Реалізації індивідуальних фітнес-програм у системі самостійних занять старшокласниць фізичними вправами

Актуальність дослідження суперечністю між необхідністю використання в загальноосвітніх навчальних закладах фітнесу та недостатнім його науково-методичним обґрунтуванням. Мета дослідження – виявити ефективність реалізації індивідуальних фітнес-програм у системі самостійних занять старшокласниць фізичними вправами. Результати роботи. В основу занять фітнесом покладено фітнес-програму, для якої властива сукупність спеціально підібраних фізичних вправ, спрямованих на комплексну або вибіркову дію на системи організму чи окремі частини тіла залежно від морфофункціональних можливостей людини. Для розв’язання завдань корекції будови тіла, зменшення або збільшення маси та окружностей частин тіла запропоновано фітнес-програми силового спрямування. Виконання силових вправ передбачало використання різних рухів (жими, тяги, розведення) не лише з обтяженнями (штанги, гирі, гантелі), але й на спеціальних тренажерах і власною вагою. Комплекси фізичних вправ складалися для розвитку основних м’язових груп з огляду на «проблемні» зони тіла (сідниці, стегна, живіт). Висновки. За час педагогічного експерименту кількість респондентів із високим рівнем фізичної активності зросла на 54,7 %. Також в учнів вірогідно (Р < 0,001) покращився рівень фізичної підготовленості за витривалістю, силою, гнучкістю, спритністю. Показники ЧСС, систолічного та діастолічного артеріального тиску за час педагогічного експерименту вірогідно (Р > 0,05) не змінилися, що пояснюється їх нестабільністю й мінливістю. Водночас за пробами Штанге, Генчі, ЖЄЛ у дівчат виявлено вірогідне (Р < 0,001) покращення результатів після педагогічного експерименту.