Search

Introduction. The article is devoted to the actual problems of introducing of digital technologies into the educational system. The effectiveness of this process in the context of globalization largely determines the pace and quality of digitalization of other spheres of human life. Distance education based on the digital technologies is intensively developing, since it is able to meet the educational needs of students under difficult conditions, including quarantine ones. The aim is to investigate distance education in Ukraine. The tasks of the article are to study distance education in the context of its digitalization. Research methods. The paper uses general scientific and special research methods. Among them there are system, addition, induction, deduction, analysis methods. Research results. Digitalization of all spheres of modern society life causes both quantitative and qualitative changes of the education system, especially its distance component, which implies new opportunities as well as new risks. The distance education has integrated digital technologies to a much greater extent than full-time education. Thanks to these technologies, distance education has acquired the following features: flexibility (students’ ability to attend classes at a convenient time; to learn comfortably in a chosen place and at a convenient pace); modularity (ability to make up a curriculum that meets individual or group needs); parallelism (opportunity to combine professional activity with learning); distance (chance to study despite the distance between a student and ateacher); asynchrony (a student and a teacher could perform the functions of learning and studying not simultaneously); large-scale involvement (the number of distance learning students may be different, as digital technologies are able to provide group and individual forms of interaction); profitability (distance learning does not include rent, heating, lighting of premises for students, etc.); change of the status of the scientific and pedagogical worker (the main functions of the teacher within distance education process are consultative, coordination, etc.); change in the status of a student (a student involved in distance learning is required to have a significant level of primary education, the ability to self-organize); health-preserving (the opportunity to create conditions for self-isolation and learning during quarantine). At the end of the article, the author emphasizes the need for a fundamental study, in-depth understanding and critical assessment of these risks and opportunities. Discussion. Most researchers note the positive prospects for the digitization of all aspects of human life, while the risks and negative consequences are less studied. Negative risks can be represented in the possible dehumanization and formalization of education process, deformation of the human personality. The author of the article believes that there is an opportunity of optimal and harmonious interconnection of digital and humanitarian technologies that ensure the moral identity of a person. Conclusion. The risks of digitalization of distance education do not reduce its prospects as a resource for further development of the education system. However, there is a need for fundamental study, deep understanding and critical assessment of these risks and opportunities of digitalization of this form of education. Стаття присвячена актуальним проблемам упровадження цифрових технологій в освітню систему. Відзначено, що ефективність цього процесу в умовах глобалізації значною мірою визначає темпи і якість цифровізації інших сфер жит-тєдіяльності людини. Дистанційна форма навчання, заснована на зазначених технологіях, набуває інтенсивного розвитку і підтримується на міжнародному та державному рівнях, оскільки здатна забезпечити освітні потреби осіб, що навчаються в складних ситуаціях, в тому числі в умовах карантину. У статті розглянуто тенденції розвитку дистанційного навчання як ресурсу освіти, визначено його основні особливості, проаналізовано переваги та ризики.

Introduction. In modern humanitarian thought, the thesis is traced and supported that the fundamental values of history are beingformed rather by invariants of historical activity, having preserved in the body and spirit of culture than changes in the socio-economicprogress. The aim and tasks of the study are to analyze the connection between the civilizational processes of the modern global worldand culture, their interdependence, specific features inherent in modern civilization and culture, trends, ways, and place of culture in theprocess of overcoming the anthropological crisis of modernity; to reveal the role of intercultural dialogue in the system of moderncivilizational processes. The theoretical basis of the study was the work of Ukrainian and foreign researchers devoted to the problems ofculture and civilization in the field of philosophy of culture, cultural studies, sociology, and psychology. Dialectical, systemic,interdisciplinary, and comparative research methods were used. Research results. As a result of clarifying the content of the conceptsof "civilization", "culture", and "mentality", the dichotomy "civilization - culture" is considered in the study as two dialectically conditionedsides of the socio-historical process. One of them ‒ civilization ‒ represents the social organization of the social life of individuals, theintegrity of their world based on the reproduction of social wealth, which allows and ensures their existence and development. The otherside, culture, represents the existential experience inherent in civilization, invariant structures, and enduring universal human values.Discussion. Culture, on the one hand, is determined by the needs of the social practice of a particular stage in the development ofcivilization, which is expressed in the form of public interests, and on the other hand, culture is characterized by relative independence,internal sources of self-development and functioning mechanisms. Conclusion. As a result of understanding and discussing the topic,the author comes to the conclusion that culture provides a semantic field for the interaction of different spheres of activity, whenknowledge, norms, methods, techniques, rules, and values from one form of culture pass into others, are rethought there and stimulatethe development of their content. Culture creates the semantic space of civilization, its "force field", which can be called mental. У статті здійснюється аналіз діалектичного зв’язку цивілізаційних процесів сучасного глобалізованого світуі культури, їхня взаємообумовленість, специфічні риси, притаманні сучасній цивілізації і культурі, тенденції, шляхи і місцекультури в процесі подолання антропологічної кризи сучасності. Розкривається зміст понять «цивілізація», «культура»,«ментальність». Дихотомія «цивілізація – культура» розглядається як дві діалектично пов’язані сторони соціально-історичного процесу. Де одна з них – цивілізація – репрезентує соціальну організацію суспільного життя індивідів, їхнійспільносвіт на основі відтворення суспільного багатства, яке дозволяє і забезпечує їхнє існування і розвиток. А другасторона, – культура – репрезентує притаманний цивілізації екзистенційий досвід, інваріантні структури і неминущізагальнолюдські цінності. Досліджується роль міжкультурного діалогу в системі сучасних цивілізаційних процесів..

Introduction. The article examines the phenomenon of identity within the formation of collective action in societies with the “Between” status.This status is a condition for the formation of Homo, who is ready to survive and adapt to the imposed conditions. The aim determines the needfor a comprehensive analysis of approaches to the phenomenon of identity in terms of the formation of collective action. This aimdetermines theepistemological and praxeological components of the formation of a new type of Homo. The tasks of the study are clarifying the essence of themain concepts within the selected problem, that are important in the process of becoming a person; defining the place of freedom as anopportunity to act; developing an interpretative scheme of collective action for the processes of creation of Homo through identity. Researchmethods. In order to study the issue in detail and justify the conclusions, the following methods were used: 1) general: comparison, analysis,synthesis, abstraction, and specification; 2) special: historical method, civilizational method, and behavioral. Research results. Considering thevalues, it has been demonstrated that a society whose collective action is aimed at development and life, using freedom, will choose the path ofcivilization and will fight for it. This is due to the human desire for life filled with dynamic change. Discussion. However, this is not the case withtotalitarian societies. The role of historical memory and the collective unconscious within the mythologizing of consciousness has beenidentified. In particular, it has been demonstrated that the mythologizing of consciousness, and the lack of objective analysis of historicalevents have negative consequences for collective agents, based on the fact that they are active participants in the processes of stateformation and history. Conclusions. The phenomenon of identity is examined in the article through the socio-political and socio-economicprocesses occurring in the country and in the world. After all, these processes are becoming the landmark of the globalized world, whichdetermines the collective identity of the agent. The consequence of such certainty is the impact on reforming the entire social system. Розглянуто феномен ідентичності у процесі формування колективної дії у суспільствах, що мають статус«Між». Такий статус є умовою формування Homo, що налаштований на виживання і пристосування нав’язаних умов.Враховуючи ціннісні орієнтири, доведено, що суспільство, колективна дія якого спрямована на розвиток і життя,використовуючи свободу, вибере цивілізаційний шлях і буде за нього боротися. Це зумовлено прагненням людини дожиття, наповненого динамічними змінами. Чого не можемо сказати, про суспільства, які перебувають у тоталітарнійсистемі. Визначено роль історичної пам’яті і колективного несвідомого у процесі міфологізації свідомості. Зокремадоведено, що міфологізація свідомості, відсутність об’єктивного аналізу історичних подій має негативні наслідки уколективних суб’єктів, виходячи з того, що вони є активними учасниками процесів державотворення та історії.Феномен ідентичності у статті розглянуто крізь призму суспільно-політичних і соціально-економічних процесів, щовідбувають у країні й світі в загалом, адже саме вони стають орієнтиром глобалізованого світу, що визначаєколективну ідентичність відповідного суб’єкта. Наслідком такої визначеності є вплив на реформування усієї соціальноїсистеми. З метою детального вивчення проблеми і обґрунтування зроблених висновків використовувалися наступніметоди: 1) загальнонаукові: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та конкретизація; 2) спеціальні: історичнийметод, цивілізаційний метод та біхевіористичний.

Introduction. In thepaper, we turn to the "call and response" theory proposed by the historian Arnold J. Toynbee for a philosophicalunderstanding of historical research. The aim is to analyze the Western discourse of the current situation. The tasks. An attempt is made toextrapolate the category of “challenge” to the historical situation of the “turning point”, which world leaders announce, and to trace the negativetrends of the liberal world order, including through the prism of the dystopian predictions of George Orwelland Aldous Huxley. Researchresults. The future has contradictory trends: it may lead to a deepening of the global crisis or a “big reset” of the system of values and prioritiesin all spheres of life. The modern historical process is characterized by the economy as a "systemic crisis of capitalism". From the side ofgeopolitics as "the crisis of the Western liberal model of the world order" and "the end of globalization". On the political side, the crisis ischaracterized by post-democracy, mediocracy, and post-truth. On the social side, it is characterized by a crisis of labor institutions and the“social contract”, an increase in injustice and endemic poverty, etc. All of the above indicates a fundamental change in the way of life of people,in which there is social and moral segregation of people, the philosophy and practice of etatism, and global corporatism. Discussion. More andmore comparisons are being made between the tendencies of modern history and the gloomy plots of well-known anti-utopian works byA. Huxley and J. Orwell. According to A. Huxley, changes in politics and the economy do not lead to the formation of a “brave new world”. Themost important revolution is being carried out by the forces of biology, psychology, and pedagogy since implementing a “Brave new world”requires a new person. To stay in a stable globally centralized world, a person must primarily change bodily-anthropologically, morallypsychologically,and ideologically. Modern trends in the culture of entertainment and consumption have the same goals as the "One State" plansfrom A. Huxley's utopia. Conclusion. Although the probability of the predictions of A. Huxley and G. Orwell are growing humanity still retainsroom for maneuvering and for a productive creative "response". The “Great Reset”, outlined by the elites, additionally proves that there is asearch for new concepts and algorithms. But at the same time, this indicates that the elites also lack the resources to bring a totalitarian utopiacloser. A. Huxley concluded his preface by defining three paths of development: global supranational totalitarianism in the spirit of utopia,national tyranny, and militarism, or the third path of "common sense". History is again at the crossroads of serious alternatives, and againhumanity needs to pass an exam for its historical and cultural maturity. У статті досліджується дискурс відносно сучасної історичної ситуацію. За визнанням західнихінтелектуалів історія досягнула свого «поворотного пункту» і потребує реалізації «нової нормальності». Майбутнємає суперечливі тенденції: воно може привести до поглиблення глобальної кризи, або до «великого перезавантаження»системи цінностей та пріоритетів усіх сфер життя. Сучасний історичний процес з боку економіки характеризується як«системна криза капіталізму»; з боку геополітики – як «криза ліберальної моделі світового порядку» і «кінецьглобалізації» та ін. Робиться спроба екстраполювати категорію «виклик» на історичну ситуацію «поворотногопункту», про яку сповіщають світові лідери, та відстежити негативні тенденції ліберального світового порядку, утому числі, крізь призму передбачень антиутопій Дж. Оруелла та О. Хакслі.

Introduction. In today's globalized society, the problems of inter-civilizational relations tend to intensify, because one of themanifestations of globalization is the uneven economic and socio-cultural development of different peoples, regions, civilizations, etc.The aim is to study the political-legal dimension of inter-civilizational challenges of the globalized world from socio-philosophicalpositions. Research methodology. The research uses cultural-civilizational and dialectical methods in their integrative combination.Axiological and historical approaches were also used, which contributed to a deeper understanding of the political and legal dimensionsof the inter-civilizational challenges of the globalized world. Research results. It is emphasized that the positions of Westernresearchers of civilizational development reflect the self-awareness of the superiority of Western European society. This entailsinconsistencies in the correlation of the terms "civilization" and "globalization" and the ambiguity of the term "civilization" itself: on theone hand, it presupposes certain universalist principles of development, and on the other hand, it clearly contains orientalism, thuscalling into question the existence of non-Western forms of civilization. Discussion. In this way, one of the tools of globalization ishyperdiffusionism, which is based on the principle that one civilization, race, or one people, due to its peculiarities, are the creators of allthe benefits that less developed civilizations and peoples borrowed from them. Therefore, non-Western peoples resist not the principlesof the rule of law, but the rules and standards established by the Western world to artificially manage globalization development andexert influence on social consciousness. Conclusions. This largely determines the political and legal dimension of the inter-civilizationalchallenges of the globalized world, due to which the conflict of civilizations can be considered as an inevitable consequence ofglobalization. У статті розкривається специфіка політико-правового виміру міжцивілізаційних викликів глобалізованого світу.Акцентується увага на тому, що проблематика міжцивілізаційних відносини має тенденції до загострення, адже одним із проявівглобалізації є нерівномірність економічного і соціокультурного розвитку різних народів, регіонів, цивілізаційних утворень тощо.Наголошується, що позиції західних дослідників цивілізаційного розвитку відображають самосвідомість переваги західноєвро-пейського суспільства. Це тягне за собою неузгодженості у співвіднесенні термінів «цивілізація» і «глобалізація» та неоднознач-ність трактування самого терміну «цивілізація»: з одного боку, він передбачає певні універсалістські засади розвитку, а з іншого– з усією очевидністю містить орієнталізм, ставлячи під сумнів існування незахідних форм цивілізації. У такий спосіб, одним зінструментів глобалізму виступає гіпердифузіонізм, який ґрунтується на такому принципі, що одна цивілізація, раса, або одиннарод, через свої особливості, є творцями всіх благ, які в них запозичили менш розвинені цивілізації та народи. Це значною міроюобумовлює політико-правовий вимір міжцивілізаційних викликів глобалізованого світу, через що можна розглядати конфліктцивілізацій як неминучий наслідок глобалізму.

"Post-globalization" is presented as a new phenomenon, considered in the perspective of history, what actualized thedefinition of the place and role of the individual in the new state of society. The goal of the study was the conceptualization ofthe phenomenon of personality in the "post-globalization" of the new society based on epistemological and ontologicalapproaches. The key task of the research made it possible to verify whether "post-globalization" is one of the ways to preservethe life of the globalized world. As a result, the "end of globalization", the world's entry into a new state under a different name,and the impact of these processes on the individual were confirmed. Meta-ontology has shown, that personality appears asuniversality in the system of "universe – society – man" relations. It was shown that the new model of society can serve as abasis for the coming world formation. Personality is presented as the basis of a complex system. The proposed model of "HomoSpiritus in Universum Concentus", considering the acceleration of time, is the most optimal in the future. Вступ. Постглобальна архітектоніка соціуму не вибудувалася до кінця, але її обриси проглядають на цивілізаційному,культурному, політичному, економічному, а також особистісно-психологічному та емоційному рівнях. Метою дослідження сталаконцептуалізація феномена особистості в «пост глобальності» нового соціуму, що трансформується у стан «Homo Spiritus inUniversum Concentus». Ключове завдання дослідження полягає у здійсненні перевірки того, чи є «постглобальність» одним зіспособів збереження життя глобалізованого світу. Використано такі методологічні принципи: онтологічний, епістемологічний.Результати дослідження. «Постглобальність» представлено як нове явище, що й актуалізувало визначення місця та роліособистості в новому стані соціуму. Визначено, що «постглобальність» має радше негативну конотацію з огляду на те, щоглобалізований світ маскується в нових зразках дискурсу. Підтверджено, що сучасна теорія особистості формується в контекстіонтології соціуму. Показано, що базисом особистості є не тільки генетичні, біологічні, фізіологічні (структурні) особливості,соціум і культура, але й більшою мірою трансцендентна її частина – дух, душа, свідомість. Соціальна епістемологія умовнорозмежовує антропологічні поняття «людина», «індивідуум», «індивідуальність», а також з’єднує різні моделі реальностей –онтичну та онтологічну (фізику та «чисту модель»). Філософська метаонтологія показала, що особистість постаєуніверсальністю, всезагальністю у системі відносин «універсум – соціум – людина». Підтверджено, що запропонована автороммодель «Homo Spiritus in Universum Concentus» може слугувати підґрунтям для прийдешнього історичного етапу формуваннясвіту, в якому можливе: самовідродження особистості, її творчості; відтворення глибинних архетипів етнокультурного тарелігійного різноманіття у суспільних відносинах; збереження природних програм, зумовлених біологічними особливостямилюдини. Обговорення. Особистість подано як активно діючий соціальний суб’єкт, який може змінити середовище свого існування. Знеособлення природи, утилітарний підхід до природи та до людини породжують ризоми. Зроблено висновки, щоособистість – це морально-етичний феномен, який представлений як єдність цілепокладань, інтенціонально та гармонійноспрямованих на інші особистості, які, своєю чергою, конструктивно впливають на неї саму. Така єдність може сформуватися вмайже ідеальному соціальному середовищі. Тому запропонована модель соціуму «Homo Spiritus in Universum Concentus»,зважаючи на пришвидшення часу, у майбутньому є оптимальною.

Introduction. Globalization processes in the modern world are the reason for the expansion of inter-civilizational contacts, cooperation,and at the same time tension. This indicates the strengthening of the inter-civilizational challenge in the modern world and the urgentneed to form a response. The aim and tasks of the article are to examine the approach of the Catholic Church to the problem of intercivilizationalchallenges. Research methods determined by the aim of the study include the use of sociocultural and cultural-historicalapproaches and the method of conceptual analysis. Research results. The main provisions of Catholic social doctrine in the context ofglobalization on the basis of the study of encyclicals, speeches, and works of John Paul II, and Benedict XVI are highlighted. The articledraws attention to the consistency, interconnectedness of their concepts, the formation of a holistic approach to inter-civilizationalproblems, and globalization. Particular emphasis is placed on the anthropocentricity and ethics of the Catholic Church's approach tosolving problems caused by globalization. It is emphasized that humanistic values are the basis of the social teaching of the CatholicChurch. The Catholic Church points to an opportunity for humanity to move to a new level of development, to find ways to solvepressing problems in the process of globalization. The leading role should be played by the dialogue, first of all intercultural, broadly,inter-civilizational. The constructive inter-civilizational dialogue based on faith and universal human values is, from the point of view of Catholic social teaching, an appropriate response to inter-civilizational challenges. The dialogue foresees the active interaction ofnational cultures while preserving their independence and uniqueness. The goal of dialogue, John Paul II and Benedict XVI emphasize, is the man; the joint peaceful activity of mankind to achieve real progress. Discussion. Peculiarities of the approach to the problemsand challenges of globalization in social science are the subject of interest of scientists and philosophical analysis. Conclusion. Thesocial teaching of the Catholic Church emphasized that one can talk about progress if it provides life, and rights, leads to increasingstandards of man’s living and creates conditions for self-realization. This approach to solving inter-civilizational challenges is relevant to the modern world. Анотація. У статті розглядається підхід католицької церкви до проблеми міжцивілізаційних викликів. На основі аналізуенциклік, промов, праць Іоанна Павла ІІ, Бенедикта XVI висвітлюються основні положення католицької соціальної доктринив контексті глобалізації. Підкреслюється, що основою соціального вчення католицької церкви виступають гуманістичніцінності. Саме вони мають виступати як основа для міжцивілізаційної взаємодії, розвитку діалогу і співпраці як відповіді наміжцивілізаційні виклики сьогодення. Належною відповіддю на міжцивілізаційні виклики за позицій католицької церкви єконструктивний міжцивілізаційний діалог, метою якого є дійсний прогрес людства.

Introduction. The article is devoted to the analysis of modern globalization processes, and their impact on the individual life. It isemphasized that the beginning of the XXI-st century is characterized by the special attention of the world research literature to thisproblem field. First, to the problem of the need for global changes in existing societies; secondly, about the need to develop newmethodological approaches to the problems of human life, existence and time; about the need for innovations in methodology and thosestrategies that should become a kind of mirror for the extremely changing modern world. The aim of the articleis to reveal the newmeanings and contents brought by modern globalization processes to the consciousness of a person, to the peculiarities of his attitudeto himself, to other people, and to the world as a whole. Research methods. The main methodological principles for researching thepeculiarities of a person's semantic load, new orientations of his being in the context of globalization, is an interdisciplinary approach,which allows highlighting essential changes in human psychology, his spiritual and value orientations, as well as in the attitude to hisessence. The sociocultural approach reveals the specifics of experiencing and living as a human being in the new trends of the globalistworld. Research results. In connection with the events taking place in modern Ukraine, we cannot fix certain states of the social space,they are changeable, and their spatial and temporal characteristics are constantly varying. Modernity is a certain moment of existencesubject to conscious shifts, it is about what can be done better. Modern processes also depend on the will that connects differentgenerations of the Ukrainian people. And the stronger this will is, the longer the modernity is, the greater the freedom is. Conventionallyspeaking, the dimensions of modernity are the dimensions and contents of freedom. The attitude towards an individual, and his life atcertain times had a nihilistic character in the socio-cultural Ukrainian space. Discussion. The idea of "unifying the world" has existed formany centuries as the only possible approach for all of humanity. Both negative and positive consequences of globalization processesare outlined. The conclusion is that a person is metaphysically free, and empirically - one who obeys necessity. This approach wastypical of the philosophical views of many representatives of both the Western European tradition of philosophizing and the Slavicspiritual and cultural renaissance at the turn of the XIX th and XX th centuries and the beginning of the XXI century. Стаття присвячена аналізу сучасних глобалізаційних процесів, їхнім впливам на індивідуальне життялюдини. Наголошується, що саме початок ХХІ століття характеризується особливою увагою світовоїдослідницької літератури до цього проблемного поля: по-перше, до проблеми необхідності глобальних змін існуючихсоціумах; по-друге, до необхідності розробки нових методологічних підходів до проблеми життя людини, до проблембуття і часу; до необхідності інновацій у методології та тих стратегій, які мають стати своєрідним дзеркалом длянадзвичайно мінливого сучасного світу. Доведено, що ідея «об’єднання світу» існувала впродовж багатьох століть івважалося, що такий підхід є єдино можливим для цілого людства. Окреслюються як негативні, так і позитивнінаслідки процесів глобалізації. Висновком є те, що людина є вільною у метафізичному плані, а в емпіричному – такою,яка підкоряється необхідності. Такий підхід був типовим для філософських поглядів багатьох представників якзахідноєвропейської традиції філософування, так і слов’янського духовно-культурного ренесансу на зламі ХІХ і ХХст. й початку ХХІ ст.

Introduction. Awareness of the planetary nature of the crisis in the system "man - nature" requires humanity to find new ways out of the problematic situation associated with uncontrolled use of nature. The aim of the article is to study from the standpoint of the social philosophy the specifics of social responsibility in the system of "man-nature". Research methods. The study used a dialecticalmethod, as well as systemic and axiological approaches, which contributed to an in-depth understanding of social responsibility in the "man-nature" system. Research results. The article emphasizes the deepening of the ecological crisis in the context of globalization. Emphasis is placed on the fact that in global conditions, social responsibility in the "man-nature" system is related to the safety of nature and is aimed at achieving optimal interaction between society and nature. As the whole biosphere becomes an object of social responsibility in modern times, humanity is becoming a collective subject of responsibility, which requires the formation of special ecocentric initiative forms of personal responsibility, based on the principles of environmental imperative. Discussion. In the context of social responsibility in the "man-nature" system, the environmental factor must become decisive because it is a necessary condition for the preservation of natural diversity and restoration of the environment. Conclusion. The transition of a globalized society to a new phase of development requires a rethinking of understanding of nature and society, as well as the role and place of the man himself, the impact of his activities and behavior on the environmental situation in the world. Awareness of the planetary nature of the crisis in the "man-nature" system makes humanity find new ways out of the problematic situation associated with uncontrolled use of nature. У статті розглядається проблематика соціальної відповідальності в системі «людина – природа». Наголошуєтьсяна поглибленні екологічної кризи в умовах глобалізації. Акцентується увага на тому, що в глобальних умовах соціальнавідповідальність у системі «людина – природа» пов’язана з безпекою природокористування та спрямована на досягненняоптимальної взаємодії суспільства і природи. Оскільки в сучасний період об’єктом соціальної відповідальності стає вся біосфера, людство перетворюється на колективного суб’єкта відповідальності, що потребує формування особливих екоцентричних ініціативних форм персональної відповідальності, які ґрунтуються на засадах екологічного імперативу.

Introduction. The counterculture has become the quintessence of the modern youth-student movement, absorbing many characteristic contradictions of cultural and civilizational development in the era of modernization. The aim of the study is to analyze the content of the phenomenon of counterculture in connection with the attitude of its members to nature. This also involves considering counterculture as a historical but also a universal phenomenon, its understanding in line with the historical dynamics of the civilization process. Research methodology. Cultural-historical, socio-cultural, and synergetic approaches are used. The cultural-historical approach allows tracin the gradual development of counterculture on the example of mass youth-student movements in the leading Western countries of the second half of the XX century. The socio-cultural approach is applied to understand the problem of the attitude of counterculture to nature, determined by the needs and nature of society. The synergetic approach, on the contrary, is used to study counterculture in the historical dynamics of civilization in the form of cultural and countercultural dialectics. Research results. The 1960s were a time of the domination of some basic romantic ideas. The idea of free self-disclosure of the individual in his daily existence found a special sound. Among the counterculture initiatives, the project of "environmental socialism" of the 1980-s should be noted. The "green" movement was formed in the XX century. The meaning of "eco-socialism" lies in the reform of the world community, in which all issues of power and property are dependent on the task of eliminating antagonisms between society and nature. At the present stage of the development of civilization, the mass spread of the youth movement of counterculture and its popularity among various social strata of Western society absorbs certain phenomena of socio-cultural life, from subculture to mass culture in general. Discussion. Philosophical analysis of the intentions of the youth movement of counterculture indicates that global problems caused by man-made modernization of society force modern humanity to pay attention to local values, to seek and emphasize universal values in the form of a global worldview. Conclusions. Counterculture as a phenomenon can be considered in concrete-historical and universal aspects. As a concrete-historical phenomenon, counterculture is a complex of youth subcultures that unfolded from the second half of the XX century in leading Western countries, and then throughout the civilized world (including Ukraine), expressing the features of youth socialization in technogenic modernization of society and global problems of today. Analysis of the meaningful intentions of the counterculture movement allows, on the one hand, to consider it as a value-based project of co-evolutionary (ecological) modernization of a developed industrial society andmodern man-made civilization. On the other hand, is to present it as a universal phenomenon that stimulates the further course of the cultural and civilizational process. У статті досліджується контркультура в контексті проблеми соціальної відповідальності людства передприродою. Глобалізаційні процеси культурно-цивілізаційного розвитку супроводжуються суперечностями, на фоні яких іфункціонує масовий інтернаціональний соціокультурний феномен – контркультура. Культурно-цивілізаційний розвитоксуспільства створює умови для формування та появи нових тенденцій у функціонуванні контркультури. Виникає значнакількість різноманітних угруповань, що базуються на різних системах цінностей, які обстоюють різні, часто абсолютнопротилежні, погляди. Проте спільним є представлення контркультури як екологічної модальності культури, спрямованоїна коеволюційну модернізацію сучасної цивілізації. Контркультуру можливо розглядати у вигляді діалектичного механізмукультурних новацій, що стимулюють історичний розвиток цивілізації. І це універсалістське розуміння контркультурирозкриває її філософський сенс і визначає її культурологічний зміст, про що й ідеться в статті.

Introduction. The globalization and informatization processes, which focus on universalization, standardization, unification, integration, effect various spheres of human life in the modern world. In particular, the transformation of national educational systems causes changes in the system and functioning of education as a social institution. Informatization in the context of globalization involves appropriate changes in the education system, in its goals, content, forms, methods, as well as it gives new opportunities and prospects for participants of the educational process. The aim and tasks are a socio-philosophical analysis of the informatization process of education in terms of the development of a globalized society. Research methodology. The main methodological tools for studying the features of informatization of education in terms of development of a globalized society were socio-cultural and systemic approaches in their dialectical unity, as well as structural and functional methods, the principles of interconnection and unity of historical and logical. Research results. Various aspects of the research of the social institute of education have been studied in scientific works of well-known foreign and domestic scientists (J. Allak, V. Andrushchenko, R. Akoff,Z. Bzhezinski, Y. Bortsov, I. Gavrilenko, B. Gershunsky, V. Dimitrenko, E. Durkheim, G. Zborovsky, S. Kolesnikov, V. Kremen, F. Coombs, V. Lisovsky, M. Lukashevich, V. Ognevyuk, T. Parsons, M. Rutkevich, B. Simon, N. Smelzer, J. Toshchenko, V. Turchenko, V. Shubkin, O. Homeriki and others. Fundamental theoretical developments in the field of research of informatization and globalization of society are presented in the works of prominent representatives of the scientific thought, including D. Bell, Z. Bzhezinski, I. Wallerstein, J. Wiener, J. Habermas, E. Giddens, P. Drucker, V. Inozemtsev, M. Castells, N. Luhmann, M. McLuhan, D. Martin, J. Masuda, G. Molitor, E. Toffler, A. Touren, F. Webster, F. Fukuyama, S. Huntington and others. Representatives of domestic scientific thought who have made a significant contribution to the study of informatization of society are V. Lyakh, J. Lyubivy, O. Sobol, V. Pazenok, L. Drotianko, V. Onoprienko, N. Chenbai and others. The scientific research of L. Orokhovska, T. Pody, O. Sidorkina, N. Sukhova, T. Shorina and others is devoted to the phenomenon of globalization in the Ukrainian social and philosophical thought. Discussion. Experts connect the processes of informatization of education in terms of development of modern society with socio-pedagogical transformations with the use of information and communication technologies in the education system, the introduction of computers, multimedia and information tools in educational institutions, etc. The implementation and use of the computer, information, and communication technologies in the educational process have a number of advantages and opportunities:contribute to the renewal of the content of education within the development of educational and methodical materials; increase the level of efficiency in achieving by students the established requirements for the quality of education; reduce the time spent by participants of the educational process in individual, scientific, methodological, and other types of work, as well as the search for the necessary information; promote the implementation of various forms of learning (individual, collective, independent, distant, network, etc.); allow using software of information and communication technologies, as well as multimedia technologies as a didactic means of training; etc. Informatization of education is a complex socio-cultural, socio-technical, and socio-historical process, established on the increasing technological base, the spread of information and communication technologies, computerization, and internetization, which, in turn, involves the development and dissemination of new information culture in society. The process of informatization of education in the globalized world is an important institutional factor that causes structural and functional changes in the socio-cultural practice of public life. The possibilities of modern information and communication technologies allow implementing the idea of universal and equal access to education on a practical level, as well as contribute to increasing the level of educational mobility, forming an inclusive society and adapting education systems of different countries tothe realities and needs of the information society. Conclusions. The processes of globalization and informatization taking place in modern society are important factors that effect the education system, its functioning and development as an important social institution. The rapid pace of development of information and communication technologies, the processes of internetization and digitalization lead to the formation of an appropriate information society, in which information is the leading production resource in the process of globalization of education. In such conditions, the informatization of the modern educational process at all its levels requires from each participant high-quality and systematic development of information culture, computer literacy, competence, etc. У статті здійснюється соціально-філософський аналіз процесу інформатизації освіти в умовах розвитку глобалізо-ваного суспільства. Показано, що інформатизація освіти передбачає комп`ютеризацію, активне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та інноваційних методів навчання в освітній процес, що трансформує соціальну інтеракцію між його учасниками. Такі тенденції підвищують рівень ефективності освітньої діяльності та якості підготовки фахівців з новим типом мислення, актуальними компетентностями і практичними навичками відповідно до потреб та викликів суспільства, стирають просторові і часові межі в комунікації та роботі з інформацією, сприяють освітній соціальній мобільності і створюють сприятливі умови для зменшення рівня соціально-економічної нерівності у доступі до інформації, знань, освіти.

Introduction. The modern understanding of freedom is based on the neoliberal concept of negative freedom refers to economic subjects, that is, economic entities whose activities are aimed at realizing their own economic interests. The theoretical basis of the study was socio-philosophical and political science developments, as well as political and economic researches of H. Arendt, Z. Bauman, D. Bell, I. Berlin, F. Engels, K. Marx, D. North, P. Rosanvalon, A. Smith, J. Stiglitz, H. Hoppe, D. Harvey, and others. The aim and tasks are to substantiate the neoliberal denial of freedom and democracy in a globalized world, determining the causes of this process and outlining the possible consequences for society on the socio-philosophical basis. Research methods are the dialectical method in combination with general philosophical methods and methodological approaches (systematic, objectivity, ascent from the abstract to the concrete, correspondence, and relativity). Research results. At the heart of the neoliberal denial of freedom and democracy there is the postmodern denial of modern culture, the rejection of its values. Postmodern consciousness decrowns the mind, rational authorities, in particular, the political and legal, democratic ideals of Modern. The modern understanding of freedom is based on the concept of negative freedom, which is understood as exclusively economic freedom realized on the principle of laissez-faire, that is, non-interference in the sphere of economic relations. But by promoting postmodern "freedom from everything", the adherents of negative freedom not only destroy the sphere of the positive freedom, but also level the existence of the negative one, i.e. private. The neoliberal agenda, mixing the spheres of private and public thus denies positive and negative freedom and the principle of laissez-faire - the classical principles of liberalism, a democratic form of government, the nation-state, and so on. This agenda is absolutely hostile to anything that contradicts the utilitarianism of market logic. Discussion. According to D. Bell, capitalist society drifts to one of the forms of the economy controlled by the state – to a bureaucratic society. It is obvious that in the course of the development of capitalist society there is a disturbance of the balance between economy and politics, when, on the contrary, the economy drifts to the totalitarian subjugation of the state, and the state begins to perform useful but economically destructive functions. Соnclusion. Neoliberal factors in the denial of democracy include the gradual disappearance of the political against the background of the assertion of the economy when politics becomes only an appendage of the economy. It follows that neoliberalism is not a new form of freedom and democracy. On the contrary, the neoliberal agenda denies freedom, classical liberalism, democratic form of governance, the nation-state, and so on. В статті із соціально-філософських позицій обґрунтовується неоліберальне заперечення свободи і демо-кратії в глобалізованому світі. Стверджується, що в основі неоліберального заперечення свободи і демократії ле-жить постмодерне заперечення культури Модерну та відкидання її цінностей. Постмодерна свідомість розвінчує розум, раціональні авторитети, зокрема політико-правові, демократичні ідеали Модерну. За цих умов відбувається рух від свободи як усвідомленої необхідності, до волі – суб’єктивних імпульсних бажань і прагнень, що завжди є рухом до несвободи. До неоліберальних чинників заперечення демократії належить поступове зникнення політичного на тлі затвердження економічного, коли політика стає лише придатком економіки.

Introduction. Continuous economic development is the cause of consumption increase, which, under the limited natural resources,cannot but lead to catastrophic consequences. This actualizes the study of environmental problems of modern society, especially in thecontext of man’s awareness of the final results of uncontrolled use of nature. The aim and tasks are aimed at socio-philosophicalstudying the specificity of the formation of ecological consciousness in the context of globalization. Research methods used in thestudy are dialectical, comparative and prognostic methods in their integrative combination. Research results. A necessary condition forthe preservation of natural diversity and the restoration of the environment in the context of globalization is the formation of ecologicalsocial consciousness and morality on fundamentally new principles, values and priorities that meet socio-centric worldview guidance.Ecological consciousness determines the development of the structure and directions of socio-economic development of mankind andinfluences human behavior, taking into account the real threats from its own actions. Discussion. Ecological consciousness is a set ofsensory and imaginary images that are constantly changing and directly record individual or social environmental experience, whichinvolves environmental practice and forecasting. Conclusion. In modern society, environmental problems are the greatest danger to allthe humans and their descendants, which determines the leading place of the environmental factor in the system of axiologicalprinciples of a globalized society. У статті розкривається специфіка формування екологічної свідомості в умовах глобалізації. Акцентується увага нанедостатньому забезпеченні з боку урядів країн екологічної рівноваги та безпеки природокористування на інституціональномурівні. Наголошується, що для подолання негативних тенденцій в екологічній сфері формування екологічної свідомості повинновідбуватися у напрямку досягнення оптимальної взаємодії суспільства і природи, а також забезпечення гармонізаціїматеріального і духовного життя суспільства. Сучасна екологічна свідомість повинна подолати суперечності, які виникають усистемі людина-природа шляхом зміщення акцентів етичних засад – від антропоцентризму до екоцентризму, що дозволитьвідновити рівновагу між людиною та біосферою у процесі суспільного розвитку.