Реорганізація господарських організацій як правовий інститут господарського права

The state of the process of formation of such a legal creating as “the right to reorganize economic organizations” occurs through the gradual accumulation, unification, specialization and structuring of the necessary array of regulatory rules and procedures in this area and affects the determination of the place of this legal phenomenon in the system of national law. It is established, that (1) reorganization legal relations are public relations, regulated by the norms of law that arise in the field of economic management in relation to the organization (including managing the activities) and the continuous implementation of economic activities; characterized by a special subject composition (economic organizations), a combination of organizational and property elements; reflection of private and public interests (its balancing), a significant degree of regulation, both by the state and by the subjects of these relations; (2) reorganization legal relations belong to economic legal relations by branch affiliation and constitute a kind of organizational and economic legal relations by nature. It is substantiated, that by branch affiliation (identification), on the basis of clarification of the economic and legal nature of reorganization relations and compliance of the legal instruments (method) of Economic Law, the reorganization of economic organizations is an institute of Economic Law, such a legal creating that unites an interconnected set of economic and legal norms that are intended to regulate relations that develop in the field of termination and incorporation of economic organizations by reorganization in forms: merger, accession, division, spin-off, transformation. It is determined, that in a structured form the economic and legal institute “reorganization of economic organizations” consists of interrelated and at the same time separate groups of economic and legal norms that are intended to regulate economic relations in the field of: 1) termination and incorporation of an economic organization through reorganization in appropriate forms (merger, accession, division, spin-off, transformation); 2) transfer of property rights and obligations from the legal predecessor (predecessors) to the legal successor (successors) on the basis of universal legal succession; 3) protection of the legitimate rights and interests of participants (shareholders), creditors, the state during the reorganization; 4) procedure for issuing and registering the issue of shares of joint-stock companies, which are incorporated by merger, division, spin-off, transformation, or to which accession is carried out; 5) state registration of termination and incorporation of an economic organization (economic organizations) by merger, division, transformation, or state registration of termination of an economic organization by accession and modification of constitutional documents, or state registration of incorporation of an economic organization by spin-off and modification of constitutional documents; 6) invalidating the reorganization procedure (nullity of the reorganization procedure). In addition, within these groups there is a further differentiation of norms depending on the forms of reorganization (merger, accession, division, spin-off, transformation) and the subject composition of reorganization relations
Стан процесів формування такого правового утворення, як «право реорганізації господарських організацій», відбувається шляхом поступового накопичення, уніфікації, спеціалізації та структурування необхідного масиву нормативних правил та процедури у цій сфері, а також впливають на визначення місця даного правового явища в системі національного права. Встановлено, що реорганізаційні правовідносини – 1) це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають в сфері господарювання щодо організації (в тому числі й управління) та безперервного здійснення господарської діяльності; характеризуються особливим суб’єктним складом (господарські організації), поєднанням організаційного та майнового елементів; відображенням приватних та публічних інтересів (їх збалансування), значним ступенем регулювання як з боку держави, так і з боку суб’єктів цих відносин; 2) за галузевою приналежністю відносяться до господарсько-правових відносин, а за характером становлять різновид організаційно-господарських правовідносин. Обґрунтовано, що за галузевою приналежністю (ідентифікацією), на підставі з’ясування господарсько-правової природи реорганізаційних відносин та відповідності юридичного інструментарію (методу) господарського права, реорганізація господарських організацій становить інститут господарського права, таке правове утворення, яке об’єднує взаємопов’язану сукупність господарсько-правових норм, котрі призначені врегулювати відносини, що складаються у сфері припинення та створення господарських організацій шляхом реорганізації в формах злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення. Визначено, що у структурованому вигляді господарсько-правовий інститут «реорганізація господарських організацій» складається із взаємопов’язаних, і в той ж час відокремлених груп господарсько-правових норм, які призначені врегулювати господарські відносини у сфері: 1) припинення та створення господарських організацій шляхом реорганізації у відповідних формах (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення); 2) передачі майна, прав та обов’язків від правопопередника (правопопередників) до правонаступника (правонаступників) на підставі універсального правонаступництва; 3) захисту законних прав та інтересів учасників (акціонерів), кредиторів, держави під час здійснення реорганізації; 4) порядку здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення, або до яких здійснюється приєднання; 5) державної реєстрації припинення та створення господарської організації (господарських організацій) шляхом злиття, поділу, перетворення, або державної реєстрації припинення господарської організації шляхом приєднання та внесення змін в установчі документи, або державної реєстрації створення господарської організації шляхом виділу та внесення змін в установчі документи; 6) визнання реорганізації недійсною або відміненою (скасованою). Крім того, в межах названих груп відбувається подальша диференціація норм залежно від форм реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) та суб’єктного складу реорганізаційних відносин