ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ КОНТЕКСТ МУЗИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

У статті порушена проблема комунікативних аспектів музично-виконавської творчості в контексті продуктивності герменевтичних ідей у змісті інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей. З’ясовано, що музична культура в сучасному інформаційно-комунікативному середовищі виступає засобом комунікації, через який людина висловлює своє ставлення до світу, до самої себе, до інших людей. Виявлено, що комунікативний аспект музично-виконавської творчості в конкретному часі й просторі (хронотопі), де музичний твір виступає як своєрідне повідомлення, яке композитор намагається донести до слухача, суттєво розширює в музичній комунікації простір її герменевтичних контекстів, формуючи смислове поле архетипів музичної культури, які потребують тлумачення та розуміння в просторово-часовому континуумі. Проведений поглиблений міждисциплінарний аналіз порушеної проблеми у філософському, культурологічному, музикознавчому, музично-педагогічному дискурсі засвідчив глибину проникнення ідей герменевтичного вчення в теорію та практику музично-виконавського мистетцва. Доведено, що герменевтичний контекст музичної комунікації визначає ту чи іншу комунікативну модель творчого спілкування на рівні: «композитор – музичний твір – виконавець – слухач» в процесі музичного виконавства, що уможливило екстраполяцію наведених теоретичних міркувань у сферу інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей. Підтверджено правомірність практичного впровадження у зміст інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей герменевтичної методики на прикладі засвоєння студентами сучасних композиційних технік творів нової академічної музики та їхньої кореляції з темброво-виражальними можливостями сучасного саксофонного виконавства.