Кількісно-якісні показники кримінальних правопорушень, що пов’язані з перетинанням державного кордону України незаконним способом та/або зі злочинною метою

У статті проаналізовано кількісно-якісні показники кримінальних правопорушень, що пов’язані з перетинанням державного кордону України незаконним способом та/або зі злочинною метою, а саме кримінальних правопорушень, передбачених статтями 258-5, 258-4, 332-2 та 334 Кримінального кодексу України. Встановлено, що вказані кримінальні правопорушення на території України як явище до 2019 року фактично не були поширені, враховуючи як нормативне регулювання кримінальної відповідальності за відповідний вид правопорушень, так і особливості об’єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, що пов’язані з перетинанням державного кордону України незаконним способом та/або зі злочинною метою. Починаючи з 2020 року спостерігаємо поступове зростання рівня вказаного виду злочинності, що пов’язана з перетинанням державного кордону України незаконним способом та/або зі злочинною метою, що мало місце до кінця 2022 року та падіння рівня цього виду злочинності у 2023 році фактично до показників 2019 року. Найбільшу питому вагу серед кримінальних правопорушень, що пов’язані з перетинанням державного кордону України незаконним способом та/або зі злочинною метою, посідає незаконне перетинання державного кордону України (ст. 332-2 Кримінального кодексу України). Власне вказане кримінальне правопорушення є основним при характеристиці кількісно якісних критеріїв злочинності у сфері перетинанням державного кордону України незаконним способом та/або зі злочинною метою. Також відносно поширеним є кримінальне правопорушення, передбачене ст. 334 «Порушення правил міжнародних польотів» Кримінального кодексу України. Однак у 2023 році не обліковувалися кримінальні правопорушення, передбачені ст. 334 цього Кодексу, а також не засуджувалися особи за цією статтею. Стосовно кримінальних правопорушень, передбачених статтями 258-5 та 258-6 Кримінального кодексу України, то відсутність показників в їх частині не означає, що законодавець помилився в їх криміналізації (ст. 258-6 Кримінального кодексу України) або в уточненні об’єктивної сторони (ст. 258-5 Кримінального кодексу України). Адже вказані статті більшою мірою несуть превентивний потенціал та спрямовані на виконання міжнародних зобов’язань Україною.