ОСОБИСТІСТЬ У «ПОСТГЛОБАЛЬНОСТІ» НОВОГО СОЦІУМУ ЯК «HOMO SPIRITUS IN UNIVERSUM CONCENTUS»: ЕПІСТЕМОЛОГІЧНИЙ ТА ОНТОЛОГІЧНИЙ ПІДХОДИ

"Post-globalization" is presented as a new phenomenon, considered in the perspective of history, what actualized thedefinition of the place and role of the individual in the new state of society. The goal of the study was the conceptualization ofthe phenomenon of personality in the "post-globalization" of the new society based on epistemological and ontologicalapproaches. The key task of the research made it possible to verify whether "post-globalization" is one of the ways to preservethe life of the globalized world. As a result, the "end of globalization", the world's entry into a new state under a different name,and the impact of these processes on the individual were confirmed. Meta-ontology has shown, that personality appears asuniversality in the system of "universe – society – man" relations. It was shown that the new model of society can serve as abasis for the coming world formation. Personality is presented as the basis of a complex system. The proposed model of "HomoSpiritus in Universum Concentus", considering the acceleration of time, is the most optimal in the future. Вступ. Постглобальна архітектоніка соціуму не вибудувалася до кінця, але її обриси проглядають на цивілізаційному,культурному, політичному, економічному, а також особистісно-психологічному та емоційному рівнях. Метою дослідження сталаконцептуалізація феномена особистості в «пост глобальності» нового соціуму, що трансформується у стан «Homo Spiritus inUniversum Concentus». Ключове завдання дослідження полягає у здійсненні перевірки того, чи є «постглобальність» одним зіспособів збереження життя глобалізованого світу. Використано такі методологічні принципи: онтологічний, епістемологічний.Результати дослідження. «Постглобальність» представлено як нове явище, що й актуалізувало визначення місця та роліособистості в новому стані соціуму. Визначено, що «постглобальність» має радше негативну конотацію з огляду на те, щоглобалізований світ маскується в нових зразках дискурсу. Підтверджено, що сучасна теорія особистості формується в контекстіонтології соціуму. Показано, що базисом особистості є не тільки генетичні, біологічні, фізіологічні (структурні) особливості,соціум і культура, але й більшою мірою трансцендентна її частина – дух, душа, свідомість. Соціальна епістемологія умовнорозмежовує антропологічні поняття «людина», «індивідуум», «індивідуальність», а також з’єднує різні моделі реальностей –онтичну та онтологічну (фізику та «чисту модель»). Філософська метаонтологія показала, що особистість постаєуніверсальністю, всезагальністю у системі відносин «універсум – соціум – людина». Підтверджено, що запропонована автороммодель «Homo Spiritus in Universum Concentus» може слугувати підґрунтям для прийдешнього історичного етапу формуваннясвіту, в якому можливе: самовідродження особистості, її творчості; відтворення глибинних архетипів етнокультурного тарелігійного різноманіття у суспільних відносинах; збереження природних програм, зумовлених біологічними особливостямилюдини. Обговорення. Особистість подано як активно діючий соціальний суб’єкт, який може змінити середовище свого існування. Знеособлення природи, утилітарний підхід до природи та до людини породжують ризоми. Зроблено висновки, щоособистість – це морально-етичний феномен, який представлений як єдність цілепокладань, інтенціонально та гармонійноспрямованих на інші особистості, які, своєю чергою, конструктивно впливають на неї саму. Така єдність може сформуватися вмайже ідеальному соціальному середовищі. Тому запропонована модель соціуму «Homo Spiritus in Universum Concentus»,зважаючи на пришвидшення часу, у майбутньому є оптимальною.