Search

Introduction. The actual problem of social cohesion development demands appropriate methodology tools which are in the sphere of social synergetics. Thus, theoretical and practical aspects of social self-organization can reveal the drivers of social cohesion and, accordingly, sustainable development of society (in particular, the socio-cultural sphere). Purposeand methods. The article aims to analyze based on synergetic and cognitive approaches mechanisms and drivers of social cohesion, which can be the phenomena and processes of social self-organization. The methods of the article summarize the results of previous studies of social cohesion and suggest the development of further interventions using the methodology of social synergetics. Results. The investigations in the sphere of social synergetics, in particular, social self-organization studies, could be effectively applied in the socio-cultural sphere for the sustainable development of civic society. Conclusions. It was shown that the broadening of socio-cultural space changes the medium of social self-organization by the action of new control parameters on the minds and emotions of the people and respectively of an appearance of new attractors of self-organizations. The competition of the attractors in the non-linear medium can create a new complex structure with dynamic stability when conditions of such concurrence are kept. Global challenges of today require not only researches but also practical methods of implementation of value-based social changes for the development of trust and social cohesion at the different levels of social organization communities., Вступ. Актуальна проблема розвитку соціальної згуртованості потребує відповідного методологічного інструментарію, який розроблено у сфері соціальної синергетики. Так, теоретичні та практичні аспекти соціальної самоорганізації можуть розкрити драйвери соціальної згуртованості і, відповідно, сталого розвитку суспільства (зокрема, соціокультурної сфери). Мета і методи. Стаття має на меті проаналізувати на засадах синергетичного і когнітивного підходів механізми та драйвери соціальної згуртованості, якими можуть виступати явища і процеси соціальної самоорганізації. Методи статті узагальнюють результати попередніх досліджень соціальної згуртованості та пропонують розвиток подальших інтервенцій із застосуванням методології соціальної синергетики. Результати. Дослідження в галузі соціальної синергетики, зокрема соціальної самоорганізації, можуть бути ефективно застосовані у соціокультурному просторі для розвитку соціальної згуртованості та, відповідно, сталого розвитку суспільства. Висновки. Було показано, що розширення соціокультурного простору змінює середовище соціальної самоорганізації за рахунок впливу на свідомість та емоції людей нових керуючих параметрів і, відповідно, появи нових атракторів самоорганізації. Конкуренція атракторів у нелінійному середовищі може створити нові складні структури з динамічною стійкістю за дотримання умов такої конкуренції. Глобальні виклики сьогодення вимагають не лише досліджень, а й практичних методів реалізації соціальних змін, що ґрунтуються на цінностях, розвитку довіри та соціальної згуртованості на різних рівнях соціальної організації спільнот.

Introduction.The actual problem of social cohesion development demands appropriate methodology tools which are in the sphere of social synergetics. Thus, theoretical and practical aspects of social self-organization can reveal the drivers of social cohesion and, accordingly, sustainable development of society (in particular, the socio-cultural sphere).Purposeand methods.The article aims to analyze based on synergetic and cognitive approaches mechanisms and drivers of social cohesion, which can be the phenomena and processes of social self-organization. The methods of the article summarize the results of previous studies of social cohesion and suggest the development of further interventions using the methodology of social synergetics.Results.The investigations in the sphere of social synergetics, in particular, social self-organization studies, could be effectively applied in the socio-cultural sphere for the sustainable development of civic society.Conclusions.It was shown that the broadening of socio-cultural space changes the medium of social self-organization by the action of new control parameters on the minds and emotions of the people and respectively of an appearance of new attractors of self-organizations. The competition of the attractors in the non-linear medium can create a new complex structure with dynamic stability when conditions of such concurrence are kept. Global challenges of today require not only researches but also practical methods of implementation of value-based social changes for the development of trust and social cohesion at the different levels of social organization communities.

Анімація в сучасному суспільстві привертає неабияку увагу наукової громадськості, викликаючи бурхливі дискусії не лише навколо своєї значимості, але й завдяки понятійній невизначеності, розпорошеності поглядів щодо структурно-функціонального та змістовного наповнення, специфіки соціального призначення та ролі у системі теоретичних наук й соціально-культурної практики. Виходячи з цього, анімація в соціокультурній сфері, ще менш розглянута. Тому, метою нашої розвідки є розгляд анімації в соціокультурній сфері і, безпосередньо, в музейній діяльності.

The purpose of the article is to review the available literature on this issue; generalize the provisions presented in the found sources; analysis and systematization of these works. The methodology consists of the study and analysis of the vocal-pedagogical and musicological source base, comparison, and generalization of the problem, which allows the formulation of conclusions. The scientific novelty of the article is in the study of the aspect of ensemble singing, namely its educational influence on a beginning singer. The article offers the author’s view on the benefits of ensemble singing and formulates and substantiates its educational potential in the process of becoming both a professional musician and a harmoniously developed personality of the singer. Conclusions. In the process of analysis of existing works the educational impact of the beginning singer’s participation in ensembles of small forms was classified as one that becomes a catalyst of changes in the psychological sphere (intellect, creativity, imagination, memory, attention, etc.), personal-physiological (ability to work, will, purposefulness, physical qualities necessary for vocal creativity) and socio-cultural (singing culture, personality culture, enrichment of musical horizon, spiritual culture, ability to work in a team, feeling part of a team, respect for other team members, etc.). The advantages of ensemble singing in comparison with individual and choral singing are formulated. The educational role of ensembles of small forms on beginner singers is offered in two planes: general educational (this is about of formation of a number of personal and physiological features and qualities which, on the one hand, are directly connected with musical activity, and on the other, are factors of success of any other activity) and musical educational (those qualities that promote to the development of special musical abilities, form specific musical skills)., Метою роботи є огляд наявної літератури з означеної проблематики; узагальнення окреслених у віднайдених джерелах положень; їхній аналіз та систематизація. Методологія дослідження полягає у вивченні та аналізі вокально-педагогічної та музикознавчої джерельної бази, співставленні та узагальненні проблеми, що уможливлює формулювання висновків. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні маловивченого аспекту ансамблевого співу, а саме його виховного впливу на початківця-співака. У статті запропоновано авторський погляд на переваги ансамблевого співу та сформульовано і обґрунтовано його виховний потенціал у процесі становлення як музиканта-професіонала, так і гармонійно розвиненої особистості співака. Висновки. У процесі аналізу наявних праць було класифіковано виховний вплив участі співака-початківця в ансамблях малих форм на такий, що стає рушієм змін у психологічній сфері (інтелект, творчість, креативність, фантазія, уява, пам’ять, увага та ін...), особистісно-фізіологічній (працездатність, воля, цілеспрямованість, фізичні якості, необхідні для вокальної творчості) та соціально-культурній (культура співу, культура особистості, збагачення музичного кругозору, духовна культура, вміння працювати в колективі, відчуття себе частиною колективу, повага до інших учасників колективу та ін.). Сформульовано переваги ансамблевого співу, порівняно із індивідуальним та хоровим. Запропоновано розгляд виховної ролі ансамблів малих форм на співаків-початківців у двох площинах: загальновиховній (мова йде про формування ряду особистісних та фізіологічних рис та якостей, які, з одного боку, напряму пов’язані із музичною діяльністю, а з іншого, є чинниками успішності виконання будь-якої іншої діяльності) та музично виховній (ті якості, що сприяють розвиткові спеціальних музичних здібностей, формують вузько-музичні навички та вміння).

Актуальність. Актуальність теми визначається необхідністю розвитку управлінської науки в ресторанному бізнесі України, оскільки все гостріше постає проблема організації взаємодії між людьми, а особливо між керівництвом та підлеглими. Однією з найважливіших в українській економіці є сфера організації та забезпечення якісного харчування. Вона виступає об’єднуючою ланкою виробництва, обміну, споживання та отримання позитивних вражень від організації гостинності та високого сервісу культурного відпочинку у закладах ресторанного бізнесу. Саме тому розвиток менеджменту ресторанного бізнесу відіграє провідну роль в організації туристичного, готельного та ресторанного сервісу, який формує та представляє образ розвиненої та успішної країни на міжнародному ринку послуг. Мета і методи. Метою статті є наукове дослідження та аналітичне порівняння методів управлінської діяльності та організаційного впливу на персонал підприємства у класичному менеджменті та у менеджменті ресторанного бізнесу. При розкритті теоретичних положень щодо пояснення методів менеджменту використано метод логічного узагальнення. При порівнянні особливостей використання методів управління у класичному менеджменті та менеджменті ресторанного бізнесу використано методи аналізу, синтезу та системно-структурного порівняння. Результати. Результати написання статті дали змогу визначити спільні та відмінні аспекти й інструменти складу і функціонування методів управління в менеджменті ресторанного бізнесу в порівнянні із класичним менеджментом. Висновки та обговорення. Варто зазначити, що процес управління передусім спрямований на людей як на виконавців різних завдань у класичному менеджменті та у менеджменті ресторанного бізнесу, однак вагомою різницею є специфіка сфери діяльності людей, їх професія та виконувані функції в процесі роботи, направленої на зміну стану речей чи інформації, саме тому варто використовувати різні інструменти впливу й організації праці та взаємодії людей у команді., Actuality. The urgency of the topic is determined by the need for the managerial science development in the Ukrainian restaurant business, and the problem in organization interaction between people, and especially between management and subordinates, it is getting increasingly important. One of the most important parts of the Ukrainian economy is the sphere of organization and provision of high-quality food. It acts as the interconnected link of production, exchange, consumption and obtaining positive impressions from the organization of hospitality and high quality cultural services in restaurants. That is why the restaurant business management development plays a leading role in the organization of tourism, hotel and restaurant services, which forms and represents the image of a developed and successful country in the international market of services. Purpose and methods. The purpose of the article is scientific research and analytical comparison of the management methods and organizational influence and the personnel of the enterprise in classical management and restaurant business management. The method of logical generalization has been used in revealing the theoretical positions on explaining management methods. Comparing the features of the management methods use in classical management and restaurant business management, methods of analysis, synthesis and method of system-structural comparison have been used. Results. The results of the article helped to identify common and distinct aspects and tools for the composition and functioning of management methods in restaurant business management compared with classical management. Conclusions and Discussion. It should be noted that in the process of management, first of all, it is aimed at people as executors of various tasks, in classical management and in restaurant business management, but the difference is the specifics of the sphere of activity of people, their profession and the performance of functions in the course of work aimed at changing the state things or information, it is therefore worth using different tools of influence and organization of work and people interaction in the team., Актуальность. Актуальность темы определяется необходимостью развития управленческой науки в ресторанном бизнесе Украины, поскольку все острее встает проблема организации взаимодействия между людьми, особенно между руководством и подчиненными. Одной из важнейших в украинской экономике является сфера организации и обеспечения качественного питания. Она выступает объединяющим звеном производства, обмена, потребления и получения положительных впечатлений от организации гостеприимства и высокого сервиса культурного отдыха в учреждениях ресторанного бизнеса. Именно поэтому развитие менеджмента ресторанного бизнеса играет ведущую роль в организации туристического, гостиничного и ресторанного сервиса, который формирует и представляет образ развитой и успешной страны на международном рынке услуг. Цель и методы. Целью статьи является научное исследование и аналитическое сравнение методов управленческой деятельности и организационного воздействия на персонал предприятия в классическом менеджменте и в менеджменте ресторанного бизнеса. При раскрытии теоретических положений относительно объяснения методов менеджмента использован метод логического обобщения. При сравнении особенностей использования методов управления в классическом менеджменте и менеджменте ресторанного бизнеса использованы методы анализа, синтеза и системно-структурного сравнения. Результаты. Результаты написания статьи позволили определить общие и отличительные аспекты и инструменты состава и функционирования методов управления в менеджменте ресторанного бизнеса по сравнению с классическим менеджментом. Выводы и обсуждение. Стоит отметить, что процесс управления прежде всего направлен на людей как на исполнителей различных задач в классическом менеджменте и в менеджменте ресторанного бизнеса, однако весомым отличием является специфика сферы деятельности людей, их профессия и выполнение функции в процессе работы, направленной на изменение состояния вещей или информации, поэтому следует использовать различные инструменты влияния и организации работы и взаимодействия людей в команде.

Introduction.The relevance of the article is due to the current tendencies of rapid development of business processes and the search for universal and effective strategic mechanisms for more effective functioning of social-cultural sphere.Purpose and methods.The purpose of the article is to carry out a thorough theoretical analysis, systematization and generalization of scientific provisions on strategic management problems in order to find universal strategic solutions for enterprises in the context of tourism. Scientific analysis is carried out by methods of analysis and synthesis, situational, analytical, comparative and statistical.Results. The multifaceted views of scientists on the concept of “strategic alternatives” are considered. The statistical analysis of the dynamics of the development of the tourist services market in Ukraine is carried out. The role of strategic indicators in the activity of enterprises of the social-cultural sphere through the lens of tourism enterprise is investigated. The interdependence of strategic alternatives and strategic goals of enterprises is proved.Conclusions and discussion.Strategic indicators are one of the most important indicators of the activity of enterprises, the results of which most effectively demonstrate the effectiveness of implementing the current strategy or strategic alternatives. The criteria for selecting strategic indicators, which are universal and can be used by enterprises of different types in the social-cultural sphere, have been systematized. The scientific novelty lies in the argumentation of the interdependence of strategic alternatives and strategic goals on the example of the tourism industry enterprise and the modification of the multi criteria approach to the choice of strategic indicators of organizational and economic development of enterprises. The practical importance of the study in bringing in the level of specific methods and recommendations of a flexible, adaptive mechanism for the formation of strategic alternatives and their optimization.

The article reveals the peculiarities of the development of international marketingcommunications. The offered tools of search and realization of the international marketing communications. Examplesof software used in the international marketing activities of the socio-cultural sphere are given. В статье раскрыты особенности развития маркетинговых коммуникаций.Предложенны инструменты поиска и реализации маркетинговых коммуникаций. Описаны примерыпрограммного обеспечения, используемые в международной маркетинговой деятельности социокультурной сферы. В статті розкриті особливості розвитку міжнародних маркетингових комунікацій.Запропоновані інструменти пошуку та реалізації міжнародних маркетингових комунікацій. Наведені прикладипрограмного забезпечення, що використовуються в міжнародній маркетинговій діяльності соціокультурноїсфери.

The purpose of the article is to study the problems of the socio-cultural sphere of rural areas in the context of sustainable development. The methodology of the research is based on the use of historical-comparative approach and critical analysis of theoretical and practical data in identifying problems of the socio-cultural sphere. The scientific novelty is to indicate the state of the socio-cultural sphere in the countryside as an integral indicator of sustainable development of Ukraine. Conclusions. The state of the socio-cultural sphere reflects the state of the triad of sustainable development (economy-man-nature) as a whole and at a time when there will be significant improvements in the analysis of the state of this sphere, then it can safely be said that sustainable development goes to a level of growth. Since, in the study of the socio-cultural sphere as a whole, it is not always possible to see the situation in the context of the proposed study of this sphere on its indicators in rural areas, that is, use the state of the socio-cultural sphere of rural areas as an integral indicator of sustainable development., Целью статьи является исследование проблем состояния социокультурной сферы сельских территорий в контексте устойчивого развития. Методология исследования основана на использовании культурологического и историко-сравнительного подхода, а также критическом анализе теоретических и практических данных в выявлении проблем социокультурной сферы. Научная новизна заключается в обозначении состояния социокультурной сферы в сельськой местности как интегрального показателя устойчивого развития. Выводы. Состояние социокультурной сферы отображает состояние триады устойчивого развития (хозяйство-человек-природа). Когда при анализе состояния этой сферы будут видны улучшения, то смело можно утверждать, что устойчивое развитие переходит на уровень возрастания. Поскольку в исследовании социокультурной сферы в целом не всегда можно видеть ситуацию в разрезе, предлагается ее исследование по ее показателям на сельских территориях, то есть использование состояния социокультурной сферы сельских территорий как интегрального показателя устойчивого развития., Метою статті є дослідження проблем стану соціокультурної сфери сільських територій у контексті сталого розвитку. Методологія дослідження ґрунтується на використанні культурологічного та історико-порівняльного підходу і критичному аналізі теоретичних та практичних даних у виявленні проблем соціокультурної сфери. Наукова новизна полягає у означенні стану соціокультурної сфери у сільській місцевості як інтегрального показника сталого розвитку України. Висновки. Стан соціокультурної сфери відображає стан тріади сталого розвитку (господарство-людина-природа) в цілому. Коли при аналізі стану зазначеної сфери будуть помітні покращення, то сміливо можна стверджувати, що сталий розвиток переходить на рівень зростання. Позаяк у дослідженні соціокультурної сфери в цілому не завжди можна бачити ситуацію у розрізі, пропонується досліджувати дану сферу за її показниками на сільських територіях, тобто використовувати стан соціокультурної сфери сільських територій як інтегральний показник сталого розвитку.

В условиях коммерциализации отношений в социально-культурной и досуговой сфере неизбежно конкурентное столкновение формирующих ее организаций, в связи с чем выработка конкурентной стратегии становится насущной необходимостью. Ни одна организация не может достичь превосходства над конкурентами по всем коммерческим характеристикам, вследствие чего необходимо определение приоритетов и выработка стратегии, в наибольшей степени соответствующей тенденциям развития рыночной ситуации. В статье рассматриваются выработанные на сегодняшний день теорией и практикой маркетинга конкурентные стратегии, которые могут быт применимы в организациях социально-культурной сферы. Статья описывает преимущества и недостатки той или иной стратегии, учитывая названную отраслевую специфику, содержит систематизацию и классификацию конкурентных стратегий, описанных в трудах как зарубежных, так и отечественных исследователей теории конкуренции.

В статье рассматриваются проблемы прикладной культурологии в гуманитарном знании. Проанализированы роль и место исследований в области прикладной культурологии с позиции их результативности и соответствия социокультурным запросам общества. Отмечается, что прикладная культурология продолжает саморефлексивный анализ с тем, чтобы определить свою специфику и применимость культурологического подхода на практике. Прикладная культурология рассматривается и как самостоятельная научная специальность со своей теоретической базой, и как практикоориентированное знание, то есть определенная методология. В рамках прикладной культурологии могут разрабатываться рабочие модели культурной политики и формы культурологической экспертизы. Отмечается, что на сегодняшний день эвристический и практический потенциал прикладной культурологии используется слабо. Делается вывод о необходимости продолжать исследования в данной области в силу их актуальности и перспективности., The article deals with the problems applied culturology in humanitarian knowledge. It analyses the role and place of researches in the area of applied culturology from the point of view of their effectiveness and appropriateness for a society’s socio-cultural requirements. Applied culturology still continues selfreflection to determine its specificity and applicability of the culturological approach in practice. Applied culturology can be considered as an independent scientific speciality with its own theory and also practiceoriented knowledge. In applied culturology can be developed effective models of cultural policy and forms of culturology expertise. It is noted that today the heuristic and practical potential of applied cultural studies is poorly used. It is concluded that it is necessary to continue research in this area because of their relevance and prospects.

Мета роботи – визначити і проаналізувати основні складові ефективного управління проектною діяльністю як своєрідного генератора конкурентоспроможності менеджменту соціокультурних індустрій, здатного забезпечити реалізацію та високий рівень життєздатності соціокультурних проектів в умовах глобалізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний підхід і найважливіші положення теорії та практики управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження, зокрема, абстрактно-логічний, моделювання та соціокультурний. Наукова новизна полягає у застосуванні культурологічного і психологічного підходів до обґрунтування цілісної системи необхідних якостей, особливостей функціонування та реалізації проектного менеджменту, суб’єктивних чинників ефективності, що відіграють суттєву роль у формуванні його конкурентоспроможності. Висновки. Стратегічним інструментом розвитку соціокультурної сфери визначено ефективний проектний менеджмент, особливостями якого є: по-перше, те, що його цілісна концепція ґрунтується на взаємодії економічних, культурних, соціально-психологічних, творчих і технологічних аспектів; по-друге, його ефективність залежить від ефективного управління часом, матеріальними і людськими ресурсами, командою проекту, впровадження інновацій та ефективного використання інвестицій, а також від реалізації творчого потенціалу, професійних компетенцій (полікультурних, мовленнєвих, інформаційних, політичних, соціально-психологічних тощо); по-третє, його конкурентоспроможність як інтегральна, комплексна порівняльна характеристика конкурентних переваг, факторів управління і продуктивності використання ресурсів, відповідності господарюючого суб’єкта об’єктивним соціокультурним умовам, міра привабливості для споживача соціокультурних послуг., The purpose of the research is to identify and analyze the main components of effective management of project activity as a unique generator of the competitiveness of management of socio-cultural industries that can ensure the implementation and high level of viability of socio-cultural projects in the conditions of globalization. The methodological basis of the study is the dialectic principle of cognition, the systematic approach and the most important provisions of the theory and practice of management. The general scientific and interdisciplinary methods of research are used, in particular, abstract-logical, modeling and sociocultural. Scientific novelty consists in the application of cultural and psychological approaches to the substantiation of a holistic system of necessary qualities, features of the functioning and implementation of project management, subjective factors of efficiency, which play an essential role in shaping its competitiveness. Conclusions. An effective project management is defined as a strategic tool for the development of the socio-cultural sphere, the features of which are: firstly, that its holistic concept is based on the interaction of economic, cultural, socio-psychological, creative and technological aspects; secondly, its effectiveness depends on the effective management of time, material and human resources, the project team, the introduction of innovations and the effective use of investments, as well as from the implementation of creative potential, professional competences (multicultural, speech, information, political, social and psychological, etc.); Thirdly, its competitiveness as an integral, complex comparative characteristic of competitive advantages, factors of management and productivity of the use of resources, compliance of the business entity with objective socio-cultural conditions, a measure of attractiveness for the consumer of socio-cultural services., Цель работы – определить и проанализировать основные составляющие эффективного управления проектной деятельностью в качестве своеобразного генератора конкурентоспособности менеджмента социокультурных индустрий, способного обеспечить реализацию и высокий уровень жизнеспособности социокультурных проектов в условиях глобализации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный подход и важнейшие положения теории и практики управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования, в частности, абстрактно-логический, моделирование и социокультурный. Научная новизна заключается в применении культурологического и психологического подходов к обоснованию целостной системы необходимых качеств, особенностей функционирования и реализации проектного менеджмента, субъективных факторов эффективности, играющих существенную роль в формировании его конкурентоспособности. Выводы. Стратегическим инструментом развития социокультурной сферы определен эффективный проектный менеджмент, особенностями которого является: во-первых, то, что его целостная концепция основывается на взаимодействии экономических, культурных, социально-психологических, творческих и технологических аспектов; во-вторых, его эффективность зависит от эффективного управления временем, материальными и человеческими ресурсами, командой проекта, внедрение инноваций и эффективного использования инвестиций, а также от реализации творческого потенциала, профессиональных компетенций (поликультурных, речевых, информационных, политических, социально-психологических и т.д.); в-третьих, его конкурентоспособность как интегральная, комплексная сравнительная характеристика конкурентных преимуществ, факторов управления и производительности использования ресурсов, соответствия хозяйствующего субъекта объективным социокультурным условиям, степень привлекательности для потребителя социокультурных услуг.

The article recreates the important page of the creative biography of Dmytro Hnatyuk – his directorial activity. In the contradiction of complex socio-political and ideological changes of time, the essence of the artist is crystallized, due to the fierce thirst for national traditions, to the revival of Ukrainian nature in all dimensions of the cultural and artistic space, and in the operatic genre, above all. D. Hnatyuk’s appeal to the operatic classics, to the essence of the national tradition traced in her historical heritage, stimulates the formation of a new aesthetic understanding of the creativity of many composers, performers, and artists. D. Hnatyuk is a person who not only accumulates powerful energy potential, but also generalizes the super-performing experience with compelling and rationally-weighted directorial decisions. Perfectly mastering the mechanisms of solving scenic problems, the laws of development of the drama of the work, the director deliberately forms a qualitatively new level of dialogical unity of all components of the operatic genre: he localizes the personal factor as an irreplaceable component that structures the essence of acting, destroys the stereotypes of the development of the drama of the work, rooted convention. It was through the efforts of D. M. Hnatyuk that the opera of P. I. Tchaikovsky continued in the complex realities of the Ukrainian operatic tradition of the twentieth century, revealing a new dimension of its existence.The purpose of the article is to consider the little-known pages of the creative biography of D. Hnatyuk, his ascent to the Olympus of artistic recognition. By fixing the problem in the coordinates of the director’s practice of the artist and focusing on the production of P. I. Tchaikovsky’s opera “Mazepa”, we have the opportunity to reveal the dynamics of the resuscitation of the Ukrainian theatrical space in the context of the operatic genre.The methodology of the research involves the use of historical, comparative, art criticism and cultural methods, which makes it possible to analyze the opera of P. Tchaikovsky’s “Mazepa” in a new dimension, opening unexcited pages of the creative biography of the artist.The scientific novelty of the work is due to the fact that it uses a considerable amount of archival materials, reviews, and an epistolary heritage, which enables to fill the gaps of the cultural and artistic space of Ukraine at the end of the twentieth century, and, by focusing on the phenomenon of the artist’s creative biography, to reveal his essence in the context. socio-cultural tendencies of this period.Conclusion. The scientific thought of the present stimulates a permanent rethinking of the established and already canonized methods and mechanisms of studying creative biography as a cultural phenomenon, laying the unshakable basis for the development of humanitarianism in the space of modern attitudes and discourses. Investigating the creative biography of D. Gnatyuk, we fill significant gaps in the national cultural and artistic heritage, form orientations for the opera and theatrical performances of the future and introduce the methods of operatic scenography into the practice of educational activities of the Academy., Охарактеризована важная страница творческой биографии Д. Н. Гнатюка – его режиссёрская деятельность. В сложных социополитических и мировоззренческих изменениях времени кристаллизуется сущность художника, его стремление восстановить национальные традиции, прежде всего в оперном жанре. Обращение Д. Гнатюка к оперной классике обусловлено новым пониманием творчества многих композиторов и исполнителей. Д. Гнатюк как личность не только аккумулирует мощный энергетический потенциал, но и обобщает исполнительский опыт убедительными и взвешенными режиссёрскими решениями. В совершенстве владея приёмами воплощения сценических задач, он как режиссёр формирует качественно новое единство всех составляющих оперного спектакля: локализует личностный фактор как незаменимую составляющую, выявляющую сущность актёрского мастерства; разрушает стереотипы развития драматургии произведения, её условности. Именно благодаря усилиям Д. Гнатюка опера П. Чайковского была воплощена в сложных реалиях украинской оперной традиции ХХ века. Рассмотрены малоизвестные страницы творческой биографии Д. Гнатюка, охарактеризована его режиссёрская интерпретация оперы П. Чайковского «Мазепа», раскрыты пути обогащения репертуара украинского театра образцами оперного жанра. Методология исследования предполагает применение исторического, сравнительного, искусствоведческого и культурологического методов, даёт возможность проанализировать оперу П. Чайковского «Мазепа» в новом измерении, открывая малоизученные страницы творческой биографии художника. Для понимания особенностей творческой биографии Д. Гнатюка использовано значительное количество архивных материалов, рецензий, его эпистолярное наследие. Современные музыковеды переосмысливают канонизированные методы изучения творческой биографии как явления культуры, закладывая фундамент для развития гуманитаристики на основе новейших дискурсов., Відтворено важливу сторінку творчої біографії Д. М. Гнатюка – його режисерську діяльність. У складних соціополітичних і світоглядних змінах часу кристалізується сутність митця, його прагнення відновити національні традиції, передусім в оперному жанрі. Звернення Д. Гнатюка до оперної класики зумовлено новим розумінням творчості багатьох композиторів і виконавців. Д. Гнатюк як особистість не тільки акумулює потужний енергетичний потенціал, а й узагальнює виконавський досвід переконливими і виваженими режисерськими рішеннями. Досконало володіючи механізмами втілення сценічних завдань, він як режисер формує якісно нове єднання всіх складових оперного жанру: локалізує особистісний фактор як незамінну складову, яка структурує сутність акторської майстерності; руйнує стереотипи розвитку драматургії твору, її закорінену умовність. Саме завдяки зусиллям Д. Гнатюка опера П. Чайковського набула втілення у складних реаліях української оперної традиції ХХ століття. Розглянуто маловідомі сторінки творчої біографії Д. Гнатюка, охарактеризовано його режисерську інтерпретацію опери П. Чайковського «Мазепа», розкрито шляхи збагачення репертуару українського театру зразками оперного жанру. Методологією дослідження передбачено застосування історичного, порівняльного, мистецтвознавчого й культурологічного методів, що дає можливість проаналізувати оперу П. Чайковського «Мазепа» в новому вимірі, відкриваючи малодосліджені сторінки творчої біографії митця. Для розуміння особливостей творчої біографії Д. Гнатюка використано багато архівних матеріалів, рецензій, його епістолярну спадщину. Сучасні музикознавці переосмислюють канонізовані методи вивчення творчої біографії як явища культури, закладаючи основи для розвитку гуманітаристики на основі новітніх дискурсів.

Actuality.The technology of socio-cultural design has got a wide range of applications to every segment of the internationalization of the state in which we live. The study of issues relates to activities in the field of development of national minorities and communities in Ukraine which takes a lot of time since the Independence adoption in Ukraine. Multilateralism and multiculturalism in Ukraine make it possible to offer us a new system of activity and development in the cultural sector and bring the state's cultural policy to a new level.Purposeand methods.The aim of the article is to develop a system of management and organizational complex of socio-cultural design in the internal environment of activities of national minorities. The methodology of the research is based on the principle of cultural-historical and analytical approaches, which allow to highlight the socio-cultural process of the environment of national minorities in Ukraine. Used methods: evolutionary, comparativehistorical, functional.Results.The main results of the study are to identify the peculiarities and specifics of the formation of the system of socio-cultural design of Ukraine in the context of the development and activities of national minorities in Ukraine.Conclusions and discussion.The scientific novelty of the results is to highlight the main issues of governance in Ukraine's national minorities and how to deal with them. The proposed set of management measures will allow for the settlement and control free project activities in the socio-cultural sphere at the state and regional levels, the settlement and establishment of the legislative and regulatory framework of Ukraine on issues of development and activity of national minorities and improvement of conditions for their life.

Actuality.The article is devoted to problem aspects of management and management-education. The urgency in the article is conditioned by the fact that at the moment management pays special attention, as the main factor of productive activity of enterprises. Accordingly, the concept of training managers in modern conditions requires some changes.Purpose and methods.The aim of this article is to carry out a thorough theoretical analysis, systematization and synthesis of scientific provisions on management and management education with a view to revealing the laws of their origin, development and application in the real sector of the economy. An aspect approach to the study of management problems identified a number of methods of scientific analysis, including: the method of analysis and synthesis, historical, analytical, situational, comparative methods.Results. Analyzed and deepened theoretical views on well-known positions of essential characteristics of categories of general and socio-cultural management; new principles of management of socio-cultural activity are singled out; a modified system of managerial competences for socio-cultural activities.Conclusions and discussion.The specificity of foreign experience in the meteorologist’s activity must be adapted creatively to domestic conditions, drawing on already existing and generalized data on the theory and practice of management in countries with market economies and on their own empirical results. The scientific novelty of the obtained results consists in generalization of scientific representations concerning the prerequisites for the effectiveness of training managers based on the foreign experience generalization, which allows transforming the best educational practices and practical requests in the socio-cultural business environment in the formation of the strategy. The practical significance of the article is that the theoretical positions of the study have been brought to the level of specific methods and recommendations.

Actuality. The article is devoted to problem aspects of management and management-education. The urgency in the article is conditioned by the fact that at the moment management pays special attention, as the main factor of productive activity of enterprises. Accordingly, the concept of training managers in modern conditions requires some changes. Purpose and methods. The aim of this article is to carry out a thorough theoretical analysis, systematization and synthesis of scientific provisions on management and management education with a view to revealing the laws of their origin, development and application in the real sector of the economy. An aspect approach to the study of management problems identified a number of methods of scientific analysis, including: the method of analysis and synthesis, historical, analytical, situational, comparative methods. Results. Analyzed and deepened theoretical views on well-known positions of essential characteristics of categories of general and socio-cultural management; new principles of management of socio-cultural activity are singled out; a modified system of managerial competences for socio-cultural activities. Conclusions and discussion. The specificity of foreign experience in the meteorologist’s activity must be adapted creatively to domestic conditions, drawing on already existing and generalized data on the theory and practice of management in countries with market economies and on their own empirical results. The scientific novelty of the obtained results consists in generalization of scientific representations concerning the prerequisites for the effectiveness of training managers based on the foreign experience generalization, which allows transforming the best educational practices and practical requests in the socio-cultural business environment in the formation of the strategy. The practical significance of the article is that the theoretical positions of the study have been brought to the level of specific methods and recommendations., Актуальность. Статья посвящена проблемным аспектам менеджмента и менеджмент-образования. Актуальность статьи объясняется тем, что сейчас менеджменту уделяется особое внимание как основному фактору результативной деятельности предприятий. Соответственно концепция подготовки менеджеров в современных условиях требует определенных изменений. Цель и методы. Целью этой статьи является осуществление основательного теоретического анализа, систематизация и обобщение научных положений по проблемам менеджмента и менеджмент-образования в целях выявления закономерностей их возникновения, развития и применения в реальном секторе экономики. Аспектный подход к исследованию проблем менеджмента определил ряд методов научного анализа, среди которых: метод анализа и синтеза, исторический, аналитический, ситуационный, сравнительный методы. Результаты. Проанализированы и углублены теоретические взгляды на общеизвестные положения сущностных характеристик категорий общего и социокультурного менеджмента; выделены новые принципы управления социокультурной деятельностью; модифицирована система компетенций менеджеров для социокультурной деятельности. Выводы и обсуждение. Специфику зарубежного опыта деятельности менеджера необходимо творчески адаптировать к отечественным условиям, опираясь при этом на уже имеющиеся и обобщенные данные о теории и практике управления в странах с рыночной экономикой и на собственные эмпирические результаты. Научная новизна исследования заключается в обобщении научных представлений касательно предпосылок результативности подготовки менеджеров на основе обобщения опыта зарубежных стран, что позволяет трансформировать лучшие образовательные практики и практические запросы социокультурной бизнес-среды при формировании стратегии. Практическое значение статьи проявляется в том, что теоретические положения исследования доведены до уровня конкретных методик и рекомендаций., Актуальність. Стаття присвячена проблемним аспектам менеджменту і менеджмент-освіти. Актуальність статті зумовлюється тим, що на разі менеджменту приділяється особлива увага як основному фактору результативної діяльності підприємств. Відповідно концепція підготовки менеджерів у сучасних умовах потребує певних змін. Мета і методи. Метою цієї статті є здійснення ґрунтовного теоретичного аналізу, систематизація і узагальнення наукових положень із проблем менеджменту і менеджмент-освіти в цілях виявлення закономірностей їх виникнення, розвитку і застосування в реальному секторі економіки. Аспектний підхід до дослідження проблем менеджменту визначив низку методів наукового аналізу, серед яких: метод аналізу і синтезу, історичний, аналітичний, ситуаційний, порівняльний методи. Результати. Проаналізовано та поглиблено теоретичні погляди на загальновідомі положення сутнісних характеристик категорій загального та соціокультурного менеджменту; виокремлені нові принципи управління соціокультурною діяльністю; змодифікована система компетенцій менеджерів для соціокультурної діяльності. Висновки та обговорення. Специфіку зарубіжного досвіду діяльності менеджера необхідно творчо адаптувати до вітчизняних умов, спираючись при цьому на вже наявні й узагальнені дані про теорію і практику управління в країнах із ринковою економікою і на власні емпіричні результати. Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні наукових уявлень стосовно передумов результативності підготовки менеджерів на основі підсумовування досвіду зарубіжних країн, що дозволяє трансформувати кращі освітні практики та практичні запити соціокультурного бізнес-середовища при формування стратегії. Практичне значення статті виявляється в тому, що теоретичні положення дослідження доведено до рівня конкретних методик і рекомендацій.

The purpose of the article is the issue of socio-cultural development of the communities in the context of the implementation of Ukraine's sustainable development strategy by the administrative reforms and the decentralization of power and budgetary authority among local communities. The methodology of the research applies the cultural-genetic, sociological, structural-system, historical-comparative methods to identify problematic issues of the decentralization in the sociocultural sphere of Ukraine. Scientific novelty consists in revealing the external socio-cultural and socio-psychological problems of the decentralization and ensuring the sustainable development of cultural institutions at the level of territorial communities. Conclusions. The preservation and development of the socio-cultural sphere of regional communities is the cornerstone problem for society as well as for the Ministry of Culture of Ukraine, which is responsible for setting and monitoring the implementation of cultural services standard sando their strategic discourses under current conditions - to help people to study new powers., Целью исследования является вопрос социокультурного развития общин в контексте реализации стра-тегии устойчивого развития Украины. А именно во время проведения административной реформы и децентрали-зации властных и бюджетных полномочий, их передачи и расширения на местном уровне. Методология иссле-дования основана на использовании культурологического, социологического, структурно-системного, историко-сравнительного подходов и общенаучных методов для выявления проблемных вопросов реализации децентра-лизации в социокультурной сфере Украины. Научная новизна заключается в выявлении главных социокультур-ных и социально-психологических проблем децентрализации и обеспечения устойчивого развития учреждений культуры на уровне территориальных общин. Выводы. Сохранение и развитие социокультурной сферы терри-ториальных общин является краеугольной проблемой не только общин, но и Министерства культуры Украины, которое занимается внедрением и контролем за выполнением всех норм социокультурного обслуживания и других стратегических дискурсов в нынешних условиях, – помочь людям на местах освоить новые полномочия., Метою статті є дослідження питання соціокультурного розвитку громад у контексті реалізації Стратегії сталого розвитку України, зокрема під час впровадження адміністративної реформи і децентралізації владних та бюджетних повноважень, їх передачі й розширенні на місцевому рівні. Методологія дослідження ґрунтується на використанні культурологічного, соціологічного, структурно-системного, історико-порівняльного підходів і загаль-нонаукових методів для виявлення проблемних питань реалізації децентралізації у соціокультурній сфері Украї-ни. Наукова новизна полягає у виявленні наріжних соціокультурних і соціально-психологічних проблем децент-ралізації та забезпеченні сталого розвитку закладів культури на рівні територіальних громад. Висновки. Збереження та розвиток соціокультурної сфери територіальних громад є наріжною проблемою не лише громади, й Міністерства культури України, яке опікується встановленням та контролем за виконанням усіх норм соціоку-льтурного обслуговування та інших стратегічних дискурсів у нинішніх складних умовах. Основне завдання держа-ви на початковому етапі реформування – допомогти закладам і людям на місцях освоїти нові повноваження.

У статті розглянуто концептуальні уявлення про номінацію, витоки терміну "культурні індустрії", презентовано еволюцію поглядів на природу, зміст цього феномену, починаючи з лінгвістичного контексту і завершуючи роллю сучасних креативних технологій. Пропонуються результати моніторингу матеріалів дискурсивних практик газети "День" (липень – грудень 2018 року), пов’язаних із різними сферами культурних індустрій, що супроводжується відповідними інтерпретаціями та коментарями. Робиться спроба визначитися із прогнозами щодо подальшої реалізації сфери творчих індустрій в українських реаліях. The article deals with the conceptual representations of nomination, the origins of the term "cultural industries", presents the evolution of views on nature, the meaning of this phenomenon, starting with the linguistic context and ending with the role of modern creative technologies. The article presents the results of monitoring the materials of the "Day" newspaper (July-December 2018) related to various spheres of cultural industries, accompanied by relevant interpretations and comments. An attempt is made to determine the prognoses for further realization of the sphere of creative industries in Ukrainian realities.

The stereotypes of mass consciousness about science a priori have at least one significant flaw – the lack of critical assessments of the current status quo. The philosophical reflection is intended to neutralize this disadvantage. Finally, a critical, balanced and integrated approach to science is very important for the science itself because it can help to adequately assess the risks and threats and also provide «the work on mistakes» with convincing evidence.

The relevance of the presented research is caused by distribution of independent tools to assess public administration of the socio-cultural sphere by public nongovernmental organizations and scientific institutes. The objective of the paper is to develop a technique to assess quality and availability of state services in the socio-cultural sphere as components of public administration. An institutional approach has become a leading one; it allows to consider state services quality and availability assessment in the socio-cultural sphere as a complex indicator of the content quality of a resulting effect and quality of services obtained; it is also connected with the comfort of service rendering and their availability for consumers. The elaborated technique of state services quality and availability assessment in the socio-cultural sphere includes the following criteria: the level of state services quality; the level of state services availability; the level of trust that consumers have in service providers. The technique is directed to identify effective measures to provide consumers with available and high-quality state services in the socio-cultural sphere rendered by state bodies and their departments according to the results of a calendar year.

The article is devoted to the theoretical understanding of conditions for sustainable development of the socio-cultural sphere on the municipal level. Optimization problems of the municipal policy in the sphere of culture, as well as improvement of management in the cultural in theoretical and methodological terms occur in the most general terms. Materials of scientific works, approaches to the study of the studied problems allowed us to identify methodological basis for the study. Статья посвящена теоретическому осмыслению условий устойчивого развития социокультурной сферы на муниципальном уровне. Проблемы оптимизации муниципальной политики в социокультурной сфере, а также совершенствования механизмов управления в отраслях культуры в теоретическом и методологическом плане проявляются в наиболее общем виде. Материалы научных трудов, подходы к изучению исследуемой проблематики позволили выявить методологические основы для проведения исследования.

Досліджено сутність та принципи бюджетів участі як однієї з форм партисипативного бюджетування, історію виникнення та поширення у світі та Україні, а також описано механізм бюджету участі в українських містах Исследована сущность и принципы бюджетов участия как одной из форм партисипативного бюджетирования, историю возникновения и распространения в мире и Украине, а также описан механизм бюджета участия в украинских городах The essence and principles of participation budgets as one of the forms of participatory budgeting, the history of origin and distribution in the world and Ukraine, and also the mechanism of the participation budget in the Ukrainian cities are investigated.

The article analyzes the problems of socio-cultural sphere in the new economy, as well as the impact of socio-cultural sphere on the brand of St.Petersburg, paper also discusses possibility of evaluation of changes in brand strength due to socio-cultural impact. The proposed method of estimation of the strength of the brand is universal enough, but due to a pronounced specificity of various segments of the public sector it requires specifying when evaluating consumer interest in services for various types of organizations. In this paper, brand evaluation can not be based on the financial performance of organizations; we are not interested on the characteristics of brand equity, but on indicators of consumer preferences and the associated strength of the brand on the market. The proposed method can be adapted to different segments of the public sector (and their impact on brand site) that require adaptation indicators of demand and availability of the services of these organizations. It requires considering not only the classical estimation of the brand, calculated using the method of BCG (including adaptation of its indicators for socio-cultural sphere), and together with the emotional evaluation of brand strength by Keller used to calculate the integral market power of the brand. Priority of emotional components is defined by specific traits of Russian market in general and the cultural market, in particular. The competitiveness of the regional institutions of socio-cultural sector and the strength of their brand directly affects the competitiveness of the region as such. The paper raises questions of so called "star" status and orientation on brands in risk conditions. Brand allows city to start the process of urban regeneration, become the basis of its development strategy, and to revive the use of vacant spaces as well. Branded cities attract not only tourists but also entrepreneurs in various industries, people who want to live interesting, in an unique location and have access to the benefits of modern goods, unique heritage, objects and experiences. Brand adds a certain 'flavour' to the city. It can be promoted; it can attract the most qualified workers not only with competitive salary and benefit packages, but with a good place for work and for pleasures as well.

The paper deals with the interrelations between the economic and sociocultural spheres of life in the light of the methodology of knowledge economy. The theoretical statements on the economic potential of sociocultural sphere are given as well as practical advantages of educational institutions autonomy both from the financial-economic point of view and in terms of educational process efficiency. В статье рассматривается проблема взаимосвязи двух сфер жизнедеятельности – экономической и социокультурной – в аспекте методологической концепции экономики знаний. Приводятся теоретические положения об экономическом потенциале социокультурной сферы, а также практические преимущества автономизации образовательных учреждений как с финансово-экономической точки зрения, так и с точки зрения повышения эффективной образовательной деятельности.

Включение современной российской системы образования в процессы модернизации связаны с необходимостью преодоления различного рода социально-экономических изменений в образовании и подготовкой компетентных профильных специалистов, квалификация которых должна соответствовать актуальному уровню развития социально-культурной сферы. Рыночные условия требуют высокого уровня квалификации конкурентоспособного специалиста, на рынке труда в социокультурном пространстве. Выпускники образовательных учреждений в области социально-культурной деятельности могут сегодня быть успешными только при условии обладания высокой общей и профессиональной компетентностью, способностью к самостоятельному повышению профессиональных знаний и умений, получению в процессе обучения необходимых навыков. В мировом вузовском сообществе в рамках Болонского процесса одной из ключевых проблем является проблема качества образования, профессиональная подготовка менеджеров СКД в системе высшего образования имеет свою специфику в современных социально-экономических условиях. При этом сама специфика социально-культурной сферы, как сферы будущей профессиональной деятельности сегодняшнего студента, диктует особенности профессионализации самой личности. Полагаем, что именно системный подход в процессе овладения профессией менеджера социально-культурной деятельности включает не только приобретение комплекса знаний (от общетеоретических до специальных), но и становление особого мировоззрения. Профессиональное становление предполагает самосовершенствование и самоактуализацию личности, повышение уровня потребностей в профессиональном росте и их реализацию. Вопрос совершенствования подготовки специалистов для сферы культуры и искусств в системе высшего профессионального образования сегодня следует обсуждать не столько с позиции изменения направления обучения, сколько в контексте совершенствования его качества, которое во многом определяет социальные перспективы и личностное развитие обучающегося. Профессиональная подготовка менеджера социально-культурной деятельности - это особая технология, в которой синтезировано единство теоретической и практической готовности будущего специалиста к осуществлению профессиональной деятельности, способности, умения и возможности производить необходимые для этого действия. Системный подход в процессе подготовки менеджера для сферы культуры и искусств выражается и в синтезе эстетического образования с системой гуманитарного образования и социального заказа, который транслируется через систему учреждений социально-культурной сферы. Такой синтез существенно повышает качественный уровень профессиональной подготовки будущих специалистов в социально-культурной сфере и, что не менее важно, актуализирует позиционирование профильного образования в контексте проектной культуры. Таким образом, специфичность подготовки менеджера социально-культурной деятельности выражается в гармоничном единстве технологического подхода и формирования высокого духовного и интеллектуального потенциала всех субъектов учебного процесса. Inclusion of the modern Russian system of education into the processes of modernization is connected with the necessity of overcoming of various social-economical changes in education and training of competent dedicated experts, whose qualification must correspond to the real level of development of the social-cultural sphere. Market conditions require a high level of qualification of the competitive specialist at the labor market in the socio-cultural space. Today, graduates of educational institutions in the sphere of socio-cultural activity can be successful only on condition they possess a high-level general and professional competency, an ability to self-training and upgrading of professional skills and knowledge, to obtain necessary knowledge in the course of education. The problem of quality of education is one of the key problems within the frames of Bologna process in the world communion of higher education institutions. In the modern socio-economical conditions, professional training of SCA managers has its own specifics in the system of higher education. Thereat, specifics of the socialcultural sphere itself, as a sphere of the future professional activity of today's student, dictates the peculiarities of professionalization of the person himself. We suppose that precisely the systematic approach, applied in the process of learning of the sociocultural activity manager's profession, presupposes not only obtaining of a complex of knowledge (from general theoretical to special), but also becoming of a special world outlook. Professional becoming presupposes self-perfection and self-actualization of the person, and increase of the level of demands in one's professional growth and realization of these demands. Today, the question of selfperfection of specialists' training for the sphere of culture and arts in the system of higher vocational education should be discussed not from the perspectives of education direction changing, but in the context of its quality perfection, quality which to a large extent determines student's social perspectives and his personal growth. Professional training of the manager of socio-cultural activity is a special technology, which synthesizes in itself the integrity of theoretical and practical readiness of the future specialist to his professional activity, his abilities, skills and possibilities to perform the necessary actions. Systematic approach in the process of training of the manager of socio-cultural activity is expressed in the synthesis of esthetic education and the system of humanitarian education and the social order, which is translated through the system of institutions of the socio-cultural sphere. Such a synthesis significantly improves the qualitative level of professional training of future specialists of the socio-cultural sphere and, what is also important, actualizes the positioning of professional education in the context of the project culture. Thus, peculiarity of training of the manager of socio-cultural activity is expressed in a harmonious integrity of technological approach and formation of a high spiritual and intellectual potential of all the subjects of the educational process.

The relevance of the presented research is caused by distribution of independent tools to assess public administration of the socio-cultural sphere by public nongovernmental organizations and scientific institutes. The objective of the paper is to develop a technique to assess quality and availability of state services in the socio-cultural sphere as components of public administration. An institutional approach has become a leading one; it allows to consider state services quality and availability assessment in the socio-cultural sphere as a complex indicator of the content quality of a resulting effect and quality of services obtained; it is also connected with the comfort of service rendering and their availability for consumers. The elaborated technique of state services quality and availability assessment in the socio-cultural sphere includes the following criteria: The level of state services quality; the level of state services availability; the level of trust that consumers have in service providers. The technique is directed to identify effective measures to provide consumers with available and high-quality state services in the socio-cultural sphere rendered by state bodies and their departments according to the results of a calendar year. © 2016, Econjournals. All rights reserved.