Тропізм COVID-19 до органів травлення. Особливості ураження та підходи до лікування

Коронавірусну хворобу 2019 (COVID‑19) уперше зареєстровано у грудні 2019 р. у м. Ухані (провінція Хубей, КНР). 11 березня 2020 р. COVID‑19 визнано ВООЗ пандемією. Станом на 31 травня 2020 р. зафіксовано понад 6 млн випадків. Етіологічним чинником захворювання є новий коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому‑2 (SARS‑CoV‑2), який належить до роду β‑коронавірусів, як і відомі збудники цієї родини — SARS і коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому (MERS). Унаслідок захворювання близько 350 тис. осіб померли. Понад 2,5 млн осіб одужало. Доведено, що SARS‑CoV‑2 може уражати всі органи та системи організму (легені (пневмонія, респіраторний дистрес‑синдром), головний мозок (енцефаліт), органи серцево‑судинної системи, нирки, органи шлунково‑кишкового тракту (ШКТ)). До основних клінічних симптомів COVID‑19 належать підвищення температури тіла, вияви з боку респіраторної системи (біль у горлі, рідше — нежить, втрата та/або зміна смаку і нюху, сухий кашель, задуха, біль у грудях тощо), а також симптоми з боку ШКТ (погіршення апетиту, нудота та/або блювання, діарея, біль у животі, підвищення рівня печінкових трансаміназ, загострення хронічних захворювань ШКТ (запальних захворювань кишечника тощо)). Дані китайських досліджень засвідчили, що РНК SARS‑CoV‑2 наявна не лише у матеріалі, отриманому з дихальних шляхів, а й у зразках випорожнень заражених пацієнтів. Ці факти демонструють здатність SARS‑CoV‑2 активно впливати на органи ШКТ і реплікуватися в ньому, що має важливе значення для вибору тактики діагностики та лікування захворювання, а також для запобігання поширенню інфекції. Численні дослідження показали різний ступінь ураження печінки у пацієнтів, інфікованих SARS‑CoV‑2. У тематичних дослідженнях COVID‑19 не з’ясовано точну причину ураження печінки, відсутні чіткі докази взаємодії між ушкодженням печінки та COVID‑19. Дослідження тривають. Через низький рівень обізнаності лікарів щодо впливу COVID‑19 на органи ШКТ доцільно розглянути існуючі дані з мет
Коронавирусная болезнь 2019 (COVID‑19) впервые зарегистрирована в декабре 2019 в г. Ухане (провинция Хубэй, КНР). 11 марта 2020 г. COVID‑19 признан ВОЗ пандемией. По состоянию на 31 мая 2020 г. зафиксировано более 6 млн случаев. Этиологическим фактором заболевания является новый коронавирус тяжелого острого респираторного синдрома‑2 (SARS‑CoV‑2), который принадлежит к роду β‑коронавирусов, как и известные возбудители этой семьи — SARS и коронавирус близковосточного респираторного синдрома (MERS). Вследствие заболевания около 350 тыс. лиц умерли. Более 2,5 млн лиц выздоровели. Доказано, что SARS‑CoV‑2 может поражать все органы и системы организма (легкие (пневмония, респираторный ­дистресс‑синдром), головной мозг (энцефалит), органы сердечно‑сосудистой системы, почки, органы желудочно‑кишечного тракта (ЖКТ)). К основным клиническим симптомам COVID‑19 относятся повышение температуры тела, проявления со стороны респираторной системы (боль в горле, реже — насморк, потеря и/или изменение вкуса и обоняния, сухой кашель, одышка, боль в груди и т. д.), а также симптомы со стороны ЖКТ, такие как ухудшение аппетита, тошнота и/или рвота, диарея, боль в животе, повышение активности печеночных трансаминаз, обострение хронических заболеваний ЖКТ (воспалительных заболеваний кишечника и т. д.). Данные китайских исследований свидетельствуют, что РНК SARS‑CoV‑2 содержится не только в материале, полученном из дыхательных путей, но и в образцах стула зараженных пациентов. Эти факты демонстрируют способность SARS‑CoV‑2 активно влиять на органы ЖКТ и реплицироваться в нем, что имеет важное значение для выбора тактики диагностики и лечения заболевания, а также для предупреждения распространения инфекции. Многочисленные исследования показали разную степень поражения печени у пациентов, инфицированных SARS‑CoV‑2. В тематических исследованиях COVID‑19 не выяснена точная причина поражения печени, отсутствуют четкие доказательства взаимосвязи между повреждением печени и COVID‑19. Исследования
Coronavirus disease 2019 (COVID‑19) began in December 2019 in Wuhan, Hubei, People’s Republic of China. On March 11, 2020, COVID‑19 was recognized by the World Conservation Organization (WHO) as a pandemic. As of May 31, 2020, more than 6 million cases were recorded in almost all countries. The etiological factor of the disease is a new coronavirus of severe acute respiratory syndrome‑2 (SARS‑CoV‑2), which belongs to the genus β‑coronaviruses, as well as other already known pathogens of this family — SARS and coronavirus of Middle Eastern respiratory syndrome (MERS). About 350 thousand people died as a result of the disease. More than 2.5 million people have recovered. To date, it has been proven that SARS‑CoV‑2 can affect all organs and systems of the body (lungs — pneumonia, respiratory distress syndrome, brain — encephalitis, cardiovascular system, kidneys, gastrointestinal tract). The main clinical symptoms of COVID‑19 include: fever and other manifestations of the respiratory system (headache, rarely — runny nose, loss and/or change in taste and smell, dry cough, shortness of breath, chest pain, etc.), and also symptoms of the gastrointestinal tract (GI tract), such as loss of appetite, nausea and/or vomiting, diarrhea, abdominal pain, increased liver transaminases, exacerbation of chronic gastrointestinal diseases (inflammatory bowel disease, etc.). Data from Chinese studies have shown that SARS‑CoV‑2 RNA is present not only in airway material but also in faecal samples from infected patients. These data demonstrate the ability of SARS‑CoV‑2 to actively affect and replicate in the gastrointestinal tract, which is important for the choice of tactics for the diagnosis and treatment of the disease, as well as to prevent the spread of infection. Numerous studies have shown varying degrees of liver damage in patients infected with SARS‑CoV‑2. The COVID‑19 case studies did not pinpoint the exact cause of liver damage, and there is no clear evidence of an interaction