A method for identifying parameters of the conductivity coefficient of objects is generalized for the case of reconstructing an image of a part of a soil massif from the tomography data of the applied quasipotentials. In this case, without diminishing the generality, the reconstruction of the image is carried out in a fragment of a rectangular medium with local bursts of homogeneity present in it. The general idea of the corresponding algorithm consists in the sequential iterative solution of problems on quasiconformal mappings and identification of the parameters of the conductivity coefficient, with an insufficient amount of data on the values of the flow functions on the “inaccessible” part of the boundary. The image was reconstructed according to the data obtained using a full-range gradient array. The developed approach, in comparison with the existing ones, has a number of advantages that make it possible to increase the accuracy of identification of the conductivity coefficient. Namely, it provides an increase, in a qualitative sense, in the amount of input data, allows avoiding the use of Dirac delta functions when modeling areas of application of potentials and sufficiently flexibly take into account the mathematical aspects of the implementation of a quasiconformal mapping of a finite fragment of a half-plane onto a parametric polygon (domain of a complex quasipotential). The solution of the corresponding problem, in particular, occurs not in a single (fixed) investigated fragment of a rectangular soil massif, but in a number of smaller subdomains of the same shape, in the proposed optimal sequence. This saves machine time significantly. The prospects for further practical implementation of the proposed method follow from its ability to give an approximate result with relatively low costs (financial, time), Обобщен метод идентификации параметров коэффициента проводимости объектов на случай реконструкции изображения части грунтового массива по данным томографии приложенных квазипотенциалов. При этом, не уменьшая общности, реконструкция изображения осуществляется в фрагменте среды прямоугольной формы с имеющимися в ней локальными всплесками однородностей. Общая идея соответствующего алгоритма заключается в поочередном итерационном решении задач на квазиконформные отображения и идентификацию параметров коэффициента проводимости, при недостаточном количестве данных о значениях функций течения на «недоступной» части границы. Реконструкция изображения проводилась по данным, полученным с помощью полнодиапазонной градиентной установки. Разработанный подход, по сравнению с существующими, обладает рядом преимуществ, которые позволяют повысить точность идентификации коэффициента проводимости. А именно: обеспечивает увеличение, в качественном смысле, количества входных данных, позволяет избегать применения дельта функций Дирака при моделировании участков приложения потенциалов и достаточно гибко учитывать математические аспекты осуществления квазиконформного отображения конечного фрагмента полуплоскости на параметрический многоугольник (область комплексного квазипотенциала). Решение соответствующей задачи, в частности, происходит не в единственном (фиксированном) исследуемом фрагменте грунтового массива прямоугольной формы, а в ряде меньших подобластей такой же формы, в предложенной оптимальной последовательности. Это позволяет существенно экономить машинное время. Перспективность дальнейшего практического внедрения предложенного метода следует из его способности давать приближенный результат при сравнительно невысоких затратах (финансовых, временных), Узагальнено метод ідентифікації параметрів коефіцієнта провідності об’єктів на випадок реконструкції зображення частини ґрунтового масиву за даними томографії прикладених квазіпотенціалів. При цьому, не зменшуючи загальності, реконструкція зображення здійснюється у фрагменті середовища прямокутної форми із наявними у ньому локальними сплесками однорідностей. Загальна ідея відповідного алгоритму полягає у почерговому ітераційному розв’язанні задач на квазіконформні відображення та ідентифікацію параметрів коефіцієнта провідності, при недостатній кількості даних про значення функцій течії на «недоступній» частині границі. Реконструкція зображення проводилась за даними, отриманими за допомогою повнодіапазонної градієнтної установки. Розроблений підхід, в порівнянні з існуючими, володіє низкою переваг, які дозволяють підвищити точність ідентифікації коефіцієнта провідності. А саме: забезпечує збільшення, у якісному сенсі, кількості вхідних даних, дозволяє уникати застосування дельта функцій Дірака при моделюванні ділянок прикладання потенціалів та досить гнучко враховувати математичні аспекти здійснення квазіконформного відображення скінченного фрагмента пів-площини на параметричний многокутник (область комплексного квазіпотенціалу). Розв’язання відповідної задачі, зокрема, відбувається не в єдиному (фіксованому) досліджуваному фрагменті ґрунтового масиву прямокутної форми, а в низці менших підобластях такої ж форми, у запропонованій оптимальній послідовності. Це дозволяє суттєво економити машинний час. Перспективність подальшого практичного впровадження запропонованого методу слідує із його здатності давати наближений результат при порівняно невисоких затратах (фінансових, часових)