Диференціація форм захисту права на медичну допомогу

The article aims to investigate the issue of the mechanism of protection of civil rights and the differentiation of procedural forms of protection of the right to medical assistance. The article examines the existing doctrinal approaches to the definition of the concept of "protection of civil rights", "means", "forms", "methods of protection of civil rights" arising in the field of providing medical assistance and health care. The work states that the methods of protection of rights are actions provided for by law, which are directly aimed at the protection of rights. They are final acts of protection in the form of material and legal actions or jurisdictional actions, which are aimed at eliminating obstacles in the way of subjects exercising their rights (interests) or at stopping the offense, restoring the situation that existed before the offense. Instead, the form of protection characterizes the order of protection and constitutes a set of internally agreed measures for the protection of subjective rights and protected interests that take place within the limits of one legal regime. Emphasis is placed on the fact that in the field of health care, first of all, the patient has the right to independently determine, by means of which form to protect his rights, which, in his opinion, have been violated during the provision of medical care. It can be the application of various pre-trial procedures, administrative appeal or appeal to the court. The article analyzes the implementation of judicial, pre-judicial and administrative forms of protection of a person's medical right in the field of health care. It was concluded that the non-jurisdictional form of protection of the patient's rights is a form of protection, in the implementation of which the patient can independently choose self-defense measures that are not prohibited by law and correspond to the nature of the actions that violated his right, as well as the consequences caused by the offense.
У статті поставлено за мету дослідити питання щодо механізму захисту цивільних прав та диференціації процесуальних форм захисту права на надання медичної допомоги. Розглядаються існуючі доктринальні підходи до визначення поняття «захист цивільних прав», «засоби», «форми», «способи захисту цивільних прав», що виникають в сфері надання медичної допомоги та охороні здоров’я. Визначення поняття захисту прав через поняття діяльності дає можливість більш точно встановити підстави і мету захисту, проаналізувати окремі види дій (діяльності) із захисту прав, а також виявити їх взаємозв'язок і єдність. Констатується, що способи захисту прав - це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист прав. Вони є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій, які спрямовані на усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав (інтересів) або на припинення правопорушення, відновлення положення, що існувало до правопорушення. Натомість, форма захисту характеризує порядок захисту і становить собою комплекс внутрішньо узгоджених заходів щодо захисту суб’єктивних прав та охоронюваних інтересів, які відбуваються в межах одного правового режиму. Акцентується увага на тому, що у сфері охорони здоров’я, перш за все, пацієнт, самостійно має право визначати, за допомогою якої форми захищати свої права, порушені, на його думку, при наданні медичної допомоги. Це може бути застосування різноманітних досудових процедур, адміністративного оскарження або звернення до суду. Проведено аналіз реалізації судової, досудової та адміністративної форм захисту медичних прав особи в сфері охорони здоров’я. Зроблено висновок про те, що неюрисдикційна форма захисту прав пацієнта уявляє собою форму захисту, при реалізації якої пацієнт може самостійно обирати заходи самозахисту, що не заборонені законом та відповідають характеру дій, якими порушене його право, а також наслідкам, що спричинені правопорушенням.