Розробка наноструктурованих плазмонних пiдкладок для використання в якості датчикiв ГКР

Плазмоннi наноструктури сильно локалiзують електричне поле на їх поверхнях за допомогою колективних коливань електронiв провiдностi при стимуляцiї падаючим свiтлом на певнiй довжинi хвилi. Молекули, адсорбованi на таких поверхнях, вiдчувають сильно посилене електричне поле через локалiзований поверхневий плазмонний резонанс (ЛППР), який пiдсилює сигнал комбiнацiйного розсiювання вiд цих молекул. Це явище називають поверхневим гiгантським комбiнацiйним розсiюванням (ГКР). Подальшi полiпшення в iнтенсивностi комбiнацiйного розсiювання були досягнутi шляхом проектування плазмонних наноструктур з контрольованим розмiром, формою, складом та розташуванням. У цiй оглядовiй статтi основна увага придiляється теорiї та аналiзу впливу захисного покриття на оксиднi матерiали на iзольованi наноструктури плазмонних металiв. Починаючи з короткого опису основних принципiв, що лежать в основi ЛППР i ГКР, ми порiвнюємо два плазмонних метала, два дiелектричних матерiала i вплив змiни окремих параметрiв наноструктури на вихiдний посилений сигнал комбiнацiйного розсiювання.