Кваліфікація дій особи під час постановлення вироку за кваліфікуючою ознакою «повторно»: взаємозв’язок кримінальних процесуальних та кримінально-правових аспектів

У процесі дослідження доведено, що лише реалізація суддею своїх дискреційних повноважень щодо об’єднання кримінальних проваджень в одне провадження (відповідно до вимог статті 334 КПК України) є єдиною винятковою ситуацією, яка передбачає за відсутності обвинувального вироку суду в «першому кримінальному провадженні», який для правомірності кваліфікації за ознакою повторності повинен набути законної сили, застосування при кваліфікації дій обвинуваченого в «наступному кримінальному провадженні» такої кваліфікуючої ознаки, як «повторність». В іншому ж разі варто вести мову про порушення такої конституційної засади кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, якщо дії особи кваліфіковано за кваліфікуючою ознакою «повторно» без попередньої реалізації дискреційних повноважень судді щодо об’єднання кримінальних проваджень в одне провадження (відповідно до вимог статті 334 КПК України) або без постановлення обвинувального вироку в «першому провадженні».