Дослідження історії міжконфесійних відносин на українських теренах у Київській духовній академії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

У статті вперше в дослідницькій літературі здійснено систематичний аналіз доробку викладачів і вихованців Київської духовної академії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. з історії конфесійної взаємодії християнських релігійних традицій на українських землях. З’ясовано суспільно-політичну обумовленість вивчення київськими духовно-академічними істориками конфесійної історії, що полягала в злободенності «польського питання» у середині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. Виявлено характерні особливості розгляду київськими істориками і богословами явища міжконфесійної взаємодії у XV–XVIII cт., що виражено у спробах представити багатоаспектні оповіді про співіснування трьох конфесій, всебічно розглянути феномен церковної унії, витлумачити конфесійну взаємодію у політико-правовій площині, надати історичним інтерпретаціям історіософське підґрунтя. У розвідках духовно-академічних дослідників зауважено тенденцію відійти від усталеного в офіційній російській історіографії ХІХ ст. погляду на історію міжконфесійних відносини в Україні крізь призму жорсткого протистояння та відтворити в українському релігійному житті події міжконфесійного діалогу.