Search

Мета роботи – на прикладі Вінниці, яка до революцій 1917 р. не мала ста- лих промислових і пролетарських традицій, розглянути інституційну роль промисловос- ті в радянсь кому місті. Методологія дослідження. Промисловість розглянуто як соціаль- ну інституцію, тобто вихідна позиція передбачає те, що функціонування промисловос- ті має культурний зміст, пов’язаний з певними ідеалами, цінностями, нормами тощо. Інституція тут розуміється як сукупність механізмів, завдяки яким культурні орієнти- ри трансформуються в соціальну практику. Хронологічно обрано 1920-ті рр., тобто пе- ріод боротьби міської влади за своє місце та свої права в радянській системі управління. Наукова новизна. Розвиток радянського міста 1920-х рр. розглянутий крізь призму інсти- туційного підходу до такої сфери економіки, як промисловість. Використання такого під- ходу обумовлено тим, що у радянській плановій економіці місто як учасник економічного життя ігнорувалось. Натомість промисловість відігравала визначальну роль в організа- ції життєдіяльності радянського міста. Висновки. Ідеологічні постулати марксистської тео рії та планова радянська економіка (централізоване управління промисловістю), з од- ного боку, та законодавчі обмеження можливостей міського управління, з іншого боку, пере- творювали промисловий комплекс в організм, який існував в міському середовищі сам по собі, зі свої ми правилами та рішеннями, ізольовано від функціонування поселення. Складалася ситуація, коли радянська промисловість самим фактом своєї наявності примушувала міську владу та навколишнє міське середовище прилаштовуватися до неї. Тобто, вона дія- ла як соціальна інституція, котра впливала на структуру населення міста, його соціальні та культурні практики, навколишній міський ландшафт та організацію міського просто- ру, а міська влада не мала жодних прямих управлінських важелів щодо неї.

The purpose of the study is to look into the daily reading leisure of an average urban dweller under Nazi occupation of Ukraine by examining activity of public libraries (which were called "mass libraries" in the Soviet tradition). The substance of the study. The study developed understanding of the "normal" town library network in the area of civil administration under occupation (per town: one public library for adults and (possibly) a library / branch for children) through characterizing operating conditions and working schedule of the facilities and specific features of library service; the library staff lists were ascertained. The commercial element of the activity of public libraries was examined in detail as it was the main means of their subsistence. Conclusions. Summarizing population's life with regard to activity of town libraries during the occupation period, it is worth to note: 1) despite the Nazis' view of the local population only as labor force of the Reich, the occupation authorities allowed library services in public libraries but only in urban areas; 2) it was the local authorities who determined the scale (the number of facilities, the amount of their staff) and the operating conditions (working schedule, cost of library services) of public services; 3) there was a certain idea of the library service "standards": the number of facilities, the staff, working hours, paid services, rules of service. Some of them stem from the Soviet experience, and some were the cost of survival under conditions of occupation; 4) public libraries were in popular demand despite the fact that readers had to pay for services; 5) apparently, reading played the role of a psychological compensatory mechanism under conditions of occupation. Thus, public libraries were an active functional part of the cultural environment during the Nazi occupation of Ukraine.

Мета роботи. З’ясувати чому адвокати як страта були єдиною професійною групою в Російській імперії, яка відігравала провідну роль у міському житті пореформеної країни. Методологія. Теоретичною основою статті є погляди Дж. Коулмена на соціальний капітал корпоративного а́ктора. Наукова новизна. Для реалізації історико-просопографічних досліджень запропоновано використання понять «соціальний капітал» та «корпоративний а́ктор». З’ясовано, чому адвокатуру можна вважати корпоративним а́ктором міського суспільства. Висновки. У модерному суспільстві Російської імперії адвокатура була корпоративним а́ктором міського життя, тому що це була єдина професійна страта, повністю виключена з державної системи, але така, що в силу професійних обов’язків її представники опинялися втягнутими в місцеве громадське життя, володіли широкими та активними соціальними контактами, завдяки яким легко реалізовували різноманітні соціальні обміни ресурсами. В умовах поліційно-бюрократичної Російської імперії адвокати стали деперсоналізованим громадським гарантом дотримання законності та справедливості, тому користувалися неабияким рівнем довіри. Їхні дії мали широкий суспільний розголос і могли впливати на формування соціальних норм. Публічний характер діяльності виробляв навички, необхідні для громадської діяльності в різних сферах міського життя. Адвокати могли впливати на функціонування громади не тільки як пересічні її представники, а й як представники корпоративного а́ктора, на соціальний капітал якого люди покладали певні надії. Здатність соціального капіталу до накопичення на колишніх річпосполитівських теренах, де в очах місцевого суспільства адвокатська кар’єра здавна була однією з шанованих і гідних для шляхтича, надавала цій професійній страті додаткових важелів впливу.

In Western modern book publishing, there existed “folk” books also known as chapbooks that were intended for grass-root readers. In the Ukrainian tradition, they were called lubok books. Ukrainians...

Мета статті. Реформа децентралізації України передбачає створення нового територіального устрою. Усі запропоновані підходи побудовані на географічних, історичних, економічних, транспортних критеріях, проте не враховують специфіку ідентичності населення регіонів. Метоюпублікації є привернення увагидо своєрідності населення територій, що колись входили до складу Брацлавщини. Методологія. Теоретичною основою аналізу є теорія фронтиру в австралійському доробку –«big man's frontier». Наукова новизна.Своєрідність брацлавського варіанту українського фронтиру полягає в тому, що саме тут відбувалося основне гаряче протистояння кількох потужних претендентів на українські землі: Речі Посполитої, Московського царства/Російської імперії, Кримського ханату і Оттоманської імперії. Унаслідок цієї боротьби навколо земельного питання формувалися подібні до австралійського фронтиру наслідки: велике землеволодіння, тривала перевага підневільної праці, популярність соціалістичних ідей, перемога державного соціалізму, –що обумовило такі риси ідентичності, як подвійність поведінки населення – колективізм таіндивідуалізм, лояльність до влади іготовність до спротиву. Утім,природа формування ззовні схожих рис брацлавського фронтируінша. Оптика «земельного питання» дозволяє розглянути ідентичність населення цих теренів в умовах фронтиру з майнового, правового, етнографічногопогляду.Висновки.Оскільки аналіз здійснювався лише у розрізі земельного питання, є необхідність його продовжити з інших ракурсів, наприклад, релігії, звичаєвого права, національної самосвідомості у ХХ ст., колективної та історичної пам’яті, використовуючи теоретичний доробок австралійських вчених. Подібні дослідження дозволять під час продовження реформи децентралізації адміністративного управління приймати більш виважені рішення при створенні нових регіонів.

Мета статті. З модернізацією Російської імперії помісне дворянство впродовж другої половини ХІХ ст. поступово адаптувалося до нових соціоекономічних умов і ставало соціально активнішим, втім, не отримало навіть мінімальних політичних регуляторів для задоволення своїх соціальних, економічних і культурних потреб до 1906 р., виборів у Державну думу. Воно, як й усі інші соціальні групи імперії, не могло формулювати своїх політичних вимог, створювати політичні організації, які б відстоювали їхні інтереси. Водночас й до революційних подій 1917 р. дворянство продовжували вважати опорою самодержавства, тому важливо визначити, чи було воно абсолютно відданим імперії, чи існували фрондерські настрої серед його представників. Під фрондерськими настроями певної соціальної групи тут розуміється негативізм, викликаний діями влади, який реалізується скоріше як культурницький опір і не веде до конфронтації з владою. Помісне дворянство розглядається поза етнічною приналежністю його представників. Методологія дослідження передбачає використання книг як речових джерел та історико-книгознавчі методи аналізу. Наукова новизна. До вивчення пасивного опору владі, традиційно малодоступного для студіювання, залучений аналіз книжкових практик (придбання, поширення, використання та зберігання книг) помісного дворянства. Висновки. З’ясовано, що упродовж другої половини ХІХ ст. поміщики-дворяни Правобережної України мали фрондерські настрої. Поліційний характер державного апарату країни примушував навіть лояльних підданих вдаватися до протиправних дій для задоволення своїх культурних потреб. Їхні свідомі практики щодо заборонених книг свідчать про тихий спротив владі, який врешті-решт протиставляв людину державній системі, розхитував традиційну систему цінностей.

W artykule opisano księgozbiory prywatne z początku XX w. Polaków z Podola Wschodniego. Zostały one znacjonalizowane przez władze sowieckie w latach 1919-1920, a obecnie są przechowywane w zbiorach Winnickiej Obwodowej Uniwersalnej Biblioteki Naukowej im. K.A. Timiriaziewa na Ukrainie. Pozostałości po tych kolekcjach liczą w sumie około 5100 tomów w językach: polskim, francuskim, rosyjskim, niemieckim, angielskim, łacińskim i ukraińskim (kolejność według liczebności). Książki pochodzą z XVI – początku XX w.; wydrukowano je w oficynach działających na ziemiach polskich oraz w innych krajach europejskich. Analizowane publikacje pochodzą z ośmiu bibliotek rodowych (ziemiańskich) oraz z 45 kolekcji prywatnych. Ich zbiór umożliwia w pewnym stopniu charakterystykę omawianych kolekcji, a także przedstawienie zainteresowań czytelniczych Polaków z Podola, ich praktyk lekturowych, sposobów wykorzystania lektury w życiu codziennym. Pozwala ponadto na ukazanie roli książki w kształtowaniu tożsamości narodowej.