ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНА СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ ТА НАТО: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА (1997–2004)

Summary. The purpose of this study is to analyze the general tendencies of military-technical cooperation of Ukraine with NATO at the turn of the XX–XXI centuries. The research methodology is based on the use of historical-comparative method and methods of analysis, synthesis and generalization. The scientific novelty. It was noted that the leaders of our country considered the North Atlantic Alliance as the most effective structure of collective security in Europe and the main goal of military-technical cooperation was to ensure national interests and security, equipping the Armed Forces and other military formations with modern weapon and military equipment, development of the export potential of the military-industrial complex, increase of the scientific-technical and technological potential of the defence industry of Ukraine. Conclusions. The legislative and normative-legal acts that laid the foundation of military-technical cooperation between Ukraine and NATO are outlined, including the Decree of the President of Ukraine "On measures to improve military-technical cooperation of Ukraine with foreign countries" (1999), the "Decree of the President of Ukraine delimitation of powers of central executive bodies in the field of military-technical cooperation with foreign states" (2002), the Concept of military-technical cooperation of Ukraine with foreign states for the period up to 2010 (2003). It is emphasized that the main problems of military-technical cooperation of Ukraine with foreign states in the period under study were the uncertainty of the state’s defence policy and imperfect public administration.
Анотація. Мета дослідження – проаналізувати загальні тенденції військово-технічної співпраці України з НАТО на зламі ХХ–ХХІ ст. Методологія дослідження базується на використанні історико-порівняльного та методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна. Відзначено, що керівництво нашої держави розглядала Північноатлантичний альянс як найбільш ефективну структуру колективної безпеки в Європі, а головною метою військово-технічного співробітництва мало стати забезпечення національних інтересів і безпеки держави, оснащення Збройних Сил та інших військових формувань сучасним озброєнням і військовою технікою, іншими товарами військового призначення, розвиток експортного потенціалу військово-промислового комплексу, підвищення науково-технічного та технологічного потенціалу оборонної галузі України. Висновки. Окреслено законодавчі та нормативно-правові ати, які заклали фундамент військово-технічної співпраці України та НАТО, серед яких – Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення військово-технічного співробітництва України з іноземними державами» (1999), Указ Президента України «Про розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері військово-технічного співробітництва з іноземними державами» (2002), Концепція військово-технічного співробітництва України з іноземними державами на період до 2010 року (2003). Наголошено, що головними проблемами військово-технічного співробітництва України з іноземними державами у досліджуваний період стали невизначеність оборонної політики держави та недосконале державне управління.