The subject of legal culture: conceptual principles of research

The scientific article is devoted to the analysis of the conceptual foundations of understanding the concept of the subject legal culture. It was established, that if culture combines the material and the ideal, acting as the subject (such that learns how the public person acts), and as an object (created by the external world), the whole field of culture «revolves» around the subject, which fills the world culture, develops and changes it at the same time developing personally. Therefore, a person appears the main value of culture. With the growth of the scale of human freedom, the world of culture also develops increasingly. Reasonably, that if we proceed from this understanding of the subject and culture in general, legal culture, as one of the components of general culture, is also understood as the subject – entity, that fills its own activities, developing and changing the world and changing right along with it.It is proved that the legal culture of a particular person dialectically combines the general, special and single. It is one of the specific forms of the general culture of society, reflecting the social moral and legal ideas, political-legal ideals and principles. Special in the legal culture is caused by the person belonging to a certain social community, professional groups, and the like. The unit expresses a particular aspect of the legal culture of a person, dictated by individual characteristics, ideology, preferences, emotions. Legal culture is always implemented using a specific personality depending on it and at the same time affecting it, forming the real subject of legal culture. Proposed in the definition of the subject of legal culture include the following aspects: general (legal culture of the society), special (legal sub-culture) and individual (legal culture of the individual personality)
Научная статья посвящена анализу концептуальных основ понимания понятие субъекта правовой культуры. Установлено, если культура сочетает в себе материальное и идеальное, выступая и как субъект (такая, что познает и практически действует общественный человек), и как объект (созданный человеком внешний мир), то вся сфера культуры «вращается» вокруг субъекта, который своей деятельностью наполняет мир культуры, развивает и меняет его, одновременно развиваясь. Поэтому человек выступает главной ценностью культуры. С ростом масштаба свободы человека все большего развития приобретает также мир культуры. Обоснованно, что если исходить из такого понимания субъекта и культуры в целом, то правовая культура, как одна из составляющих общей культуры, также понимается как субъект – субъект права, который наполняет ее собственной деятельностью, развивая и изменяя мир права и изменяясь вместе с ним.Указывается, что правовая культура конкретного человека диалектически сочетает в себе общее, особенное и единичное. Она является одной из конкретных форм проявления общей культуры общества, отражая общественные морально-правовые идеи, политико-правовые идеалы и принципы. Особенное в правовой культуре обусловлено принадлежностью человека к определенной социальной общности, профессиональной группы и т. д. Единичное выражает индивидуальный аспект правовой культуры человека, продиктованный индивидуальными характеристиками, мировоззрением, предпочтениями, эмоциями человека. Правовая культура всегда реализуется через конкретную личность, в зависимости от нее и в то же время оказывая влияние на нее, формируя реального субъекта правовой культуры. Предложено в определение понятия субъекта правовой культуры включать следующие аспекты: общее (правовая культура общества), особенное (правовая субкультура) и единичное (правовая культура индивидуальной личности)
Наукова стаття присвячена висвітленню концептуальних засад розуміння поняття суб’єкта правової культури. Встановлено, якщо культура поєднує в собі матеріальне та ідеальне, виступаючи і як суб’єкт (така, що пізнає і практично діє суспільна людина), і як об’єкт (створений людиною зовнішній світ), то вся сфера культури «обертається» навколо суб’єкта, який своєю діяльністю наповнює світ культури, розвиває і змінює його, водночас розвиваючись власноруч. Тому людина постає головною цінністю культури. Із зростанням масштабу свободи людини все більшого розвитку набуває також світ культури. Обґрунтовано, що якщо виходити з такого розуміння суб’єкта і культури взагалі, то правова культура, як одна із складових загальної культури, також розуміється як суб’єкт – суб’єкт права, який наповнює її власною діяльністю, розвиваючи і змінюючи світ права та змінюючись разом з ним.Доведено, що правова культура конкретної людини діалектично поєднує у собі загальне, особливе та одиничне. Вона є однією з конкретних форм прояву загальної культури суспільства, відбиваючи суспільні морально-правові ідеї, політико-правові ідеали та принципи. Особливе в правовій культурі обумовлено приналежністю людини до певної соціальної спільноти, професійної групи тощо. Одиничне виражає індивідуальний аспект правової культури людини, продиктований індивідуальними характеристиками, світоглядом, уподобаннями, емоціями людини тощо. Правова культура завжди реалізується через конкретну особистість, в залежності від неї і водночас справляючи вплив на неї, формуючи реального суб’єкта правової культури. Запропоновано у визначення поняття суб’єкта правової культури включати наступні аспекти: загальне (правова культура суспільства), особливе (правова субкультура) та одиничне (правова культура індивідуальної особистості)