Мовна репрезентація образу людини культури

The article deals with the study of different levels and means of language representation of the person of culture image as one of the key concepts of modern socio-cultural discourse that is the core in the system of worldviews and embodies society values.The research considers language and culture interaction in the individual and national context based on culturological approach. It shows that language and culture are closely related categories coexisting on the principle of joint development and interdependence. The main language tools of transmitting cultural experience proved to be lexical, grammatical, pragmatical and stylistic means reflecting social ideals, values, concepts and cultural codes.The study of cultural connotation of language means reveals the role of language in the person of culture image formation as a value category constructing a dynamic system of ideal concepts. The author concludes that the person of culture image, predominantly as a form of collective reflection, is defined by social and cultural realities, the representation of which is impossible beyond language as it is a set of language means, which conveys the sense of this concept.The analysis of the person of culture image in the linguo-culturological aspect allowed to define and characterize its main features, such as conceptuality; standard; representation through social narratives, the basis for which is provided by creators – architects of material and spiritual values; dependence on ethnic mentality, social and cultural realities fixed in language and thus – dynamics, combination of stable, invariant and variable features.
Статтю присвячено дослідженню різних рівнів і способів мовної репрезентації образу людини культури як одного з ключових понять сучасного соціокультурного дискурсу, що посідає центральне місце в системі світоглядних уявлень і втілює ціннісні орієнтири суспільства.У ході дослідження, в основу якого покладено лінгвокультурологічний підхід, розглянуто особливості взаємодії мови та культури в індивідуальному й національному контексті. З’ясовано, що мова й культура – це тісно пов’язані категорії, які співіснують на засадах спільного розвитку та взаємозалежності. Доведено, що основними мовними засобами трансляції культурного досвіду є лексичні, граматичні й прагматикостилістичні засоби, у яких відображаються суспільні ідеали, цінності, концепти й культурні коди.На основі з’ясування культурної конотації мовних засобів виявлено роль мови у формуванні образу людини культури як ціннісної категорії, що втілює динамічну систему ідеальних уявлень. Автор приходить до висновку, що образ людини культури – як форма переважно колективної рефлексії – обумовлений соціокультурними реаліями, репрезентація яких неможлива поза мовою, адже саме сукупність мовних засобів передає зміст цього концепту.Аналіз образу людини культури в лінгвокультурологічному аспекті дозволив виявити й охарактеризувати такі його основні риси, як: концептуальність; еталонність; репрезентація через суспільні наративи, основу яких забезпечують креатори – творці матеріальних і духовних цінностей; залежність від етнічного менталітету й соціокультурних реалій, зафіксованих у мові, а отже, – динамічність, поєднання як стійких, незмінних ознак, так і варіативних рис.