The modern approach to treatment of malignant bone tumours (Part 1) (Review of literature)

У першій частині огляду медичної літератури про сучасний стан проблеми лікування пухлин кісток показано, що зазначені новоутворення є однією з найменш вивчених груп і останніми роками у їх лікуванні відбулися суттєві позитивні зміни. Раннє виявлення патологічних вогнищ попереджує малігнізацію доброякісних пухлин і пухлиноподібних захворювань. Використання новітніх методик обстеження і сучасних протоколів комплексного лікування злоякісних пухлин забезпечує позитивні віддалені результати. Індивідуальне комплексне лікування злоякісних пухлин кісток передбачає неоад’ювантну та ад’ювантну поліхіміотерапію (ПХТ), променеву терапію, імунотерапію, пластичну хірургію, судинні втручання та інші методи з обов’язковою патоморфологічною верифікацією захворювання і постійним моніторингом для корекції відповідної терапії. Після оцінювання конкретної клінічної ситуації метод лікування узгоджують онкоортопед, онколог, радіолог, хіміотерапевт, реабілітолог, фізіотерапевт, взаємодія яких сприяє створенню оптимального лікувального плану. Головною метою курації хворого зі злоякісною кістковою пухлиною має бути ефективне органозберігаюче лікування, виконане з дотриманням принципів абластики. Показано, що органозберігаючі операції розглядають нині як найкращий метод лікування ретельно відібраних хворих із остеосаркомами. Ампутацію здійснюють, коли первинну пухлину неможливо видалити з технічних причин або у зв’язку з важким, загрозливим для життя станом хворого, значною дисемінацією пухлинних елементів, патологічними переломами або небезпечним залученням в пухлину магістральних судинно-нервових утворень.
В первой части обзора медицинской литературы о современном состоянии проблемы лечения опухолей костей показано, что данные новообразования являются одной из наименее изученных групп и в последние годы в их лечении произошли существенные положительные изменения. Раннее обнаружение патологических очагов предотвращает малигнизацию доброкачественных опухолей и опухолеподобных заболеваний. Использование новейших методик обследования и современных протоколов комплексного лечения злокачественных опухолей обеспечивает позитивные отдаленные результаты. Индивидуальное комплексное лечение злокачественных опухолей костей предполагает неоадъювантную и адъювантную полихимиотерапию (ПХТ), лучевую терапию, иммунотерапию, пластическую хирургию, сосудистые вмешательства и другие методы с обязательной патоморфологической верификацией заболевания и постоянным мониторингом для коррекции соответствующей терапии. После оценки конкретной клинической ситуации метод лечения согласовывают онкоортопед, онколог, радиолог, химиотерапевт, реабилитолог, физиотерапевт, сотрудничество которых способствует созданию оптимального лечебного плана. Главной целью курации больного со злокачественной опухолью кости должно быть эффективное органосохраняющее лечение, выполненное с соблюдением принципов абластики. Показано, что органосохраняющие операции рассматривают сегодня как лучший метод лечения тщательно отобранных больных с остеосаркомами. Ампутацию выполняют, когда первичную опухоль невозможно удалить по техническим причинам или в связи с тяжелым, угрожающим жизни состоянием пациента, значительной диссеминацией опухолевых элементов, патологическими переломами или опасным внедрением в опухоль магистральных сосудисто-нервных образований.
The first part of this review of medical literature about the modern state of the problem of treatment of bone tumours shows that these neoplasms belong to the least studied group with significant positive changes in their treatment during past years. Early detection of pathological foci prevents malignant transformation of benign tumours and tumour-like diseases. Use of up-to-date techniques of examination and modern protocols of multimodality therapy for malignant tumours provides positive long-term results. Individual multimodality therapy of malignant tumours of bones includes neoadjuvant and adjuvant polychemotherapy (PCT), radiation therapy, immunotherapy, plastic surgery, vascular interventions and other methods with compulsory pathomorphological verification of the disease and continuous monitoring for correction of the proper therapy. The concrete clinical situation having been assessed, the method of treatment is agreed by the oncoorthopaedist, oncologist, radiologist, chemotherapeutist and rehabilitation therapist, whose cooperation contributes to creation of the optimum plan of treatment. The chief aim of management of the patient with a malignant bone tumour must consist in effective organ-salvation treatment, the latter being given with observation of principles of ablastics. It is shown that organ-salvation operations are regarded today as the best method of treatment for thoroughly selected patients with osteosarcomata. Amputation is made when it is impossible to remove the primary tumour because of technical problems or a severe, life-endangering state of the patient, a significant dissemination of tumour elements, pathological fractures or a dangerous introduction of major neurovascular formations into the tumour.