СОЦІАЛЬНІ ТА УНІВЕРСАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ЕТИМОНИ І ДЕРИВАТИ КОНЦЕПТУ «МІСТО» В ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВАХ

У статті розглянуто етимологію слів місто, город, Stadt, town, burg, urbs, polis, civitas. Усі вони, за виключенням останнього, мають своїми етимонами протоіндоєвропейські корені, що означали огорожу, замкнутий простір, укріплене поселення, а також будинки, дворові споруди, господарське та родинне життя у цьому поселенні або культуру в цілому. Відповідно, у тих смислах, котрі пов’язувалися з містом, відобразилися й культурні універсалії. Вітальну (життєву) універсалію ми можемо побачити у тих випадках, коли слово фіксувало господарське та родинне життя. Ця категорія кодифікувалась у харчовому (аліментарному) та у репродуктивному (еротичному) смислах як сімейне життя у спільному вживанні їжі та у взаємній любові. Мортальна (смерть) культурна категорія тут табуюється через захист міста фортифікаційними стінами. Дериватами деяких з цих слів (місто, город, burg) стали слова, що позначали мешканців цих міст-фортець (місцянин, рос. горожанин, бюргер), а з розвитком соціально-політичної системи ці слова набули класового забарвлення (міщанин як становий статус, рос. гражданин, буржуа). На відміну від них, civitas утворилося як політикоправовий термін, беручи походження від іменування того класу громадян (cives – громадянин) фізичного міста (urbs), котрі користувались найбільшими політичними правами. У цьому випадку слова, що позначали певний клас, стали етимонами для слів, що почали позначати місто як політичну комунікативну систему. У свою чергу, дериватами цих слів стали слова цивілізація, цивільний тощо. В українському суспільстві центр правового регулювання був зосереджений на селі (загальне право). Тому українське «місцянін» не отримало значення рос. «громадянин». Натомість його відповідністю стало «громадянин» як представника «громади», руральної спільноти типу Gemeinschaft.