Брацлавщина в світлі теорії фронтиру крізь призму земельного питання

Мета статті. Реформа децентралізації України передбачає створення нового територіального устрою. Усі запропоновані підходи побудовані на географічних, історичних, економічних, транспортних критеріях, проте не враховують специфіку ідентичності населення регіонів. Метоюпублікації є привернення увагидо своєрідності населення територій, що колись входили до складу Брацлавщини. Методологія. Теоретичною основою аналізу є теорія фронтиру в австралійському доробку –«big man's frontier». Наукова новизна.Своєрідність брацлавського варіанту українського фронтиру полягає в тому, що саме тут відбувалося основне гаряче протистояння кількох потужних претендентів на українські землі: Речі Посполитої, Московського царства/Російської імперії, Кримського ханату і Оттоманської імперії. Унаслідок цієї боротьби навколо земельного питання формувалися подібні до австралійського фронтиру наслідки: велике землеволодіння, тривала перевага підневільної праці, популярність соціалістичних ідей, перемога державного соціалізму, –що обумовило такі риси ідентичності, як подвійність поведінки населення – колективізм таіндивідуалізм, лояльність до влади іготовність до спротиву. Утім,природа формування ззовні схожих рис брацлавського фронтируінша. Оптика «земельного питання» дозволяє розглянути ідентичність населення цих теренів в умовах фронтиру з майнового, правового, етнографічногопогляду.Висновки.Оскільки аналіз здійснювався лише у розрізі земельного питання, є необхідність його продовжити з інших ракурсів, наприклад, релігії, звичаєвого права, національної самосвідомості у ХХ ст., колективної та історичної пам’яті, використовуючи теоретичний доробок австралійських вчених. Подібні дослідження дозволять під час продовження реформи децентралізації адміністративного управління приймати більш виважені рішення при створенні нових регіонів.