790) гена TLR4 каждая из групп разделена на 2 подгруппы: дети с нормальным (Asp299Asp) и полиморфным (Asp299Gly) вариантами гена TLR4. Содержание инсулина, IL-6, IL-10, TNF-α в сыворотке крови определяли иммуноферментным методом, рассчитывали индекс HOMA-IR. Результаты. Частота выявления SNP Asp299Gly rs4986790 гена TLR4 в гетерозиготном состоянии среди обследованных детей составила 15,8 %, у детей с НАЖБП — 20,0 %, у детей без стеатоза — 11,1 % (р > 0,05). Значимых различий показателей жесткости и степени жировой инфильтрации печени пациентов с AA и AG генотипами SNP rs4986790 гена TLR4 не найдено (р > 0,05). У детей с НАЖБП с вариантом Asp299Gly гена TLR4 уровень IL-10 был достоверно выше по сравнению с больными с вариантом Asp299Asp гена TLR4. В то же время у детей с вариантом Asp299Asp без стеатоза печени наблюдался достоверно более высокий уровень IL-6 (р < 0,05) по сравнению с лицами с полиморфным вариантом Asp299Gly гена TLR4. Обнаружена прямая корреляционная связь умеренной силы между вариантом Asp299Gly гена TLR4 и уровнем ­IL-10 (r = 0,459, p < 0,05). У детей с вариантом Asp299Asp гена TLR4, больных НАЖБП, отмечались более высокие значения HOMA-IR по сравнению с больными с вариантом Asp299Gly гена TLR4 (р > 0,05). Обнаружена прямая корреляционная связь между уровнем IL-6 и инсулином (r = 0,398; р < 0,01), индексом HOMA-IR (r = 0,364; р < 0,05) у детей, больных НАЖБП. Выводы. Дети с НАЖБП и SNP Asp299Gly гена TLR4 характеризуются достоверно более высоким уровнем продукции IL-10 и низкими уровнями инсулина и HOMA-IR, что может свидетельствовать о протективных свойствах SNP Asp299Gly rs4986790 гена TLR4 в развитии и прогрессировании НАЖБП., Актуальність. Прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) від простого стеатозу до стеатогепатиту відбувається в генетично схильних індивідуумів внаслідок порушення імунного гомеостазу й розвитку системної і локальної запальної відповіді. Несинонімічні однонуклеотидні поліморфізми гена TLR4, змінюючи просторову структуру протеїну і, ймовірно, чутливість рецептора до його лігандів, обумовлюють певні функціональні аберації, що можуть впливати на характер й активність запалення. Мета дослідження: вивчити асоціацію SNP Asp299Gly rs4986790 гена TLR4 зі структурними змінами печінки, показниками вродженого імунітету та вуглеводного обміну в дітей із НАЖХП. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 76 дітей із надмірною вагою та ожирінням віком від 9 до 17 років. Наявність стеатозу печінки визначалась за допомогою транзієнтної еластометрії. За наявністю стеатозу печінки діти були розподілені на 2 групи, за наявністю SNP Asp299Gly (rs4986790) гена TLR4 кожна з груп розподілена на 2 підгрупи: діти з нормальним (Asp299Asp) та поліморфним (Asp299Gly) варіантами гена TLR4. Вміст інсуліну, IL-6, IL-10, TNF-α в сироватці крові визначали імуноферментним методом, розраховували індекс HOMA-IR. Результати. Частота виявлення SNP Asp299Gly rs4986790 гена TLR4 у гетерозиготному стані серед обстежених дітей становила 15,8 %, у дітей із НАЖХП — 20,0 %, у дітей без стеатозу — 11,1 % (р > 0,05). Значущих відмінностей показників жорсткості та ступеня жирової інфільтрації печінки пацієнтів з AA та AG генотипами SNP rs4986790 гена TLR4 не знайдено (р > 0,05). У дітей із НАЖХП із варіантом Asp299Gly гена TLR4 рівень IL-10 був вірогідно вищим порівняно з хворими з варіантом Asp299Asp гена TLR4. У той же час у дітей із варіантом Asp299Asp без стеатозу печінки спостерігався вірогідно вищий рівень IL-6 (р < 0,05) порівняно з особами з поліморфним варіантом Asp299Gly гена TLR4. Виявлений прямий кореляційний зв’язок помірної сили між варіантом Asp299Gly гена TLR4 та рівнем IL-10 (r = 0,459, p < 0,05). У дітей із варіантом Asp299Asp гена TLR4, хворих на НАЖХП, відзначалися вищі значення HOMA-IR порівняно з хворими з варіантом Asp299Gly гена TLR4 (р > 0,05). Виявлений прямий кореляційний зв’язок між рівнем ІL-6 та інсуліном (r = 0,398; р < 0,01), індексом HOMA-IR (r = 0,364; р < 0,05) у дітей, хворих на НАЖХП. Висновки. Діти з SNP Asp299Gly TLR4, хворі на НАЖХП, характеризуються вірогідно вищим рівнем продукції IL-10 та нижчими рівнями інсуліну та HOMA-IR, що може свідчити про протективні властивості SNP Asp299Gly rs4986790 гена TLR4 щодо розвитку й прогресування НАЖХП.

Цель работы – определить диагностическую ценность селенопротеина Р и фрагментов М30 цитокератина 18 во взаимосвязи с провоспалительными цитокинами для ранней диагностики и прогрессирования неалкогольной жировой болезни печени (НАЖБП) у больных со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС).Материалы и методы. Обследовано 140 больных с НАЖБП и стабильной ИБС ФК II–III: 89 больных с неалкогольным жировым гепатозом (I группа); 51 больной с неалкогольным стеатогепатитом (II группа). Всем больным проводили общее клиническое обследование, электрокардиографию, коронарографию, эхокардиографию, ультразвуковое исследование печени, определение уровня фрагментов М30 цитокератина 18, селенопротеина Р, ТНФ-альфа, интерлейкина-6, высокочувствительного С-реактивного протеина в сыворотке крови.Результаты. Установлено наличие стеатоза печени различной степени у всех обследованных больных. При этом у большинства больных I группы были 1 и 2 степень стеатоза; во 2 группе преобладала 3 степень стеатоза. Уровень селенопротеина Р у больных с 1 степенью стеатоза был на 39,6 % выше по сравнению с 0 степенью; при 2 степени – в 2,8 раза больше по сравнению с уровнем в контроле и в 1,9 раза – по сравнению с показателем при 1 степени стеатоза (р < 0,05). Уровень цитокератина 18 М30 при 1 степени стеатоза был в 1,8 раза больше его значения в контроле, при 2 степени превышал эту величину в 2,3 раза, при 3 степени достиг своего наибольшего значения (р < 0,05). Уровень ТНФ-альфа при 1 степени стеатоза был в 2,5 раза выше его показателя в контроле, при 2 степени превышал это значение в 3,7 раза, при 3 степени был в 5,4; 2,2 и 1,5 раза выше по сравнению с 0, 1 и 2 степенями стеатоза (р < 0,05). Подобные закономерности изменений наблюдали по величине ИЛ-6 и вч-СРБ. Выявлены положительные корреляционные взаимосвязи между сывороточными уровнями селенопротеина Р, фрагментов М30 цитокератина 18 и провоспалительных цитокинов.Выводы. Нарастание сывороточных уровней селенопротеина Р и фрагментов М30 цитокератина 18 рядом с провоспалительными цитокинами уже при 1 степени стеатоза печени свидетельствует об их независимой диагностической и прогностической ценности на ранних стадиях развития НАЖБП у больных со стабильной ИБС., The purpose was to determine the diagnostic value of selenoprotein P and M30 fragments of cytokeratin 18 in conjunction with proinflammatory cytokines for early diagnosis and progression of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) in patients with stable coronary heart disease (CHD).Materials and methods. 140 patients with NAFLD and stable CHD of II-III functional classes were examined: 89 patients with non-alcoholic steatosis (Group I); 51 patients with non-alcoholic steatohepatitis (Group II). General-clinical examination, electrocardiography, coronary angiography, echocardiography, liver ultrasound, determination of cytokeratin 18 M30, selenoprotein P, TNF-alpha, interleukin-6, high-sensitivity C-reactive protein serum levels were performed to all patients.Results. The presence of liver steatosis of different degrees was established in all examined patients. However, the majority of the patients of Group I had steatosis of 1 and 2 degrees; in group 2 – steatosis of 3 degree prevailed. Selenoprotein P level in patients with steatosis of 1 degree was on 39.6 % higher compared with 0 degree; at 2 degree – it was by 2.8 times higher vs. its level in the control group and by 1.9 times vs. its level at steatosis of 1 degree (P < 0.05). Cytokeratin 18 M30 level at steatosis of 1 degree was by 1.8 times higher than its value in the control group; at 2 degree – it exceed this value by 2.3 times; at 3 degree – it reached its highest value (P < 0.05). TNF-alpha level at 1 degree of steatosis was by 2.5 times higher than its value in the control group; at 2 degree – it exceed this value by 3.7 times; at 3 degree – it was by 5.4; 2.2 and 1.5 times higher vs. its value at steatosis 0, 1 and 2 degrees (P < 0.05). Similar patterns were observed by IL-6 and hsCRP levels. Positive correlation relationships between serum selenoprotein P, cytokeratin 18 M30 and proinflammatory cytokines levels were revealed.Conclusion. Increasing of serum selenoprotein P and cytokeratin 18 M30 levels next to proinflammatory cytokines at liver steatosis of 1 degree indicates their independent diagnostic and prognostic value at the early stages of NAFLD development in patients with stable CHD., Мета роботи – визначити діагностичну цінність селенопротеїну Р і фрагментів М30 цитокератину 18 у взаємозв'язку з прозапальними цитокінами для ранньої діагностики та прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця (ІХС).Матеріали та методи. Обстежили 140 хворих на НАЖХП і стабільну ІХС ФК ІІ–ІІІ: 89 хворих із неалкогольним жировим гепатозом (І група); 51 хворий на неалкогольний стеатогепатит (ІІ група). Усім хворим здійснили загальноклінічне обстеження, електрокардіографію, коронарографію, ехокардіографію, ультразвукове дослідження печінки, визначення рівня фрагментів М30 цитокератину 18, селенопротеїну Р, ТНФ-альфа, інтерлейкіну-6, високочутливого С-реактивного протеїну в сироватці крові.Результати. Встановлена наявність стеатозу печінки різного ступеня в усіх хворих, яких обстежили. При цьому в більшості хворих І групи був 1 та 2 ступінь стеатозу; у 2 групі переважав 3 ступінь стеатозу. Рівень селенопротеїну Р у хворих із 1 ступенем стеатозу був на 39,6 % вищим порівняно з 0 ступенем; при 2 ступені був більшим у 2,8 раза за його рівень у контролі та в 1,9 раза більшим за показник при 1 ступені стеатозу (р < 0,05). Рівень цитокератину 18 М30 при 1 ступені стеатозу був у 1,8 раза більшим за його значення в контролі, при 2 ступені перевищував цю величину в 2,3 раза, при 3 ступені досягнув свого найбільшого значення (р < 0,05). Рівень ТНФ-альфа при 1 ступені стеатозу був у 2,5 раза вищим за його показник у контролі, при 2 ступені перевищував це значення в 3,7 раза, при 3 ступені був в 5,4; 2,2 та 1,5 раза вищим порівняно з 0, 1 і 2 ступенями стеатозу (р < 0,05). Подібні закономірності змін спостерігали за величиною ІЛ-6 і вч-СРП. Виявлені позитивні кореляційні взаємозв’язки між сироватковими рівнями селенопротеїну Р, фрагментів М30 цитокератину 18 і прозапальними цитокінами.Висновки. Наростання сироваткових рівнів селенопротеїну Р і фрагментів М30 цитокератину 18 поруч із прозапальними цитокінами вже при 1 ступені стеатозу печінки свідчить про їхню незалежну діагностичну та прогностичну цінність на ранніх стадіях розвитку НАЖХП у хворих на стабільну ІХС.

Objective — to assess the structure of multimorbidity among common chronic non­communicable diseases (NCD) in Kharkiv region.Materials and methods. The screening has been performed among patients (n = 1428) with increased cardiovascular risk (CVR) with multimorbidity; the mean age of patients (58.41 ± 8.12) years; from them 512 (35.85 %) men and 916 (64.15 %) women. The calculation of CVR degree of was carried out according to the latest recommendations (2013, 2018) for the prevention and treatment of cardiovascular diseases (CVD); calculation of the comorbidity index was carried out according to the modern electronic modifications (2012—2017), (M.E. Charlson et al., 1987). To rectify the components of cardiometabolic risk, a retrospective study of the data (n = 191) of patients, that included 82 (42.9 %) women and 109 (57.1 %) men; the mean age (59.17 ± 1.81) years. The laboratory biochemical, clinical­instrumental and statistical methods were used during the study.Results and discussion. At present time, CVD occupies the leading place (68 %) in the structure of mortality in the Kharkiv region, and multimorbidity is an aggravating determining factor. In the study of indicators of multimorbidity of patients with elevated CVR (n = 1428) it has been established that patients with overweight consisted the majority of this category: the mean body mass index was (30.64 ± 0.18) kg/m2. The combined condition and age­related score was (5.98 ± 0.16) points; Charlson index of comorbidity (4.87 ± 0.18) points; ten­year survival rate was (24.94 ± 1.07) %. The increased indices correlated with the worsening of the quality of life (р < 0.001). The retrospective study (n = 191) revealed additional components of cardiometabolic risk: overweight (35.1 %), abdominal obesity (52.6 %), type 2 diabetes (37.7 %), non­alcoholic fatty liver disease (80.6 %), secondary dyslipidemia (90.6 %), hyperuricemia (41.4 %), burdened with hypertension and type 2 diabetes heredity (42.9 %) and (6.8 %), respectively) and smoking (10.5 %). A population­based strategy for the prevention of NCD and their multimorbidity should cover a wide range of populations, including young people (where CVR may be low or moderate) and middle­aged and elderly people (where CVR is high or very high).Conclusions. Multimorbidity, modified and unmodified risk factors significantly affect the prognosis and end points at high and very high СVR, and even more on the specific of disease and the effectiveness of treatment. Given the high frequency of multimorbidity among patients with NCD, the determination of the comorbidity index along with the assessment of CVR allows a more thorough approach to the participation of patients in individual and group complex therapeutic, rehabilitation and preventive measures. For modern medical practice, the problem is not the treatment of a single nosology, but the treatment of a particular patient, taking into account all possible risk factors and multimorbidity. Determining the degree of CVR, taking into account multimorbidity, is a leading step in determining the preventive strategy at the individual, family and population levels., Цель работы — оценить структуру мультиморбидности среди распространенных хронических неинфекционных заболеваний (НИЗ) Харьковского региона.Материалы и методы. Проведен скрининг пациентов (n = 1428) повышенного кардиоваскулярного риска (КВР) с учетом мультиморбидности; средний возраст больных составил (58,41 ± 8,12) года; среди них 512 (35,85 %) мужчин и 916 (64,15 %) женщин. Расчет степени КВР проведен согласно последним рекомендациям (2013, 2018 гг.) по профилактике и лечению сердечно-сосудистых заболеваний; расчет индекса коморбидности осуществлен с помощью современных электронных модификаций (2012—2017 гг.) методики (M.E. Charlson и соавт., 1987). Проведено ретроспективное исследование данных пациентов (n = 191) для уточнения составляющих кардио­метаболического риска с участием 82 (42,9 %) женщин и 109 (57,1 %) мужчин; средний возраст составил (59,17 ± ± 1,81) года. В процессе исследования применялись клинико-биохимические, иммуноферментные и статистические методы.Результаты и обсуждение. На сегодня сердечно-сосудистые заболевания занимают ведущее место (68 %) в структуре летальности в Харьковском регионе, и мультиморбидность выступает тут отягчающим определяющим фактором. При исследовании показателей мультиморбидности больных повышенного КВР (n = 1428) установлено, что пациенты с избыточной массой тела составляют большинство (средний индекс массы тела (30,64 ± 0,18) кг/м2). Комбинированные состояния и возрастные оценки — (5,98 ± 0,16) балла; индекс коморбидности Чарлсона — (4,87 ± 0,18) балла; показатель десятилетней выживаемости — (24,94 ± 1,07) %. Рост уровней показателей «комбинированные состояния / возрастные оценки» и индекса коморбидности Чарлсона коррели­рует с ухудшением показателей качества жизни (р < 0,001). При проведении ретроспективного исследования ­(n = 191) уточнены дополнительные составляющие кардиометаболического риска: избыточная масса тела (35,1 %), абдоминальное ожирение (52,6 %), сахарный диабет 2 типа (37,7 %), неалкогольная жировая болезнь печени (80,6 %), вторичная дислипидемия (90,6 %), гиперурикемия (41,4 %), отягощенная гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2 типа наследственность (42,9 и 6,8 % соответственно), курение (10,5 %). Популяционная стратегия профилактики НИЗ и их мультиморбидности должна охватывать широкие слои населения, включая молодежь (где КВР может быть низким или умеренным), а также лиц среднего и пожилого возраста (где КВР высокий или очень высокий).Выводы. Мультиморбидность, модифицированные и немодифицированные факторы риска существенно влияют на прогноз и конечные точки при высоком и очень высоком КВР, а тем более на специфику течения заболевания и эффективность лечения. Учитывая высокую частоту мультиморбидности среди больных с НИЗ, определение индекса коморбидности вместе с оценкой КВР позволяет более основательно подойти к вопросам участия пациентов в индивидуальных и групповых комплексных терапевтических, реабилитационных и профилактических мероприятиях. Для современной медицинской практики важна проблема лечения не единичной нозологии, а конкретного больного с учетом всех возможных факторов риска и мультиморбидности. Определение степени КВР с учетом мультиморбидности является ведущим фактором для разработки профилактической стратегии на индивидуальном, семейном и популяционном уровнях., Мета роботи — оцінити структуру мультиморбідності серед поширених хронічних неінфекційних захворювань (НІЗ) Харківського регіону.Матеріали та методи. Здійснено скринінг хворих (n = 1428) підвищеного кардіо­васкулярного ризику (КВР) з урахуванням мультиморбідності; середній вік хворих становив (58,41 ± 8,12) року; чоловіків було 512 (35,85 %), жінок — 916 (64,15 %). Розрахунок ступеня КВР проведено згідно останніх рекомендацій (2013, 2018 рр.) щодо профілактики і лікування серцево-судинних захворювань; розрахунок індексу коморбідності здійснено за сучасними електронними модифікаціями (2012—2017 рр.) методики (M.E. Charlson та співавт., 1987). Прове­дено ретроспективне дослідження даних пацієнтів (n = 191) для уточнення складових кардіометаболічного ризику за участю 82 (42,9 %) жінок і 109 (57,1 %) чоловіків; середній вік хворих становив (59,17 + 1,81) року. У процесі досліджен­ня застосовувалися клініко-біохімічні, імуноферментні та статистичні методи.Результати та обговорення. На сьогодні серцево-судинні захворювання займають провідне місце (68 %) у структурі летальності у Харківському регіоні, і мультиморбідність виступає тут обтяжуючим та визначальним фактором. При дослідженні показників мультиморбідності хворих підвищеного КВР (n = 1428) встановлено, що пацієнти з надмірною масою тіла становлять більшість (середній індекс маси тіла (30,64 ± 0,18) кг/м2). Комбіновані стани і вікові оцінки — (5,98 ± 0,16) бала; індекс коморбідності Чарлсона — (4,87 ± 0,18) бала; показник десятирічної виживаності —(24,94 ± 1,07) %. Зростання рівнів показників «комбіновані стани/вікові оцінки» та індексу коморбідності Чарлсона корелює з погіршенням показників якості життя (р < 0,001). При проведенні ретроспективного дослідження (n = 191) виявлено додаткові складові кардіометаболічного ризику: надмірна маса тіла (35,1 %), абдомінальне ожиріння (52,6 %), цукровий діабет 2 типу (37,7 %), неалкогольна жирова хвороба печінки (80,6 %), вторинна дисліпідемія (90,6 %), гіперурикемія (41,4 %), обтяжена гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2 типу спадковість (42,9 і 6,8 % відповідно), куріння (10,5 %). Популяційна стратегія профілактики НІЗ та їх мультимор­бідності має охоплювати широкі верстви населення, включаючи молодь (де КВР може бути низьким або помірним) та осіб середнього й похилого віку (де КВР високий чи дуже високий).Висновки. Мультиморбідність, модифіковані та немодифіковані фактори ризику суттєво впливають на прогноз і кінцеві точки при високому і дуже високому КВР, а тим більше на специфіку перебігу захворювання і ефективність лікування. Враховуючи високу частоту мультиморбідності серед хворих на НІЗ, визначення індексу коморбідності разом з оцінкою КВР дозволяє більш ґрунтовно підійти до питань участі пацієнтів в індивідуальних і групових комплексних терапевтичних, реабілітаційних та профілактичних заходах. Для сучасної медичної практики важливою є проблема лікування не одиничної нозології, а конкретного хворого з урахуванням усіх можливих факторів ризику та мультиморбідності. Визначення ступеня КВР з урахуванням мультиморбідності є провідним чинником для розробки профілактичної стратегії на індивідуальному, сімейному та популяційному рівнях.

Objective — to study the efficacy and safety of the drug ademetionine, lyophilisate for solution for injection in patients with non-alcoholic steatohepatitis (NASH).Materials and methods. The examinations involved 120 patients with NASH, who were divided into two groups. Patients of the main group (35 men and 27 women, mean age 49.0 ± 2.1 years) were administered ademetionionine generic drug Hepamethion (Arterium) in a dose of 400 mg intravenously daily for 2 weeks, subjects of the comparison group (34 men and 24 women, mean age 52.0 ± 2.3 years) received as a referent preparation the original ademetionine preparation «Heptral» in a dose of 400 mg intravenously daily for 2 weeks. The groups were gender-, age-, and metabolic indices matched (p > 0.05). The diagnosis of non-alcoholic fatty liver disease was established in accordance with international and national protocols and standards for its diagnosis. The level of depression was determined by the method of questioning using the standard Beck questionnaire.Results. Against the background of the ademetionine administration in patients with NASH, there was a significant positive dynamics in the indices of cytolysis (p < 0.05) and inflammation, tumor necrosis factor-α (p < 0.001) already on the 18—22nd days and on 48—52nd days of therapy vs baseline, and relief of depression signs, as evidenced by a significant decrease in the level of depression (p < 0.001).Conclusions. The results of the use of ademetionine enable to positively evaluate its effects in patients with NASH as a pathogenetic drug with an additional pronounced antidepressant effect. The investigated generic ademetionine preparation was comparable to the reference drug (p > 0.05)., Цель — исследовать эффективность и безопасность препарата адеметионина, лиофилизат для раствора для инъекций, у пациентов с неалкогольным стеатогепатитом (НАСГ).Материалы и методы. Обследованы 120 пациентов с НАСГ, которых распределили на две группы. Пациентам основной группы (35 мужчины и 27 женщин, средний возраст — (49,0 ± 2,1) года) назначали генерический препарат адеметионина «Гепаметион» («Артериум») по 400 мг внутривенно ежедневно в течение 2 нед, пациентам группы сравнения (34 мужчин и 24 женщины, средний возраст (52,0 ± 2,3) года) в качестве референтного препарата — оригинальный препарат адеметионина «Гептрал» по 400 мг внутривенно ежедневно в течение 2 нед. Группы были сопоставимы по соотношению полов, возрасту, метаболическим показателям (р > 0,05). Диагноз неалкогольной жировой болезни печени устанавливали в соответствии с международными и национальными протоколами и стандартами ее диагностики. Уровень депрессии определяли методом анкетирования с использованием стандартного опросника Бека.Результаты. На фоне назначения адеметионина у пациентов с НАСГ отмечена статистически значимая положительная динамика показателей цитолиза (р < 0,05) и воспаления (фактор некроза опухоли α) (р < 0,001) по сравнению с исходными данными на 18 — 22-е и 48 — 52-е сутки, купирование признаков депрессии, о чем свидетельствовало статистически значимое снижение уровня депрессии (р < 0,001).Выводы. Результаты применения адеметионина позволяют положительно оценить его действие у пациентов с НАСГ в качестве патогенетического лекарственного средства с дополнительным выраженным антидепрессивным эффектом. Исследуемый препарат адеметионина сопоставим с референтным (р > 0,05)., Мета — дослідити ефективність та безпечність препарату адеметіоніну, ліофілізат для розчину для ін’єкцій, у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ).Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів із НАСГ, яких було розподілено на дві групи. Пацієнтам основної групи (35 чоловіків і 27 жінок, середній вік — (49,0 ± 2,1) року) призначали генеричний препарат адеметіоніну «Гепаметіон» («Артеріум») по 400 мг внутрішньовенно щодня протягом 2 тиж, пацієнтам групи порівняння (34 чоловіки і 24 жінки, середній вік — (52,0 ± 2,3) року) як референтний препарат — оригінальний препарат адеметіоніну «Гептрал» по 400 мг внутрішньовенно щодня протягом 2 тиж. Групи були порівнянні за співвідношенням статей, віком, метаболічними показниками (р > 0,05). Діагноз неалкогольної жирової хвороби печінки встановлювали відповідно до міжнародних та національних протоколів і стандартів її діагностики. Рівень депресії визначали методом анкетування з використанням стандартного опитувальника Бека.Результати. На тлі призначення адеметіоніну у пацієнтів із НАСГ відзначено статистично значущу позитивну динаміку показників цитолізу (р < 0,05) і запалення (фактора некрозу пухлини α) (р < 0,001) порівняно з вихідними даними на 18-ту­—22-гу та 48-му—52-гу добу, усунення ознак депресії, про що свідчило статистично значуще зниження рівня депресії (р < 0,001).Висновки. Результати використання адеметіоніну дають підставу позитивно оцінити його ефективність у пацієнтів із НАСГ як патогенетичний лікарський засіб з додатковим вираженим антидепресивним ефектом. Досліджуваний препарат адеметіоніну порівнянний із референтним (р > 0,05).